Що необхідно знати українським виробникам, які збираються експортувати продукцію до Великобританії

Аби рухатися далі, стереотипів краще позбутися. Пам’ятаєте прислів’я: якщо джентльмен не може виграти за правилами, він їх змінює. Не виключено, що бажаючим грати з джентльменом необхідно діяти так само.

На фото зліва направо: Ірина Чухлєб, Кетрін Коттрелл, Інна Метелєва, Алекс Гапоненко, Ольга Трофімцева, Джудіт Гоф, Семен Костін

Ринок Великої Британії для багатьох українських експортерів – terra incognita. Щоб розвіяти ореол невідомості, директор із розвитку журналу Landlord Ірина Чухлєб запросила на круглий стіл заступника міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції Ольгу Трофімцеву, надзвичайного і повноважного посла Великої Британії в Україні Джудіт Гоф, першого секретаря з енергетики та комерційних питань посольства Великої Британії в Україні Кетрін Коттрелл, менеджера з міжнародного розвитку компанії Randox Food Diagnostics Алекса Гапоненка, бізнес‑менеджера із сільськогосподарської техніки JCB у СНД Семена Костіна та директора в Україні британської інвестиційної групи Charterhouse Corporate Partners Інну Метелєву.

Ольга Трофімцева (О. Т.): Під час мого останнього візиту до Брюсселю тема Великої Британії теж була присутня, що пов’язано із брекзитом. Велика Британія вкрай важлива для України, незважаючи на те що товаро обіг між нашими країнами, в агросекторі в тому числі, за останні 20 років не надто й збільшився. У 2017 році він становив лише $266,6 млн.

Джудіт Гоф (Д. Г.): Я тут якраз для того, щоб розвивати двосторонню торгівлю, а особливо в агросекторі. Ми прагнемо збільшити товарообіг, у тому числі завдяки співпраці моєї команди з Міністерством аграрної політики і продовольства. Важливо розуміти, що, хоча Велика Британія виходитиме з Європейського Союзу, вона не відступатиме назад, буде запроваджено так званий перехідний період. Одним із наших пріоритетів лишатиметься послідовність, яка матиме на меті зберегти і примножити напрацювання у торговельній політиці. Нещодавно Рада ЄС погодила тривалість перехідного періоду до грудня 2020 року.

Ольга Трофімцева впевнена, що в Україні для британського бізнесу є чимало можливостей, зокрема у м’ясній галузі

Тож зустрічаючись із компаніями, я наголошую, що ми продовжуємо працювати в рамках наявних угод.

У березні я була в Лондоні, де як раз обговорювала ці питання і лобіювала інтереси вашої країни. Україна – пріоритетний ринок для уряду Британії на період після виходу з ЄС. Поки Британія є частиною ЄС, ми не можемо формально вести перемовини, оскільки обмежені чинним законодавством. Але ми вже почали неформальні обговорення, і наша команда переговірників тричі зустрічалася на високому рівні з Наталією Микольською та іншими посадовцями. Ми беремо до уваги ваші пріоритети, оскільки зараз є нагода обговорити вигоду для України та Великої Британії від двосторонньої торгівлі, включно з агросектором.

О. Т.: Продукти, які ми експортуємо до Великої Британії можна перелічити на пальцях: соняшникова олія, цукор, зернові. Британія експортує до України теж зовсім небагато товарів. Хотілося б диверсифікувати структуру нашої торгівлі в сільському господарстві та харчовій промисловості. Які українські продукти і товари цікаві для Великобританії? Що ще ми могли б експортувати до сполученого королівства?

Д. Г.: Що стосується продуктів, я – споживач. Мене дуже вражає, що коли я йду до свого місцевого супермаркету у Великій Британії, то бачу там на полицях українські ягоди. У Великій Британії з’являється все більше українських продуктів, а також упакованих товарів. Основною рушійною силою нашого споживчого ринку є здорова їжа. Завдяки фруктам та овочам Україна має дуже гарні позиції в цьому сегменті. Також популярні харчові напівфабрикати. Хоч це і суперечить здоровій їжі, я вважаю, що є можливості для обох сегментів.

