Рейтинги

Про це повідомляє Бізнес Цензор.

Misery Index визначається як сума прогнозованої інфляції і безробіття в окремо взятій країні. Очолює рейтинг, як і торік, Венесуела.

Читайте: У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

ТОП-10 найнещасніших економік світу за версією Bloomberg

1. Венесуела
2. Аргентина
3. ПАР
4. Туреччина
5. Греція
6. Україна
7. Іспанія
8. Уругвай
9. Бразилія
10. Сербія і Саудівська Аравія.

До  найщасливіших країн у цьому антирейтингу віднесено Таїланд, Сінгапур, Японію, Швейцарію, Данію, Малайзію, Ізраїль, Тайвань, Ісландію та Еквадор.

Landlord раніше повідомляв про те, як збільшити темпи зростання економіки України – названо три чинники.

Під час дослідження було опитано близько 25 найбільших агрохолдингів і компаній, що спеціалізуються на прийомі, обробці та зберіганні зерна. Результатом став рейтинг топ­11 найбільших власників елеваторних потужностей України у 2018 році.

Підставою для формування рейтингу є інформація, надана учасниками в ході опитування електронною поштою. Розробка опитувальника, організація опитування та обробка результатів була здійснена аудиторсько­консалтинговою компанією Kreston GCG на замовлення видання Landlord.

Головною особливістю представленого рейтингу є те, що він складений не за розміром потужності одночасного зберігання елеваторів найбільших власників, а на основі даних про вантажообіг зерна у силосах (металевих та бетонних), обладнаних відповідним устаткуванням. З нього виключені прості сховища наземного зберігання зерна, поліетиленові рукави та інші несучасні типи зерносховищ.

Таким чином рейтинг відображає ефективність експлуатації елеваторних потужностей різними суб’єктами ринку та активність компаній на ньому.

Крім того, великі державні компанії (ДПЗКУ і Держрезерв), які мали та мають природну перевагу над іншими гравцями ринку за потенціалом доступу до потужностей, не зайняли перші дві сходинки, що яскраво свідчить про переваги саме приватного капіталу у сфері ефективності використання потужностей.

Задля збереження об’єктивності у відборі учасників рейтингу з нього були виключені компанії, що оперують виключно портовими зерновими терміналами. Були враховані тільки зернозберігаючі потужності, що мають можливості відвантаження на залізничний та автомобільний транспорт, портові елеватори з відвантаженням тільки на корабель не бралися до уваги.

У 2019 році холдинг планує модернізацію одного елеватора та будівництво трьох нових, сукупною потужністю (модернізованих та нових) 175 900 т. Роботи з модернізації та будівництва відбуваються в Запорізькій, Дніпропетровській, Вінницькій та Миколаївській областях. Загальні інвестиції у модернізацію та будівництво елеваторних потужностей у 2019 році становлять $57 млн.

«Нібулон» — один з лідерів вітчизняного аграрного ринку, один з найбільших українських сільгоспвиробників, інвестор, експортер. Холдинг має виробничі підрозділи у 12 областях України, власний суднобудівний-судноремонтний завод і сучасний вантажний флот, який складається із 62 суден.

Напрямами діяльності холдингу є тваринництво, рослинництво, переробка зерна, виробництво рослинної олії, м’ясопереробка, трейдинг зернових культур, а також зберігання, доробка та перевалка зерна, логістика та торговельна діяльність.

На зернових комплексах холдингу використовується технологія швидкісного сушіння та енергозберігаючі технології. Станом на кінець січня 2019 року зерносушильний парк включав 62 зерносушарки, у 51 з яких реалізовано енергозберігаючі технології.

У 2019 році компанія планує будівництво одного нового елеватора та модернізацію восьми діючих, що надасть можливість збільшити потужності зберігання на 340 000 т. Будівництво та модернізація елеваторів відбуватимуться у Сумській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій, Київській, Вінницькій та Полтавській областях.

«Кернел» — найбільший в Україні виробник та експортер соняшникової олії, провідний постачальник сільськогосподарської продукції з Чорноморського регіону на ринки більш ніж 60 країн світу.

У лютому 2019 року одна з дочірніх компаній холдингу придбала 100% у «Рейл Транзит Карго Україна» — власника найбільшого приватного парку вагонів-зерновозів в Україні (близько 3000 одиниць). Це дозволить холдингу знизити операційні ризики та логістичні витрати з огляду на подвоєння потужностей з перевалки після введення в експлуатацію нового зернового терміналу в морському порту «Чорноморськ» у наступному сезоні та в очікуванні рекордних обсягів експорту зерна врожаю 2019 року.

Державна продовольчо-зернова корпорація України протягом наступних двох років не планує збільшення потужностей зберігання власних елеваторів.

ДПЗКУ — національний оператор зернового ринку України, один з лідерів у сфері зберігання, переробки, перевалки, експорту зернових та продуктів їх переробки.

