Як діджиталізація спричинила мільйонну революцію в агро: про що говорили на Context Talks

Зі вступним словом виступив професор та викладач kmbs Едуард Мальцев, який привітав гостей та розповів про ціль створення Context Talks:

«Context Talks – це наш новий проект про контекст або, інакше кажучи, про контекстні умови, у якому працює бізнес в Україні та світі. Фактично це розмова з управлінцями про те, що відбувається, як це впливає на умови управління, на умови формування бізнес-моделей, стратегій тощо. Тобто того, як управляти, як створювати і жити в середовищі. Ми плануємо створювати ці конференції разом зі спільнотою Києво-Могилянської бізнес-школи».

Project Manager в Kyiv-Mohyla Business School (kmbs) Роман Горбань у своєму виступі конкретизував та детально розкрив поняття Agriculture 4.0, AgriFood та Agricultural Revolution, і який, власне, вони приховують контекст:

«Якщо говорити про Agriculture 4.0, то тут можна навести кілька тез:

1. Потужний тренд суттєвого підвищення сталості та ефективності AgriFood бізнесу в умовах зростання кількості населення та змін клімату, зокрема, точного землеробства.
2. Використання нових технік та технологій у виробництві
3. Інкорпорування крос-індустріальних технологій та застосунків – Інтернету речей (IoT), використанню великих даних (Big Data), AI, ML, тощо.
4. Формування ділових екосистем, що сприяють індустріальним та крос-індустріальним інноваціям, діджиталізації та інновації бізнес-моделей.

Якщо говорити про сталий розвиток AgriFood, то тут є прив’язка до глобальних цілей FAO, де говориться про важливість системи Web-development упринципі. І якщо, наприклад, взяти сектор інновацій та інфраструктури, то сільське господарство може робити ( і робить) значний внесок у ВПП країн, що розвиваються. Себто, можна з упевненістю сказати, що сектор AgriFood є досить впливовим на систему Web-development.

Коротко хотілося б пройтись по Agriculture revolution, виділивши кілька головних трендів. Їх, насправді, існує велика кількість і класифікація теж різна. Проте можна сказати точно, що це internet of things: в сенсорах обладнання, в польових сенсорах, що допомагає відслідковувати й попереджати різного роду поломки й відповідно зупинку техніки. Це про робототехніку, різного роду датчики, про машини, навчання, про аналітику, про Big Data, загалом про все те, з чим наразі працює агросектор. І тут можемо сказати, що ми всі ці технології можемо якимось чином категоризувати У цьому контексті є майданчик венчурного капіталу Agfunder, який робить щорічні звіти. У них закладена велика кількість категорій. Тут і біотехнології AgriFood, агробізнес маркетплейси, біотехнології та ін. І для того, щоб зрозуміти, наскільки активно відбувається підрив AgriFood сектору з точки зору digital, можемо поглянути на суму інвестицій, які в 2018 році становили $17 млрд» – резюмував фахівець.

Дуже динамічним та палким вийшов доклад екс-міністра економіки Олексія Павленка на тему «Вплив державної політики на бізнес-моделі в AgriFood». Так, чиновник зазначив, що Україна має унікальні умови для агровиробництва – чорноземи, і при цьому є єдиною країною з оптимальними кліматичними умовами щодо вологості. У той час, як, за даними FAO, 860 млн людей у світі мають проблеми з доступом до їжі, в основному, через проблеми з водою та зношеністю грунтів, в Україні лише 5 областей потребували зрошення. Щоправда, через зміни клімату зараз таких регіонів буде більше. Проте й зараз країна має реальні можливості збільшити агровиробництво удвічі. Серед перспективних ринків для вітчизняних фермерів Павленко назвав Китай, який потребуватиме збільшення експорту курятини, а також ринок Африки.

Також політик навів головні тези структури українського агроекспорту та імпорту:

• Зернові без переробки складають менше половини агроекспорту, тож не варто розглядати український експорт сільгоспродукції винятково як сировину. Загалом зернові – це 43% агроекспорту.
• Аграрний сектор дає Україні – 55% виручки експорту в доларах.
• У поточному році очікується новий рекорд України по зборах урожаю і та агроекспорту.
• СНД уже не є ключовими країнами для українського агроекспорту. Структура українського агроекспорту суттєво змінилася з 2016 року після агресії Росії на Донбасі. До цього 33% експорту йшло на країни СНД. Зараз ринок країн СНД (6,6%) удвічі менший, ніж ринок країн Африки (15,2%). У той же час, ринок країн Африки вдвічі менший, ніж ринок ЄС (33,9%).
• Ринок країн ЄС дає Україні за рахунок агроекспорту приблизно 5,2 млрд доларів на рік. Найбільше агропродукції йде на ринок Азії (понад 41%, і цей ринок дає  найбільше виручки – до 7 млрд доларів на рік.
• Україна посідає перше місце у світі як експортер соняшникової олії. Основна країна, куди йде український експорт цієї продукції – Індія, номер два – Китай.
• Саудівська Аравія є імпортером номер один українського ячменю.
• Серед імпортерів кукурудзи номер один – Китай, номер два – Єгипет.
• Нідерланди увійшли в першу трійку імпортерів української продукції за останні три року. Цьому сприяє державна стратегія країни: орієнтація на переробку продукції.
• Україна несподівано стала номером один за імпортом картоплі, хоча сама виробляє 26 млн тонн на рік при споживанні 6 мільйонів. При цьому імпортує картоплю з Білорусі. Олексій Павленко пов’язує це з тим, що 98% картоплі українці вирощують у приватних домосподарствах і годують нею свиней. При цьому у країні немає сховищ для тривалого зберігання, через що й розвинений імпорт.
• Україна може збільшити виробництво риби, але потрібні потужні інвестиції.

Хвилю експортно-імпортної політики підхопив і заступник голови правління МХП з комерції і маркетингу Сергій Іванов. За його словами, Миронівський хлібопродукт чудово розуміє потреби ринку, відтак активно нарощує об’єми експортної продукції. Лише за останні 3-4 роки компанія розширила діапазон реалізації курятини у понад 80 країн. Утім, МХП не ставить пріоритетом розвиток виключно зовнішніх ринків, віддаючи 50% виробленого м’яса птиці на український ринок.

Читайте: Франція розширюватиме біогазову енергетику: у країні встановили надзвичайний кліматичний стан

«Китайський ринок – високомаржинальний. Це ринок, на якому хочуть бути присутні всі. Постачання продукції на ринок Китаю дає виробнику м’яса птиці унікальну можливість, оскільки забезпечує високу маржу, чим створює умови для розвитку бізнесу, для інвестування в подальше виробництво», – підкреслив Сергій Іванов.

Також менеджер висловив сподівання, що вже за 3-4 місяці Україна зможе досягти домовленостей із Китаєм щодо постачання м’яса птиці.

Щодо безпосередньо використання діджитал бізнес-моделей, то за словами пана Іванова, вони є набагато дієвішими за вже сталі маркетингові ходи. Заступник голови правління МХП презентував програму фактичного цифрування клієнтів.

«Якщо говорити про структуру продаж компанії, то ми чітко для себе цифруємо клієнтів у форматі B2B. Це супермаркети, м’ясопереробні заводи, партнерська мережа, франчайзингова, з якому ми активно співпрацюємо. Відтак для досягнення максимального маркетингового ефекту ми використовуємо власну діджитал екосистуму. Вона не є унікальною, проте достатньо дієвою і складається на наступних інструментів:

• E-commerce platform
• CRM system
• BI system analytics
• Predictive models
• Heat map

При цьому, потрібно розуміти, що нам вдається досягати максимального ефекту тільки тоді, коли ці інструменти поєднані між собою, доповнюючи один одного. Самі по собі вони були б менш корисними», – підкреслив пан Іванов.

Інноваційну модель Kernel в AgriFood презентував генеральний директор компанії Євген Осипов.

Наразі «Кернел» активно використовує технологію Big Data й отримує від цього конкретні переваги: це, насамперед, автоматизація виробничого процесу (зокрема планування і контролю), а також значне заощадження фінансових ресурсів.

Євген Осипов відзначив, що коли 4–5 років тому «Кернел» взяв в обробіток великий земельний банк, то відразу зіштовхнувся з кількома проблемами – управління, планування, контроль. Вирішити це все комплексно агрохолдингу допомогла діджиталізація, а саме технологія Big Data.

«Почавши діджиталізувати процес, ми зрозуміли, що Big Data – це колосальний ресурс, який можна використовувати, щоб підвищити свою ефективність», – підкреслив Євген Осипов.

Як приклад, гендиректор навів планування сівозміни. За його словами, кількість даних, які треба проаналізувати для прийняття рішення (характеристики ґрунтів, культури, ЗЗР, добрива та інші особливості вирощування), настільки велика, що для людини, агронома, – це дуже складне завдання, і ефективно все врахувати без технологій неможливо.

Тому компанія довірила цей процес цифровим технологіям і в результаті дійшла висновку, що на своїх землях вони можуть застосовувати сівозміну 2–4 культур:

«Дві ідеально, три, максимум чотири. Більше точно бути не повинно. І це дуже спрощує процес».

За словами Євгена Осипова, це той приклад, коли бажання автоматизувати виробництво привело до зміни підходу до бізнесу як такого.

Нагадаємо, раніше Олексій Павленко розповів, за яких умов крупний інвестор стане скуповувати українські землі.

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати