кукурудза

Про це повідомляє на своїй сторінці у Twitter відомий американський оглядач агроринку Карен Браун.

Карен Браун публікує фото посівів кукурудзи в американських штатах Огайо, Міннесота, Небраска і Північна Дакота та інших.

«Постійна вода, нарешті, витекла з поля Північної Дакоти, але виробник все ще очікує, що надлишок води таки скоротить врожайність – трохи нижче за середній рівень», – відзначає агроаналітик.

More of the #CropWatch19 #corn. Lots of growth in Minnesota and Nebraska with warmer temps last week. Standing water finally drained from the North Dakota field, but the producer still expects the excess water will have cut yields to slightly below avg levels. pic.twitter.com/xj98yXt08x

— Karen Braun (@kannbwx) 8 липня 2019 р.

На фото, зроблених в неділю, 7 липня, Карен Браун порівнює розвиток кукурудзи з минулорічним:

Як повідомляв Landlord, порівняння посівів сої та кукурудзи з минулорічною картиною в окремих регіонах США навіть шокує. Деякі виробники очікують, що цього року урожай кукурудзи буде нижчим від середнього на 15%.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук Сингента Україна.

В Україні на Правобережжі в західних і центральних областях, а також у районах Лісостепу і Полісся на Лівобережжі виявлено перші яйцекладки першої генерації кукурудзяного стеблового метелика. Також спостерігається інтенсивний літ і спаровування метеликів.

Читайте: Техніка повинна бути сучасною: Євген Вайн про основні принципи в агробізнесі

З огляду на це, масового відкладання яєць та початку відродження личинок (гусениць) із перших яйцекладок очікують через 5–7 днів. Через 10–12 днів прогнозують масове відродження гусениць, що створить значну загрозу для посівів кукурудзи.

Цей шкідник завдає великих збитків виробникам кукурудзи, оскільки навіть при порівняно невисокому ступені заселення (30–50 % рослин) – без обробки ЗЗР – втрати врожаю можуть становити 8–15 ц/га.

Щоб запобігти значним пошкодженням кукурудзи, фахівці радять обробляти посіви інсектицидом у період між масовою яйцекладкою і початком відродження личинок шкідника.

Landlord раніше повідомляв про те, що суха та спекотна погода, яка утримувалася в Україні в другій декаді червня, призвела до виснаження рослин на полях і сприяла поширенню шкідників.

Певно, вже можна стверджувати, що глобальний ринок збіжжя у 2019/2020 МР рухатиметься дуже жваво. Збільшуються відвантаження, збільшуються обсяги торгівлі, споживання та… кінцеві запаси! А ціни, навпаки, падають, так само, як і рентабельність виробництва сільськогосподарської сировини. Ці глобальні тенденції не оминають і Україну.

Глобально

Так, у Департаменті сільського господарства США (United States Department of Agriculture — USDA) прогнозують, що експорт пшениці зросте на 38,5 млн т до 966,4 млн т. Очікується, що основні експортери пшениці, у тому числі Україна, зможуть продемонструвати вищий рівень виробництва. Сумарно ж Аргентина, Австралія, Канада, ЄС, Росія та наша країна зберуть пшениці на 33,9 млн т більше, ніж у 2018/2019 МР (плюс 11%). Зросте виробництво і на Близькому Сході, де Іран та Ірак матимуть рекордні обсяги виробництва, а Сирія та Туреччина — просто дуже високі.

Майбутній урожай уже чекають на глобальному ринку. Прогнозується, що світове споживання збільшиться на 21,6 млн т до рекордних 759,5 млн т. При цьому обсяг світової торгівлі пшеницею у прийдешньому сільськогосподарському сезоні також покаже зростання до 184,6 млн т (плюс 4% до минулорічних показників). Продажі наростять всі великі міжнародні експортери. Але, незважаючи на пожвавлення попиту, світові запаси зерна також збільшаться до рекордних 293 млн т (або на 7%). У результаті нарощування експорту буде супроводжуватися зниженням експортних цін. Вочевидь, збільшення прибутковості зовнішньої торгівлі зерном українським трейдерам у цьому сезоні не загрожує.

