Луб’янська пастораль або як Вадим Соколенко перетворив Агромілк на агрогіганта

Смородинова перспектива

Ідея вирощувати смородину виникла у Соколенка не випадково. Кілька років тому товариство постачало молоко компанії «Вімм‑Білль‑Данн». Від її фахівців аграрій дізнався про дефіцит мороженої ягоди для виготовлення йогуртів. І хоча земельний банк у фермера порівняно невеликий — 900 га, він підрахував, що справа ця перспективна. До того ж можна буде задіяти усі так звані неудоби — місця, де нічого не посієш.

За оцінками експертів, в Україні попит на ягоди зростає щороку в середньому на 4%. Основна частина українських ягід відправляється на експорт. На ринку свіжих ягід лідером залишається полуниця: за обсягами виробництва полуниці Україна посідає сьоме місце в Європі. Друга за популярністю в Україні — малина: під її вирощування задіяно 6000 га землі, а урожай у 2016 році становив 69 000 т. Зате у рейтингу найрентабельніших ягід на першому місці — чорна смородина.

Аби зекономити кошти на саджанцях, у господарстві заложили спочатку маточник. Купували саджанці високоврожайних польських сортів Тібен, Тисель, Бен Альдер, які придатні для механізованого збору. Причому навіть не потрібен окремий комбайн, достатньо спеціальної приставки до трактора.

Уже минулої осені у господарстві було достатньо своїх саджанців, щоб засадити 12 га кущами вітамінної ягоди. «Повирубували бур’яни по всіх неудобах, які тільки були в господарстві, повносили добриво і посадили смородину, — пригадує Соколенко. — Хотілося зробити якийсь благоустрій і в той же час отримати зиск».

Соколенко з оптимізмом дивиться на своє смородинове господарство. «Досвід інших показує, що урожайність цих сортів може досягати 15 тонн з гектара, — рахує фермер. — При ціні за смородину близько 22 гривень за кілограм матимемо 330 000 гривень з гектара. Я вважаю, що це прибутково».

Урожаю чекати залишилося недовго: смородина родить на другий‑третій рік, тож літо покаже правильність підрахунків фермера. «У 2017 році у нас був невеликий врожай, та ставала черга з оптовиків, які продають ягоду на київських ринках, — каже Соколенко. — Ми її віддавали по 25 гривень за кілограм». Тож проблем зі збутом урожаю не буде. Фермер не виключає, що у майбутньому спробує зайнятися ще й вирощуванням малини, і планує співпрацювати із підприємствами, які займаються заморожуванням ягід.

За даними американської консалтингової компанії Zion Market Research, світовий ринок фруктів та овочів, які пройшли глибоку переробку, швидко зростає. Якщо в 2014‑му оборот цієї галузі сягнув $203,3 млрд, то у 2020 році він може вирости до $319,9 млрд.

Молочна основа

Незважаючи на нові тренди у сільському господарстві, більше половини прибутку Соколенко отримує від виробництва молока. «Ми почали розвивати цей напрям з моменту створення підприємства. На цьому шляху було немало розчарувань, — згадує Соколенко. — Інколи навіть хотілося зайнятися якимось іншим бізнесом, але ми все‑таки встояли, і вчинили правильно». За його словами, із 15 господарств, які займалися молочним тваринництвом у районі, залишилося всього два‑три. Тваринництво — справа рентабельна, прибуткова, якщо до нього правильно підійти, правильно підібрати технологію.

Зараз на фермі Соколенка 400 дойних корів та 450 голів бичків, нетелей, телят і т. д. «Маючи невеликий земельний банк, непросто утримати таку велику кількість тварин. Але ми стараємося обходитися своїми кормами, докуповуємо тільки пивну дробину та буряковий жом», — ділиться голова господарства.

У 2017 році за рахунок покращення кормової бази фермер отримав 8000 л молока від кожної корови. «Коли 2007‑го Соколенко очолив господарство, надої не перевищували 4000 л на рік», — згадує один із працівників ферми. Молоко луб’янці відправляють на переробку на Обухівський молокозавод.

Але надалі збільшувати виробництво молока «Агромілк» не планує. Для цього необхідно будувати нові приміщення, а головне — нарощувати земельний банк. За словами Соколенка, у Рокитнянському районі в найближчі роки такої можливості не буде, оскільки уся земля у довгостроковій оренді.

Тож керівник «Агромілк» сконцентрувався на удосконаленні існуючої бази. Він — прихильник найновіших технологій — їздить по світу у пошуку нових ідей і рішень. Але, як не дивно, передовий досвід знайшов зовсім поруч. «Я роки три тому їздив до Білорусі, і мене вразило, що білоруси, в котрих, як і в нас, «пострадянський менталітет», змогли побудувати тваринницьку базу практично таку, як у Європі, — захоплено розповідає Соколенко. — Тобто «наші» люди, «наші» підходи, а тваринництво — на вищому рівні». За словами фермера, йому найбільше подобається організація сільського господарства у Канаді, і ця країна за фізико‑географічними умовами найбільше подібна до України.

Соколенко не без гордості демонструє, як все доладно облаштував на своїй фермі. За його словами, варто максимально використовувати внутрішній резерв, бо для закупівлі усього обладнання потрібні значні кошти. Так, молокопровід на фермі змонтували самостійно, придбавши труби у Брацлаві. Там же купили апарат промивки. А от вакуумна установка на фермі — італійська, доїльні апарати — з Туреччини, холодильне обладнання — шведської фірми DeLaval. «Тільки на обладнанні ми зекономили 25% коштів, при цьому не втративши у якості», — каже фермер. Соколенко не забув і про економію на енергоресурсах. Аби не опалювати повітря, позбулися старих радянських котлів і самостійно виготовили нові, що працюють на твердому паливі. Щоб заощадити на підігріві води, встановили рекуператор, який дозволяє використовувати для цього холодильну установку.

А от на правильній організації утримання поголів’я Соколенко не економить. Доїння на фермі відбувається тричі на добу. «Кажуть, що для економії треба переходити на дворазове доїння, але це неправильно: чим більше доїти, тим більше корова дасть молока», — зазначає він.

До свого стада він ставиться майже з батьківською ніжністю. Старається якомога довше тримати на свіжому повітрі, у загоні. Тих телиць, яким за фізіологічними даними важко отелитися, запліднюють спермою бичка джерсейської породи — він дрібніший. Зате молоко від корів, які пішли від Джерсея, значно жирніше — майже 6% і багатше на білок — 4,6%.

Інтенсивне господарство

Керівник «Агромілк» не засмучується, що через неможливість розширити земельний банк не розвиває молочнотоварне виробництво. Усю енергію він спрямував на певну інтенсифікацію господарства. Одна зі статей доходів — реалізація нетелей, близько 100 голів на рік, які купують фермери з Білорусі, Казахстану, Узбекистану.
Інша стаття доходів — відгодовування бичків. В умовах молочнотоварної ферми це дозволяє раціонально використовувати корми. У годівницях корів на ранок бувають залишки, які їм вже не придатні для споживання. Для годування бичків до таких залишків додається дерть, буряковий жом, пивна дробина — недорогі добавки, які роблять корми смачними й поживними. Минулого року в господарстві відгодували 100 бичків.

Ще одна стаття доходів — розведення гусей, що вважається одним із найбільш рентабельних напрямів у птахівництві, адже цей птах дає прибуток відразу по трьох напрямках: м’ясо, цінний пух і перо, гусячий жир. Соколенко закупив молодняк Данська Легард. Це гуси великовагової породи, які швидко ростуть і набирають вагу, у них невисокий падіж і хороша запліднюваність яєць. Причому споживають кормів такі гуси на 20% менше за більшість представників інших порід. У гусячому стаді Соколенка півтисячі птахів. У передноворічний період за ними утворюється черга, навесні приїжджають за молодняком. Навіть самостійно обскубувати птахів не потрібно: це залюбки роблять покупці пуху й пір’я.

У господарстві Соколенко також вирощує незначну кількість індиків і мускусних качок, тримає і невелике овече стадо. Зиск фермер має від дефіцитного баранячого м’яса та шерсті. Як агроном‑садівник за фахом він не міг не посадити на своїх угіддях фруктовий сад, що є ще однією зі статей доходу. «У мене троє синів, росте сад, смородина, чекають весняної сівби поля, тож мені є заради чого жити», — каже фермер.