Новини / ФОТО / Технології     10 січня 2019 10:02

Біогаз у сільському господарстві: вартість та ефективність

Чому в Україні встановлюються лише біогазові станції великої потужності та за яких умов фермерські біогазові установки у країні можуть стати привабливими для інвесторів.

Сучасне сільське господарство й біогазові технології у сучасному сільському господарстві стоять поруч, як дві нероздільні складові. Процес зайшов так далеко, що, наприклад, у ЄС вже навіть не ведеться облік загальної кількості біогазових установок — технологія стала настільки звичною і розповсюдженою, що потреби рахувати біогазові потужності просто немає.

Згідно з оціночними даними Європейської біогазової асоціації, щонайменше 50% фермерських господарств європейських країн у цілому мають такі установки різної потужності. Наприклад, у Німеччині вважають, що мінімальна кількість вже діючих фермерських біогазових станцій становить приблизно 10 000. Здебільшого йдеться про установки малої потужності. Частка біогазу у поставках первинної енергії у Данії у 2017 році доходила до 22%. Фактично це та кількість, коли вже можна підіймати питання про можливість і перспективу повного заміщення природного газу біометаном (очищеним біогазом).

А ось ситуація в українському аграрному секторі — це суцільний парадокс.  Загалом вітчизняні сільськогосподарські підприємства посідають провідні місця за впровадженням новітніх технологій, і цей факт визнають і закордонні, і вітчизняні експерти. Але це не стосується застосування біоенергетики в цілому, і особливо проблеми використання фермерами біогазових установок.

Наприклад, встановлена потужність вітрових і сонячних електростанцій у 2018 році становить близько 1,5 ГВт, а сумарна потужність біогазу — лише 41 МВт, з яких тільки 25 МВт забезпечуються сільськогосподарськими і переробними підприємствами (решта — це біостанції, які використовують метан полігонів твердих побутових відходів).

Більше 50% фермерських господарств ЄС мають біогазові установки

БІОЕНЕРГЕТИКА ЯК ТАКА

Як було зазначено на Першому міжнародному форумі біоенергетичних технологій та альтернативної енергетики в агробізнесі, що відбувся у Києві, у Національному плані дій у галузі відновлюваної енергетики урядом було заплановано, що до 2020 року у загальній структурі енергоспоживання країни 11% енергії має вироблятися на біо­енергетичних комплексах та установках (План затверджувався у 2014 році).

У новій редакції Енергетичної стратегії України поставлена мета до 2035 року довести обсяг виробленої в країні «зеленої» енергії до 25% від загального енергоспоживання. Сенс цієї цифри полягає в скороченні споживання природного газу.

Втім, треба зауважити, що воно таки скорочується. Фахівці наводять цифри, що загалом по країні завдяки біоенергетиці (як використання твердої біомаси, так і біогазу) з 2014-го до 2017-го споживання газу у ЖКГ, побутовому секторі вдалося зменшити на 24%, або з 24 млрд до 18 млрд куб. м. Загальний обсяг інвестицій у біоенергетику у ці роки становив понад 460 млн євро.

Щоправда, тут є одна деталь, про яку фахівці здебільшого воліють не розповідати, — значною мірою це скорочення споживання природного газу відбулося за рахунок збільшення використання звичайних дров у побутових сільських печах. Це, звісно, має ефект для економіки, але про якісь технологічні рішення не йдеться.

На думку директора Департаменту ВДЕ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності) Юрія Шафаренка, завдяки біоенергетиці до 2022 року країна може зменшити споживання природного газу ще на 5 млрд куб. м. Адже нові біоенергетичні потужності повсякчас вводяться в експлуатацію, хоча повільніше, ніж очікував уряд.

До 2012 року в Україні було лише сім біогазових установок на полігонах побутових відходів

Експерти кажуть, що гальмує процес необізнаність потенційних інвесторів та повільна окупність проектів, що становить в середньому п’ять-сім років.

«До того ж в Україні один з найнижчих тарифів на електроенергію з біомаси та біогазу», — зауважує голова Біо­енергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. І, за його словами, навряд чи найближчим часом вони будуть збільшені. «Політично зараз така ситуація, що питання про підняття тарифів не сприймаються. Навіть якщо вони обґрунтовані, — підкреслює він. — Наразі обговорюються питання про утримання тарифів на виробництво електроенергії з біомаси та біогазу на існуючому рівні. Адже з 1 січня 2020 року для багатьох виробників «зелений» тариф буде знижений».

Сьогодні, аби пришвидшити розвиток біоенергетики, у країні створюється нормативно-правове підґрунтя для появи ринкового механізму торгівлі твердим біопаливом, а також для виробництва рідких біологічних видів палива. «Ми розраховуємо, що завдяки створенню законодавчої бази у 2019 році з’явиться електронна біржа», — каже Гелетуха. «Проведення торгів дозволить врегулювати ціни та купувати ту кількість палива, яка потрібна», — додає Шафаренко.

Окупність інвестування у біогазові установки в Україні — три-вісім років залежно від встановленої потужності

З часом це повинно привести до збільшення обсягу інвестицій у виробництво біопалива та безпосередньо зростання обсягів виробництва твердого біопалива.

Як відзначає Гелетуха, зараз ринок біомаси фактично монополізований Лісгоспом. З появою біржі Лісгосп буде змушений продавати там частину біопалива. Аграрна біомаса підтягнеться туди з економічних причин. Всередині біржі буде створена система сертифікації якості. Важливою умовою допуску на біржу буде гарантія постачання. Той, хто купив на біржі, гарантовано свою біомасу отримає. Перспективним напрямом, на думку експертів, є цілеспрямоване вирощування твердого біопалива сільгосппідприємствами. Адже для цього підходять ґрунти, де погано ростуть класичні сільськогосподарські експортні культури.

У країні, за словами Шафаренка, налічується близько 4 млн га, непридатних для вирощення пшениці та кукурудзи, проте цілковито придатних для вирощування енергетичних культур, тієї ж енергетичної верби. При отриманні врожайності енергетичної культури на рівні 34 000 т на рік із часом в енергетиці можна буде замістити 20 млрд куб. м природного газу.

БІОГАЗ ЗОКРЕМА

Створення генерації, що працює на біо­газі, — доволі новий напрям для України. До 2012 року в країні було лише сім біогазових комплексів, встановлених на полігонах твердих побутових відходів. За словами Шафаренка, на цьому потенціал не вичерпаний. «У нас багато звалищ, де можна ставити біогазові установки й працювати на біогазі, який ці полігони виробляють, та забезпечувати чистою енергією нашу енергосистему», — каже він.

Проте у 2013-му перші біогазові комплекси почали вводити в експлуатацію й сільгосппідприємства. За останні п’ять років, за даними Держенергоефективності, кількість біогазових комплексів, що працюють на біогазі з сільського господарства, збільшилася з двох до 12.

З 2012 року у їх будівництво було інвестовано близько 72 млн євро.

Власником одних із найпотужніших біогазових комплексів є компанія МХП. Агрохолдинг має діючий комплекс «Оріль-Лідер» на Дніпропетровщині, що стабільно генерує 5,5 МВт на добу. Він був побудований у 2013-му. За п’ять років комплексом було утилізовано 300 000 т курячого посліду, вироблено 100 млн куб. м біогазу, з яких було згенеровано 200 млн кВт електро­енергії. «За останні три роки ми вийшли на максимальну потужність і генеруємо в межах 40 млн кВт «зеленої» енергії в мережу», — підкреслює директор «МХП Еко Енерджі» Іван Тракслер.

Окрім того, у компанії на стадії запуску перебуває біогазовий комплекс у Ладижині потужністю 20 МВт. Його перша черга на 10 МВт буде введена в експлуа­тацію до кінця 2018 року.

«Ладижинська птахофабрика найбільша в Україні, що виробляє м’ясо птиці. Відповідно на ній утворюється дуже багато органічних відходів. Щоб їх правильно переробити, проект розподілений на два майданчики по 10 МВт, що зосереджені у зонах виробництва. Це дозволяє мінімізувати логістичні витрати на доставку сировини», — розповідає Тракслер.

На цьому комплексі, у порівнянні з «Оріль-Лідером», МХП використовує теплову енергію на 100%. Адже на переробному комплексі в Ладижині йде постійне споживання технічного пару. Реалізація цього проекту дозволяє на 50% закрити його виробництво. Щоб подати весь газ у точку споживання пару, МХП довелося додатково прокласти біогазопровід.

Фаворитом на ринку біогазової енергії в Україні залишаються великі цукрові заводи

Перша черга Ладижинського біогазового комплексу буде щоденно переробляти 460 т курячого посліду, 60 т силосу, 60 т гною плюс ротаційний шлак забійного залу. Генерувати вона буде 120 000 куб. м біогазу на добу, 240 000 кВт «зеленої» енергії та 150 т пару. Таким чином, за словами Тракслера, агрохолдинг повністю вирішив проблему екологічної правильної утилізації органічних відходів. Досвід великого агрохолдингу є гарним прикладом. Проте цікаво, чи вигідно будувати біогазові комплекси агрокомпаніям меншого розміру.

За словами директора консалтингової компанії в біогазовій енергетиці «Аккорд-Лтд» Юрія Епштейна, при сьогоднішньому «зеленому» тарифі вигідно будувати станції потужністю більше 1 МВт, які б працювали на різній сировині. На його думку, цукрові заводи є фаворитами ринку біогазової енергії. Адже саме вони мають величезну кількість сировини. Й окрім виробництва цукру, можуть потім із жому ще цілий рік виробляти електроенергію і заробляти на її продажу.

Крім того, перспективною залишається ніша спиртзаводів — середній український спиртзавод може за рік економити до 165 млн куб. м придного газу і має власну сировинну базу для анаеробного зброджування. Але поки спиртзаводи залишаються у державній власності, вони навряд чи будуть перейматися цим питанням.

Невеликим тваринницьким господарствам цей напрям також може бути цікавий, за умови вирощування на невеликих ділянках енергетичних культур і додавання їх до своїх відходів тваринництва. «Загалом, чим більше господарство, тим більшою може бути потужність споруджуваного ним біогазового комплексу», — підкреслює Епштейн.

Усе впирається у термін окупності біогазових установок. Інвестори зацікавлені в об’єктах з окупністю два-три роки, яку можуть забезпечити установки потужністю 2,5–3 МВт. Для установки в 1 МВт окупність становитиме до чотирьох років, але треба зважати, що господарство повинно мати достатню сировинну базу — наприклад, ферма на 10 000 голів великої рогатої худоби.

МІСЦЕ ДЛЯ МАЛИХ

Втім, не можна стверджувати, що в Україні взагалі немає біогазових установок малої потужності. Прикладом може бути установка компанії «Деміс-Агро» на 100 кВт: підприємство, інвестуючи у біогаз, насамперед вирішувало екологічну проблему — прибрало неприємний запах свиноферми, розташованої поряд із житловою забудовою.

Установку на 125 кВт інсталював свого часу заводу «Зелений гай» для утилізації відходів виробництва. Обидва проекти були реалізовані ще до введення «зеленого» тарифу на електроенергію з біогазу у 2013 році й попри це вже повністю окупилися — приблизно за шість років. Але, як свідчить досвід членів Біогазової асоціації України, ці приклади поодинокі. На жаль, фермерські біогазові установки потужністю 100–300 кВт менш ніж за шість-вісім років окупити неможливо, а спеціальних кредитних програм, які були б доступні фермерським господарствам, поки не існує.

Наприклад, компанія Ecodevelop побудувала і запустила дослідний біогазовий комплекс малої потужності — 333 кВт. Проект коштував 1,5 млн євро і має розрахунковий термін окупності шість-вісім років. Сировинною базою є власна ферма на 950 корів, і додатково підприємство закуповує 8 т силосу на добу.

Добове виробництво біогазу становить 3600 куб. м — установка може виробляти на рік 2,64 МВт/год електроенергії та 3,16 МВт/год теплової енергії. Крім того, додатковий дохід буде отриманий за рахунок виробництва рідких і твердих добрив — до 28 000 т на рік (добрива є природним «відходом» роботи будь-якої станції). Але навіть за цих умов отримати кредит було дуже важко.

Між тим, у більшості європейських країн фермерські господарства будують установки потужністю у 50–100 кВт. По-перше, європейські країни розглядають біогазові установки як засіб боротьби з викидами парникових газів, передусім метану (станція збирає та утилізує метан, який може потрапити до атмосфери внаслідок анаеробного зброджування відходів). Середня ставка за кредитами на біогазові та біометанові станції — 0,5% річних.

По-друге, європейські країни, де діє «зелений» тариф на електрику з біогазу, встановлюють його у диференційованому вигляді — найвищий тариф видається для установок малої потужності.

По-третє, деякі країни ЄС встановили премії за продаж біометану (тобто очищеного біогазу) у розподільчі мережі низького тиску. Окремо реалізуються проекти біометанових станцій, які проводять очищення газу до товарних показників. Фермер може додатково здешевити проект, не встановлюючи блок збагачення біогазу. Прибуток розподіляється у пропорції, відповідно до частки метану у біогазі, який поступає на біометанову станцію.

У 2010 році, за даними Європейської біогазової асоціації, відпуск біометану в мережу становив 300 млн куб. м. У 2020-му цей об’єм повинен був зрости до 6,5 млрд куб. м, але рівень був досягнутий у 2018-му.

ТАРИФИ ЄС

Стимулювання встановлення фермерських біогазових установок у деяких країнах ЄС

НІМЕЧЧИНА

«Зелений» тариф на електроенергію з біогазу в 0,134–0,237 євро за 1 кВт/год + технологічний бонус 0,03 євро за 1 кВт/год за доочищення біогазу

АВСТРІЯ

«Зелений» тариф на електроенергію з біогазу у 0,156–0,186 євро за 1 кВт/год + технологічний бонус 0,02 євро за 1 кВт/год

ІТАЛІЯ

Премія за біометан до ринкової ціни на природний газ у розмірі 0,796 євро за 1 куб. м

ДАНІЯ

Премія за біометан до ринкової ціни на природний газ у розмірі 0,735 євро за 1 куб. м

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Премія до ринкової ціни на електроенергію (0,1–0,116 євро за 1 кВт/год) і премія за біометан (0,56 євро за 1 куб. м)

ФРАНЦІЯ

«Зелений» тариф на електроенергію з біогазу — 0,15–0,175 євро за 1 кВт/год, тариф на біометан для аграрних
підприємств — 0,85–1,25 євро за 1 куб. м

НІДЕРЛАНДИ

П’ять категорій тарифу на біометан — від 0,483 до 1,035 євро за 1 куб. м

Таке, зазначають фахівці, можливе і в Україні (включаючи привабливість будівництва малих фермерських біогазових установок). За їх розрахунками, економічний інтерес закупівлі біометану з’явиться, як тільки ціна на природний газ у кінцевого споживача зросте до $500–600 за 1000 куб. м. Додаткові заходи стимулювання у вигляді «зелених» тарифів і премій за очищення біогазу стануть важливими, але вже не головними чинниками.

Текст: Марина Брикимова

 

 

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

2 години тому

Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Процес планової перевірки харчових підприємств за новими правилами став більш відкритим і прозорим. Відтепер оператор ринку знає, до чого він має бути готовим у разі проведення контролю, а також має право знімати хід інспектування на камеру.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук проект ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні».

Спільно Українським центром європейської політики було розроблено інфографіку, що візуалізує зміни у процесі  перевірки представниками Держпродспоживслужби операторів ринку харчової продукції.

Читайте: Росія продовжила ембарго на продовольчі товари з України до 31 грудня 2020 року

Якщо раніше підприємства попереджали про перевірку за 10 днів і при цьому оператори ринку не знали, чого їм чекати від інспектора і до чого готуватися, оскільки той міг ставити підприємцям запитання на власний розсуд, то зараз ситуація різко змінилася у бік прозорості.

Хоча дату інспектування операторам ринку не повідомляють (попереджають за 3 дні лише в разі аудиту НАССР), проте підприємці тепер знають, скільки разів на рік їм чекати перевірку та які питання ставитиме інспектор (вони є у вільному доступі на сайті Держпродспоживслужби, і інспектор не може їх змінювати на власний розсуд). Також оператори ринку (як і інспектори) тепер мають право знімати процес перевірки на камеру.

Отже, коротко про те, як держава контролювала безпечність продуктів раніше, а як контролюватиме зараз:

Як повідомляв Landlord, Уряд затвердив періодичність планового контролю підприємств. Раніше він проводився раз на рік, тепер – раз на півроку. Окрім цього, підставою для візиту співробітників на підприємство може стати доручення Прем’єр-міністра та обґрунтована скарга споживача.

Політика   

20 години тому

Інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні – Джон Шморгун

Для залучення потужних інвестицій в агросектор України потрібно зняти мораторій на землю і прийняти Інвестиційний кодекс. Таку думку одностайно висловлювали учасники круглого столу «Інвестиції в агробізнес. Що нового нам готує час змін».

Про це повідомляє ресурс InVenture.

На заході, організованому спільно компаніями AgroGeneration і AgroInsightex Co, піднімалися питання ефективного розвитку українського АПК, який неможливий без іноземних інвестицій. Водночас вразливість інвестиційного клімату є однією з головних причин того, що міжнародні інвестори вже 4 роки дисконтують Україну.

Читайте: Поля у США перетворилися на ставки. Великі території залишилися незасіяними

Відсутність кардинальних змін і реформ у Генпрокуратурі України призводить до непрозорості законодавства, що своєю чергою веде до скорочення інвестиційних потоків.

«Адже якщо немає прозорості в законодавстві, то про які інвестиції може йти мова?» – відзначив президент AgroGeneration Джон Шморгун.

За його словами, зараз інвестори чекають парламентських виборів і об’єднання парламентаріїв у більшість для посиленої роботи і змін в Україні.

При цьому друге питання, яке має бути невідкладно вирішене, – це земельне: зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення, тобто відкриття ринку землі.

«Необхідно зняти мораторій, і я сподіваюся, що це станеться. Інвестори цього дуже чекають», – наголосив президент Джон Шморгун.

Він також зазначив, що допомагати Україні впроваджувати реформи повинні західні фахівці, які сприятимуть зміні системи.

Про важливість формування нової інвестиційної політики та її подальшого законодавчого втілення говорили зокрема директор Департаменту ентнонаціональної безпеки Юрій Марченко та голова правління Міжнародної асоціації переробників сільгосппродукції Ольга Кулакова.

«Україні потрібна не просто розробка окремого закону, а саме створення та прийняття Інвестиційного кодексу, який дозволить максимально гармонізувати інвестиційне законодавство», – зазначила Ольга Кулакова.

Саме Інвестиційний кодекс допоможе Україні мінімізувати наявні сьогодні перешкоди для надходження інвестицій, такі як:

  • низька оцінка інвестиційної привабливості України;
  • відсутність чітких «правил гри» для інвесторів;
  • відсутність рівноправності інвесторів і держави;
  • корупція на всіх рівнях влади і відсутність дієвих механізмів захисту прав інвесторів.

Як повідомляв Landlord, Джон Шморгун вважає, що пережити кризу в Україні аграріям буде значно простіше, аніж іншій економіці. Джон Шморгун був пілотом ВМС США, а зараз керує одним з найбільших агрохолдингів країни із земельним банком 110 000 га.

Земля   

24 червня 2019 07:32

Антибіотики в сільському господарстві призводять до 700 тис. смертей у рік

Стійкість до протимікробних препаратів – це, ймовірно, найскладніша загроза глобальному здоров’ю, яку у світі називають «тихим цунамі». Тому три міжнародні організації заснували Багатосторонній цільовий фонд для подолання цієї проблеми.

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Порушення норм відповідального використання антибіотиків, і зокрема в сільському господарстві, призводить до розвитку стійкості до протимікробних препаратів (СПП). На стійкі до лікарських засобів мікроорганізми на цей час припадає приблизно 700 000 смертей у рік, і ця цифра може збільшитися до 10 млн смертей щорічно, якщо не буде вжито жодних дій.

Тому ФАО, ВООЗ і МЕБ (Всесвітня організація охорони здоров’я тварин) заснували Багатосторонній цільовий фонд для боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів з початковим внеском у розмірі $5 млн від уряду Нідерландів.

Читайте: Україна увійшла до ТОП-3 експортерів курятини в Євросоюз

Цільовий фонд заснований терміном на 5 років до 2024 р. і націлений на нарощування зусиль з надання підтримки країнам у протидії безпосередній загрозі СПП, оскільки проблема занадто масштабна, щоб країни могли вирішити її самотужки.

Оголошено про необхідність негайного пошуку $70 млн, які будуть спрямовані на підтримку країн і реалізацію Тристороннього плану роботи щодо СПП на 2019–2020 рр.

До бажаних результатів діяльності Фонду належить створення умов, при яких інфекційні захворювання і у тварин, і у людей, можуть, як і раніше, лікуватися антибіотиками.

  • підвищення обізнаності з проблемою СПП;
  • розроблення національних планів дій боротьби із СПП;
  • спостереження за тенденціями щодо СПП;
  • забезпечення відповідальних схем продажу та використання протимікробних препаратів;
  • підтримка сектора охорони здоров’я тварин у виконанні його зобов’язань щодо відповідального використання антибіотиків як стимуляторів росту.

Такі дії необхідні для того, щоб і тварини, і люди продовжували отримувати користь від доступних і ефективних протимікробних препаратів для лікування хвороб у майбутньому.

Landlord раніше повідомляв про те, що ООН опублікувала доповідь, в якій попереджає про катастрофічні наслідки для людства, зумовлені резистентністю до антибіотиків, і закликає терміново припинити використання критично важливих антимікробних препаратів як стимуляторів росту в сільському господарстві.

Аналітика   

23 червня 2019 08:28

У світі голодує 820 млн людей. Як вимірюється голод – ФАО

У найбільш вразливих до голоду країнах свіжі фрукти й овочі дістати складніше, ніж готові продукти, що тягне за собою серйозні наслідки для здоров’я. Підраховано, що сьогодні понад 820 млн людей у світі голодують. Що ж означають поняття голод і відсутність продовольчої безпеки?

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Попри те, що багато хто може не відчувати «голоду» як фізичного нездужання через гостру нестачу калорій, вони все одно можуть бути позбавлені продовольчої безпеки. Їм може бути доступна їжа для задоволення потреб в енергії, але вони не впевнені, що її вистачить або що їм не доведеться зменшити кількість або знизити якість споживаної їжі, щоб звести кінці з кінцями.

Цей помірний рівень відсутності продовольчої безпеки призводить до різних форм неповноцінного харчування і може мати серйозні наслідки для здоров’я і благополуччя.

Читайте: Як вплине на врожай зернових аномальна спека в Україні

Десятиліттями для оцінки поширення хронічного голоду у світі ФАО користувалася показником «Поширеність недоїдання», таким чином «голод» можна також визначити як недоїдання.

Поширеність недоїдання (PoU) – традиційний для ФАО показник моніторингу голоду на глобальному і регіональному рівнях, заснований на даних про запаси продовольства у країнах, споживання продовольства і потребу в калоріях. Він оцінює достатність споживання калорій серед населення. Чисельність тих, хто голодує, у світі (понад 820 млн) була отримана саме на основі цього традиційного підходу.

Поширеність помірного або гострого ступеня відсутності продовольчої безпеки серед населення на основі Шкали сприйняття відсутності продовольчої безпеки (ШСВПБ) – розрахунок процентної частки населення країни, яка стикається з труднощами отримання доступу до достатньої кількості безпечної та повноцінної їжі для нормального росту і розвитку та ведення активного і здорового способу життя. Дані засновані на прямих опитуваннях людей про їхній досвід, пов’язаний з обмеженістю доступу до продовольства.

Шкала ШСВПБ дозволяє отримати оцінку відсутності продовольчої безпеки на рівні громадянина або домашнього господарства, а також за ступенем гостроти відсутності. Ці оцінки можна порівняти між країнами і групами населення всередині країн. Не обмежуючись тільки національними трендами, така методологія дозволяє в нестачі продовольчої безпеки встановити – «хто» і «де», відповівши на питання: серед яких груп населення відсутність продовольчої безпеки найвища і де вони живуть.

Люди, що переживають помірний брак продовольчої безпеки – це ті, які зменшили кількість та/або знизили якість своєї їжі і не впевнені у власних можливостях отримання їжі через відсутність грошових чи інших ресурсів. Помірна відсутність продовольчої безпеки може підвищувати ризик низки форм неповноцінності харчування, наприклад, затримки росту в дітей, дефіциту поживних мікроелементів або ожиріння в дорослих.

Люди, що стикаються з гострою відсутністю продовольчої безпеки – це ті, в яких закінчилася їжа, а в найбільш крайніх випадках – вони кілька днів не їли. Цю групу людей ФАО називає «тими, хто голодує». Кількість тих, хто страждає від гострої відсутності продовольчої безпеки згідно з ШСВПБ, доповнює кількість тих, хто голодує, визначену на основі показника PoU.

Готові продукти харчування – калорійні, з високим вмістом насичених жирів, цукру і солі – нерідко дешевше і простіше дістати, ніж свіжі фрукти і овочі. Споживання таких харчових продуктів може означати, що ви отримуєте в денному раціоні необхідну кількість калорій, але не отримуєте найважливіші поживні речовини, необхідні для підтримки здоров’я організму і його нормального функціонування.

Крім цього, стрес, викликаний невизначеністю наявності доступу до продовольства і періодами відсутності їжі, може викликати фізіологічні зміни, що сприяють появі надлишкової маси тіла й ожиріння. У багатьох країнах недоїдання та ожиріння співіснують; і те, і інше може бути наслідком відсутності продовольчої безпеки.

Як повідомляв Landlord, у Південному Судані 61% населення загрожує криза продовольства. Брак дощів і внаслідок цього високі ціни на продукти харчування призвели до надзвичайної ситуації з продовольчою незахищеністю населення країни.

Аналітика   

22 червня 2019 09:08

Посуха і спека в Україні поставили під загрозу урожай овочів

Рекордно висока температура повітря, зокрема і в нічний час, а також двотижнева відсутність опадів у північних і центральних регіонах України призводять до проблем із розвитком овочевих культур. Фермери відзначають: якщо такі умови протримаються ще тиждень, то втрати врожаю неминучі.

Про це повідомляє EastFruit.

У Київській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Черкаській та Полтавській областях, на які припадає значна частина виробництва картоплі, буряку, капусти і моркви, вже більше двох тижнів немає опадів. При цьому температури повітря б’ють історичні рекорди.

Читайте: Ми або поборемо контрабанду, або замінимо Івана: підсумки першої зустрічі Зеленського з бізнесом

На найближчий тиждень опадів у цих регіонах синоптики не обіцяють. Такі умови можуть суттєво погіршити стан рослин і навіть призвести до часткової втрати врожаю. Вирощування овочів у господарствах цих регіонів здійснюється без поливу, тож протидіяти зневодненню ґрунту, на жаль, практично неможливо.

Експерти зазначають, що умови для вирощування картоплі, моркви, капусти й буряку цього року далекі від ідеальних. Надлишкові опади і холодна погода наприкінці квітня – на початку травня затримали посів та посадку. Тепер посуха і спека перешкоджають розвитку рослин.

За оцінками аналітиків, господарства України у 2019 році значно збільшили площі під овочами, тож експерти прогнозували ймовірність перевиробництва в цьому сегменті. Але нинішні погодні умови можуть внести свої корективи.

Landlord раніше повідомляв про те, як аномальна спека в Україні вплине на врожай зернових. 

Рослинництво   

Показати ще