У цілому схожа ситуація складається і на світовому ринку кукурудзи. Виробництво цієї культури в USDA також прогнозують на рекордно високому рівні. Найбільше зростання спостерігатиметься у США, ПАР, Росії, Канаді, Індії та Бразилії. Відзначимо, що на словах американські аналітики не вірять, що рекордний торішній урожай кукурудзи в Україні — наслідок поліпшення аграрних технологій. Нагадаємо: у сезоні, що минає, врожай кукурудзи був практично на 50% вищим від показників 2017/2018 МР. У USDA окремо підкреслюють, що причину успіху українських виробників краще пошукати в ідеальних погодних умовах. Проте, нам хоча і пророкують зниження виробництва цієї культури (так само, як і Китаю), але про відкат на 50% до позаторішнього рівня виробництва не йдеться.

Що стосується світового споживання кукурудзи, то прогнозують, що воно зросте на 1%, а експорт — на 2%. Помітний прогноз збільшення імпорту кукурудзи включає Китай (до речі, Україна там — головний експортер), Іран, Кенію, Мексику, Саудівську Аравію, Туреччину і В’єтнам. Кінцеві запаси кукурудзи у світі скоротяться на 11,2 млн т у порівнянні з минулим роком — здебільшого завдяки Китаю. Якщо ж відкинути Китай, аналітика по якому регулярно і суттєво переглядається і не викликає 100% впевненості через закритість цієї країни, то виявиться, що за межами Піднебесної запаси кукурудзи будуть найвищими з 2016/2017 МР. Відчутно тиснутимуть на ринок і запаси кукурудзи у США. За прогнозами, вони будуть на рівні 16,9% від використання, що є рекордом останніх 13 років. Отже, зростання виробництва, торгівлі та можливе збільшення запасів у цьому сегменті глобального ринку змушують аналітиків припускати, що світові ціни матимуть вкрай мало стимулів для збільшення.

Локально

Нескладно помітити, що обсяг майбутнього врожаю в Україні здатний істотно змінити розклад сил на глобальному сільськогосподарському ринку. Поки що прогнози провідних світових і вітчизняних аналітиків мають деякі розбіжності. Це й не дивно — остаточні підсумки посівної ще не підбито. Проте, головні тенденції прийдешнього маркетингового року вже потроху вимальовуються.

Так, наприклад, у USDA оцінюють майбутнє виробництво пшениці в Україні у 29 млн т при експорті у 19 млн т. Зазначимо, що в USDA вже підрахували: аналогічні показники маркетингового року, що минає, становлять 25,6 млн т і 16,5 млн т відповідно. Іншими словами, у 2019/2020 МР зростання виробництва прогнозується на рівні більш ніж 13%, при цьому експорт зросте практично пропорційно — на 15%.

До речі, в Українській зерновій асоціації (УЗА) вважають, що виробництво пшениці буде нижчим майже на 3 млн т і становитиме 26,7 млн ​​т. У свою чергу спеціалісти вітчизняної Консалтингової Агенції ААА очікують стабільний рівень посівів та врожайності пшениці: 6,6–6,9 млн га та 3,65–3,85 т/га відповідно. Середній щорічній врожай на найближчі роки коливатиметься від 23,5 млн т до 26,5 млн т залежно від кліматичних обставин. Тобто у пророкуванні збільшення обсягів виробництва пшениці українські консультанти налаштовані більш стримано, ніж їх американські колеги. А ось в оцінках експорту аналітики зійшлися: в УЗА теж говорять про 19 млн т, які українські трейдери, швидше за все, продадуть на глобальному ринку.

