ОГЛЯД РИНКУ    25 серпня 2018 10:06

Кліматичні зміни зроблять основною зерновою культурою України кукурудзу


Сільське господарство залишається галуззю вкрай чутливою як для поточних погодних умов, так і до найменших кліматичних змін в цілому. І, до речі, український аграрний сектор потерпає від глобальних змін клімату чи не найбільше за всіх у світі.

Ми живемо в зовсім іншому кліматі, ніж навіть 10 років тому. Фахівці відмічають, що починаючи з 1989 року, в Україні спостерігається практично безперервний період потепління.

Скажімо, за тридцятирічний період до 1990-х років вчені фіксували окремі факти перевищення норми середньорічних температур у 7-8°C. Вже наступна «тридцятирічка» відзначалася стійким перевищенням багаторічних показників майже до 9°C.

І, як було сказано, найбільш показовим став період за останні 10 років – були роки, коли перевищення середньорічної норми температури становило до 10°C, а середній показник перевищення склав 2°C. Для порівняння нагадаємо, що загальновідома Паризька кліматична угода 2015 року (ратифікована Україною у 2016 році) передбачає перевищення глобальної температури до 2°C по відношенню до показників до індустріальної епохи.

Загальна ситуація

Але що означають ці статистичні викладки і спостереження на практичному рівні для сільськогосподарських підприємств? Наприклад, за даними Інституту водних проблем і меліорації НААН за останні 25 років площа сухої і дуже сухої зони в Україні зросла на 7%, а площа перезволоженої зони скоротилася на 10%. Фактично, перезволоженим у країні залишився лише регіон Карпат і частина Закарпаття.

Як наслідок – з 31 млн га ріллі близько 60% (18,65 млн га) відноситься до площ з дефіцитом вологого забезпечення.

А близько 3 млн га угідь степової зони – у зоні з критичним дефіцитом вологи (тобто у посушливий рік вегетація культивованих рослин на них взагалі неможлива без застосування інтенсивного зрошення). І, до речі, у порівнянні з періодом 1961-1990 років ця зона розширилася вдвічі за рахунок площ у Одеській області.

Посушливих років при цьому вистачає аж вкрай. За словами директора Інституту Михайла Ромащенка, сухими і посушливими на Півдні України зараз можна вважати кожні 7-8 років з десяти.

Результатом стало те, що частка виробництва зерна у степовій зоні України з 1990 року впала з 48% до 37% (2017 рік), а, скажімо, така культура, як цукровий буряк взагалі виведена з сівозміни у Одеській і Херсонській областях.

В свою чергу, за спостереженнями Українського гідрометеорологічного центру, показник зволоження території країни (т.з. коефіцієнт зволоження) за період 1991-2017 років значно зменшився, і тренд посилюється.

За самим песимістичним сценарієм, якщо не відбудеться змін у цій тенденції, за наступні 30 років вся територія України ризикує стати степовою зоною.

Більш вірогідним вважається сценарій, за якого у найближчі роки середня температура весняних місяців підвищиться на 0,5°C, а влітку – до 0,7°C.

При цьому дуже цікавим є довгостроковий прогноз щодо норми опадів. За словами представників і НААН і Укргідрометеоцентру, кількість опадів також буде зростати. Зокрема, очікується, що їх норма в середньому буде зростати на 10-20 мм у найбільш важливі для вегетації ряду зернових культур весняні місяці (хоча дані цього року цьому і протирічать). Але навіть за таких обставин вологу можна буде вважати продуктивною лише умовно – ефективність опадів знівелює підвищення температури. Тобто волога просто буде швидше випаровуватись у повітря і не затримуватиметеся у ґрунті.

Кукурудзяна перспектива

Глобальні кліматичні зміни змінять і умови для вирощування різних сільськогосподарських культур.

Найбільш суперечливим, до речі, виглядає прогноз вчених щодо умов для кукурудзи, яка стає головною експортною культурою для вітчизняних аграріїв.

Так, за прогнозом Української Зернової Асоціації, у поточному 2018/2019 маркетинговому році експорт зерна кукурудзи з України очікується на рівні 19 млн т, пшениці – 16,5 млн т, а ячменю – 3,9 млн т.

З одного боку, в Україні за останнє десятиріччя значно збільшився період активної вегетації всіх сільськогосподарських культур, який включає ті дні, коли середньодобова температура перевищує 10°C.

Це просто прекрасні умови для вирощування теплолюбних культур, які у нас представлені переважно саме кукурудзою і соєю.

Скажімо, у 2016-17 роках тривалість цього періоду в зоні лісостепу (тобто Центрі України) майже досягла показника для степової зони. В цифрах це виглядає так: якщо у 1995-2005 роках сума активних температур в середньому у країні становила 2600-3400°C, то в наступні десять років вона зросла до 2800-3700°C.

Херсонська, Запорізька і частина Миколаївської області взагалі за своїм температурним режимом у весняно-літній період впритул наблизилися до зони субтропіків.

З іншого боку, внаслідок змін, що відбулися, всі ярі культури опинилися у скрутній ситуації. Адже ця група культур буде більш сприйнятлива до тренду підвищення температур в літні місяці, ніж озимина, яка формується переважно весною. Наслідком є те, що строки визрівання кукурудзи значно скоротяться і впаде її врожайність (врожайність будь-якої культури напряму залежить від тривалості вегетації). Зокрема, кукурудзу треба буде збирати вже у середині серпня.

Проте ніякого парадоксу тут немає – вся справа у сортах культури, які використовують більшість аграріїв для посіву. В Україні зараз переважно висівається скоростигла кукурудза з низьким ФАО (80-90) і коротким строком вегетації. Але ще 30 років тому навіть ці сорти у північному регіоні не визрівали. Тепер для півночі України краще використовувати середньостиглі гібриди, а для центру і частини півдня – навіть гібриди з високим ФАО, які довго визрівають (тобто заводити у сівозміну гібриди з ФАО вище 120-200). Зміна сортності дозволить «вписати» період вегетації у період активних температур і отримати найбільшу врожайність.

Додатковим бонусом тут є те, що скоростиглі кукурудзяні гібриди мають середню врожайність у 50-60 ц/га. В той час, як перехід на гібриди з великим терміном вегетації дозволяє розраховувати на врожайність до 120 ц/га.

Але слід врахувати, що, можливо, крайній південь країни, частину Запорізької і Донецької області взагалі треба виключити з «кукурудзяної мапи» – окрім теплолюбності культура потребує високих запасів продуктивної вологи у ґрунті або повітрі (на кшталт кукурудзяного поясу США). Тому у вказаних регіонах культивація кукурудзи буде можлива лише за умови зрошення.

Ячмінний провал

Натомість для іншої традиційної ярої культури – ячменю – кліматичні зміни стали фатальними. Кліматичне вікно для сівби ячменю постійно скорочується – сіяти його, коли ґрунт прогрівається до 15°C взагалі немає сенсу. Справа в тому, що культура потребує довгого періоду вегетації при низьких температурах – для отримання високого врожаю необхідно мати 30-40 діб з середньою температурою повітря не вище 17°C. Такого періоду в Україні зараз вже майже не існує і посіви ячменю будуть скорочуватися, як це було раніше, наприклад, з житом і гречкою.

Перевищення оптимальної для ячменю норми температури призводить то того, що формування репродуктивних органів рослини відбувається завчасно. Замість звичайних 4-5 стеблин з колосами, рослина «вистрілює» всього одним стеблом з усіма негативними наслідками для врожайності.

Озима пшениця

Значно ліпший прогноз вчені дають для озимої пшениці. Зимовий період в Україні стає більш м’яким, відносно теплим з перевищенням середньорічних норм опадів. За рахунок слабкого промерзання ґрунту (або взагалі відсутності промерзання) у ньому накопичуються достатні запаси продуктивної вологи. Ці запаси компенсують відсутність весняних дощів і посуху початку літа.

Адже вегетація рослин починається як тільки температура переходить через нульові позначки – озима пшениця встигає «захопити» період спокійного тепла і добре формує колоси. Навіть за самих несприятливих умов у квітні, травні і червні, можна розраховувати на отримання врожаю озимини.

За прогнозами вчених, ці фактори можуть стати запорукою того, що у найближчі 20 років середня врожайність озимої пшениці в Україні зросте на 10-20 ц/га за умови застосування нових гібридів і технологій.

Це, до речі, є доброю новиною для південної частини степової зони України з несприятливими умовами для кукурудзи – тут основною буде саме озима пшениця. Власне, це вже і відбулося – треба звикнути, що ці зміни вже незворотні.

Північ Одеської, Херсонської, Миколаївської, Донецької областей, Запорізька, Дніпропетровська області, частина Харківщини, Вінниччини і Хмельниччини стають «двокультурними» (озима пшениця і кукурудза). На решті території головною зерновою культурою буде кукурудза.

На останок

Єдине на що дорікають фахівці – занадто стрімкий характер кліматичних змін за останнє десятиріччя. Це робить проблемним питання введення нових гібридів до сівозміни. Не можна, наприклад, просто взяти посухостійкі європейські гібриди кукурудзи і почати її висівати в Україні. Для цього може підійти хіба що територія Заходу країни, за своїми ґрунтами і кліматом близька до Польщі, Угорщини чи Румунії. А для адаптації будь-якого гібрида до регіональних особливостей центральних і східних областей потрібно мати декілька років селекції і проведення випробувань. І саме неприємне в тому, що к моменту виходу на ринок, гібрид може вже не відповідати вимогам аграріїв щодо продуктивності у вже новій кліматичній реальності.

В таких умовах вкрай необхідним стає стратегічне прогнозування змін погодних умов на перспективу у 10-15 років і більше, чого зараз, нажаль в Україні не робить ніхто.

Звісно, ніякі технології не зроблять сільськогосподарське виробництво не чутливим до погоди. Але можна за рахунок синхронізації змін технологій з кліматичними змінами мінімізувати ризики втрати врожаїв.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

53 хв. тому

Українську черешню вперше відправили в Гонконг

Черешню з України почати експортувати в Гонконг: вчора було відправлено літаком з аеропорту «Бориспіль» першу комерційну партію – 10 тонн. Планується, що поставки здійснюватимуться упродовж 3 місяців з періодичністю до 3 разів на тиждень.

Про це повідомляє НВ.

Інформацію про вантаж надав Олексій Пенкаускас – генеральний директор ТОВ «ФФ Карго Сервіс Україна», що є вантажним генеральним агентом в Україні для 7 авіакомпаній.

За його словами, основними постачальниками черешні в Гонконг раніше були Чилі та Туреччина. Україна на цей ринок експортує черешню вперше. Пробну партію обсягом 2 т було відвантажено кілька тижнів тому.

Читайте: Як вирощують мелітопольську черешню: за 3 роки компанія інвестувала у свій розвиток 20 млн грн 

Назву компанії, що відправила вантаж, а також одержувача у «ФФ Карго Сервіс Україна» не розголошують.

Landlord раніше повідомляв про те, що українська компанія Allberry відвантажила в Сінгапур пробну партію заморожених ягід і наборів для смузі. Дотепер заморожена ягода в цій країні не продавалася, і сінгапурські виробники смузі були вкрай здивовані реальній можливості здешевити виготовлення своєї продукції.

Трейдинг   

18 години тому

Післясходовий період соняшника: як спрацювали гербіциди?

Landlord разом з Syngenta презентують спецпроект «Рентабельність соняшника», який наочно продемонструє процес вирощування соняшника та дасть оцінку його рентабельності в різних виробничих умовах.

Рентабельність соняшника   

26 червня 2019 09:02

Україна – чудовий торгівельний хаб між Аргентиною та Азією! Вибуховий метод об’єднання двох конкурентів від посла Аргентини в Україні Елени Летісії

Посол Аргентинської Республіки в Україні пані Елена Летісія Мікусінскі в ексклюзивному інтерв’ю редакції Landlord привідкрила завісу аргентино-українських відносин в агросфері, розповіла, які напрями вітчизняного сільського господарства є привабливими для інвестицій і чому Україна має стати торговельним хабом для американо-азійського ринку.

В Україні Аргентину вважають одним з основних конкурентів на світовому ринку зерна. З огляду на це, яке ставлення Аргентини до України? Як до конкурента чи партнера?

Аргентина та Україна – це країни, які мають спільні риси, наприклад, щодо чисельності населення (45,1 та відповідно 42 млн жителів), орних земель (39,2 та 32,8 млн гектарів). Аграрний сектор є важливим гвинтиком економік обох країн, одним із найбільш конкурентних секторів, експортних, а також генераторів зайнятості. У галузі сільського господарства обидві країни, маючи власний профіль, є важливими учасниками на світовому рівні. Це свідчить про благодатний ґрунт для взаємного доповнення наших економік.

Аргентина – країна з 45 млн населенням, яка здатна нагодувати 300 млн людей. Аргентинський агропромисловий сектор здійснює експорт на загальну суму $61,621 млн, з яких $36,917 млн відповідають сировинній продукції та виробництву сільськогосподарського походження, згідно з даними Національного інституту статистики і перепису (INDEC).

Участь агропродовольчого сектора у ВВП Аргентини становить близько 10%. Цей сектор представляє 17% приватної зайнятості в Аргентині, 10% збору податків і 60% аргентинського експорту.

