Олег Устенко

Конференція включала 2 дискусійні панелі: перспективи розвитку українського аграрного бізнесу в умовах постійної невизначеності та розвиток насіннєвого ринку України, спікерами яких виступили перші особи агросектору України та топ-менеджери компанії “Сингента”.

Читайте: Як отримати 100% рентабельність із вирощування соняшника – спецпроект

Унікальність та значимість створення “Насіннєвої гільдії-2019” відмітили як гості, так і безпосередні організатори клубу. Зокрема, свою точку зору висловили заступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій, засновник ТОВ “Аграрний медіа холдинг” Костянтин Баскін, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, власник підприємства “Байс-Агро” Анатолій Кисіль, та директор “Бахмут Агро” Михайло Андруник.

Та чому появая Гільдії так важлива для вітчизняного агроринку та який поштовх дасть для майбутнього розвитку галузі, дивіться в нашому відео.

Ознайомитися про всі перипетії дебютного засідання клубу “Насіннєва гільдія-2019”, а також переглянути відео двох дискусійних панелей, можна тут.

Конференція включала 2 дискусійні панелі: перспективи розвитку українського аграрного бізнесу в умовах постійної невизначеності та розвиток насіннєвого ринку України.

Спікерами першої панелі виступили такі авторитетні лідери думок агросектору, як виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, заступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій, президент УАК, член комітету ВР з питань аграрної політики та земельних відносин Леонід Козаченко та президент УЗА Микола Горбачов.

Читайте: Що насправді впливає на урожайність соняшнику: Луїс Карлос Алонсо спростовує 10 міфів

Тематика другої панелі була присвячена розвитку насіннєвого ринку України, де фокус-спікерами виступили 4 топ-менеджери компанії “Сингента”: селекціонер гібридів соняшнику Августин Тассара, керівник розвитку бізнесу насіння регіонів Європа та Близького Сходу Зоран Вукович, менеджер із безпеки регіону Україна та Східна Європа Олег Шишацький, а також менеджер із розвитку бізнесу олійних культур Луїс Карлос Алонсо.

Дізнатися про всі перипетії дебютного засідання клубу “Насіннєва гільдія-2019”, а також переглянути відео двох дискусійних панелей, можна у нашому звіті.

Захід відбувся 5 березня у 5-зірковому готелі Fairmont Grand Hotel Kyiv й зібрав більше 60 аграріїв з усіх куточків країни.

Конференція включала 2 дискусійні панелі: перспективи розвитку українського аграрного бізнесу в умовах постійної невизначеності та розвиток насіннєвого ринку України, куди увійшли 4 доклади представників компанії «Сингента».

У першому блоці, модератором якого виступив виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, зачіпалося чимало питань, серед яких оцінка нинішньої ситуації агросектору та перспективи розвитку у найближче майбутнє.

Так, зокрема, заступник міністра аграрної політики та продовольства України Володимир Топчій, відзначив, що за підсумками останніх років Україна демонструє чудові показники врожайності, що дозволило нам посісти лідерські позиції на ринку зернових:

«Ми отримали рекордні збори зерна – 70 млн т., маємо найвищі в історії врожаї соняшнику, сої та інших культур. І все це відбулося завдяки тому, що використовуємо якісне насіння. Особливо відзначу сегмент кукурудзи, де сприятливі погодні умови дозволили отримати рекордний валовий збір у 35 млн т., що дозволило нам стати, образно кажучи, кукурудзяною державою».

Леонід Козаченко (ліворуч) та Володимир Топчій (праворуч)

У свою чергу, президент УАК Леонід Козаченко відзначив, що Україна до 2030 року взагалі може давати рекордні показники врожайності. Проте для цього мають скластися певні умови, що дозволять потенційним інвесторам вкладати в розвиток вітчизняного агросектору мільярдні вкладення:

«Якщо подивитися на перспективу й знати, скільки ми маємо сільськогосподарських угідь, яку ми маємо середню урожайність по культурах, і корелювати хоча б з ЄС, то в нас має бути валове виробництво понад 100 млн. Якщо зі США – 127 млн т. зернових. Що для цього потрібно? Перш за все, дотриматися технологій Prestign Farming, сповна реалізовуючи генетичний матеріал культур. Якщо зможемо реалізувати 100% генетичний потенціал – урожайність була б удвічі більша. Однак для того, щоб принаймні утричі збільшити валове виробництво продуктів, нам потрібно $70-75 млрд зовнішніх інвестицій протягом 5-7 років».

Щодо ринку землі, то, за словами Леоніда Козаченка, прерогатива в приватизації земель має розподілятися наступним чином:

«Коли відкриється ринок землі, хто повинен мати право першочергового викупу земельної ділянки: у 1 чергу – той, хто живе на цій землі; у 2 чергу – той, хто її орендує; 3 – громадянин України; 4 – іноземці – через 10 років», – резюмував член комітету ВР із питань аграрної політики та земельних відносин.

У другому блоці «Насіннєвої гільдії» слово взяли експерти компанії «Сингента», які ділилися досвідом із селекції гібридів соняшника та кукурудзи, розповіли про небезпеку підробок насіннєвого маьтеріалу та розвіяли 12 популярних міфів у вирощуванні соняшника.

Августин Тассара, селекціонер гібридів соняшнику «Сингента», розповів про труднощі, які сьогодні виникають під час селекції рослин.

Ключові проблеми, які зумовлюють високу актуальність селекції:

• зміна клімату;
• подолання хворобами резистентності;
• зростання кількості населення;

Доповідач навів вражаючу візуалізацію розвитку рас вовчка, який вже у 2016 р. поширився у світі на площі 18 млн га, тоді як у 1994 р. його виявляли лише  на кількох гектарах посівів соняшнику.

За словами Августина Тассара, на розробку нового гібрида соняшнику сьогодні потрібно 10 років.

Зоран Вукович, керівник розвитку бізнесу насіння, компанія «Сингента», регіон Європа та Близький Схід, розповів про селекцію гібридів  кукурудзи, її сучасні тренди й напрямки.

Доповідач відзначив, що випробування «Сингента» щодо кукурудзи в Україні до 2020 р. зростуть на 291% порівняно з 2013-м. Так, у 2013 р. випробування в Україні проводилися на площі 22 тис. га, у 2018 р – на 56 тис. га, а до 2020 р. прогнозують зростання до 64 тис. га.

Читайте: Зарплата в агросекторі зросла на 23,1%

Ключові гібриди кукурудзи, розроблені «Сингента» протягом останніх років, – елітна генетика під брендом Артезіан, новинки СИ Скорпіус, СИ Імпульс та інші – мають:

• велику здатність до адаптації,
• високий потенціал врожайності при високій вологовіддачі,
• стабільність в умовах стресу від жари та посухи,
• відсутність полягання, сильний ефект Stay Green.

Зокрема, СИ Імпульс компанія презентує як інноваційний гібрид, що має перевагу для виробництва яєць: позитивно впливає на інтенсивність і однорідність кольору яєчного жовтка.

Менеджер із безпеки компанії «Сингента», регіон Україна та Східна Європа, розповів, яку загрозу для продовольчої безпеки країни становить підробка насіння сільгоспкультур.

Також було вилучено 1673 інтернет-сайтів з продажу підробок продукції «Сингента».

Луїс Карлос Алонсо, менеджер з розвитку бізнесу олійних культур «Сингента» (Іспанія), розповів, які існують методи для підвищення рентабельності виробництва соняшника.

Родзинкою доповіді стало розвінчування міфів, які дуже поширені у виробництві соняшнику. Ось лише кілька з 12 спростованих фахівцем тверджень:

• Велике насіння соняшнику проростає краще, ніж дрібне насіння.
• Більша густота посіву соняшника підвищує врожайність.
• Найкращий попередник для соняшника – пшениця.
• Соняшник не потребує добрив, тому що він може видобувати поживні речовини з глибоких шарів ґрунту.

Вінцем зустрічі Насіннєвої гільдії став розіграш путівки на фешенебельний курорт Forte Village Resort, що знаходиться на мальовничому італійському острові Сардинія у Середземному морі. Щасливчиком омріяного уїкенду став директор ДП ДГ «ТУЧИНСЬКЕ» Іван Зарудняк.

Крім того, автомобільний парнер заходу – офіційний імпортер автомобілів Volkswagen в Україні – презентував учасникам Гільдії флагман бренда – новий Volkswagen Touareg та добре знайомий пікап Volkswagen Amarok, який двічі було визнано «Кращим міжнародним пікапом». Під час перерви гості мали можливість зазирнути в автомобілі та ознайомитися з їх інтер’єром: найбільша у класі цифорова панель приладів Innovision Cockpit в салоні нового Volkswagen Touareg та першокласний салон із новітніми Off-road асистентами Volkswagen Amarok – безперечно, справили враження на гостей заходу.

Аграрний партнером конференції виступила «Бунге Україна» – український підрозділ компанії Bunge, міжнародної інтегрованої компанії, одного з найбільших зернотрейдерів.

Як ми повідомляли раніше, на черговому засіданні Високоолеїнового клубу, організованого компанією «Сингента» та журналом Landlord, обговорювалися ключові тенденції ринку високоолеїнової олії у світі та побудова індексів PLATTS на українську соняшникову олію.

Світ стоїть на порозі чергової системної кризи, яка може вибухнути найближчі 12–24 місяці. Це відбудеться неминуче — адже у світовій економіці накопичено дуже багато дисбалансів, які так чи інакше мають себе проявити. Такі прогнози вже неодноразово були озвучені багатьма фахівцями. Ситуація погіршується торговими війнами, насамперед між США і Китайською Народною Республікою, нестабільністю фінансової системи у ЄС тощо. До того ж ніхто не відміняв циклічність світових фінансово-економічних криз. Цей цикл підйому глобальної економіки вже був найбільш тривалим, і так не може тягнутися далі. Не треба сподіватися, що Україна залишиться осторонь — просто негативні явища накладаються на наші внутрішні проблеми і глобальні процеси та не так помітні.

Падіння економіки й курсу гривні було пов’язане не тільки з війною і внутрішньою кризою — свій вплив мали й загальні світові процеси. Із запитаннями про причини і наслідки можливої кризи ми звернулися до виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка. До приєднання до команди Міжнародного фонду Блейзера у 2004 році Устенко брав участь у різних проектах, що проводяться Світовим банком, Організацією економічного співробітництва та розвитку, проектах урядів країн СНД і низки університетів, включаючи Гарвард, Дюкський університет і Массачусетський технологічний інститут.

Давно хочу поставити вам запитання як визнаному експертуу сфері глобальний процесів. Протягом досить тривалого часу я чую від обізнаних і поважних у питаннях економіки людей про ознаки чергової світової фінансової кризи, що наближається. І, на жаль, Україна не зможе залишитися осторонь. Чи є, на ваш погляд, такі ознаки і до чого взагалі має сенс бути готовим?

На мій погляд, є декілька причин, внаслідок яких ми можемо прогнозувати, що світова криза дійсно буде. Існує певна циклічність, за якою світові ринки і вся глобальна економіка взагалі входить у кризи. Цей цикл, за спостереженнями, у середньому становить сім-вісім років з незначним відхиленням. Але з минулої структурної кризи, яка була у світі у 2007–2009 роках, минуло вже забагато часу — десятиліття. Тому, якщо ми довіряємо власним висновкам, віримо у вказану циклічність, маємо повне право очікувати чергову кризу. Принаймні мати на увазі таку можливість, починати до неї готуватися.

Олег Устенко та глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун

Але не можна починати вживати якихось заходів, виходячи просто з результатів спостережень й аналітичних висновків на їх базі. Потрібні якісь більш конкретні ознаки погіршення ситуації.

Такі ознаки вже поступово з’являються. Останнім часом у світі значно зріс рівень невизначеності. Поясню, що я маю на увазі під рівнем невизначеності. Це ті економічні політики, які впроваджують різні держави, особливо ті, що мають вирішальний вплив на глобальну економіку.

Прикладом може бути напруга у торговельних і політичних відносинах між Сполученими Штатами Америки і Китайською Народною Республікою. Багато невирішених питань у торговельних відносинах між США і Європейським Союзом. До цього можна додати проблему у самому Євросоюзі — Brexit, невизначеність у деяких питаннях взаємодії між іншими членами ЄС, постійна проблема нових і старих членів — засновників Європейського Союзу тощо.

Яку картину ми отримуємо: ті країни, союзи країн, які за своїм статусом на міжнародній арені, положенням у глобальній економіці повинні забезпечувати стабільність, навпаки стають глобальними вузлами напруги. У них самих є невизначеність у багатьох питаннях, є зони конфліктів, вони починають міняти політику. Це вимушує всіх менших гравців ринку нервувати, приймати рішення на ходу. До того ж є група дрібних інвесторів, які просто налякані та не розуміють, як діяти та як зберегти свої капітали.

Якщо ми вже торкнулися питання інвестиційних потоків, кого ви маєте на увазі, коли кажете про дрібних інвесторів?

Йдеться про групу компаній, бізнесменів, яку можна умовно назвати «мільярдними інвесторами» — кожен із них оперує сумами максимум у декілька мільярдів доларів, відносно невеликі за світовими стандартами кошти. Але треба врахувати дві дуже важливі речі. По-перше, таких інвесторів багато і разом вони генерують значні інвестиційні ресурси.

По-друге, у періоди нестабільності, яка вже була «ініційована» провідними економіками світу, вони починають шукати для своїх грошей так звані тихі гавані. І такими тихими гаванями для їх капіталів зазвичай стають не економіки, що розвиваються, до яких, зокрема, належить й Україна. Більш привабливими для дрібних інвесторів стають розвинені країни, насамперед Сполучені Штати
Америки.

Ви, можливо, вже неодноразово чули про «перетоки» капіталу до США, багато вже казали, що Сполучені Штати «збирають» свої гроші по всьому світу й повертають їх до власного ринку. Насправді ж, це відбувається внаслідок зміни поведінки інвесторів під впливом глобальних процесів.

ЕКСПОРТНА ЗАЛЕЖНІСТЬ РОБИТЬ КРАЇНУ ЗАРУЧНИКОМ КОН’ЮНКТУРИ СВІТОВИХ РИНКІВ

Який висновок може з цього зробити Україна? Де її місце у цих процесах і які наслідки вони можуть мати для нашої економіки?

Це ще один із факторів, внаслідок дії яких невизначеність, яку ми зараз спостерігаємо, може перерости у глобальну кризу. І цей фактор, до речі, і буде визначати наслідки кризи для такої економіки, як Україна.
Давайте глянемо на сам механізм, за яким діє цей фактор. З одного боку, є значна міграція капіталів до економік розвинених країн. З іншого — цей «переток» капіталів відбувається на фоні того, що країни, які належать до групи, що розвиваються, починають більш жорстко конкурувати між собою за грошовий ресурс. Вони і так, у спокійні роки, конкурували за нього — адже розрив між рівнем їх розвитку і рівнем таких країн, як США, КНР, країни Європейського Союзу, надто великий.

Скоротити цей розрив можна тільки за рахунок залучення інвестицій у свою країну. Це можна зробити багатьма шляхами— проводити реформи, створювати сприятливий бізнес-клімат, надавати преференції іноземним інвестиціям, полегшувати умови ведення бізнесу взагалі. Але що буде відбуватися і, власне, вже відбувається у світі? Країни, що розвиваються, вимушені конкурувати за ресурс, який стає все меншим — адже капітали йдуть до тихих гаваней.

Тобто ми хочемо показувати більші темпи росту, намагаємося прискорити економічні процеси, а ресурс, за рахунок якого ми могли це зробити, стає все меншим і меншим. Мені подобається порівнювати ситуацію з пирогом, який постійно зменшується. Пиріг — це інвестиційний ресурс, який можуть залучити країни другого ешелону світових економік. І ось уявіть ситуацію — бажаючих отримати шмат пирога не меншає, їх апетити зростають (адже треба наздоганяти розвинені економіки), а сам пиріг стає все меншим. Тому, коли я чую, що Україна піднялася на 6 пунктів у рейтингу легкості ведення бізнесу Світового банку, я завжди кажу: це все дійсно чудово, але вочевидь вкрай недостатньо. Адже треба пам’ятати, що ми конкуруємо за все менший і менший інвестиційний ресурс.

Тобто наша країна, на ваш погляд, просто ігнорує об’єктивні негативні фактори і не готова до кризи?

Якщо скласти всі фактори, які я перелічив, і припустити, що криза ось-ось вдарить по світовій економіці, то висновок не дуже втішний. Ми як країна абсолютно не готові до глобальної кризи й практично нічого не робимо для зміни ситуації. Економіка України залишається експортозалежною, і наша експортна залежність настільки потужна, що робить країну заручником кон’юнктури світових ринків. Якщо висновки Міжнародного валютного фонду щодо уповільнення темпів економічного зростання у світі правильні, то відбудеться це за рахунок економік, що розвиваються.

Але такий характер уповільнення насамперед вдарить по сировинних ринках — попит на «вхідні матеріали», тобто сировину, буде різко зменшуватися. Насамперед це торкнеться продукції нашого металургійного комплексу (як металу, так і залізорудної сировини). Якщо взяти досвід минулих криз, то можна побачити чітку кореляцію: уповільнюються темпи світового зростання, починають глобально просідати ціни на металургійних ринках, як наслідок — зменшення українського експорту. А далі наступає стиснення нашої економіки, і ось це вже насправді дуже небезпечно. Адже в Україні і без криз найнижчий показник ВВП на душу населення, витримати ще й новий удар буде дуже складно. Як на мене, зниження світових цін на таку продукцію, як метал, на 10% (що цілком вірогідно і ознаки цього вже є) призведе до того, що Україна миттєво недорахується 1–3% ВВП. Тобто наступного року замість очікуваного зростання ВВП у 3% ми отримаємо нульовий показник. І це — у кращому випадку. Адже падіння металургійного ринку викличе зниження активності в економіці в цілому.

УКРАЇНСЬКИЙ АГРАРНИЙ СЕКТОР ЗАРАЗ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАЙПРИВАБЛИВІШИМ ДЛЯ ІНВЕСТУВАННЯ

Але під час минулої кризи, яку ви згадували, український аграрний сектор навпаки почав активно зростати, і його роль в економіці країни стала майже визначальною. Чи буде криза, що може розпочатися, такою ж негативною для вітчизняного сільського господарства, як для металургійного комплексу?

Заради справедливості я мушу визнати — все, що було сказано, всі оцінки процесів, що відбуваються, сільського господарства стосуються все ж меншою мірою. Грубо кажучи — їсти люди у світі не перестануть і коливання попиту на продовольчі товари і продовольчу сировину не зазнає великих змін. Тому український аграрний сектор зараз залишається найпривабливішим для інвестування, і не дивно, що саме під час минулої кризи зросла його роль у економіці в цілому. Та інвестиційні ресурси взагалі зменшуються. І найголовніше — ми зараз вже не можемо щось кардинально змінити, все, що трапилося, вже трапилося. Починати зміни треба було раніше. Будь-яка подія може стати початком нової кризи.

Тобто ви вважаєте, що теорія «чорних лелек» все ж має право на життя?

Я абсолютно з нею погоджуюся — дійсно є події, які стають тригером для початку кризи. Вони не є причинами падіння світової економіки у чергову «яму», а лише провокують початок глобальних негараздів. Не можна спрогнозувати, яка подія стане таким тригером — тому їх називають саме «чорними лелеками».

Текст: Михайло Дикаленко

Какие наибольшие статьи расходов правительство предусмотрело в новом государственном бюджете и почему Кабмин называет его реалистичным

Украина ждет принятия государственного бюджета на 2017 год. Его доходы должны составить 706,3 млрд гривен, предельный объем дефицита — 77,5 млрд гривен. И премьер‑министр Владимир Гройсман, и министр финансов Александр Данилюк уверяют, что это реалистичный бюджет. Реалистичный в том плане, что страна будет пытаться жить по карману. Вроде бы и заимствовать, но уже не так много, как раньше. К сожалению, самая высокая статья затрат нынешнего главного финансового документа Украины, на которую приходится около 7% ВВП, предполагает покрытие дефицита Пенсионного фонда. Это катастрофическая величина. И избежать таких затрат нельзя — для этого необходимо перестроить всю систему пенсионного обслуживания. В противном случае мы рискуем получить коллапс пенсионной системы. Конечно, путь некоторых среднеазиатских государств, в которых вообще нет пенсионного обеспечения, для нашей страны не подходит. Там забота о пенсионерах ложится на плечи семьи. Значит, надо уменьшать льготные пенсии, повышать пенсионный возраст до 62 лет как для женщин, так и для мужчин, вводить накопительную пенсионную систему.

Вторая большая группа затрат — это обслуживание наших долгов. На выплату процентов по имеющимся государственным внутренним и внешним займам в следующем году Украина потратит около 5% ВВП. Если страна продолжит жить не по средствам, то эти расходы будут только увеличиваться. Тогда придется урезать финансирование на другие сферы. Вот почему так важно, чтобы наша экономика начала расти.

К примеру, на финансирование агроотрасли правительство планирует заложить в бюджет на следующий год около 10 млрд гривен — вдвое больше, чем сейчас. Где Кабинет министров собирается найти эти деньги, непонятно. Средств у Украины для того, чтобы дотировать сельское хозяйство, нет. Сейчас отечественный агросектор работает в неконкурентных условиях по сравнению с другими странами. Наши сельхозпроизводители не получают дотации, как в Европейском союзе, Канаде или Соединенных Штатах. Более того, на них лежит колоссальное налоговое бремя. Поэтому более правильным шагом, на мой взгляд, было бы введение налога на гектар и выделение дотаций тоже на гектар земли. Еще лучше вообще освободить аграриев от налогообложения. Это позволит вывести украинское сельское хозяйство из тени и не даст стране упасть в пропасть. Сейчас наша агроотрасль занимает в структуре ВВП около 15%. Если провести налоговую реформу и детенизировать сектор, то уже в следующем году на сельское хозяйство будет приходиться 30% в общей структуре украинской экономики.

Нынешний проект госбюджета был достаточно компромиссным документом до тех пор, пока в него не начали активно вносить правки. Но еще не все потеряно, и бюджет‑2018 можно сделать по‑настоящему прорывным. Для этого необходимо запустить налоговую реформу. Украина не сможет привлечь инвестиции и оживить собственный бизнес, если собирается осуществлять такое же налоговое давление, как в государствах Евросоюза. Очень мало инвесторов будут вкладывать в страну с такими высокими рисками. Поэтому при запуске реформы нам надо быть готовыми к падению в краткосрочной перспективе доходной части государственного бюджета. Но зато потом это временное падение может быть с лихвой перекрыто.

Похоже, что украинские политики этого не понимают, они пытаются получить краткосрочные выигрыши. Например, чего только стоит недавнее решение правительства более чем в два раза увеличить минимальную заработную плату. Это может привести к увеличению уровня безработицы и еще большей тенизации экономики. Вопросы вызывает и решение провести выплаты вкладчикам банка Михайловский не из Фонда гарантирования вкладов, а из госбюджета.

Украина должна научиться жить по карману. Огромное бремя государственного долга на уровне резко возросшего популизма может привести к непоправимым последствиям. Мировой опыт подтверждал это множество раз. Так не лучше ли учиться на чужих ошибках?