Рейтинги    29 квітня 2018 10:07

Територія сервісу: ТОП-15 регіонів України за співвідношенням наявної великої техніки — тракторів, комбайнів — до кількості сервісних центрів


Необхідність оновлення матеріально‑технічної бази особливо гостро стоїть на порядку денному українських аграріїв останні п’ять років. Парк сільгосптехніки у країні зношений на 85%, але з початком військових дій на Сході країни далеко не всі аграрії наважувалися інвестувати в оновлення своїх технічних парків.

Обсяг продажів сільгосптехніки в Україні почав зростати лише у 2016‑му. І за два роки український ринок знову перетворився на один із найбільш ємних і динамічних ринків сільгосптехніки у світі. Експерти оцінюють його мінімум у $1,3 млрд, а багато світових виробників вважають основним ринком збуту своєї продукції. Звичайно, у позиціонуванні брендів багато що залежить від дилерів. Вони не просто знайомлять аграріїв із технікою, продають, забезпечують сервісне обслуговування — вони роблять техніку доступнішою. Проте поки найбільшим попитом в країні, як і раніше, користується імпортна техніка, причому не тільки нова, але й та, що вже використовувалася. Головними критеріями вибору агрегату залишаються його надійність, висока продуктивність, здатність якісно і швидко вирішувати поставлені завдання. New Holland, John Deere, Class, Case IH, Fendt… Навіть ті, хто не мають стосунку до сільського господарства, знають про ці торгові марки.

Однак у період весняно‑польових робіт важливим стає не стільки питання наявності техніки, скільки можливість оперативно полагодити її у разі несправностей. Редакція журналу Landlord проаналізувала статистичні дані щодо наявності техніки в регіонах, а також дані відкритих джерел про кількість сервісних центрів і обсяг навантаження на них. Чим вище навантаження, тим, відповідно, більше сервісних центрів необхідно, щоб задовольнити споживчий попит. Чим воно нижче, тим більший попит у регіоні на якісне та своєчасне обслуговування сільгосптехніки. У регіоні з більшим навантаженням на сервісні центри більший попит на технічне обслуговування і перспективніша ніша для обслуговуючих компаній.

У розрахунок бралися наявні в регіонах сервісні центри дилерів, магазини запчастин, які часто надають послуги з ремонту, та майстерні сільгосптехніки. Розрахунок навантаження був таким: кількість тракторів та комбайнів у регіоні ділилася на кількість офіційних, зареєстрованих безпосередньо в цих же регіонах сервісних центрів. Чим вище співвідношення техніки до обслуговуючих підприємств, тим менше задоволений попит на обслуговування. А отже, тим більше перспектив і тим ширша ніша для тих, хто бажає інвестувати у розвиток бізнесу з обслуговування сільгосптехніки.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 2878

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 681

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 3

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів:  1186

Площа області — 13 824 кв. км. Майже три чверті території займають сільськогосподарські угіддя. Із них під урожай 2018 року озимими культурами засіяні понад 196 000 га. Окрім озимини та ярих культур аграрії регіону роблять ставку на вирощування цукрового буряка. У 2017 році тут його зібрали майже 900 000 т. Місцеві аграрії останнім часом активно нарощують потужності зі зберігання зерна, вводячи в експлуатацію нові елеватори. Також у регіоні активно розвивається садівництво, м’ясне та молочне тваринництво.

Серед сільгоспвиробників регіону є такі потужні гравці, як «Агропродсервіс» та «Мрія». За підтримки останньої три роки тому почали активно формуватися кооперативи. Сьогодні в області вже з десяток різноманітних кооперативів.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 9216

Кількість зернозбиральних комбайнів: (за даними Держстату на кінець 2016 року): 2000

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 15

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 748

На Кіровоградщині 1 757 900 га ріллі. Площа зрошуваних земель — 51 300 га. У регіоні працюють 3229 сільськогосподарських підприємств, 2550 фермерських господарств та майже 126 000 особи‑ стих селянських господарств. Усього в агропромисловому комплексі регіону задіяні понад 20 000 осіб.

У 2016 році, оновлюючи власну матеріально‑технічну базу, аграрії регіону закупили техніки майже на 250 млн гривень. У 2018‑му місцеві аграрії робитимуть ставку на вирощування сої, гороху та соняшника — принаймні посівні площі під ці культури планується збільшити. У середині лютого цього року на базі кіровоградського господарства «Ритм» за ініціативи компанії

«Агросвіт» відкрився лабораторно‑діагностичний центр з перевірки якості насіння. А у перших числах лютого в регіоні почали діяти аграрні розписки.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1664

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 316

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 3

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 660

Аграрії регіону обробляють 393 000 га. Восени посів озимих зернових культур під урожай 2018 року проведено на площі 74 800 га, що на 13 500 га більше, ніж у попередньому році. Зокрема, озимою пшеницею засіяні 63 000 га, озимим житом — 2600 га, озимим ячменем — 9000 га. Крім того, 17 800 га засіяні озимим ріпаком.

В обласному бюджеті Івано‑Франківщини для підтримки аграрного сектора Прикарпаття у 2018 році передбачені 2,1 млн гривень.

Сільськогосподарська кооперація — один із пріоритетів роботи обласної влади. На кінець 2017‑го в регіоні нараховувалося 78 різноманітних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. У рамках їх підтримки та розвитку держава співфінансуватиме проекти, які реалізуються кооперативами у тваринництві, садівництві, будівництві овоче‑ та фруктосховищ, беручи на себе 70% витрат на придбання нового обладнання для них

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 6954

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1200

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 13

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 627

У структурі сільськогосподарського виробництва Черкаської області рослинництво займає 62%. Цьогоріч озиминою в регіоні засіяні 222 490 га (що на 1% менше, ніж під урожай 2017‑го), з яких 173 900 га — озимою пшеницею.

Через погодні умови 2017 рік видався для черкаських аграріїв складним і неврожайним. Вони втратили майже третину врожаю не лише плодово-ягідних, а й зернових та кормових культур. Та незважаючи на це, за обсягами виробництва продукції сільського господарства на одну особу

Черкащина посіла п’яте місце, а за обсягом загальнодержавного сільгоспвиробництва — сьоме місце серед областей України. Минулого року від черкаських аграріїв надійшли 38 заявок на відшкодуван‑ ня частини вартості сільськогосподарської техніки. Ще дві — у січні 2018‑го.

У 2017 році в області виростили найбільшу кількість сільгосптварин у живій масі.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 8338

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1512

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 20

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 493

Сільськогосподарські угіддя на Київщині займають більше половини від загальної площі регіону (1 771 000 га). Площа зрошуваних земель становить 122 300 га, осушених — 176 800 га. Найбільша зрошувальна система — Бортницька. На півночі області аграрії вирощують гречку та жито. На півдні — озиму пшеницю та кукурудзу. Великі площі в регіоні відведені під цукровий буряк, соняшник, льон. Поблизу столиці активно розвивається овочівництво.

На весняно‑польові роботи під урожай 2018 року, за підрахунками Департаменту агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації, аграрії області витратять понад 6 млрд гривень, що на 20% більше, ніж минулого року. Орієнтовно 7% від цієї суми піде на купівлю запчастин та ремонт техніки.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 3945

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 958

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 11

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 446

На території області, яку контролює українська влада, знаходиться 1 281 900 га земель сільськогосподарського призначення, із них 70% ріллі (або 897 300 га).

У 2017‑му на Луганщині зібрали рекордний для регіону за останні 10 років врожай — понад 1 млн т пшениці. Хоча майже третина ріллі лишилася на окупованій території.

Минулого року луганські аграрії придбали 688 одиниць сільськогосподарської техніки, що на 258 одиниць більше, ніж у 2016‑му, — у тому числі 132 трактори та 61 зернозбиральний комбайн. Загалом на закупівлю техніки вони витратили майже 700 млн гривень. Бюджетною програмою компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва скористалися 99 господарств, які придбали 168 одиниць техніки на загальну суму 70,8 млн гривень. Часткова компенсація становила 11,8 млн гривень.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 10 215

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1786

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 27

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 444

На Полтавщині аграрії обробляють 1,8 млн га сільськогосподарських угідь, з яких 1,7 млн га ріллі. У 2017 році область посіла третє місце серед регіонів країни за валовим збором зернових культур (4,2 млн т), четверте — за виробництвом сої (315 200 т) та цукрового буряка (1,4 млн т). Місцеві аграрії отримали 2,9 млн т кукурудзи на зерно — це найвищий показник у країні.

Полтавська область — один із п’яти регіонів, де впроваджується найбільша кількість інвестиційних проектів в АПК. Лише у 2017 році були завершені 45 проектів загальною кошторисною вартістю майже 320 млн гривень, у тому числі 18 у галузі рослинництва вартістю 212,5 млн гривень. Також у 2017‑му 72 полтавських господарства, що придбали 89 одиниць техніки вітчизняного виробництва майже на 31 млн гривень, отримали понад 5 млн гривень часткової компенсації.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 4635

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1064

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 18

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 317

Із початку бойових дій на Сході країни у розпорядженні аграріїв Донеччини лишилося близько 1 млн га ріллі, половина з яких засаджується зерновими. У 2017 році з цієї площі місцевим аграріям вдалося зібрати 2,4 млн т зерна, понад 215 000 т кукурудзи та більш ніж 560 000 т соняшника. Із кожним роком аграрії регіону все більше уваги приділяють науково обґрунтованій сівозміні, розширюють посівні площі під бобовими (горохом, нутом) та технічними культурами (коріандром, гірчицею, ріпаком).

У 2017 році аграрії регіону придбали 340 одиниць техніки (враховуючи 56 тракторів та 32 зернозбиральні комбайни) майже на 400 млн гривень. На середину лютого 2018‑го, за даними Департаменту АПК Донецької облдержадміністрації, із 4283 наявних у регіоні тракторів справні 92%, із 1070 зернозбиральних комбайнів — 84%.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 5859

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1088

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 29

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 240

У регіоні понад 1,77 млн га ріллі. Херсонські аграрії вирощують зернові та олійні, баштанні культури, рис. Саме на Херсонщині розташовані чи не найбільші в країні рисові плантації.

На розвиток АПК Херсонщини у 2018 році у місцевому бюджеті передбачено по‑ над 28 млн гpивень. За словами директора Департаменту агропромислового роз‑ витку регіону Олександра Паливоди, левова частка цих коштів (20 млн гривень) буде спрямована на реконструкцію внутрішньогосподарських водних мереж. Це дозволить збільшити зрошувані площі в області. Сьогодні тут на зрошуванні пере‑ буває понад 313 000 га.

За 2017 рік 74 місцеві агрокомпанії, що придбали 124 одиниці сільгосптехніки вітчизняного виробництва, отримали 9,7 млн гривень компенсації її часткової вартості. Минулого року Херсонщина стала однією з найактивніших областей, що бере участь у програмі здешевлення кредитів.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 8869

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1790

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 46

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 232

Окрім традиційного для України вирощування зернових та олійних у регіоні розвинуті овочівництво, виноградарство, рисівництво.

У 2018 році одеські аграрії планують засіяти 1 865 000 га ріллі. Ярі культури займуть 49% від цієї площі. 460 000 га відведуть під олійні культури, 165 000 га — під кукурудзу, майже 20 000 га — під просо, гречку, рис та сорго. Під овочево‑баштанні та картоплю — 65 500 га, під кормові культури — 76 500 га.

Окрім того, під урожай 2018 року в регіоні вже посіяні 750 000 га озимих зернових та 154 000 га озимого ріпака. У 2017‑му 17 одеських агрофірм отримали з держбюджету понад. 7 млн гривень часткової компенсації вартості сільгосптехніки українського виробництва.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 5435

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1081

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 28

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 232

Лісами вкриті 20% території Чернігівської області. Сільськогосподарські угіддя становлять 2 067 500 га (64,8%), або 5% усіх сільгоспугідь України. При цьому рілля займає лише 1 419 200 га. Ще 308 900 га відведені під сіножаті, а 282 900 га — під пасовища. Виробництвом сільськогосподарської продукції в регіоні займаються 1120 агропідприємств.

У поліській частини регіону окрім зернових та олійних культур вирощують переважно картоплю. Наприкінці 2016 року Держстат нарахував на Чернігівщині найбільшу в країні кількість картоплезбиральних комбайнів (229). У лісостеповій зоні ставку роблять на зернові, олійні та вирощування цукрового буряка.

У 2017 році за програмою часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва аграрії Чернігівщини отримали близько 12 млн гривень за 114 одиниць техніки та обладнання.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 3124

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 720

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 17

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 226

На Житомирщині майже 673 000 га ріллі, з яких під урожай 2018 року озимими вже засіяні понад 162 000 га. На рослинництво у регіоні припадає майже 65% валового виробництва сільського господарства. В області працюють понад 1200 сільгосппідприємств. За дев’ять місяців 2017 року вони купили майже 300 одиниць сільгосптехніки на більш ніж 408 млн гривень.

На початку 2018‑го місцеві аграрії продовжили активно інвестувати в оновлення власного технопарку. Лише у січні вони придбали 30 одиниць техніки на понад 22 млн гривень, що у п’ять разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. За даними Управління агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації, аграрії купували переважно імпортну техніку торгових марок New Holland, John Deere та KUHN.

У 2018 році в обласному бюджеті на розвиток агропромислового комплексу регіону заплановано 5,3 млн гривень.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 9599

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 2027

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 58

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 200

Дніпропетровщина — один із найбільших регіонів за площею та чисельністю населення. Сільськогосподарські угіддя займають 80% території області. У регіоні працюють понад 5000 агрофірм, три чверті з яких — фермерські господарства.

У грудні 2016‑го облрада прийняла комплексну програму підтримки та розвитку агропромислового комплексу регіону, розраховану на п’ять років. За цей час вона передбачає спрямування в АПК понад 55 млн гривень лише з обласного бюджету та понад 28 млн гривень — із місцевих. Планується, що частина цих коштів буде спрямована на оновлення матеріально‑технічної бази регіону, завдяки чому аграрії зможуть щороку купувати близько 40 одиниць техніки.

У 2017 році дніпропетровські аграрії були одними з перших, хто отримав державну часткову компенсацію вартості сільгосптехніки українського виробництва.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 6945

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1449

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 54

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 155

У розпорядженні аграріїв регіону 1,7 млн га ріллі. Щороку вони в середньому виробляють понад 2 млн т зернових культур, 500 000 т насіння соняшника, 400 000 т овочів, близько 40 000 т ягід та фруктів і 50 000 т винограду.

Одна з провідних агрокомпаній регіону — «Нібулон». Цього року компанія планує витратити $6 млн на оновлення власного технопарку. Усі трактори, комбайни, сіялки, борони, культиватори імпортного виробництва.

В останні роки аграрії Миколаївщини часто нарікали на велику кількість рейдерських атак. Наприкінці серпня 2017‑го у регіоні був створений оперативний антирейдерський штаб для їх захисту. До цієї структури увійшли представники обласної адміністрації, Мін’юсту, Держгеокадастру, правоохоронці, активісти. Згодом подібні антирейдерські штаби з’явилися й в інших регіонах.

 

Кількість тракторів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 8841

Кількість зернозбиральних комбайнів (за даними Держстату на кінець 2016 року): 1858

Кількість сервісних центрів та магазинів запчастин: 77

Співвідношення обсягу техніки до кількості сервісних центрів: 139

На Харківщині в обробітку у 2000 підприємств різної форми власності перебуває 1,93 млн га ріллі. Основними сільськогосподарськими культурами лишаються пшениця, кукурудза, соняшник. У 2017‑му харківські аграрії зібрали 2,2 млн т пшениці. Під урожай 2018 року в регіоні засіяні лише озими‑ ми 522 400 га.

У 2017‑му харківські аграрії придбали 1222 одиниці сільськогосподарської техніки на загальну суму 1,9 млрд гривень. Це на 9,4% більше, ніж у 2016‑му. Також минулого року після тривалого простою почав активно працювати Харківський тракторний завод, що випустив майже 700 тракторів. Це також сприяло забезпеченню аграріїв технікою місцевого виробництва.

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

9 години тому

Обвал цін на яблука: як Україні запобігти знеціненню на внутрішньому ринку

Українські фруктосховища переповнені. Трейдери мусять до літа відвантажити за кордон у рази більше яблук врожаю минулого року, ніж експортується зараз

Українські яблука мандрують світом — за сім місяців 2018/2019 маркетингового року (почався минулого липня) ми експортували 27 000 т на майже $10 млн. Це найкращий результат за останні п’ять років, констатують аналітики.

Наприклад, у листопаді 2018-го Украї­на вперше в історії експортувала 8000 т яблук. У січні поточного року цей рекорд був повторений.

За даними Info.Shuvar, у грудні та січні українські наливні поїхали вже до 18 держав світу. Окрім країн СНД українське яблуко купувала Туреччина (до 30% у структурі експорту), ОАЕ, Велика Британія, Лівія, Саудівська Аравія, Ірак, Сінгапур, Малайзія та Шрі-Ланка. Тобто наші фрукти дегустують і  в  Азії, і  в Африці, а це найперспективніші для подальшого зростання ринки збуту.

У 2017/2018 маркетинговому році експорт вже був збільшений у 3,2 раза у порівнянні з попереднім маркетинговим роком — з 12 800 т до 42 000 т.

Як зазначають в Українській плодо­овочевій асоціації (УПОА), зараз половина обсягів яблук відвантажується до Білорусі та Молдови для подальшого реекспорту до Росії. Тим не менш зростання експорту до інших держав світу вражає. За оцінками УПОА, близько 25% від всього обсягу зовнішніх поставок яблук припадають на країни ЄС. З них приблизно 50% — органічна продукція, яку Європа переробляє на концентрати, соки та пюре. Також близько 14% яблук, у тому числі й промислові сорти, постачаються до країн Близького Сходу.

Примус до експорту

За словами економіста інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрія Ярмака, виробники змушені шукати нові ринки збуту для експорту величезних обсягів яблука, аби уникнути необхідності їх просто знищити. Як інформує ресурс EastFruit, на початок лютого в Україні накопичилося 280 000 т десертного яблука, що на 42% більше, ніж на початок лютого 2018 року.

Це величезний запас на цю дату, найбільший за всі роки спостережень за ринком. Україна посіла п’яте місце в Європі за обсягами запасів яблук (попереду Польща, Італія, Німеччина та Франція). Ми перегнали «фруктову» Іспанію, а також Молдову та Сербію (найбільші європейські постачальники яблука до РФ).

Причин такого стану речей декілька.

По-перше, дуже гарний урожай–2018 (офіційно зібрали близько 1 млн т, скільки залишили на деревах незібраними внаслідок низьких цін — невідомо). Минулі роки держава певною мірою фінансувала закладку садів, і зараз вони вступили у фазу активного плодоношення.

По-друге, нові фруктосховища дозво­ляють зберігати яблука в непоганій кондиції більш тривалий проміжок часу. Саме зберігати, а не пропонувати цей фрукт ринку, адже ціни занадто малі, а конкуренція — зависока. Наприклад, станом на середину лютого десертне українське яблуко продавали в кілька разів дешевше, ніж минулого року (гуртом по 3–10 грн/кг).

Як резюмує Ярмак, за місяці, що залишилися до початку нового 2019/2020 маркетингового року, Україна повинна збільшити експортні продажі в рази, аби запобігти остаточному обвалу цін на внутрішньому ринку та неминучій у цьому випадку утилізації залишків врожаю–2018.

Саме в передчутті такої неприємної перспективи українські садівники й шукають закордонних партнерів, які можуть зацікавитися нашим яблуком, та вивчають ситуацію, що склалася на світовому ринку.

Європа

За даними ресурсу Freshplaza, європейські запаси яблука сягають 5 млн т та майже на 45% вищі, ніж минулого року. На відміну від абсолютного українського рекорду наповненості сховищ яблуками, в Європі схожі показники вже спостерігалися у 2014 році. Щоправда, продажі там йдуть жвавіше за українські.

Наприклад, у Польщі у листопаді продали аж 385 000 т (це на 100 000 т більше теперішніх українських запасів!). Натомість самі польські експортери теж шукають додаткові можливості для збуту в Азії, де попит на польські яблука дуже високий. Найбільшу зацікавленість там викликають польські Гала Роял, Гала Маст, Ред Джонапринц та різноманітні Голдени.

У межах ЄС польські яблука найдешевші, тому й залишаються дуже популярними. Але загалом, схоже, дно найнижчих цін на них вже пройдено. Наприклад, ціни на технічні сорти протягом останніх місяців подвоїлися, але попит з боку переробних підприємств ще існує. Польські садівники, як і їх українські колеги, бачать широкі можливості для зростання обсягів виробництва органічного яблука.

В Італії, як і в Україні, фруктосховища переповнені яблуками. Обсяг врожаю–2018 становив 1,7 млн т, що більше показників позаминулого року на третину.

На початок 2019 року на італійських складах зберігалося 1,03 млн т цих фруктів проти 0,6 млн т на початок 2018-го. Переважно це сорти Голден Делішес, Ред Делішес, Гала, Гренні Сміт, Фуджі, Бребурн та Кріпс Пінк.

У свою чергу у Німеччині трейдерів турбує низька якість зберігання місцевих яблук, що переважно й формують німецький внутрішній ринок. Також негативним чинником є зниження споживання фруктів після Різдва та, як наслідок, зниження цін на них. У цій країні найбільш поширеними сортами є Ельстар (також імпортують з Нідерландів), Джонаголд, Боскоп та Бребурн (присутній і бельгійський імпорт). Зазвичай на ринку також є гарні запаси італійських Гренні Сміт і Голден Делішес та французького Пінк Леді.

