Минулого року СФГ «Поділля», розташоване у Старосинявському районі на Хмельниччині, отримало грамоту кращого фермерського господарства області. І це притому, що в обробітку підприємства перебуває менше ніж 1000 га землі, а його молодий керівник Андрій Сопрук після закінчення вишу 10 років працював прокурором і лише нещодавно долучився до родинної фермерської справи. І робить він це просто на відмінно. Незважаючи на постійну зайнятість, герой нашої розповіді зумів втілити давню мрію та буквально за кілька днів до нашого приїзду отримав… право керування літаком.
Це його розповідь.
Про господарство
«Поділля» було засноване рівно 20 років тому, 24 липня 2000 року моїми батьками — Анатолієм Андрійовичем і Тетяною Миколаївною. Як і більшість тогочасних господарств, розпочинали свою діяльність із вирощування цукрових буряків на невеликих площах. Нині у нас в обробітку перебуває близько 1000 га, у сівозміні соняшник, кукурудза, озима пшениця, соя та озимий ріпак.
Батьки завжди вели бізнес порядно, люди їм довіряли й поступово передавали свої паї в оренду. Довіра — дуже важливий чинник у сільському господарстві. Ніколи не вводити нікого в оману — цьому принципу мене навчили батьки, і я його чітко дотримуюся. Я не можу не виконати своїх обіцянок та зобов’язань, якщо я один раз підведу, то наступного разу зі мною не захочуть мати справи.
Я отримав дві вищі юридичні освіти — у Хмельницькому та Львові. 10 років пропрацював у правоохоронних органах. Але коли не стало тата, постало запитання: як працювати далі? І хоча було дуже важко морально через втрату батька, повернувся додому. Я зрозумів, що вчинив правильно: робота у сільському господарстві на батьківщині приносить лише позитивні емоції та справжнє задоволення. Тут мені набагато легше працювати у порівнянні з попереднім місцем, і я не шкодую про своє рішення.
Агрономічні знання здобував поступово: книги, статті, інтернет, просто у спілкуванні з колегами. Хоча, як пересвідчився, більшість тямущих фермерів не поспішають ділитися досвідом — конкуренція. У нашому господарстві працює висококваліфікований агроном, і я дослухаюся до його порад. Головне — розуміти, що саме ти робиш, і не боятися помилитися, імпровізувати. Надто, якщо йдеться про роботу за нетипових кліматичних умов.
Так, останній рік вийшов нестандартним: сухі осінь та зима, холодна весна, а під час збирання озимих культур — дощ. Вологи з кожним роком стає менше. Усе це спонукає переходити на нові технології — наразі ми практикуємо класичний обробіток ґрунту, однак плануємо впроваджувати Strip-Till. Ця технологія в теорії виглядає дуже цікавою та рентабельною, адже дає змогу мінімізувати витрати на обробіток ґрунту та мінеральне живлення. Ми вже замовили для посіву озимого ріпаку новий агрегат, який проводить висів насіння за технологією Strip-Till.
Цього року ріпак показав себе не найкращим чином через складні погодні умови. Але ми отримали «на коло» досить непоганий результат завдяки тому, що посіяли якісний гібрид відомого європейського виробника, який нам порадив менеджер «Ерідон». Цей гібрид практично витягнув на собі середню врожайність по всіх посівних площах під озимим ріпаком.
Найвищу рентабельність наразі дає вирощування озимої пшениці та соняшника. Рентабельною є і кукурудза, однак це дуже витратна культура як у плані вирощування, так і післязбиральної доробки, і ми поки не можемо висівати її на великих площах. До того ж це вологолюбна культура. Добре, що цього року наприкінці липня несподівано випали рясні дощі, але це буває нечасто. Разом з тим, зерно кукурудзи зазвичай має високу вологість, яку потрібно знімати, тож навіть 10 т/га кукурудзи — для нас не показник. Мусимо вирощувати значно вищі врожаї, аби отримати нормальну рентабельність.
Цьогоріч ми отримали загалом непогані результати по ранніх зернових — 6,5–7 т/га озимої пшениці. Вирощуємо переважно відомі інтенсивні сорти німецької селекції. Ми оцінювали стан посівів на всіх етапах розвитку, і якби не проблеми з вологою, могли б розраховувати на всі 9–10 т/га. Зараз мали б дозбирати пшеницю, проте мусимо зачекати, оскільки випало по 18–20 мм опадів за день. Комбайн може зайти в поле, але вологість зерна сягає 25%.
Натомість минулого року ми отримали набагато вищі показники врожайності: озима пшениця — 9 т/га, кукурудза — 14 т/га, соняшник — до 4,5 т/га, озимий ріпак — 3,5 т/га.
Кукурудзу цього року ми посіяли пізніше, що врятувало її від травневих холодів. Насіння тривалий час сиділо в землі й проросло вже за сприятливих погодних умов. Нині кукурудза виглядає доволі непогано. На одному полі у нас росте ексклюзивний гібрид кукурудзи компанії «Ерідон», і там багато рослин заклали по три (!) качани. Крім того, на своїх полях вирощуємо соняшник, гібриди якого нам порекомендували менеджери компанії «Ерідон». На цих посівах відсутні прояви такої поширеної проблеми цього сезону, як філодія.
З одного боку, такими високими результатами ми завдячуємо сприятливим погодним умовам, що склалися минулого сезону. З іншого — це результат клопіткої роботи та впровадження сучасних технологічних рішень. А також правильного вибору партнерів по бізнесу.
Про співпрацю з «Ерідон»
З компанією «Ерідон» ми співпрацюємо вже понад чотири роки, й у нас склалися гарні ділові стосунки з її менеджерами. Це величезна компанія з широкою лінійкою пропозицій. Великий вибір товару, склади, вчасне постачання — все налагоджено до дрібниць. Хтось може запропонувати нижчу ціну, проте коли доходить до діла, виникають неочікувані проблеми щодо наявності товару, його якості тощо.
Головна причина нашої тривалої та взаємовигідної співпраці з компанією «Ерідон» — порядність, яка на першому місці. З боку «Ерідон» вона виявляється у вчасному постачанні якісної продукції із супутньою агрономічною підтримкою і рекомендацій щодо впровадження ефективних систем живлення та захисту. З нашого боку — у своєчасних розрахунках. Останнє — мій життєвий принцип: не мати боргів і вчасно сплачувати всі рахунки є запорукою нормальної роботи у будь-якій галузі. Ми беремо кредити лише на реалізацію великих проєктів. Натомість усі поточні платежі та оплату за взятий товар здійснюємо щойно з’являються кошти.
Я можу виділити багато ексклюзивних продуктів «Ерідон» — ми їх випробували безпосередньо на своїх полях. Так, у нас були проблеми на посівах озимої пшениці та соняшника, і раніше ми витрачали значні кошти на різні засоби. Але завдяки препаратам лінійки IFAGRI ми цілковито подолали ці проблеми, причому за відчутно менших капіталовкладень. Це такі продукти, як гербіциди Тайгедер (пропізохлор, 720 г/л) на соняшнику в нормі 2–3 л/га, Дифлейм (2,4-Д-2-етилгексиловий ефір, 452,42 г/л + флорасулам, 6,25 г/л) на озимій пшениці (0,4–0,6 л/га), Клетстар (клетодим, 120 г/л) на соняшнику та ріпаку тощо.
Серед фунгіцидів хочу відзначити Букат (тебуконазол, 500 г/л), а також Кларк (азоксистробін, 500 г/кг) і Вето (пропіконазол, 250 г/л). Ці препарати працюють швидко та якісно і до того ж є доступними по ціні.
Так само широко ми застосовуємо гумати, зокрема препарат компанії «Ерідон» Блек Джек. Цієї холодної весни ми рятували кукурудзу шляхом листового внесення карбаміду, гуматів та бельгійських позакореневих добрив Розасоль. Останній препарат ми взагалі використовуємо на всіх культурах. В їх ефективності я переконався ще минулого року, коли ми здійснили доволі масштабний експеримент, засіявши два поля гороху по 40 га за однаковою технологією. Проте на одному з полів ми внесли 3 кг/га Розасоль 18:18:18+МЕ і в результаті зібрали на тонну врожаю більше!
Мені дуже подобається це листове добриво. До його складу окрім доступних азоту, фосфору та калію входить цілий набір мікроелементів: бор, мідь, залізо, сірка, марганець, цинк. Те, що потрібно практично для будь-якої культури, особливо ж якщо з різних причин ускладнюється споживання поживних речовин із ґрунту.
Про розвиток господарства
У штаті нашого підприємства 14 постійних працівників. Ми намагаємося регулярно підвищувати їх кваліфікацію, проводити додаткове навчання. Живемо як велика родина, і, як у кожній родині, ділимося і радощами, і турботами.
Відчувається брак кваліфікованих кадрів, передусім молоді. Проблема в тому, що професії трактористів та комбайнерів не популяризуються в суспільстві, хоча заробітна платня тут гарна. Найкраще працюють люди віком від 45 років.
Багато хто їде працювати до Польщі. Та на мою думку, якби люди працювали тут з такою самою інтенсивністю, то жили б не гірше, а набагато краще. Гадаю, з часом ситуація зміниться, адже вже багато заробітчан повернулися додому та знайшли високооплачувану роботу в агросекторі чи відкрили невеликий бізнес.
Майбутнє нашого господарства я вбачаю як у кваліфікованих небайдужих людях, так і в сучасних технологіях. Усе має бути максимально ефективним і давати змогу якісно виконувати польові операції в мінімальні строки. Адже людина за ту саму зарплатню може зробити роботу і за добу, і за тиждень. Я ніколи не тиснутиму на людину, якщо вона відмінно справляється та виконує все швидше за нормативи. Для ефективної роботи необхідна сучасна техніка та вміння нею користуватися.
Нещодавно ми придбали три нових трактори, зернозбиральний комбайн, обприскувач, посівний комплекс та низку інших причіпних агрегатів. Усе нове, сучасне і високопродуктивне. Не можна прагнути отримати найвищі врожаї та рентабельність агровиробництва, використовуючи застаріле обладнання. Техніку бажано мати власну і не залежати від сторонніх компаній. Так, я впевнений, що ми заїдемо у поле тоді, коли нам це буде потрібно, і повністю зберемо врожай.
Ми активно використовуємо найновіші агротехнології, наприклад, реально ефективні елементи точного землеробства. Також провадимо міжрядний обробіток кукурудзи з одночасним підживленням рідкими добривами. І як я вже казав, готуємося до впровадження технології смугового обробітку ґрунту.
Наразі у нас працює невелика сушарка, якої нам цілковито вистачає для сушіння кукурудзи, а в разі потреби для досушування врожаю пшениці та ячменю. Дуже важливо мати власні потужності для післязбиральної доробки і зберігання зерна, оскільки це робить господарство незалежним від сторонніх компаній. Були плани побудувати нову високопродуктивну сушарку та встановити декілька металевих силосів, однак свої корективи внесла нинішня економічна ситуація, а також майбутнє запровадження ринку землі.
У цілому я позитивно ставлюся до ринку землі. Розпаювання, що проводилося у 90-х роках минулого сторіччя, — це лише проміжний етап. На мою думку, для агробізнесу комфортним є і ринок оренди, і ринок землі. Ми готові до обох варіантів розвитку подій, оскільки уклали довгострокові угоди з власниками паїв. Питання лише у ціні продажу — якщо вона буде на рівні $1000/га, я готовий купувати землю. Але ж більшість власників паїв переконані, що вона має коштувати не менше ніж $10 000… Кожен вважає, що його шматочок поля коштує найдорожче. Сподіваюся, ми зійдемося десь посередині.
Водночас у мене немає мети будь-що збільшувати оброблювані площі. У нашому випадку все відбувається органічно — люди здають паї в оренду з огляду на нашу гарну репутацію. Навіщо хапати гектари тисячами, а тоді не знати, що з ними робити? Мене більше цікавить вдосконалення агровиробництва і підвищення технологічної ефективності обробітку землі. Найважливіше — підвищити рентабельність роботи у перерахунку на гектар площі.
Тваринництва у нашому господарстві, на жаль, немає. Наразі я не бачу доцільності утримання великої рогатої худоби чи створення свинокомплексу, хоча замислююся про такий перспективний напрям розвитку, як вівчарство. Зокрема, на відповідну продукцію наявний постійний попит на Близькому Сході.
Ми обробляємо суцільний земельний масив практично в межах одного села і турбуємося про місцеву соціальну інфраструктуру. Так, зробили вуличне освітлення, відремонтували амбулаторію, сільський клуб, довели до ладу дороги, також по можливості допомагаємо людям вирішувати різні проблеми.
Я вважаю, що головний внесок будь-якого фермерського господарства до місцевої соціальної інфраструктури — це своєчасна і повна сплата податків. Ми чітко сплачуємо належні податки в бюджет місцевої громади. Взагалі сама ідея створення громад нині підтверджує власну доцільність. Раніше більша частина коштів осідала «зверху», а тепер помітно, що вони працюють на місцях — робляться дороги, проводиться елементарний благоустрій тощо. Звісно, ми хотіли би вкладати ще більше коштів у розвиток громади, на території якої працюємо, однак все потрібно робити в міру, бо інакше не матимемо коштів на розвиток безпосередньо агровиробництва.
Про громадську роботу
Останніми роками я активно займаюся громадською діяльністю. Ми з родиною тут живемо, я бачу, як живуть мої працівники, односельці, й не можу лишатися осторонь їх проблем та сподівань. Населення нашої громади становить 25 000 осіб. Рік за роком воно зменшується, оскільки молодь воліє шукати кращої долі деінде. Ситуація не має лишатися такою. Ми можемо сприяти появі нових високооплачуваних робочих місць та створити комфортну для проживання людей інфраструктуру.
Кожна громада має власні поточні проблеми — незадовільний стан комунальної інфраструктури, дороги, освіта, медицина та багато іншого. Від цього не можна відсторонитися і сказати собі, мовляв, я займаюся бізнесом, сплачую податки, а про все інше нехай турбується хтось інший… Ми повинні брати відповідальність на себе — кожен у тій мірі, в якій може.
Як я вже казав, завдяки адміністративній реформі громади отримали шанс на розвиток. Зросли фінансові надходження до їх бюджетів, а отже, є можливість здійснити реальні покращення на місцях. Головне — не допустити нецільового використання цих коштів і спільно приймати рішення щодо розвитку інфраструктури. Мешканці громади повинні вирішувати, скільки їм потрібно шкіл, як краще розвивати медичні установи, які об’єкти інфраструктури слід будувати чи реконструювати в першу чергу.
Це дуже непросте завдання — розвинути в собі громадянську свідомість і зрозуміти, що наш добробут і наша безпека залежать передусім від нас самих. Також я відчуваю відповідальність за працівників нашого господарства, за людей, які довірили мені свої паї, і зрештою, за усіх мешканців громади, котрі живуть і працюють поруч із нами. Наше майбутнє — це дійсно наша спільна справа.
Про мрію
Вихідних у мене майже не буває. Однак я на це не нарікаю, оскільки у порівнянні з попередньою роботою я почуваюся незрівнянно краще. Зокрема, завдяки тому, що нещодавно мені вдалося втілити свою давню мрію — самостійно пілотувати літак.