Створена у 2010 році ДПЗКУ є найпотужнішою державною вертикально інтегрованою компанією в аграрному секторі економіки України. Корпорації належить 10% сертифікованих елеваторних потужностей країни. Можливості портових терміналів ДПЗКУ дозволяють забезпечити до 6% середньорічних обсягів експортної перевалки українського зерна. Переробні підприємства корпорації здатні задовольнити до 10% потреб внутрішнього ринку України у борошні, крупах та комбікормах.

Зараз Корпорація вже розпочала реалізацію програми форвардних закупівель зерна врожаю 2019 року. У рамках цьогорічної кампанії планується закупити у сільгоспвиробників близько 360 000 т пшениці, кукурудзи та ячменю. На авансування аграріїв заплановано виділити 1,3 млрд гривень.

Холдинг «Агропросперіс» не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років.

Наразі «Агропросперіс» — один з найбільших виробників та експортерів сільськогосподарських культур Чорноморського регіону, що фінансує та щорічно експортує понад 2 млн т зернових та олійних культур. До складу холдингу входять п’ять виробничих підприємств, що працюють у всіх основних регіонах України: «Золотий Світанок (Агро)», «Біо Агро», «Рей Агро», «Латагро» та «Нью Агро Менеджмент». Наявні елеваторні потужності мають можливість одночасного прийому до чотирьох різних культур та відвантаження 54 вагонів на добу.

Діяльність холдингу включає вирощування зерна експортної якості, фінансування та експертний супровід його виробництва, зберігання та продаж на світових ринках.

Окрім виробничих підприємств до складу холдингу входить Агропросперіс Банк — єдиний в Україні банк, що фінансує виключно малих та середніх агровиробників, перший, що почав кредитувати під аграрні розписки. Фінансування надається у 14 областях України.

У 2019 році група компаній «Прометей» планує придбання трьох елеваторів, що дозволить збільшити загальну потужність одноразового зберігання до 1,2 млн т. Крім того, з метою збільшення обсягів зберігання вже розпочато будівництво додаткових складів на чотирьох елеваторах у Київській, Кіровоградській, Миколаївській та Хмельницькій областях. У 2019–2020 роках планується залучити загальний обсяг інвестицій до $20 млн.

«Прометей» — торгово-виробниче об’єднання півдня України, що спеціалізується на рослинництві, закупівлі, зберіганні, доробці та логістиці зернових та олійних культур. До складу групи компаній входять ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Прометей-Елеватор» та його філії, «Прометей-Авто», виробнича компанія «Прометей». Основні культури вирощування — соняшник, пшениця та ячмінь.

У 2019–2020 роках холдинг «Астарта» планує збільшення потужностей зберігання завдяки придбанню елеватора потужністю одночасного зберігання 62 000 т у Хмельницькій області та будівництву елеватора потужністю 120 000 т у Полтавській області.

Елеватор, що будується, дозволить одночасно приймати три різні культури (9000 т на добу) та відвантажувати 54 вагони на добу. «Астарта» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг, працює на ринку України з 1993 року. Основні напрями діяльності — рослинництво, молочне тваринництво, виробництво цукру, переробка сої. Крім цього, холдинг має потужності з виробництва біогазу у місті Глобине.

Інвестиції в логістичні та інфраструктурні проекти стимулюють розвиток трейдингу. У 2019 році холдинг планує закупити щонайменше 800 000 т зернових для експорту, в тому числі завдяки старту програми форвардних закупівель.

У 2019–2020 роках холдинг «Епіцентр К» планує суттєве збільшення зернозберігаючих потужностей. Нові елеватори будуються у Вінницькій (два елеватори загальною потужністю 320 000 т одночасного зберігання) та Хмельницькій областях (один елеватор потужністю 120 000 т одночасного зберігання). Відбувається модернізація та збільшення обсягів зберігання на п’яти елеваторах у Вінницькій, Хмельницькій та Київській областях. Загалом, у 2019–2020 роках очікується збільшення потужностей одночасного зберігання на 1,3 млн т. Сукупні інвестиції у розширення елеваторних потужностей становитимуть понад 50 млн євро.

Холдинг «Епіцентр К», відомий завдяки мережам будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» і «Нова Лінія», з 2015 року активно інвестує у розвиток аграрного сегмента. Напрямами аграрної діяльності холдингу є тваринництво та рослинництво (озима пшениця, соняшник, кукурудза та озимий ріпак).

Елеваторні потужності побудовані за інженерними проектами провідного європейського виробника комплексних зерносховищ — Feerum S.A. та містять низку технологічних інновацій. Наприклад, стандартні ланцюгові транспортери в них замінені на більш ефективні стрічкові, що сприяє зменшенню пошкоджень зерна та скорочує витрати на електроенергію в ході експлуатації нових елеваторів приблизно на 30%.

У 2019–2020 роках холдинг «Агротрейд» планує будівництво елеватора потужністю 60 000 т одночасного зберігання у Чернігівській області. Очікуваний обсяг інвестицій на розширення потужностей становить $5 млн.

«Агротрейд» — вертикально інтегрований холдинг із завершеним агропромисловим циклом: виробництво, переробка, зберігання та торгівля сільськогосподарською продукцією, один з лідерів ринку України з виробництва та реалізації гібридного насіння кукурудзи та соняшника, репродуктивного сортового насіння озимої пшениці, ярого ячменю, сої, гречки вітчизняної та зарубіжної селекції. Основними культурами вирощування є кукурудза, соняшник, ячмінь, пшениця, соя та ріпак. Окрім насінництва та рослинництва напрямами діяльності холдингу є тваринництво, експорт зерна, переробка гречки та пшениці.

Зернозберігаючі потужності холдингу складаються з металевих та бетонних силосів, складів. Усі територіально відокремлені елеватори «Агротрейд» мають залізничні гілки. Серед унікальних можливостей елеваторів холдингу — сушіння зерна в потоці, що значно зменшує травматизацію зерна, а також автомобілерозвантажувачі, здатні розвантажити будь-який вид транспорту із зерном.

У 2019–2020 роках холдинг «Агровіста» не планує збільшення потужностей зберігання зернових, олійних і зернобобових культур. «Агровіста» — інтегрована аграрна корпорація, що об’єднала в собі групу компаній «УкрАгроКом» та «Гермес-Трейдинг». Заснована у 2000 році компанія «УкрАгроКом» входить до переліку найбільших агрохолдингів України. «Гермес-Трейдинг», створений у 2002-му, є одним з помітних експортерів зернових в Україні. Основні напрями діяльності холдингу — рослинництво, тваринництво, торгівля зерновими та олійними культурами, виробництво цукру.

«Агровіста» володіє й елеваторною інфраструктурою. Так, Світловодський річковий термінал з потужністю зберігання 94 000 т є найбільшим терміналом на річці Дніпро.

Він має можливість приймання зернових вантажів із залізничних вагонів (до 5000 т на добу), здатний одночасно приймати три види зернових та олійних товарів, очищати, сушити та паралельно відвантажувати на різні види транспорту.

У 2019 році очікується збільшення потужностей за рахунок перепідпорядкування одного-двох елеваторів, що наразі підпорядковані Міністерству аграрної політики України. Найближчим часом Держрезерв також планує об’єднання всіх власних елеваторів (окремих суб’єктів господарювання) в єдину державну компанію з подальшою корпоратизацією. Це забезпечить централізацію всіх процесів, єдину тарифну та договірну політику, а також створить умови для зміцнення позицій як на ринку України, так і у міжнародному трейдингу.

З 2015 року завдяки реформуванню системи елеваторні потужності Держрезерву є майданчиком, що пропонує сервіс зберігання зерна для агровиробників та трейдерів будь-якого рівня. Наразі Держрезерв — також один з національних лідерів переробки зерна на борошно та експорту борошна. На елеваторах активно впроваджуються новітні технології перевірки, контролю та забезпечення якості зберігання зерна. Так, унікальними для ринку є можливості оперативного аналізу якості сої (в Сумській області), технологія небулізації зерна, що забезпечує зберігання якісних характеристик на тривалий час (у тому числі гарантію збереження якості під час експорту), тощо. Сучасні технологічні рішення широко використовуються і в забезпеченні енергоефективності (використання теплових насосів, котлів, засобів альтернативної енергетики для технологічних та опалювальних потреб).

Холдинг не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років. «Мрія» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг. Головні напрями діяльності — рослинництво та зернотрейдинг. Земельний банк розташований у Західній Україні, насамперед у Тернопільській області.

Основними культурами вирощування є пшениця, соняшник, ріпак, кукурудза, картопля, гречка, ячмінь і соя. Холдинг поставляє свою продукцію до більш ніж 20 країн світу, у тому числі найбільшим харчовим компаніям Європи.

Крім того, «Мрія» має обладнане сховище для зберігання картоплі загальною ємністю 52 000 т.

Нагадаємо, що восени минулого року основні активи агрохолдингу «Мрія» були придбані компанією Salic UK Ltd за $242 млн. Пізніше Salic заявляла про намір додатково інвестувати у «Мрію».

Про це повідомляє НВ Бізнес.

Щоб інновації в агросекторі були помітні й ефективні, компанії мають витрачати на них суму, еквівалентну $50 на 1 га – так вважає гендиректор УКАБ Тарас Висоцький.

Читайте: «Ми запускаємо дрони, але нікому керувати трактором»: в агросекторі шукають шляхи подолання проблеми з кадрами

Такі витрати поки недосяжні для українського бізнесу, але деякі агрохолдинги звітують про підвищення ефективності своїх підприємств за рахунок впровадження нових технологій.

Укрлендфармінг – звітує про зростання врожайності на 25 % завдяки застосуванню точного землеробства.

Агропросперіс – повідомляє, що ефективність роботи зросла в кілька разів після того, як закупили для агрономів планшети зі спеціальними програмами й інтерактивною базою даних, яка дозволяє оперативно приймати логістичні рішення.

Кернел – впроваджує проект цифрової платформи для автоматичного планування виробничих процесів, моніторингу їх виконання, а також розробки мобільних додатків для роботи в полі агрономів та інженерів.

Астарта – за 4 роки заощадила $15 млн завдяки системі GPS-нагляду і моніторингу використання пального (більше ніж річний обсяг інвестицій в інновації семи найбільших агрохолдингів країни). Також планує запустити мобільну платформу для моніторингу стану посівів, їх розвитку і фази росту, наявності комах і шкідників, що дозволить підбирати добрива, ЗЗР тощо.

80% всіх інвестицій в інновації в аграрній галузі спрямовуються на облік, документообіг та рішення по боротьбі з крадіжками – заявляє директор компанії SmartFarming Артем Бєлєнков.

Сьогодні точне землеробство комплексно впроваджується на 5% від усієї ріллі, а окремі його елементи покривають лише 20% – такі дані наводить засновник консалтингової компанії AgriLab Ярослав Бойко.

ТОП-7 які найбільше вкладають коштів в інновації:

• Кернел – $2,7 млн на 540 га
• АP Group – $2,0 млн на 400 га
• МХП – $2,5 млн на 360 га
• Астарта – $1,0 млн на 250 га
• ІМК – $1,0 млн на 124 га
• Harveast – $1,0 млн на 123 га
• Епіцентр – $420 тис на 112 га

Landlord раніше повідомляв про те, що визначальними технологічними трендами українського агросектора стали точне землеробство, інновації для управління землею та ERP-системи планування ресурсів підприємства.

На жаль, наявна інформація зовнішньої торгівлі за весь минулий рік в цілому не дає можливості для більш детального аналізу щодо інших позицій та основних країн — партнерів України, які стали покупцями вітчизняної сільськогосподарської продукції. Тому Landlord, зібравши дані про результати зовнішньоторговельної діяльності Держстату України, ДФС і Мінагрополітики за 11 місяців 2018 року, склав власний рейтинг топ-15 позицій українського аграрного експорту.

До нього включені позиції, які показали найбільші результати експорту у грошовому вимірі, — як безпосередньо продукція рослинництва, так і продукти її переробки.

Пальма першості очікувано дісталася соняшниковій олії, кукурудзі та пшениці. А ось «відкриттями» цього аграрного сезону можна сміливо вважати насіння ріпака, що опинилося на четвертому місці рейтингу, соєві боби (шоста позиція) та соєву олію (яка посіла дев’яте місце за зовнішнім виторгом). Крім того, слід відзначити азійський вектор українського аграрного експорту, який з кожним роком набирає обертів. До кожної позиції рейтингу ми склали окремий топ-5 найбільших покупців. Якщо оцінювати країни за п’ятибальною шкалою, то максимальну кількість балів у топ-15 набрали Китай (25 балів) та Індія (18 балів). Що, до речі, підтверджується і даними Мінагрополітики та ДФС про те, що найбільшими імпортерами українських продуктів харчування у 2018 році стали саме Індія ($1,8 млрд) і Китай ($1,2 млрд). Бали, які отримали ці країни у рейтингу Landlord, показують не власне обсяги торгівлі, а свідчать про присутність Китаю та Індії у п’ятірках імпортерів української агропродукції різних видів (тобто закупівлю цілого спектра товарів).

І окремо треба сказати про загальну картину експорту, яку ми отримали. На жаль, більшість позицій топ-15 за минулий рік показали негативну динаміку. Тобто на тлі загального зростання за рахунок лідерів експорт інших сільськогосподарських продуктів просідав.

Є два пояснення такої динаміки. По-перше, на результати експорту минулого року наклався невдалий для українського агросектора 2017 рік (негативні погодні умови для пізніх культур). Це скоротило експортну пропозицію української агропродукції у першій половині 2018 року. По-друге, спеціалізація господарств на культурах, які користуються найбільшим попитом на глобальному ринку, дається взнаки — аграрні підприємства збільшують площі під соняшником або кукурудзою на шкоду посівам інших культур.

№1 Соняшникова олія

У 2018 році два місяці поспіль (жовтень і листопад) експорт соняшникової олії був максимальним для цих місяців за всю історію. Зокрема, в листопаді експорт становив 575 000 т.

Як зазначили фахівці, темпи відвантажень перевищили рівень 2017 року і за перші три місяці сезону було експортовано 1,37 млн т соняшникової олії. В цілому ж, за прогнозами, у 2018/2019 МР Україна зможе продати на світовому ринку 5,9 млн т соняшникової олії, що стане черговим рекордом у зовнішній торгівлі цією продукцією.

На жаль, Україна не може повністю скористатися високим попитом на соняшникову олію — наприкінці минулого року експортні ціни при базисі встановили антирекорд і впали до найнижчого рівня за останнє десятиліття. Тільки з початку 2018/2019 МР, тобто з початку вересня, вони знизилися на 13% — із $710 за 1 т до $620 за 1 т. Зараз ціни потроху почали підвищуватися, але до повного відновлення ще далеко. Власне, це і стало причиною того, що при досить високому показнику фізичних експортних відвантажень олії у 2018 році відбулося падіння виручки компаній-постачальників. Тому плани на високий експорт у поточному маркетинговому році можуть бути зіпсовані недоотриманням виручки експортерами.

№2 Кукурудза

Сезон 2018/2019 МР вже увійде в історію України як сезон рекордного врожаю кукурудзи.

Завдяки переважно сприятливим умовам протягом всього виробничого циклу в 2018 році Україні вдалося зібрати понад 35 млн т кукурудзи, що є абсолютним рекордом за всю історію країни. У результаті експортний потенціал поточного сезону оцінюється на рівні 27 млн т, що виглядає доволі амбіційно з огляду на потужну конкуренцію на світовому ринку з боку американської, а з квітня ще й аргентинської кукурудзи, а також проблеми в роботі української системи логістики.

У цілому із жовтня по грудень 2018 року з України було експортовано 7,8 млн т кукурудзи, що становить майже 30% до експортного потенціалу кампанії цього року. Таким чином, протягом дев’яти місяців, що залишилися до закінчення сезону, вітчизняні компанії мають поставити на світовий ринок близько 19 млн т зерна кукурудзи, тобто в середньому по 2,1 млн т на місяць. При цьому левова частка має бути вивезена в січні–березні, оскільки вже у квітні на ринок вийде аргентинський врожай, а отже, конкуренція для нашої зернової групи посилиться.

Найбільшим споживачем української кукурудзи залишається Європейський Союз (хоча європейські країни і не посідають перші місця топ-5 покупців), а другим за розмірами імпортером є Китай, який і очолює рейтинг. Слід також зазначити поступово зростаючу роль африканських країн — на них вже припадає 8–10% всіх вітчизняних постачань культури на глобальний ринок.

№3 Пшениця

Причорноморський регіон відіграє все більш істотну роль на світовій пшеничній арені. У минулому 2017/2018 МР Україна, Росія та Казахстан задовольнили близько 35% світового попиту на пшеницю. Перша половина поточного маркетингового року завершилася, і результати експорту в цей період дозволяють давати достатньо оптимістичні прогнози. За перші шість місяців 2018/2019 МР три країни регіону відвантажили на експорт близько 39 млн т пшениці (з урахуванням борошна в перерахунку на зерно), що на 5% випереджає показники аналогічного періоду минулого сезону і на 25% — результати того самого періоду позаминулого маркетингового року.

Якщо брати географію власне українських продажів, то на прикладі пшениці найбільше проявляється розвиток азійського напрямку експорту. Так, серед топ-5 покупців є лише одна країна ЄС (Іспанія), а решта покупців — віддалені країни Азії. При цьому Індонезія очолює рейтинг імпортерів української пшениці вже другий рік поспіль. Це досить позитивний момент, адже Індонезія взагалі є другим за величиною покупцем культури на глобальному ринку, поступаючись лише Єгипту.

Втім, друга половина 2018/2019 МР може внести деякі корективи. Зараз Європейський Союз, де був неврожай пшениці, вже вичерпав експортні можливості та навпаки почав її імпортувати. Географічна близькість європейських покупців може змінити баланс українського експорту на користь країн ЄС. Але значних змін у топ-5 не відбудеться — Україна майже вичерпала можливості зовнішніх продажів пшениці у цьому маркетинговому році.

№4 Насіння ріпака

У 2018 році ріпак став сенсацією українського аграрного експорту. Так, у січні–листопаді 2018-го
Україна експортувала 2,36 млн т насіння ріпака на $978 млн. Це майже на 20% більше результатів аналогічного торішнього періоду. Головним покупцем українського ріпака традиційно стала Європа, забезпечивши понад 83% експортних продажів цієї культури. При цьому Бельгія та Німеччина сумарно придбали 1,365 млн т насіння ріпака, або 60% всього експорту. Також поставки культури здійснювалися до ОАЕ, Португалії, Пакистану і навіть на американський континент, до Мексики.

Нагадаємо, що 2018 рік приніс і рекордний урожай ріпака — 2,68 млн. Це на 22% більше врожаю 2017-го (2,195 млн т). При цьому прогноз на майбутній урожай 2019 року залишається оптимістичним. Посівна площа озимого ріпака становила 1,3 млн га. Це рекорд останніх дев’яти років і на третину більше торішнього показника. Взагалі, зростання посівів ріпака фіксується вже третій рік поспіль, адже ріпак зараз — найдорожча з основних олійних культур в Україні. Завдяки гарній рентабельності та високому попиту з боку експортерів і переробників аграрії розширюють посівні площі. У цілому прогнозується, що за рахунок високого світового попиту в 2018/2019 МР основні країни — експортери ріпака (Канада, Австралія, Україна та Росія) збільшать продаж насіння на 7% — до 17,35 млн т.

№5 Макуха

Минулого року дуже обнадійливі результати отримали українські експортери макухи та шроту.