На ринку яблук у Франції досить спокійно, у тому числі й щодо експорту. Трейдери говорять про застій та навіть падіння продажів. Важливою причиною цієї тенденції є конкуренція з боку імпортних фруктів, оскільки в Польщі та Німеччині яблука більш дешеві. Тому трейдери вважають за краще зберігати свої фрукти на складі та продавати тільки тоді, коли ринок їх потребує. Крім того, Бельгія та Німеччина, що імпортували французькі яблука минулого року, зараз задовольняють внутрішній попит власним продуктом.

Що стосується Нідерландів, то місцеві яблука реалізуються здебільшого на внутрішньому ринку. Але трейдери задоволені та очікують стабільності в найближчі тижні. Традиційні сорти Боскоп та Ельстар продаються дуже добре.

Як повідомляє EastFruit, в українських садівників несподівано з’явилася можливість відвантажити досить велику партію яблука до платоспроможної Великої Британії. Тамтешні імпортери жваво закуповують яблука в очікуванні березневого Брексіту, побоюючись можливих перебоїв у поставках будь-якої продукції. Трейдери вважають за необхідне наповнити фруктосховища, щоб якось пом’якшити хаос у закупівлях, логістиці та взаєморозрахунках, що може стати наслідком виходу держави з ЄС. До речі, підвищення попиту на яблука з боку Великої Британії може призвести й до росту цін на цей фрукт на європейському ринку в цілому.

Азія, Нова Зеландія  та Австралія

Китай завжди імпортував багато яблук, а у поточному сезоні найбільшим експортером стає Польща, інформує Freshplaza. Це відбувається внаслідок дуже низької ціни на польські яблука. Крім того, китайським споживачам їх смак став до вподоби. Також у Китаї дуже популярні яблука із США, і це попри високі імпортні ставки, що встановив на цю продукцію уряд. Країна імпортує й багато французьких яблук, але вони все ще маловивчені споживачем і наразі активно просуваються.

Місцевих яблук на внутрішньому китайському ринку зараз мало, як ніколи. Це пов’язано з погодним чинником та невтішним врожаєм–2018. Тобто пропозиція стала значно меншою, а попит залишається високим, тому ціна на яблука вища, ніж у попередні роки. Експорт китайських яблук теж просів, бо на світовому ринку вони неконкурентоспроможні через зависоку ціну.

Мають цікавий досвід і трейдери Нової Зеландії. Яблучний сезон там тільки-но розпочався. «До Сполученого Королівства та Європи ми експортуємо сорт Кокс. Роял Гала підходить до будь-якого напряму», — розповідають новозеландські експортери. За їх словами, попит на яблука Черіш збільшився порівняно з минулим роком у десятки разів. Це яблуко також поставляється на всі ринки, але більша частина обсягу призначена для Азії. Новозеландці очікують на популярність зеленого солодкого різновиду Міранди, обсяги якого вони цьогоріч подвоюють.

Австралія має справу з пошкодженим врожаєм яблук. Проте місцева асоціація садівників Apple and Pear Australia Limited багато вкладає в промоушн австралійських яблук на азіатському ринку. Особлива увага приділяється сорту Пінк Леді.

Текст: Еліна Московчук

Садівництво   

10 години тому

Агрохолдинги готові вкладати по 57$ млн у розвиток елеваторів

Очікувано наш рейтинг елеваторів 2018 року за вантажообігом очолили найбільші виробники та експортери сільськогосподарської продукції — компанії «Нібулон» та «Кернел».

Обидва холдинги демонструють доволі високий для ринку питомий показник використання елеваторних потужностей (відношення вантажообігу до потужності одночасного зберігання) — 3,1 та 1,9 відповідно.

При цьому вони поступаються третьому лідеру рейтингу (Державній продовольчо-­зерновій корпорації України) за показником потужності одночасного зберігання зерна. Але Державна корпорація, маючи у своєму розпорядженні елеваторні потужності близько 2,5 млн т одночасного зберігання, минулого року мала показник їх використання всього на рівні 0,7.

Ключовим є тренд нарощування потужностей елеваторів учасниками зернового ринку

Характерно, що за питомим показником використання елеваторних потужностей лідерами у 2018 році стали холдинги з відносно невеликими загальними потужностями одночасного зберігання — компанії «Агропросперіс» та «Епіцентр» (4,2 та 3,9 відповідно).

Головні тренди

Серед тенденцій розвитку, що демонструють учасники ринку, ключовою є активне нарощування зернозберігаючих потужностей за рахунок будівництва, модернізації існуючих та рідше — придбання елеваторів.

Гравці ринку готові на суттєві витрати задля збільшення потужностей, очікувані інвестиції у процес варіюються від $5 млн до $57 млн (з тих, що були заявлені учасниками опитування).

Іншим суттєвим трендом розвитку ринку та напрямом інвестицій є впровадження інновацій у лабораторну аналітику, технології збереження зерна, процеси прийому та відвантаження. Так, наприклад, серед технологічних рішень, якими пишаються гравці, були названі унікальні схеми з прийому та відбору лабораторних проб з автотранспорту («Нібулон»), оперативній аналіз якості сої, використання технології небулізації зерна (Держрезерв), можливості одночасного прийому до чотирьох різних культур та відвантаження 54 вагонів на добу («Агропросперіс»), реалізація сушіння зерна в потоці («Агротрейд»), використання стрічкових транспортерів, що сприяє зменшенню пошкоджень зерна («Епіцентр»).

Ще одним напрямом модернізації та інвестицій є застосування енергозберігаючих технологій, що цілком логічно, адже енергоносії є однією з найбільших статей витрат елеваторів. Активне використання енергозберігаючих технологій у своїй діяльності відзначали «Нібулон» (наприклад, 51 із 62 зерносушарок холдингу побудована за принципами енергозберігаючих технологій), «Епіцентр» (використання стрічкових транспортерів, що скорочує витрати на електроенергію приблизно на 30%), Держрезерв (використання теплових насосів, власне виробництво брикетів з пелет для опалення та технологічних потреб).

Окрім нарощування потужностей та модернізації технологічних процесів тенденцією ринку є значне зростання тарифів на основні послуги елеваторів. За експертними оцінками, вартість прийому зерна (залежно від розташування елеватора, його технічного забезпечення тощо) коливається від 4,8 до 78,7 грн/т, а в середньому становить 16,5 грн/т. Але, незважаючи на ціновий фактор, в майбутньому справжня конкуренція, на думку учасників ринку, буде розгортатися у неціновій площині.

Так, за словами голови Державного агентства резерву України Вадима Мосійчука, основними факторами конкуренції на ринку елеваторів є репутація (включаю­чи прозорість та чесність провайдера послуг зберігання, що наразі ще є проблемою для українського ринку), якість зберігання (яка обумовлена технологічністю елеватора, використанням сучасних технологій лабораторних аналізів, контролю та забезпечення якості зберігання тощо), своєчасність оформлення та перевалки, можливості оперативного відвантаження у великих обсягах.

Однією з найбільш актуальних проблем українського ринку елеваторів виступає обмеженість рухомого складу залізниці, а також політика «Укрзалізниці» щодо закриття аварійних гілок та припинення фінансування неприбуткових. Низка учасників ринку відреагували на цей бар’єр придбанням власних залізничних вагонів. Наразі найбільшим парком вагонів-зерновозів володіє «Кернел» (враховуючи нещодавнє придбання «Рейл Транзит Карго Україна», власника найбільшого приватного парку вагонів-зерновозів в Україні  — близько 3000 одиниць). Інші компанії активізували будівництво елеваторів у районах річок. Так, наприклад, лідер рейтингу «Нібулон» не лише володіє сучасним суднобудівним-судноремонтним заводом та вантажним флотом, але й має можливості використання останнього як своєрідного елеватора на воді.

