Новини / Технології     29 листопада 2017 17:38

У боротьбі за чисте поле


Моніторинг посівів свідчить, що фітосанітарний стан озимої пшениці
погіршується: зросла шкідливість таких небезпечних фітофагів, як хлібні
клопи, жужелиця, злакові мухи, попелиці, совки, пшеничний трипс, хлібні
жуки. Серед хвороб домінують септоріоз, борошниста роса, кореневі гнилі,
фузаріоз. Зимуючого запасу інфекції та щільність популяції шкідників
достатньо для ураження рослин хворобами й пошкодження шкідниками у
весняний період, незважаючи на низькі температури.

Загалом у 2017 році розвиток хвороб нижчій за попередні роки, чому
сприяли погодні умови — недостатнє зволоження, в окремих регіонах —
посушливі умови. Борошниста роса здебільшого уразила загущені посіви.
Септоріоз і піренофороз проявилися пізніше, їх розвиток спостерігали в
регіонах із достатньою кількістю опадів. Нижчим проти попереднього року
було також ураження іржастими хворобами.

Щодо сажкових хвороб, то 2017 рік характеризувався зростанням
ураження твердою сажкою, особливо на пізніх посівах.
Навесні 2018 року в західному та східному регіонах можна знову
очікувати ураження озимих зернових рожевою та сірою сніговими
пліснявами.

З кореневих гнилей домінуватиме фузаріозна. Слід зазначити, що на
одну з домінантних позицій в останні роки виходить ризоктоніоз, який
поширено практично в усіх регіонах вирощування зернових культур. В
Одеській області у вогнищах підтверджено поширення гібеллінозу.
Фузаріоз колоса у 2017 році виявлено повсюдно. Проте розвиток
хвороби через посушливі умови в період цвітіння — дозрівання зерна був
істотно нижчим проти попереднього року.

Слід ураховувати, що в останні роки відбулися суттєві зміни в
патогенному комплексі збудників фузаріозу колоса. Частота ізоляції
звичних збудників хвороби — F. graminearum і F. culmorum поступово
зменшується, а лідерами стають F. sporotrichioides і F. poae — гриби, що
можуть розвиватися за посушливих умов, не викликають типових симптомів
на колосі й синтезують небезпечні трихотеценові мікотоксини.

Зі шкідників на пшениці озимій протягом 2017 року домінують клопи
(шкідлива черепашка, елія носата, елія гостроголова), попелиці, трипси,
хлібний пильщик. Потрібно пильно придивитися на хлібну жужелицю,
ареал якої невпинно розширюється на північ. Останні роки фіксується
чисельність до 1 екз. навіть на півночі Лісостепу.

Обстеження посівів озимих зернових культур, проведене на кінець
першої декади листопада, показало, що залежно від строку сівби вони
перебувають у фазі від 07 до 30 (за шкалою ВВСН). В найкращому стані
посіви пшениці озимої, яку засіяли 10–25 вересня. Такі посіви мають
густоту до 97% запланованої, переважно добре розкущені (коефіцієнт
кущіння 1,6–2,0). За сівби 10–15 жовтня посіви мають фазу сходів «два
листки».

Посіви ранніх і надранніх строків сівби, особливо на півдні,
переросли — вже мають 31–32 етап, що негативно впливає на їх
фізіологічний стан. Листя таких рослин хлоротичне. Надалі висока
ймовірність поганої перезимівлі таких площ.
За такого входження в зиму слід очікувати значних відмінностей у
фітосанітарному стані після перезимівлі. На пізніх посівах, де пшениця на
кінець жовтня була у фазі шильця, сегетальної рослинності не
спостерігають, проте навесні існує значна загроза їх масового засмічення
бур’янами.

На ранніх посівах восени доцільним було застосувати гербіциди.
Якщо ж цього не зробили, то навесні найперше, що треба зробити, —
розпочати боротьбу з бур’янами, бо частина з них може бути джерелом
інфекції грибних хвороб.

Восени помітним є пошкодження злаковими мухами (гессенська,
ячмінна, вівсяна) значної частини (3–21%) посівів озимих за рівня
пошкодження 0,3–4% рослин. Після відновлення вегетації потрібно
провести захисні заходи проти весняно-літньої генерації злакових мух.
У південних і центральних областях на площах озимої пшениці за
теплої погоди чисельність личинок хлібної жужелиці може досягати 0,2–3
екз./м². До 20% площ заселено злаковими попелицями, які крім своєї
прямої шкоди є переносниками вірусних і мікоплазмових хвороб.

Наразі посіви озимої пшениці в Україні можна умовно поділити на
такі категорії: добрі, задовільні, слабкі та зріджені. Залежно від цього вони
потребуватимуть різних підходів. Так, на добрих посівах очікується вищий
розвиток борошнистої роси та снігової плісені, а на слабких і зріджених
ймовірне більше ураження кореневими гнилями.

Борошниста роса розвиватиметься повсюдно, а за умов теплої вологої
погоди та за високого рівня азотного мінерального удобрення ймовірний
розвиток хвороби від помірного до сильного — насамперед у загущених
посівах.

Септоріоз листка розвиватиметься повсюдно, а за умов погоди з
теплими дощами у фази виходу в трубку — формування зерна ймовірний
розвиток хвороби переважно на озимій пшениці в Лісостепу й Поліссі — від
помірного до сильного, в Степу — від слабкого до помірного.
Піренофороз розвиватиметься повсюдно за умов теплої дощовитої
погоди у фази виходу в трубку — колосіння, ймовірний помірний розвиток
хвороби на пшениці озимій.

Ураховуючи природний запас інфекції та високу міграційну здатність
уредоспор можливе проявлення всіх видів іржастих хвороб зернових
культур. За сприятливих (температура 11–18 °С, періодичні дощі) погодних
умов у фази виходу в трубку — наливу зерна висока ймовірність масового
зараження рослин і розвитку хвороби на помірному — епіфітотійному рівні.
На перерослих і загущених посівах за умови наявності тривалого
снігового покриву та випадання снігу на не промерзлу землю високий
ризик ураження сніговою плісенню. Навесні такі посіви потребуватимуть
проведення ранньовесняного боронування та підживлення мінеральними
добривами.

Найкращих результатів із контролю хвороб можна досягнути, коли
вони переходять із поступового розповсюдження до швидкого наростання.
Цю фазу слід очікувати починаючи з інтенсивності ураження 1–5% за
сприятливих умов для їх подальшого розвитку.

Як засвідчують отримані нами експериментальні дані, хоча зараження
септоріозом листка рослин озимої пшениці відбувається ще з осені, проте
стрімкий розвиток хвороби спостерігається у фази кінця виходу в трубку —
колосіння й наростає до кінця вегетації. Тому критичними для контролю цієї
хвороби можна вважати період від кінця виходу в трубку до наливу зерна.
Розвиток піренофорозу у фазу виходу в трубку тільки починається, й
ураження ним у цей період ще незначне. Проте швидке його наростання
відбувається у фази колосіння — цвітіння. Через це саме відрізок із 51
етапу по 71-й ми визначили як критичний для контролю цієї хвороби.
Обробка фунгіцидами у фазу кінця виходу в трубку в такому разі є
оптимальною для забезпечення контролю септоріозу листка. Крім того,
враховуючи, що тривалість захисної дії сучасних фунгіцидів системної дії
2–3 тижні, вона також стримуватиме й розвиток піренофорозу.
Доцільним є обприскування посівів системними фунгіцидами на основі
азоксистробіну, епоксіконазолу, пікоксистробіну, піраклостробіну,
пропіконазолу, протіоконазолу, прохлоразу, тебуконазолу, тіофанат-
метилу, спіроксаміну, триадименолу, триадимефону, трифлоксістробіну,
флутріафолу, ципроконазолу.

Звертаємо увагу на захист колоса від фітопатогенів. Обробка на
початку цвітіння не лише контролює розвиток септоріозу листка й
піренофорозу, а і є оптимальним періодом для обмеження розвитку
фузаріозу колоса, ураження яким відбувається у цей період. До того ж ця
обробка знижує ураження колоса септоріозом.

Під час цвітіння — на початку формування зерна озимої пшениці за
сприятливих погодних умов для розвитку хвороб колоса обробку
фунгіцидами слід повторити, застосовуючи препарати на основі
протіоконазолу, тебуконазолу, епоксіконазолу, прохлоразу, флутріафолу,
ципроконазолу. пропіконазолу.

Як показують наші дослідження, для альтернаріозу, що набуває все
більшого поширення останніми роками, важливим є період від цвітіння до
молочної стиглості, впродовж якого може відбуватися ураження.
На ріпаку озимому протягом вегетаційного періоду 2016/17 року
найбільшого поширення з хвороб набули склеротініоз й альтернаріоз. Зі
шкідників найбільшу загрозу являли ріпаковий квіткоїд, капустяний
стручковий комарик, ріпаковий прихованохоботник. В осінній період 2017
року спостерігали ураження посівів альтернаріозом, фомозом,
циліндроспорозом за поширення хвороб до 10%, більше — в центральних і
північних областях. Зі шкідників осередково поширені трачі та совки.
Посіви в основному сформували добре розвинуту розетку. Там, де не
застосовували регулятори росту, рослини перебувають на 18–20 етапі,
перерослі, з надмірною листковою масою. За умови випадання значного та
тривалого снігового покриву такі посіви мають високий ризик сильного
ураження сніговою плісенню.

На посівах пшениці озимої та ріпаку озимого спостерігається
поширення мишоподібних гризунів, що й досі мігрують із лісосмуг, узбіч
доріг, неорних земель і багаторічних трав. Їх чисельність у посівах ріпаку в
другій декаді листопада в крайових смугах посівів досягала 1–3 колоній/га.
Із мишоподібних гризунів у зимовий період найнебезпечніші сірі полівки.
Вони не запасають кормів, як це роблять щури та миші, в них не
відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на
відтворення собі подібних. У їх живленні на першому місці — зелений корм,
вони підривають зерно та сходи.

Особливу увагу слід приділити посівам озимих культур у насінницьких
господарствах задля збереження насіннєвого потенціалу наступного року.
В період весняної вегетації такі посіви першочергово слід захистити від
хвороб, шкідників і бур’янів.

Таким чином, засоби захисту рослин треба застосовувати, керуючись
знаннями з біології шкідливих організмів, стійкості сорту з урахуванням
фітосанітарної ситуації кожного конкретного поля.

Читайте також