Ринок земелі треба закрити від іноземців на 10-15 років – Анатолій Кисіль

Особисто моя позиція щодо можливого впровадження вільного обігу, купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення полягає в тому, що цій глобальній реформі повинен передувати період ретельної підготовки і тестування.

Що мається на увазі? Перш ніж відкривати ринок, його треба протестувати у найменш прибуткових областях, непривабливих для інвесторів регіонах і місцевостях, де сільське господарство зараз або малорозвинене, або землі взагалі не використовуються за цільовим призначенням внаслідок складності їх експлуатації. Коли приватний сектор придбає таку землю у власність (а він це зробить, тому що навіть складна в обробітку земля є і буде цінним активом), він направить туди інвестиції, створить робочі місця.

Читайте: Земля в Україні може подорожчати в 5 разів. 3 чинники формування ціни

Як наслідок — депресивні сільські регіони отримають ресурс і можливість для швидкого розвитку. Приватний власник буде прагнути досягти максимальної ефективності ведення господарства та підвищення прибутковості. У результаті ми отримаємо базу для визначення мінімальної ціни на землю, чітке розуміння того, скільки прибутку можуть приносити складні землі та скільки вони повинні коштувати. Адже ринок сам буде пропонувати такі ціни, вони будуть зростати з поступовим отриманням досвіду.

І ось тоді можна переходити до другого етапу впровадження ринку — розповсюдити практику вільного продажу земель на більш прибуткові області та регіони, наприклад, у центральній частині України — на Вінниччині, Черкащині або Київщині.

Але там не доведеться встановлювати ціну землі навмання — бо перед очима вже буде досвід, отриманий у інших місцевостях. Зрозуміло, що ціна родючих ґрунтів встановиться на справедливому рівні — бо її буде «підпирати знизу» ціна малопродуктивних ділянок.

Дуже правильним, на мій погляд, є те, що у пропонованих зараз законопроектах перевага у придбанні землі віддається приватним особам. Хай це будуть невеликі господарства, але вони забезпечать селян, які живуть у місцевості, найголовнішим засобом виробництва, що дозволить їм заробляти та розвиватися.

З невеликих підприємств почне відновлюватися і розвиватися те, про що постійно говорять, — овочівництво, розсадництво, садівництво тощо. Іншими словами, відродяться ті напрями, якими великі холдинги не можуть займатися внаслідок своєї специфіки.

Також повністю слушною є пропозиція на перші 10 або 15 років (у різних проектах є різні цифри) обмежити право на купівлю української землі іноземцями. Наші співвітчизники повинні мати шанс для того, щоб стати на ноги, стати справжніми господарями. Коли через встановлений термін до купівлі будуть допущені й нерезиденти, українські фермери зможуть скласти їм конкуренцію.

Я жодним чином не пропоную когось обмежувати у правах і не хочу сказати, що холдинги — це погано, а треба розвивати лише дрібні фермерські господарства. Я не бачу нічого поганого у тому, що колись частину земель будуть обробляти іноземні компанії.

Моя позиція полягає в тому, що держава повинна створити рівні можливості для розвитку всіх форм господарювання на землі. А яка з них зрештою стане більш ефективною і доведе свою перевагу — покаже час, треба лише всім дати шанс.

Відзначимо, раніше про вартість української землі висловився провідний фахівець компанії Сингента – Луїс Карлос Алонсо.

ТЕКСТ: Анатолій Кисіль, власник підприємства “Байс-Агро”

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати