Біометан чи електроенергія: як агропідприємствам обрати вигідний напрямок з урахуванням сировини й логістики

Українські агропідприємства дедалі частіше розглядають біоенергетику як перспективний напрямок, однак змушені самостійно обирати між виробництвом біометану або електроенергії. Оптимальне рішення залежить не лише від доступної сировини, а й від логістики та ринкових умов. У держави досі немає цільових програм підтримки галузі.

Про це в інтерв’ю журналу «Наше птахівництво» розповів Георгій Гелетуха, голова правління громадської спілки «Біоенергетична асоціація України».

Виробництво біометану або електроенергії з біогазу в Україні має значний потенціал, але поки що залежить переважно від ініціатив самих виробників. Держава не запровадила спеціалізованих програм підтримки біоенергетичних проєктів, тож підприємства орієнтуються на ринкову доцільність, тип сировини та логістичні можливості.

«Біогазові установки — завжди перший етап виробництва біометану, — пояснює голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха. — Спочатку отримують біогаз, який складається приблизно з 55% метану та 45% CO₂. Якщо його очистити та підвищити вміст метану до 97–98%, отримуємо біометан, який можна закачувати в газову мережу або транспортувати в зрідженому вигляді».

Однак, за його словами, біогаз не обов’язково має перетворюватися на біометан. Його також можна використовувати для генерації електроенергії — і це може бути вигідніше, особливо з огляду на зростання цін на електроенергію.

«Якщо з’ясовувати, що вигідніше — біометан чи електроенергія, то обидва варіанти мають свої переваги, і вибір залежить від типу сировини й віддаленості установки від газових мереж», — зазначає Гелетуха.

Вартість біометану диктує тип сировини

Якщо біогаз виробляється з агровідходів — таких як курячий послід, гноївка, солома чи стебла кукурудзи, — то біометан має вищу ринкову вартість і може конкурувати з природним газом. Його вигідно продавати як експортний енергоносій або використовувати в межах України за умови доступу до газової інфраструктури.

Проте, якщо для виробництва біогазу використовуються не відходи, а повноцінна продукція — наприклад, жом цукрового буряку або силос кукурудзи, — собівартість зростає, і ціна біометану може виявитися вищою за ринкову ціну природного газу. У такому випадку доцільніше перетворювати біогаз на електроенергію.

Відстань до газопроводу вирішує долю біометану

Ще один критичний фактор — наявність газової інфраструктури поруч із виробництвом. За словами Гелетухи, транспортування біометану на значні відстані — витратне і часто робить проєкт економічно невиправданим.

«Якщо підприємство розташовано далеко від газопроводу, транспортування біометану може бути невигідним. Тоді ліпше використовувати біогаз для генерації електроенергії», — підкреслює експерт.

Таким чином, стратегія кожного аграрного або енергетичного підприємства має будуватися з урахуванням доступної сировини, розташування виробництва та ринкових цін на енергоносії.

Нагадаємо, в Україні потенціал біоенергетики оцінюється у понад 10 мільярдів кубометрів біометану на рік. У 2023 році було підключено перший біометановий завод до газотранспортної системи, що стало знаковою подією для сектору. Проте експерти зазначають, що без чіткої державної політики, субсидій чи «зелених» тарифів інвесторам складно масштабувати подібні проєкти.