Новини / Технології     22 травня 2019 15:23

В Україні є можливості повністю замінити імпортні енергоносії біогазом

Розвиваючи біоенергетику, Україна може повністю відмовитися від імпорту газу. Так вважає директор департаменту відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива Держагентства з енергоефективності та енергозбереження Юрій Шафаренко.

Про це повідомляє Укрінформ.

Потенціал сільгоспсировини в Україні на сьогодні використовують неефективно. Загальна потужність вітчизняних біогазових установок трохи перевищує 50 МВт.

Водночас експерти підрахували, що лише із 37% відходів сільгоспсировини Україна може отримати понад 10 млрд м3 газу. А якщо використати для виробництва енергетичних культур малородючі землі, держава зможе замістити майже 20 млрд м3 газу.

Читайте: У Франції раз на два дні відбувається самогубство фермерів

Такі потужності біоенергетики дозволять країні повністю відмовитися від імпорту газу.

«У підсумку, ми можемо замістити весь імпорт, навіть більше, не вирубуючи жодного дерева», – наголосив Юрій Шафаренко.

Landlord раніше повідомляв про те, чому в Україні встановлюються лише біогазові станції великої потужності та за яких умов фермерські біогазові установки у країні можуть стати привабливими для інвесторів.

Технології        18 липня 2019 16:27

Наймасштабніший у Європі біогазовий комплекс будує МХП на Вінниччині

Зелену енергію та добрива на Вінниччині вироблятимуть з курячого посліду. Агрохолдинг МХП завершує будівництво першої черги біогазового комплексу потужністю 12 МВт. 

Про будівництво біогазового комплексу на ТОВ «Вінницька птахофабрика» повідомляє ВінницяОк. Комплекс після повного введення в експлуатацію має стати найпотужнішим та найбільш інноваційним в Європі.  Повна потужність комплексу після завершення будівництва складе 24 МВт.

Інвестиції агрохолдингу «Миронівський хлібопродукт» в першу чергу комплексу склали близько 25 млн євро. Виробництво біоенергії з курячого посліду на новому комплексі відповідає екологічним стандартам. Використовується спосіб анаеробної ферментації, аналогічний тим процесам, що відбуваються у шлунку великої рогатої худоби.

– Працюють бактерії: білки, жири та вуглеводи розкладають на біогаз, – розповідає Іван Тракслер, керівник MHP Energy.

Читайте: Біогазові установки: за півроку введено в експлуатацію 20 МВт потужностей

Унікальність комплексу ще й в тому, що біогаз (метан) повністю очищається від сірководню.

Також у комплексі побудована котельня, що працює на біомасі власного виробництва. Планується виробництво органічних добрив.

Як повідомляв раніше Landlord, МХП на своїх підприємствах впроваджує екологічні програми: систему екологічного менеджменту, програму зниження викидів парникових газів, а також план управління пестицидами.

Поділися

Зелена енергетика        17 липня 2019 09:52

Біогазові установки: за півроку введено в експлуатацію 20 МВт потужностей

За перші 6 місяців в Україні введено в експлуатацію біогазових потужностей в 1,5 разу більше, ніж за весь минулий рік, – 20 МВт.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, станом на кінець першого півріччя 2019 року в Україні діють 43 біогазові установки загальною потужністю 66 МВт.

Читайте: 4 поради для успішного запуску біогазового комплексу

Більшість біогазових установок генерують електроенергію з відходів аграрної промисловості – 44 МВт. Відходи на звалищах використовують для виробництва 22 МВт біогазових потужностей.

У зведення біогазових установок в Україні інвестовано 100 млн євро.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Україні є можливості повністю замінити імпортні енергоносії біогазом.

Поділися

Технології        04 липня 2019 10:01

4 поради для успішного запуску біогазового комплексу

В Україні вже накопичений достатній досвід для розвитку біогазової енергетики і найближчим часом очікується подвоєння потужностей виробництва та використання біогазу.