Іншою проблемою, що стримує цивілізований розвиток ринку, на думку голови Держрезерву, є його тіньова складова, що утворюється розповсюдженою практикою готівкових розрахунків. І хоча для частини невеликих агровиробників готівковий розрахунок більш привабливий, у довгостроковій перспективі саме шлях безготівкових платежів з повною прозорістю та сплатою усіх податків є найбільш правильним.

Перспективи

Учасники ринку мають доволі оптимістичні прогнози щодо перспектив ринку та його розвитку в найближчі роки. Ринок буде розвиватися і зростати завдяки позитивним тенденціям врожайності зернових, інвестицій у агросектор. Хоча низка експертів стверджують, що наявних потужностей цілком достатньо для збереження продукції навіть у періоди пікового навантаження, інші зазначають, що актуальна потреба стосується саме технологічних елеваторів, що здатні забезпечити високоякісне збереження зерна та супутні сервіси щодо його доробки, прийому, відвантаження тощо.

Ринок буде розвиватися завдяки зростанню врожайності зернових в Україні

Стимулювати розвиток ринку будуть і поточні позиції України на світовому ринку як експортера зерна, а в подальшому, внаслідок зусиль виробників та підтримувальної політики держави, і як експортера продуктів переробки.

Основними напрямами розвитку найближчим часом стануть модернізація, застосування IT-технологій, підвищення прозорості та якості сервісів.

ТЕКСТ: Ольга Манелюк, Business Analyst компанії Kreston GCG

Новини   

22 березня 2019 16:02

Топ-11 найбільших власників елеваторних потужностей

Журнал Landlord і компанія Kreston GCG презентують результати дослідження ринку елеваторних потужностей України.

Під час дослідження було опитано близько 25 найбільших агрохолдингів і компаній, що спеціалізуються на прийомі, обробці та зберіганні зерна. Результатом став рейтинг топ­11 найбільших власників елеваторних потужностей України у 2018 році.

Підставою для формування рейтингу є інформація, надана учасниками в ході опитування електронною поштою. Розробка опитувальника, організація опитування та обробка результатів була здійснена аудиторсько­консалтинговою компанією Kreston GCG на замовлення видання Landlord.

Головною особливістю представленого рейтингу є те, що він складений не за розміром потужності одночасного зберігання елеваторів найбільших власників, а на основі даних про вантажообіг зерна у силосах (металевих та бетонних), обладнаних відповідним устаткуванням. З нього виключені прості сховища наземного зберігання зерна, поліетиленові рукави та інші несучасні типи зерносховищ.

Таким чином рейтинг відображає ефективність експлуатації елеваторних потужностей різними суб’єктами ринку та активність компаній на ньому.

Крім того, великі державні компанії (ДПЗКУ і Держрезерв), які мали та мають природну перевагу над іншими гравцями ринку за потенціалом доступу до потужностей, не зайняли перші дві сходинки, що яскраво свідчить про переваги саме приватного капіталу у сфері ефективності використання потужностей.

Задля збереження об’єктивності у відборі учасників рейтингу з нього були виключені компанії, що оперують виключно портовими зерновими терміналами. Були враховані тільки зернозберігаючі потужності, що мають можливості відвантаження на залізничний та автомобільний транспорт, портові елеватори з відвантаженням тільки на корабель не бралися до уваги.

У 2019 році холдинг планує модернізацію одного елеватора та будівництво трьох нових, сукупною потужністю (модернізованих та нових) 175 900 т. Роботи з модернізації та будівництва відбуваються в Запорізькій, Дніпропетровській, Вінницькій та Миколаївській областях. Загальні інвестиції у модернізацію та будівництво елеваторних потужностей у 2019 році становлять $57 млн.

«Нібулон» — один з лідерів вітчизняного аграрного ринку, один з найбільших українських сільгоспвиробників, інвестор, експортер. Холдинг має виробничі підрозділи у 12 областях України, власний суднобудівний-судноремонтний завод і сучасний вантажний флот, який складається із 62 суден.

Напрямами діяльності холдингу є тваринництво, рослинництво, переробка зерна, виробництво рослинної олії, м’ясопереробка, трейдинг зернових культур, а також зберігання, доробка та перевалка зерна, логістика та торговельна діяльність.

На зернових комплексах холдингу використовується технологія швидкісного сушіння та енергозберігаючі технології. Станом на кінець січня 2019 року зерносушильний парк включав 62 зерносушарки, у 51 з яких реалізовано енергозберігаючі технології.

У 2019 році компанія планує будівництво одного нового елеватора та модернізацію восьми діючих, що надасть можливість збільшити потужності зберігання на 340 000 т. Будівництво та модернізація елеваторів відбуватимуться у Сумській, Чернігівській, Харківській, Хмельницькій, Київській, Вінницькій та Полтавській областях.

«Кернел» — найбільший в Україні виробник та експортер соняшникової олії, провідний постачальник сільськогосподарської продукції з Чорноморського регіону на ринки більш ніж 60 країн світу.

У лютому 2019 року одна з дочірніх компаній холдингу придбала 100% у «Рейл Транзит Карго Україна» — власника найбільшого приватного парку вагонів-зерновозів в Україні (близько 3000 одиниць). Це дозволить холдингу знизити операційні ризики та логістичні витрати з огляду на подвоєння потужностей з перевалки після введення в експлуатацію нового зернового терміналу в морському порту «Чорноморськ» у наступному сезоні та в очікуванні рекордних обсягів експорту зерна врожаю 2019 року.

Державна продовольчо-зернова корпорація України протягом наступних двох років не планує збільшення потужностей зберігання власних елеваторів.

ДПЗКУ — національний оператор зернового ринку України, один з лідерів у сфері зберігання, переробки, перевалки, експорту зернових та продуктів їх переробки.

Створена у 2010 році ДПЗКУ є найпотужнішою державною вертикально інтегрованою компанією в аграрному секторі економіки України. Корпорації належить 10% сертифікованих елеваторних потужностей країни. Можливості портових терміналів ДПЗКУ дозволяють забезпечити до 6% середньорічних обсягів експортної перевалки українського зерна. Переробні підприємства корпорації здатні задовольнити до 10% потреб внутрішнього ринку України у борошні, крупах та комбікормах.

Зараз Корпорація вже розпочала реалізацію програми форвардних закупівель зерна врожаю 2019 року. У рамках цьогорічної кампанії планується закупити у сільгоспвиробників близько 360 000 т пшениці, кукурудзи та ячменю. На авансування аграріїв заплановано виділити 1,3 млрд гривень.

Холдинг «Агропросперіс» не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років.

Наразі «Агропросперіс» — один з найбільших виробників та експортерів сільськогосподарських культур Чорноморського регіону, що фінансує та щорічно експортує понад 2 млн т зернових та олійних культур. До складу холдингу входять п’ять виробничих підприємств, що працюють у всіх основних регіонах України: «Золотий Світанок (Агро)», «Біо Агро», «Рей Агро», «Латагро» та «Нью Агро Менеджмент». Наявні елеваторні потужності мають можливість одночасного прийому до чотирьох різних культур та відвантаження 54 вагонів на добу.

