Новини    16 червня 2018 14:06

Як за рахунок переробки збіжжя аграрії підвищують ефективність своїх господарств


Однією з перших переробляти мед почала компанія «Сан Бі Україна». Ще у 1998 році підприємство визначило для себе напрям переробки та фасування пріоритетним, тому основні зусилля спрямувало на відкриття власних переробних потужностей. Зараз підприємство здатне переробити та розфасувати до 200 т меду на місяць, з них 40 т – у дрібну тару до 1 кг. Аргументи на користь організації переробки суттєві: за словами директора «Сан Бі Україна» Андрія Бажина, ціни на перероблений або розфасований мед мінімум удвічі вищі, ніж на мед, який продається з діжки. Так, якщо базова ціна меду з соняшника чи різнотрав’я у діжці близько $2 за кілограм, то мед, розфасований для експорту, продається по долару за баночку 250 г.

При організації поглибленої переробки – виготовлення порошку з молочка, медових напоїв тощо – рентабельність господарства може зрости мінімум у чотири рази. Оскільки загальна тенденція така, що на експорт майже 100% українського меду відправляється як сировина, то усю лінійку переробленої продукції «Сан Бі Україна» реалізує на внутрішньому ринку. Вона представлена у 12 національних і локальних мережах. Працювати з торговельними мережами складно через велику кількість вимог, крім того, продукт виходить набагато дорожчим, ніж його продає виробник. Тому «Сан Бі Україна» створила ще й власний магазин. Бажин звертає увагу на те, що перероблена продукція має розфасовуватися в невелику тару: 100-200‑грамові баночки, аби бути доступною за ціною, або стіки на 10-12 г – у такому випадку виробник отримує додаткову вартість, а покупець – комфорт. Компанія вже придбала стік-автомат і планує розфасовувати в міні‑тару кілька видів меду та реалізовувати їх у закладах HoReCa, фітнес‑центрах. «Чим менша тара, тим більше заробляє компанія», – підкреслює Бажин.

Також виробник тестує медові напої. Зараз в Україні активно відроджується медоваріння, уже кілька підприємств отримали ліцензії для варіння медівки та медяка – міцного напою на меду на кшталт бальзаму для виробництва на експорт. На кожен новий продукт виробник має розробити технічні умови, протестувати його та зареєструвати, останнє стане у 7000 гривень. Сировину «Сан Бі Україна» отримує з власної пасіки, яка нараховує 250 вуликів, купує мед в інших виробників, посприявши створенню кооперативу, що об’єднав близько 1000 вуликів.

Вкладати в переробку необхідно, впевнений Бажин, але у перспективі на найближчі три роки цей напрям, за його словами, «не матиме ефекту бомби» через нерозвинені ринки збуту. Тому радить пасічникам комбінувати роботу: і нарощувати обсяг виробництва меду на експорт (це не дасть високу ціну, але забезпечить вал), і займатися переробкою, експериментуючи із сумішами, напоями і тарою. Господар бачить сенс в організації фасування меду на пасіці від 50 вуликів, зі створенням локального міні‑бренду.

У виборі продуктів переробки радить відштовхуватися або від спеціалізації пасіки, або від затребуваного на ринку продукту, і під нього утворити пасіку. Так, пасіка, що спеціалізується на вирощуванні королев‑маток, може займатися ще виробництвом молочка. Якщо плануєте виготовляти мед із пилком – доведеться купити спеціальні надставки для збору пилка. Ще один тренд, який починає активно розвиватися, – екопасіки. Ціна на сировину від бджіл, які тут працюють, у два рази вища, ніж на звичайній пасіці, відповідно – набагато дорожчі продукти переробки.

Для невеликих пасік немає потреби купувати професійну фасувальну лінію за $20 000. Достатньо фасувального столу з дозатором, який коштує від 50 000 до 200 000 гривень. Для виробництва сумішей знадобиться спеціальна установка, яка дозуватиме добавки. Дрібний виробник програє великому у тому, що не зможе отримати кращу ціну на кришки чи тару, проте у нього не буде додаткових витрат на утримання складів, логістику.

Ефект доданої вартості

Для зміцнення конкурентних позицій на регіональному та міжнародному ринках виробники сільгосппродукції реалізовують різні стратегії, зокрема диверсифікацію шляхом переробки рослинної та тваринної сировини.

Як зазначає керівник служби бізнес‑проектів ІА «АПК‑Інформ» Родіон Рибчинський, при переробці насіння соняшника на олію EBITDA на гектар підвищується на 15-20%, зернових на крупи і борошно – на 10-12%.

За даними підприємства «Укрзовнішекспертиза», глибока переробка зерна на глютен, цукрові сиропи, амінокислоти та органічні кислоти створює до $300 доданої вартості в розрахунку на тонну зерна. А виробництво білкових продуктів із сої – $600 доданої вартості на тонну соєвих бобів.

Щоб визначити ефект від нарощення доданої вартості, науковці Інституту аграрної економіки порівняли ефективність різних варіантів внутрішньої переробки на прикладі соєвих бобів, розповідає завідувач відділу ціноутворення та аграрного ринку установи, доктор економічних наук Ольга Боднар. За результатами досліджень, розмір сукупної доданої вартості при виробництві та перевезенні бобів до порту автотранспортом становитиме близько 5800 гривень на тонну. У випадку переробки соєвих бобів на олію та шрот і подальшого постачання їх на світові ринки сукупна додана вартість з розрахунку на 1 т становитиме 6675 гривень.

У ланцюгу, який передбачає аналогічне виробництво й переробку соєвих бобів, експорт соєвої олії, проте соєвий шрот використовується для годівлі тварин, розмір сукупної доданої вартості сягне 6893 гривень. Ланцюг від виробництва соєвих бобів, їх переробки на біодизель і спрямування соєвого шроту на екс‑ порт акумулює сукупну додану вартість у розмірі 6058 гривень. Ланки четвертого ланцюга аналогічні попередньому, крім того, що соєвий шрот використовується для виробництва свинини. У такому випадку акумулюється 6276 гривень сукупної доданої вартості з розрахунку на 1 т соєвих бобів.

Рожеві щічки

Найбільш ефективною для господарства експерти вважають переробку плодоовочевої продукції, у якої є перспектива як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. При експорті ціна на сушену продукцію майже в 10 разів вища, ніж на свіжу або морожену. За даними американської консалтингової компанії Zion Market Research, світовий ринок все більше потребує фруктів та овочів, які пройшли глибоку переробку. Якщо у 2014 році ця галузь досягла $203,3 млрд, то у 2020‑му очікується ріст до $319,9 млрд. Найбільш популярні такі види обробки, як сушіння, консервування, приготування джемів та соків, оскільки вони продовжують термін реалізації та придатності продуктів, а споживачі отримувати поживну та корисну продукцію протягом всього року.

Згідно з даними митної статистики Україна щорічно імпортує близько 3000 т сушених овочів на суму $10 млн, при цьому внутрішній ринок наповнений максимум на третину. Кілька гравців заявили про наміри запустити заводи із сушіння овочевої продукції – це «Росток‑С», «Вітео» та проект за участю компанії «Грін Тім». Очікується, що основними покупцями будуть виробники харчових продуктів та ритейлери. У структурі споживання найбільша питома вага належить сушеним пряно‑ароматичним травам, цибулі та часнику, овочам борщового набору і болгарському перцю. «Для поставок до країн Європи підійдуть напівфабрикати, що можуть бути використані для подальшого виготовлення високоякісних продуктів харчування», – підкреслює заступник директора компанії ProAgro Марія Колесник. Переробка і торгівля готовим до споживання продуктом підвищує рентабельність господарства мінімум у два‑три рази, додає Рибчинський. Крім того, покращать показники рентабельності виробництва розширення асортименту готової продукції, використання різного фасування, можливість переробки некондиційної сировини, модернізація виробничих ліній і вдосконалення технологічних процесів.

Однак реалізувати масштабний проект із переробки плодоовочевої продукції під силу лише середнім і великим господарствам, оскільки він потребує суттєвих інвестицій, каже експерт «АПК‑Інформ». Натомість окремі ферми інтенсивно та досить успішно займаються вирощуванням ягід, експортують їх в охолодженому та замороженому вигляді. «Попри сезонність ягідництва виробник може рівномірно розподілити прибутки впродовж року, – зазначає Колесник. – У сезон найвищих цін реалізовувати ягоди на зовнішні ринки, а частину пустити на переробку для реалізації взимку». Улітку ягоди дешевші, тоді можна їх переробляти, взимку – дорогі, тоді їх краще продавати, додає вона. Вирощену в теплицях ягоду не варто пускати на переробку, оскільки її собівартість доволі висока. Організувати переробку дрібні фермери можуть, об’єднавшись у кооперативи чи утворивши кластер. Так вони зможуть спільно формувати товарні партії, покривати витрати, пов’язані із сертифікацією та стандартизацією, гуртом купувати добрива, техніку, посадковий матеріал. До того ж при об’єднанні полегшується доступ до фінансування організації переробки через різні програми підтримки фермерів. У Мінагрополітики наголошують, що зосередяться на підтримці кооперативної співпраці фермерів у двох напрямах – плодово‑ягідному та молочному Так, ягідні кооперативи можуть розраховувати на компенсацію до 70% вартості обладнання для шокового заморожування та зберігання ягід, а молочні кооперативи – доїльного та холодильного устаткування. Також селяни отримали можливість повернути до 80% вартості насіння та саджанців української селекції.

Наварити каші

За останні півтора‑два роки чимало міцних господарств із земельним банком 5000-15 000 га землі зайнялися переробкою зерна на борошно та крупи, з’явилося кілька нових млинів, планується нове будівництво. Рибчинський впевнений, що у найближчі півтора роки ці компанії стануть досить помітними на ринку. На його думку, борошномельний напрям перспективний саме для середніх гравців. Ефективність дотягатиметься тоді, коли господарство перероблятиме власне якісне зерно та докуплятиме стільки, щоб заповнити власні потужності переробки. Термін окупності проекту становитиме від чотирьох років і залежатиме від продуктивності млина, вибраної стратегії відносно продажу продукції.

Наразі виробники борошна та круп здебільшого орієнтуються на збут за кордон. Останні чотири роки щорічно експорт борошна зростає на 17-20%. Але вже цього року експерти очікують загострення конкуренції на борошномельному ринку та перенасичення продукцією. Експерти навіть проводять аналогію з олійним сектором, де переробні потужності на 25-30% перевищують обсяги вирощування соняшника у країні. Розширити експорт борошна вдасться, якщо українці вийдуть на такі ринки, як Бразилія, Китай, країни ЄС.

А от вітчизняний круп’яний ринок, за даними компанії Pro‑Consulting, далекий від насичення і має потенціал для подальшого розвитку. Виробникам варто поборотися за вітчизняного споживача з імпортерами гречки і рису. Чимало переробників звертають увагу на іншу нішу, яка набуває популярності серед споживачів, – виробництво продуктів із круп або з їх додаванням у кисломолочні продукти, десерти, хліб. Для малих і середніх господарств власний млин чи пекарня – швидше не інвестиційний, а соціальний проект. На думку Колесник, збувати зерно на експорт їм ефективніше, ніж організовувати переробку.

«Інакше витрати будуть більші, ніж фермер зможе потім отримати у кількісному та якісному виразі цієї продукції», – каже вона. До того ж на обох ринках є досить сильні гравці, з якими буде дуже важко конкурувати, бо фермер не зможе запропонувати продукт, аналогічний за якісними показниками виробленим великими підприємствами з гарним технічним обладнанням та досвідченими спеціалістами. У той же час доцільним для ферм фахівець вважає організацію будь‑якої переробки – молока, м’яса тощо, що суттєво може підвищити прибутковість даного підприємства.

Увага, молочка!

Як зазначає завідувач відділу інвестиційного та матеріально‑технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» доктор економічних наук Олександр Захарчук, на ринку молока нині спостерігається висока конкуренція та перевиробництво цільномолочної продукції – йогуртів, кефірів, ряжанки тощо. «Втім, потужності для виробництва молочної продукції звантажені не повністю, оскільки ринок Росії, яка тривалий час була основним імпортером цієї продукції, закритий для наших виробників», – додає експерт. З огляду на це він не радить інвестувати кошти у виробництво цільномолочної продукції.

Наразі вітчизняним молочникам доцільно сфокусуватися на пошуку нових ринків збуту для своєї продукції, хоча внаслідок невідповідності стандартів, умов виробництва, смаків споживачів це доволі тривалий і складний процес. Привабливим у нинішніх умовах є виробництво специфічних молочних продуктів, які користуються попитом у країнах із досить високим рівнем життя населення. Це, зокрема, дитяче та спортивне харчування, продукти глибокої переробки – молочний білок та лактоза, які дуже цінуються за кордоном. Також Україна експортує у великих кількостях вершкове масло і сухе молоко, хоча ціни на останнє на порядок нижчі порівняно з виготовленою в країнах ЄС продукцією через гірші якісні характеристики.

Втім, є багато прикладів успішної організації переробки молока в України. Один із них – фермерське господарство «Парубоче», що випускає якісні продукти від ТМ «Своє».

Друге життя

У розвинених країнах використання відходів сільськогосподарських підприємств поставлено на потік. З відходів рослинної сировини отримують біопаливо, високоякісні органічні добрива, сухі корми для худоби і домашніх тварин тощо. На м’ясопереробних заводах збирають кров’яні згустки і частини кишечника для виробництва кормових продуктів. Перо, шкури, роги і копита використовують для виробництва товарів широкого вжитку, для отримання амінокислотних препаратів. Прогресивних технологій переробки відходів, які зараз спалюються чи закопуються, безліч. Близько 85% пелет для спалювання у камінах, виготовлених в Україні з гречаної та соняшникової лузги, експортуються до Європи. У Первомайську Миколаївській області є спеціальні сушарки зерна, які опалюються соломою. Переробкою соломи на брикети зайнявся, зокрема, директор фермерського господарства «Агро К» Денис Кисельов. Відходів з його полів вистачить, аби обігріти оселі та школи у сусідніх селах.

ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

16 години тому

США збільшує експорт кукурудзи на 40 млн т. Україні радять орієнтуватися на пшеницю ФОТО

Наступного сезону у виграші залишаться трейдери, які запропонують на світовому ринку пшеницю.

  • На глобальному ринку склалася надлишкова пропозиція кукурудзи, і дисбаланс буде тільки підсилюватися.
  • На відміну від попередніх років попит на ячмінь слабшатиме внаслідок зменшення закупівель культури Китаєм.
  • Оцінка перехідних світових запасів пшениці постійно зменшується на тлі зростання попиту на цей вид зерна.

З початку року весь сільськогосподарський світ перебував в очікуванні зустрічі США — КНР на найвищому рівні. 9 січня, коли завершилися триденні переговори між Вашингтоном та Пекіном із врегулювання торгового конфлікту, сторонам вдалося зблизити позиції у сферах енергетики та сільського господарства, проте з більш складних питань залишилися розбіжності. Між тим, наближалася дата 1 березня, коли термін 90­-денного перемир’я у торговій війні США та Китаю спливав.

Нарешті сторони визначилися, що зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна пройде протягом першого весняного місяця. При цьому все гучніше лунали думки про те, що сторони можуть укласти лише чергову «косметичну» угоду, яка не вирішить ключових торгових проблем, перша з яких — китайські заборонні мита на американську сою (хоча офіційний Вашингтон і заявляє про значний прогрес у перемовинах).

Але можна сказати, що справу вже зроблено — рішення про структуру посівів американські фермери приймають зазвичай до 1 лютого, і якісь корективи можуть бути внесені до 1 березня. У протилежному випадку фермери не встигають вчасно законтрактувати посівний матеріал, добрива і засоби захисту рослин. Інакше: у 2019 році у США будуть збільшуватися площі під кукурудзою та пропозиція культури зростатиме на і без того перенасиченому ринку. За попередніми розрахунками, які були зроблені минулого року, пропозиція кукурудзи із США на глобальному ринку може одразу вирости на 35–40 млн т (для порівняння — рекордний експорт культури з України цього року оцінюється у 28,5 млн т).

Це означає, що іншим провідним світовим постачальникам сільськогосподарської сировини, до складу яких входить і Україна, варто вже зараз шукати адекватне рішення. Виходом може бути збільшення площ під пшеницею, попит на яку на глобальному ринку має тренд до зростання. Звісно, виробники Північної півкулі вже не можуть внести зміни у структуру озимини, але ще не запізно переглянути плани на ярі посіви.

Загальний тренд

У лютому загальну оцінку глобального ринку продовольства дала Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO). Згідно з нею, світові ціни на продукти харчування почали рік на високій ноті — індекс продовольчих цін Організації в середньому виріс на 1,8% та становив 164,8 пункту. Однією з причин підвищення індексу називають зміцнення цін на пальмову та соєву олію внаслідок невизначеності результатів перемовин між КНР і США. На це накладається ще й сезонний фактор — зменшення пропозиції в основних країнах­постачальниках.

Хоча в цілому у FAO зазначили, що поки показник цінового індексу залишається доволі низьким — на 2,2% меншим, ніж рік тому.

При цьому індекс цін FAO на зернові становив у середньому 168,1 пункту, продемонструвавши лише незначне зростання у порівнянні з груднем. Ціни на основні види зернових були в цілому досить стійкими на тлі скорочення експортних поставок і високого світового попиту.

FAO: Зерновий прогноз

У черговій доповіді «Зведення попиту на зернові та пропозиції зернових» Організація надала цілком сприятливі прогнози з виробництва зерна у світі у 2019 році та визначила непогані перспективи для його постачальників.

Так, загальний остаточний обсяг виробництва зернових у 2018 році у світі, згідно з підрахункам FAO, становив 2661 млн т (що трохи перевищує попередній прогноз внаслідок збільшення валового збору кукурудзи, пшениці та рису).

Велика частина посівів озимої пшениці розташована в Північній півкулі, і, за попередніми прогнозами, очікується стрибок її виробництва, хоча загальний обсяг і не досягне рекордного рівня 2017 року.

Значною мірою прогнозоване зростання буде забезпечене за рахунок збільшення виробництва в Європі, де сприятливі погодні умови поліпшили види на врожай у поєднанні зі збільшенням посівних площ, головним чином обумовленим привабливими цінами.

Загалом найбільший приріст у порівнянні з минулим роком очікується в ЄС (як вже зазначено), Російській Федерації та Україні.

Індекс продовольчих цін FAO в середньому виріс на 1,8% і становить 164,8 пункту

У Північній Америці надмірно волога погода в основних районах виробництва озимої пшениці у США восени призвела до того, що посівні площі залишилися майже без змін, як і в Канаді. Однак, для Канади фахівці дали позитивний прогноз — за їх розрахунками, фермери збираються збільшити площі під ярою пшеницею, що приведе до збільшення у 2019 році загальної пропозиції зерна пшениці з Північної Америки.

За оцінками FAO, загальний світовий трейдинг пшениці у 2018/2019 маркетинговому році (тобто до липня наступного року) становитиме 171,8 млн т, що на 2,5%, або на 4,4 млн т нижче попереднього показника 2017/2018 маркетингового року. Скорочення закупівель очікується з боку таких країн, як Алжир, Індія, Марокко, ПАР і Туреччина.

При цьому світова торгівля фуражним зерном у поточному маркетинговому році може становити 196,4 млн т, що майже збігається з показником попереднього 2017/2018 маркетингового року, але загальне споживання зернового фуражу виросте до 1405 млн т, що на 34 млн т більше порівняно з попереднім маркетинговим роком. До речі, такий рівень споживання фуражного зерна взагалі є історичним максимумом, тому, як можна очікувати, в бік збільшення будуть переглянуті й прогнози щодо трейдингу фуражу.

Для українських постачальників у «фуражному прогнозі» важливою є інформація щодо скорочення обсягів торгівлі ячменем і сорго. На думку FAO, показники трейдингу цими культурами взагалі впадуть до найнижчого з 2006/2007 маркетингового року рівня — до 28,1 млн т для ячменю і 5,4 млн т для сорго. Причинами фахівці називають збільшення споживання кукурудзи внаслідок зниження цін на цю культуру і скорочення закупівель ячменю і сорго Китаєм, про що було заявлено владою КНР у січні.

Загальний рівень споживання зернових у 2018/2019 маркетинговому році прогнозується в обсязі 2657 млн т, що майже на 45 млн т (або на 1,7%) більше, ніж у минулому сільськогосподарському році.

Важливим є перегляд прогнозів щодо обсягу торгівля кукурудзою — він сягне у 2018/2019 маркетинговому році майже 159 млн т. Це на 2,3% вище за показник минулого маркетингового року — очікується, що закупівлі культури будуть збільшені Іраном, Мексикою, Саудівської Аравією та насамперед — європейськими країнами.

Але, як підкреслили у звіті FAO, прогнози невдовзі можуть бути переглянуті — адже у Південній півкулі у лютому розпочинають збір ярих зернових. Поки що, за попередніми даними, очікується збільшення у порівнянні з минулорічним виробництва кукурудзи — посіви перебувають у гарній кондиції.

USDA: Пшениця

У лютому сільськогосподарський ринок нарешті дочекався звіту USDA, робота якого, нагадаємо, протягом майже двох місяців була паралізована черговим shutdown (ситуація, яка може виникати у процесі прийняття бюджету США, коли діяльність всіх державних організацій призупиняється до вирішення спірних питань).

Втім, як зазначили фахівці, хоча звіт і приніс деякі сюрпризи, якогось помітного хвилювання на ринку не відбулося.

З позитивних новин можна відзначити відображену в звіті закупівлю Єгиптом 240 000 т французької та американської пшениці разом із 60 000 т української культури.

Також не відбулося якихось несподіванок і у прогнозах по Чорноморському регіону — адже більша частина даних вже була відома. Зокрема, Департамент сільського господарства США підтвердив офіційне виробництво пшениці у Росії на рівні 71,6 млн т на фоні збільшення прогнозу російського експорту до 37 млн т. Це досить високий показник, якщо врахувати, що виробництво культури у РФ у порівнянні з 2018 роком знизилося.

У цілому ж, за оновленим прогнозом USDA, виробництво пшениці у 2018/2019 маркетинговому році має збільшитися на 1,6 млн т у Росії, на 0,6 млн т у Бразилії та на 0,5 млн т у Парагваї.

Це збільшення буде, як зазначили фахівці, частково компенсоване зниженням валового збору культури у Китаї та Аргентині (сумарно на 1,4 млн т).

При цьому оцінка загального обсягу трейдингу пшениці переглянута у порівнянні з грудневим звітом Департаменту на 1,3 млн т у бік збільшення. Окрім Російської Федерації очікується збільшення експортних продажів, зокрема, Парагваєм. Крім того, негативні прогнози щодо постачання на глобальний ринок австралійської пшениці частково не виправдалися — за прогнозом USDA, у 2018/2019 маркетинговому році воно зменшиться у порівнянні з попереднім сільськогосподарським роком на 500 000 т, а не на 1 млн т, як прогнозувалося раніше.

При цьому американські аналітики прогнозують подальше зниження перехідних запасів пшениці у світі — до 267,5 млн т (на 0,6 млн т менше за попередній прогноз). Це підвищує привабливість збільшення посівних площ під культурою (власне, ярої пшениці) у країнах­продуцентах Північної півкулі — адже рішення про остаточне формування сівозміни приймається до 1 березня.

USDA: Фуражне зерно

Згідно з оновленим у лютому прогнозом USDA, світове виробництво фуражного зерна у 2018/2019 маркетинговому році становитиме 1372,1 млн т, що на 1,5 млн т менше порівняно з оцінкою у грудні минулого року.

Але для України прогноз, навпаки, був переглянутий у бік збільшення: виробництво на рівні 35,5 млн т та експорт у розмірі 28,5 млн т. Кожна з оцінок була збільшена на 500 000 т у порівнянні зі звітом Департаменту у грудні 2018 року.

Також очікується зростання виробництва кукурудзи в Аргентині, де були збільшені площі під культурою та склалися сприятливі погодні умови у вигляді достатньої кількості опадів на фоні високої температури повітря.

Закупівлі фуражного зерна скоротять Алжир, Індія, Туреччина, ПАР і Марокко

Ці два фактори (врожаї в Україні та Аргентині) повинні цілком компенсувати вкрай важкі умови, що склалися у Південно­Африканській Республіці, де більша частина врожаю культури загинула внаслідок посухи.

До того ж, як відзначили у USDA, у бік збільшення були переглянуті й оцінки врожаю кукурудзи у Китаї. Хоча КНР і не виступає експортером зерна на світовому ринку, збільшення виробництва послабить «тиск» Китаю на світовий ринок, де Піднебесна традиційно закуповує велику кількість фуражу.

Внаслідок цього USDA вважає, що світові запаси фуражного зерна у 2018/2019 маркетинговому році сягнуть 309,8 млн т, що на 1 млн т більше за оцінку грудня минулого року.

USDA: Олійні

І наостанок треба згадати переглянутий Департаментом сільського господарства США прогноз щодо виробництва соняшника у Чорноморському регіоні. Загалом великих несподіванок не сталося — Україна, згідно з прогнозом, зберігає першість як у виробництві соняшника, так і у пропозиції соняшникової олії на глобальному ринку.

За даними USDA, у 2018/2019 маркетинговому році виробництво насіння соняшника в Україні збільшиться у порівнянні з попереднім аналогічним періодом майже на 10% — до 15 млн т. При цьому виробництво соняшникової олії зросте до 6,2 млн т (на 6%), а соняшникового шроту — до 5,98 млн т (також на 6%).

Власне, експорт самого насіння соняшника має сягнути майже 100 000 т, що більш ніж у 2,5 раза перевищує рівень минулого маркетингового року, експорт олії становитиме 5,6 млн т, а шроту — приблизно 4,6 млн т.

Водночас USDA дещо послабив прогноз експорту української сої — у 2018/2019 маркетинговому році від буде меншим ніж 3 млн т. Щоправда, цьому є цілком логічне пояснення — в Україні набирає обертів власна переробка культури і соя поступово виходить із переліку суто експортних позицій.

Але, якщо брати до уваги прогноз північноамериканських фахівців, нарощування українського виробництва, переробки та експорту у цій групі буде проходити на тлі збільшення конкуренції з Російською Федерацією — прогноз USDA щодо врожаю соняшника у РФ у цьому маркетинговому році зріс до 12,55 млн т проти оцінки грудня у 11,5 млн т.

ТЕКСТ: Михайло Дикаленко

Новини   

21 годину тому

Чому в Україні ціни на низку продуктів вже вищі, ніж в ЄС (ІНФОГРАФІКА)

Українські експортери соняшникової олії та курятини дешевше продають продукцію в Євросоюз, ніж на внутрішньому ринку, завдяки відшкодуванню ПДВ. Щоб в Україні подешевшали продукти, потрібні пільги для аграріїв.

Фахівці Економічного дискусійного клубу (ЕДК) в співпраці з виданням «Сегодня» нарахували 13 видів продуктів, які в Україні коштують дорожче, ніж в ближньому зарубіжжі, а деякі – навіть у країнах ЄС.  У нас вже навіть хліб дорожчий, ніж у Польщі.

За кількістю продуктів дешевого асортименту (по 7 позиціях) найбільше випереджають Україну Польща та Білорусь.

Експерти звертають увагу, що Україна посідає перше місце у світі з виробництва та експорту соняшникової олії. Та в Україні вона дорожча, ніж в Польщі, Угорщині та Іспанії.

Читайте: Як фермерам отримати кращу ціну на соняшник: три поради від Луїса Карлоса Алонсо

По цінах на курячі тушки Україна випередила на 8-10% Польщу, Угорщину та Білорусь. Водночас Україна входить до ТОП-6 найбільших у світі експортерів курятини і ТОП-3 у Європі.

Виконавчий директор ЕДК Олег Пензин, пояснює розрив цін на олію та курятину тим, що експортерам держава відшкодовує 20% – фактично за рахунок українського бюджету вони роблять «знижку» європейцям.

Молочні продукти дешевші в Угорщині, Іспанії, Білорусі, Польщі, ніж в Україні. Тут причину експерт бачить у виробництві: українські підприємства закуповують молоко у фермерів, а в ЄС та Білорусі є великі молочні ферми, де воно дешевше.

Фахівці ЕКД висловилися про те, які кроки потрібні Україні для зниження цін на продукти:

  • встановити пільгові ставки податків на агропродукцію (як у Польщі);
  • дати аграріям дешеві кредити та пільги при закупівлі техніки, сировини, обладнання
  • інвестувати у великі молочні ферми;
  • вартість «борщового набору» дозволить знизити будівництво сучасних овочесховищ (як у Білорусі), щоб українські овочі не псувалися до весни.

Як повідомляв раніше Landlord, у березні в Україні зафіксовано зниження ціни на м’ясо – зокрема, свинину, а також курячі яйця.

 

Думки   

21 березня 2019 10:02

Розкрито секрет високої рентабельності соняшника

Правильне планування сівозмін, заходів обробітку ґрунту та оптимальний підбір засобів для боротьби зі шкодочинними об’єктами допоможуть підвищити врожайність, а отже, і рентабельність соняшника.

На сучасні технології звертають увагу експерти спецпроекту «Рентабельність», започаткованого Landlord разом з компанією «Сингента».

Landlord у партнерстві з компанією «Сингента» створили унікальний спецпроект «Рентабельність». У ньому на прикладі двох господарств буде відображено повний цикл вирощування соняшника в різних кліматичних зонах протягом сезону 2019 року. Які гібриди обирають аграрії, чим обробляють та на який врожай розраховують? Тут зібрані дані, які стануть у пригоді кожному фермеру!

Як зазначив Дмитро Міхно (господарство «Маяк»), найбільша проблема, з якою стикається агропідприємство, — це нестача вологи. Ще одним викликом є контроль бур’янів.

«Проти амброзії ми підібрали як варіант фінської технології, так і ґрунтові гербіциди Примекстра TZ Голд у нормі 4,5 л/га. Молочай контролюємо за допомогою сівозміни, культивації, закупили глибокорозпушувач та гліфосати», — розповів Дмитро Міхно.

Експерт проекту — менеджер із технічної підтримки олійних культур компанії «Сингента» Геннадій Малина зазначив, що підприємство задіяло правильний підхід щодо контролю бур’янів: комбінацію агротехнічних та хімічних заходів.

Читайте: Найкращі гібриди соняшнику, що дають від 42 ц/га

У свою чергу, «АПК Докучаєвські чорноземи» задля підвищення врожайності застосовує семирічну сівозміну, що дозволяє ефективно контролювати шкодочинні об’єкти. Сівозміна — це головне, зазначає генеральний директор підприємства Анатолій Кибка. Однією з основних проблем у вирощуванні соняшника він називає періодичні спалахи розвитку певних шкідників, наприклад блішок. Проте якщо господарство застосовує сучасні засоби захисту рослин, то з цим проблем не виникає — як у «АПК Докучаєвські чорноземи».

Експерт Геннадій Малина резюмує:

«Сівозміна, яка використовується у господарстві, дозволяє ефективно вирощувати не тільки соняшник, а шкідливі організми можна успішно контролювати сучасними засобами захисту рослин».

Landlord разом з компанією «Сингента» надалі розповість, як втілюються на практиці теоретичні знання. Наступна публікація з нового проекту «Рентабельність» буде присвячена сходам соняшника та ефективності боротьби зі шкодочинними об’єктами. А сьогодні кожен охочий може ознайомитися із процесом підготовки до посіву соняшника, який дає врожайність від 42 ц/га.

Рентабельність соняшника   

20 березня 2019 10:58

Найкращі гібриди соняшника, що дають від 42 ц/га

Вирощування соняшника в Україні стало одним із пріоритетних напрямів у агросекторі. Підсумки експорту соняшникової олії лише за 2018 рік сягнули $3,2 млрд, що дозволило Україні стати найбільшим експортером у світі. Та яке насіння квітки сонця найкраще використовувати у різних кліматичних зонах?

