Останні новини
Про це в ефірі Агро.ФМ повідомила Леся Онишко, кандидат історичних наук, вчений секретар Національного музею Революції Гідності.
До 1914-го був вільний ринок зернових, де селяни могли самі продавати вирощену власними силами продукцію та заробляти на утримання свого господарства.
«Не забуваймо про великі заводи. Наприклад, «Ельворті», який досі працює в Кропивницькому та спеціалізується на виробництві сівалок. Великі цукроварні заводи Терещенків», – розповіла Леся Онишко.
Читайте: Кукурудза, скнара-трейдер та капітан Кук: різдвяна історія від ВВС, про яку нагадала Карен Браун
100 років тому на території України діяли великі заводи, які виготовляли новітню с/г техніку. Успішні підприємства брали її в кредит, адже розуміли необхідність інновацій та автоматизації роботи в агросекторі. У деяких господарствах були частково автоматизовані навіть млини.
«Вони мали тоді й сівалки сучасні, і плуги, і обробляли великі земельні площі. Йдеться не про 2-3 га, а про плантації в 10, 20 га», – додала історик.
У західній Україні тоді не було настільки розвинуте господарство, як у східній, тому там більше переважали торгівля, ремесла, сплавка лісу та кооперативи.
Читайте: З банкрута в мільйонери: як рятували Мрію
«Там люди кооперувалися, тому що розуміли: коли є певне об’єднання капіталів, це дозволяє швидше впроваджувати певні інновації, освоювати нові ринки та виводити нову продукцію. Це дозволяє інвестувати в економіку, адже гроші мають робити гроші», – зазначила Леся Онишко.
Як раніше повідомляв Landlord, АПК України потребує не менше 75 млрд грн щорічних інвестицій. На сьогодні найактивніше в сільське господарство України інвестують Кіпр, Віргінські Острови, Німеччина, Данія та Великобританія. 86 % іноземних інвестицій припадає на рослинництво і майже 11 % – на тваринництво.
Підписуйся на наш Telegram. Стеж за новинами у зручному форматі!
