Лавандові поля в Україні: чи можемо ми стати другим Провансом

Лавандові поля стали неймовірно популярними в Україні в останні кілька років. Туди охоче їдуть фотографуватися туристи, саджанці рослин закуповують для прикрашання парків і скверів у містах і селах, з’являються підприємства з виробництва лавандової олії.

Що потрібно для розвитку лавандового бізнесу, за скільки років поля стають окупними і чи допомагає держава розвивати такі підприємства, досліджували журналісти LandLord.

Лавандові поля в Україні розташовані по всій країні, але найбільшої популярності набули на півдні та південному заході нашої держави. Саме там для них найкращий клімат і тип грунтів. Про особливості вирощування і збуту лаванди нам розповіли фермери з Буковини: власник другого за величиною поля в Україні Віктор Гуцул із села Білівці Хотинського району та власниця поля у селі Магала Новоселицького району Мирослава Мерешко. 

Лавандові поля – бізнес затратний і окуповується не одразу

Ідея нашого лавандового поля з’явилася у 2019 році, – розповідає Віктор Гуцул. – Ми з дружиною Ганною порадилися, вивчили в Інтернеті, в основному, як правильно садити і доглядати цю рослину і восени посадити наші саджанці, але вони… не прийнялися. Лише уявіть, 16 гектарів і не прийнялися!  А на один гектар потрібно приблизно 14 тисяч кущів. І підрахуйте збитки.

Другу спробу зробили в 2020-му. Посадили 16 гектарів і 15 з них прижилися. Потім ще в 2021-му ми підсадили те, що не прийнялось. Увесь 2021 рік пішов на те, що ми доглядали рослини, знов таки прибутків ще жодних не було, але вже у 2022 лаванда зацвіла і ми задумалися, що з нею робити далі? Почалася війна, ніхто нічого не брався прогнозувати, бо не знали, що буде завтра. Але коли зрозуміли, що від нас до фронту далеко і можна працювати далі, стали шукати обладнання для переробки. Почали з Німеччини, допомагав мій тато, який там живе. Пошуки привели нас аж до Хорватії, де був мінізавод з переробки дистилятору на 5 тонн. Привезли його в село навесні 2022 року, змонтували і хотіли запустити першу переробку. Але… увесь урожай довелося скосити і викинути, бо він не підходив для переробки – не та якість. От так на помилках ми вчилися понад три роки.

Ми вирощуємо вузьколисту, англійську лаванду – лікарську рослину, морозостійку, якраз в наших широтах добре себе почуває. Чи впливають на лаванду зміни клімату і примхи погоди?  Ну знаєте як? Ми зараз переробляємо врожай – розпал сезону. У нас там було півтора відсотка від маси олії. Дуже такий непоганий урожай. Пішов дощ і маємо вже не півтора відсотка, а лише один. І третина врожаю вже пішла…Нині ми якраз чекаємо, щоб підсохло, тому що висока вологість на полях – це недобре. 

Крім того, ми помітили ще одну цікаву особливість: цього року одні кущі відцвіли, одні ще в піку цвітіння, треті ще не розквітли. А так не має бути: вони мають усі квітнути по наростаючій і приблизно разом відцвісти, так легше скосити.

Нашу першу повноцінну дистиляцію ми робили у 2023 році. Нині це вже у нас третій сезон дистиляції. Паралельно вже в 23-му ми почали туристичний сезон. Тоді лавандові поля ще тільки набирали популярності і ми не знали, чи матиме це попит у туристів. Але, неочікувано для нас, багато людей хотіло приїхати. Крім того, ми спробували в 2023-му зробити свої саджанці і продавати їх. Лаванда якраз набрала популярності і саджанці розкуповують досить добре: садять на клумбах, біля хат, у скверах, парках, на полях.

Тому на сьогодні наш бізнес має три основних напрямки: туристи, саджанці та переробка лавандової олії.

Перші три роки лавандові поля не приносять прибутку

Як вирахувати, скільки коштів потрібно для започаткування такого бізнесу? Це залежить від багатьох факторів. По-перше, орендована чи власна земля.

По-друге, ви робите посадку вручну чи розсадопосадочними машинами. Тому що вручну садити це довше і потрібно більше людей. Розсадопосадочною машиною швидше, але її ще треба придбати, а вона теж недешева.

Наступне питання: як ви домовитеся з тим, хто постачає вам саджанці, за яку ціну. Це теж дуже важливо. Я вже казав, що 14 тисяч саджанців на гектар йде.Тому це математика доволі солідна. 

Щоби робити на полях, треба людей. У нас постійних працівників немає. Тут довкола багато садів, люди наймаються на сезон на поля і сади. Не всі мають досвід такої роботи, тому доводиться щоразу вчити. Це теж проблема, коли люди без досвіду.

Після висадки поле треба сапати, міжрядку робити. Якщо немає культиватора для міжрядки, то треба брати обладнання для того, щоб це зробити. Якщо немає трактора, то треба купити трактора. Це все витрати, які треба перші мінімум три роки інвестувати. Це постійні інвестиції. Як у сільському господарстві, так само і в садівництві. Перші три роки інвестуєш, потім вже збираєш врожаї, але не прибутки.

Ми досі не відробили те, що вклали, бо не можемо знайти нормальний постійний збут олії. Якби був збут олії хороший, справи б йшли краще. У нас в державі навіть немає якоїсь централізованої бази контактів виробників. Усе через інтернет тільки, емейли. Потужностей для переробки лаванди у великих промислових масштабах теж практично немає. Тому напрямок, який би мав бути найприбутковішим, приносить менше, ніж саджанці і туристи.

