ринок

Про це повідомляє EastFruit.

Наразі в Україні середня оптова ціна на банани на 31 % менша, ніж торік. Тепер вона – найнижча в регіоні (у Польщі ця продукція в півтора разу дорожча, у Росії – на 22 %, у Молдові – на 64 %).

Читайте: 90 днів перемир’я: Китай нарешті закупить американську сою

Однак, на думку учасників ринку, ціни на банан, найвірогідніше, через тиждень збільшаться – внаслідок девальвації української валюти по відношенню до долара.

Раніше ми повідомляли про те, що в Україні на 20,8 % зросли обсяги імпорту аграрної продукції і найбільшу частку ввезених продовольчих товарів становлять банани і цитрусові.

Місце України у світовому виробництві та споживанні аграрної продукції, торговельна війна США та Китаю; інструменти, які допомагають у часи нестабільності у країні; тренди на ринку сільського господарства — про це та багато іншого спілкувалися учасники закритого ділового заходу Landlord Club за підтримки Syngenta.

На зустрічі були присутні близько сотні представників 40 компаній: власники, топ-менеджери, агрономи, трейдери, які зібралися обговорити тенденції виробництва та прогнози споживання аграрної продукції у світі та які висновки з цього може зробити Україна.

Головна цьогорічна подія світових ринків — торговельна війна між США та Китаєм, зокрема заборона на поставки американської сої до Піднебесної.

Глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун зазначила, що Сполучені Штати не розрахували збільшення врожаю сої, хоча попередньо в очікувані майбутнього ембарго з боку Китаю скоротили площі під культурою.

«У 2017 році у нас був абсолютний рекорд врожаю сої — 90 млн тонн. І до торговельної війни приблизно 60% сої забирав Китай. Цього року ми засадили трохи менше площ під сою, ніж минулого, але був дуже гарний врожай, і Китай цього року придбав близько нуля. І навіть якщо Китай і США потиснуть завтра одне одному руки, це не вирішить ситуації, тому що ми виробили дуже багато сої та нам не потрібно було засаджувати такі площі», — пояснила вона.

За результатами 2016/2017 МР потреби Китаю становили 106,35 млн т, а виробляє самостійно країна тільки 12,9 млн т, тому Китай — цілком імпортозалежна країна за цією товарною позицією. За словами Браун, у США планують наступного року більше уваги приділити виробництву злакових культур.

«Останні чотири-п’ять років у нас була дуже гарна погода. З 2016-го американські експерти підрахували, наскільки сильно Китай зацікавлений у сої. Через це ми сфокусували всі свої процеси на цьому. Зараз в деякому сенсі все розвалюється. Ми сподіваємося, що це не назавжди. Подивимося, наскільки Китай зможе витримати — вони стверджують, що можуть. Та далеко не всі експерти в це вірять. США цього року виробили занадто багато сої, навіть незважаючи на торговельну війну з Китаєм, — у будь-якому випадку занадто багато. І ми плануємо переходити на злаки», — поділилася Браун планами США.

Кожен із присутніх хотів дізнатися про те, як ці глобальні тренди вплинуть на Україну та агробізнес. За словами економіста, експерта з питань аграрної політики Олександра Коліберди, зростання українського агросектора повністю залежить від того, як буде розвиватися світовий. Він перелічив головні фактори, які наразі гостро стали перед Україною.

Трудові ресурси

Тут ми вже маємо проблеми. І негативні тренди щодо кадрів у сільському господарстві будуть загострюватися. Якщо держава, агровиробники, місцева влада не знайдуть нормальних рішень, то на ринку складеться ситуація, коли в агросекторі доведеться возити людей на більші відстані.

Логістика

Щонайменше на кілька майбутніх років одним з обмежувальних факторів ефективності нашого агроринку буде саме логістика, що збільшуватиме наші витрати на одиницю продукції. Усе через те, що в цій галузу немає простих рішень, а навіть якщо є, то вони не застосовуються.

Земельна реформа

Останні два роки те, що відбувалося навколо ринку землі, оберталося довкола Міжнародного валютного фонду. Є очікування, що таке обговорення триватиме. Сам ринок землі запустять, але, можливо, не наступного року — в рік виборів такі рішення приймати складно.

Зараз триває процес децентралізації. Роль об’єднаних територіальних громад зростає. Цього року їм буде передано 760 000 га державної землі, і є питання оформлення. Кабінет Міністрів багато чого не врахував з юридичного боку. Але коли прийде питання переукладання договорів, місцева влада висловить свою позицію.

Фінансові ресурси

$2 млрд прямих іноземних інвестицій на рік, які ми зараз маємо, — це соромно. Українському ринку на рік потрібно $5 млрд тільки в агросектор.

Поради українським фермерам за таких трендів надала керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб.

«Ми не можемо знати на 100%, що буде відбуватися з урожаєм на світових ринках в майбутньому, через це ми повинні навчитися планувати свій бізнес. І є дві речі, які дуже часто роблять нестабільним український агробізнес. Перша — недостатнє своєчасне фінансування, тому що ми спочатку сіємо, а потім виявляється, бракує врожаю. Або посіяли більше і отримуємо надлишок. Друга — ми, наприклад, очікували, що експортна ціна кукурудзи буде $180, а сьогодні вона значно нижча. Тому треба вміти користуватися додатковими фінансовими інструментами, такими як аграрні розписки. Це допоможе вам дістати гроші та хеджувати ризики», — зазначила Фейрлемб.

Після виступу головних спікерів присутні почали ставити запитання, але головне з них експертам поставив модератор Landlord Club, виконавчий директор фонду Блейзера Олег Устенко: «Інвестиції знижуються, погода погіршується, яким чином врожайність в Україні зростає?»

«Українські фермери мають внутрішній стрижень. Так, бракує ресурсів, спеціалістів, але насправді українські фермери мають правильні навички, вміють працювати і використовувати сучасні технології. Історично українські фермери не вміють працювати з банками. Чому бракує фінансування від іноземців або з інших джерел? Тому що є велика різниця між ризиком вкладати в Україну і вкладати в українське сільське господарство. Український фермер більш надійніший, ніж ситуація навколо нього. Тому що він працює на землі. Чому я говорю про аграрні розписки — коли ви приміряєте ризики фермера, то він зрозумілий контрагент, який має бізнес, має землю, з якими можна працювати», — пояснила керівник IFC.

Вже після закінчення головного заходу, у більш неформальній обстановці, представники компаній розповіли журналістам про своє бачення трендів на українському аграрному ринку.

Головний агроном господарства «Агрофорт» Віктор Чайківський зауважив, що для вітчизняного агросектора на наступні п’ять років прибутковими залишаться традиційні види агробізнесу, та перелічив топ-3 прибуткових напрями.

• Елеватор. Сьогодні це безпрограшний варіант, усі сільгоспвиробники страждають від того, що є врожай — нема де розмістить. Для успішного бізнесу зі зберігання зернових повинна бути інфраструктура, як мінімум залізниця, комунікації, прийомка, ваги, своя лабораторія. Проте слід обачливо підходити до будівництва елеватора, деякі «кустарні» елеватори й досі стоять не заповнені, а також треба розуміти регіон, де дефіцит зберігання найгостріший.
• Взяти в оренду землю та вирощувати п’ять основних культур —кукурудзу, соняшник, сою, ріпак і пшеницю. Вони приносять гарний прибуток. Для цих культур потрібно мати мінімум тисячу гектарів для рентабельності. І якщо починати з нуля, закладати потрібно мінімум $20 000 на кожен гектар, тому що потрібна хімія, добрива, насіння та багато іншого.
• Переробка. Прибутковим є виробництво олії.

«Ми аграрна країна, ці топ-3 будуть актуальні ще мінімум п’ять років. Промисловості в Україні мало, та все тримається на сільському господарстві. До нішевих культур ставлюся спокійно, вони можуть вистрілити раз на 10 років. Для тваринництва потрібно набагато більше капіталовкладень. Плюс аби заробляти на тваринництві, треба працювати 365 днів на рік», — пояснив свій вибір агроном.

Трейдер компанії Spike Trade Юрій Гаврилюк поділився трендами у сфері продажів аграрної продукції.

«Важливо, що наші виробники задумалися над хеджуванням своїх ризиків. Усі звикли лише старими методами продавати тоді, коли вони потребують коштів. Але світ рухається вперед, і якщо американський фермер давно займається хеджуванням на Чиказькій біржі, то наші ні. Хоча для українських виробників є вже достатньо інструментів, таких як своп-контракти, контракти з мінімальною ціною, прив’язка до аукціонів. Також цього року бачимо прорив — різного роду платформи на базі месенджерів, інтернет-сервісів, де можна купити чи продати, як фізичний контракт, своп-контракт. Головне збільшувати ліквідність у тому напрямку, тому ми будемо цікавіші для наших зовнішніх покупців. Але ці інструменти для того і зроблені, щоб виробник міг більше зосередитися на власному виробництві, а трейдер — займатися торгівлею й отримувати максимальний зиск з цього. Кожен має робити свою роботу. Потенціал України можна збільшити в декілька разів, просто продаючи товар один одному, навіть у межах країни. Для виробника це плюс, тому що з’являється більше потенційних покупців безпосередньо на його фізичний товар. А для країни це привабливість на зовнішніх ринках перш за все», — підкреслив Гаврилюк.

Фото: Олександр Ларичкін.

Відсутність ефективного та прозорого ринку землі не сприяє відновленню ґрунтів, про це заявив генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль  на телеканалі ТРК «Київ», повідомляє прес-служба УАК.

На думку Павла Коваля, питання якості землі – багатосистемне. З 2011 року  процес зниження якості чорноземів дещо уповільнився і на сьогодні Україна втрачає 130 кг гумусу на 1 га.

«До цього призвели декілька факторів. Зокрема, різкі кліматичні зміни, які перетворюють наш південний степ на напівпустелю. в Україні близько 15 млн га – а це третина  із наявних майже 42 млн га – підлягають зрошенню й на державному рівні потрібна ефективна інвестиційна програма із впровадження зрошувальних систем», – вважає генеральний директор УАК.

За його словами, аграріям також необхідно змінювати систему землеробства, за якої відбувається природне відтворення чорнозему.

«До слова, 33% світових запасів чорнозему – це українські землі, які почали втрачати запаси гумусу ще за радянських часів, коли рівень інтенсифікації аграрного виробництва був найвищим. На жаль, Україна за останні десятиріччя вже втратила 0,1% гумусу. На перший погляд цифра не значна, але це можна буде відтворити лише протягом 100 років раціонального використання земель. Загалом, відсутність ефективного та прозорого ринку землі не сприяє відновленню ґрунтів», – переконаний Павло Коваль.

30% ринку напівкопчених і варено-копчених ковбас в Україні в тіні. Його забезпечують дрібні виробники, які, як правило, працюють в західних регіонах України, а також контрабанда ковбас з Польщі та Італії. Про це йдеться в дослідженні аналітиків компанії Pro-Consulting.

Згідно матеріалу, найбільш популярні в українських споживачів варені і напівкопчені ковбаси. Вони займають в загальному обсязі виробництва 69,2% і 17,3% відповідно. Найменше на ринку копчено-печених м’ясних виробів, таких як корейка, бекон і грудинка.

«Криза, що почалася в 2014 році, торкнувся і ковбасну галузь. В результаті його впливу, виробництво ковбас скорочувалася протягом 2015 і 2016 років. Лише в минулому році тенденція змінилася на протилежну і почалося зростання. Загальному тренду слідував і сегмент напівкопчених ковбас», – йдеться у матеріалі.

Зі слів аналітиків, українському ринку ковбас є куди зростати. Так громадяни споживають м’яса в середньому 53 кг на одну людину в рік, тоді як фізіологічна норма – 80 кг. У той же час фінансові можливості нашого населення ще недостатні для того, щоб радикально збільшити рівень споживання м’ясних виробів. Розуміючи це, виробники намагаються уникати різкого підвищення цін і працюють в напрямку вдосконалення якості продукції свого бренду і освоєння нових ринкових ніш.

«Ціна ковбаси залишається в Україні головним орієнтиром для споживачів. Особливо важливу роль вона відіграє для людей з низьким рівнем доходу: молоді, пенсіонерів. Більш забезпечені верстви населення, а серед них особливо жінки, приділяють підвищену увагу якості товару. Такі споживачі готові віддавати більше грошей за ковбасу, що не містить шкідливих добавок і ГМО. На перевагу також впливає популярність ковбасного бренду», – наголосили в компанії.

Згідно дослідженню, менш важливий для покупців –  дизайн упаковки. На нього звертає увагу в основному молодь. Місце виготовлення ковбаси набагато більше впливає на вибір товару.

«За статистикою, 90% міських жителів віддають перевагу продуктам місцевого виробництва. Через заклопотаності правильністю зберігання продукції в торгових точках, частіше ковбаса купується в супермаркетах, ніж на ринках. Найбільше ковбасних виробів купується у вигляді цілого «батона» вагою 400-600 грам, потім йде розрізана ковбаса і упакована нарізка», – заявили фахівці.

Та додали, що сьогодні українські виробники ковбаси перебувають у непростій ситуації. Подорожчання м’яса, інших інгредієнтів і енергоресурсів робить виробництво менш рентабельним.

«Різко піднімати ціну не можна, так як в умовах високої конкуренції споживач, швидше за все, вибере товар іншої торгової марки. З тієї ж причини небажано змінювати і рецептуру в сторону застосування більш дешевих інгредієнтів. Наявність сірого ринку, на якому продукція набагато дешевше, хоч і менш якісна, ще більш стискає простір для маневру. Виходом з такого становища може бути як оптимізація всіх виробничих процесів без втрати якості товару, так і розширення збуту за рахунок виходу на міжнародні ринки. Подальшому розвитку ковбасної галузі сприятиме підвищення рівня доходів населення нашої країни», – кажуть в компанії Pro-Consulting.

За підсумками січня-березня 2018 року ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ДПЗКУ) збільшила чистий прибуток на 2,2% – до 3,047 млрд гривень. Про це повідомляє видання «Інтерфакс-Україна» з посиланням на квартальний звіт компанії в системі розкриття інформації «Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку».

«Валовий прибуток скоротився на 38,6% – до 255,1 млн гривень, операційний – в 5,4 рази, до 43,3 млн гривень. У той же час стаття «інші доходи» ДПЗКУ в першому кварталі показала зростання в 6,8 рази – до 2,275 млрд гривень», – йдеться у повідомленні.

За даними видання, в 2016 році ДПЗКУ скоротила чисті збиткі майже в п’ять разів у порівнянні з 2015 роком – до 765,5 млн гривень. Її чистий дохід від реалізації в 2016 році зріс на 5,6% – до 13,1 млрд гривень.