Агролайф    22 липня 2016 15:25

Массимо Боттура: «Культура — главный ингредиент на кухне шефа»


Недавно  Украину посетил известный итальянский шеф-повар Массимо Боттура. Он прилетел в Киев при поддержке Acqua Panna&S.Pellegrino для проведения гастрономического ужина в ресторане «Липский особняк». Автора Osteria Francescana — ресторана, обладающего тремя мишленовскими звездами, пригласил Майкл Дон, основатель и совладелец группы компаний «Мировая карта». Посещение Osteria Francescana во время поездки в Модену несколько месяцев назад произвело на Дона неизгладимое впечатление — недаром среди гурманов об открытом Боттурой ресторане ходят легенды. В июне 2015-го он занял второе место в рейтинге лучших ресторанов мира. В Киеве шеф-повар из Модены устроил гастрономический ужин. Журналисту Landlord посчастливилось встретиться с Боттурой для беседы. Говорили о природе итальянской кухни, а также о том, чем художник отличается от мастера.

Каким был ваш путь в гастрономии?
Я рос за кухонным столом моей бабушки и мамы, а также всех женщин моей семьи. Наблюдал, как они раскатывали пасту, готовили субботний или воскресный обед, когда вся семья собиралась за одним столом. Это и был первый источник моего вдохновения, первые воспоминания об ощущении принадлежности себя к кухне. Я воровал со стола пасту, сделанную вручную, и ел еще сырое тесто, — ну, как обычно делают дети. Когда стал старше, я отправился со своим братом в гастрономический тур по Италии и Франции. Я пробовал вино, ел в лучших ресторанах, тем самым развивая свою вкусовую палитру и гастрономическую культуру.

Кроме еды, я культивировал в себе и другие пристрастия: искусство, литературу, музыку. В 22 года начал изучать юриспруденцию. Очень быстро для меня стало очевидно: это не мой путь. Я пришел к отцу и сказал, что хочу быть не юристом, а шеф‑поваром. Через неделю я уже работал в небольшом ресторане неподалеку от Модены. Готовил вместе с пожилой леди по имени Лидия Кристони. Она учила меня, передавая бесценные секреты своего 35‑летнего опыта и знания гастрономических традиций. Лидия вкладывала в мою душу понимание традиционной кухни Модены. Модена — это долина еды, это сердце Романьи.

Еда и искусство тесно связаны

Еда и искусство тесно связаны

Совершенно особенное место, родина бальзамического уксуса и старых традиций. Я глубоко погрузился в процесс. Со временем у меня появился друг — шеф‑повар Джордж Кони, который научил меня классическому французскому подходу к приготовлению пищи. В то время у него было две звезды Michelin. Он посвятил меня в тонкости классической техники приготовления лучшей фуа‑гра и многих других блюд. С того момента я начал развивать идею симбиоза традиционной итальянской и французской классической кулинарной техники. Например, я готовил жареного цыпленка с соусом во французском стиле. В то время я делал что‑то подобное. Я старался посмотреть на традиционную кухню критическим взглядом. Поворотной точкой стало понимание, что мне недостает удовольствия, аромата, недостает всего! У меня не было иного пути, кроме как попытаться создать нечто новое.

Вы увлекаетесь современным искусством. Как искусство кулинарии отражает развитие искусства в целом?
Я должен сказать, что не считаю себя художником. Я не художник. Я — мастер. Мастер, зависимый от качества. Я ограничен необходимостью создавать хорошую еду. Художник волен делать все, что его душе угодно. В этом и разница. Человек, создающий Ferrari, — мастер, потому что он ограничен требованием сконструировать скоростную машину, с определенными характеристиками. Человек, создающий красивую одежду, — также мастер, не художник, ведь одежда должна быть функциональной и иметь определенные эксплуатационные качества. В отличие от них художник имеет полную свободу в выражении своего мышления, он основывается только на своем воображении. У кулинарного мастерства другие цели.