Розпочалося все з того, що дружина подарувала мені політ на вертольоті, який ми і здійснили удвох. Трохи згодом я ще раз покатався на цій «пташці» зі знайомим. Мені неймовірно сподобалося, та вертоліт — надто дороге задоволення. Утім я почав глибше цікавитися цим питанням. У власника хмельницького аероклубу виникла ідея відкрити школу пілотів для усіх бажаючих, і я відразу ж записався на курси. Декілька днів тому я отримав право здійснювати самостійні польоти!
Чи страшно було вперше відриватися від землі за стерном літака? Звісно, але страх — це емоція, яку потрібно пережити. До того ж політ у літаку набагато безпечніший, ніж поїздка в авто переповненою автотрасою. Для мене це неймовірне задоволення: вимикаєш телефон, годину літаєш — і голова свіжа, можна працювати далі!
Колись з аеропорту Хмельницького здійснювалися регіональні рейси. Моя мрія — відродити цю справу та популяризувати приватне пілотування літаків. Зараз тут діє аероклуб, у якому зустрічаються та піднімаються в небо ентузіасти цієї справи. Люди спеціально приїжджають за багато кілометрів, аби пережити ці відчуття. Частина з них записується на курси, аби самим стати пілотами.
Ми літаємо на найпопулярніших у світі літаках — американських Cessna. Це славнозвісна модель зразка 1953 року з простою та супернадійною конструкцією. Вони дуже зручні в обслуговуванні й мають величезний ресурс експлуатації. Тут встановлений надійний і перевірений десятками років двигун потужністю 160 к.с. Я планую замовити такий літак з-за кордону у розібраному вигляді та поставити на крило в Україні. Його вартість порівняна з ціною нового авто середньої цінової категорії — $40 000–50 000. У перспективі було б добре організувати окремий бізнес із замовлення та складання таких літаків в Україні. Я гадаю, що чимало людей, і в тому числі аграріїв, оцінять таку альтернативу автомобільному транспорту. Наприклад, з Хмельницького до Кам’янця-Подільського я можу долетіти усього за 12 хвилин!
Ми вже забули, наскільки ефективною може бути мала авіація. Адже це не лише польоти для розваги, а можливість швидко виконати важливі для життєдіяльності людини завдання. Наприклад, упродовж лічених хвилин доправити хворого до лікарні, знайти той чи інший об’єкт тощо. Для того, щоб пілотувати такий транспортний засіб, не існує особливих обмежень. Достатньо при злеті повідомити диспетчерську службу — і все.
Про авто
Я надаю перевагу динамічному стилю їзди, але завжди намагаюся чітко дотримуватися правил дорожнього руху. Це дуже важливо для мене, особливо якщо в автівці їде моя родина. Такі авто, як Opel Combo Life, приваблюють своїм комфортом та зручністю в управлінні, а також порівняно невисокою вартістю. Автоматична коробка передач, кондиціонер, відмінна керованість та просторий салон сподобаються як тим, хто шукає сімейне авто, так і керівникам підприємств, які підбирають автівку для щоденних поїздок працівників. Це дуже зручна машина, в якій немає нічого зайвого та яка водночас забезпечена усіма необхідними опціями, включаючи зручний парктронік. Вважаю, вона має гарні перспективи на ринку України, зокрема і для пасажирських перевезень у бізнесі.
Двигун: BlueHDi 130 АКПП-8
Робочий об’єм (см3): 1499
Максимальна потужність: 130 к.с.
Максимальний крутний момент: 300 Нм при 1750 об./хв
Тип палива: дизель
Екологічний клас: EURO 6
Трансмісія: 8-ступенева автоматична
Передня підвіска: незалежна, типу покращений «МакФерсон» зі стабілізаторами поперечної стійкості
Задня підвіска: балка, що деформується (незалежна підвіска, стабілізатор поперечної стійкості, роздільна конструкція пружин і амортизаторів)
Передні гальма: дискові вентильовані
Задні гальма: дискові
Безпека:
Пакет «Безпека» (для АКПП-8):
Комфорт:
Детально про Opel Combo Life
Текст: Ігор Павлюк
Фото: Олександр Ларичкін