Останніми роками українські фермерські господарства досить вдало опанували технології використання енергії біомаси у господарській діяльності. Здебільшого йдеться про застосування твердопаливних котлів — їх пристосовують для роботи навіть таких складних об’єктів, як зерносушарки, елеватори, переробні комплекси тощо. За низки наявних недоліків, які мають такі проєкти, їх очевидною перевагою є доступність і дешевина палива, на відміну від традиційного природного газу. А головним недоліком — недостатня теплотворна здатність пожнивних залишків у разі, коли йдеться про обробіток зерна з високою вологістю.

Більш перспективною нішею відновлюваної енергетики, окрім, звісно, фотовольтаїки, вважається встановлення біогазових установок та як поки що далека перспектива — заводів з повного очищення біогазу і подача газу до мереж загального користування. Фактично власник біогазової станції отримує біологічний аналог звичайного природного газу. Головною перешкодою для впровадження проєктів залишається висока вартість, але процес появи нових біогазових потужностей прискорюється.

Біогазова динаміка

Минулий рік можна вважати досить вдалим для вітчизняної біогазової галузі — за даними Біоенергетичної асоціації України, станом на початок 2019 року у країні налічувалося 18 діючих біогазових станцій. При цьому 12 з них отримали дозволи на використання «зеленого» тарифу. Сумарна встановлена потужність проєктів на кінець 2018 року сягала 27,3 МВт — потужність окремих проєктів становить від 0,125 до 5,7 МВт.

Як зазначають фахівці Асоціації, здебільшого проєкти біогазу в аграрному секторі орієнтовані на виробництво електричної енергії та подальший продаж її за «зеленим» тарифом. Наприклад, у 2017 році біогазові установки скинули у загальні мережі 53 ГВт·год електроенергії, а у 2018-­му, у міру введення нових потужностей в експлуатацію — вдвічі більше, близько 113 ГВт·год.

Більш поширена на європейських теренах корисна утилізація теплової енергії, виробленої за рахунок біогазу, в Україні представлена досі поодинокими проєктами. Найбільшим тут залишається Глобинський біоенергетичний комплекс, проєктна потужність якого — отримання 150 м 3 біогазу на добу, теплова енергія йде на виробничі потреби цукрового і соєвого заводів. Ще одним піонером розвитку теплоенергетичного напряму можна назвати комплекс птахофабрики «Оріль­Лідер».

Унікальність останнього полягає ще і в тому, що на комплексі птахофабрики встановлені когенераційні потужності, розраховані на отримання як теплової, так і електричної енергії.

Що робить комплекс успішним

Тому на останньому прикладі можна розглянути невеликий кейс досягнення ефективності роботи біогазового комплексу, матеріали для якого були надані Біоенергетичною асоціацією України.

Щоб правильно побудувати і запустити біогазовий комплекс, необхідно виконати низку передумов:

  • спроєктувати та побудувати біогазовий комплекс, дотримуючись усіх вимог щодо якості матеріалів, ізоляції та технологічного обладнання;
  • правильно організувати процес пусконалагоджувальних робіт до отримання першого біогазу;
  • отриманий біогаз довести до належної якості перед подачею у когенераційну установку;
  • вивести когенераційну установку на задану потужність та щоденно контролювати основні параметри стабільного функціонування біогазового комплексу.

Якщо врахувати, що на «Оріль­Лідер» протягом п’яти років було вироблено 100 млн м 3 біогазу і 200 млн кВт·год електроенергії, скорочено викид парникових газів на 700 000 т у еквіваленті СО2, утилізовано 300 000 т курячого посліду та очищено 700 000 м 3 стічних вод, до порад варто прислухатися.

Почнемо з початку: при проєктуванні комплексу важливо брати до уваги всі аспекти місця його розташування. Для того щоб максимально використовувати наявні ресурси, необхідно врахувати існуючі комунікації та мережі, як, наприклад, трубопровід для передачі виробленої теплової енергії віддаленим споживачам або паропровід для постачання виробленої пари. Логістичні особливості доставки, зберігання, складування та контролю кількості вхідної сировини відіграють не менш важливу роль. Логістика постачання сировини повинна бути мінімальною та відбуватися дуже швидко й ефективно. А оптимальне розміщення ферментаторів та іншого технологічного обладнання комплексу допоможе скоротити експлуатаційні витрати.

