Я — вільна людина!
Володимир Погорілий

Герой нашої розповіді — керівник господарства «Єреміївське-2» Володимир Іванович Погорілий належить до когорти тих керівників, які пройшли усі етапи становлення нового устрою у селі. Мабуть, тому він і зміг збудувати міцний сімейний аграрний бізнес, що налічує п’ять господарств загальною площею близько 3000 га на Одещині, в яких крім рослинництва активно розвивається садівництво.

Такі активні невеликі та середні господарства, як «Прогрес­-В», «Єреміївське-2», сьогодні асоціюються зі стрімким агрономічним прогресом в Україні, який виражається у щорічному зростанні валового збору зерна на декілька мільйонів тонн. І не лише із цим, адже такі господарства — основа соціальної інфраструктури у селі. Їх керівникам, працівникам не байдуже, як живуть люди у їхньому селі, вони завжди переймаються проблемами громади. Тому на нашому вірному помічнику Peugeot Rifter ми вирушили до господарства «Єреміївське-2», щоб почути історію успіху Володимира Погорілого та його бізнесу.

Це його розповідь.

Звестися на ноги

Я виріс у селі Івашків Кодимського району на Одещині, у родині було четверо дітей. Ще з дошкільного віку батьки привчали нас до роботи — вони в колгоспі, а все домашнє господарство на нас. Та ми встигали і порибалити, і в футбол поганяти, і уроки вивчити. Трудову діяльність розпочав після ПТУ механізатором, в інститут не прийняли, бо не був комсомольцем, потім служив у армії. Після закінчення Української сільгоспакадемії працював головним агрономом у рідному селі. Через три роки наше господарство мало одні з кращих показників у рослинництві, і мене, одного агронома з області, хотіли направити на стажування до США на рік. Але голова колгоспу не підписав мені характеристику, тому я написав заяву і пішов працювати в сад, можна сказати, просто механізатором — з двома червоними дипломами. Потім мене обрали головою колгоспу, який я через шість років залишив з повними коморами та валютою на рахунку. Ми мали 64% акцій районного відділення банку Україна, хоча прийняв колгосп із боргами, які перевищували вартість основних засобів. За сімейними обставинами переїхав до села Єреміївка Роздільнянського району. Там мене обрали головою КСП, у коморах якого вітер гуляв, жодного зораного гектара у листопаді... Та попри це ми за два роки не тільки виправили ситуацію, а й газифікували село, незважаючи на борги. Реформоване КСП «Єреміївське» люди довірили мені, хоча бажаючих було багато. Після Помаранчевої революції мої земляки наполегливо просили очолити Кодимську райадміністрацію, де я пропрацював до 2010 року. Район сільськогосподарський, тому з керівниками сільгосппідприємств постійно проводили семінари, відвідували виставки, їздили за кордон, переймаючи світовий досвід, і наш район завжди був у лідерах. Повернувшись до господарства, довелося починати практично з початку, адже з 2500 га залишилося 260, і якщо декілька років тому земля нікому не була потрібна, то вже почалася серйозна конкуренція. Але потроху ми практично відновили свій потенціал. Сільське господарство сьогодні — як правило, сімейний бізнес. Моя дружина Ніна Олександрівна — моя головна опора, вона веде всю бухгалтерію та відає фінансами, молодший син займається садом і матеріально-технічним забезпеченням. Племінники ведуть інженерно-технічний супровід.

Щоб зберегти колектив, почали сіяти овочі, баштанні культури, які потребували багато людських рук. Завдяки цьому втримали людей у селі. Тоді складно було зрозуміти, коли ми станемо на ноги та чи станемо взагалі. Адже у нашій зоні, якщо не пощастить із дощами, не росте практично нічого… П’ять років ми буквально перебивалися з хліба на воду. Не можна було виростити більш ніж 2 т соняшника на гектар. При цьому наші показники були найбільшими — інші збирали по 10–12 ц/га, зернових збирали 20–25 ц/га.

Разом з тим усі вільні кошти спрямовувалися на розвиток виробництва, й у 2015-му ми вже впевнено стали на ноги. Тоді два роки видалися дощовими, ми змогли придбати імпортну техніку. Сьогодні у нас практично вся сучасна техніка.



Відтоді не створювати боргів стало моїм життєвим принципом, я намагаюся з усіма постачальниками розрахуватися одразу. Це важко, але саме така практика додає фінансової стабільності господарству і впевненості людям, які тут працюють. Наразі у нас немає жодних кредитних зобов’язань.

Питання з кадрами нині скрізь стоїть гостро. Наш регіон — не виняток, однак свого часу ми створили в господарстві дієву систему відбору та збереження кадрів. Ми живемо у селі, і тут, як кажуть, усі всіх знають починаючи з діда-прадіда. Тому певне враження про кандидата ми вже маємо. Він проходить випробувальний термін, ми до нього придивляємося, і якщо людина готова вчитися і працювати на совість, ми створюємо для неї всі умови. Сьогодні маємо надійну когорту механізаторів, перевірених людей, які працюють у господарстві. Якщо раніше ми брали всіх підряд, то зараз, щоб отримати місце у нас, треба себе гарно проявити.

Якби не критична ситуація з опадами, Одещина могла б претендувати на статус найродючішого регіону України. Це край садів та виноградників, потенціал якого був значно занедбаний. Ще мій прадід свого часу мав сад, батько також був садівником. У 2008 році ми заклали перші 28 га саду на території господарства, наразі у нас під садовими насадженнями 115 га. Переважно вирощуємо персик, сливу, аличу, також є вишні та яблуні. Сад у нас не зрошується, тому в плані врожаю рік на рік не припадає, хоча сад потенційно може дати в 10 разів більше, ніж будь-яка польова культура. Два роки тому не знали, куди яблука подіти — навіть по гривні за кілограм ніхто не хотів брати. Натомість минулого року яблуні від спеки поскидали зав’язь… Вирощену продукцію поки що збуваємо на базарах та на трасі. Звісно, хотілося б інтенсифікувати цей напрям, плануємо збудувати холодильник та запустити переробку, щоб пробитися на гуртові ринки. Зате маємо додатковий прибуток і, що важливо, створюємо робочі місця. Сад — це переважно соціальний проєкт, хоча місцеві вже хочуть зарплати, як у Польщі, а працювати — як у колгоспі.

Не створювати боргів стало моїм життєвим принципом. Це важко, але додає фінансової стабільності господарству


Взагалі соціальна сфера — важливий напрям діяльності нашого господарства. Крім того, що наше підприємство справно сплачує податки, воно виділяє додаткові значні кошти на утримання об’єктів соціальної інфраструктури — будівництво дитсадка, ремонт школи тощо.



На поле — через випробування

У рослинництві ми починали працювати, як усі. Грошей було мало, тому використовували генеричні препарати. Однак щойно ми вийшли на фінансово стабільні результати, почали застосувати переважно препарати відомих виробників, зокрема компанії «Сингента».

Ми вже давно працюємо з компанією «Ерідон», консультуємося з її фахівцями і представниками виробника. Та при цьому не використовуємо комплексні технології захисту, адже у нашій посушливій зоні шаблон не працює. Мусимо виявляти творчий підхід.

При вирощуванні озимих зернових у господарстві практикується технологія мінімального обробітку ґрунту. Це лущення і повторне дискування на глибину до 8 см. При цьому застосовуються невеликі норми висіву — 3–3,2 млн схожих насінин на гектар. У нашому регіоні надмірна густота — це хрест на врожайності. Пшеницю висіваємо переважно вітчизняних сортів (Шестопалівка, Панна, Княгиня Ольга, Магістраль), а також деяких імпортних. Основний сорт ячменю — Луран.

При посіві ячменю вносимо 100 кг амофосу, а при відновленні весняної вегетації — 60–70 кг азоту в діючій речовині. Азотне підживлення здійснюється переважно сівалкою, а на віддалених полях — розкидачем. Також багато уваги приділяємо позакореневому внесенню мікроелементів.

Кліматичні умови стають дедалі складнішими, доводиться постійно пристосовувати технологію, будемо переходити на нульовий обробіток ґрунту. При цьому з року в рік ми стабільно збираємо одні з найвищих у регіоні врожаїв основних сільгоспкультур. Та дається це непросто.
Такого складного посушливого періоду не пригадую за всю свою багаторічну практику — на 2 м вглиб практично немає продуктивної вологи. Дощі якщо і випадали, то по 2–3 мм. І якщо опадів не буде, то навесні не зійде взагалі нічого. До того ж не бракує й інших загроз. Так, у 2010 році у нас з’явився вовчок соняшниковий, який я раніше лише в підручнику з агрономії бачив, і поступово тисне. Ще одна велика проблема через теплі зими — поширення захворювань рослин, особливо на озимих зернових.