Діяльність холдингу включає вирощування зерна експортної якості, фінансування та експертний супровід його виробництва, зберігання та продаж на світових ринках.

Окрім виробничих підприємств до складу холдингу входить Агропросперіс Банк — єдиний в Україні банк, що фінансує виключно малих та середніх агровиробників, перший, що почав кредитувати під аграрні розписки. Фінансування надається у 14 областях України.

У 2019 році група компаній «Прометей» планує придбання трьох елеваторів, що дозволить збільшити загальну потужність одноразового зберігання до 1,2 млн т. Крім того, з метою збільшення обсягів зберігання вже розпочато будівництво додаткових складів на чотирьох елеваторах у Київській, Кіровоградській, Миколаївській та Хмельницькій областях. У 2019–2020 роках планується залучити загальний обсяг інвестицій до $20 млн.

«Прометей» — торгово-виробниче об’єднання півдня України, що спеціалізується на рослинництві, закупівлі, зберіганні, доробці та логістиці зернових та олійних культур. До складу групи компаній входять ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Прометей», ТОВ «Прометей-Елеватор» та його філії, «Прометей-Авто», виробнича компанія «Прометей». Основні культури вирощування — соняшник, пшениця та ячмінь.

У 2019–2020 роках холдинг «Астарта» планує збільшення потужностей зберігання завдяки придбанню елеватора потужністю одночасного зберігання 62 000 т у Хмельницькій області та будівництву елеватора потужністю 120 000 т у Полтавській області.

Елеватор, що будується, дозволить одночасно приймати три різні культури (9000 т на добу) та відвантажувати 54 вагони на добу. «Астарта» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг, працює на ринку України з 1993 року. Основні напрями діяльності — рослинництво, молочне тваринництво, виробництво цукру, переробка сої. Крім цього, холдинг має потужності з виробництва біогазу у місті Глобине.

Інвестиції в логістичні та інфраструктурні проекти стимулюють розвиток трейдингу. У 2019 році холдинг планує закупити щонайменше 800 000 т зернових для експорту, в тому числі завдяки старту програми форвардних закупівель.

У 2019–2020 роках холдинг «Епіцентр К» планує суттєве збільшення зернозберігаючих потужностей. Нові елеватори будуються у Вінницькій (два елеватори загальною потужністю 320 000 т одночасного зберігання) та Хмельницькій областях (один елеватор потужністю 120 000 т одночасного зберігання). Відбувається модернізація та збільшення обсягів зберігання на п’яти елеваторах у Вінницькій, Хмельницькій та Київській областях. Загалом, у 2019–2020 роках очікується збільшення потужностей одночасного зберігання на 1,3 млн т. Сукупні інвестиції у розширення елеваторних потужностей становитимуть понад 50 млн євро.

Холдинг «Епіцентр К», відомий завдяки мережам будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» і «Нова Лінія», з 2015 року активно інвестує у розвиток аграрного сегмента. Напрямами аграрної діяльності холдингу є тваринництво та рослинництво (озима пшениця, соняшник, кукурудза та озимий ріпак).

Елеваторні потужності побудовані за інженерними проектами провідного європейського виробника комплексних зерносховищ — Feerum S.A. та містять низку технологічних інновацій. Наприклад, стандартні ланцюгові транспортери в них замінені на більш ефективні стрічкові, що сприяє зменшенню пошкоджень зерна та скорочує витрати на електроенергію в ході експлуатації нових елеваторів приблизно на 30%.

У 2019–2020 роках холдинг «Агротрейд» планує будівництво елеватора потужністю 60 000 т одночасного зберігання у Чернігівській області. Очікуваний обсяг інвестицій на розширення потужностей становить $5 млн.

«Агротрейд» — вертикально інтегрований холдинг із завершеним агропромисловим циклом: виробництво, переробка, зберігання та торгівля сільськогосподарською продукцією, один з лідерів ринку України з виробництва та реалізації гібридного насіння кукурудзи та соняшника, репродуктивного сортового насіння озимої пшениці, ярого ячменю, сої, гречки вітчизняної та зарубіжної селекції. Основними культурами вирощування є кукурудза, соняшник, ячмінь, пшениця, соя та ріпак. Окрім насінництва та рослинництва напрямами діяльності холдингу є тваринництво, експорт зерна, переробка гречки та пшениці.

Зернозберігаючі потужності холдингу складаються з металевих та бетонних силосів, складів. Усі територіально відокремлені елеватори «Агротрейд» мають залізничні гілки. Серед унікальних можливостей елеваторів холдингу — сушіння зерна в потоці, що значно зменшує травматизацію зерна, а також автомобілерозвантажувачі, здатні розвантажити будь-який вид транспорту із зерном.

У 2019–2020 роках холдинг «Агровіста» не планує збільшення потужностей зберігання зернових, олійних і зернобобових культур. «Агровіста» — інтегрована аграрна корпорація, що об’єднала в собі групу компаній «УкрАгроКом» та «Гермес-Трейдинг». Заснована у 2000 році компанія «УкрАгроКом» входить до переліку найбільших агрохолдингів України. «Гермес-Трейдинг», створений у 2002-му, є одним з помітних експортерів зернових в Україні. Основні напрями діяльності холдингу — рослинництво, тваринництво, торгівля зерновими та олійними культурами, виробництво цукру.

«Агровіста» володіє й елеваторною інфраструктурою. Так, Світловодський річковий термінал з потужністю зберігання 94 000 т є найбільшим терміналом на річці Дніпро.

Він має можливість приймання зернових вантажів із залізничних вагонів (до 5000 т на добу), здатний одночасно приймати три види зернових та олійних товарів, очищати, сушити та паралельно відвантажувати на різні види транспорту.

У 2019 році очікується збільшення потужностей за рахунок перепідпорядкування одного-двох елеваторів, що наразі підпорядковані Міністерству аграрної політики України. Найближчим часом Держрезерв також планує об’єднання всіх власних елеваторів (окремих суб’єктів господарювання) в єдину державну компанію з подальшою корпоратизацією. Це забезпечить централізацію всіх процесів, єдину тарифну та договірну політику, а також створить умови для зміцнення позицій як на ринку України, так і у міжнародному трейдингу.

З 2015 року завдяки реформуванню системи елеваторні потужності Держрезерву є майданчиком, що пропонує сервіс зберігання зерна для агровиробників та трейдерів будь-якого рівня. Наразі Держрезерв — також один з національних лідерів переробки зерна на борошно та експорту борошна. На елеваторах активно впроваджуються новітні технології перевірки, контролю та забезпечення якості зберігання зерна. Так, унікальними для ринку є можливості оперативного аналізу якості сої (в Сумській області), технологія небулізації зерна, що забезпечує зберігання якісних характеристик на тривалий час (у тому числі гарантію збереження якості під час експорту), тощо. Сучасні технологічні рішення широко використовуються і в забезпеченні енергоефективності (використання теплових насосів, котлів, засобів альтернативної енергетики для технологічних та опалювальних потреб).

Холдинг не планує збільшення потужностей зберігання протягом наступних двох років. «Мрія» — вертикально інтегрований агропромисловий холдинг. Головні напрями діяльності — рослинництво та зернотрейдинг. Земельний банк розташований у Західній Україні, насамперед у Тернопільській області.

Основними культурами вирощування є пшениця, соняшник, ріпак, кукурудза, картопля, гречка, ячмінь і соя. Холдинг поставляє свою продукцію до більш ніж 20 країн світу, у тому числі найбільшим харчовим компаніям Європи.

