Новини    31 жовтня 2015 18:35

Виктор Пономарчук, владелец компании ViOil: «Из-за шкуры неубитого медведя гибли многие бизнесы»


Ponomarchuk

Виктор Пономарчук живет на три города. В Москве у него семья, в Киеве — главный офис компании ViOil, в Виннице — маслоэкстракционный завод. Фото Александра Лобанова.

Долгое время ViOil замыкала десятку украинских производителей подсолнечного масла. Сейчас компания на втором месте после группы «Кернел» Андрея Веревского (№2 в рейтинге LL), оставив позади себя Cargill и «Креатив».

В 2014/15 маркетинговом году EBITDA ViOil выросла на 35%, до $72,7 млн, выручка достигла $373,8 млн. «Пономарчук построил один из самых современных и мощных комплексов в стране с возможностью увеличить объемы до 2800 т маслосемян в сутки», — говорит генеральный директор ассоциации «Укролияпром» Степан Капшук.

Это самое мощное предприятие в отрасли по объемам переработки на одной площадке.

Это самое мощное предприятие в отрасли по объемам переработки на одной площадке. Фото Александра Лобанова.

Пономарчук не занимается микроменеджментом, но он хорошо осведомлен о делах на заводе. «Виктор приезжает на завод несколько раз в месяц и не упускает ни одной мелочи», — рассказывает финансовый директор ViОil Алла Власюк. Бизнесмен не любит сидеть без дела, и не дает такой возможности своим сотрудникам. «Выдержать его темп бывает непросто», — признается один из них.

В 9:00, когда мы с фотографом приехали на завод, Пономарчук уже был в офисе и явно успел до нашего приезда закрыть несколько важных рабочих вопросов. После совещания с топ-менеджерами, с несколькими директорами и редактором Landlord бизнесмен отправился осматривать завод. Наша небольшая группа еле поспевала за ним. К приезду журналистов никто специально не готовился, но на всей огромной территории завода было чисто. Зато в небе кружили стайки птиц, норовившие попасть в помещение, куда поступают семена подсолнечника. «Птицы нас хорошо знают», — шутит Власюк.

_Y6A3938

Мерно гудящие дробильные станки не останавливаются даже ночью — предприятие работает в три смены. Фото Александра Лобанова.

«Наверное, 20 лет назад, когда покупали полуразрушенный завод, вы и представить себе не могли, что здесь будет такое мощное современное производство», — спрашиваю у Пономарчука. «Вы даже представить себе не можете, что здесь было, — улыбается бизнесмен. — Мы начали с того, что положили бетонные плиты на улице, потому что повсюду была земля, которая во время дождя превращалась в непролазную грязь». Посмотрев на часы, Пономарчук заторопился на очередное совещание с торговым отделом. «К вечеру я должен вернуться в Киев, поэтому сегодня у меня много дел», – объясняет бизнесмен. Нам посчастливилось стать свидетелями того, как миллионер справляется со всеми своими делами и планомерно вычеркивает выполненное из планировщика.

_Y6A3637

В промежутках между совещаниями, инспекциями и прочими пунктами обязательной программы Пономарчук с радостью делился историями из своей многолетней предпринимательской практики. Фото Александра Лобанова.

Сейчас подсолнечное масло — один из самых прибыльных сегментов агробизнеса. Вы осваивали эту отрасль с 1990-х. Как рассмотрели тогда ее потенциал?

В 1990-е годы я изучал все перспективные направления. В том числе сельское хозяйство. Когда мы покупали наши масложировые предприятия — Винницкий и Черновицкий заводы — они оба были банкротами. Трудовые коллективы, которые владели этими МЭЗами, опирались на старые методы управления и допускали грубые коммерческие ошибки. В стране была гиперинфляция, и нужно было быть очень осторожными. Конечно, состояние сельского хозяйства тоже было не таким, как сейчас. В 1990-х Украина производила менее 100 000 т рапса крайне низкого качества, который нельзя было экспортировать. Мы первыми в стране стали перерабатывать низкокачественный рапс для технических нужд — сформировали спрос на рапс. А потом завезли крупную партию французских высококачественных семян с низким содержанием эруковой кислоты и бесплатно раздали фермерам. Мы понимали, что это возможность работать на экспорт. Чувствовались перспективы. Хотя было очень непросто.

То есть уже тогда вы понимали, что мировой спрос на растительные масла будет увеличиваться?

Возрастающий спрос на растительные масла связан с экономическим развитием Индии, Китая, стран Ближнего Востока. За последние 25 лет ВВП Китая увеличился в 10 раз, а это приводит к изменению качества питания. Во многих странах с большим населением сельхозпродукция почти не производится. Украина 10 лет активно пользуется своими стратегическими преимуществами и поэтому заняла ведущую позицию по подсолнечному маслу. Треть растительных масел в мире— это пальмовое, треть — соевое и одна третья — рапсовое и подсолнечное. Рынок оливкового масла очень небольшой, здесь нет крупных производителей. Это миниатюрные маслобойки, привязанные к конкретным деревьям, которые растут тысячелетиями. Мы конкурируем с пальмовым маслом. В развивающихся странах оно идет в пищу. Но в мире его используют в основном в производстве кондитерских жиров, маргарина. Вытеснять пальмовое масло непросто, потому что это очень большое производство и его себестоимость относительно невысока. Последние три-четыре года Украина укрепляет свои позиции в производстве сои и рапса. Рапс — это основная масличная культура Европейского союза, который является его самым крупным потребителем и производителем. Рапсовое масло идет как в пищевую, так и в биодизельную промышленность. Крупнейший производитель и экспортер рапса в мире — Канада. Украина экспортирует семена рапса и сои как сырье, но нам нужно увеличивать их переработку.