Що стосується майбутнього виробництва фуражного зерна, то його обсяги в USDA оцінюють у 43,1 млн т при експорті у 31,69 млн т. Тут буде спостерігатися деякий спад — мінус 3% у порівнянні з результатом 2018/2019 сільськогосподарського сезону у 44,5 млн т. Просяде на 6,7% і експорт — до 31,69 млн т.

Зокрема, української кукурудзи, яка в сезоні, що минає, викликала фурор на світовому ринку фуражного зерна, у прийдешньому сезоні буде вироблено 33 млн т. Це менше торішнього показника на 7,9%. При цьому очікується, що експорт також просяде — з 29,5 млн т до 27 млн т.

І знову-таки, у питанні прогнозування врожаю кукурудзи українські аналітики налаштовані більш стримано. Так, в УЗА вважають, що виробництво культури становитиме 32,2 млн т, тобто падіння по відношенню до 2018/2019 МР буде більш значним. На експорт же, на погляд Асоціації, трейдери зможуть відвантажити 26 млн т. У свою чергу, в ААА відзначають, що посіви та врожайність кукурудзи очікуються стабільно високими — 4,6–5,2 млн га та 6,65–7,2 т/га відповідно. Середній щорічний врожай на найближчі роки може коливатися від 30 млн т до 35 млн т залежно від кліматичних обставин. Іншими словами, в ААА не виключають закріплення виробництва кукурудзи на рекордному рівні і в подальшому.

Перспективно

До речі, в ААА з посиланням на аналітиків бразильської Datagro, розповідають, що до 2026 року глобальний попит на кукурудзу зросте на 25% і досягне 1,191 млрд т. Це зростання спровокує Азія, де, як очікується, споживання збільшиться на 53% до 2026-го в порівнянні з показником десятьма роками раніше. Також прогнозується, що попит на кукурудзу зросте на 38% в Північній і Південній Америці (+90,91 млн т), приблизно на 7% в Африці (+15,7 млн т) і приблизно на 2% в Європі (+5,45 млн т). Що стосується Бразилії, то ця країна ще 10 років тому займала всього 1% світового ринку торгівлі зерновими, а зараз відповідає за 25% від загального обсягу глобальних продажів та є другим експортером кукурудзи у світі після США.

Однією з причин, що пояснюють збільшення виробництва бразильської кукурудзи, є використання цього продукту для виробництва етанолу. За оцінками місцевого міністерства сільського господарства, тваринництва та постачання, у найближчі п’ять років інвестиції в глибоку переробку кукурудзи для видобутку етанолу в Бразилії перевищать $1,26 млрд. Не варто забувати і про побічні продукти переробки кукурудзи — глютенові корми і суху барду, які використовуються у тваринництві та птахівництві. Як нарікають в ААА, Україна стала третім у світі експортером кукурудзи, але глибока переробка зерна який рік поспіль ігнорується аграрними холдингами та інвесторами.

За прогнозом аналітиків, глобальний попит на кукурудзу до 2026 року має зрости до 1,191 млрд т

Втім, у прогнозах такого стрімкого зростання попиту на кукурудзу в найближчі роки немає нічого шокуючого. Наприклад, як зазначають в «УкрАгроКонсалт», за останні 10 років попит на зернові та олійні культури вже виріс на 50%. Щоправда, цьому впевненому розвитку може перешкодити зниження темпів зростання глобальної економіки та як наслідок — значна корекція цін на сировинні товари, у тому числі й на аграрну сировину. На думку фахівців «УкрАгроКонсалт», серед відповідей на ці ризики можуть бути і посилення політичних чинників у ринкових стратегіях, і збільшення бюджетної підтримки агровиробництва, і спеціалізація аграріїв на певних культурах.

Текст: Еліна Московчук

Про це повідомляє на своїй сторінці у Twitter відомий американський оглядач агроринку Карен Браун.

Кукурудза та соя – дві основні культури в сільському господарстві США та дві ключові проблеми для американських фермерів у нинішньому сезоні.