На етапі будівництва слід використовувати якісні матеріали відповідно до будівельних норм (якість бетону, товщина та якість утеплювача, якість трубопроводів тощо), а також передбачити встановлення вимірювального обладнання на всіх етапах виробництва для подальшої правильної експлуатації комплексу.

Пусконаладка і вихід на планову потужність — найскладніший етап у реалізації проєкту біогазового комплексу, який потребує кваліфікованих спеціалістів. Обслуговуючий персонал, біотехнологи та оператори повинні пройти попереднє навчання для ефективного управління і вчасного реагування та усунення проблем, що виникатимуть у роботі комплексу. Необхідною складовою є наявність лабораторного обладнання, яке дозволить щоденно оцінювати склад вхідної сировини, показники роботи ферментатора, якість газу, а також правильно і вчасно їх коригувати. На етапі пусконаладки важливо мати програму виходу на планову потужність та чітко її дотримуватися, забезпечивши постачання достатньою кількістю сировини.

Нарешті, біогаз, який отримується після запуску процесу, не відповідає якісним показникам, необхідним для роботи когенераційної установки. Біогаз повинен пройти процес десульфуризації для того, щоб знизити вміст сірководню, який, наприклад, для курячого посліду може становити близько 4000 ppm у ферментаторі, до рівня 100–200 ppm, рекомендованих виробниками когенераторів.

Втім, саме використання когенераційних модулів теж має свої нюанси. Зокрема, крім виходу на максимальний обсяг виробництва електроенергії необхідно також оптимізувати витрати електроенергії на власні потреби та врахувати можливості використання теплової енергії. Після завершення пусконаладки і проведення тестування когенераційних блоків із поступовим збільшенням потужності та виходом на стабільну генерацію необхідно в подальшому проводити постійний щоденний контроль за дотриманням встановлених параметрів роботи біогазового комплексу.

Стабільне функціонування біогазового комплексу залежить від вхідної сировини, кількість та якість якої повинні жорстко контролюватися. Для цього необхідне проведення щоденних лабораторних досліджень, за результатами яких вносяться відповідні зміни в технологічний процес для дотримання стабільного виробництва біогазу. Не менш важливим є створення складу запасних частин, що допоможе в організації вчасного технічного обслуговування основного обладнання та вимірювальних приладів, а також аварійних ремонтів.

Прогноз

За інформацією Біоенергетичної асоціації України, найближчими часом очікується як мінімум подвоєння електрогенеруючих потужностей на біогазі — йдеться про горизонт у два­три роки. Такі компанії, як «Миронівський хлібопродукт», «Теофіпольська енергетична компанія» та «Гудвеллі», отримавши досвід будівництва та експлуатації існуючих потужностей, прийняли рішення щодо будівництва нових біогазових комплексів.

Так, вже є попередня інформація про наміри МХП щодо будівництва комплексу біогазу потужністю 20 МВт у Вінницькій області, «Теофіпольської енергетичної компанії» (біогазова станція на 15 МВт у Хмельницькій області) та «Гудвеллі» — щодо введення в експлуатацію 1 МВт потужностей в Івано­Франківській області.

Поки що найбільшим фінансовим партнером і біогазових проєктів, і біоенергетичних проєктів взагалі виступає Європейський банк реконструкції та розвитку в Україні. Як зазначив заступник директора, регіональний координатор відділу енергоефективності та зміни клімату банку Сергій Масліченко, установа активно спонсорує проєкти у галузі біомаси та біогазу в АПК та вже підтримала 12 проєктів у цьому секторі. ЄБРР планує продовжувати підтримку сектора та вважає необхідним об’єднати постачальників біосировини та споживачів біосировини (відходів сільського господарства), сприяти створенню ринку сільгоспвідходів та налагодженню логістичних ланцюгів постачання біосировини від поля до станції, які повинні почати працювати та розвиватися на ринкових принципах. Ідея створення такого партнерства полягає у тому, щоб системно працювати в галузі використання відходів сільського господарства в АПК.

Європейський приклад

На відміну від України, де біогазовий напрям з огляду на високу інвестиційну вартість розвивають великі компанії, у країнах ЄС біогазові установки є майже невід’ємним атрибутом навіть невеликих фермерських господарств. Є оціночні дані Європейської біогазової асоціації про те, що щонайменше 50% фермерських господарств європейських країн мають такі установки різної потужності завдяки різним програмам державного стимулювання.

Наприклад, у Німеччині вважають, що мінімальна кількість вже діючих фермерських біогазових станцій становить приблизно 10 000. Здебільшого йдеться про установки малої потужності. Частка біогазу у поставках первинної енергії у Данії у 2017 році сягала 22%.

Фактично це та кількість, коли вже можна порушувати питання про можливість і перспективу повного заміщення природного газу біометаном (очищений біогаз).

На сьогодні біометан виробляють переважно шляхом очищення біогазу та подають у газорозподільчі мережі з подальшим використанням для виробництва електричної та/або теплової енергії або використовують як автомобільне паливо.

Згідно з даними Європейської біогазової асоціації, наприкінці 2016 року (на жаль, свіжішої інформації асоціація не наводить), у країнах ЄС–28, а також Ісландії, Норвегії, Сербії та Швейцарії налічувалося 17 662 біогазових комплекси, з яких 497 очищували отриманий біогаз до біометану. Для порівняння у 2011 році в Європі таких біогазових комплексів налічувалося лише 187.

При цьому, як підкреслюють у Європейській біогазовій асоціації, загалом рівень розвитку сектора біометану залишається недостанім і відстає від рівня розвитку сектора біогазу. Втім, за найближче десятиріччя прогнозується його стрімкий ріст: сценарій зеленої революції десятирічного плану розвитку передбачає, що у перспективі біометан буде становити третину європейського виробництва газу.

Зазначимо, що у Європейській біогазовій асоціації досить високо оцінюють потенціал виробництва біогазу і біометану в Україні. Навіть за наявної структури аграрного сектора Україна з відходів та побічної продукції агропромислового комплексу може отримувати близько 3,2 млрд м³ біометану на рік. Ще 3 млрд м³ біометану можна отримати при вирощуванні енергетичної кукурудзи або інших енергетичних культур на незадіяних сільськогосподарських землях, які становлять близько 3% від загальної площі орних земель України.

Текст: Михайло Дикаленко

Поділися

Технології        27 червня 2019 12:17

У Кропивницькому в липні запустять біогазову електростанцію вартістю 2 млн євро

У середині липня на міському полігоні твердих побутових відходів у Кропивницькому запустять біогазову електростанцію потужністю 635 кВт. Загальна вартість проекту становить близько 2 млн євро.

Про це повідомляє Delo.

Зараз облаштування станції перебуває на завершальній стадії. На цей момент здійснено будівельно-монтажні роботи та  відпрацьовано пусконалагоджувальні процеси. Орієнтовно через місяць, після отримання необхідних дозвільних документів, станцію буде введено в дію.

Читайте: Як вирощують мелітопольську черешню: за 3 роки компанія інвестувала у свій розвиток 20 млн грн

Планується, що за рік біогазова станція вироблятиме до 5080 тис. кВт·год електроенергії, якої за розрахунками вистачить для забезпечення енергопотреб 1400 осіб протягом року. Електроенергію продаватимуть у загальну мережу за «зеленим» тарифом.

Адміністрація міста сподівається, що дегазація полігону дозволить істотно поліпшити загальну екологічну ситуацію в місті й ліквідувати загрозу пожежі на звалищі.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Японії відкрили теплицю площею 13 га з електростанцією на біомасі.

Поділися

Аналітика        30 липня 2018 08:59

Біогазові технології здатні значно поліпшити економіку аграрних підприємств

Сучасне європейське сільське господарство та біогазові технології вже стали нероздільними поняттями. За оціночними даними Європейської біогазової асоціації, близько у 50% європейських фермерських господарств встановлені біогазові установки (БГУ). За словами Віктора Бобровського, директора «СКБ Ватра», що поставляє в Україну біогазові технології компанії agriKomp, тільки у Німеччині налічується близько 10 000 фермерських БГУ різної потужності.

Частка біогазу у поставках первинної енергії у Данії, як розповідає голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха, вже доходить до 22% — фактично країна впритул підійшла до повного заміщення природного газу очищеним біогазом.

Що маємо

Біогазовий сектор України залишається нерозвинутим через низку факторів. У квітні 2018 року загальна потужність вітчизняних БГУ, за інформацією Біоенергетичної асоціації України, сягала лише 40,6 МВт. При цьому, як уточнює Гелетуха, приблизно половина біогазових потужностей припадає на станції, встановлені на полігонах твердих побутових відходів, тобто міських звалищах. На агросектор і харчову промисловість припадає близько 20 МВт потужностей.

І це при тому, що вже зараз за рахунок біогазових технологій агропідприємці можуть замістити близько 4,6 млрд куб. м природного газу на рік, що повністю покриває потребу українського сільського господарства.

Затрати і тарифи

Однією з причин слабкого розвитку виробництва і використання біогазу в Україні можна вважати необізнаність аграріїв щодо переваг біогазових технологій. Та ця проблема другорядна. На першому місці знаходиться економіка — і загальні економічні умови в Україні, і державна політика підтримки біогазового напряму (на відміну від європейських країн) аж ніяк не сприяють масовому встановленню БГУ.

По-перше, встановлений «зелений» тариф на електроенергію з біогазу (0,124 євро за 1 кВт) є чи не найнижчим у Європі й може бути вигідним лише для об’єктів великої потужності. По-друге, інвестиції у БГУ найбільші серед проектів відновлювальної енергетики і, можливо, енергетики в цілому.

За словами генерального директора «Зорг Біогаз Україна» Ігоря Реддіха, розмір інвестицій під ключ для БГУ потужністю 10 МВт становить 1800 євро за 1 кВт. Але при зниженні встановленої потужності розмір коштів у перерахунку на 1 кВт починає швидко зростати. Для БГУ у 2,5 МВт інвестиції становлять вже 2500 євро за 1 кВт, у 1 МВт — близько 3500 євро за 1 кВт. Для малих БГУ інвестиції зростають до 7000 євро за 1 кВт.

А далі, як зауважує Реддіх, усе впирається у термін окупності БГУ. Реалії України такі, що інвестори зацікавлені в об’єктах з окупністю два-три роки. Таку окупність можуть забезпечити БГУ потужністю 2,5–3 МВт. Можна розглядати як привабливі і БГУ від 1 МВт з окупністю до чотирьох років, розповідає Реддіх, але треба зважати, що господарство повинно мати достатню сировинну базу (тобто відходи). «Наприклад, БГУ у 1 МВт сировиною може забезпечити ферма не менш ніж на 10 000 голів великої рогатої худоби. А, скажімо, для окупності за два-три роки станцію потужністю 2,5 МВт необхідно щодобово забезпечувати 120 т бурякового жому. Якщо термін окупності становить п’ять-шість років, замовники відмовляються від проектів, незважаючи на те що у валюті такі проекті кредитуються під 5,25–6,5% на рік, навіть є приклади у 3,3% на рік», — каже Реддіх. Вдалими прикладами інсталяції БГУ, на його думку, були перша черга біогазової станції «Теофіполь» на 5 МВт із прогнозованою окупністю у два роки (до 2019-го), біогазовий завод «Астарти» з проектною потужністю 150 000 куб. м біогазу на добу з цукрового жому і відходів переробки сої.

За прогнозом Реддіха, у 2018–2019 роках в Україні буде побудовано (або розпочнеться будівництво) ще до 10 БГУ великої потужності. Замовниками будуть агрохолдинги із земельним банком від 20 000 га (біогазові заводи на 10–15 МВт), великі птахівники і виробники молока (до 10 МВт), цукрові заводи (2,5–7 МВт). Наприклад, на Гнідавському цукровому заводі зараз розглядають можливість встановлення БГУ. За словами заступника директора заводу Людмили Стемковської, інвестиції у модернізацію заплановані на рівні 15 млн євро. У першу чергу підприємство планує запустити установки віджиму та очищення жому для отримання добрив, а потім розглянути питання з БГУ.

Крім того, перспективною для БГУ залишається ніша спиртзаводів, вважає Реддіх, адже середній український спиртзавод за рахунок встановлення біогазової станції може за рік економити до 165 млн куб. м природного газу і має власну сировинну базу для БГУ.

Місце для малих

Втім, є в Україні і БГУ малої потужності. Прикладом може бути біогазова установка компанії «Деміс-Агро» на 100 кВт. Але там була особлива ситуація — свинокомплекс на 10 000 голів, розташований поруч із житловими будинками. Підприємство, інвестуючи у БГУ, насамперед вирішило екологічну проблему — прибрало неприємний запах. Є приклад спиртзаводу «Зелений гай», який встановив біогазову установ-ку на 125 кВт потужності для утилізації відходів виробництва.

Незважаючи на те що проекти були реалізовані ще до введення «зеленого» тарифу на електроенергію з біогазу, ці установки окупилися за п’ять-шість років.

Постає питання: чи можна взагалі в існуючих українських умовах зробити малі БГУ економічно привабливими? Почнемо з головного: терміну окупності. На жаль, для БГУ потужністю 100–300 кВт меншим за шість-вісім років, за підрахунками БАУ, його зробити не можна. Валютні банківські кредити для будівництва біогазових станцій під не-великі відсотки зараз, наприклад, видає Райффайзен Банк Аваль (від 3,3% на рік), Укргазбанк розглядає можливість такого кредитування під 7–7,5% на рік. Але йдеться про об’єкти великої потужності з коротким терміном окупності.

Як розповідає технічний директор Ecodevelop Михайло Лободін, компанія побудувала і запустила дослідний біогазовий комплекс малої потуж-ності (333 кВт) у селі Бзов Київської області. Власне експеримент полягає в тому, щоб познайомити аграрні господарства з біогазовими технологіями. Проект коштував 1,5 млн євро і має розрахунковий термін окупності шість-вісім років. Сировинною базою є власна ферма на 950 корів, і додатково підприємство закуповує 8 т силосу на добу. Добове виробництво біогазу становить 3600 куб. м. БГУ може виробляти на рік 2,64 МВт/год електроенергії та 3,16 МВт/год тепло-вої енергії. Крім того, додатковий дохід буде отриманий за рахунок виробництва рідких і твердих добрив — до 28 000 т на рік (добрива є природним «відходом» роботи будь-якої біогазової станції).

Але навіть за цих умов отримати кредит під будівництво Бзовської БГУ було дуже важко. На переконання Лободіна, «зелений» тариф для малих БГУ треба негайно подвоювати.

Взагалі ж, за підрахунками «СКБ Ватра», для роботи біогазової станції встановленою електричною потужністю, скажімо, 75 кВт за умови використання тільки рідкого гною необхідно мати ферму на 500 голів великої рогатої худоби. Якщо у БГУ використовувати і твердий, і рідкий гній, може бути достатньо стада орієнтовно у 300 голів. При додаванні біогазовий реактор 20% кукурудзяного або трав’яного силосу установка такого розміру може бути встановлена в господарстві з близько 200 голів великої рогатої худоби.

Як уточнює Бобровський, розмір інвестицій, а також термін окупності будь-якого проекту залежать від низки факторів: місця розміщення БГУ, кліматичних умов, наявної інфраструктури та інтенсивності використання вироблених БГУ ресурсів. За певних умов ефективність невеликого проекту може бути порівнянна з великим.

Європейське стимулювання

Досвід ЄС показує, що у більшості європейських країн фермерські господарства встановлюють БГУ потужністю у 50–100 кВт, це вигідно і є масовим явищем. Причина такого парадоксу дуже проста — вона полягає у рівні стимулювання біогазового напряму. По-перше, європейські країни розглядають БГУ як засіб боротьби з викидами парникових газів, передусім метану (станція збирає і утилізує метан, який може потрапити до атмосфери). Середня ставка за кредитами на біогазові й біометанові станції — 0,5% річних. Але на місцевому рівні вона може бути встановлена і нижче.

По-друге, європейські країни, де діє «зелений» тариф на електрику з біогазу (або аналог), встановлюють його диференційованому вигляді — най-вищий тариф видається для установок малої потужності.

По-третє, деякі країни ЄС встановили премії за продаж біометану (тобто очищеного біогазу) у розподільчі мережі низького тиску. Окремо реалізуються проекти самих БГУ, окремо — біометанових станцій, які проводять очистку газу до товарних показників. Прибуток розподіляється у пропорції відповідно до частки метану у біогазі, який поступає на біометанову станцію. Наприклад, у Німеччині у 2015–2016 роках вже діяло 185 біометанових станцій, у Великій Британії — 80, Швеції — 61.

Так, у Німеччині діє «зелений» тариф на електроенергію з біогазу у 0,134–0,237 євро за 1 кВт/год плюс технологічний бонус у 0,03 євро за 1 кВт/год у разі, якщо біогаз очищується. Аналогічне стимулювання застосоване в Австрії, де базовий «зелений» тариф на електроенергію з біогазу становить 0,156–0,186 євро за 1 кВт/год, а технологічний бонус — 0,02 євро за 1 кВт/год.

В Італії діє премія до ринкової ціни на природний газ — за чистий біометан доплачується 0,796 євро за 1 куб. м.

У Данії премія за чистий біометан становить 0,735 євро за 1 куб. м. А у Великій Британії на біогаз діє одразу дві премії: до ринкової ціни на електроенергію (0,1–0,116 євро за 1 кВт/год) і за біометан (0,56 євро за 1 куб. м). Наслідком введення премій на біометан у низці європейських країн стала зміна структури використання БГУ.

У 2010 році (коли встановлювалися премії), за даними Європейської біогазової асоціації, у мережу поставлялося 300 млн куб. м біометану. За прогнозами асоціації, зробленими ще у 2016-му, до 2020 року цей об’єм повинен був вирости до 6,5 млрд куб. м. Але фактично така планка буде досягнута вже у 2018-му.

Наведені приклади є найбільш показовими — у перелічених країнах введений режим найбільшого сприяння біогазовим проектам. Нижчий рівень стимулювання проектів БГУ, ніж в Україні, мають тільки дві країни ЄС. Це Португалія із «зеленим» тарифом 0,115–0,117 євро за 1 кВт/год і Словаччина — 0,058–0,102 євро за 1 кВт. Але навіть там тариф поділений залежно від потужності установки.

Проте, як вважає Реддіх, навіть за цих умов певні перспективи існують, і саме у розвитку виробництва біометану.

У 2020 та 2023 роках «зелений» тариф на електроенергію з біогазу двічі буде знижено на 10%, як і всі інші «зелені» тарифи. Зниження тарифу на 20%, яке буде відбуватися на фоні зростання цін на природний газ (а всі підстави так вважати існують) зробить біометанові проекти привабливими. Як тільки природний газ споживачеві буде коштувати$500–600 за 1000 куб. м, з’явиться економічний інтерес у закупівлі біометану.

ТЕКСТ: МИХАЙЛО ДИКАЛЕНКО

Поділися
Показати ще