ОГЛЯД РИНКУ    25 серпня 2018 10:06

Кліматичні зміни зроблять основною зерновою культурою України кукурудзу


Сільське господарство залишається галуззю вкрай чутливою як для поточних погодних умов, так і до найменших кліматичних змін в цілому. І, до речі, український аграрний сектор потерпає від глобальних змін клімату чи не найбільше за всіх у світі.

Ми живемо в зовсім іншому кліматі, ніж навіть 10 років тому. Фахівці відмічають, що починаючи з 1989 року, в Україні спостерігається практично безперервний період потепління.

Скажімо, за тридцятирічний період до 1990-х років вчені фіксували окремі факти перевищення норми середньорічних температур у 7-8°C. Вже наступна «тридцятирічка» відзначалася стійким перевищенням багаторічних показників майже до 9°C.

І, як було сказано, найбільш показовим став період за останні 10 років – були роки, коли перевищення середньорічної норми температури становило до 10°C, а середній показник перевищення склав 2°C. Для порівняння нагадаємо, що загальновідома Паризька кліматична угода 2015 року (ратифікована Україною у 2016 році) передбачає перевищення глобальної температури до 2°C по відношенню до показників до індустріальної епохи.

Загальна ситуація

Але що означають ці статистичні викладки і спостереження на практичному рівні для сільськогосподарських підприємств? Наприклад, за даними Інституту водних проблем і меліорації НААН за останні 25 років площа сухої і дуже сухої зони в Україні зросла на 7%, а площа перезволоженої зони скоротилася на 10%. Фактично, перезволоженим у країні залишився лише регіон Карпат і частина Закарпаття.

Як наслідок – з 31 млн га ріллі близько 60% (18,65 млн га) відноситься до площ з дефіцитом вологого забезпечення.

А близько 3 млн га угідь степової зони – у зоні з критичним дефіцитом вологи (тобто у посушливий рік вегетація культивованих рослин на них взагалі неможлива без застосування інтенсивного зрошення). І, до речі, у порівнянні з періодом 1961-1990 років ця зона розширилася вдвічі за рахунок площ у Одеській області.

Посушливих років при цьому вистачає аж вкрай. За словами директора Інституту Михайла Ромащенка, сухими і посушливими на Півдні України зараз можна вважати кожні 7-8 років з десяти.

Результатом стало те, що частка виробництва зерна у степовій зоні України з 1990 року впала з 48% до 37% (2017 рік), а, скажімо, така культура, як цукровий буряк взагалі виведена з сівозміни у Одеській і Херсонській областях.

В свою чергу, за спостереженнями Українського гідрометеорологічного центру, показник зволоження території країни (т.з. коефіцієнт зволоження) за період 1991-2017 років значно зменшився, і тренд посилюється.

За самим песимістичним сценарієм, якщо не відбудеться змін у цій тенденції, за наступні 30 років вся територія України ризикує стати степовою зоною.

Більш вірогідним вважається сценарій, за якого у найближчі роки середня температура весняних місяців підвищиться на 0,5°C, а влітку – до 0,7°C.

При цьому дуже цікавим є довгостроковий прогноз щодо норми опадів. За словами представників і НААН і Укргідрометеоцентру, кількість опадів також буде зростати. Зокрема, очікується, що їх норма в середньому буде зростати на 10-20 мм у найбільш важливі для вегетації ряду зернових культур весняні місяці (хоча дані цього року цьому і протирічать). Але навіть за таких обставин вологу можна буде вважати продуктивною лише умовно – ефективність опадів знівелює підвищення температури. Тобто волога просто буде швидше випаровуватись у повітря і не затримуватиметеся у ґрунті.

Кукурудзяна перспектива

Глобальні кліматичні зміни змінять і умови для вирощування різних сільськогосподарських культур.

Найбільш суперечливим, до речі, виглядає прогноз вчених щодо умов для кукурудзи, яка стає головною експортною культурою для вітчизняних аграріїв.

Так, за прогнозом Української Зернової Асоціації, у поточному 2018/2019 маркетинговому році експорт зерна кукурудзи з України очікується на рівні 19 млн т, пшениці – 16,5 млн т, а ячменю – 3,9 млн т.

З одного боку, в Україні за останнє десятиріччя значно збільшився період активної вегетації всіх сільськогосподарських культур, який включає ті дні, коли середньодобова температура перевищує 10°C.

Це просто прекрасні умови для вирощування теплолюбних культур, які у нас представлені переважно саме кукурудзою і соєю.

Скажімо, у 2016-17 роках тривалість цього періоду в зоні лісостепу (тобто Центрі України) майже досягла показника для степової зони. В цифрах це виглядає так: якщо у 1995-2005 роках сума активних температур в середньому у країні становила 2600-3400°C, то в наступні десять років вона зросла до 2800-3700°C.

Херсонська, Запорізька і частина Миколаївської області взагалі за своїм температурним режимом у весняно-літній період впритул наблизилися до зони субтропіків.

З іншого боку, внаслідок змін, що відбулися, всі ярі культури опинилися у скрутній ситуації. Адже ця група культур буде більш сприйнятлива до тренду підвищення температур в літні місяці, ніж озимина, яка формується переважно весною. Наслідком є те, що строки визрівання кукурудзи значно скоротяться і впаде її врожайність (врожайність будь-якої культури напряму залежить від тривалості вегетації). Зокрема, кукурудзу треба буде збирати вже у середині серпня.

Проте ніякого парадоксу тут немає – вся справа у сортах культури, які використовують більшість аграріїв для посіву. В Україні зараз переважно висівається скоростигла кукурудза з низьким ФАО (80-90) і коротким строком вегетації. Але ще 30 років тому навіть ці сорти у північному регіоні не визрівали. Тепер для півночі України краще використовувати середньостиглі гібриди, а для центру і частини півдня – навіть гібриди з високим ФАО, які довго визрівають (тобто заводити у сівозміну гібриди з ФАО вище 120-200). Зміна сортності дозволить «вписати» період вегетації у період активних температур і отримати найбільшу врожайність.

Додатковим бонусом тут є те, що скоростиглі кукурудзяні гібриди мають середню врожайність у 50-60 ц/га. В той час, як перехід на гібриди з великим терміном вегетації дозволяє розраховувати на врожайність до 120 ц/га.

Але слід врахувати, що, можливо, крайній південь країни, частину Запорізької і Донецької області взагалі треба виключити з «кукурудзяної мапи» – окрім теплолюбності культура потребує високих запасів продуктивної вологи у ґрунті або повітрі (на кшталт кукурудзяного поясу США). Тому у вказаних регіонах культивація кукурудзи буде можлива лише за умови зрошення.

Ячмінний провал

Натомість для іншої традиційної ярої культури – ячменю – кліматичні зміни стали фатальними. Кліматичне вікно для сівби ячменю постійно скорочується – сіяти його, коли ґрунт прогрівається до 15°C взагалі немає сенсу. Справа в тому, що культура потребує довгого періоду вегетації при низьких температурах – для отримання високого врожаю необхідно мати 30-40 діб з середньою температурою повітря не вище 17°C. Такого періоду в Україні зараз вже майже не існує і посіви ячменю будуть скорочуватися, як це було раніше, наприклад, з житом і гречкою.

Перевищення оптимальної для ячменю норми температури призводить то того, що формування репродуктивних органів рослини відбувається завчасно. Замість звичайних 4-5 стеблин з колосами, рослина «вистрілює» всього одним стеблом з усіма негативними наслідками для врожайності.

Озима пшениця

Значно ліпший прогноз вчені дають для озимої пшениці. Зимовий період в Україні стає більш м’яким, відносно теплим з перевищенням середньорічних норм опадів. За рахунок слабкого промерзання ґрунту (або взагалі відсутності промерзання) у ньому накопичуються достатні запаси продуктивної вологи. Ці запаси компенсують відсутність весняних дощів і посуху початку літа.

Адже вегетація рослин починається як тільки температура переходить через нульові позначки – озима пшениця встигає «захопити» період спокійного тепла і добре формує колоси. Навіть за самих несприятливих умов у квітні, травні і червні, можна розраховувати на отримання врожаю озимини.

За прогнозами вчених, ці фактори можуть стати запорукою того, що у найближчі 20 років середня врожайність озимої пшениці в Україні зросте на 10-20 ц/га за умови застосування нових гібридів і технологій.

Це, до речі, є доброю новиною для південної частини степової зони України з несприятливими умовами для кукурудзи – тут основною буде саме озима пшениця. Власне, це вже і відбулося – треба звикнути, що ці зміни вже незворотні.

Північ Одеської, Херсонської, Миколаївської, Донецької областей, Запорізька, Дніпропетровська області, частина Харківщини, Вінниччини і Хмельниччини стають «двокультурними» (озима пшениця і кукурудза). На решті території головною зерновою культурою буде кукурудза.