Сочетание простоты и безупречной кулинарной техниики

Сочетание простоты и безупречной кулинарной техниики

Залы Osteria Francescana украшены лучшими произведениями современного искусства: работами Синди Шерман, Олафура Элиассона, Гэвина Терка и Ая Вэйвэя. Майкл Дон однажды делился со мной впечатлениями о визите в ваш ресторан и упоминал о необычном элементе декора — чучелах птиц, сидящих на жердочке. Расскажите об этой инсталляции.

Это голуби Венеции, арт‑инсталляция 1996 года, один из первых объектов искусства, который я приобрел. Работа Маурицио Каттелана, входящего в число лучших современных художников Италии. Он представлял этих птиц на Венецианском биеннале и выступил провокационно и контекстуально. Незадолго до биеннале мэрия Венеции извела всех голубей, так как они загадили все памятники ваяния и зодчества, хотя голуби — часть Венеции, исторически вписанная в культуру и облик города. Каттелан превратил их в произведение, равное полотнам Якопо Робусти, которые изображают Венецию ушедшую. Голуби теперь — тоже ушедшая Венеция, место им отныне — в музее, как и работам Тинторетто. Этим противопоставлением Каттелан подчеркнул важность современного искусства. Кроме того, он очень оригинально расположил этих голубей — под самой крышей биеннале, над работами других художников. Это было очень дерзко. Мне близок такой подход, мое направление развития — это будущее, я всегда устремлен к новому. Я увидел и сказал: это здорово! Я ощутил порыв, для меня это был пример того пути, по которому я мог бы идти, переосмысливая традиции. Я понял, что мне следует относиться к традициям так же: не бояться нарушить их.

В чем вы черпаете вдохновение?
Источники моего вдохновения — мои увлечения. В моем воображении они одинаково влияют на меня. С одной стороны, это звучание трубы Майлса Дэвиса, музыка Чарли Паркера или уникальный вокал Билли Холидэй, с другой — работы Дэмиена Херста или же Лючио Фонтана с его новаторскими полотнами, для меня он один из лучших художников. От этих составляющих очень зависит полет моей фантазии.

Блюдо Массимо Боттура похожи на картины

Блюдо Массимо Боттура похожи на картины

Бывают ли моменты, когда вдохновение покидает вас?
Я думаю, если ты зависим от рутинной повседневности, когда ты должен, например, вовремя прийти в банк, позаботиться о массе мелочей, ты в результате чувствуешь себя опустошенным. Появляется ощущение, что теряешь время впустую.
В такие моменты вдохновение неизменно покидает тебя. Если ты зависим от внешних социальных факторов — вплоть до «о, я опаздываю на интервью», то и твое вдохновение зависит от этого. Тобой должно руководить не желание успеть сделать то, что должен, а желание сделать, скажем, лучшее интервью в жизни. То есть ты должен делать свое дело, максимально выкладываясь, и тогда вдохновение приходит.

В чем квинтэссенция итальянской кухни для вас? Вы могли бы выразить это двумя‑тремя словами?
Итальянская кухня — это сочетание простоты и безупречной кулинарной техники. Но она направлена на возвышение вкусовых качеств продукта, а не личностного эго повара. Таким образом, когда мы имеем столь превосходные ингредиенты, нет нужды в какой‑то супертехнике, чтобы достичь совершенного вкуса и аромата, он уже заключен в этих продуктах. Шефу стоит забыть о своем я и думать только о том, как передать достоинства продукта наилучшим образом. В этом заключена квинтэссенция итальянской кухни.

Какие из создаваемых вами блюд являются вашими фаворитами?
Каждое блюдо, созданное мной, по‑своему значимо для меня. Начиная с блюд и рецептов, которые стали очень известны. Они чрезвычайно важны и заключают в себе некий социальный жест. Например, блюдо An eel swimming up the Po River. Каждый его ингредиент повествует о воображаемом путешествии династии Эсте вверх по реке, в лагуну Комачьо и к каналам Модены. Здесь угорь становится символом того, что кухня является не только местом для инноваций, но и для размышлений и воспоминаний. Также ризотто Cacio e Pepe, я создал его после землетрясения, опустошившего регион Эмилья‑Романья в 2012 году, в результате чего было повреждено более тысячи колес пармиджано реджано. Эти и другие мои рецепты несут некий социальный смысл и поэтому очень важны для меня, но при этом они и с кулинарной точки зрения тщательно продуманы. А в концепции блюда Oops! I Dropped the Lemon Tart, кроме иронии, отражено вдохновение искусством.

