Чому з українських садів за часів СРСР зникли раніше популярні жерделі, морелі та чишкун

Нині не кожен українець пам’ятає про маловідому сторінку знищення України – примусовому масовому вирубуванню плодових дерев. Письменниця Зоя Жук (Зоряна Живка) розповіла про геноцид українського народу через історії своєї сімʼї, повідомляє SEEDS.

Ви про це знали? Одна зі страшних речей, якими ламали українців за часів совєтів – то був податок на дерева (і кущі) та масова примусова вирубка садів. Їх було кілька: 1929го, 1939го, 1948го і останній 1953го, буквально перед самою смертю Сталіна. В деяких селах люди самі вирубували дерева і кущі, бо не мали чим платити (за несплату карали). В інших – це робили показово бригади “буксірів” і червоноармійців, – зауважила Жук.

Стеж за новинами у зручному форматі: Підписуйся на наш Twitter 

Скасували податок в 1954 році. Те, який вплив мав цей аспект геноциду на українську культуру – важко оцінити. Знищили десятки старовинних сортів яблук, груш, слив, жерделів і морелів (старі різновиди абрикос), смородини, вишень, черешень, малини, суниці, бросквини (старовинна назва персиків).

От ви куштували коли-небуть дулі? Не ті, що з маком, а я маю на увазі різновид дрібних ранніх літніх груш, дуже запашних і солодких, сорт був поширений на території Речі Посполитої із 16 ст. (і аж до 19 ст. не мав конкурентів). Деякі культури – чишкун, айва, старовинні сорти горіхів, вишнево-черешневі гібриди, персики – просто зникли, часом навіть назви не лишилося. Мені здавалося, що фізаліс – це нова культура. А виявляється, його масово вирощували в кін. 19 ст. і називали ліхтарником, – продовжує письменниця.

Разом зі зникненням багатьох культур зникли рецепти солодощів і домашніх наливок. І навіть слова деякі зникли.

От ви знали, що первісно означало слово “смаколик”? На Фастівщині, в районі с. Яхнів і с. Мала Половецька ще з царських часів – від скасування кріпацтва і до першого податку на садки, тобто майже три покоління – селяни вирощували на продаж для Києва масово фрукти і ягоди. Кожна сім’я мала свою спеціалізацію – смородина, малина, аґрус, або яблука, або вишні. А “смаколик” – це цукати, виготовлені за принципом сухого київського варення, – нагадує Зоя Жук.

Коли податок на дерева скасували, дід письменниці, Петро Сікачина, заповзявся посадити садок. Це була його стрижнева мрія, життєва опора. Того ж року селянам-колгоспникам дозволили мати більші присадибні ділянки. Загалом тоді по селу було висаджено багато дерев – лісосмуги між полями, стримуючі балки по ярах, ялини, верби, осокори, тополі, дуби. Це по суті врятувало село й поля довкола нього. Інакше б прийшли суховії.

Щоб змогти посадити садок із яблунь і груш – всі дерева дід сам щепив – він обійшов усі довколишні села в пошуках живців. Бо плодових дерев, що вціліли – були одиниці. Йому вдалося роздобути: донешту, антонівку, семеренку, пепенку, шафран, папіровку, джонатан, сніжний кальвіль і ще якесь дрібне раннє солодке яблуко (за моєї пам’яті в нас його ніхто, крім корови, не їв, на Вінничині це – “канхветка”).
Крім того, 4 сорти груш. Сливи і вишні росли дикі. 4 сортові сливи посаджені були вже в кінці 1960-х. Найважче було відновити популяцію абрикос і горіхів – дідові молодші брати, які пішли у військові, надсилали дідові кісточки з Кавказу.
Ще одну морелю місцеву дід нашукав у лісосмузі. Смородина в нас росла дика – велетенські кущі в півтора людські зрости, з дрібними кислими ягодами, дуже пахучими. Порічки й малина з’явилися пізніше, – згадує письменниця.

До дерев ставилися з благоговінням. Зрубати їх вважали за гріх. Селяни оплакували кожне вимерзле чи поламане бурею дерево. Кожне весняне саджання було у ті часи як свято.

Згідно з офіційними даними відновити шкоду завдану цими сталінськими указами і втамувати “фруктовий голод” вдалося в 1969 р. Проте, зазначає письменниця, відновити шкоду не вдалося – втрачені сорти й культивари, природні гібриди. Вони втрачені навіки. Зупинка селекції та розвитку на три десятиліття – це втрачений час.

А головне, що зцілить душевний біль тих, хто пам’ятав з дитинства, як поторочі в чорному з червоними зірками вирубували щойнорозквітлі садки? Такі рани зціляє тільки Бог. Такі гріхи прощає тільки Бог. Наш обов’язок – пам’ятати, – наголошує письменниця.

Нагадаємо, сади і ягідники на площі 177 га будуть закладені в Україні завдяки новим грантовим програмам, виділення коштів на вказані площі вже погоджено. Вирощування лохини, чорниці, яблуневих, грушевих садів та ліщини — затребувані напрямки.

Кабінет Міністрів ухвалив низку рішень, які полегшують доступ виробників сільгосппродукції до, зокрема, пального, пестицидів та агрохімікатів в умовах воєнного стану.

У Мінагрополітики роз’яснили умови надання підприємцям грантів для створення та розвитку теплиць.

Кабмін спрямує кошти аграріям на створення садів і теплиць у межах проєкту “єРобота”. Гранти будуть безповоротними.

Кабінет міністрів запустить 8 програм, створених для підтримки бізнесу та збільшення нових робочих місць.

На Рівненщині фермерське господарство “Смачна ягідка”, котре спеціалізується на смородині та малині, планує висадити плантацію обліпихи площею 22 га.

У травні агрометеорологічні умови виявились неоднорідними та в цілому оцінювалися як задовільні, водночас для озимих культур — переважно сприятливі.

До середини XXI століття під впливом різних чинників, зокрема й зміни клімату, знизиться врожайність основних сільськогосподарських культур України. Згідно з прогнозом, знизиться врожайність, зокрема, ячменю, кукурудзи, соняшника. Про це свідчать дані Світового банку

Анна Лиса

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати