Новини    31 жовтня 2015 18:35

Виктор Пономарчук, владелец компании ViOil: «Из-за шкуры неубитого медведя гибли многие бизнесы»


Ponomarchuk

Виктор Пономарчук живет на три города. В Москве у него семья, в Киеве — главный офис компании ViOil, в Виннице — маслоэкстракционный завод. Фото Александра Лобанова.

Долгое время ViOil замыкала десятку украинских производителей подсолнечного масла. Сейчас компания на втором месте после группы «Кернел» Андрея Веревского (№2 в рейтинге LL), оставив позади себя Cargill и «Креатив».

В 2014/15 маркетинговом году EBITDA ViOil выросла на 35%, до $72,7 млн, выручка достигла $373,8 млн. «Пономарчук построил один из самых современных и мощных комплексов в стране с возможностью увеличить объемы до 2800 т маслосемян в сутки», — говорит генеральный директор ассоциации «Укролияпром» Степан Капшук.

Это самое мощное предприятие в отрасли по объемам переработки на одной площадке.

Это самое мощное предприятие в отрасли по объемам переработки на одной площадке. Фото Александра Лобанова.

Пономарчук не занимается микроменеджментом, но он хорошо осведомлен о делах на заводе. «Виктор приезжает на завод несколько раз в месяц и не упускает ни одной мелочи», — рассказывает финансовый директор ViОil Алла Власюк. Бизнесмен не любит сидеть без дела, и не дает такой возможности своим сотрудникам. «Выдержать его темп бывает непросто», — признается один из них.

В 9:00, когда мы с фотографом приехали на завод, Пономарчук уже был в офисе и явно успел до нашего приезда закрыть несколько важных рабочих вопросов. После совещания с топ-менеджерами, с несколькими директорами и редактором Landlord бизнесмен отправился осматривать завод. Наша небольшая группа еле поспевала за ним. К приезду журналистов никто специально не готовился, но на всей огромной территории завода было чисто. Зато в небе кружили стайки птиц, норовившие попасть в помещение, куда поступают семена подсолнечника. «Птицы нас хорошо знают», — шутит Власюк.

_Y6A3938

Мерно гудящие дробильные станки не останавливаются даже ночью — предприятие работает в три смены. Фото Александра Лобанова.

«Наверное, 20 лет назад, когда покупали полуразрушенный завод, вы и представить себе не могли, что здесь будет такое мощное современное производство», — спрашиваю у Пономарчука. «Вы даже представить себе не можете, что здесь было, — улыбается бизнесмен. — Мы начали с того, что положили бетонные плиты на улице, потому что повсюду была земля, которая во время дождя превращалась в непролазную грязь». Посмотрев на часы, Пономарчук заторопился на очередное совещание с торговым отделом. «К вечеру я должен вернуться в Киев, поэтому сегодня у меня много дел», – объясняет бизнесмен. Нам посчастливилось стать свидетелями того, как миллионер справляется со всеми своими делами и планомерно вычеркивает выполненное из планировщика.

_Y6A3637

В промежутках между совещаниями, инспекциями и прочими пунктами обязательной программы Пономарчук с радостью делился историями из своей многолетней предпринимательской практики. Фото Александра Лобанова.

Сейчас подсолнечное масло — один из самых прибыльных сегментов агробизнеса. Вы осваивали эту отрасль с 1990-х. Как рассмотрели тогда ее потенциал?

В 1990-е годы я изучал все перспективные направления. В том числе сельское хозяйство. Когда мы покупали наши масложировые предприятия — Винницкий и Черновицкий заводы — они оба были банкротами. Трудовые коллективы, которые владели этими МЭЗами, опирались на старые методы управления и допускали грубые коммерческие ошибки. В стране была гиперинфляция, и нужно было быть очень осторожными. Конечно, состояние сельского хозяйства тоже было не таким, как сейчас. В 1990-х Украина производила менее 100 000 т рапса крайне низкого качества, который нельзя было экспортировать. Мы первыми в стране стали перерабатывать низкокачественный рапс для технических нужд — сформировали спрос на рапс. А потом завезли крупную партию французских высококачественных семян с низким содержанием эруковой кислоты и бесплатно раздали фермерам. Мы понимали, что это возможность работать на экспорт. Чувствовались перспективы. Хотя было очень непросто.

То есть уже тогда вы понимали, что мировой спрос на растительные масла будет увеличиваться?

Возрастающий спрос на растительные масла связан с экономическим развитием Индии, Китая, стран Ближнего Востока. За последние 25 лет ВВП Китая увеличился в 10 раз, а это приводит к изменению качества питания. Во многих странах с большим населением сельхозпродукция почти не производится. Украина 10 лет активно пользуется своими стратегическими преимуществами и поэтому заняла ведущую позицию по подсолнечному маслу. Треть растительных масел в мире— это пальмовое, треть — соевое и одна третья — рапсовое и подсолнечное. Рынок оливкового масла очень небольшой, здесь нет крупных производителей. Это миниатюрные маслобойки, привязанные к конкретным деревьям, которые растут тысячелетиями. Мы конкурируем с пальмовым маслом. В развивающихся странах оно идет в пищу. Но в мире его используют в основном в производстве кондитерских жиров, маргарина. Вытеснять пальмовое масло непросто, потому что это очень большое производство и его себестоимость относительно невысока. Последние три-четыре года Украина укрепляет свои позиции в производстве сои и рапса. Рапс — это основная масличная культура Европейского союза, который является его самым крупным потребителем и производителем. Рапсовое масло идет как в пищевую, так и в биодизельную промышленность. Крупнейший производитель и экспортер рапса в мире — Канада. Украина экспортирует семена рапса и сои как сырье, но нам нужно увеличивать их переработку.

Рапс — это основная масличная культура Европейского союза, который является его самым крупным потребителем и производителем

Наша страна уже несколько лет является ведущим мировым экспортером подсолнечного масла. И каждый год у нас строятся новые маслоэкстракционные заводы. Хватит ли в Украине сырья, чтобы загрузить все существующие мощности?
Не хватит. С этой проблемой столкнутся все предприятия. Поэтому переработчикам нужно дать определенные преференции. Сейчас они покупают семена подсолнечника по мировым ценам. Маржа самих переработчиков невысокая. В условиях дефицита сырья мы предусмотрели возможность для маневра. Наша модель бизнеса построена на переработке трех видов масличных культур: подсолнечника, рапса и сои. Поэтому загружаем свои мощности на 100%. Еще часть закупленного сырья мы отдаем на другие заводы по давальческой схеме. По объемам переработки мы сейчас на втором месте после компании «Кернел» Андрея Веревского. «Креатив», который был №2 на украинском рынке, из-за проблем с долгами и смены собственника переживает нелучшие времена. Cargill по причине военного конфликта на востоке страны потерял завод в Донецке.

Сегодня ваша компания — лидер в Украине по производству рапсового масла. Но пока это небольшие объемы: в год вы перерабатываете около 100 000 т рапса. В этом сезоне вы увеличите производство рапсового масла?

Переработка рапса у нас останется на уровне прошлого года. В 2016-м предполагается некоторый спад производства этих маслосемян из-за засухи в период сева. Зимой мы начнем перерабатывать сою. Будем экспортировать продукты переработки этой культуры, чего в Украине еще нет. Но соя — это в основном не масло, а шрот для комбикормовой промышленности. Его мы будем продавать как на внутреннем, так и на внешнем рынках.
Что будет с мировыми ценами на растительные масла, ведь нефть, к котировкам которой они привязаны, за последний год подешевела почти вдвое?
Прогнозировать, что будет с ценами на масло, очень тяжело. На них влияют и нефтяные котировки, и урожайность в основных регионах-производителях. В этом году урожайность подсолнечника в Украине рекордная. Рост цен на любую масличную культуру влияет на другие, потому что они частично взаимозаменяемы.

В 2006 году вы расстались с вашими партнерами по компании «КМТ», с которыми проработали около 10 лет. У них остался девелоперский бизнес, а вам достались два маслоэкстракционных завода. Разделение бизнеса далось вам тяжело?

Ситуация с партнерами была очень сложной, я не хотел раздела компании. У меня был контрольный пакет в «КМТ», но партнеры не верили в перспективы маслопереработки. Наше расставание отбросило компанию ViOil назад на долгие годы. Масложировым бизнесом тяжело управлять. Строительство казалось им более надежным занятием. Повлияли и другие факторы. Каждый хотел управлять в своем стиле, и иногда эти стили не стыкуются.

Какой стиль управления вам ближе?

В некоторых вопросах я чересчур принципиальный и жесткий, а в некоторых — демократичный. Нельзя делить будущую прибыль, делить можно только то, что получено. Из-за шкуры неубитого медведя гибли очень многие бизнесы. Работать на конечный результат — длинный путь. А все хотят быстрее получать пряники.

Ponomarchuk2

Вся команда должна быть ориентирована на конечный результат. Фото Александра Лобанова.

Какие правила помогли вам добиться успеха в бизнесе?

Одно из правил: строить бизнес, который завтра будет работать лучше, чем сегодня. То есть движение вперед и борьба за результат. Второе: всестороннее рассмотрение вопроса. Иногда отличная идея сходит на нет из-за того, что недостаточно внимания было уделено деталям и нюансам. Правило третье: делегировать ответственность и полномочия. Если собственник постоянно сосредоточен на операционной деятельности, он никогда не построит крупный бизнес. Все будет замыкаться на физических возможностях владельца. И наконец, команда — это самое главное. Я в этом направлении все время учусь. В том числе на своих ошибках. Самое большое разочарование бывает в людях. С человеком можно споткнуться по самым разным причинам. Он может быть профессионалом, но его губят чрезмерные амбиции, неспособность работать с другими. Мне нравятся люди, у которых есть творческий потенциал. Одно из моих, как я считаю, лучших качеств — способность слышать хорошие идеи. Это здорово помогает строить бизнес. Большинство хороших идей было подхвачено от кого-то из менеджеров.

Чего вы не прощаете членам своей команды?

Предательства. Не меня лично, а бизнеса, идеи. Человек может работать за откат. Вред, который он наносит своими личными интересами, в десятки раз больше, чем тот выигрыш, который он получает. Кто-то что-то украл — это наименьшая потеря по сравнению с тем, что потерял бизнес. Такие люди обязательно демотивированы, у них голова работает совсем в другом направлении. Можно договариваться, у кого какое участие в конечном результате, но команда должна быть ориентирована на одну цель.

В таком случае какие системы мотивации персонала вы используете?

Я мотивирую абсолютно прозрачно. Когда цель достигнута, важно, чтобы все получили свой бонус. Здесь нужно очень жестко считать. Топ-менеджеры получают свой бонус раз в полгода.

Ponomarchuk1

Пономарчук: “Концепцию Винницкого масложирового комбината мы изменили в последний момент, при том что компания уже закупила оборудование”. Фото Александра Лобанова.

Вы всегда осторожно относились к заемным средствам — у компании никогда не было высокой долговой нагрузки. Это тоже одно из ваших правил?

В нашем бизнесе без кредитных средств невозможно. Но есть золотая середина, и ее нужно чувствовать. Заем средств эффективен на растущих рынках, но в кризис долги зачастую становятся непосильной ношей для компаний. У ViOil соотношение долга к выручке не превышает 0,3. Мы работаем со всеми крупными банками, которые присутствуют в Украине. Нас хорошо знают, за все годы работы мы никогда никого не подводили. С госбанками мы сейчас не работаем, потому что они сильно зависят от политики. Многие мои друзья-бизнесмены от этого пострадали.

В середине 2000-х ваши коллеги по масложировому бизнесу активно осваивали рынок капитала. Так, в 2007 году «Keрнел» успешно провел IPO на Варшавской фондовой бирже и выручил $221 млн, а «Креатив» в результате private placement привлек $30 млн. Вы тоже несколько раз предпринимали попытки привлечь внешнее финансирование, но всякий раз отказывались от своего решения. Почему?

Компании, которые сделали размещения до кризиса 2008 года, получили преимущества: они вошли в него с большим финансовым ресурсом. Наша модель была более консервативной. В 2008-м мы рассматривали возможность частного размещения и даже вели переговоры с двумя американскими инвестфондами, но в сентябре в Украине разразился кризис, и сделка сорвалась. Еще одну попытку разместиться на бирже компания предприняла летом 2011-го — мы планировали IPO на Варшавской фондовой бирже. Но попали в самый неудачный момент. За неделю до размещения наших бумаг акции «Кернела» упали почти на 20% при хороших показателях компании.

В чем вы видите свою основную задачу в компании?

Правильно вырабатывать стратегические решения и выявлять проблемы во всех сферах управления: кадровых, производственных (то есть все формы аудита — технический, финансовый и т. д). Это база для принятия решений. Концепцию Винницкого масложирового комбината мы изменили в последний момент, при том что компания уже закупила оборудование. Если бы мы сделали завод по первой схеме, это была бы большая ошибка. Та модель развития была более консервативной, предполагала меньшие мощности. Кроме того, важно управлять рисками. Можно построить хороший, дорогой завод. А потом не хватит оборотных средств на его загрузку. Некоторые игроки споткнулись на этом.

В детстве вы занимались в художественной школе и даже заработали первые деньги, делая с другом на каникулах мозаичные панно. Сейчас вы иногда берете в руки карандаш?

Этим я занимался в своей прошлой жизни. В школе меня заставляли делать стенгазеты и этим навсегда отбили охоту к рисованию. Но я с пониманием и удовольствием хожу по картинным галереям. Это то, что во мне осталось от Винницкой художественной школы. В 1980-е годы я занимался наукой, и многие знания, умения, понимания использую сегодня в бизнесе.

Текст: Ирина Чухлеб

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

8 години тому

Земля в Україні може подорожчати в 5 разів. Три чинники, що впливатимуть на ціну

Після відміни земельного мораторію ціна на землю в Україні може зрости до 5 тис. доларів за гектар, при цьому масове скуповування українських сільгоспугідь великими транснаціональними компаніями є лише стереотипом, не підкріпленим європейською практикою.

Про переваги відкриття ринку землі в Україні розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я», проектний менеджер Easy Business Дмитро Лівч.

Експерт відзначив, що за показником продуктивності з 1 га землі Україна на 25–40 % відстає від країн Європи. І причина тому – недостатні інвестиції в агросектор економіки.

Читайте: Секрет Румунії: зростання виробництва зернових при статичних площах посівів

Водночас відкриття ринку землі стане каталізатором зміни структури виробництва в агросекторі, що стимулюватиме зростання інвестицій в Україну. Збільшення ціни на землю може бути позитивним сигналом для інвесторів, які хочуть вкладати кошти не тільки в українську землю, а й в інфраструктуру, суміжні галузі АПК.

Позитивні ефекти земельної реформи в Україні

  • Зростання іноземних інвестицій в українську економіку
  • Зростання ВВП

Експерти вважають, що Україна може очікувати на близько $100 млрд (або 7%) додаткового економічного зростання в наступні 10 років після відкриття ринку землі в країні.

«Це найбільша структурна реформа, яка може на цей момент перезапустити економіку України», – наголосив Дмитро Лівч.

За його словами, зміна системи кредитування, коли земля буде віддаватися під заставу коштів, дасть змогу збільшити доходи населення та обіг грошей у країні.

Що впливатиме на ціну землі в Україні?

По-перше, низька сьогоднішня ціна порівняно з іншими країнами.

«Земля в Україні є недооціненою», – говорить Дмитро Лівч. Вартість нормативно-правової оцінки землі в країні становить $1200 за 1 га, тоді як у розвинених європейських країнах – близько $25 тис., у країнах Центрально-Східної Європи – близько $5–10 тис. за 1 га.

За рахунок внутрішнього зростання ціна на землю в найближчі 10 років може збільшитися до близько $5 тис. за 1 га.

По-друге, зростання продуктивності землі за рахунок інвестицій.

По-третє, системні форми, які дуже потрібні Україні (судової системи, правоохоронних органів), які можуть зменшити інвестиційні ризики в Україні і «які мають відбутися уже цього року, або наступного – за каденції вже нового Парламенту і нового Президента».

«Це все дозволить спрогнозувати вартість землі, що важливо для тих компаній, які хочуть інвестувати в Україну. … Це один із тих активів, які можуть збільшити  дохідність і стабільність агросектора», – вважає експерт.

Чи існує ризик масової скупки землі?

Сьогодні багато хто побоюється, що з відкриттям ринку землі в Україну можуть зайти транснаціональні компанії, які скуплять більшість сільськогосподарських площ.

Проектний менеджер Easy Business вважає, що це стереотип, який не підкріплений реальними аргументами.

«Це не є типовим» – говорить  Дмитро Лівч, і про це свідчить проаналізований експертами досвід 60 країн Центрально-Східної Європи.

На початку 90-х років, коли в цих країнах відкрився ринок землі, вони також були інвестиційно привабливими для іноземних компаній. Проте практика показала, що масової скупки в них не відбулося.

«В Україні 32 га сільгоспземлі. Навіть при найнижчій оцінці потрібно 50 млрд доларів, щоб скупити ці землі!» – коментує експерт.

Крім того, один із законопроектів земельної реформи передбачає регулювання обсягів продажу. Ним планують встановити, «що не можна буде купити більш як 30% землі, яка пропонується до продажу».

Landlord раніше повідомляв про те, що комітет ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин розробив 4 варіанти земельної реформи в Україні.

 

Новини   

11 години тому

Україна – третя серед експортерів агропродукції до ЄС

За останні 12 місяців Україна посіла третє місце серед головних постачальників продукції АПК до країн Євросоюзу, лишивши позаду Китай. Річний приріст вартості імпорту українських агропродовольчих товарів у ЄС становив 331 млн євро або 6%.

Про це повідомляє УкрАгроКонсалт.

Згідно з офіційним звітом Європейської Комісії, за експортом сільгосппродукції до ЄС лідирують США з обсягом поставок 12,4 млрд євро, на 2-му місці – Бразилія (11,8 млрд євро), на 3-му – Україна (5,9 млрд євро). Далі йдуть Китай (5,7 млрд євро) і Аргентина (5,2 млрд євро).

Читайте: США визнали Україну топовим експортером курятини

Аналітики відзначають, що приріст вартості імпорту товарів АПК з України в річному обчисленні дорівнює 331 млн євро, що становить 6%.

При цьому Україна посіла 16-те місце серед ТОП-20 основних напрямків експорту агропродовольчої продукції з ЄС.

Landlord раніше повідомляв про те, що за перші два місяці 2019 р. українські аграрії експортували продукції на суму $3,5 млрд, що на 24,4% (на 683,8 млн) більше, ніж за відповідний період минулого року. Частка агропродукції в загальному експорті України становить 43,9%.

Трейдинг   

21 квітня 2019 09:47

У світі щороку від зараженої їжі вмирає 420 тис. людей. Новітні способи визначення безпечності продуктів

Розвиток світової торгівлі, з транспортуванням продуктів  харчування на величезні відстані, потребує нових наукових інструментів дослідження їх якості. Один із методів – повногеномне секвенування, яке дає можливість відстежити патогени, прочитуючи поєднання їх генів.

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Щороку у світі від вживання зараженої їжі гине понад 420 тис. людей і майже 600 млн хворіють. Захворювання харчового походження можуть підірвати або знищити засоби до існування тисяч людей. Якщо домогтися того, щоб продовольство вироблялося і перероблялося, не втрачаючи своєї безпеки на всьому шляху виробничо-збутового ланцюжка, це дозволить захистити здоров’я людей, зберегти робочі місця і створити рівні умови для ведення торгівлі.

Читайте: «Я стану першим фермером у моїй сім’ї» – кенійська дівчинка боротиметься з голодом у світі

При виникненні захворювань харчового походження відповідальні органи зобов’язані встановити загальні параметри спалаху і знайти джерела зараження. Повногеномне секвенування – це методика читання генної інформації, що дозволяє встановити конкретну послідовність, за якою визначаються ті чи інші мікроорганізми. Ці послідовності ДНК – як відбитки пальців. Для кожного організму і його штамів вони унікальні, а отже, метод дозволить виявити джерело патогенів з раніше недоступною точністю.

4 напрямки, в яких повногеномне секвенування допомагає відстежити патогенних збудників і зберегти безперебійність торгівлі продовольством:

1. Дозволяє з більшою точністю встановити, який інгредієнт у багатоскладовому харчовому продукті відповідальний за спалах захворювання. Якщо ви з’їли яйце і захворіли, зрозуміло, що справа в яйці. Але якщо ви захворіли, скуштувавши киш? У чому причина – в яйцях, маслі, молоці або іншому інгредієнті? Повногеномне секвенування точніше, ніж традиційні методи, дозволяє встановити, який саме інгредієнт ніс у собі патоген.

2. Дозволяє визначити джерело зараження – в якій ланці продовольчого ланцюга продукти стають зараженими. Так, наприклад, у червні 2014 р. у низці країн виник великий спалах зараження сальмонелою, судячи з усього, пов’язаний зі споживанням яєць. Сталося понад 350 випадків у кількох країнах Європи. Було взято зразки з 5 ресторанів у Великій Британії, і методом повногеномного секвенування доведено, що випадки були різними, але пов’язаними між собою. Додаткові зразки для повногеномного секвенування з кількох європейських країн показали, що самостійні епізоди зараження вели до одного і того ж європейського виробника яєць.

4. Може з більшою визначеністю виявити зв’язок між спалахами захворювання відразу в декількох країнах. Глобальний обмін даними повногеномного секвенування міг би сприяти більшій ефективності реагування на спалахи захворювань харчового походження та запобігання їх подальшому поширенню.

Хоча вартість цієї технології знижується, не у всіх країн є кошти, щоб впровадити її. Не завжди є лабораторна інфраструктура і можливості для виконання цього типу аналізу. Щоб повногеномне секвенування стало робочим інструментом для всіх, необхідна загальна рішучість зробити цю технологію доступною для всіх країн.

Глобальна мета гарантування продовольчої безпеки, поліпшення харчування людей та сприяння сталому розвитку сільського господарства може бути досягнута тільки за умови, що їжа буде безпечною. Це лежить в основі ліквідації голоду.

Landlord раніше повідомляв про те, що у світі голодує 113 млн людей. ФАО назвала 8 країн з найбільшим дефіцитом продовольства.

Фото на заставці: FAO/Roberto Faidutti

AgroWeekend   

19 квітня 2019 16:31

Що імпортувала Україна в 2018 році: ТОП-5 агропродуктів (ІНФОГРАФІКА)

У 2018 році Україна імпортувала агропродукції на $5,5 млрд доларів, що на 17,4% більше, ніж торік. Найбільшим імпортером стала Польща, звідки було закуплено товарів на $556 млн.

Торік Україна достатньо активно вела зовнішню торгівлю. Так, у 2018-му було встановлено історичний рекорд з експорту агротоварів – $18,6 млрд. При цьому, найбільшим попит був на соняшникову олію, кукурудзу та пшеницю (57% від загального експорту). Головним ринком для вітчизняних аграріїв стали країни ЄС, які закупили продукції на $6,3 млрд.

Власне, найбільше ми й купували у ЄС – $2,7 млрд, зокрема, у Польщі, яка надала нам агропродукції на півмільярда доларів США (точніше на $556 млн. – Ред.). З азійського регіону імпорт склав $1,066 млрд, Латинської Америки – $409 млн доларів (7,5%), Африки – $292 млн (5,3%).

Так, згідно даним Державної служби статистики України, найбільше закупівлі припали на морожену рибу – $550 млн, насіння соняшнику – $258,3 млн, цитрусові – $216,3 млн, банани – $144,3 млн та шоколад – $132,6 млн.

Читайте: Новоствореному фермерському господарству: як отримати від держави 60 тис. грн субсидії

Landlord склав ТОП-5 найбільш затребуваних імпортних агропродуктів 2018 року. Відзначимо, що в даному рейтингу відсутні вироби із тютюну та алкоголю, яких Україна в загальному закупила на $906 млн.

Риба, ракоподібні і молюски $550 млн

  1.  Риба морожена – $351,6 млн. (Ісландія – $82,2 млн.)
  • Скумбрія – $80 млн (Ісландія – $46,5 млн)
  • Мерлуза й морський минь – $77,3 млн. (США – $30 млн)
  • Оселедець – $65 млн (Норвегія – $28 млн)
  1. Риба свіжа або охолоджена – $107,3 млн (Норвегія – $93,5)
  • Форель – $20 млн. (Норвегія – $17,4 млн.)
  • Лосось атлантичний – $7,7 млн.(Норвегія – $7,6 млн.)
  • Спарові, або морські карасі – $4 млн. (Туреччина – $3,2 млн)
  1. Філе рибне та інше м’ясо риб (включаючи фарш), свіже, охолоджене або морожене- $44 млн (Ісландія – $10 млн)
  • Оселедців – $11 млн (Ісландія – $8,7 млн)
  • Мерлуза й морський минь – $4,2 млн (Аргентина – $3,5 млн)
  • Сом – $3,2 млн (В’єтнам – $3,2 млн)

 Плоди та горіхи ($526 млн)

  1. Цитрусові, свіжі або сушені$216,3 млн (Туреччина – $121,1 млн)
  • Мандарини$105 млн (Туреччина – $62,7 млн)
  • Апельсин – $53,9 млн (Туреччина – $22,8 млн)
  • Лимони і лайми – $38,2 млн (Туреччина – $25,8 млн)
  1. Банани – $144,3 млн (Еквадор – $69 млн, Коста-Рика – $48 млн)
  2. Виноград – $31 млн (Туреччина – $14,3 млн)

Різні харчові продукти – $407 млн.

  1.  Шоколад – $132,614 млн (Польща – $48,7 млн)
  2. Інші овочі, приготовлені або консервовані без додання оцту чи оцтової кислоти – $60 млн (Іспанія – $14 млн)
  3. Хлібобулочні, борошняні кондитерські вироби – $57 млн (Польща – $20,3 млн)

 Насіння олійних культур ($341 млн)

  1. Насiння соняшнику – $258,3 млн. (Туреччина – $87,6 млн)
  2. Насіння свиріпи або ріпаку$32,4 млн. (Німеччина – $18,6 млн)
  3. Інші олійні культури (кунжут, гірчиця, мак, диня та ін) – $15 млн (Індія – $3,4 млн)

Какао-продукція – $307 млн

  1. Какао-масло – $56,8 млн (Нідерланди – $28,5 млн)
  2. Какао-паста – $46,1 млн (Кот-Д’івуар – $35,5 млн)
  3. Какао-боби – $41 млн (Гана – $38,7 млн)

Раніше Landlord повідомляв, про ТОП-15 позицій українського експорту аграрної продукції.

 

Рейтинги   

19 квітня 2019 10:14

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

Показати ще