"Каждое блюдо по своему значимо для меня"

“Каждое блюдо по своему значимо для меня”

В то же время все мои блюда сфокусированы на том, как можно интерпретировать традиции, но не через призму ностальгии, а через собственный критический взгляд. Я убежден, что, не лишившись ностальгических настроений, невозможно вдохнуть в традиции новую жизнь. Если смотреть на традиции критично, с высоты актуальных достижений и современного образа жизни — только тогда можно взять из них лучшее и транслировать это в будущее. Как блюдо Bollito, not Boiled — мое авторское прочтение классического рецепта Северной Италии, существующее еще с XIII века. Я подумал: почему я непременно должен кипятить мясо, чтобы сварить его? (Массимо готовит «боллито мисто» по технологии «су‑вид»: томит мясо в вакууме в течение суток при температуре до 72 °C, до начала свертывания белков. При этом не теряются ни вкус, ни аромат, ни польза продукта. — Ред.). Отвечая на ваш вопрос, я бы сказал, что мой любимый рецепт — тот, по которому я готовлю в данный момент.

Известно, что вы превосходно готовите мясо. А есть ли у вас предложения для вегетарианцев?

Osteria Francescana — ресторан высокого уровня. Такие заведения посещают самые разные люди со всего мира, чтобы насладиться необычайными вкусами. Если среди них будет вегетарианец — мы должны быть готовы предложить ему высококлассную вегетарианскую еду. Если у кого‑то аллергия на глютен — мы должны приготовить для него достойный безглютеновый обед.

Расскажите о вашей команде, насколько она важна для вас?
В Osteria Francescana работают 40 человек для 30 посетителей. Команда — это все. Суть Osteria Francescana — не во мне, но во всем коллективе. Это наш общий путь, который мы проходим все вместе. Путь, где мы работаем, где узнаем друг друга, где изо дня в день обмениваемся блеском в глазах и страстью к тому, что делаем. Я думаю, что это самая сложная вещь на свете — создать настоящую команду, вдохнуть в нее свою страсть к росту, к изменениям. Это необычайно важно.

DP0A0646-2п

Если бы в будущем вы захотели инвестировать в уже работающее заведение, каким оно должно быть?
Мне даже не нужно фантазировать, есть живой пример — Franceschetta 58, небольшое заведение с демократичными ценами в Модене, которое появилось не так давно, я поддерживаю его.

Для меня его успех вне сомнения, ведь в нем заключено идеальное воплощение итальянской кухни: вас ждет абсолютно несложная, превосходная еда, качественные продукты, отличное итальянское антипасти, а свой обед вы начнете с восхитительной пасты. В такое заведение я заинтересован инвестировать.

Каковы, на ваш взгляд, актуальные тренды в гастрономии?
Мне это неинтересно. В разные периоды интерес вызывают разные кухни: то датская и нордическая, то перуанский севиче или такос и т. д. Это тренды. Для меня они ничего не значат. Все, что интересует меня, — это мышление шефа. Его суть — это культура. Я считаю, что культура — самый главный ингредиент на кухне шефа в будущем. Вот почему я путешествую, вникаю во все, что меня окружает, и стараюсь понять сущность вещей. Думаю, вы понимаете, о чем я.

Что вы думаете о новом поколении шефов?
Новое поколение чрезвычайно радует меня. Я очень оптимистичен по отношению к их будущему. Мое мнение обоснованно: я видел молодых шефов с неимоверным мышлением. Единственное, что я бы им посоветовал, — быть внимательными и деликатными, ни в коем случае не спешить. Сказал бы им, что время летит, и нужно стараться учиться как можно больше. Момент вашего взлета непременно наступит, но прежде вам следует изучить все, что необходимо, и все, что вам будет доступно.