Landlord у партнерстві з компанією «Сингента» створили унікальний спецпроект «Рентабельність». У ньому на прикладі двох господарств буде відображено повний цикл вирощування соняшника в різних кліматичних зонах протягом сезону 2019 року. Які гібриди обирають аграрії, за якими технологіями вирощують та на який врожай розраховують? Тут зібрані дані, які стануть у пригоді кожному фермеру!

Які гібриди соняшнику і чому?

Так, господарство «Маяк», земельні наділи якого розташовані в Олександрівському районі Донецької області (земельний банк 4000 га) у посушливих кліматичних умовах використовує гібриди соняшника НК Фортімі та СИ Арізона. Найбільший врожай із СИ Арізона донецькі аграрії отримали у 2017 році — 36 ц/га. Торік показник був 30 ц/га. НК Фортімі дає врожайність від 28 ц/га. Відтак, саме ці гібриди «Маяк» планує сіяти і цьогоріч, попередньо розраховуючи отримати із СИ Арізона від 30 ц/га та з НК Фортімі — від 28 ц/га.

Вибір підприємства схвалює й менеджер з технічної підтримки олійних культур компанії «Сингента» Геннадій Малина:

«Гарний вибір гібридів, коли присутні й класичні, і Clearfield®-гібриди, що дозволяє ефективно контролювати поширення вовчка. Щодо врожайності все логічно, оскільки СИ Арізона — середньостиглий гібрид і має більший потенціал врожайності, що в даному випадку також підтверджується на практиці».

Читайте: Як отримати 100% рентабельність із вирощування соняшника – спецпроект

У свою чергу, представники господарства «АПК Докучаєвські чорноземи», земельний банк якого зосереджений у Карлівському районі Полтавської області та становить 13 000 га, найоптимальнішими гібридами соняшника вважають НК Бріо та СИ Експерто. Власне, торік господарство отримало 47 ц/га врожаю гібрида НК Бріо та 38 ц/га — високоолеїнового СИ Експерто.

Зважаючи на середні показники по області у 28 ц/га, вибір гібридів аграріями «АПК Докучаєвські чорноземи» можна вважати більш ніж вдалим. Це підтверджує й директор департаменту аналітики Marcopolo Commodities SA Олена Нероба:

«Середня врожайність соняшника минулого сезону по області — 27,8 ц/га, що обумовлено не найоптимальнішими погодними умовами, проте вибрані гібриди показали гарну врожайність».

Цьогоріч господарство планує отримати врожаї гібридів соняшника НК Бріо від 42 ц/га та СИ Експерто від 40 ц/га.

Нагадаємо, що Landlord у партнерстві з компанією «Сингента» створили унікальний спецпроект «Рентабельність». У ньому на прикладі двох господарств буде відображено повний цикл вирощування соняшника у різних кліматичних зонах протягом сезону–2019. Які гібриди вони обирають, чим обробляють та на який врожай розраховують? Тут зібрані дані, які стануть у пригоді кожному фермеру!

Рентабельність соняшника   

19 березня 2019 17:24

Насіннєва гільдія-2019: топ-спікери та корисні поради від експертів Syngenta ВІДЕО

Компанія "Сингента" за співорганізаторством та медіапідтримки Landlord у березні провели першу зусртріч бізнес-співтовариства керівників провідних агрокомпаній – «Насіннєва гільдія», учасниками якої стали понад 60 аграріїв з усієї України.

Конференція включала 2 дискусійні панелі: перспективи розвитку українського аграрного бізнесу в умовах постійної невизначеності та розвиток насіннєвого ринку України.

Спікерами першої панелі виступили такі авторитетні лідери думок агросектору, як виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, заступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій, президент УАК, член комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Леонід Козаченко та президент УЗА Микола Горбачов.

Читайте: Що насправді впливає на урожайність соняшнику: Луїс Карлос Алонсо спростовує 10 міфів

Тематика другої панелі була присвячена розвитку насіннєвого ринку України, де фокус-спікерами виступили 4 топ-менеджери компанії “Сингента”: селекціонер гібридів соняшнику Августин Тассара, керівник розвитку бізнесу насіння регіонів Європа та Близького Сходу Зоран Вукович, менеджер із безпеки регіону Україна та Східна Європа Олег Шишацький, а також менеджер із розвитку бізнесу олійних культур Луїс Карлос Алонсо.

Дізнатися про всі перипетії дебютного засідання клубу “Насіннєва гільдія-2019”, а також переглянути відео двох дискусійних панелей, можна у нашому звіті.

Насіннєва гільдія   

Показати ще