Американці запилюють дерева з квадроциклів, китайці – вручну

На 45-му Міжнародному конгресі бджільництва «Апімондія – 2017» у турецькому Стамбулі Україну назвали ключовим виробником продукції бджільництва. Метою конгресу є об’єднання вчених, підприємців та громадських діячів, зайнятих у галузі бджільництва.

Одна із важливих функцій бджіл – запилення фруктових дерев. У Китаї, приміром, сади запилюють вручну. Ця робота дуже добре оплачується.

«Спочатку, завдяки індустріалізації та різкому збільшенню використання хімічних засобів захисту, в садівничих регіонах були повністю винищені дикі комахи: джмелі, оси, сомії. Потім стало бракувати і бджіл – пасічники не хотіли їх труїти в садах. Рішення було простим – наймається купа людей, які вручну запилюють кожну квіточку, – пише у Facebook економіст ФАО Андрій Ярмак. – Але зараз вже бракує людей, бо робота важка, молоді люди не йдуть на неї, а старшим, середній вік яких понад 50 років, важко лазити по деревах».

Найгірша ситуація із запиленням грушевих садів, оскільки грушеві квіти непривабливі для бджіл. Тим часом груша – дуже важливий для Китаю фрукт. Під нею зайнято 1,3 млн га. 95% урожаю залежить від запилення людьми.

Витрати на запилення сягають $600/1 га, або приблизно 5-10% від виручки виробника.

Аби якісно запилювати сади, американські фермери купують пилок і вносять його за допомогою «дуйок», прилаштованих на квадроцикли. У «дуйку» поміщають пилок та носій, і електричний шнек подає його у трубу, через яку пилок розлітається на дерева, які цвітуть. Носій для пилку – це переважно цукрова пудра й антигрудкова речовина.

Торік ТОВ «Буковинський сад» із Чернівецької області закупив у США мішанку пилку груші сортів «Вільямс» та «Азійської». «Дуйку» прилаштували на садовий трактор.

Американський пилок коштує від $1,44/г, на 90 га грушевого саду компанія використала 11,5 кг продукту.