Агролайф        03 вересня 2018 09:27

Аграрні історії успіху разом з Toyota

За час аграрних історій успіху Landlord разом із Toyota, ми здолали більше 1700 км Україною та дослідили діяльність взірцевих фермерських господарств. Власники успішних підприємств розповідають нам свої секрети успіху та випробовують машини Toyota.
 

Поділися

Агролайф        13 серпня 2018 12:05

На преміальному позашляховику Toyota до «Зозулі»

Для Toyota Land Cruiser 200 не існує нездоланних перешкод та недосяжних цілей. Ще вчора ми, прямуючи маршрутом нашої чергової експедиції, були в Київській області, а сьогодні – вже поблизу Умані, за 200 з гаком кілометрів від Києва. Потужний двигун та неперевершений комфорт – на цьому преміальному позашляховику кожна подорож перетворюється на задоволення.

Без втоми та з задоволенням працює й наш черговий герой. Сергій Зозуля створив фермерське господарство «Зозуля» в 1998 році. Сьогодні воно являє собою приклад індустріального підприємства з високим рівнем механізації та чітко вибудованою вертикаллю. Спеціалізація – рослинництво. Вирощують кукурудзу, соняшник тощо.

На подвір’ї господарства ми в першу ж мить бачимо Toyota Hilux. «Цей пікап вже вісім років служить мені вірою й правдою, – розповідає Сергій. – Вивезти на поле добрива чи то засоби захисту рослин – ця машина впорається з будь-яким завданням. Справжня робоча конячка».

Сергію, а що скажете про Land Cruiser 200? «Для мене цей позашляховик, як то кажуть, «парадно-вихідна» машина, – каже очільник ФГ «Зозуля». – І в цій якості я можу дати їй коротку та вичерпну характеристику: ідеал!»

Докладніше про експедицію читайте в наступному випуску журналу LANDLORD.

Поділися

Агролайф        10 серпня 2018 14:50

Land Cruiser 200 на козячій фермі

Нова експедиція журналу LANDLORD! За партнерства компанії Toyota ми завітали до фермерів, які власним прикладом доводять, що навіть відносно невелике аграрне підприємство може бути успішним та ефективним. Таким же прикладом успішності є преміальний позашляховик Land Cruiser 200, який на час експедиції став нашим робочим транспортом.

Перший герой – Василь Цвик, засновник господарства «Тетяна 2011». Вже декілька років він займається козівництвом і за цей час створив справжній бренд. Під торговою маркою Zinka тут виробляють широку гаму продуктів з козиного молока – від власне молока й кефіру до йогуртів та сирів. А ще раніше, рівно десять років тому, розпочався «роман» Василя з Тойотою: з 2008 року він їздить виключно на автомобілях цієї марки та спорідненого бренду Lexus. Не дивно, що Land Cruiser 200 викликав у фермера жвавий інтерес. «Велич, потужність та незрівняний комфорт» , – ось перші враження Василя Цвика про автівку.

Докладніше про експедицію читайте в наступному випуску журналу LANDLORD.

Поділися

Агролайф        08 червня 2018 18:04

LANDLORD завітав до ефективних та успішних аграріїв на пікапі Toyota Hilux

У сільському господарстві немає місця дилетантам. Більшість фермерів пройшли багаторічний шлях ще з радянських часів. Деякі прийшли до сільського господарства з інших галузей і втілювали в ньому свій багатогранний досвід. Але успіху досягли лише кращі з кращих. Ринковий відбір швидко відсіяв усіх, хто не зміг чи не захотів впустити землю до власного серця, злитися з нею та перетворити на члена своєї родини, ставлячись до неї як до коханої дитини.

Те саме можна сказати й про автомобілі, які служать фермерам у їх важкій щоденній праці. У вітчизняному аграрному секторі намагалися закріпитися різноманітні бренди, але залишилися, завоювавши довіру та повагу, лічені одиниці. Toyota – саме така марка, тож не дивно, що партнером і помічником у нашій черговій експедиції ми обрали одну з її автівок. А саме – повнопривідний пікап Hilux із турбодизелем, який поєднує великі позашляхові можливості, пристосованість до аграрних потреб та комфорт на рівні легковика бізнес‑класу.