Джудіт Гоф: завдяки великим сільськогосподарським угіддям Україна може диверсифікувати свій експорт, а Велика Британія з радістю адаптує нові продукти

Велика Британія як ринок має величезний потенціал для України. Ми виробляємо лише 60% продовольчих товарів для власних потреб. Тож імпортуємо близько 40% продукції переважно з традиційно або географічно близьких нам країн. Проте Україна має продукти та сільськогосподарські культури, які можуть бути цікаві Великій Британії. І мій шарф із принтом соняшників не випадковий, адже Британія імпортує українську соняшникову олію.

Велика Британія теж має що запропонувати Україні. Британія невелика аграрна країна у порівнянні з деякими іншими європейськими партнерами. У нас немає такої кількості землі, але ми лідер у розробках у рослинництві, харчовій промисловості, сільськогосподарських технологіях. Ми випускаємо і продаємо алкоголь, віскі, що популярне в Україні. Багато наших виробників роблять ставку на незвичайну продукцію з хіпстерським елементом: випускають нішеву продукцію, вирощують імбир, роблять крафтове пиво та крафтовий джин. Впевнена, українські крафтові напої теж знайдуть свого покупця у Великій Британії. Крім того, британський рибний сектор один із найбільших в Європі, зокрема завдяки промислу шотландського лосося. Тож ми бачимо цю галузь однією з пріоритетних у двосторонній торгівлі.

О. Т.: Британський ринок має репутацію дуже вимогливого. Багато хто з наших виробників каже, що у британців найвищі стандарти якості, особливо у сільському господарстві, принаймні в Європі. Назвіть ключові вимоги, яких необхідно дотримуватися українським експортерам, аби вийти на британський ринок?

Д. Г.: Стандарти Великої Британії такі ж самі, як в Євросоюзі. Я не можу сказати, що вони вищі. Просто у британському ритейлі менше ключових гравців. Вони справді диктують правила ринку і біль‑ шість їх вимог стосується обсягів постачання. Та не кожна країна‑виробник може забезпечити великі обсяги. Якщо це не під силу, тоді краще звернути увагу на нішеві ринки. Наприклад, Грузія, де я раніше працювала послом, хоч і не мала проблем з обсягом продукції, сфокусувалася на своїй конкурентній перевазі – продажу органічних продуктів. У цьому сегменті не дуже важливий обсяг, на відміну від автентичності продукції. Тож вони знайшли свою нішу.

Українським виробникам потрібно зрозуміти: чи можуть вони забезпечувати необхідні обсяги. Це, звичайно, залежить від того, що ви продаєте.

На другому місці після обсягів стоїть питання походження товару. Візьмемо хоча б м’ясо. Для британців важливо знати його походження. Як воно було вирощене? Ким? Люди хочуть знати все від імені фермера до імені тварини.

О. Т.: До речі, що частіше їдять: яловичину чи свинину?

Д. Г.: Яловичину їдять в особливих випадках, вона коштує трохи дорожче. Кожен день купують курятину. При цьому британці в деякому сенсі авантюристи: у нас великим успіхом користується ринок традиційного м’яса, яке раніше добували під час полювання, – ринок оленини. Оленина вважається органічною продукцією. Також зростає ринок м’яса страусів, яке є альтернативою яловичині. Цей факт доводить, що британці відкриті для чогось нового, цікавого.

Завдяки великим сільськогосподарським угіддям в України є можливість диверсифікувати свій експорт. Експериментуйте. Британія з радістю адаптує нові екзотичні продукти. Історично британці досліджували світ та привозили до себе все найцікавіше. Наприклад, найпопулярнішою стравою в Британії вважають страву пакистанського походження карі.

О. Т.: Зі свого боку можу сказати, що в Україні для британського бізнесу не менше можливостей. Наприклад, тут можна виробляти яловичину для британського ринку. Чому б не організувати якийсь двосторонній проект, щоб продавати вирощену в Україні яловичину до Британії? Звичайно ж, це пропозиція бізнесу. Які британські компанії сьогодні працюють в Україні? Які сектори їх приваблюють? Наскільки їх цікавить український агросектор?

Семен Костін (С. К.): Компанія JCB, заснована в 1945 році Джозефом Сирілом Бамфордом, входить до трійки найбільших виробників важкої техніки у світі. В Україні працює з 2003‑го. Тоді у нас з’явився перший офіційний дилер із будівельної техніки. Сільгоспнапрям представлений з 2008‑го. Цього року ми відзначаємо десятиліття присутності на українському ринку сільгосптехніки. JCB в Україні дуже популярний бренд, що за короткий час завоював свої позиції. Другий рік поспіль ми займаємо лідируючі позиції з продажу навантажувачів в Україні. Наша частка ринку в 2017‑му становила понад 40%. Кожен другий телескопічний навантажувач у країні – виробництва нашої компанії.

Семен Костін цілком задоволений результатами роботи компанії JCB в Україні: кожен другий телескопічний навантажувач у країні її виробництва

О. Т.: Який напрям в українському агросекторі, на ваш погляд, найперспективніший і найінтенсивніше буде розвиватися у майбутньому?

С. К.: Молочне тваринництво, рослинництво: вирощування зернових. Нашу компанію у першу чергу цікавить розвиток і зростання рослинництва.

О. Т.: Ви орієнтуєтеся на великі чи на середні компанії?

С. К.: Великі вже насичені технікою та технологіями. А середні із земельним банком до 10 000 га стають більш здоровими у фінансовому плані. Ми нарощуємо продажі саме у цьому сегменті.

О. Т.: Приємно чути. ми теж зацікавлені в їх зростанні та розвитку. великі холдинги давно продуктивно працюють. а середнім необхідна допомога та підтримка.

Інна Метелєва (І. М.): З 2017 року я очолюю представництво в Україні британської інвестиційної групи Charterhouse. Мої бізнес‑контакти з посольством Великої Британії в Україні та британським бізнесом розпочалися, коли я перебувала на керівній посаді в одній з великих агрокомпаній України. Тому наразі я досить глибоко розумію ситуацію, пов’язану з процесами та очікуванням щодо міжнародної співпраці в українському аграрному секторі. Знаю її як зсередини, так і ззовні, з точки зору іноземного інвестора чи бізнес‑партнера.

Інвестиції в аграрні активи для нас один із ключових напрямів. Ми готові фінансувати будівництво логістичних потужностей, зберігання та переробку зернових та олійних культур, овочів, фруктів. Також готові співпрацювати з українським бізнесом у розвитку логістичного напряму, а саме портових потужностей, терміналів, залізничного транспорту. Також цікаві біоенергетичні проекти, в яких використовується агросировина чи відходи агровиробництва. Щодо ринку землі – питання відкрите і знаходиться в політичній площині. Оскільки в Україні немає ринку землі та землі сільськогосподарського призначення як інвестиційної категорії, з нашої точки зору такі інвестиції досить ризиковані і непрогнозовані на перспективу. Будь‑які ризики збільшують вартість інвестицій. Інвестори рахують довгостроковими горизонтами, що в Україні зробити досить складно, і в умовах невизначеності не ризикують. Ми розглядаємо проекти, пов’язані із земельними активами, однак з точки зору сировинної складової для переробних чи логістичних активів.

Алекс Гапоненко (А. Г.): Компанія Randox Food Diagnostics вже понад чверть століття по всьому світу діагностує продукти харчування на наявність залишків лікарських засобів. Наприклад, ми виробляємо обладнання для дослідження меду на наявність антибіотиків. Проблема якості ключова для нас, тому, говорячи про двосторонні відносини, я хотів би повернутися до питання про регулювання ринку. Регулювання у світі стає все жорсткішим. Регулювання ринку в Україні дуже відрізняється від такого у Великій Британії. Тут великі вимоги, але в Британії вони просто величезні.

О. Т.: Українське законодавство потроху наближається до європейського. Наші товари вже відповідають усім базовим стандартам і в певній частині також і найвищим приватним. Цікаво було б дізнатися: як українським компаніям знайти партнерів у Великій Британії? Як британські компанії шукають партнерів в Україні?

Д. Г.: Тут моя команда з комерційного відділу розповість більше. Саме вони просувають міжнародну торгівлю, вивчають пропозиції та потреби по обидва боки і допомагають партнерам знайти один одного. Ми маємо багато видів співпраці. По‑перше, ми відкриті до запитів від українських та британських компаній. Також ми беремо активну участь у спеціалізованих виставках, як, наприклад, «Зернові технології» та Agro Animal Show. Ми часто організовуємо робочі поїздки. Веземо українських фермерів до Великої Британії або британських сюди. Такі заходи дозволяють обом сторонам краще зрозуміти одна одну та вимоги ринків, а також налагодити двосторонні відносини, що дуже важливо. Наша команда часто їздить по Україні, знайомиться з можливостями територій. І місцевим бізнесменам корисно відвідувати різні частини Великої Британії: Шотландію, Уельс, Північну Ірландію, де у нас також розвинуте сільське господарство. Кетрін Коттрелл (К. К.): Ми працюємо і з міністерством, вивчаємо пріоритети України, те на чому ви фокусуєтеся. Для Великої Британії агросектор України є пріоритетним напрямом розвитку.

І. М.: Посольство та комерційна служба доволі відкриті для будь‑яких бізнес‑комунікацій. Остання допомагає налагоджувати контакти українському бізнесу з британськими компаніями та навпаки. Це сприяє новим бізнес‑можливостям із надійними партнерами. Також для пошуку партнерів важливо брати участь у міжнародних бізнес‑заходах і галузевих виставках. У Великій Британії проходять інвестиційні, фінансові, агрітех‑заходи та форуми, аграрні, технологічні виставки за участю ключових ринкових гравців з усіх континентів. Це хороша можливість для прямих бізнес‑комунікацій із першими особами, що значно пришвидшує подальші контакти. Хочу відмітити, що кількість українських компаній на таких заходах щорічно збільшується.

А. Г.: Мій досвід роботи з експортерами меду показує, що часто українські компанії продають свій мед європейським партнерам. А ті вже у свою чергу везуть його до Британії.

І. М.: Є трейдингові компанії у Великій Британії, що купують українську агропродукцію та експортують її далі до країн Британської Співдружності.

Д. Г.: Дуже слушно. Велика Британія – сама по собі величезний ринок, а також шлях до виходу на інші ринки. Зокрема, завдяки нашим близьким відносинам із багатьма колишніми британськими колоніями. Втративши ринок Росії, Україна шукає вихід на інші ринки. І дуже інноваційна в цьому. Британія та Україна – дві країни, що швидко схоплюють усе нове. У цьому я бачу можливості для співпраці та сільського господарства.

О. Т.: Хотілося б поставити запитання британським компаніям. як вам працюється на українському ринку? Чи є фінансові виклики, якісь психологічні проблеми?

А. Г.: Швидше морально‑ментальні проблеми. У аграріїв є гроші, але, якщо держава не вимагає виробляти товари високої якості, ніхто не буде займатися цим питанням. Ніхто не стане модернізувати обладнання. Виробники будуть давати якість виключно в межах, визначених законодавством. І ні за що не стануть робити більше, ніж треба.

У Британії навпаки – компанії інвестують мільйони, намагаючись таким чином отримати товар більш високої якості, щоб підкорити нові ринки збуту своєю продукцією. Тут важливо зрозуміти: щоб експортувати продукти, потрапляти до великих торговельних мереж інших країн, необхідно покращувати якість виробництва, контролювати якість виробництва на фермах.

О. Т.: Так, звичайно. Це питання репутації. Втратити репутацію бренду в усьому світі – велика трагедія. А в Україні це правило поки не дуже працює.

А. Г.: Біда у тому, що навіть великі міжнародні компанії, що зазвичай турбуються про якість, працюючи в Україні, знижують якість свого виробництва. За кордоном таке виробництво просто закрили б.

О. Т.: Міністерство працює над цим. У нас є новий закон 2042 про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин. Ми потроху закриваємо ці прогалини. Але знову‑таки питання не лише в наявності закону, а в його виконанні. правила гри встановлені, але чи дотримуються їх гравці та як це контролюється державою – ось основне питання.

І. М.: Проблема менталітету заважає і у фінансовій співпраці. Наприклад, проект цікавий і ми готові його фінансувати. Одним із перших кроків згідно з вимогами британського фінансового регулятора щодо політики протидії відмиванню коштів є розкриття інформації про компанію, її власників та керуючих, у тому числі про власні активи та зобов’язання. Близько половини угод не відбуваються саме через неможливість з боку компанії надати таку інформацію. Враховуючи негативні випадки з українськими компаніями у співпраці з міжнародними інвесторами та фінансовими інститутами, прозорість у бізнесі дуже важлива. Ця інформація буде використана лише у площині інвестор – компанія і не вийде за межі їх угоди. Наразі можна отримати легальну інформацію про будь‑яку компанію і будь‑яку фізичну особу. Але важливо, щоб компанії самі розкривали інформацію про себе, а не ми дізнавалися її від третіх сторін. Потребуєте інвестицій та партнерів – працюйте прозоро. Через це аграріям часто складно працювати навіть з українськими банками. Це технічні питання, але вони вирішуються.

Інна Метелєва: британські інвестори готові фінансувати будівництво логістичних потужностей, зберігання та переробку зернових та олійних культур, овочів, фруктів

О. Т.: Який сектор в українському сільському господарстві, на ваш погляд, зараз найцікавіший для британських компаній?

К. К.: Ми працюємо в багатьох сферах. Генетика, новітні технології, виробництво обладнання та інші. Нещодавно ми проводили захід із розвитку портової інфраструктури в Одесі. Тобто сфери наших інтересів дуже різні.

Д. Г.: Я багато часу приділяю просуванню торгівлі між нашими країнами. Це м’який підхід, який, на перший погляд, непомітний, але дозволяє зробити багато, і ця розмова тому приклад.

Думаю, ми могли б більше сприяти посиленню інтересу британців до України. Але це багато в чому залежить від прозорості системи, рівня корупції в країні. Коли я розмовляю з британськими інвесторами, чую їх занепокоєння щодо корупції. Це системна проблема, яка потребує вирішення на загальноурядовому рівні.

Український уряд почав боротьбу з корупцією, але святкувати перемогу поки зарано. Наш світ конкурентний, і інвестори розглядають численні країни для своїх проектів. Україні є що запропонувати в агросекторі.

Проте, якщо інвестори вкладають гроші, уряд повинен щось робити, якось контролювати ці питання. Наприклад, британське законодавство дуже жорстке у плані корупції. Британські бізнесмени, якщо дадуть хабара за кордоном, будуть при‑ тягнуті до кримінальної відповідальності. Приймаючи те чи інше рішення, вони враховують різні фактори ризику, включаючи репатріацію дивідендів. За останні два‑три роки ми бачимо позитивні зміни, які спонукають бізнес всерйоз розглядати український ринок.

Також сьогодні дуже важливим є питання з відкриттям ринку землі. Говорю про це з позиції гостя в Україні та розумію, що це дуже чутливе політичне питання. Це не унікальний випадок, в інших країнах це так само чутливе питання. Але я впевнена, якщо ви зможете його вирішити, іноземні інвестори почнуть заходити до країни активніше. Вони матимуть більше впевненості, почуватимуться комфортно, будуть орієнтуватися на тривалу перспективу, зможуть інвестувати у ті ж системи зрошення. Я розумію, що буде складно, але це надасть широкі можливості. Необхідно просто працювати.

О. Т.: З якими складнощами стикаються в Україні представники бізнесу? Що міністерство, уряд можуть зробити, щоб полегшити вашу роботу?

А. Г.: Перемогти корупцію. Іноді ми дізнаємося, що діяльність нашого клієнта пов’язана з корупцією, через це страждають усі його партнери.

О. Т.: Так, це виклик. Усе поліпшується, але корупція поки залишається. Є щось ще?

С. К.: За останні п’ять років обсяги продажів наших навантажувачів збільшилися ушестеро. Основне наше завдання – побудувати сильну дилерську мережу, щоб експортувати машини та обладнання з Британії, обслуговувати їх та забезпечувати запчастинами. Та це не так просто. Потрібно мати надійного місцевого партнера в Україні. Для таких контрактів необхідна банківська страховка. У нас зараз три партнери. З одним ми працюємо 10 років, з іншими п’ять. Нам важко знайти нового партнера, оскільки складно забезпечити банківську страховку. Це впливає на наших клієнтів.

До того ж клієнтам бракує доступу до фінансових інструментів. Нам постійно доводиться працювати через відкладений платіж, оскільки клієнтам складно отримати фінансування у місцевих банків. Банки не хочуть знижувати процентні ставки, і це стримує зростання.

О. Т.: На жаль, міністерство не може самотужки вирішити цю проблему, але ми працюємо в даному напрямку, у тому числі через програми держпідтримки.

С. К.: Ми самі намагаємося її вирішити. Пропонуємо фінансування від дилера з більш низькими процентними ставками. На даний момент ми працюємо над запуском фінансової програми від виробника, яка називається JCB‑фінанс. Вона діє в усіх країнах нашої присутності. І цього року ми запустимо її в Україні.

Фірмове фінансування пропонуватиме готові рішення під певні типи машин, спрощену систему оцінки компаній, субсидовані процентні ставки, які будуть залежати від типу машини, термінів фінансування.

І. М.: Інформації англійською мовою про можливості для бізнесу в Україні недостатньо. Можна почитати кілька англомовних ресурсів, але і вони дають не повну картину. Брак інформації для британського бізнесу стримує розвиток двосторонніх відносин. Український бізнес повинен говорити про свої інтереси та можливості, і українські компанії повинні знати більше про можливості та алгоритми роботи на британському ринку, щоб працювати більш ефективно. Таку інформацію потрібно надавати для використання посольствам України за кордоном, посольствам іноземних держав в Україні, міжнародним та галузевим бізнесовим об’єднанням та асоціаціям.

Д. Г.: Ви говорите, що люди не знають Україну, що відсутнє просування України. Мені здається, це і є той шанс. Звичайно, питання фінансування постають завжди, але Україна має мережу посольств. Ось у моєму посольстві люди займаються розвитком торгівлі між Великою Британією та Україною. І у нас є KPI. Мою роботу оцінюють по тому, чи поліпшила я торгівлю Британії з Україною. Зважаючи на важливу роль сільського господарства в економіці країни, чи є в посольствах України радники з аграрних питань? Якби у посольстві України в Лондоні був такий радник, це було б набагато ефективніше, ніж наша робота тут.

О. Т.: Я говорила з парламентом, з адміністрацією президента, просуваючи ідею аграрного аташе України. Профільний комітет верховної ради його затвердив. Усі ніби підтримують ідею, але все‑таки вона поки рухається досить повільно. це одна з важливих тем, якою я займаюся в міністерстві. Я домагаюся, щоб аташе з питань АПК були хоча би при посольствах у ключових регіонах, з якими співпрацює Україна.

І. М.: Ще один напрям, в якому можуть розвиватися двосторонні відносини, – це агротехнології. Агрітех в Україні та Британії на досить високому рівні. І немає такого жорсткого регулювання, як у товарних постачаннях. Тут Британія та Україна близькі, тому слід приділяти увагу цьому питанню.

О. Т.: Дуже цікавий момент. усе більше європейських країн, у тому числі Франція, Німеччина, Швейцарія, їх технологічні компанії приходять до України. Технології швидко розвиваються, запускається все більше стартапів, з’являються нові компанії. Це один із потенційних напрямів розвитку. А як, на думку присутніх, варто просувати продукти, зроблені в Україні?

А. Г.: Уся справа в упізнаванні бренду. На виставках я знаю, що не побачу величезного стенду з українськими прапорами. Україна зазвичай скромно тулиться десь скраю. Її, відповідно, не запам’ятовують і потім не впізнають. Британці швидше куплять продукти, зроблені в ЄС, у крайньому випадку продукти спільного виробництва ЄС і Східної Європи. Через те що ваші бренди не упізнаються, ви втрачаєте експортні позиції.

Алекс Гапоненко вважає, що найголовніше в розвитку двосторонньої торгівлі – якість харчової продукції. У Великій Британії вимоги до якості просто величезні

Д. Г.: Українські бренди відомі в Україні, але маловідомі за її межами. Отже, по‑перше, потрібно вирішити, як просувати бренд Made in Ukraine. Ви нарощуєте імідж альтернативного, хіпстерського виробника. Якщо залишити поза увагою асоціації, які виникають у споживачів із кризою, ви потрапляєте в нішу того, що цікаво спробувати. Україна вміє кинути виклик. Взяти ті ж вишиванки, які підкорили світові подіуми в останні роки, чи крафтове пиво. Цікаві технології, мобільні додатки, численні заходи… Такі міста, як Київ, Львів та інші, дуже яскраві. У вас є нішеві продукти, є креатив. Наприклад, львівське крафтове пиво нагадує мені британський бренд пива BrewDog (що перекладається як «собака, який варить»). У них імідж дуже субверсивного бренду, завдяки якому вони заробляють. Коли бренд маловідомий за межами України, у вас є можливість його розвивати. Але якість має також бути на найвищому рівні. У Великій Британії дуже цінують якість продуктів харчування. У нас прийом їжі давно перестав виконувати функцію просто поживи і перетворився на своєрідне мистецтвом, пристрасть. У вас у певному сенсі це ще tabula rasa. Тому перед вами великі перспективи.

ТЕКСТ: ІРИНА ЧУХЛЄБ, МАРИНА БРИКИМОВА ФОТО: ОЛЕКСАНДР ЛАРИЧКІН