Рапс — это основная масличная культура Европейского союза, который является его самым крупным потребителем и производителем

Наша страна уже несколько лет является ведущим мировым экспортером подсолнечного масла. И каждый год у нас строятся новые маслоэкстракционные заводы. Хватит ли в Украине сырья, чтобы загрузить все существующие мощности?
Не хватит. С этой проблемой столкнутся все предприятия. Поэтому переработчикам нужно дать определенные преференции. Сейчас они покупают семена подсолнечника по мировым ценам. Маржа самих переработчиков невысокая. В условиях дефицита сырья мы предусмотрели возможность для маневра. Наша модель бизнеса построена на переработке трех видов масличных культур: подсолнечника, рапса и сои. Поэтому загружаем свои мощности на 100%. Еще часть закупленного сырья мы отдаем на другие заводы по давальческой схеме. По объемам переработки мы сейчас на втором месте после компании «Кернел» Андрея Веревского. «Креатив», который был №2 на украинском рынке, из-за проблем с долгами и смены собственника переживает нелучшие времена. Cargill по причине военного конфликта на востоке страны потерял завод в Донецке.

Сегодня ваша компания — лидер в Украине по производству рапсового масла. Но пока это небольшие объемы: в год вы перерабатываете около 100 000 т рапса. В этом сезоне вы увеличите производство рапсового масла?

Переработка рапса у нас останется на уровне прошлого года. В 2016-м предполагается некоторый спад производства этих маслосемян из-за засухи в период сева. Зимой мы начнем перерабатывать сою. Будем экспортировать продукты переработки этой культуры, чего в Украине еще нет. Но соя — это в основном не масло, а шрот для комбикормовой промышленности. Его мы будем продавать как на внутреннем, так и на внешнем рынках.
Что будет с мировыми ценами на растительные масла, ведь нефть, к котировкам которой они привязаны, за последний год подешевела почти вдвое?
Прогнозировать, что будет с ценами на масло, очень тяжело. На них влияют и нефтяные котировки, и урожайность в основных регионах-производителях. В этом году урожайность подсолнечника в Украине рекордная. Рост цен на любую масличную культуру влияет на другие, потому что они частично взаимозаменяемы.

В 2006 году вы расстались с вашими партнерами по компании «КМТ», с которыми проработали около 10 лет. У них остался девелоперский бизнес, а вам достались два маслоэкстракционных завода. Разделение бизнеса далось вам тяжело?

Ситуация с партнерами была очень сложной, я не хотел раздела компании. У меня был контрольный пакет в «КМТ», но партнеры не верили в перспективы маслопереработки. Наше расставание отбросило компанию ViOil назад на долгие годы. Масложировым бизнесом тяжело управлять. Строительство казалось им более надежным занятием. Повлияли и другие факторы. Каждый хотел управлять в своем стиле, и иногда эти стили не стыкуются.

Какой стиль управления вам ближе?

В некоторых вопросах я чересчур принципиальный и жесткий, а в некоторых — демократичный. Нельзя делить будущую прибыль, делить можно только то, что получено. Из-за шкуры неубитого медведя гибли очень многие бизнесы. Работать на конечный результат — длинный путь. А все хотят быстрее получать пряники.

Ponomarchuk2

Вся команда должна быть ориентирована на конечный результат. Фото Александра Лобанова.

Какие правила помогли вам добиться успеха в бизнесе?

Одно из правил: строить бизнес, который завтра будет работать лучше, чем сегодня. То есть движение вперед и борьба за результат. Второе: всестороннее рассмотрение вопроса. Иногда отличная идея сходит на нет из-за того, что недостаточно внимания было уделено деталям и нюансам. Правило третье: делегировать ответственность и полномочия. Если собственник постоянно сосредоточен на операционной деятельности, он никогда не построит крупный бизнес. Все будет замыкаться на физических возможностях владельца. И наконец, команда — это самое главное. Я в этом направлении все время учусь. В том числе на своих ошибках. Самое большое разочарование бывает в людях. С человеком можно споткнуться по самым разным причинам. Он может быть профессионалом, но его губят чрезмерные амбиции, неспособность работать с другими. Мне нравятся люди, у которых есть творческий потенциал. Одно из моих, как я считаю, лучших качеств — способность слышать хорошие идеи. Это здорово помогает строить бизнес. Большинство хороших идей было подхвачено от кого-то из менеджеров.

Чего вы не прощаете членам своей команды?

Предательства. Не меня лично, а бизнеса, идеи. Человек может работать за откат. Вред, который он наносит своими личными интересами, в десятки раз больше, чем тот выигрыш, который он получает. Кто-то что-то украл — это наименьшая потеря по сравнению с тем, что потерял бизнес. Такие люди обязательно демотивированы, у них голова работает совсем в другом направлении. Можно договариваться, у кого какое участие в конечном результате, но команда должна быть ориентирована на одну цель.

В таком случае какие системы мотивации персонала вы используете?

Я мотивирую абсолютно прозрачно. Когда цель достигнута, важно, чтобы все получили свой бонус. Здесь нужно очень жестко считать. Топ-менеджеры получают свой бонус раз в полгода.

Ponomarchuk1

Пономарчук: “Концепцию Винницкого масложирового комбината мы изменили в последний момент, при том что компания уже закупила оборудование”. Фото Александра Лобанова.

Вы всегда осторожно относились к заемным средствам — у компании никогда не было высокой долговой нагрузки. Это тоже одно из ваших правил?

В нашем бизнесе без кредитных средств невозможно. Но есть золотая середина, и ее нужно чувствовать. Заем средств эффективен на растущих рынках, но в кризис долги зачастую становятся непосильной ношей для компаний. У ViOil соотношение долга к выручке не превышает 0,3. Мы работаем со всеми крупными банками, которые присутствуют в Украине. Нас хорошо знают, за все годы работы мы никогда никого не подводили. С госбанками мы сейчас не работаем, потому что они сильно зависят от политики. Многие мои друзья-бизнесмены от этого пострадали.

В середине 2000-х ваши коллеги по масложировому бизнесу активно осваивали рынок капитала. Так, в 2007 году «Keрнел» успешно провел IPO на Варшавской фондовой бирже и выручил $221 млн, а «Креатив» в результате private placement привлек $30 млн. Вы тоже несколько раз предпринимали попытки привлечь внешнее финансирование, но всякий раз отказывались от своего решения. Почему?

Компании, которые сделали размещения до кризиса 2008 года, получили преимущества: они вошли в него с большим финансовым ресурсом. Наша модель была более консервативной. В 2008-м мы рассматривали возможность частного размещения и даже вели переговоры с двумя американскими инвестфондами, но в сентябре в Украине разразился кризис, и сделка сорвалась. Еще одну попытку разместиться на бирже компания предприняла летом 2011-го — мы планировали IPO на Варшавской фондовой бирже. Но попали в самый неудачный момент. За неделю до размещения наших бумаг акции «Кернела» упали почти на 20% при хороших показателях компании.

В чем вы видите свою основную задачу в компании?

Правильно вырабатывать стратегические решения и выявлять проблемы во всех сферах управления: кадровых, производственных (то есть все формы аудита — технический, финансовый и т. д). Это база для принятия решений. Концепцию Винницкого масложирового комбината мы изменили в последний момент, при том что компания уже закупила оборудование. Если бы мы сделали завод по первой схеме, это была бы большая ошибка. Та модель развития была более консервативной, предполагала меньшие мощности. Кроме того, важно управлять рисками. Можно построить хороший, дорогой завод. А потом не хватит оборотных средств на его загрузку. Некоторые игроки споткнулись на этом.

В детстве вы занимались в художественной школе и даже заработали первые деньги, делая с другом на каникулах мозаичные панно. Сейчас вы иногда берете в руки карандаш?

Этим я занимался в своей прошлой жизни. В школе меня заставляли делать стенгазеты и этим навсегда отбили охоту к рисованию. Но я с пониманием и удовольствием хожу по картинным галереям. Это то, что во мне осталось от Винницкой художественной школы. В 1980-е годы я занимался наукой, и многие знания, умения, понимания использую сегодня в бизнесе.

Текст: Ирина Чухлеб

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

46 хв. тому

Українську черешню вперше відправили в Гонконг

Черешню з України почати експортувати в Гонконг: вчора було відправлено літаком з аеропорту «Бориспіль» першу комерційну партію – 10 тонн. Планується, що поставки здійснюватимуться упродовж 3 місяців з періодичністю до 3 разів на тиждень.

Про це повідомляє НВ.

Інформацію про вантаж надав Олексій Пенкаускас – генеральний директор ТОВ «ФФ Карго Сервіс Україна», що є вантажним генеральним агентом в Україні для 7 авіакомпаній.

За його словами, основними постачальниками черешні в Гонконг раніше були Чилі та Туреччина. Україна на цей ринок експортує черешню вперше. Пробну партію обсягом 2 т було відвантажено кілька тижнів тому.

Читайте: Як вирощують мелітопольську черешню: за 3 роки компанія інвестувала у свій розвиток 20 млн грн 

Назву компанії, що відправила вантаж, а також одержувача у «ФФ Карго Сервіс Україна» не розголошують.

Landlord раніше повідомляв про те, що українська компанія Allberry відвантажила в Сінгапур пробну партію заморожених ягід і наборів для смузі. Дотепер заморожена ягода в цій країні не продавалася, і сінгапурські виробники смузі були вкрай здивовані реальній можливості здешевити виготовлення своєї продукції.

Трейдинг   

18 години тому

Післясходовий період соняшника: як спрацювали гербіциди?

Landlord разом з Syngenta презентують спецпроект «Рентабельність соняшника», який наочно продемонструє процес вирощування соняшника та дасть оцінку його рентабельності в різних виробничих умовах.

Рентабельність соняшника   

26 червня 2019 09:02

Україна – чудовий торгівельний хаб між Аргентиною та Азією! Вибуховий метод об’єднання двох конкурентів від посла Аргентини в Україні Елени Летісії

Посол Аргентинської Республіки в Україні пані Елена Летісія Мікусінскі в ексклюзивному інтерв’ю редакції Landlord привідкрила завісу аргентино-українських відносин в агросфері, розповіла, які напрями вітчизняного сільського господарства є привабливими для інвестицій і чому Україна має стати торговельним хабом для американо-азійського ринку.

В Україні Аргентину вважають одним з основних конкурентів на світовому ринку зерна. З огляду на це, яке ставлення Аргентини до України? Як до конкурента чи партнера?

Аргентина та Україна – це країни, які мають спільні риси, наприклад, щодо чисельності населення (45,1 та відповідно 42 млн жителів), орних земель (39,2 та 32,8 млн гектарів). Аграрний сектор є важливим гвинтиком економік обох країн, одним із найбільш конкурентних секторів, експортних, а також генераторів зайнятості. У галузі сільського господарства обидві країни, маючи власний профіль, є важливими учасниками на світовому рівні. Це свідчить про благодатний ґрунт для взаємного доповнення наших економік.

Аргентина – країна з 45 млн населенням, яка здатна нагодувати 300 млн людей. Аргентинський агропромисловий сектор здійснює експорт на загальну суму $61,621 млн, з яких $36,917 млн відповідають сировинній продукції та виробництву сільськогосподарського походження, згідно з даними Національного інституту статистики і перепису (INDEC).

Участь агропродовольчого сектора у ВВП Аргентини становить близько 10%. Цей сектор представляє 17% приватної зайнятості в Аргентині, 10% збору податків і 60% аргентинського експорту.

Наразі Аргентина виробляє близько 140 мільйонів тонн зерна відповідно до таких даних:

  • 56 млн. тонн сої на площі 17,35 млн. га
  • 56 млн. тонн кукурудзи на площі 8,7 млн. га
  • 19,4 млн. тонн пшениці на площі 6,2 млн. га
  • 5 млн. тонн ячменю на площі 1,35 млн. га
  • 3,8 млн. тонн соняшника на площі 1,9 млн. га
  • 1,7 млн. тонн сорго на площі 540 тис. га

Щодо інших зернових культур, Аргентина виробляє меншу кількість рису, арахісу, вівса, канарки, сафлору, льону, жита і проса. Очікується, що найближчими десятиліттями виробництво досягне 170 млн. тонн.

Крім того, Аргентина виробляє 5 млн тонн м’яса яловичини, птиці та свинини, а також 4 мільйони літрів біопалива, 3000 млн літрів біодизелю, виробленого із сої, 1 млрд літрів біоетанолу, виробленого з кукурудзи та цукрової тростини, 10 000 млн літрів молока, якого вистачить, щоб нагодувати 44 млн дітей, 950 млн літрів вина, 8,5 млн тонн фруктів і овочів, 5 000 одиниць сільськогосподарської техніки.

Аргентина є провідним експортером соєвого шроту та соєвої олії в усьому світі, а також третім експортером сої після Бразилії та США. Основними експортними напрямками аргентинської сої є ринки Європейського Союзу, країн Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Китаю, Індії, Близького Сходу та Північної Африки, які використовують її як комбікорм для тварин.

Також Аргентина є третім експортером кукурудзи, сорго та соняшникової олії у світі, п’ятим експортером ячменю, шостим експортером пшениці і восьмим експортером соняшника на міжнародному ринку.

У 2018 році аргентинський експорт соєвого комплексу склав $15 476 млн., кукурудзяний комплекс – $4.201 млн., пшеничний комплекс – $2,682 млн., а соняшниковий комплекс – $633 млн., згідно із статистикою Секретаріату агробізнесу Міністерства виробництва і праці Аргентинської Республіки.

Наша країна великий історичний досвід у виробництві яловичини найвищої якості на міжнародному рівні, ми виконали квоту “Хілтон” Європейського Союзу на 100%. Це свідчить про те, що аргентинське виробництво повністю досягло суворих європейських стандартів щодо якості продукції.

Щодо економічних відносин між Аргентиною та Україною, на перший погляд, ми можемо здаватися конкурентами, але насправді, наші економіки мають умови, які доповнюють одна одну. Значну частину двосторонньої торгівлі представляють продукти, які через географічні або кліматичні умови не зустрічаються в тій чи іншій країні, наприклад, риба і ракоподібні.

Окрім того, що ми живимо на різних півкулях, отже, маємо різні виробничі сезони, як у випадку з експортом фруктів. Аргентина також постачає низку сільськогосподарських товарів, як-от: насіння різних сортів, переважно соняшника, інокулянти, біологічні мікродобрива та засоби захисту рослин.

Що стосується інших секторів, Аргентина відзначилася і досягла високого рівня у виробництві сільськогосподарської техніки, обладнання, яке в Україні відоме і ми вже його постачаємо. Це обприскувачі, зерносушарки, машини для упаковки в силосні мішки та запасні частини для сільськогосподарської техніки, які завдяки широкому використанню, легкому управлінню та відповідною підготовкою, дозволить  підвищити продуктивність.

Ще одним прикладом зацікавленості в активізуванні ділових зв’язків між обома країнами може служити те, що на початку червня цього року делегація у складі 12 аргентинських бізнесменів аграрного сектору прибула з провінції Буенос-Айреса до України. Вона відвідала регіони країни з метою отримати більш глибоке уявлення щодо методів організації виробництва, які застосовуються в українському сільському господарстві.

До складу делегації увійшли такі компанії та організації, як: Agro Coronel Suarez, Barraca Mitre, Bertín y Cia, Bertolami Cereales,  Novick y Cia, Semillera Ceres, y Coingra. Слід зазначити, що остання компанія вже здійснила експорт аргентинського гороху на український ринок у 2018 році.

З цієї нагоди Посольством Аргентини були проведені зустрічі та презентації за участі підприємців та експертів аграрного сектору, серед яких такі підприємства, як BASF, «АГРОСЕМ», «УкрАгроКонсалт» та Spraytec.

Торгово-промислова Палата України, за неоціненної підтримки її Президента Геннадія Чижикова, організувала виняткову міждисциплінарну зустріч, під час якої відбулось обговорення всіх питань, пов’язаних з темою «Як вести бізнес в аграрному секторі України», за участі в. о. міністра аграрної та харчової промисловості України Ольги Трофімцевої та директора департаменту стратегічного планування та державної політики Кабінету міністрів України Сергія Ніжинського, а також численних представників українського агропромислового сектору. Йдеться про надзвичайно продуктивну зустріч, результатами якої залишились задоволені обидві сторони.

Під час поїдки по областям України, група аргентинських підприємців відвідала Миронівку, Корсунь-Шевченківський, Ладижин, Оринин, Товсте, Тернопіль та Львів, ознайомилась з роботою великих аграрних холдингів, виробників пшениці, насіння, добрив, продукції рослинництва, а також виставкові центри сільськогосподарської техніки та технологій.

Читайте: Grupo Los Grobo S.A – лидер по производству пшеницы и сои в Аргентине

Насамкінець, після повернення аргентинських підприємців з поїздки по Україні, я мала задоволення супроводжувати їх на сільськогосподарську виставку «АГРО 2019», яка відбулась у Києві.
Хотіла б підкреслити, що йдеться про делегацію підприємців, найчисельнішу за останні 20 років, і це варто розцінювати як позитивний сигнал щодо динаміки двостороннього співробітництва.

За результатами цього візиту аргентинські підприємці відзначили:

  1. В Україні існують великі можливості для сільськогосподарського виробництва, можливості, які можуть стати ще більшими у випадку застосування сучасних методів управління, які, зазвичай, застосовуються в Аргентині.
  2. Вигідне географічне розташування України, наближеність до великих ринків, що дає можливість Україні стати хабом для постачання сільськогосподарської продукції.
  3. Необхідність започаткувати програму підвищення кваліфікації в сільському господарстві, передавати know-how сільгоспвиробникам та фермерам.
  4. Доцільність сприяння обміну спеціалістами академічного рівня та науковцями профільних вищих навчальних закладів з дисциплін сільськогосподарського профілю.

Як висновок, переважала ідея, що, реалізуючи спільні проекти і використовуючи аргентинські технології, потенціал й аргентинські знання, які наша країна придбала за більш, ніж 150 років розвитку свого сільського господарства та тваринництва, ми могли б допомогти збільшити виробництво в регіоні та сприяти розвитку тваринництва. Тобто простір для співпраці залишається відкритим, пропонуючи різні можливості від взаємодоповнення та стратегічного партнерства, до передачі технологій.

У яких сферах продовольчого ринку існує співпраця між двома країнами? Чи можна тут виділити найсильніший напрямок?

За офіційними даними Державної служби статистики України за 2018 рік, Аргентина експортує до України рибу та ракоподібних ($14 млн.), насіння, переважно соняшникове ($11 млн.), тютюн ($10 млн.), фрукти та волоські горіхи ($9 млн. особливо важливим є арахіс, аргентинське виробництво якого становить 40% українського імпорту цього продукту), а також вина ($2 млн.).

Аргентина також експортує сучасну сільськогосподарську техніку в Україну ($8 млн.). У цьому секторі палати виробників сектору в Аргентині та Україні підписали угоду про співпрацю у листопаді 2017 року. Йдеться про, відповідно про CAFMA та «УкрМашБуд». Є також провінційні палати виробників сільськогосподарської техніки, такі як AFAMAC.