Наразі Аргентина виробляє близько 140 мільйонів тонн зерна відповідно до таких даних:

  • 56 млн. тонн сої на площі 17,35 млн. га
  • 56 млн. тонн кукурудзи на площі 8,7 млн. га
  • 19,4 млн. тонн пшениці на площі 6,2 млн. га
  • 5 млн. тонн ячменю на площі 1,35 млн. га
  • 3,8 млн. тонн соняшника на площі 1,9 млн. га
  • 1,7 млн. тонн сорго на площі 540 тис. га

Щодо інших зернових культур, Аргентина виробляє меншу кількість рису, арахісу, вівса, канарки, сафлору, льону, жита і проса. Очікується, що найближчими десятиліттями виробництво досягне 170 млн. тонн.

Крім того, Аргентина виробляє 5 млн тонн м’яса яловичини, птиці та свинини, а також 4 мільйони літрів біопалива, 3000 млн літрів біодизелю, виробленого із сої, 1 млрд літрів біоетанолу, виробленого з кукурудзи та цукрової тростини, 10 000 млн літрів молока, якого вистачить, щоб нагодувати 44 млн дітей, 950 млн літрів вина, 8,5 млн тонн фруктів і овочів, 5 000 одиниць сільськогосподарської техніки.

Аргентина є провідним експортером соєвого шроту та соєвої олії в усьому світі, а також третім експортером сої після Бразилії та США. Основними експортними напрямками аргентинської сої є ринки Європейського Союзу, країн Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Китаю, Індії, Близького Сходу та Північної Африки, які використовують її як комбікорм для тварин.

Також Аргентина є третім експортером кукурудзи, сорго та соняшникової олії у світі, п’ятим експортером ячменю, шостим експортером пшениці і восьмим експортером соняшника на міжнародному ринку.

У 2018 році аргентинський експорт соєвого комплексу склав $15 476 млн., кукурудзяний комплекс – $4.201 млн., пшеничний комплекс – $2,682 млн., а соняшниковий комплекс – $633 млн., згідно із статистикою Секретаріату агробізнесу Міністерства виробництва і праці Аргентинської Республіки.

Наша країна великий історичний досвід у виробництві яловичини найвищої якості на міжнародному рівні, ми виконали квоту “Хілтон” Європейського Союзу на 100%. Це свідчить про те, що аргентинське виробництво повністю досягло суворих європейських стандартів щодо якості продукції.

Щодо економічних відносин між Аргентиною та Україною, на перший погляд, ми можемо здаватися конкурентами, але насправді, наші економіки мають умови, які доповнюють одна одну. Значну частину двосторонньої торгівлі представляють продукти, які через географічні або кліматичні умови не зустрічаються в тій чи іншій країні, наприклад, риба і ракоподібні.

Окрім того, що ми живимо на різних півкулях, отже, маємо різні виробничі сезони, як у випадку з експортом фруктів. Аргентина також постачає низку сільськогосподарських товарів, як-от: насіння різних сортів, переважно соняшника, інокулянти, біологічні мікродобрива та засоби захисту рослин.

Що стосується інших секторів, Аргентина відзначилася і досягла високого рівня у виробництві сільськогосподарської техніки, обладнання, яке в Україні відоме і ми вже його постачаємо. Це обприскувачі, зерносушарки, машини для упаковки в силосні мішки та запасні частини для сільськогосподарської техніки, які завдяки широкому використанню, легкому управлінню та відповідною підготовкою, дозволить  підвищити продуктивність.

Ще одним прикладом зацікавленості в активізуванні ділових зв’язків між обома країнами може служити те, що на початку червня цього року делегація у складі 12 аргентинських бізнесменів аграрного сектору прибула з провінції Буенос-Айреса до України. Вона відвідала регіони країни з метою отримати більш глибоке уявлення щодо методів організації виробництва, які застосовуються в українському сільському господарстві.

До складу делегації увійшли такі компанії та організації, як: Agro Coronel Suarez, Barraca Mitre, Bertín y Cia, Bertolami Cereales,  Novick y Cia, Semillera Ceres, y Coingra. Слід зазначити, що остання компанія вже здійснила експорт аргентинського гороху на український ринок у 2018 році.

З цієї нагоди Посольством Аргентини були проведені зустрічі та презентації за участі підприємців та експертів аграрного сектору, серед яких такі підприємства, як BASF, «АГРОСЕМ», «УкрАгроКонсалт» та Spraytec.

Торгово-промислова Палата України, за неоціненної підтримки її Президента Геннадія Чижикова, організувала виняткову міждисциплінарну зустріч, під час якої відбулось обговорення всіх питань, пов’язаних з темою «Як вести бізнес в аграрному секторі України», за участі в. о. міністра аграрної та харчової промисловості України Ольги Трофімцевої та директора департаменту стратегічного планування та державної політики Кабінету міністрів України Сергія Ніжинського, а також численних представників українського агропромислового сектору. Йдеться про надзвичайно продуктивну зустріч, результатами якої залишились задоволені обидві сторони.

Під час поїдки по областям України, група аргентинських підприємців відвідала Миронівку, Корсунь-Шевченківський, Ладижин, Оринин, Товсте, Тернопіль та Львів, ознайомилась з роботою великих аграрних холдингів, виробників пшениці, насіння, добрив, продукції рослинництва, а також виставкові центри сільськогосподарської техніки та технологій.

Читайте: Grupo Los Grobo S.A – лидер по производству пшеницы и сои в Аргентине

Насамкінець, після повернення аргентинських підприємців з поїздки по Україні, я мала задоволення супроводжувати їх на сільськогосподарську виставку «АГРО 2019», яка відбулась у Києві.
Хотіла б підкреслити, що йдеться про делегацію підприємців, найчисельнішу за останні 20 років, і це варто розцінювати як позитивний сигнал щодо динаміки двостороннього співробітництва.

За результатами цього візиту аргентинські підприємці відзначили:

  1. В Україні існують великі можливості для сільськогосподарського виробництва, можливості, які можуть стати ще більшими у випадку застосування сучасних методів управління, які, зазвичай, застосовуються в Аргентині.
  2. Вигідне географічне розташування України, наближеність до великих ринків, що дає можливість Україні стати хабом для постачання сільськогосподарської продукції.
  3. Необхідність започаткувати програму підвищення кваліфікації в сільському господарстві, передавати know-how сільгоспвиробникам та фермерам.
  4. Доцільність сприяння обміну спеціалістами академічного рівня та науковцями профільних вищих навчальних закладів з дисциплін сільськогосподарського профілю.

Як висновок, переважала ідея, що, реалізуючи спільні проекти і використовуючи аргентинські технології, потенціал й аргентинські знання, які наша країна придбала за більш, ніж 150 років розвитку свого сільського господарства та тваринництва, ми могли б допомогти збільшити виробництво в регіоні та сприяти розвитку тваринництва. Тобто простір для співпраці залишається відкритим, пропонуючи різні можливості від взаємодоповнення та стратегічного партнерства, до передачі технологій.

У яких сферах продовольчого ринку існує співпраця між двома країнами? Чи можна тут виділити найсильніший напрямок?

За офіційними даними Державної служби статистики України за 2018 рік, Аргентина експортує до України рибу та ракоподібних ($14 млн.), насіння, переважно соняшникове ($11 млн.), тютюн ($10 млн.), фрукти та волоські горіхи ($9 млн. особливо важливим є арахіс, аргентинське виробництво якого становить 40% українського імпорту цього продукту), а також вина ($2 млн.).

Аргентина також експортує сучасну сільськогосподарську техніку в Україну ($8 млн.). У цьому секторі палати виробників сектору в Аргентині та Україні підписали угоду про співпрацю у листопаді 2017 року. Йдеться про, відповідно про CAFMA та «УкрМашБуд». Є також провінційні палати виробників сільськогосподарської техніки, такі як AFAMAC.

На даний час існують важливі проекти, досі конфіденційні, стосовно зборки сільськогосподарської техніки та запчастин, що дозволить збільшити продажі в цьому секторі, навіть до третіх країн.

Які, на вашу думку, можливості існують для взаємовигідного співробітництва на аграрному ринку? Які досі залишаються відкритими, але не повністю реалізовані?

Аргентинські бізнесмени мають високу конкурентоспроможність, оскільки їм доводиться виходити на міжнародний ринок і виступати проти компаній, які отримують субсидії. Їх винахідливість, креативність та інновації дозволяють отримувати продукти найвищої якості та високої цінової конкурентоспроможності, займаючи високі позиції в галузі сільського господарства вже понад 100 років.

Ми бачимо високий потенціал у секторі виробництва яловичини та свинини, у сільськогосподарській техніці та програмному забезпеченні, що застосовуються у технологіях прямого посіву та точного землеробства, в інокулянтах, мікродобривах, засобах захисту рослин, й у певних нішах сільськогосподарських продуктів, таких, наприклад,  як коріандр.

Силосні мішки були винайдені в Аргентині. Це спосіб зберігання культур, що складається з поліуретанових мішків низької щільності, що пропонує недорогий, високонадійний спосіб для зберігання зерна. Ставши звичайною практикою для аргентинських фермерів, вони експортуються до таких країн, як США, Франція, Іспанія, Україна, Бразилія та Індія.

Клонування коней і виробництво продукції, призначеної для поло, є значними комерційними можливостями. Незабаром у Києві ми вперше в історії  проведемо турнір із цього виду спорту за участі досвідчених аргентинських гравців у поло.

Також було б дуже цікаво розширити співпрацю у сфері тваринництва, особливо у розведенні великої рогатої худоби. Нині поголів’я ВРХ в Аргентині налічує близько 50 млн голів. Є аргентинські фахівці, які працюють над замороженням ембріонів великої рогатої худоби, що потім  експортуються та використовуються для подальшого запліднення місцевої худоби, аналогічно відбувається і з генетичним матеріалом биків. Серед потужних порід ВРХ ми виділяємо Бредфорд і Бранґус. Тож мова йде про продукцію з високою доданою вартістю, а підготовка кадрів аргентинськими фахівцями має велике значення.

Деякі приклади аргентинських компаній, які є виробниками продукції, пов’язаної з великою рогатою худобою, – це Cabaña (ферма) El Amargo, яка дуже успішно експортує породу Брадфорд, Cabaña (ферма) Los Murmullos – яка в 2017 році вперше експортувала заморожені ембріони Абердино-ангуської породи  та генетичний матеріал биків до Китаю, а також та MUNAR & Asociados.

Іншим можливим прикладом співпраці може бути створення експериментального поля та бізнес-підрозділу з менеджментом, де можуть бути застосовані сучасні технології виробництва та запропонована підготовка українським експертам. Це може бути здійснено у співпраці з аргентинським науково-дослідним інститутом у такій формі, яка дозволяє обмінюватися досвідом та передавати отримані знання. Стосовно таких проектів, ми також зацікавлені у сприянні співпраці з інституціями в українській науковій сфері.

Наприклад, в Аргентині з 1956 року функціонує Національний інститут сільськогосподарських технологій (Instituto Nacional de Tecnología Agropecuaria, INTA). Це провідна державна дослідницька організація глобального агротехнологічному розвитку, орієнтована на прикладні технології в агропромисловому секторі, що сприяє сталому розвитку аграрного, агропродовольчого та агропромислового секторів за рахунок досліджень і розширення. Діяльність інституту охоплює теми, пов’язані з вирощуванням рослин і тварин, економічним, соціальним і технологічним розвитком, а також захистом навколишнього середовища. Інститут здійснив понад 760 місій міжнародного співробітництва в більш, ніж 50 країнах, включаючи можливість передачі технологій і ноу-хау.

Нарешті, крім традиційного відвідування виноградників ми також зацікавлені у розвитку співпраці у сфері екологічного та пригодницького туризму. Аргентина виробляє 75% вина сорту мальбек в усьому світі. Аргентинський мальбек продається в готелях, ресторанах і супермаркетах України, пропонуючи можливість отримати прибуток для цих секторів української економіки. У квітні 2019 року ми вперше в історії організували «Тиждень мальбека» в Україні у форматі майстер-класів престижного аргентинського сомельє Емільяно Стратіко, який крім того, що пройшов складний і всесвітньо відомий чотирирівневий курс Лондонського WSET, сьогодні був прийнятий в ексклюзивний “Master of Wine” в Лондоні, який є останнім із можливих насьогодні кроків у підготовці сомельє. Емільяно Стратіко є другим аргентинцем, який досяг такого високого визнання.

Зараз в Україні найчастіше обговорюється питання відкриття ринку землі. Аргентина має великий досвід у цьому напрямку. Яку пораду ви можете дати українським колегам? На Вашу думку, які основні небезпеки можуть виникнути при запровадженні вільної купівлі-продажу землі?

В Аргентині питання земель сільськогосподарського призначення регулюється Законом № 26.737, а також доповнюючими його нормативами та положеннями. Зазначений закон встановлює режим захисту національного домену на права власності земель сільськогосподарського призначення, що включає в себе положення про права власності таких земель іноземними громадянами, а зокрема, обумовлює такі права щодо земель, які розташовуються в береговій зоні, або на яких розташовані воодойми, а також ті, що знаходяться в секторі прикордонної безпеки, з певними виключеннями. Також, згідно з вищезгаданою нормативою створено Національний земельний реєстр та Міжвідомчу раду з цього питання.

Чи зацікавлені аргентинські бізнесмени інвестувати в українське сільське господарство за наявності відкритого доступу до сільськогосподарських земель?

Можливою є співпраця на основі стратегічного партнерства, яке вже використовують як основу деякі вже діючі в Україні галузі промисловості, що також може спиратися на досвід й технології для забезпечення потреб внутрішнього ринку та потреб третіх країн.