Крім того, «Мрія» має обладнане сховище для зберігання картоплі загальною ємністю 52 000 т.

Нагадаємо, що восени минулого року основні активи агрохолдингу «Мрія» були придбані компанією Salic UK Ltd за $242 млн. Пізніше Salic заявляла про намір додатково інвестувати у «Мрію».

 

 

 

Рейтинги   

22 березня 2019 12:32

Золота пшениця: експортна ціна культури досягла 250$

Український ринок пшениці перебуває на цінових максимумах із самого початку поточного сільськогосподарського сезону. Що буде далі?

З початку 2019 року український ринок пшениці стрімко пішов угору. Так, ціни на продовольчу пшеницю з вмістом протеїну 11,5% на умовах поставки FOB та CPT Одеса додали по $6–7 за кожну тонну. Вже у першій декаді лютого 2019-­го ціни на цей вид зернових взагалі встановили рекорд у поточному сільськогосподарському році.

Наприклад, за умови поставки Free On Board досягли рівня у $239 за тонну, а при базисі поставки СРТ Одеса — магічної цифри $222 за тонну. До такого рівня цінові пшеничні позначки наближалися лише на самому початку 2018/2019 маркетингового року — у першій декаді липня. Але це відбувалося протягом короткого періоду, коли ринок визначався з рівнем цін пшениці нового врожаю, й самі ціни межу у $230 за тонну так і не перетнули.

У цілому ж, якщо підраховувати середньо­зважені показники, можна зазначити наступне: експортні ціни на пшеницю в українських портах з 1 липня 2018 року до початку лютого 2019 року продемонстрували зростання на 25–26%.

У той же час, якщо проаналізувати цінову динаміку аналогічного періоду минулого 2017/2018 маркетингового року (тобто з початку липня до початку лютого), то можна побачити зростання вартості української продовольчої пшениці на 8%.

Постають запитання: що особливого трапилося у поточному маркетинговому році, які фактори спричинили такий стрибок цін і чи буде українська пшениця дорожчати далі? Саме на ці запитання ми спробуємо відповісти нижче.

Важкий початок

Про те, що сезон 2018/2019 буде доволі напруженим для ринку пшениці, аналітики почали говорити ще наприкінці весни 2018 року.

Справа в тому, що у плани українських та російських аграріїв зібрати гарний врожай зернових культур, і зокрема пшениці, спочатку втрутилася весняна посуха — вже у квітні температурні позначки досягли рівня, притаманного для липня, традиційні весняні дощі не пройшли і запаси вологи у ґрунті вичерпувалися на очах.

А ось під час збору врожаю ситуація розвивалася прямо протилежним чином — волога погода середини літа добряче попсувала нерви аграріям, адже були періоди, коли збиральна техніка просто не могла вийти у поле.

У результаті й Україна, й особливо Росія зібрали відчутно менший врожай пшениці порівняно з 2017 роком: 24,6 млн т та 72 млн т відповідно (у 2017 році — 26,7 млн т та 85 млн т відповідно).

Минулого року виробництво пшениці збільшили лише США та Канада — на 4 млн т і 2 млн т відповідно

Але це можна було б віднести до суто регіональних коливань виробництва, коли б не критична ситуація, що склалася із зерновими у Європейському Союзі.

До європейських фермерів погодні умови були ще менш прихильними — там намолотили 138 млн т зерна пшениці, що на 13 млн т менше, ніж попереднього сезону. Менші врожаї пшениці також зібрали Австралія та Казахстан.

Щоправда, частково компенсувати зниження пропозиції пшениці на глобальному ринку з боку вищезгаданих країн зараз можуть Сполучені Штати Америки, де зібрано на 4 млн т культури більше у порівнянні з 2017 роком, і Канада, яка наростила виробництво на 2 млн т. Однак цієї додаткової пропозиції, на наш погляд, недостатньо, щоб повністю компенсувати втрати врожаю та вирівняти цінову динаміку.

Таким чином, запаси зерна пшениці в основних країнах­експортерах на кінець 2018/2019 маркетингового року мають становити близько 58 млн т. Це найнижчий рівень починаючи з 2014/2015 маркетингового року.

Зважаючи на вищесказане, можна припустити, що напружений баланс ринку пшениці, який склався на початку сезону, призвів до того, що вже на його старті ціни на пшеницю в українських портах були на 11% вищими, аніж на старті сезону 2017/2018 років.

Цінові коливання

Але не все так просто, як здається, — за вказаний період з початку маркетингового року для цінової динаміки була притаманна певна волантильність.

Так, свого першого максимуму український ринок пшениці досяг на початку серпня. Передусім це пояснювалося браком пропозиції зерна на тлі високих темпів експорту.

Дощі обумовили затримку збиральної кампанії в центрі та на заході країни, поставивши під сумнів якість тамтешньої пшениці.

Загальні запаси пшениці для тейдингу на світовому ринку становлять 58 млн т

Як наслідок, почалася ланцюгова реакція — з огляду на стан ринку багато українських фермерів, які мали якісне зерно, вирішили його притримувати. У той же час світові імпортери, відчуваю­чи напруженість балансу, не стали чекати результатів жнив у Північній півкулі та перейшли до агресивних закупівель одразу ж на початку сезону. Крім того, торговельну активність стимулювали постійні чутки про можливі обмеження українського та російського експорту з боку держави.

Але корективи в загальний підвищувальний рух цін внесла Росія. Трейдери РФ, попри суттєво менший врожай 2018 року, почали показувати рекордні темпи експорту. Наприклад, у серпні–­вересні 2018­го російські компанії щомісяця експортували близько 4,5 млн т пшениці, цілком задовольняючи потреби світового ринку. Таким чином, подальше зростання цін було не деякий період стримано.

Американська та французька пшениця стали аутсайдерами на міжнародній арені через більш високу вартість. Чорноморський ринок досягнув мінімумів цін у вересні, після чого українська пшениця почала відновлюватися в ціні, слідуючи за поступовим зростанням вартості російської зернової та користуючись гарним попитом з боку країн Південно­­Східної Азії та Марокко.

Низькі запаси

У результаті у 2019 рік і Україна, і Росія ввійшли з доволі низькими запасами пшениці.

Станом на початок лютого, згідно з офіційними даними, Україна встигла експортувати 11,5 млн т пшениці. Це 72% від 16 млн т, які узгоджені до експорту в 2018/2019 маркетинговому році у меморандумі між Мінагрополітики та експортерами, укладеному влітку минулого року.

Росія відправила на експорт майже 27,3 млн т пшениці (що становить 74% від офіційного прогнозу в 37 млн т). Запаси пшениці в експортних регіонах Росії вже суттєво вичерпані, що позначилося на стрімкому зростанні внутрішніх цін.

Окрім того, дров до багаття підклали страйки зерноперевізників на півдні країни, несприятлива погода в січні, яка ускладнила доставку зерна до портів, а також зміцнення курсу рубля. У січні темпи експорту російської пшениці знизилися до 2,3 млн т проти 3,7 млн т у грудні, а ціни FOB на зерно пшениці з протеїном 12,5% в порту Новоросійськ виросли майже на $10 за тонну, сягнувши максимального рівня — $247 за тонну.