Потік туристів у нас збільшується вже три роки поспіль, і, враховуючи, що для туристів треба лише невеликий шмат поля, бо ж 16 гектарів – це лиш пів дня треба, щоби обійти, а щоби сфотографуватися – гектара з головою вистачає, то тут справи йдуть добре. Хоча, звичайно, чим більша площа, тим фото виходять видовищнішими.

З експортом нашої продукції взагалі дуже погано. Закордонні компанії хочуть “великих виробників”, і ставляться до таких крафтових виробників як ми вкрай скептично, бо 16 гектарів це не 160. І це при тому, що моє поле друге за величиною, що ж казати тим, хто менше має. Ми в Німеччину трохи продавали, але то була разова акція, нині за кордон нічого не продаємо.

Посадковий матеріал теж непоганий бізнес, але трудоємний. Тому що це треба восени почеренкувати все, закласти на поле, потім полив, догляд, зберегти взимку. Та тільки їх перенести усі – уже купа роботи, хоч це і смішно звучить. Потім продаж. Це треба викопувати все, пакувати. Роботи вистачає.

З усім тим, треба робити модель бізнесу таку, щоб вона була рентабельною. Треба розраховувати виключно на свої потужності і свої гроші.

Мені ще дуже пощастило, тому що тесть мій – фермер з доволі великим стажем. І він багато в чому допомагає: технікою, грошима. Фактично це була моя база. А якщо робити усе самому з нуля, то не знаю навіть, скільки років треба працювати, щоб бодай відробити вкладене.

Чим допомагає влада лавандовому бізнесу

Чим нам допомагає держава і місцева влада? Це цікаве питання. Наша місцева рада нам робить дуже велику рекламу, і це важливий плюс. Особливо, коли у нас туристичний сезон відкривається, то вони так добротно допомагають. Бо, знаєте, коли я дзвоню в ТСН, це одна історія. А коли вже міський голова дзвонить, там знайшов, хто би приїхав, то це зовсім інша історія. Тому в плані реклами, просування, мені допомагають серйозно.

Що ще? Обласна і місцева влада зараз їздять на різні зустрічі їдуть за кордоном, то беруть нашу продукцію, беруть якусь рекламу. Бо я прошу, якщо маєте можливість, допоможіть знайти хороших клієнтів, і вони відгукуються. В основному знаходять покупців у роздрібній торгівлі і таких самих невеликих підприємців, які хочуть купити і далі перепродати. Але виходу на якусь серйозну фірму, яка б гуртом брала досі немає. 

Чи є у нас конкуренти? Якщо взяти по туризму, то в області є лавандові поля, але в них інша концепція. Вони мають ще поля тюльпанів, півоній, ще якісь рослини. Вони таким чином побудували свій бізнес, що турист по черзі приїжджає на одну квітку, на іншу, на третю, і на лаванду в тому числі. Але ні саджанців, ані олій вони не виробляють.

Дуже багато людей займається саджанцями. І тут вже залежить від твоєї реклами, від твоєї ціни, від твоїх умов і тому подібне. Тут у нас поки все добре, дякувати Богу.

Щодо ефірної олії, то тут я навіть не знаю. У нас на Буковині точно немає. В Одесі, в Одеській області, знаю, там є, але місця на ринку вистачає обом.

Як правильно вирощувати лаванду

Історія мого лавандового поля почалася з подорожі до Франції. Я тоді вперше побачила справжні лавандові поля Провансу — нескінченні фіолетові простори, які дихають ароматом спокою. Ця краса врізалася в пам’ять, і саме там, серед квітучих пагорбів, у моєму серці зародилася мрія: колись посадити свою лаванду, – пригадує Мирослава Мерешко. – Я не сприймаю це як бізнес або хобі. Це моє життя, моя любов і мій простір сили.

Вирощування лаванди — справа, яка вимагає багато турботи, терпіння і уваги.

Після посадки перший рік рослина укорінюється і нарощує зелену масу, а повноцінно зацвітає лише на другий або третій рік. Проте потім кущі можуть рости і радувати до 10–15 років.

Лаванди у світі існує багато видів, але я обрала саме той сорт, який мені справді сподобався — красивий, ароматний і водночас витривалий. Це Hidcote — сорт, який добре переносить наші зими, загартований до вітру, холоду й весняних приморозків. Це був усвідомлений вибір — і серцем, і досвідом.

Лаванда потребує багато сонця, легкого дренованого ґрунту і регулярного догляду. Вона не любить застою води. Щоб кущі були пишними, їх обов’язково потрібно обрізати двічі на рік — навесні та після цвітіння. Я також слідкую за чистотою міжрядь, не використовую хімії — усе вручну, з повагою до рослини. Я роблю це з радістю, бо кожен кущик — як дитина, яку виростила своїми руками.

Окрім букетів і композицій, я виготовляю ефірну олію. Використовую спеціальний, щадний метод дистиляції, завдяки якому вдається зберегти ніжність, силу та природний аромат лаванди. Ця олія — не для масового виробництва. Вона створена з любов’ю, з чистої рослини, яку я знаю з першого паростка. Моя олія — це не просто продукт, це результат любові й великої уваги до кожної деталі.

Мене часто запитують, скільки це все коштує. Але я не думаю в категоріях цифр. Цей простір, ця рослина, ця справа — не мають ціни. Це не бізнес. Це любов. Це моє життя, і воно — безцінне.

Лаванда для мене — це гармонія, натхнення і спосіб ділитися красою з людьми. Це не справа — це моє серце.