На полі, де вносили Елатус® Ріа, отримали прибавку в 3,6 ц/га. Наступного року ми збільшимо площу, де внесемо цей фунгіцид

Останніми роками на наших полях головними проблемами на посівах озимого ячменю стали гельмінтоспоріози, зокрема сітчаста плямистість, борошниста роса та інші. Наростання загрози посівам змушує віднаходити дієві способи для її усунення. Одним із них є застосування інноваційного препарату Елатус® Ріа.

У 2019-му ми зібрали 62 ц/га озимого ячменю, причому на полі, де вносили Елатус® Ріа, отримали прибавку в 3,6 ц/га. Крім того, ми вносили препарат один раз, а не двічі, тобто заощадили кошти на самому внесенні. На мою думку, результат досліду є цілком об’єктивним, і наступного року ми збільшимо площу, на якій буде вноситися цей фунгіцид. Моє правило таке: якщо технологія себе добре зарекомендувала, ми збільшуємо площу, на якій вона буде використовуватися.


Фаховий коментар


Олександр Сутик,
технічний експерт компанії «Сингента»:

— Минулої весни вегетація озимих зернових відновилася досить рано — в середині березня. З одного боку, це було непогано, оскільки відбувалося продуктивне кущення рослин слабких посівів, та з іншого — активізувалися збудники захворювань, особливо на добре розвинених посівах. Оскільки очолюване Володимиром Івановичем господарство — одне з передових у регіоні, ми вирішили випробувати інноваційний фунгіцид Елатус® Ріа на озимому ячмені. Заздалегідь обговорили технологію захисту культури та вирішили порівняти одноразове використання фунгіциду Елатус® Ріа в нормі 0,6 л/га у фазі початку виходу в трубку з технологією господарства. Остання передбачала дворазове застосування конкурентного фунгіциду з розподілом норми у два внесення Т 1 і Т 2 по 0,5 л/га.
Обробіток посівів відбувся 23 квітня у фазі культури ВВСН (31–32). У баковій суміші з фунгіцидом Елатус® Ріа 0,6 л/га застосовувався регулятор росту Моддус® 0,5 л/га.

На 12-й день після внесення були проведені польові обстеження посівів озимого ячменю. Вони засвідчили відмінний фітосанітарний стан на полі за відсутності жодних проявів розвитку хвороб.

За чотири дні було проведено додаткове обстеження посівів за допомогою безпілотної техніки. Ортофотомапа, виражена в індексі NDVI, показала, що на ділянці з фунгіцидом Елатус® Ріа розвиток рослин кращий і листова пластинка більше збережена для продуктивної асиміляції, а ділянка з конкурентним продуктом має слабший розвиток рослин та більше ураження листової пластинки збудниками хвороб. Дані аналізу індексу вегетації NDVI були підтверджені лабораторним обстеженням листків верхнього ярусу (2-й і 3-й листки), які відібрали з двох ділянок.



Довідка:

Елатус® Ріа


Інновація від компанії «Сингента» — новий SDHI-фунгіцид Солатенол™ у складі Елатус® Ріа вже другий сезон ефективно захищає посіви зернових культур по всій Україні. Завдяки своїм унікальним властивостям — високій фотостабільності, зв’язуванню з восковим шаром листків, ефективному захисту нового приросту й ефективному контролю патогенів Елатус® Ріа працює ефективно і тривало, що видно навіть із супутників.

Це лише одна з десятків історій ефективної роботи Елатус® Ріа в різних регіонах України у непростому 2019 році. Близько 150 000 га пшениці та ячменю у 2019 році були під надійним захистом цього інноваційного фунгіциду.

Елатус® Ріа — дійсно революція стандартів у контролі хвороб листя, і це вже підтверджено в полях.

1. 40–50 діб ефективної захисної дії — підтверджено!

2. Високоефективна захисна, лікувальна, викорінювальна і профілактична дія проти широкого спектра хвороб листя — підтверджено!

3. Тривале збереження функції фотосинтезу рослини — підтверджено!

4. Безпечний для культури в сумішах з гербіцидами Пріма™ Форте і Дербі™ — підтверджено!

Земля і люди

Якщо хочемо працювати на землі, якщо хочемо зберегти село, ми просто мусимо розвиватися, впроваджувати інноваційні технології, не полишаючи того, що приносило результат і раніше. Такі препарати, як Елатус® Ріа та інші оригінальні засоби компанії «Сингента», ми передусім вносимо на полях, на які робимо основну ставку в плані рентабельності вирощування. Натомість на бідних полях використовуємо генерики.

Однак на більшості площ ми прагнемо спрацювати на максимальний результат. Так, за сприятливих умов вирощуємо до 44 ц/га соняшника, маємо високу врожайність по озимих зернових — до 72 ц/га. При цьому постійно закладаємо демонстраційні ділянки та випробовуємо нові технології. Наприклад, мене дуже зацікавив гібридний ячмінь від «Сингента».

Навіть на найкращих ґрунтах необхідно час від часу вносити органічні добрива. Надто ж за умов дефіциту опадів. Для цього наше господарство закуповує перегній по навколишніх селах, який лишився біля старих тваринницьких комплексів та у населення. Поки ми його не вносимо з огляду на ситуацію на ринку землі. Хочемо підживити саме ті поля, на яких точно будемо працювати.

Компанія «Сингента», на моє переконання, наразі є безумовним лідером з виробництва засобів захисту рослин і насіння. В її лінійці пропозицій можна знайти майже всі необхідні для роботи ресурси, що дуже важливо і зручно для господарства.

Крім того, «Сингента» має одну з найпотужніших у світі наукових баз для розробки та випробувань своєї продукції — за якість продуктів можна не переживати, все відповідає найвищим стандартам. За такими компаніями майбутнє сільського господарства.

Для нас не менш важливий і постійний кваліфікований сервісний супровід з боку виробника. Зараз усе стрімко міняється: погодні умови стають непрогнозованими, зазнає постійних змін економіка, розвиваються і вдосконалюються технології вирощування всіх культур. Звісно, ми прагнемо все випробовувати самостійно, однак для нас дуже важливо постійно відчувати поруч кваліфіковану підтримку з боку виробника препаратів.

Я живу і працюю в селі, я вирощую хліб та почуваюся вільною людиною

Будь-який препарат, будь-який гібрид не існують самі по собі й будуть максимально ефективними лише у складі оптимально підібраної технології. Ми випробовуємо нові продукти на своїх полях, а ось рекомендувати до них комплекс, що забезпечить повний технологічний цикл, — справа фахівців компанії.

За нинішніх складних кліматичних умов я не бачу іншого виходу в рослинництві, ніж постійно вдосконалювати технологію вирощування і застосовувати інноваційні рішення. Рано чи пізно ми всі до цього прийдемо.

Мене дивує, з якою впевненістю обертається цей маховик скасування мораторію на продаж земель. При цьому ігнорується думка тих, хто там працює. Так, цивілізований ринок землі має бути, але ключове поняття тут «цивілізований». Якщо держава турбується про те, що бажаючі не можуть продати свої паї, то нехай їх викуповує і здає в оренду чи продає. Навіщо ламати те, що з такими зусиллями нам вдалося відновити: технологію, інфраструктуру, соціальну сферу?

Та хоч що буде — прорвемося. Я живу і працюю в селі, я вирощую хліб та почуваюся вільною людиною. Цього року я вже йду на пенсію, державних нагород не маю, мабуть, не заслужив, бо завжди був потенційним конкурентом начальству і ніколи ні перед ким не прогинався. Я — вільна людина, і цим пишаюся.



Замість післямови

У свою чергу нам лишається подякувати нашому гостинному співрозмовнику і порадіти з того, що ми привезли йому з Києва найдорожчий для аграрія подарунок — дощ! Там, де понад пів року скупі краплини лише кілька разів прибивали пилюку, розверзлися небеса і пішов холодний, дошкульний, але такий довгоочікуваний дощ зі снігом. І наша фотосесія на полях озимого ячменю минула у чудовому настрої. Побажаємо аграріям Одещини ще хоча б десяток таких щедрих дощів — по два у березні, квітні, травні, червні та липні, а потім знову дощ під посівну озимих культур. 

Новий Peugeot Rifter



ЦІНИ ТА КОМПЛЕКТАЦІЇ

Матеріал був підготовлений за підтримки партнерів