В Україні ринок кіноа стрімко зростає через її надзвичайно корисні для організму властивості. Ось, що вказано про цю культуру в енциклопедії: «Кіноа (кінва) — вид лободи, що походить з Андів та вирощується як зернова культура завдяки їстівному насінню. Плід рослини — не зернівка чи зерно, бо це дводольна рослина, і не злак, тож кіноа відносять до псевдозернових культур. Листя також споживають як зелені овочі, проте воно не має комерційного значення. Кіноа містить більше білку порівняно з іншими зерновими: в середньому 16,2% (для порівняння: 7,5% у рисі, 9,9% у просі та 14% у пшениці)».

Додамо ще важливі нюанси: білок кіноа дуже збалансований і близький до білків молока, при цьому містить вуглеводи, жири, клітковину, мінерали, вітаміни. Сьогодні «кіноа-бум» досяг такого рівня, що цю культуру використовують у виробництві сухих сніданків, шоколадних батончиків, прохолодних напоїв. Навіть ООН назвала 2013-й роком кіноа.

Наш співрозмовник — Бернардо Пена з Еквадору, аграрій, який одним із перших у своїй країні почав культивувати кіноа. За даними урядового торгового органу Pro-Ecuador, 2016 року Еквадор експортував 1620 т цієї культури та виробів із неї на суму $4,8 млн, головним чином до США, Канади, Німеччини, Ізраїлю та Франції. На міжнародних ринках за 1 т кіноа дають $2300. Більшість трейдерів прогнозують подальше зростання цін, оскільки попит перевищує пропозицію. Особливо це стосується країн Америки та ЄС, де наразі бум здорового харчування.

Кіноа вирощують у горах Андах в Південній Америці протягом тисяч років. Відкрили її інки, зразу збагнувши цілющі властивості та поживність. Але світове споживання стрімко зросло лише після 2013 року, коли ООН офіційно визнала користь кіноа, оскільки ця рослина не містить глютену й має багато білку.

Як повідомляє Центр міжнародної торгівлі, вартість світового експорту кіноа зросла більш ніж на 300% у період із 2013 по 2018 роки — зі $135 млн до $420 млн.

Еквадор – третій за величиною виробник кіноа в Південній Америці, вирощує культуру в міжандських долинах на висоті близько 3800 м над рівнем моря. Ця країна програє конкурентну боротьбу сусідам — Перу та Болівії (не в останню чергу через у п’ять разів меншу площу території). Тому тамтешні фермери повинні інакше будувати бізнес, аби втриматися на світовому ринку.

«Коли світові ціни на кіноа підскочили, багато наших фермерів почали вирощувати її замість картоплі. Однак ринкова інфраструктура не була готова до збільшення виробництва, і це призвело до проблем», — починає розповідь пан Пена.

Відсутність виробничих потужностей означала, що багато, хто не міг продавати продукцію. З часом, із ростом обсягів на ринку, ціни дещо знизилися, відтак тамтешні аграрії опинилися у складному становищі.

Відтоді, на думку пана Бернардо, пошук шляхів, як витримувати конкуренцію із виробниками сусідніх країн, є ключовим питанням для Еквадору.

«Ціна нашої кіноа не є конкурентоспроможною порівняно з Перу та Болівією. Кожна з цих країн має по 40% світового ринку, нам непросто конкурувати з ними. У них елементарно більші обсяги. Тому нам залишається брати якістю, врожайністю та покращувати логістику», — констатує Бернардо Пена.

 «Десятиліття тому люди просто думали про те, щоби вкинути кіноа в суп, а нині її кладуть у торт, печиво та багато інших страв», — із захопленням продовжує розповідь еквадорець.

Сьогодні в Еквадорі вирощуванням давньої культури займається приблизно півсотні фермерів на полях розміром від 3 до 50 га. Наш співрозмовник має постійних клієнтів на батьківщині, а також у США та Іспанії. Усе це забезпечує земельна ділянка на 37 га, де на 30 га фермер культивує рослину, яку інки називали «їжею богів», а на решті території вирощує пшеницю. Більшу частину землі (20 га) Бернардо орендує, але вже наступного року планує скористатися державною програмою, в рамках якої можна отримати кредит на придбання землі під 2–5% річних і строком на 15 років, та придбати 10 га землі.

Загалом технологія вирощування кіноа нескладна.

«Ця культура потребує ґрунтів із низькою родючістю, високою кислотністю (рН = 4,8) та лужністю (рН = 8,5). Насіння висаджується у відкритий ґрунт без розсади щойно волога земля прогріється до 8 °С. Під час висаджування у грядках потрібно дотримуватися відстані 40–60 см», — пояснює пан Пена.

Що стосується добрив, то еквадорець радить аміачну селітру (80 г) та суперфосфат (40 г). Добрива вносять під полив. Упродовж росту кіноа потребує великої кількості води.

Коли рослина цілком пожовтіла, а її листя опало, починається збір урожаю. Тепер уже потрібна суха погода, що дає змогу спокійно збирати кіноа в снопи й відвозити у місця зберігання. Там, у свою чергу, має бути прохолодно (в ідеалі потрібні великі холодильники). Ця технологія дозволяє еквадорцю отримувати врожайність на рівні 1 т/га, але він не бажає на цьому зупинятися. Його мета — досягти врожайності 2 т/га, яку отримують нідерландські фермери в Еквадорі.

Специфіка бізнесу пана Бернардо в тому, що він не лише вирощує кіноа, продаючи сировину, — він також виготовляє з неї дієтичне печиво, що створює кіноа додану вартість. Але при випіканні виникає єдина складність — йдеться про наявність у зернах кіноа кислого зовнішнього прошарку, так званих сапонінів. Їх треба добре вимивати (ополіскувати), поки у воді не зникне піна, це надасть печиву високих смакових властивостей.

«Після вимочування або виполіскування сапонінів, що містяться у насінні, кіноа готується порівняно легко й швидко. Зерна варять у співвідношенні два об’єми води на один об’єм насіння протягом 14–18 хвилин, або до відділення сім’ядолі від паростка. Отримане з кіноа борошно використовують для виробництва макаронних виробів, хліба, кондитерської продукції тощо», — резюмує пан Бернардо.

Міністерство сільського господарства Еквадору намагається всіляко підтримувати фермерів — надає їм субсидії на придбання насіння пшениці, картоплі, кукурудзи, ячменю, а також добрив. За словами пана Пена, це дає йому можливість економити 40–50% коштів та отримувати гарну врожайність. Адже основна проблема, з якою зіткнулися більшість фермерів країни, — відсутність якісного насіння, яке було би стійким до хвороб та посухи й давало високу врожайність. Крім того, на державному рівні фермерів стимулюють страхувати майбутній врожай, надаючи їм пільгові умови страхування.

В Україні серед споживачів та прихильників здорового харчування, кількість яких зростає в геометричній прогресії, кіноа дуже популярна. На жаль, у нашій країні її поки не вирощують, хоча можна культивувати у високогірних районах (тобто в Карпатах або Криму), оскільки вона вимагає холодних ночей і теплих, але не спекотних днів. Логічно передбачити, що до моменту, поки культивація кіноа стане у нас розповсюдженою, її все більше експортуватимуть — пам’ятаючи як про смакові властивості, так і цілющі. Останні особливо актуальні для місцевостей із непростою екологією.