На даний час існують важливі проекти, досі конфіденційні, стосовно зборки сільськогосподарської техніки та запчастин, що дозволить збільшити продажі в цьому секторі, навіть до третіх країн.

Які, на вашу думку, можливості існують для взаємовигідного співробітництва на аграрному ринку? Які досі залишаються відкритими, але не повністю реалізовані?

Аргентинські бізнесмени мають високу конкурентоспроможність, оскільки їм доводиться виходити на міжнародний ринок і виступати проти компаній, які отримують субсидії. Їх винахідливість, креативність та інновації дозволяють отримувати продукти найвищої якості та високої цінової конкурентоспроможності, займаючи високі позиції в галузі сільського господарства вже понад 100 років.

Ми бачимо високий потенціал у секторі виробництва яловичини та свинини, у сільськогосподарській техніці та програмному забезпеченні, що застосовуються у технологіях прямого посіву та точного землеробства, в інокулянтах, мікродобривах, засобах захисту рослин, й у певних нішах сільськогосподарських продуктів, таких, наприклад,  як коріандр.

Силосні мішки були винайдені в Аргентині. Це спосіб зберігання культур, що складається з поліуретанових мішків низької щільності, що пропонує недорогий, високонадійний спосіб для зберігання зерна. Ставши звичайною практикою для аргентинських фермерів, вони експортуються до таких країн, як США, Франція, Іспанія, Україна, Бразилія та Індія.

Клонування коней і виробництво продукції, призначеної для поло, є значними комерційними можливостями. Незабаром у Києві ми вперше в історії  проведемо турнір із цього виду спорту за участі досвідчених аргентинських гравців у поло.

Також було б дуже цікаво розширити співпрацю у сфері тваринництва, особливо у розведенні великої рогатої худоби. Нині поголів’я ВРХ в Аргентині налічує близько 50 млн голів. Є аргентинські фахівці, які працюють над замороженням ембріонів великої рогатої худоби, що потім  експортуються та використовуються для подальшого запліднення місцевої худоби, аналогічно відбувається і з генетичним матеріалом биків. Серед потужних порід ВРХ ми виділяємо Бредфорд і Бранґус. Тож мова йде про продукцію з високою доданою вартістю, а підготовка кадрів аргентинськими фахівцями має велике значення.

Деякі приклади аргентинських компаній, які є виробниками продукції, пов’язаної з великою рогатою худобою, – це Cabaña (ферма) El Amargo, яка дуже успішно експортує породу Брадфорд, Cabaña (ферма) Los Murmullos – яка в 2017 році вперше експортувала заморожені ембріони Абердино-ангуської породи  та генетичний матеріал биків до Китаю, а також та MUNAR & Asociados.

Іншим можливим прикладом співпраці може бути створення експериментального поля та бізнес-підрозділу з менеджментом, де можуть бути застосовані сучасні технології виробництва та запропонована підготовка українським експертам. Це може бути здійснено у співпраці з аргентинським науково-дослідним інститутом у такій формі, яка дозволяє обмінюватися досвідом та передавати отримані знання. Стосовно таких проектів, ми також зацікавлені у сприянні співпраці з інституціями в українській науковій сфері.

Наприклад, в Аргентині з 1956 року функціонує Національний інститут сільськогосподарських технологій (Instituto Nacional de Tecnología Agropecuaria, INTA). Це провідна державна дослідницька організація глобального агротехнологічному розвитку, орієнтована на прикладні технології в агропромисловому секторі, що сприяє сталому розвитку аграрного, агропродовольчого та агропромислового секторів за рахунок досліджень і розширення. Діяльність інституту охоплює теми, пов’язані з вирощуванням рослин і тварин, економічним, соціальним і технологічним розвитком, а також захистом навколишнього середовища. Інститут здійснив понад 760 місій міжнародного співробітництва в більш, ніж 50 країнах, включаючи можливість передачі технологій і ноу-хау.

Нарешті, крім традиційного відвідування виноградників ми також зацікавлені у розвитку співпраці у сфері екологічного та пригодницького туризму. Аргентина виробляє 75% вина сорту мальбек в усьому світі. Аргентинський мальбек продається в готелях, ресторанах і супермаркетах України, пропонуючи можливість отримати прибуток для цих секторів української економіки. У квітні 2019 року ми вперше в історії організували «Тиждень мальбека» в Україні у форматі майстер-класів престижного аргентинського сомельє Емільяно Стратіко, який крім того, що пройшов складний і всесвітньо відомий чотирирівневий курс Лондонського WSET, сьогодні був прийнятий в ексклюзивний “Master of Wine” в Лондоні, який є останнім із можливих насьогодні кроків у підготовці сомельє. Емільяно Стратіко є другим аргентинцем, який досяг такого високого визнання.

Зараз в Україні найчастіше обговорюється питання відкриття ринку землі. Аргентина має великий досвід у цьому напрямку. Яку пораду ви можете дати українським колегам? На Вашу думку, які основні небезпеки можуть виникнути при запровадженні вільної купівлі-продажу землі?

В Аргентині питання земель сільськогосподарського призначення регулюється Законом № 26.737, а також доповнюючими його нормативами та положеннями. Зазначений закон встановлює режим захисту національного домену на права власності земель сільськогосподарського призначення, що включає в себе положення про права власності таких земель іноземними громадянами, а зокрема, обумовлює такі права щодо земель, які розташовуються в береговій зоні, або на яких розташовані воодойми, а також ті, що знаходяться в секторі прикордонної безпеки, з певними виключеннями. Також, згідно з вищезгаданою нормативою створено Національний земельний реєстр та Міжвідомчу раду з цього питання.

Чи зацікавлені аргентинські бізнесмени інвестувати в українське сільське господарство за наявності відкритого доступу до сільськогосподарських земель?

Можливою є співпраця на основі стратегічного партнерства, яке вже використовують як основу деякі вже діючі в Україні галузі промисловості, що також може спиратися на досвід й технології для забезпечення потреб внутрішнього ринку та потреб третіх країн.

Які, на Вашу думку, існують в Україні проблеми державного управління субсидіями, надання фінансових ресурсів, тощо, які потребують вирішення? Чи є подібні проблеми в Аргентині і як вони вирішуються?

В аргентинському досвіді держава підтримує аграрний сектор за допомогою заходів, які мають тенденцію до поліпшення умов виробництва: поліпшення інфраструктури, безпеки та умов доступу до кредитів. Таким чином, вона прагне скористатися великим потенціалом аргентинського аграрного сектора. Наприклад, у Національного банку Аргентини є кредитні лінії для експорту сільськогосподарської техніки, які логічно вимагають схвалення місцевого банку на ринку призначення.

Наскільки нам відомо, в Аргентині проживає одна з найбільших українських діаспор. Наприклад, в Канаді українська діаспора має широке представництво в уряді, бізнесі, місцевій владі тощо. Яке значення має українська громада в Аргентині? Чи представлена ця громада в аграрному секторі?

Більше ста двадцяти років Аргентинська Республіка є другим домом для багатьох українців. Наприклад, у 1898 р. до Аргентини прибув пароплав Wesser, який привіз іммігрантів-вихідців з Кам’янець-Подільщини, й у 1889 році в Аргентині була заснована перша єврейська сільськогосподарська колонія. Сьогодні в Аргентині проживає майже 470 000 українців та їх нащадків у четвертому поколінні. Це сьома українська діаспора в усьому світі та друга в Південній Америці. Вона являє собою повністю інтегровану в аргентинське суспільство спільноту, але з іншого боку зберігає такі елементи, як мова, культура і звичаї.

Українська громада особливо виділяється у культурній та бізнес-сферах, має широке представництво у місцевій владі. Українська імміграція була особливо інтенсивною до провінції Місьйонес, розташованій на північному сході Аргентини. Там багато аргентинців українського походження займалися вирощуванням мáте, флагманського продукту Аргентини, і сьогодні є одними з найважливіших підприємців цього сектору країни.

Українці також добре позиціонуються в медичному та науковому секторах. Наприклад, доктор Педро Лилик, Президент Української центральної репрезентаціх (УЦР) в Аргентинській Республіці, аргентинець українського походження, є відомим нейрохірургом. Медична установа, яку він очолює, уклала угоду про співробітництво з Центральною міською клінічною лікарнею м. Києва («Олександрівською лікарнею»)

Доцільно підкреслити, що двостороннім торгівельним відносинам також надає імпульсу  Аргентинсько-українська торгово-промислова палата (CAUCI), яку очолює пан Фернандо Сфейр, та з виконавчим директором якої, паном Олегом Яхно, я перебуваю в постійному контакті.

Обсяг бізнесу між Аргентиною та Україною зростає з кожним роком і, за даними за 2018 рік, він становить $73 млн. Водночас баланс для України є негативним і становить $53 млн. Які сфери зростання експорту можуть бути цікавими для аргентинського ринку?

Зараз ми спостерігаємо зростання двосторонньої торгівлі в обох напрямках, що відображається у збільшенні експорту обох країн. У 2018 році двосторонній товарообіг склав майже $73 млн, з яких $63 млн відповідають аргентинського експорту до України, в той час як майже $10 млн відповідають аргентинському імпорту з України. У першому кварталі 2019 р. аргентинський експорт в Україну виріс до $9.8 млн, а аргентинський імпорт з України досяг $4.3 млн, що в загальному склало $14.1 млн у першому кварталі 2019 року. Крім того, обсяг двосторонньої торгівлі в сфері послуг склав 1.2 млн у 2018 році.

Аргентина експортує з України продукти ливарного виробництва, чавуну та сталі (77%), електрообладнання (12%), машинобудування (4,5%), пластмаси (2%) та вироби з каменю, гіпсу або цементу (2%). Це продукти з високою доданою вартістю.

З іншого боку, імпорт аргентинської продукції в Україну є джерелом важливого доходу для  місцевого підприємництва, яке додає вартості цим продуктам по всьому маркетинговому ланцюжку.

Що стосується зусиль, яких ми докладаємо в комерційному відділі, то відповідає за нього та допомагає мені Секретар Санчес Ромеро разом із динамічною і досвідченою командою, що складається з місцевого персоналу. У цій сфері вивчаються нові ринкові напрямки шляхом виявлення комерційних можливостей, досліджень українського ринку та просування аргентинської продукції.

Який сектор сільського господарства України Ви вважаєте найсильнішим?

Зрозуміло, що на сьогодні найбільш важливими є виробництво соняшникова олія, вирощування кукурудзи та пшениця. Також можливо збільшити розвиток тваринництва шляхом використання знань, сучасних методів управління, технологій та аргентинського столітнього досвіду в цій галузі.

Раніше Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу Леонардо Хорхе Саркіс назвав 3 сектори розвитку для покращення економічних відносин між Україною та Аргентиною.

Аналітика   

26 червня 2019 08:08

Чи варто продавати лише державні землі – час визначатися

Громадська коаліція за скасування земельного мораторію напередодні обрання нового парламенту організовує серію панельних дискусій, присвячену особливостям земельної реформи в Україні. Висловити свою думку зможуть усі сторони, зацікавлені в розвитку економіки країни.

Про це повідомляє Економічна правда.

Дискусії мають допомогти досягти суспільного консенсусу в питанні вибору моделі ринку землі.

Читайте: Ціна мораторію: заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 році $22,5 млрд

Перша панельна дискусія буде присвячена питанню «Чи варто на першому етапі запровадження ринку землі виставляти на продаж тільки державні землі?» Вона відбудеться 3 липня в Києві.

До Громадської коаліції за скасування земельного мораторію входять 52 організації – представники аграрного бізнесу, фермерських господарств, фінансових, правозахисних та громадських об’єднань, ЗМІ тощо.

Як повідомляв Landlord, Президент України Володимир Зеленський заявив, що ринок землі можна відкрити вже у 2019 році, але для цього потрібно провести інформаційну кампанію серед населення.

Земля   

25 червня 2019 15:56

Аграрний парадокс: субсидії зменшують конкурентоспроможність фермерів

Хоча фермери вважають важливим механізм держпідтримки агросектора, проведене економічне дослідження показало, що насправді аграрна політика (пільги або тиск на ціни) та бюджетні субсидії зменшують конкурентоспроможність господарств на 10,8 та 4% відповідно.

Про це повідомляє biz.liga.net.

Фахівці Київської школи економіки Соломія Брик та Олег Нів’євський дослідили основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність українського аграрія – як позитивно, так і негативно. Побудована за результатами їхнього аналізу діаграма унаочнює ефект 8 факторів впливу на розвиток агропідприємств.

До чинників, які зменшують конкурентоспроможність сільгоспвиробників, належать:

  • заробітна плата працівників,
  • аграрна політика у вигляді пільг,
  • державна підтримка через субсидії/дотації.

Найбільш впливовими факторами підвищення конкурентоспроможності агропідприємств виявилися:

  • запровадження ринку землі;
  • підвищення продуктивності сільгосппідприємств;
  • розвиток інфраструктури.

Пільговий парадокс

Розглянемо детальніше, чому податкові пільги мають нульовий ефект на конкурентоспроможність фермерів.

Держпідтримка агросектора в Україні реалізується за допомогою трьох інструментів:

  • податкові пільги (спецрежим ПДВ до 2017 р. та єдиний податок 4-ї групи),
  • цінова підтримка або тиск держави (за допомогою мит, квот та заборон на експорт/імпорт с/г продукції або невідшкодуванням ПДВ експортерам),
  • прямі субсидії та дотації.

Самі аграрії вважають, що спецрежим ПДВ для сільгоспвиробників, який діяв до 2017 р., був визначальним  фактором їх можливості конкурувати на ринку. Проте економічні розрахунки продемонстрували нульовий ефект від податкових пільг.

З одного боку, пільги зменшують витратну базу для підприємства, поліпшують їх інвестиційний потенціал та позитивно впливають  на продуктивність і, як результат, на конкурентноспроможність. Однак з другого боку, така підтримка може розхолоджувати менеджерів (оскільки є додатковий дохід від ПДВ) і знижувати ефективність їх роботи. Крім того, за менш жорстких бюджетних обмежень (через спецрежим ПДВ) виробники роблять невиважені й неефективні інвестиційні кроки.

Досвід інших країн, зокрема Швейцарії, де дуже високий рівень держпідтримки с.-г. галузі, підтверджує цю тезу: кількість тракторів у Швейцарії в розрахунку на 10 тис. га ріллі в 10 разів перевищує аналогічний показник у США.

Економісти зробили висновок, що результат впливу податкових пільг залежить від того, який з ефектів переважить: зменшення витрат за рахунок пільг чи неефективність роботи. В Україні ці два ефекти виявилися рівнозначними, що в результаті дало сукупний нульовий ефект на розвиток конкурентоспроможності агропідприємств.

Landlord раніше повідомляв про те, що заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 р. $22,5 млрд ВВП.

Аналітика   

Показати ще