Цього разу Hilux доправив нашу команду до фермерського господарства «Україна», де сповідують нульовий обробіток ґрунту, до комбінату «Тепличний», на якому вирощують помідори та огірки за голландською та ізраїльською технологіями, та до компанії «АгроРось», яка відома своїм високопродуктивним посівним матеріалом зарубіжної та вітчизняної селекції. Кожному з цих підприємств на сторінках Landlord присвячені ще й окремі докладні матеріали.

Бути надійним помічником

Останні 20 км до села Стара Прилука на Вінниччині, де розташувалося фермерське господарство «Україна», могли стати найважчими на нашому 300‑кілометровому шляху з Києва, який до цього моменту здавався легкою прогулянкою. Спочатку по широкому і гладенькому як стіл шосе до Житомира, а потім вузенькими, але чепурними дорогами у напрямку Вінниці… Аж раптом у променях ранішнього сонця перед очима постала звивиста смужка подзьобаного асфальту, яку лише формально можна було назвати дорогою. Яма на ямі, а рівні її ділянки насправді нагадували пральну дошку – просто‑таки нескінченна низка дрібних хвиль асфальту, що негайно змусило міцніше взятися за кермо. На звичайному легковику їзда по такій «дорозі» виснажила б дуже швидко, але Hilux мчав наче на крилах, сумлінно поглинаючи нерівності та максимально ізолюючи пасажирів від тряски.

Заступник голови фермерського господарства «Україна» Віктор Губрій зустрічає нас у кабінеті, на час приїзду об 11:00 його робочий день триває вже декілька годин.

«У майбутньому, можливо, дійдуть руки й до тієї дороги, – каже він на розповідь про нашу подорож. – Поки що силами фермерського господарства «Україна» були відремонтовані дороги по всіх вулицях села Стара Прилука».

Така дієва учать у справах громади варта поваги. Як і прихильність до системи нульового обробітку ґрунту, або технології No‑Till. У господарстві її використовують вже декілька років, це дозволяє зменшити витрати на передпосівну обробку ґрунту при одночасному підвищенні ефективності самого процесу. Одна з основних культур, які вирощує господарство, – кукурудза, майже 100% якої тут переробляють власними силами на крупу. А в найближчих планах – поглиблення переробки: у господарстві з кукурудзи будуть виробляти крохмаль, глютен, глюкозу, мальтозу. За 25 років існування фермерське господарство «Україна» розрослося до значних масштабів: землю обробляють у 14 селах, маючи на даний момент близько 9300 га. У господарстві йдуть шляхом безупинного розвитку, кожного року освоюючи нові технології та збільшуючи глибину переробки. У цьому процесі важливу роль відіграє сучасна ефективна техніка, починаючи від тракторів, сівалок і комбайнів та закінчуючи вантажівками та легковими автомобілями. Робоча автівка Віктора Губрія – сучасний японський позашляховик із кузовом універсал, але наразі фермер підшукує йому на заміну більш функціональний автомобіль. Пікап? «Чом би й ні, – вголос розмірковує Віктор. – Я давно придивляюся до таких автівок, бо вважаю, що ідеальний автомобіль для фермера обов’язково має бути з відкритим кузовом. Випробуємо Hilux на універсальність?»

Авжеж! І вже за 10 хвилин у його кузові опиняється декілька мішків із мікрогранульованими добривами, які ми перевозимо зі складу до механізованої станції, звідки вони потраплять безпосередньо до поля. Відкритий кузов надає доступ до вантажу з усіх сторін, відсутні жорсткі обмеження по висоті вантажу, що перевозиться. Фермеру це дозволяє вивезти насіння, запчастини або масла чи добрива, як у нашому випадку. А завдяки відкидному задньому борту (у Hilux допустиме навантаження на нього становить 200 кг) з’являється можливість перевозити негабаритні вантажі великої довжини.

«Toyota Hilux – комфортний, динамічний і зручний у керуванні автомобіль, – ділиться першими враженнями Віктор. – Відчувається, що він добротно зроблений. А завдяки вантажній платформі можливості його використання значно розширюються». До того ж у Hilux поєднуються доступність і надійність, що за співвідношенням ціна/якість робить його одним із найпривабливіших повнопривідних пікапів на українському ринку.  І, звичайно, підвищена прохідність,  яка стає надважливою в умовах пересування по ріллі. Та й у, здавалося б, звичайних умовах вона теж не буде зайвою – у цьому ми пересвідчилися на шляху до фермерського господарства «Україна». «Для аграрія автомобіль повинен бути надійним помічником, – каже Віктор. – У Toyota Hilux для цього є все необхідне: вражаюча прохідність, комфортний салон і велика вантажна платформа».

Комфорт для плідної праці

Лейтмотивом нашої подорожі до славнозвісного комбінату «Тепличний» став комфорт. Це поняття може мати багато сенсів, і можливість більшу частину року отримувати до столу вирощені без хімікатів свіжі помідори та огірки – це теж комфорт. Комфорт здорового життя.

Комбінат «Тепличний», що є одним із найбільших вітчизняних підприємств із вирощування овочів у закритому ґрунті, базується у селищі міського типу Калинівка Броварського району. Від центру Києва – всього зо три десятки кілометрів, що за столичними мірками не є суттєвою відстанню. Але у перші ж хвилини перебування тут виникає враження, що опинився в іншій країні. На площі майже 50 га вишикувалися численні довжелезні теплиці зі скла та заліза з охайними зеленими алеями поміж ними, а на паркувальних майданчиках біля сортувальних та складських цехів сила‑силенна велосипедів. Ну чиста Голландія!

«Так, Голландія теж, – посміхається заступник голови правління комбінату Євгеній Чернишенко. – Ми вирощуємо овочі як за голландською, так і за ізраїльською технологією».

За допомогою найсучаснішого обладнання тут досягають врожайності помідорів за сезон більше 60 кг із квадратного метра. І які це помідори! За кольором, запахом і смаком вони як домашні. У теплицях встановлено обладнання для зволоження повітря й крапельного поливу рослин з одночасною їх підгодівлею, працює обладнання для обігріву та комп’ютерна регуляція мікроклімату. Для запилення помідорів використовують джмелів, а огірків – бджіл.

У справах комбінату Євгеній Чернишенко багато часу проводить у роз’їздах, головним чином – на задньому сидінні, доручаючи керування автомобілем водію. Тим не менш він із великою цікавістю випробував Hilux за кермом.

«Коли багато справ та обмаль часу, комфорт стає надважливим, – каже Євгеній. – За цим критерієм Toyota Hilux можна вважати взірцем у своєму класі. Комфорт проявляється в усьому: потужний двигун дарує впевненість на трасі незалежно від типу покриття під колесами, а його затишний салон – немов у легковика бізнес‑класу. Це тим дивовижніше, що перед нами пікап, робоча конячка».

Незважаючи на утилітарну сутність, Toyota Hilux за комфортом дасть фору багатьом легковим автівкам. Сучасний ефективний турбодизель 2.4 D‑4D видає 150 к. с. та аж 400 Нм – з таким потенціалом для автомобіля майже не існує нездійсненних завдань. До кузова можна закинути до 750 кг вантажу, до того ж машина здатна буксирувати причеп повною масою до 3200 кг. Повний привід водій вмикає лише за потреби, що дозволяє зменшити навантаження на вузли трансмісії та економити паливо: паспортна витрата у міському циклі становить менше 10 л/100 км. А перелік електронних помічників вражає: система допомоги при рушанні під гору та спусканні з гори, система курсової стійкості, круїз‑контроль, система стабілізації причепа тощо.

«За молодих років мені неодноразово доводилося бувати за кермом вітчизняної «Таврії» з причепом, під зав’язку навантаженим овочами, долати по декілька сотень кілометрів без перепочинку. Це було нелегко, – ділиться спогадами Євгеній. – Якби в той час у мене була можливість пересісти на таку автівку, як Toyota Hilux, я був би найщасливішим бізнесменом».

Універсальний солдат

Вимірювати щастя можна різним чином. Наприклад, для Петра Євича, власника компанії «АгроРось» із Корсуня‑Шевченківського, воно полягає у вмінні досягати успіху в такому нестабільному та складному бізнесі, як дистрибуція посівного матеріалу та засобів захисту рослин. Євич – один із небагатьох представників вітчизняного аграрного ринку, котрому це вдається вже протягом тривалого часу.

«З моменту заснування в 1994 році компанія зосереджена на обслуговуванні інтересів аграрного бізнесу, – розповідає Петро Євич. – Ми поставляємо якісний посівний матеріал та дієві засоби захисту рослин, допомагаючи компаніям, зайнятим у рослинництві, підвищувати ефективність обробітку ґрунту». Штат підприємства налічує близько 300 працівників, для виробництва насіння вона орендує 5000 га. Під час посівної кампанії робочий день керівника «АгроРосі» починається на сході сонця і нерідко закінчується опівночі. Важлива частина щоденного розпорядку – виїзд у поле для моніторингу поточного стану посівів. Сьогодні цей ритуал ми виконуємо разом із Toyota Hilux, який у полях почувається наче риба у воді. Ми прямуємо до села Квітки, де розташована частина земельного банку компанії. У цій місцевості аж 27 різновидів ґрунту. Тутешні горбисті та рівнинні ділянки з піщаними та глинистими ґрунтами Hilux під керуванням Петра Євича долає однаково впевнено.

«З перших хвилин за кермом Hilux приходить відчуття впевненості, – ділиться він першими враженнями. – Тяги у мотора стільки, що, здається, немає різниці, який ґрунт опиниться під колесами, сухий він буде чи вологий».

Висока прохідність – один із козирів Hilux. Залежно від дорожніх умов поступово підвищити її можна, заблокувавши задній міжколісний диференціал або ввімкнувши понижувальний ряд трансмісії. З такими можливостями для автомобіля практично не існує недосяжних точок на карті – Hilux створювався для важкого бездоріжжя і за потреби може продемонструвати весь свій потенціал.

Пристосованість цього пікапу до аграрної специфіки проявляється навіть у дрібницях, які для фермера набувають першорядного значення. «Яка чистота в салоні після декількох годин польових роз’їздів! – дивується Петро Євич. – Hilux вражає захищеністю від проникнення пилюки».

У той час як ззовні машина, здіймаючи в полі хмари куряви, може за декілька хвилин вкритися товстим шаром пилюки, салон залишатиметься чистесеньким. За це потрібно подякувати подвійним ущільнювачам дверей та вивіреній аеродинаміці. А за чистоту повітря всередині відповідає ефективний салонний фільтр.

«Зручне керування, потужний мотор, комфортний салон, – резюмує Петро Євич. – Одним словом, Toyota є Toyota. Універсальний солдат, який здатен виконати будь‑яке поставлене завдання».

ТЕКСТ: ВАДИМ ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ      ФОТО: ОЛЕКСАНДР ЛАРИЧКІН

Поділися

Новини        04 червня 2018 14:46

Гостини у вінницького експортера

Журнал LANDLORD завершує чергову експедицію сільськогосподарськими підприємствами України, яка здійснюється за підтримки бренду BMW. На преміальному SUV BMW X5 ми швидко здолали майже 300 км до Вінниці та завітали до компанії «Фруктона», яка спеціалізується на переробці ягід та фруктів. Побували на її переробному заводі, який вразив сучасним обладнанням та вивіреністю використовуваної технології, та поспілкувалися з директором Костянтином Кузьменко, який розповів про широкий експортний напрямок компанії та перспективи розширення виробництва.

В свою чергу Костянтин з задоволенням протестував X5. «У автомобіля потужний мотор та чудові гальма – ділиться першими враженнями Костянтин. – BMW X5 – це високоефективна машина з вражаючим рівнем комфорту».

Докладніше про експедицію читайте в журналі LANDLORD.

Поділися
Показати ще