У цьому сезоні фермери переглянуть сівозміну на користь сої та бобових — Віктор Шеремета

Розмовляти з Віктором Васильовичем Шереметою завжди цікаво — адже він може подивитися на проблеми агровиробництва під усіма можливими кутами. Свого часу він обіймав посаду заступника міністра АПК, а наразі є першим віцепрезидентом Асоціації фермерів та приватних землевласників України. Крім того, ще із середини 90-х років минулого століття очолює ФГ «Геркулес» на Київщині, що обробляє понад 2000 га землі.

Тому під час виставки «АгроВесна 2022» ми не могли не скористатися нагодою для спілкування. Тож про проблеми і перспективи українського сільського господарства, перспективи агровиробництва і місце малих та середніх фермерів у структурі економіки держави — в інтерв’ю з Віктором Шереметою.

Як різке зростання цін відбилося на виробничих планах господарств та їхніх планах щодо інвестування коштів у об’єкти інфраструктури?

Ціни на добрива, зокрема азотну групу, зросли у три та більше разів, і це змушує всіх фермерів, і наше господарство у тому числі, переглядати норми внесення. Ми будемо більш ощадливо підходити до використання азотних добрив та уважно рахувати економічний ефект від їх внесення. По-перше, це внесення тієї ж селітри тільки за оптимальних умов — по вологому ґрунту. Раніше аграрії більше орієнтувалися на стандартні календарні терміни внесення. По-друге, будемо приділяти більше уваги внесенню добрив по листу — витрати мінімальні, а ККД значно вищий за ґрунтову обробку. На жаль, КАС у діючій речовині виходить найдорожчим варіантом, і звичайний карбамід, внесений по вологому ґрунту, вигідніший.

Але все має зворотний бік. Чи не спричинить зменшення норми внесення добрив зниження врожайності?

Така загроза, звісно, існує. Але треба зважати, що ефективність добрив при перевищенні певної дози внесення стрімко падає. Якщо раніше, за низької ціни на них, ми особливо не звертали на це увагу і брали завжди із запасом, перестраховувалися, то тепер будемо ретельно рахувати норму. А вона різна для кожного типу ґрунту, кожного поля і, зрозуміло, для кожної культури.

Ми маємо приклад Європи, де використовують більше добрив, ніж в Україні. Але й ефективність значно вища. Якщо у нас 1 кг добрив умовно дає 2–3 кг приросту врожайності, то у ЄС — 5–6 кг завдяки науковому підходу до ведення господарства.

Тож дорожчання добрив це не тільки погано, а й добре?

Скажімо так: воно підштовхне фермерів використовувати добрива максимально раціонально. Робити аналіз ґрунтів, застосовувати стимулятори, що сприяють кращому засвоєнню рослинами поживних речовин, тощо. Тому дорожчання нас приводить до більш інноваційного ведення господарства загалом, не лише у питанні використання добрив.

Яку сівозміну ви практикуєте у «Геркулесі» та чи не буде вона переглядатися з урахуванням нових обставин?

Традиційно сівозміна в нас дуже проста — сіємо ті культури, які дають найкращий прибуток у нашій кліматичній зоні. Насамперед це кукурудза, є пшениця, соняшник, ріпак та соя. На ділянках ґрунту з піском висіваємо також жито, але небагато.

Утім, у поточному сезоні багато фермерів будуть переглядати сівозміну і зменшувати площі під кукурудзою — вона потребує багато азоту. А соя, горох, інші нішеві бобові культури менш вибагливі щодо його кількості. Соя, наприклад, навіть сама виробляє бульбочкові бактерії та збагачує ґрунти.

Так, українська соя взагалі користується високим експортним попитом. Чи не варто її переробляти в Україні, як соняшник?

Залежно від сезону — коли у наших конкурентів з Південної півкулі гарний врожай, продати сою буває дуже складно. Хоча загалом українська соя цінується на світовому ринку, і за неї гарно платять. Для мене як сільгоспвиробника така ситуація більш комфортна.

Але з точки зору державних інтересів власна переробка потрібна. Тут ми заходимо у непопулярне питання із сумнозвісними соєвими правками. На мій погляд, краще за все буде сезонне мито на експорт олійних. У період жнив та одразу після цього внутрішні переробники користуються надлишком пропозиції на ринку й обвалюють ціни. Тому на цей період логічно мито обнуляти для створення конкуренції між закордонними та внутрішніми покупцями.

Як загальна геополітична нестабільність, карантинні обмеження відбилися на інвестиційних планах. Чи будете ви розширювати потужності зі зберігання чи займатися переробкою продукції?

Минулого року ми вже встановили в себе сучасний зерносушарний комплекс, а наразі плануємо провести реконструкцію самого зерносховища — замість складів підлогового зберігання встановити силоси.

До питання переробки я підходжу дуже обережно — адже спостерігаю, як в Україні закриваються дрібні млини, хлібні цехи тощо. Це об’єктивно — у країні росте рівень заробітної платні, і витрати на одиницю продукції на великих підприємствах значно нижчі, такі заводи конкурентні і на внутрішньому, і на зовнішній ринках. А глибока переробка тієї ж кукурудзи до снаги або великим холдингам, або об’єднанням фермерів. Теоретично це може зробити і один фермер, та постає питання собівартості й обсягу продукції. Продукти глибокої переробки цікаві для великих гравців харчопрому, і їм цікаві великі партії, які фермер забезпечити не зможе. Тож ніша дуже перспективна, але потрібен час для її розвитку.