Від вибору сушарки для зерно-елеваторного комплексу залежить ефективність об’єкта

ОЛЕКСАНДР ЗУБРИЦЬКИЙ, НАЧАЛЬНИК ВИРОБНИЦТВА ТОВ «ТД «ЮГЕЛЕВАТОР»

Сушіння зерна на елеваторі – завершальний і головний етап його обробки після збирання.

Інтерес до технологій сушіння значно зріс із появою нових високопродуктивних комбайнів, які дозволяють суттєво зменшити строки збирання зерна. Застосування сучасних високопродуктивних сушарок дає змогу у стислі терміни і з мінімальними втратами перевести зерно з поля на склад, оперативно сформувати партію для відвантаження, значною мірою скоротити час на підготовку зерна до тривалого зберігання. Сучасні сушарки більш економічні у порівнянні зі старими, оскільки менш енерговитратні. Крім того, вони мають низку технологічних переваг: краще зберігають тепло завдяки подвійній обшивці корпусу, використовують дві зони нагрівання, обладнані датчиками температури, рівня, вологовимірювачами у потоці, відцентровими вентиляторами, які кріпляться знизу та вібрація яких не передається на сушарку, потужними фільтрами, шафами з управлінням і сенсорним екраном тощо.

Разом із високою продуктивністю усе це дає фермеру можливість отримувати якісний кінцевий продукт із меншими затратами, а отже – бути більш конкурентоспроможним. До того ж наявність власної сушарки дозволяє аграрію отримувати дохід не лише за рахунок економії коштів на сушінні власного врожаю, а й заробляти, надаючи послуги із сушіння сільгоспкультур іншим господарствам.

При виборі сушарки раджу віддавати перевагу обладнанню виробників, які мають гарну репутацію, досвід роботи на вітчизняному ринку і здатні забезпечити обслуговування та ремонт техніки. Також варто звернути увагу на такі технічні характеристики устаткування, як надійність контролю температури, продуктивність, енерговитратність, безпека, відповідність конструктивно‑технологічним рішенням підприємства щодо якості проведення технологічних процесів, довговічність і вартість.

Однією з головних вимог до сушильних агрегатів є їх здатність обробляти широкий асортимент зерна. Наприклад, соняшник сушать за температури до 60 °C, а для зернових вона коливається від 90 °C до 130 °C. У цьому плані шахтові сушарки універсальні. У модульних доведеться змінювати сітку перфорації для кожної культури. Тому до придбання сушарки необхідно враховувати домінуючі культури у сівозміні господарства, перспективний план із виробництва зернових культур на п’ять років, а також спрогнозувати кон’юнктуру ринку.

Продуктивність сушарки має бути в 1,5–2 рази більшою від запланованого обсягу сушіння. Якщо збирання врожаю затягнеться до значного зниження температури повітря у вечірній та нічний час, сушити зерно доведеться удень, аби уникнути додаткових витрат палива, необхідного для підвищення температури теплоносія. Це особливо актуально для північних регіонів. При купівлі сушарки слід звернути увагу на види палива, яке використовується, та його витрати. Сучасні сушарки працюють на природному, зрідженому газі та твердому паливі. Найбільш технологічний вид опалення – це природний газ, а найекономічнішими вважаються пелети та щепа. З видом палива варто визначитися ще на стадії комплектації майбутнього елеватора, адже від цього залежить вибір котла. Виробники сушарок проводять експерименти по застосуванню інфрачервоного випромінювання для сушіння зерна.

Але у найближчій перспективі більшість сушарок буде конвективного типу, в яких повітря переносить тепло до зерна і видаляє вологу, що випаровується. Для кондуктивного (контактного) способу сушіння характерні великі витрати палива і нерівномірне прогрівання матеріалу.

Більшість зі способів сушіння зерна будується на підвищенні його температури. Під час сушіння тепло рухається двома потоками і подається в ємність із зерном назустріч один одному. При цьому з одного боку теплоносій подають імпульсами, їх амплітуду і частоту визначають експериментально. У результаті отримують підвищення рівномірності та «м’якості» сушіння зерна, відсутність спарювання і пересушування зерна, підвищення продуктивності, скорочення витрат теплоносія.

За конструкцією стаціонарні зерносушарки діляться на модульні та шахтові. Перші не вимагають потужного фундаменту, їх можна встановити на заздалегідь підготовлені фундаментні плити. Модульні сушарки приблизно до 80% збираються на заводі‑виробнику, тому на місці відбувається лише монтаж секцій модулів. Шахтові сушарки мають велику металоємність та велику висоту зернової шахти, і монтувати їх потрібно на залізобетонному фундаменті. Матеріали та монтажні роботи обходяться до 20% від вартості сушарки, тому шахтові сушарки дорожчі за модульні.

Під час вибору сушарки варто звернути увагу і на спосіб вивантаження та завантаження. Зерносушарка має бути зручною у користуванні та обслуговуванні, за потреби мати додаткові пристрої для завантаження та вивантаження зерна.