У січні–листопаді 2018-го вони продали за кордон 3,86 млн т цих продуктів переробки рослинних жирів та олій. Це на 14% менше, ніж за відповідний період 2017 року. Але у грошовому еквіваленті експортери залишилися у виграші. За 11 місяців 2018-го їх виторг сягнув $788 млн, що майже на 7% більше позаминулорічного показника. У цілому ж Україна посилює свою роль у поставках олійних шротів та макухи на глобальний ринок. У 2018/2019 МР наша держава може суттєво збільшити експорт цієї продукції.

По-перше, в Україні очікується зростання переробки олійних культур.

По-друге, світове споживання протеїнової продукції збільшується. Тому, за прогнозами аналітиків, у поточному маркетинговому році є всі передумови для того, щоб ми зайняли до 7% у світовому експорті макухи та шротів загалом і до 65% у світовій торгівлі соняшниковим шротом. Ці показники можуть стати рекордними для України.

Також варто зазначити, що на руку нашим експортерам макухи та шроту грає геополітичне загострення між США та Китаєм, який зацікавився недорогим українським соняшниковим шротом. Крім Китаю найбільш перспективними експортними ринками вважаються країни СНД, ЄС, а також Таїланд, В’єтнам, Алжир та Ізраїль.

№6 Соєві боби

Експорт української сої в січні–листопаді 2018 року продемонстрував неприємне падіння. Було вивезено 1,96 млн т на суму $737,7 млн. Натомість за аналогічний період 2017 року ми продали за кордон 2,44 млн т на $905,6 млн. Тобто зменшення становило 20% у фізичному обсязі, або 19% у грошовому еквіваленті — експортери недоотримали майже 170 млн гривень. Нагадаємо, що з 1 вересня 2018 року було скасоване відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів для трейдерів. Дійсно, саме з вересня переробка сої зросла на 25% (порівняно з відповідним періодом минулого року). Але не можна пояснювати цю тенденцію
лише змінами в держрегулюванні. Адже разом з переробкою зростає й урожай цієї культури: з 3,8 млн т у 2017-му до 4,4 млн т минулого року.

А ось кон’юнктура світового ринку складається не на користь українським аграріям. Так, у липні 2018 року голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер та президент США Дональд Трамп домовилися про збільшення торгівлі деякими продуктами, у тому числі й соєвими бобами. У рамках реалізації цих домовленостях саме США стали основним постачальником сої в ЄС. Наразі головними імпортерами українських бобів залишаються азійські країни. До речі, у зв’язку з кризою відносин із США Китай шукає нових постачальників соєвих
бобів.

№7 Ячмінь

За підсумками січня–листопада 2018 року Україна експортувала 3,48 млн т ячменю на $660 млн.

За аналогічний період 2017-го експорт становив 4,78 млн т, або $700 млн у грошовому обчисленні. Звичайно, втрату $40 000 на тлі виторгів у сотні мільйонів доларів не можна назвати критичною. Але підсумки першої половини 2018/2019 МР більш тривожні. Ми експортували 3,13 млн т ячменю, а це вже на 18% менше,
ніж у першій половині 2017/2018 МР. Крім того, такий результат найменший за п’ять минулих сезонів. У зв’язку з цим аналітики знизили прогноз експорту ячменю за підсумками поточного маркетингового року на 15%.

Натомість Саудівська Аравія продовжує демонструвати зростаючий тренд. За першу половину 2018/2019 МР ця азійська країна імпортувала майже на третину більше, ніж за аналогічний період минулого маркетингового року. Взагалі, Саудівська Аравія — основний покупець українського ячменю. Так, за 11 місяців 2018 року країна придбала 2,3 млн т цієї культури на $435,4 млн, або 66% усього річного експорту у фізичному еквіваленті. До Китаю, що посідає друге місце рейтингу два останніх роки, у січні–листопаді
2018 року було відвантажено 0,3 млн т на $61,5 млн. Це вдвічі менше показників аналогічного періоду 2017 року.

№8 Цукор

За 11 місяців 2018-го Україна експортувала 526 000 т цукру, що лише на 26 000 т менше, ніж за аналогічний період позаминулого року.

Але у грошовому еквіваленті показники знизилися більш суттєво. Якщо у 2017 році цукровики заробили на експортних відвантаженнях $261 млн, то у 2018-му — лише $197 млн, або менше на чверть. Адже світові ціни на цукор впали до найнижчого рівня за десятиріччя. Справа в девальвації національної валюти у Бразилії та Індії. Ці країни — найбільші експортери цукру на світовий ринок. За рахунок ослаблення валют конкуренція між ними наростає, і пропозиція цукру на світовому ринку збільшується.

А ціни, як наслідок, зменшується, так само, як і виторг українських експортерів цукру. Також слід відзначити суттєві зміни в географії експортних поставок українського солодкого продукту. У 2017 році найбільшим покупцем нашого цукру була Шрі-Ланка. У 2018-му половину експортованого цукру придбав Узбекистан, а Шрі-Ланка посіла лише дев’яте місце у рейтингу експортерів. Утім, незважаючи на падіння, отриманий результат можна вважати майже чудовим з огляду на експорт цукру шість-вісім років тому (коли він вимірювався лише декількома десятками тисяч тонн).