Це зробило російську пшеницю неконкурентоспроможною на світовому ринку, в результаті чого на тендері 5 лютого Єгипет вперше закупив французьку зернову. Більш конкурентоспроможною наразі стає й американська пшениця. Таким чином, зниження пропозиції та високі ціни на зерно з Чорноморського регіону мають сприяти зростанню попиту на пшеницю із Європи та США, які ще мають достатні запаси зерна. В Україні запаси пшениці також суттєво вичерпані, і трейдерам вже сьогодні важко сформувати великі експортні партії.

На сьогодні експортні запаси пшениці в Україні майже вичерпані та становлять не більше 4,5 млн т

Згідно з прогнозом українські компанії ще можуть поставити на зовнішній ринок близько 4,5 млн т зерна пшениці. Якщо врахувати специфіку експортного попиту попередніх сезонів, можна припустити, що цей обсяг з високою ймовірністю буде вивезений.

Подальший тренд

Наразі доволі важко відповісти на запитання, чи буде спостерігатися подальше зростання цін на пшеницю. Внаслідок стрімкого здорожчання цього виду зерна у Чорноморському регіоні з українською та російською пшеницею досить потужно почала конкурувати пшениця із Франції та США (яка, як було сказано, ще нещодавно була дорожчою за українську).

Але, з іншого боку, попит на пшеницю на внутрішньому ринку України буде лишатися на гарному рівні, що має підтримувати ціни.

У той же час добрий стан посівів озимої пшениці, який ми наразі спостерігаємо в Росії та Україні, збільшує перспективи отримання високого врожаю влітку 2019 року. І якщо в регіоні не виникне ніяких погодних катаклізмів, як світовий, так і український ринок можуть це врахувати, що матеріалізується в тиску на ціни. Тому у міру наближення весни зростає ймовірність стабілізації, а то і повного «розвороту» ринку, що буде мати наслідки у вигляді здешевлення експортних пропозицій.

Поточна ситуація

Наприкінці лютого Європейська комісія опублікувала останні дані з експорту зерна. Не дивно, що продажі європейської м’якої пшениці, незважаючи на недавні поставки, все ще відстають у порівнянні з попереднім маркетинговим роком і досягли з початку кампанії 11,2 млн т. Однак, як відзначено, експорт за результатами лютого «повинен прискоритися».

Власне, підтвердженням цього є зростання активності у портах Франції, де спостерігалася велика кількість ще не завершених завантажень суден. Це, за словами фахівців, повинно відзначитися на оцінках експорту пшениці до третіх країн — за попереднім прогнозом, він становитиме 9 млн т. У той час як прогноз цього місяця від France Agrimer становить 8,85 млн т. Однак такої кількості вже не вистачить трейдерам для закриття всіх наявних і потенційних контрактів.

Саме чорноморський регіон став причиною зниження цін на пшеницю

Щоправда, ця тенденція ще не була підкріплена відповідною поведінкою цін на біржових торгах — ціни контрактів продовжували демонструвати повільну негативну динаміку. Так само, як і ціни фізичного ринку європейської пшениці, які дещо знизилися.

На ринку США наприкінці лютого також спостерігалося повільне сповзання цін на пшеницю на біржовому ринку на фоні загального пожвавлення експортного попиту.

Так, на Чиказькій біржі ціни березневих контрактів вчергове втратили близько 20 центів за бушель і, за повідомленням біржі, зараз пшениця торгується за найнижчими рівнями за всю кампанію 2018/2019 маркетингового року.

За аналогією з європейськими тенденціями зниження цін відбувалося на загальному фоні пожвавлення ринку. Можна лише відзначити, що, за висновками аналітиків, непогана динаміка продажів поки не може компенсувати раніше сформованого ведмежого тренду ф’ючерсних торгів пшеницею, який склався внаслідок рекордних і швидких поставок культури з Чорноморського регіону. У результаті трейдери США дещо втратили позиції на досить великій кількості ринків збуту (зокрема, тут можна пригадати постачання чорноморської пшениці до країн Північної Африки).

І, нарешті, слід додати, що саме Чорноморський регіон став причиною стійкого понижувального тренду цін на пшеницю у ЄС і США.

Власне, зараз вже неможливо встановити, де саме це зниження почалося — адже в останніх числах лютого експортні ціни на українську і російську пшеницю також втратили у позначках. До того ж зміцнення гривні, яке спостерігалося протягом лютого, не додало гарного настрою трейдерам — активність експортних поставок знизилася.

Після сходу снігового покриву на більшості території України стало зрозуміло, що посіви озимої пшениці у доброму стані — м’яка погода приводить до відновлення вегетації культури. Таким чином, довгострокові прогнози для врожайності пшениці є позитивними, що також не сприяє зростанню цін на залишки зерна минулого врожаю.

* Дана стаття була опублікована у лютневому журналі Landlord. Вказані ціни були актуальними на той період.

ТЕКСТ: Вікторія Блажко, консультант компанії Agritel International

Думки   

22 березня 2019 10:42

Зміна кліматичних зон сприяє підвищенню врожайності соняшника

У зв’язку із глобальним потеплінням кліматичні зони змістилися на північ. Відтак, у Донецькій і Полтавській областях спостерігаються оптимальні погодні умови для вирощування олійних культур.

Landlord у партнерстві з компанією «Сингента» створили унікальний спецпроект «Рентабельність». У ньому на прикладі двох господарств буде відображено повний цикл вирощування соняшника в різних кліматичних зонах протягом сезону 2019 року. Які гібриди обирають аграрії, якими засобами захисту рослин обробляють та на який врожай розраховують? Тут зібрані дані, які стануть у пригоді кожному фермеру!

Донецька область

Кліматичні зміни у Донецькій області істотно відчуваються, запевнив Дмитро Міхно, комерційний директор господарства «Маяк», угіддя якого розташовані саме у цій області. Так, Дмитро Міхно розповів, що наразі у господарстві намагаються зміщувати терміни посіву, аби період цвітіння соняшника та інших культур не потрапив під посуху.

«Намагаємося раніше посіяти, хоча ще кілька років тому були заморозки, що згубно позначилося на врожаї. Досить добре, що ситуація змінилася», — прокоментував Дмитро Міхно.

Думку комерційного директора господарства «Маяк» підтвердив менеджер з технічної підтримки олійних культур компанії «Сингента» Геннадій Малина. Експерт запевнив, що зміни у кліматі дійсно відчутні. Тому необхідно аналізувати погодні дані за останні роки та враховувати це при плануванні термінів посіву.

Читайте: Розкрито секрет високої рентабельності соняшника

Полтавська область

Аналогічна ситуація спостерігається і в Полтавській області. Це підтвердив Анатолій Кибка, генеральний директор господарства «АПК Докучаєвські чорноземи», угіддя якого розташовані у Карлівському районі Полтавської області. Анатолій Кибка розповів, що протягом двох останніх років умови вологозабезпечення в цій кліматичній зоні стали більш сприятливими. Раніше кількість опадів була невеликою, що мало негативний вплив на врожайність. Змінився і температурний режим, відмітив Анатолій Кибка, і це пішло на користь показникам урожайності господарства.

Landlord разом з компанією «Сингента» надалі розповість, як на практиці втілюються теоретичні знання. Наступна публікація з нового проекту «Рентабельність» буде присвячена сходам соняшника та ефективності засобів контролю шкодочинних об’єктів. А сьогодні кожен охочий може ознайомитися із процесом підготовки до посіву соняшника, який дає врожайність від 42 ц/га.

 

Рентабельність соняшника   

Показати ще