Читайте: Вражаюче скорочення посівів сої у США: мінус 2 млн га проти прогнозу

За словами Карен Браун, вкрай несприятливі передумови для майбутнього врожаю кукурудзи спостерігаються у штаті Іллінойс. На фотографіях показана різниця висот рослин на полі, засіяному 18 травня, але яке наполовину пересівали через 15 днів.

«Більше шокує порівняння з минулим роком. Виробник очікує, що в цьому році врожай буде нижчим від середнього (–15%)», – пише Карен Браун.

Conditions are dicey in the Illinois #CropWatch19 #corn field. Planted May 18 but half was replanted 15 days later, and the height difference is shown in the photos. More shocking is the comparison with a year ago. Producer expects well below average yields this year (-15%+) pic.twitter.com/JYHRsMBzNt

— Karen Braun (@kannbwx) 1 липня 2019 р.

Між тим, окремі поля сої в Південній Міннесоті виглядають краще, ніж рік тому. Карен публікує порівняльні фото ділянки, яку нинішнього року засіяли 14 травня. У цьому господарстві вихідні очікування врожаю соєвих бобів трохи вищі за середні.

А це 4 тижні сої в північно-східному районі штату Небраска. 25% поля було засіяно 16 травня, інші 75% – 7 червня. Поки що виробник очікує, що з цього поля він зможе отримати лише середній урожай.

Landlord раніше повідомляв про те, що наприкінці червня у США зійшло лише 71% сої. Стан посівів – найгірший за 27 років.

Наприкінці весни Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Food and Agriculture Organization — FAO) оприлюднила щорічний звіт «Продовольча перспектива». Важливість інформації, наданої в цьому документі, складно переоцінити. На яких зовнішніх ринках потребують вирощеного Україною врожаю? Як змінюватиметься попит? Які фактори впливатимуть на глобальні ціни? Провідні економісти FAO проаналізували ситуацію на основних глобальних сільськогосподарських і продовольчих ринках та окреслили головні тенденції та виклики.

Пшениця: рекордне виробництво

За оцінками FAO, світове виробництво пшениці у 2019 році сягне 767 млн т — новий рекорд, який майже на 37 млн т, або на 5% більше торішніх обсягів.

Результат буде досягнутий шляхом збільшення виробництва зерна в ЄС, РФ та Австралії. Зокрема, в ЄС виробництво зросте на 8,7% до 149,5 млн т. Підстав для такого прогнозу дві: зростання врожайності завдяки гарним погодним умовам і збільшення площі посівів на 2%. Адже в Європі очікують підвищення прибутковості вирощування цієї культури. Можливо, ті ж резони були й у росіян, які також збільшили площі під пшеницею. Сприятлива зима і достатнє зволоження ґрунту цієї весни дозволяють припустити, що РФ збільшить виробництво пшениці на 14% до 82 млн т (у порівнянні з 2018 роком). І для України прогноз FAO позитивний — урожай на рівні 26,5 млн т, або на 7,7% більше, ніж минулого року.

Світове виробництво пшениці у 2019-му сягне рекордних 767 млн т за рахунок ЄС, Канади, Австралії та РФ

А от у США посіви пшениці впадуть до найнижчого рівня за всю історію спостережень через аномально вологу погоду під час посадки озимини та негативні очікування фермерів з приводу рентабельності ярої пшениці. Втім, з огляду на зростання врожайності загальний обсяг виробництва американської пшениці сягне 51 млн т, що практично дорівнює торішньому результату. У Канаді також розширили посіви і чекають збільшення врожаю на понад 33 млн т, або на 4,2% у порівнянні з 2018 роком. Аргентина наростить виробництво на 1,7% до 19,8 млн т (+1,7%).

Але найбільш феноменальний ріст продемонструє Австралія, де обсяг виробництва пшениці злетить на 38,3% до майже 24 млн т завдяки збільшенню площі під пшеницею на 20% та загалом гарним погодним умовам.