№9 Соєва олія

За 11 місяців минулого року Україна експортувала 194 000 т соєвої олії. Це майже на 25% більше, ніж за січень–листопад 2017-го. При цьому грошовий обсяг минулорічного експорту становив $139,47 млн, або близько 120% від відповідних показників 2017-го (майже $117 млн). Цікаво, що з початку 2018/2019 МР, тобто з вересня, експортери наростили зовнішню торгівлю соєвою олією в півтора рази. Треба зазначити, що експерти прогнозують збільшення імпорту Китаєм соєвої олії з 482 000 т до 950 000 т за підсумками
2018/2019 МР.

Експортери сподіваються, що це нарощення відбудеться саме за рахунок українського продукту, адже, за прогнозами, переробка соєвих бобів у поточному маркетинговому році зросте майже вдвічі. Крім того, збільшує закупки української олії й Індія (з 9900 т у 2017-му до 14 000 минулого року). А ось Бангладеш і Литва, що були на четвертому та п’ятому місцях рейтингу країн-імпортерів у 2017 році, у 2018-му не потрапили навіть до десятки лідерів. Натомість наростили імпорт перспективні ОАЕ та Саудівська Аравія. Цікаво, що шосте місце посів Алжир, який традиційно купував соєву олію в РФ, а минулого року імпортував 6000 т української соєвої олії.

№10 Горох

Експорт гороху з України в січні–лютому 2018-го був дещо нижчим, ніж за аналогічний період року позаминулого.

Так, у фізичному обсязі він становив 527 000 т (–2,5%, або 13 100 т), а у грошовому — $117,3 млн (–4,4%, або $5,4 млн). Близько 20% виторгу експортерам забезпечили Індія та Іспанія. Взагалі, саме ЄС та Азія і є найбільшими імпортерами українського гороху. Минулого року показники зовнішньої торгівлі горохом показували дивні кульбіти. Наприклад, за підсумками 2017/2018 МР (з липня 2017-го по липень 2018-го) зовнішні поставки гороху з України досягли рекордних обсягів — 873 500 т. Це було на 80% більше, ніж
показники попереднього 2016/2017 МР.

У січні–липні 2018-го до січня–липня 2017-го теж зафіксували зростання на 20% (у фізичному обсязі). Та й аналітики давали вельми оптимістичні прогнози щодо збереження обсягів урожаю культури у 2018 році на рівні 1 млн т. Він би дозволив сформувати для України експортний потенціал у 700 000 т. Але в реальності вродило на 20% менше, ніж очікували, — близько 800 000 т, зрозуміло, знизився й експортний потенціал. Тому вже у вересні минулого року відвантаження гороху за кордон різко скоротилися. Але експортні успіхи аграріїв на початку 2018-го компенсували це падіння. Тож попри те, що підсумкова динаміка року не виглядає вражаюче, насправді за нею ховається статистична «гойдалка».

№11 Борошно

На жаль, експорт пшеничного борошна з України не зупиняє свого падіння. Так, за січень–листопад 2018-го ми продали за кордон 277 000 т, що на третину менше, ніж обсяг 2017 року (404 000 т). У грошах теж падіння майже на 30% — з $88 млн у 2017-му до $64,08 млн минулого року.
Невтішні підсумки зовнішньої торгівлі борошном і в розрізі маркетингового року. Так, за попередніми підрахунками, за перші шість місяців поточного 2018/2019 МР (липень–грудень) українські експортери відвантажили 126 000 т проти 245 000 т за липень–грудень 2017/2018 МР, тобто вдвічі менше. Залишається радіти лише зменшенню темпів падіння. Адже за перші шість місяців минулого 2017/2018 МР порівняно з відповідним періодом позаминулого маркетингового року продажі борошна впали втричі.

Але зворотний бік цієї позитивної динаміки не дуже привабливий. Пожвавлення експорту відбулося завдяки демпінгу. Ціни на борошно на внутрішньому ринку росли, а експортні ціни, навпаки, падали. У свою чергу ціни на внутрішньому ринку реагували на зниження виробництва борошна (по деяких місяцях до 20% порівняно з 2017 роком). Виробництво ж згортали як унаслідок падіння експорту, так і у зв’язку зі скороченням виробництва хлібобулочних виробів. Ситуація, що склалася, змусила аналітиків знизити прогноз експорту українського борошна у поточному маркетинговому році майже на 20% порівняно з минулим маркетинговим роком.

№12 Сорго

Результати експорту українського сорго за січень–листопад 2018 року гірші, ніж показники за аналогічний позаминулорічний період: 118 500 т на $18,5 млн та 144 200 т на $20,99 млн відповідно. Тобто у фізичному обсязі експорт просів майже на 20%. У грошах результат трохи кращий — падіння становило лише 12%. Сорго в Україні належить до нішевих, але дуже перспективних культур. За енергетичною цінністю та кількістю протеїну сорго з легкістю може скласти конкуренцію кукурудзі при виготовленні кормових сумішей. Але на відміну від неї сорго вимагає вдвічі менше вологи, тобто більш посухостійке.

У 2018 році Україна експортувала сорго здебільшого до ЄС та Азії. Але зацікавленість цією культурою зростає по всьому світі. Наприклад, у тому ж ЄС площі під сорго минулого року збільшилися на 6% до 146 000 га (в Україні — 40 000 га). Загалом прогнозується, що наступного року світове споживання сорго зросте на 4% до 60,4 млн за рахунок зростання частки культури у раціоні мешканців Африки та збільшення на 30% використання сорго при виробництві етанолу в США. До «неприємностей» цього напряму можна віднести вкрай нестабільний попит на культуру, який суттєво змінюється під впливом коливань на ринку кукурудзи.

№13 Жито

Українське жито продовжує завойовувати світові ринки — у січні–листопаді минулого року експорт цієї культури у грошовому обсязі зріс із $3,56 млн до $13,5 млн, тобто на 379% (порівняно з аналогічним періодом 2017-го). У фізичному еквіваленті це становило 91 000 т жита за 11 місяців 2018-го проти 22 700 т за відповідний період позаминулого року. Гарні результати були зафіксовані й по закінченню 2017/2018 МР (із серпня по лютий). За підсумками сезону за кордон відвантажили майже 39 000 т. Це теж більш ніж в тричі вище за показники сезону 2016/2017 МР та найкращий результат за чотири попередні маркетингові роки. І ще одна невелика, але показова цифра — близько 400 т жита закупила Швейцарія, при цьому партія була повністю сертифікована як органічне зерно.

Польща, яка позаминулого року лідирувала з результатом у 6000 т, за підсумками минулого року знову на першому місті у топ-5 країн — імпортерів жита, але вже з обсягом у 37 000 т. Проте зовсім не імпортувала цю культуру Іспанія, яка у 2017-му ввезла 4600 т українського жита та посіла друге місце після Польщі. Зараз за Польщею йде Литва, що збільшила імпорт у понад п’ять разів — до 12 990 т. Філіппіни та Латвія (відповідно третє та п’яте місце рейтингу–2018) у 2017 році жито в Україні не купували. А четверте місце рейтингу, Ізраїль, збільшив імпорт у 17 разів — з $59 000 до $1 млн.

№14 Гречка та просо

Підсумки експорту гречки та проса оптимістичними не назвеш. У січні–листопаді 2018 року зовнішня торгівля цими зерновими у фізичному обсязі просіла утричі до 24 500 т (порівняно з відповідним періодом 2017-го). Грошові показники впали майже вдвічі.

При цьому обставини експорту гречки та проса у 2018 році мали свої важливі нюанси. Так, гречка виросла майже на 40%. Але фізично це лише 705 т на $381 000 у 2018 році проти 511 т на $292 000 у 2017-му. Основним імпортером української гречки залишилася Польща, яка викуповує близько 50% всього експорту цієї культури.

Також треба зазначити, що велика частка експортованої української гречки (понад 60% за результатами 2017/2018 МР) сертифікована як органічна. А ось просо впало більш ніж відчутно — із 70 600 т на $12,2 млн за 11 місяців 2017 року до 22 000 т на $6,85 млн за аналогічний період 2018-го. Цю динаміку пояснюють неврожаєм (минулого року проса зібрали на 5000 т менше, ніж позаминулого) та занизькою якістю продукту. Якщо у 2017-му спостерігалася розгалужена географія експорту українського проса — культуру купували 47 країн (навіть Мексика та Австралія), то у 2018 році географія поставок звузилася, а обсяги як лідерів, так і інших країн-імпортерів відчутно просіли.

№15 Овес

За січень–листопад 2018 року Україна експортувала 6400 т вівса, що на понад 40% нижче за результати аналогічного періоду 2017-го. Зменшення експортної виручки у порівнянні з позаминулим роком було менш суттєвим — на 18% до $1,4 млн. Позитивним є той факт, що темпи падіння зовнішньої торгівлі вівсом помітно знизилися. Наприклад, показники 2017 року були майже в чотири рази гірші, ніж результати 2016-го (як у фізичному, так і у грошовому еквіваленті).

Також цікаво дослідити і зміни географії поставок українського вівса. У 2017 році ми втратили Індію як головного покупця цього продукту. Натомість лідируючи позиції зайняв Пакистан зі значно меншими обсягами. А у 2018-му Індія повернулася, викупивши майже третину нашого зерна на півмільйона доларів. Але, на жаль, Україна так і не має контрактів з основними світовими імпортерами вівса — США та Китаєм.
Загалом же зацікавленість вівсом, як і валові збори, невпинно падають у світі з 60-х років минулого сторіччя. Вкрай незначні й обсяги світової торгівлі вівсом, тобто культура, як правило, споживається безпосередньо в країні вирощування. Наприклад, Україна у 2018 році зібрала близько 440 000 т вівса, а експортувала лише 1,5% цього обсягу.

ТЕКСТ: Михайло Дикаленко