На останок

Єдине на що дорікають фахівці – занадто стрімкий характер кліматичних змін за останнє десятиріччя. Це робить проблемним питання введення нових гібридів до сівозміни. Не можна, наприклад, просто взяти посухостійкі європейські гібриди кукурудзи і почати її висівати в Україні. Для цього може підійти хіба що територія Заходу країни, за своїми ґрунтами і кліматом близька до Польщі, Угорщини чи Румунії. А для адаптації будь-якого гібрида до регіональних особливостей центральних і східних областей потрібно мати декілька років селекції і проведення випробувань. І саме неприємне в тому, що к моменту виходу на ринок, гібрид може вже не відповідати вимогам аграріїв щодо продуктивності у вже новій кліматичній реальності.

В таких умовах вкрай необхідним стає стратегічне прогнозування змін погодних умов на перспективу у 10-15 років і більше, чого зараз, нажаль в Україні не робить ніхто.

Звісно, ніякі технології не зроблять сільськогосподарське виробництво не чутливим до погоди. Але можна за рахунок синхронізації змін технологій з кліматичними змінами мінімізувати ризики втрати врожаїв.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

1 годину тому

Варю каву підлеглим та активно підтримую спорт в регіоні – Євген Дудка про важливість корпоративної складової

Корпоративна етика та повага до кожного працівника – головні складові в розвикту компанії. Саме таких принципів дотримується засновник групи компаній «Вілія» Євген Дудка. Власник одного з найбільших агрохолдингів Волині не цурається готувати своїм топ-менеджерам каву та щедро винагороджувати працівників за сумлінну працю.

Такі постулати Євген Дудка озвучив у рамках проекту «Унікальний ругіон». Зокрема, власник групи компаній «Вілія» та керуючий компанії «Волинь-Зерно-Продукт» відзначив, що серце колективу не може битися без здорового корпоративного духу, побудованого на взаємоповазі та відчуття довіри.

«Існує таке поняття, як корпоративний дух, і його потрібно підтримувати. Так, нещодавно особисто супроводжував порибалити до Норвегії працівників, які в нашій компанії вже понад 10 років, серед них були і водії, і вантажники. Добре мати і спільні традиції. Наприклад, на Новий рік ми купуємо ялинку у горщику, а потім садимо біля офісу. Щире запитання «Як справи у твоєї дитини?» додає працівнику впевненості в тому, що компанія його цінує і поважає як людину та особистість, а не розглядає тільки як гвинтик у великому виробничому механізмі. Або, наприклад, я завжди приїжджаю до офісу на 15 хвилин раніше та роблю топ-менеджерам каву. Такі прості речі дуже підтримують дух. Працівники мають відчувати себе захищеними. У житті бувають різні кризові ситуації, і людина має знати, що є компанія, на яку він може покластися. Наші співробітники впевнені, що у разі проблеми вони отримають захист та підтримку» – підкреслив управлінець.

Читайте: Побудова агробізнесу за принципами НАТО від Євгена Дудки

Крім того, Євген Дудка додав, що на його підприємстві майже удвічі вищі зарплати, ніж середні по регіону. Також його господарство є лідером з виплати орендної плати за земельні паї та приймає активну участь у соціальних проектах:

Кількість працівників по групі підприємств налічує 1300 осіб із середнім рівнем заробітної плати 14 700 гривень, у той час як на Волині, якщо не помиляюся, середній рівень — 8700 гривень на місяць. Тобто передусім ми соціально відповідальні стосовно наших співробітників.

Більше того, ми серед лідерів на ринку з виплати орендної плати за земельні паї; маємо низку соціальних проектів — виплати стипендій відмінникам у школах, підтримка сільського спорту, долучаємося до культурного виховання молоді.

Відзначимо, раніше Євген Дудка розповів, чому однією з головних цілей його компанії «Вілія» є об’єднання фермерів у кооперативи, і які дивіденди вони від цього отримають.

Думки   

2 години тому

За обслуговування 30 локомотивів General Electric Укрзалізниця заплатить 900 млн грн

Укрзалізниця через систему ProZorro оголосила тендер на надання послуг із сервісного обслуговування 30 локомотивів General Electric та пов’язаних із цим послуг. Передбачувана вартість робіт – 895,25 млн грн.

Про це повідомляє БізнесЦензор.

Аукціон проведуть 25 червня. Переможець тендеру до кінця 2027 р. має здійснювати сервісне обслуговування 30 магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і надавати пов’язані з цим послуги.

Читайте: Nestle повністю викупила виробника соусів Торчин

Тендерні пропозиції можна подавати до 20 травня. Претендувати на участь у тендері може компанія, яка здатна підтвердити, що вона є виробником обладнання, основних запасних частин і матеріалів для виконання робіт із сервісного обслуговування магістральних вантажних тепловозів серії ТЕ33АС і пов’язаних із цим послуг, або має право на їх поставку, надане виробником локомотивів.

Для участі в тендері потрібно подати документ, виданий виробником General Electric, який підтверджує можливість надавати авторизовані послуги з сервісного обслуговування тепловозів ТЕ33АС і користування технічною, нормативною, методичною документацією на локомотив.

Як повідомляв Landlord, на Крюківському вагонобудівному заводі завершили доукомплектацію перших 30 локомотивів General Electric, які перевозитимуть вантажі в Україні.

Логістика   

18 години тому

У торговельній війні США та Китаю вже виграла українська кукурудза

Фуражна кукурудза з України успішно замінила американську на ринку Китаю. Підвищилися шанси й для українських експортерів ячменю. Про такі тенденції агроринку на тлі протистояння двох потужних економік світу розповів Рено Квач, директор, Dongling Grain&Oil (Китай).

Доповідаючи на конференції «Зерно Причерномор’я», Рено Квач детально проаналізував вплив торговельної війни між США та Китаєм на економіку обох країн. На його думку, обидві країни втрачають від цього протистояння, і тому слід шукати шлях перемовин і скасовувати імпортні мита.

Втім, Рено Квач зазначає, що імпорт американської агросировини для Китаю має не вельми суттєве значення, його можна замінити імпортом з інших країн, що на даний час і відбувається. Шанси відкриваються для України, зокрема.

– Українська кукурудза успішно замінила американську. По пшениці ми імпортуємо всього 11%. На тлі величезного внутрішнього ринку це несуттєво, — заявив Рено Квач.

Проте Китай відчуває залежність від американської сої, сорго і ячменю, хоча у  2018 році й скоротив ці види американського імпорту майже наполовину. Сою вже доправляють до Китаю з Бразилії.

Імпорт фуражного ячменю Китай готовий наростити з України, зазначив Рено Квач.

Читайте: Торговельна війна США vs Китай: коли закінчиться і чому Трамп уже програв – Рено Квач

Не суттєво залежить Китай від США і в імпорті м’яса. Водночас, китайський експерт зазначає, що втрата США такого ринку експорту аграрної продукції, як Китай, негативно позначиться на економіці штатів.

Рено Квач, однак, сподівається на відновлення торговельних стосунків обох країн, якщо не завадять політичні причини.

– Обом сторонам варто дійти угоди, консенсусу у відносинах, – каже він.

Він визнає, що Китай через імпортні мита США на промислові товари вже відчуває суттєвий негативний вплив на економіку, і він може погіршитися з зв’язку з втратою ринку. Так, США ввели мита у квітні 2018 року. До листопада 2018 року валюта Китаю впала на 10% до долара США. Рено Квач зазначає, що Китай був змушений «дзеркально» відповідати на введення мит з боку штатів.

Як повідомляв раніше LandLord, у березні намітилася розрядка у торговельній війні США та Китаю. Так, Китай купив 1,5 млн т американської сої. Країни ведуть перемовини щодо скасування мит.

Політика   

24 години тому

Урожай зернових в Україні складе 65 млн т. Експорт – 46 млн т

Такі прогнози озвучив Сергій Феофілов, генеральний директор «УкрАгроКонсалт». За його словами, найближчим часом слід очікувати підвищення інвестиційної привабливості агросектору України.

Про тенденції розвитку аграрного сектору України та світу Сергій Феофілов розповів, виступаючи на 16-й міжнародній конференції «Зерно Причорномор’я». Він підкреслив, що міжнародні експерти та фінансові інституції теж оптимістичні в своїх прогнозах щодо розвитку України та зростання її валового продукту. Прогноз «УкрАгроКонсалт» на урожай: 65 млн т, на експорт – 45-46 млн т.

– Ці амбіційні плани з виробництва основані на високій конкурентоспроможності зерна та олійних культур з України. Вірогідне значне підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору України. Швидше за все, це відбудеться наприкінці 2019 року або на початку 2020 року, – прогнозує гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Читайте: Кількість весняних опадів найменша за останні 15 років. Як позначиться це на врожайності зернових

Разом із тим, він говорить про ризики та виклики для виробників агропродукції у світі. Один із ризиків – політична нестабільність. Проте експерт вважає, що для України цей ризик є короткостроковими, більшу роль відіграють економічні ризики. Передусім, пов’язані з розвитком глобальної економіки.

– Уповільнення росту глобальної економіки – головний виклик для аграрного сектору, – підкреслює Сергій Феофілов.

Він розповів про сценарії адаптації для виробників та експортерів. Політичне регулювання ринку, на думку експерта, є дуже суперечливим.

Тому на перший план виходять економічні важелі. Сергій Феофілов зупинився на застосуванні нових інструментів сільгоспвиробниками, а саме – спеціалізації на окремих культурах, які зумовлюють розвиток агросектору країни. Наприклад, в Україні найбільшими темпами зростають врожаї та експорт кукурудзи, у Бразилії – сої, у Росії – пшениці.

Як раніше повідомляв LandLord, у 2018 році в Україні зафіксовано рекордний урожай зернових – 70,1 млн тонн.

Рослинництво   

18 квітня 2019 09:44

Кооператив із кластером у 100 тис. га або як Вілія створює найпотужніше фермерське об’єднання України

Засновник одного з найбільших агрохолдингів Волині – групи компаній «Вілія» Євген Дудка – розповів про непросту історію побудови свого дітища та поділився планами розвитку компанії у найближчий час.

Зокрема, у спецпроекті «Унікальний регіон» Євген Дудка зазначив, що розвитком агробізнесу на Волині він почав займатися ще в 90-х, проте справжні обриси агрогіганта «Вілія» з’явилися на початку 2000-х, коли за шалені на той час $63 тис. було придбане підприємство для переробки зернових та за $18 тис. 5 га землі. Такі інвестиції дали суттєвий поштовх для подальшого розвитку підприємства й закріплення його в статусі одного з найсучасніших в регіоні.

«Якщо згадати історію розвитку нашого бізнесу, то він бере початок з торгівлі (що було характерним для більшості підприємств 1990-х років). Наступним щаблем зростання була давальницька переробка зернових та поява власного транспорту. А придбання у 2003 році першого підприємства за шалені на той час кошти — $63 000, і ще $18 000 за 5 га землі в межах міста, стало фактично стартом нашої виробничої діяльності. Ось тоді ми й почали займатися переробкою, яка є моєю улюбленою темою. Чим більша глибина переробки, тим стійкіша структура. Проте сьогодні борошномели переживають не найкращі часи».

На сьогодні керівництво господарства «Вілія» планує зафіксувати у власному обробітку 30 тис. га. землі та об’єднати навколо компанії фермерів із загальним земельним кластером у 100 тис. га. Усе це Євген Дудка планує зробити для створення кооперативів, аби вітчизняні фермери не боялися інвестувати гроші в загальну справу за для виходу агробізнесу на вищий щабель рентабельності та більш ефективної роботи.

Читайте: Бахматюк жорстко наїхав на Гонтарєву, назвавши її катом української економіки

«Наша стратегія — зафіксувати 30 000 га землі у власному обробітку, разом із тим розвиваючи нашу унікальну компетенцію — можливість надання повного комплексу ресурсу та послуг для потреб агровиробників, об’єднати навколо компанії агропідприємства та фермерів із загальним земельним масивом у 100 000 га. Наша компанія, таким чином, стає своєрідним інтегратором між глобальними компаніями-постачальниками, такими як Syngenta, та малими і середніми агровиробниками.

Наступний якісний крок — залучити фермерів, аграрників в об’єднання як акціонерів елеваторної, логістичної інфраструктури і вже практично трансформуватися в кооператив. Проте, потрібен певний час — ще п’ять-десять років  — для зміни ментальності людей та розвитку акціонерної культури, щоб вони були готові інвестувати власні гроші в загальну справу та віддати в управління комусь частину свого активу. Адже що може об’єднати людей? Або спільна небезпека, або спільна вигода. На сьогодні небезпека вже багатьох об’єднала. На Волині я був ініціатором заснування громадської спілки «СПАС» (Самоврядна перша аграрна спілка). У чому сенс? 15 основних виробників домовилися про досить прості речі. Перше — про політику добросусідства. Друге — ми зафіксували межі. Третє — принцип НАТО: напад на одного означає напад на всіх».

Нагадаємо, що в рамках спецпроекту «Унікальний регіон» Євген Дудка поділився секретами ефективної побудови корпоративної культури та пояснив, чому за фермерськими кооперативами стоїть майбутнє українського агросектору.

Кейси   

Показати ще