Чи бути СВИНОапокаліпсису–2

Микола Бабенко, генеральний директор Центру підвищення ефективності в тваринництві, виконавчий директор Асоціації “М’ясної галузі”.

Наприкінці травня керівництво Асоціації «Свинарі України» в матеріалі з назвою «Чи бути СВИНОапокаліпсису?!» назвало позитивним закриття 2190 українських свинокомплексів за останні 6 років.

Така цинічна позиція щодо свинарів і людей, які втратили роботу, переробників і просто споживачів свинини змусила мене публічно поставити ці запитання у відповідь на спроби відбілювання знищення малого і середнього бізнесу в свинарстві.

1. «Мова не йде про вихід вагомих гравців ринку, а переважно тих, хто утримує до 2 тис. гол.» — чому керівництво Асоціації «Свинарі України» зневажливо ставиться до середніх, а за європейськими стандартами — великих виробників свинини? 2190 свинокомплексів припинили своє існування за 6 років, чому їх закриття подається як позитивний розвиток ринку?

Звісно, масштабне виробництво, як правило, є ефективнішим та менш затратним. Але саме невеликі свинокомплекси є основним резервом для рівномірного розвитку сільської інфраструктури та працевлаштування людей у селах, за рахунок менших розмірів вони знижують ризики, пов’язані з повністю неврегульованим в Україні питанням африканської чуми свиней (АЧС), дозволяють скорочувати логістичні ланцюги та гнучко відповідати на зміни у попиті. У ЄС до середніх ферм Eurostat відносить ті, що мають поголів’я до 400 тварин. В Україні думка свинокомплексів, які утримують до 2000 голів та які АСУ вважає непотрібними, залишається неврахованою. Позитивна роль таких свинокомплексів у розвитку територій та ринкових ніш не має викликати сумнівів.

2. «Опитала100 виробників свинини, які сукупно утримують понад 71% свиней в Україні (понад 2,3 млн гол.). 59% із них планують розширення виробничих потужностей». Саме опитування і подача його результатів виглядають як маніпуляція. За поточного поголів’я свиней в Україні у 5,7 млн голів опитані свинокомплекси з 2,3 млн голів не становлять 71% свиней в Україні. І так само, мабуть, знову відкинуті зайві свинокомплекси до 2000 голів. Втім, і решта 41% опитаних свинарів, які не планують розширення виробничих потужностей, також видається вагомим представництвом ринку. Цікаво було б дізнатися оцінку стану галузі свинарства і результатів роботи галузевої асоціації і у тих 59%, і в 41%. У цілому, думаю, всім учасникам м’ясної галузі України аж до споживачів було б цікаво і корисно сформувати оцінку стану розвитку бізнесу в свинарстві, бо це питання продовольчої безпеки України.

3. Чому галузева асоціація називає «пристосуванням до нових умов» виживання на ринку зі щорічним закриттям сотень ферм, без можливості впевнено конкурувати на глобальному ринку, з відсутністю послідовного представництва інтересів на державному рівні та будь-якої підтримки свинокомплексів впродовж 8 років у випадку спалахів АЧС, із перерозподілом ринку на користь ефективнішої у виробничих процесах та собівартості курятини? Споживання свинини українцями на одного жителя за 6 років впало до 15 кг, тоді як у сусідній Польщі —41 кг, уБілорусі—38 кг, у Росії —30 кг. Про які нові умови йдеться?

4. Про які успіхи та оптимізм можна говорити, дивлячись на щорічне падіння поголів’я свиней в Україні, притому що наше промислове свинарство утримує всього 3,3 млн голів свиней. Невелика за розміром Данія —як 3 українські області, майже без власних кормів, утримує на своїх фермах понад 12 млн свиней. У сусідній одній Бєлгородській області Росії утримується 4 млн свиней. А в сусідній Польщі вдвічі більше поголів’я за загальне в Україні й60% його утримуються саме на фермах до 1000 голів.

Читайте: Поєднання власного шляху розвитку з відчуттям потреб клієнтів – компанія ЕРІДОН

Тож чим саме підкріплений оптимізм у керівництва Асоціації «Свинарі України», окрім масового закриття середніх та великих ферм до 2000 голів свиней?

Можливо, блокуванням компенсацій свинокомплексам за свиней у випадку АЧС упродовж всіх 8 років АЧС в Україні? Можливо, це і є стратегія закриття тих 2190 свинокомплексів? Навіть у2020 році керівництво Асоціації «Свинарі України» продовжує блокувати розподіл коштів державного бюджету на компенсації свинокомплексам у випадку АЧС і рятування галузі, зупинення нелегального продажу свиней, інфікованих АЧС, що закриває Україні вихід на глобальний ринок, при цьому лобіює компенсацію будівництва нових свинарників для п’яти членів асоціації.

Можливо, оптимізму надають високі ціни на свиней і, відповідно, свинину для збіднілого після карантину населення країни? Це притому, що, за даними самої ж галузевої асоціації,«свинокомплекси працюють в нуль, а то і в мінус», воно й не дивно при собівартості свиней 37–41 грн/кг замість 25–30 грн/кг, через перевитрати українського свинарства 8 млрд грн щороку на корми і ветпрепарати.

СВИНОапокаліпсису не буде, бо доброчесних гравців у вирощуванні та переробці — більшість, і вони готові діяти консолідовано заради збереження й оздоровлення галузі від сумнівних ділків, на яких уже чекає шлях у професійне небуття, що рівнозначно їхньому персональному апокаліпсису.

Р.S.

Громадська Спілка «Центр підвищення ефективності в тваринництві» неодноразово у мас-медіа та через офіційні канали виступала з ініціативою передбачити 500 млн на компенсацію підприємствам за знищене поголів’я свиней через захворювання на африканську чуму свиней у рамках державної програми підтримки аграріїв у 2020 році. На жаль, поки це питання не вирішене.

Нагадаємо, що у ЕРІДОН новий логотип — переосмислення Бренду.