Останні новини
На ринку M&A в агросекторі України цьогоріч попит перевищує пропозицію. Покупці готові переплачувати.
Щоб виявити основні тренди розвитку ринку злиття та поглинання (M&A) в українському агросекторі, інвестиційна компанія InVenture спільно з журналом Landlord провели опитування основних учасників ринку — провайдерів інвестиційно-банківських та юридичних послуг. Респондентам були поставлені дев’ять запитань. В опитуванні взяли участь представники компаній Dragon Capital, Concorde Capital, Alexandrov&Partners, Asters Law Firm.
ЗАПИТАННЯ:
1. Назвіть три основні тренди 2018 року на ринку M&A в агросекторі України.
2. Як ви оцінюєте динаміку цін на агроактиви в Україні у 2018 році? Які основні фактори впливали
на зміну ціни?
3. Як ви оцінюєте баланс попиту від інвесторів і пропозиції з продажу агрокомпаній?
4. Які мотиви продажу агрокомпаній переважали в Україні у 2018 році?
5. Як ви оцінюєте привабливість агросектора України з точки зору придбання агрокомпаній у 2018 році? Які типи інвесторів виявляють інтерес до інвестування в агросектор України
сьогодні?
6. Наскільки активні іноземні інвестори, які ще не ведуть діяльність в Україні, по відношенню до входження на наш ринок шляхом M&A?
7. Чи є мораторій основним стримуючим фактором для купівлі агрокомпаній в Україні? Яку кількість і обсяг угод M&A можна було б очікувати в разі, якби мораторій було знято на початку цього року?
8. Що стримує ріст угод M&A в агросекторі України?
9. Як ви оцінюєте 2019 рік з точки зору розвитку ринку M&A в агросекторі України?
«ПЕРЕВАГА ЯВНО
НА БОЦІ ПОКУПЦІВ», — ОКСАНА
КРИЖАНІВСЬКА, СТАРШИЙ
ПАРТНЕР ALEXANDROV&PARTNERS
1. По-перше: перерозподіл ринку між компаніями, які вже працюють в Україні. Після досить довгого періоду умовного застою після кризи й дестабілізації в країні (хоча на ринку
аграрних M&A угоди йшли навіть у цей період), компанії активізувалися. Зараз трендом і необхідністю є робота над підвищенням ефективності таоптимізацією структури, тому холдинги продають ті свої частини, які у них у структурі неефективні. По-друге: прояв інтересу до українського АПК у великих інвесторів, які ще не працюють в Україні. За нашими
спостереженнями, іноземні інвестори, які не мають досвіду роботи з Україною, стали більше цікавитися купівлею саме великих обсягів землі. Самі ж угоди щодо виходу на український ринок таких інвесторів очікуються у 2019–2020 роках. По-третє: після кризи інвестори формували земельний банк через концентрацію невеликих аграрних підприємств, що обробляють 1000–2000 га. Зараз же з’являється все більше запитів на придбання великих обсягів землі в одній угоді.
2. Основним фактором, що впливає на формування ціни, завжди був стан компанії. Якщо це гарний бізнес із налагодженими процесами і добре сформованим земельним банком, то ціна відповідно вища. Загалом у 2018 році ми відзначили два фактори. Перший — зростання цін на ринку в цілому,оскільки сьогодні компанії борються за кожного пайовика і практично вся земля в середньо- або довгостроковій оренді, тому гарні агропідприємства розкуповуються дуже швидко. Якщо говорити про середній і дрібний бізнес, то завдатки за придбання підприємств покупці насмілюються передавати готівкою та навіть без оформлення належних
юридичних документів. Швидкість часом стирає ризики. Другий — разом зі зростанням цін зросли і запити продавців. Саме у 2018 році більше спостерігається випадків, коли продавець вимагає передачу авансу в розмірі не менше 10% від вартості підприємства за те, щоб всього лише допустити юристів до проведення аудиту. Продавці вкрай незговірливі в цінах: «Або ви купуєте за ті гроші, що я сказав, або я знайду іншого».
3. Зараз перевага явно на боці покупців — запитів набагато більше, ніж пропозицій. Але завжди варто звертати увагу на якість активів. Досить поширені випадки, коли під виглядом діючої компанії продають напівживі підприємства із сумнівними правами на землю і старою технікою. Що стосується якісного структурованого бізнесу, то попит на купівлю такого
активу вкрай високий.
4. Основний мотив продажу агрокомпаній у 2018 році — це відділення холдингом частини бізнесу, яка є неефективною або малоефективною для нього. Наприклад, явна віддаленість виробництва від елеваторного комплексу, що створює неефективне транспортне плече, тощо. Причому дуже часто за продажем неефективного активу йде придбання іншого, більш привабливого і зручного. Якщо говорити про продаж не частини бізнесу, а 100%, то причини таких відчужень чітко простежувалися у спокусі власника продати підприємство на вкрай вигідних для нього умовах.
5. Український агросектор завжди був і залишається привабливою інвестиційною гаванню. У 2018 році проявилися досить активно всі типи інвесторів:
– виробники нішевих культур і органіки, також активізувався інтерес до садівництва; у цьому сегменті інвестори проявлені невеликими обсягами землі — 100–1000 га;
– багато дрібних іноземних аграріїв, що бажають створити невеликий агробізнес в Україні — близько 1000 га;
– середній сегмент, націлений на купівлю до 8000 га;
– великі інвестори; досить багато запитів на формування земельного банку обсягом 10 000 га і більше; – особливо великі системні інвестори (від 20 000 га), наприклад пули фондів або
окремі іноземні фонди, більше придивляються до можливостей українського ринку, але інтерес виявляють високий.
6. Активність іноземних інвесторів висока. Більшість з них мають бажання придбати саме 100% агропідприємства для подальшого ведення бізнесу.
Про створення партнерств з українськими підприємцями йдеться набагато рідше. При цьому факторами, що впливають на бажання іноземного інвестора купити українське підприємство, є якість землі та рельєфу, відсутність «шахматки», довгострокові договори
оренди. Ціна підприємства відіграє одну з останніх ролей.
7. В Україні існує налагоджений механізм придбання прав на землю, а саме купівля-продаж корпоративних прав компанії, з якою підписані договори оренди. Дуже сумнівно, що після зняття мораторію кількість угод M&A в агросфері збільшилася б кардинальним чином. Хоча на практиці перспективою відкриття ринку землі цікавиться кожен інвестор.
8. Традиційно це корупція, бюрократія та наявність військових дій. Багато іноземних інвесторів зацікавлені у вкладенні грошей в український АПК, але поки придивляються і спостерігають за цими трьома факторами, чекаючи стабілізації ситуації.
9. В цілому тенденції йдуть на підвищення. Але щодо України розглянути можна два сценарії: оптимістичний та песимістичний. Оптимістичний сценарій. Ринок буде
розвиватися вкрай активно. І особливу активізацію слід очікувати серед іноземних
інвесторів. Але для цього необхідно виконати низку політичних та економічних умов. Песимістичний сценарій. Багато економістів говорять про високий ризик наступної кризової хвилі після виборів і падіння курсу гривні. Тому до виборів і безпосередньо після них слід очікувати затишшя в інвестиціях, а українські холдинги продовжать свою оптимізацію. Але в подальшому в будь-якому випадку угоди M&A в агросекторі України активізуються (навіть у песимістичному сценарії є величезна частка оптимізму).
«ПОПИТ ПЕРЕВИЩУЄ
ПРОПОЗИЦІЮ», — СЕРГІЙ
ЧУЙКИН, КЕРУЮЧИЙ ДИРЕКТОР
ІНВЕСТИЦІЙНО-БАНКІВСЬКОГО
ДЕПАРТАМЕНТУ CONCORDE
CAPITAL
1. По-перше: в агросекторі триває консолідація ринку — більш великі гравці купують або поглинають дрібніших. По-друге: вартість аграрних господарств зростає в основному за рахунок зростання вартості прав оренди землі. По-третє: трохи змінюється географія придбань. Інвестори стали більше дивитися на північні та західні регіони України, в тому числі за рахунок невеликої зміни клімату — відбувається поступове зміщення вологості з півдня на північ.
2. Ціни агроактивів істотно зросли за останні кілька років і продовжують рости у 2018-му. Основний фактор — зростання вартості прав оренди землі. Це обумовлено тим, що прибутковість інвестицій в рослинництво поступово порівнюється з прибутковістю інвестицій в будь-який інший реальний сектор економіки в Україні — окупність близько п’яти років.
3. На наш погляд, на ринку попит на якісні агроактиви перевищує пропозицію. Пропозицій не так багато, а кількість бажаючих розширити земельний банк досить велика практично в усіх регіонах України.
4. Як правило, продавали ті, для кого рослинництво не є ключовим або основним бізнесом, а також ті, у кого виникли фінансові труднощі, сформувалося високе боргове навантаження та які таким чином вирішують свої фінансові питання.
5. Агросектор залишається однією з найпривабливіших індустрій в Україні для інвестицій. З одного боку, ми бачимо якусь активізацію M&A активності в агросекторі за останні кілька років, але з іншого боку ми не бачимо на ринку появи великої кількості нових гравців, особливо іноземних — як правило, всі угоди відбуваються всередині країни між локальними гравцями.
6. На жаль, іноземні інвестори не дуже активні. Основна причина — ризики країни та негативний досвід у минулому. Багато великих іноземних фондів, стратегічних інвесторів поки не розглядають Україну для інвестицій через політичну ситуацію в країні.
7. Так, на мій погляд, мораторій на продаж землі — головна перешкода для залучення великого іноземного капіталу і суттєвого розвитку агросектора. Зняття мораторію могло б
стати тим тригером, який би дозволив залучити по-справжньому великі інвестиції в нашу країну. Складно точно оцінити, який ефект ми могли б отримати, але думаю, що обсяг
інвестицій оцінювався б десятками мільярдів доларів США.
8. Я б виділив земельну реформу. Мораторій — це якір для подальшого розвитку агросектора. Крім цього, значна частина нашого агроринку досі перебуває в тіні. Прозорість
ведення бізнесу — одна з основних умов для приходу на ринок великого іноземного капіталу.
9. З огляду на рік виборів в Україні я не очікую великої активності та великої кількості угод на ринку. Безумовно, угоди будуть, триватиме консолідація ринку великими локальними гравцями, але я не очікую приходу великого іноземного капіталу в Україну найближчим часом.
«ДОМІНУЮТЬ МІСЦЕВІ ПОКУПЦІ», —
ЮРІЙ АСТАХОВ, ДИРЕКТОР
ІНВЕСТИЦІЙНО-БАНКІВСЬКОГО
ДЕПАРТАМЕНТУ DRAGON CAPITAL
1. Зростання інтересу іноземних інвесторів, подальше зростання ціни на землю через права оренди і закріплення за ринком статусу ринку продавця через дисбаланс попиту і пропозиції на якісні активи.
2. Динаміка позитивна, хоча темпи трохи сповільнилися. Основні драйвери — набагато менший обсяг пропозиції якісних господарств, ніж у попередні роки. Ринок уже набагато
більше консолідований. Також зараз перспектива земельної реформи вже не виглядає настільки примарною, як, наприклад, три-п’ять років тому.
3. Головним чином це приватні обставини акціонерів-продавців або оптимізація земельного банку. Також слід відзначити реінвестування в інші сектори, у тому числі у відновлювану
енергетику та нерухомість.
4. Україна, як і раніше, передбачає високі ризики для іноземних інвесторів, тому домінують місцеві покупці, а також міжнародні стратегічні інвестори, які шукають можливості диверсифікації та ефективну з точки зору витрат ресурсну базу. Для фінансових інвесторів прямі інвестиції в рослинництво — це швидше виняток.
5. Значно активніше, ніж раніше. Багато іноземців заходять з боку Росії, де вже спробували вести агробізнес і бачать переваги в тому, щоб робити це в Україні.
6. Це все ще один з основних факторів, що стримує прямі інвестиції в сектор. Є маса інвесторів, які кинуться сюди, як тільки повноцінний ринок землі відкриється.
7. Відсутність ринку землі, зростаюча вартість активів і корупція, що відлякує
іноземців.
8. Цілком можливо, активність трохи знизиться, але точно не пропаде. При розумінні результатів виборів, які не будуть нести негатив для інвестиційного клімату, обсяг угод і потік інвестицій може почати рости.
«ПЕРЕВАЖАЮТЬ ВНУТРІШНІ
ІНВЕСТОРИ», —
ОЛЕКСІЙ ДЕМ’ЯНЕНКО, ПАРТНЕР
ASTERS LAW FIRM
1. По-перше: переважання внутрішніх інвесторів, розширення земельного банку існуючими аграріями шляхом укрупнення та консолідації активів. По-друге: потреба в розширенні площі оброблюваних земель, низький попит на техніку і нерухомість. По-третє: отримання покупної ціни за активи, що продаються за межами України.
2. Основними визначальними чинниками ціни є: регіон розташування земель та їх бонітет; площа оброблюваних земель і тривалість зареєстрованих прав оренди. Окремі аграрії, що розширюють свій земельний банк, пропонують високу ціну за землі, що розташовані поряд з їх кластерами, особливо за зареєстровані права оренди із залишковим терміном від п’яти років.
3. Попит і пропозиція присутні на ринку, однак цінові очікування покупців і продавців часто не збігаються. Продавці зацікавлені продати актив повністю, включаючи техніку і приміщення. Покупці мають власну техніку і приміщення, їх інтерес обмежується правами оренди.
4. Початок другого бізнесу. Вигідна пропозиція, що надійшла від покупця.
5. Переважають внутрішні інвестори.
6. Угоди є, і їх кількість збільшується в порівнянні з минулими роками.
7. Так не вважаю. Зняття мораторію призведе до скуповування земель існуючими орендарями у фермерів, які готові продати. Очікую, що багато фермерів відмовляться від продажу. Будуть спроби інших аграрних компаній перехопити землю в існуючих орендарів.
8. Відсутність впевненості іноземних інвесторів у стабільності української правової системи, ефективного захисту від рейдерських захоплень, а також конфлікт на сході країни.
9. Не очікую суттєвих змін в порівнянні з 2018 роком.
Підписуйся на наш Telegram. Стеж за новинами у зручному форматі!