Власне, Російська Федерація, США, ЄС, Канада, Австралія та Аргентина є найбільшими світовими експортерами пшениці та найближчими конкурентами українського зерна на світовому ринку. Як ми бачимо, практично всі гравці збільшили площі під пшеницею в очікуванні прибутку.

Пшениця: торгівля відновиться

Перший прогноз FAO для світової торгівлі пшеницею (включаючи пшеничне борошно у пшеничному еквіваленті) у 2019/2020 МР становить 173,5 млн т, що на 2,8 млн т, або 1,6% вище за рівень поточного сезону, але нижче сезону–2017/2018 з його рекордними 177 млн т.

Відновлення світової торгівлі у прийдешньому сезоні буде пов’язане зі зростанням імпорту пшениці деякими країнами Азії та Північної Африки.

Так, сукупні відвантаження до Азії прогнозуються на рівні трохи більш ніж 86 млн т, що на 1,3% вище за обсяг поточного маркетингового сезону. Очікується, що збільшення закупівель пшениці з боку Китаю, Індонезії, Республіки Корея, Філіппін і Таїланду більш ніж компенсують зниження імпорту Іраком, Туреччиною, Саудівською Аравією та декількома центральноазіатськими країнами СНД. Від себе зазначимо, що саме Індонезія, Філіппіни та Республіка Корея є найбільшими імпортерами української пшениці.

За прогнозами, в Африці загальний обсяг імпорту пшениці у 2019/2020 МР зросте до рекордного рівня у 49,3 млн т, що на 5,2% більше, ніж у поточному сезоні. Майже все прогнозоване збільшення зосереджене в Алжирі та Марокко, які, скоріш за все, зіткнуться з перспективою зниження виробництва. Так, очікується зростання імпорту зерна до Алжиру на 10% до 7,7 млн ​​т, що, втім, не дотягує до рекорду сезону–2016/2017 у 8,5 млн т. У Марокко імпорт може збільшитися на цілих 42%, досягнувши 4,7 млн т, з огляду на очікуване падіння внутрішнього виробництва на 25%. Закупівлі пшениці Єгиптом, найбільшим імпортером цієї культурі у світі, незначно збільшаться до 12,6 млн т на тлі попиту з боку населення, що зростає. До речі, до всіх перерахованих нужденних африканських країн Україна пшеницю поки практично не експортує.

В Європі загальний обсяг імпорту пшениці у прийдешньому маркетинговому році прогнозується на рівні поточного — 8,5 млн т, де на частку ЄС припаде близько 6 млн т.

У Латинській Америці та Карибському басейні сукупний імпорт у 2019/2020 МР становитиме близько 25 млн т, також не змінившись з 2018/2019 МР. При цьому минулого року Мексика через торгові суперечки знизила закупівлі зерна у США, свого традиційного постачальника пшениці. Це спонукало мексиканських трейдерів шукати альтернативних постачальників із сусідніх країн Латинської Америки, а також закуповувати зерно в РФ і Україні. Нашим експортерам слід врахувати, що у прийдешньому маркетинговому році Мексика дещо скоротить імпорт пшениці у зв’язку зі збільшенням виробництва цієї культури.

Загалом FAO прогнозує, що світовий експорт пшениці у 2019/2020 МР буде ще більш активним, ніж у поточному сезоні. При цьому основні експортери очікують або зростання виробництва, або як мінімум збереження його на рівні нинішнього маркетингового року. Отже, конкуренція за частку ринку серед експортерів посилюватиметься. Очікується, що третій сезон поспіль Російська Федерація очолить світову торгівлю пшеницею та відвантажить як мінімум стільки ж, скільки у 2018/2019 МР, або близько 35 млн т. Аналітики також вважають, що РФ вдасться розширити традиційні ринки збуту в Північній Африці та на Близькому Сході. Сполучені Штати Америки з 27 млн т передбачуваних відвантажень збережуть свою позицію другого глобального експортера. На третьому місці ЄС з 23,5 млн т.

Додатково зазначимо нестандартну ситуацію з експортом канадської пшениці (четверте місце рейтингу глобальних експортерів). Хоча в Канаді виробництво пшениці, швидше за все, значно збільшиться в порівнянні з торішнім показником, експорт може знизитися приблизно на 4%, до 23 млн т. Цей прогноз відображає не тільки жорстку загальну конкуренцію з боку інших експортерів, але і проблему, пов’язану з продажами твердої пшениці до Італії, яка традиційно є провідним ринком для канадської продукції. Після введення нового правила маркування макаронних виробів, що вимагає зазначати країну походження, попит італійських імпортерів на канадський дурум обвалився.

Пшениця: ціни впадуть

Звичайно, велика частина подій на глобальному ринку буде залежати від остаточних результатів основних врожаїв цього року, до яких ще кілька місяців. Проте, реакція на перспективу збільшення виробництва й торгівлі вже є, і світові ціни до кінця весни в цілому мали тенденцію до зниження.

Так, на початку 2019 року міжнародні ціни формувалися на тлі повідомлень про погані погодні умови під час збирання врожаю в Аргентині та Австралії, звітів про низький рівень посіву озимини в США і стурбованості з приводу скорочення експорту з Російської Федерації. У результаті в лютому ціни досягли найвищого з жовтня 2018 року рівня.

На фуражне зерно очікує падіння рівня попиту на тлі збільшення виробництва кукурудзи та ячменю в низці країн

Однак, вже в березні вони почали знижуватися під впливом відвантаження великих партій зернових з РФ і сприятливих прогнозів врожаю цього року, особливо серед основних експортерів. Наприклад, у квітні вересневі ф’ючерси на озиму пшеницю в середньому становили $170/т, що майже на 14% менше, ніж на початку цього року, і на 9% нижче, ніж у квітні минулого року.

Фуражне зерно: сприятливий сезон

Перший прогноз FAO по світовому виробництву фуражного зерна у 2019 році становить 1438 млн т, що на 2,4% (34 млн т) вище, ніж у 2018­-му. Прогнозоване збільшення переважно засноване на очікуваному зростанні виробництва кукурудзи на 2,3% (25,2 млн т) до 1140 млн т, головним чином завдяки Аргентині та Бразилії.

Найбільший у світі виробник кукурудзи — США зберуть 375 млн т (плюс 2,4%), Канада також чекає на збільшення врожаю.

У Європі виробництво кукурудзи у прийдешньому сезоні, очевидно, залишиться стабільним. Істотно, на 18% до 13,5 млн т, нарощує виробництво Російська Федерація (збільшення посівних площ на 15%).

На відміну від своїх найближчих конкурентів, Україна, швидше за все, різко, на 19% знизить виробництво кукурудзи до 29 млн т. Очікується, що врожайність культури повернеться до середнього рівня після рекордних максимумів останніх років.

Світове виробництво ячменю у 2019-­му становитиме 147 млн т, що на 5,4% (7,5 млн т) більше, ніж у попередньому році. Велика частина прогнозованого підйому стосується очікуваного відновлення виробництва в ЄС. Помітний приріст також прогнозується у Канаді, де ціни, що збільшилися, призведуть до зростання посівних площ на 14%, і в Російській Федерації, де гарні погодні умови сприятимуть високій врожайності.

Світове виробництво сорго прогнозується на рівні майже 59 млн т, практично не змінившись з 2018 року: низькі обсяги виробництва в Австралії та США компенсують очікуване зростання виробництва у Нігерії та Республіці Малі.

Фуражне зерно: спад глобальної торгівлі

Прогнози зростання світового виробництва фуражного зерна супроводжуються очікуваннями спаду світової торгівлі кукурудзою, ячменем і сорго у новому сільськогосподарському сезоні.

Так, глобальний експорт кукурудзи у 2019/2020 МР становитиме 157,5 млн т, або на 2,5 млн т менше, ніж у 2018/2019 МР. Очікуване скорочення, перше з 2004/2005 МР, буде обумовлене зменшенням імпорту з боку ЄС — на 4 млн т до 17 млн т. Це на 19% менше від рекордних європейських закупівель минулого сезону. У прийдешньому році європейці матимуть і істотний перехідний запас, і достатні внутрішні обсяги. Для українських трейдерів це досить тривожний сигнал, адже найбільшими імпортерами нашої кукурудзи після Китаю та Єгипту є Нідерланди, Іспанія, Італія, Велика Британія, Данія, Німеччина та інші країни ЄС.

На відміну від Європи, в Азії загальний імпорт кукурудзи буде зростати третій сезон поспіль, досягнувши рекордного максимуму в 77 млн ​​т у 2019/2020 МР. Прогнозується збільшення імпорту кукурудзи В’єтнамом, Туреччиною та Іраном (останній входить до топ­10 імпортерів української кукурудзи). Сукупний імпорт кукурудзи з боку Африки, прогнозований на рівні майже 23 млн т, наближається до рекорду 2016/2017 МР. Найбільше річне зростання імпорту кукурудзи очікується у Південній Африці, де ця культура є основним продуктом харчування.

Перша інформація про експорт кукурудзи вказує на різке збільшення продажів Аргентиною, Бразилією та меншою мірою РФ. Але це зростання, скоріш за все, буде переважене скороченням експорту з України, США та ПАР. Найбільше падіння експорту в річному численні прогнозується саме для України, де через очікуване скорочення внутрішнього виробництва цього року експорт у 2019/2020 МР може впасти до 21 млн т, що на 25% нижче рекордних 28 млн т у поточному маркетинговому році.

Світова торгівля ячменем у прийдешньому сезоні, найімовірніше, повторить результат цього сільгоспроку — близько 25,7 млн т. Прогнозується, що закупівлі Саудівської Аравії, найбільшого у світі імпортера ячменю, відновляться як мінімум на 23% у порівнянні з провалом 2018/2019 МР і сягнуть 8 млн т. Це чудова новина для українських трейдерів, адже саме до Саудівської Аравії ми експортуємо найбільші обсяги цієї культури. Щоправда, Китай, другий за величиною імпортер нашого ячменю, швидше за все, у новому сезоні знизить імпорт приблизно на 1 млн т (до 5 млн т). У цілому FAO прогнозує збільшення експорту культури з України, ЄС, Австралії та РФ, поряд зі зниженням продажів Аргентиною та Канадою.

Щодо світової торгівлі сорго, то у 2019/2020 МР вона продемонструє зниження на 11% до 4 млн т, що втричі нижче показника 2015/2016 МР. Ця динаміка здебільшого пояснюється насиченням ринків європейських країн сорго власного виробництва.

Фуражне зерно: конкуренція давитиме на ціни

Незважаючи на скорочення світового виробництва у 2018 році та деякий дисбаланс попиту і пропозиції у сезоні 2018/2019 МР, світові ціни на фуражне зерно в цілому залишаються порівняно низькими.

Активність експортерів і велика конкуренція за ринки в умовах зниження попиту привели до особливо низьких світових цін на фуражне зерно з червня по листопад 2018­го. У період з кінця минулого року по лютий 2019­го у відповідь на несприятливу погоду в Південній Америці та в деяких інших країнах­виробниках котирування експортних цін на кукурудзу ненадовго відновилися.

Олійні та олії: зростання виробництва

Світове виробництво насіння олійних культур оцінюється приблизно у 610 млн т у 2018/2019 МР, що на 2,9% більше, ніж у 2017/18 МР. Це новий історичний рекорд, на який вплинуло як відновлення рівня врожайності, так і зростання збираних посівних площ. Зазначений приріст річного обсягу виробництва прогнозується для соєвих бобів, поряд з більш скромними поліпшеннями у світовому виробництві насіння соняшника. Скорочення очікується для ріпака, арахісу і насіння бавовни.