Які, на Вашу думку, існують в Україні проблеми державного управління субсидіями, надання фінансових ресурсів, тощо, які потребують вирішення? Чи є подібні проблеми в Аргентині і як вони вирішуються?

В аргентинському досвіді держава підтримує аграрний сектор за допомогою заходів, які мають тенденцію до поліпшення умов виробництва: поліпшення інфраструктури, безпеки та умов доступу до кредитів. Таким чином, вона прагне скористатися великим потенціалом аргентинського аграрного сектора. Наприклад, у Національного банку Аргентини є кредитні лінії для експорту сільськогосподарської техніки, які логічно вимагають схвалення місцевого банку на ринку призначення.

Наскільки нам відомо, в Аргентині проживає одна з найбільших українських діаспор. Наприклад, в Канаді українська діаспора має широке представництво в уряді, бізнесі, місцевій владі тощо. Яке значення має українська громада в Аргентині? Чи представлена ця громада в аграрному секторі?

Більше ста двадцяти років Аргентинська Республіка є другим домом для багатьох українців. Наприклад, у 1898 р. до Аргентини прибув пароплав Wesser, який привіз іммігрантів-вихідців з Кам’янець-Подільщини, й у 1889 році в Аргентині була заснована перша єврейська сільськогосподарська колонія. Сьогодні в Аргентині проживає майже 470 000 українців та їх нащадків у четвертому поколінні. Це сьома українська діаспора в усьому світі та друга в Південній Америці. Вона являє собою повністю інтегровану в аргентинське суспільство спільноту, але з іншого боку зберігає такі елементи, як мова, культура і звичаї.

Українська громада особливо виділяється у культурній та бізнес-сферах, має широке представництво у місцевій владі. Українська імміграція була особливо інтенсивною до провінції Місьйонес, розташованій на північному сході Аргентини. Там багато аргентинців українського походження займалися вирощуванням мáте, флагманського продукту Аргентини, і сьогодні є одними з найважливіших підприємців цього сектору країни.

Українці також добре позиціонуються в медичному та науковому секторах. Наприклад, доктор Педро Лилик, Президент Української центральної репрезентаціх (УЦР) в Аргентинській Республіці, аргентинець українського походження, є відомим нейрохірургом. Медична установа, яку він очолює, уклала угоду про співробітництво з Центральною міською клінічною лікарнею м. Києва («Олександрівською лікарнею»)

Доцільно підкреслити, що двостороннім торгівельним відносинам також надає імпульсу  Аргентинсько-українська торгово-промислова палата (CAUCI), яку очолює пан Фернандо Сфейр, та з виконавчим директором якої, паном Олегом Яхно, я перебуваю в постійному контакті.

Обсяг бізнесу між Аргентиною та Україною зростає з кожним роком і, за даними за 2018 рік, він становить $73 млн. Водночас баланс для України є негативним і становить $53 млн. Які сфери зростання експорту можуть бути цікавими для аргентинського ринку?

Зараз ми спостерігаємо зростання двосторонньої торгівлі в обох напрямках, що відображається у збільшенні експорту обох країн. У 2018 році двосторонній товарообіг склав майже $73 млн, з яких $63 млн відповідають аргентинського експорту до України, в той час як майже $10 млн відповідають аргентинському імпорту з України. У першому кварталі 2019 р. аргентинський експорт в Україну виріс до $9.8 млн, а аргентинський імпорт з України досяг $4.3 млн, що в загальному склало $14.1 млн у першому кварталі 2019 року. Крім того, обсяг двосторонньої торгівлі в сфері послуг склав 1.2 млн у 2018 році.

Аргентина експортує з України продукти ливарного виробництва, чавуну та сталі (77%), електрообладнання (12%), машинобудування (4,5%), пластмаси (2%) та вироби з каменю, гіпсу або цементу (2%). Це продукти з високою доданою вартістю.

З іншого боку, імпорт аргентинської продукції в Україну є джерелом важливого доходу для  місцевого підприємництва, яке додає вартості цим продуктам по всьому маркетинговому ланцюжку.

Що стосується зусиль, яких ми докладаємо в комерційному відділі, то відповідає за нього та допомагає мені Секретар Санчес Ромеро разом із динамічною і досвідченою командою, що складається з місцевого персоналу. У цій сфері вивчаються нові ринкові напрямки шляхом виявлення комерційних можливостей, досліджень українського ринку та просування аргентинської продукції.

Який сектор сільського господарства України Ви вважаєте найсильнішим?

Зрозуміло, що на сьогодні найбільш важливими є виробництво соняшникова олія, вирощування кукурудзи та пшениця. Також можливо збільшити розвиток тваринництва шляхом використання знань, сучасних методів управління, технологій та аргентинського столітнього досвіду в цій галузі.

Раніше Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу Леонардо Хорхе Саркіс назвав 3 сектори розвитку для покращення економічних відносин між Україною та Аргентиною.

Аналітика   

26 червня 2019 08:08

Чи варто продавати лише державні землі – час визначатися

Громадська коаліція за скасування земельного мораторію напередодні обрання нового парламенту організовує серію панельних дискусій, присвячену особливостям земельної реформи в Україні. Висловити свою думку зможуть усі сторони, зацікавлені в розвитку економіки країни.

Про це повідомляє Економічна правда.

Дискусії мають допомогти досягти суспільного консенсусу в питанні вибору моделі ринку землі.

Читайте: Ціна мораторію: заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 році $22,5 млрд

Перша панельна дискусія буде присвячена питанню «Чи варто на першому етапі запровадження ринку землі виставляти на продаж тільки державні землі?» Вона відбудеться 3 липня в Києві.

До Громадської коаліції за скасування земельного мораторію входять 52 організації – представники аграрного бізнесу, фермерських господарств, фінансових, правозахисних та громадських об’єднань, ЗМІ тощо.

Як повідомляв Landlord, Президент України Володимир Зеленський заявив, що ринок землі можна відкрити вже у 2019 році, але для цього потрібно провести інформаційну кампанію серед населення.

Земля   

25 червня 2019 15:56

Аграрний парадокс: субсидії зменшують конкурентоспроможність фермерів

Хоча фермери вважають важливим механізм держпідтримки агросектора, проведене економічне дослідження показало, що насправді аграрна політика (пільги або тиск на ціни) та бюджетні субсидії зменшують конкурентоспроможність господарств на 10,8 та 4% відповідно.

Про це повідомляє biz.liga.net.

Фахівці Київської школи економіки Соломія Брик та Олег Нів’євський дослідили основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність українського аграрія – як позитивно, так і негативно. Побудована за результатами їхнього аналізу діаграма унаочнює ефект 8 факторів впливу на розвиток агропідприємств.

До чинників, які зменшують конкурентоспроможність сільгоспвиробників, належать:

  • заробітна плата працівників,
  • аграрна політика у вигляді пільг,
  • державна підтримка через субсидії/дотації.

Найбільш впливовими факторами підвищення конкурентоспроможності агропідприємств виявилися:

  • запровадження ринку землі;
  • підвищення продуктивності сільгосппідприємств;
  • розвиток інфраструктури.

Пільговий парадокс

Розглянемо детальніше, чому податкові пільги мають нульовий ефект на конкурентоспроможність фермерів.

Держпідтримка агросектора в Україні реалізується за допомогою трьох інструментів:

  • податкові пільги (спецрежим ПДВ до 2017 р. та єдиний податок 4-ї групи),
  • цінова підтримка або тиск держави (за допомогою мит, квот та заборон на експорт/імпорт с/г продукції або невідшкодуванням ПДВ експортерам),
  • прямі субсидії та дотації.

Самі аграрії вважають, що спецрежим ПДВ для сільгоспвиробників, який діяв до 2017 р., був визначальним  фактором їх можливості конкурувати на ринку. Проте економічні розрахунки продемонстрували нульовий ефект від податкових пільг.

З одного боку, пільги зменшують витратну базу для підприємства, поліпшують їх інвестиційний потенціал та позитивно впливають  на продуктивність і, як результат, на конкурентноспроможність. Однак з другого боку, така підтримка може розхолоджувати менеджерів (оскільки є додатковий дохід від ПДВ) і знижувати ефективність їх роботи. Крім того, за менш жорстких бюджетних обмежень (через спецрежим ПДВ) виробники роблять невиважені й неефективні інвестиційні кроки.

Досвід інших країн, зокрема Швейцарії, де дуже високий рівень держпідтримки с.-г. галузі, підтверджує цю тезу: кількість тракторів у Швейцарії в розрахунку на 10 тис. га ріллі в 10 разів перевищує аналогічний показник у США.

Економісти зробили висновок, що результат впливу податкових пільг залежить від того, який з ефектів переважить: зменшення витрат за рахунок пільг чи неефективність роботи. В Україні ці два ефекти виявилися рівнозначними, що в результаті дало сукупний нульовий ефект на розвиток конкурентоспроможності агропідприємств.

Landlord раніше повідомляв про те, що заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 р. $22,5 млрд ВВП.

Аналітика   

Показати ще