Так, після помітного зростання врожаю у минулому сезоні світове виробництво ріпака скоротиться до 73 млн т у 2018/2019 МР. Збільшення обсягів в Індії, РФ, США і Україні виявляється недостатнім для компенсації різкого спаду у трьох провідних світових виробників: ЄС, Канади та Австралії. Усі вони зазнали виробничих втрат через несприятливі погодні умови.

Що стосується насіння соняшника, світове виробництво, як видається, стрімко зросте до рекордного рівня у 53,5 млн т з огляду на чудові врожаї в Україні, Російській Федерації та Аргентині (як через сприятливі погодні умови — у Чорноморському регіоні, так і через збільшення площі насаджень — в Аргентині та РФ). У ЄС повторення високої врожайності минулого сезону привело до майже рекордного врожаю. Китай і Туреччина, навпаки, скорочують і посіви, і виробництво.

Прогнози врожаю олійних дозволяють припустити помірне зростання виробництва олій і жирів у річному обчисленні (плюс 2,4%). Щодо окремих олій, то очікується, що істотний приріст соєвої, пальмової та меншою мірою соняшникової олії перевищить скорочення виробництва ріпакової, арахісової та оливкової.

Олійні: експорт набирає обертів

Світова торгівля соняшниковою олією може розширитися, у той час як обсяги операцій з ріпаковою олією, як прогнозується, залишаться незмінними, враховуючи очікуване падіння виробництва. Тим часом на структуру світової торгівлі ріпаком і ріпаковою олією можуть вплинути нещодавні побоювання Китаю з приводу канадського імпорту. Є ймовірність, що Китай буде шукати альтернативних постачальників або замінники ріпаку, в той час як Канада почне шукати нові напрямки експорту.

Взагалі, привабливі ціни на олії та жири стимулюють багато країн до імпорту цієї продукції. Особливу зацікавленість проявляє Азія, а ЄС, другий за величиною в світі покупець олії та жирів, ймовірно, відновить зростання імпорту у зв’язку зі збільшенням попиту на сировину для біопалива.

Очікується, що зростання експорту з Індонезії, Аргентини, Малайзії, України та РФ перевищить очікуване скорочення відвантажень Бразилією, США і деякими іншими країнами.

Олійні: стабільний прогноз на тлі занизьких цін

Слідом за тенденцією до зниження, зафіксованою на останньому відрізку сезону–2017/2018, міжнародні котирування цін на насіння олійних культур і похідні продукти залишалися на історично низьких рівнях у першій половині 2018/2019 МР. У квітні 2019­го індекси цін FAO на олійні культури та олії відповідно були на 15% і 17% нижче, ніж роком раніше.

Перспективи виробництва сезону–2019/2020 аналітики FAO поки описують як туманні. Наразі для окремих країн Північної півкулі доступна тільки обмежена інформація про наміри або перебіг сівби, тоді як у Південній півкулі сівба почнеться тільки в останньому кварталі поточного року.

На тлі в цілому занижених цін на насіння олійних культур передбачається, що посівні площі можуть залишитися незмінними порівняно з поточним сезоном. Це, в поєднанні з припущенням про нормальні умови вирощування, найімовірніше, призведе до невеликого падіння світового виробництва олійних культур у наступному сезоні.

Що стосується окремих культур, то сої, насінню соняшника і ріпака пророкують скорочення виробництва. Наприклад, основне зниження обсягів вирощування ріпака припаде на Канаду та обумовить глобальну тенденцію. Водночас в Австралії буде спостерігатися відновлення виробництва, а в Чорноморському регіоні — новий приріст. Несприятливі погодні умови початку сезону в країнах Європейського Союзу дозволяють припустити, що у 2019/2020 МР компенсувати торішнє падіння не вдасться. Світове виробництво насіння соняшника може впасти після скорочення посівів у Чорноморському регіоні та очікуваного повернення до середнього рівня врожайності в ЄС.

Текст: Еліна Московчук