Останні новини
Українські аграрії лише починають опановувати складну науку бізнесу на елеваторах
В Україні цього року будують близько 90 нових елеваторів. За інформацією Мінагрополітики, всього у країні налічується 800 робочих сертифікованих зерносховищ. Незважаючи на те що щороку потужності зростають на 1,5 млн т, дефіцит ємностей досить відчутний: за даними Аграрної біржі, він оцінюється у 20 млн т. Враховуючи прогнози, за якими у найближчі 10–15 років урожай в Україні має збільшитися до 100 млн т зернових на рік, дефіцит якісних елеваторів стане ще відчутнішим. Через брак потужностей більшу частину врожаю аграрії змушені продавати відразу після жнив, коли ціни на зерно мінімальні. Минулого маркетингового року середня вартість пшениці або кукурудзи на період збору врожаю сягала $160–180 за тонну, а середнє коливання вартості цих зернових у період літо-зима становить близько 15%. Лише на зберіганні зернових і продажу їх за піковою вартістю за чотири сезони фермер зможе виручити близько $100 на тонні.
В Україні є чимало ефективних компаній, що заробляють, надаючи фермерам послуги з доробки та зберігання зерна, або купують збіжжя за низькою ціною, доводять його до потрібної кондиції та продають за піковою ціною. Однак сам ринок елеваторних послуг почав активно розвиватися лише чотири роки тому. З кожним сезоном жнив конкуренція на ньому посилюється. «Бувалі» утримують партнерів завдяки репутації та можливості знизити закупівельні ціни і тарифи на послуги, новачки — роблять ставку на автоматизацію та прозорість обслуговування.
Тенденції та гравці
Ще кілька років тому агрохолдинги будували більшість елеваторів виключно для власного використання. Це пов’язано з тим, що компанії нарощували земельний банк, відповідно отримували зростаючі врожаї зерна, яке треба було зберегти до моменту продажу за найбільш вигідними цінами. Після скасування у 2014-му норми із сертифікації зерносховищ темпи введення в дію нових елеваторів різко збільшилися, а мотивація змінилася: компанії планують не лише зберігати своє зерно, а й надавати послуги. На поточний період у будівництво елеваторів здебільшого інвестують агрохолдинги та середні за розміром господарства. Рідше — фермери із земельним банком до 5000 га, оскільки у цих виробників збіжжя відсутні необхідні фінансові та організаційні можливості.
«Великим підприємствам легше залучити додаткові інвестиції, вони здатні більш грамотно розпорядитися елеваторними ємностями, бо мають фінансові можливості «підпрацювати» чуже зерно і зробити на елеваторі не один оборот, а три і більше, а отже, й отримати додатковий прибуток», — вважає керівник регіонального представництва компанії «Варіант Агро Буд» Олексій Кіба. «Сегмент фермерських елеваторів уже прокидається. До нашої компанії, яка виробляє елеваторне обладнання, починають надходити запити від фермерів, — каже він. — Тому тенденція найближчих кількох років — початок активного будівництва невеликих елеваторів». На думку експерта, аби почати інвестувати в елеватори з метою надання послуг, фермер має пройти певні стадії розвитку: усвідомлення, що елеватор здатен підвищити маржинальність його підприємства, будівництво елеватора під власні потреби і лише потім — розгляд можливості заробляти на наданні послуг, але такі можливості мають бути передбачені заздалегідь, ще на етапі проектування елеваторного комплексу. «Подекуди ми спостерігаємо тенденцію до об’єднання малих господарств у сільгоспкооперативи для будівництва невеликих елеваторів поблизу води або великого залізничного вузла», — додає регіональний представник компанії KMZ Industries Сергій Головін. На думку Кіби, кооперативні елеватори — рідкісне явище, бо господарі не вміють домовлятися між собою про стратегію, не здатні розподілити обов’язки тощо.
Що стосується трейдерів, у яких послуги обробки та сушіння зерна — основний бізнес, то тут рішення про будівництво елеватора залежить від двох основних чинників, каже Головін. Перший — потреби у зберіганні зерна відповідно до врожайності та одночасної відсутності потужностей зі зберігання з відповідною якістю у регіоні. Другий — наявність розвиненої логістичної інфраструктури: порти, залізничні вузли, близькість транспортних магістралей. За даними «Варіант Агро Буд», якщо не враховувати портові елеватори, то у 95% випадків нові зерносховища будуються під власні потреби з можливістю надання послуг по доробці зерна фермерам.
Зараз найбільш затребувані елеваторні комплекси об’ємом від 5000 т до 50 000 т одночасного зберігання. Вартість будівництва під ключ зерносховища від 50 000 т зберігання на планову тонну зберігання сягає $100–140. І чим більший комплекс, тим менша собівартість будівництва. Термін окупності залежить від дуже багатьох чинників і становить від двох до семи років.
Специфіка економіки
Якщо рентабельність зерносховища для себе залежить від продажу врожаю, то для дрібних і великих елеваторів, що працюють із давальницьким зерном, — від кількості зерна, яке через нього проходить. Бо чим більше зерна пройде через елеваторні потужності, тим менша питома вага накладних витрат. І навпаки: при недозавантаженості витрати на електроенергію, газ, зарплату співробітникам, амортизацію, податки тощо будуть, як у завантажених «банках», тоді тарифи на послуги доведеться підвищити. Відповідно, елеватор стане менш привабливим для зберігання зерна від третіх осіб.
Тому не дивно, що тренд останніх років — прискорення часу на приймання однієї машини та відвантаження зерна. Значно скоротити час прийому можна за рахунок автоматизації процесу зважування, відбору проб та проведення лабораторних аналізів давальницького зерна. Наприклад, впроваджена у компанії «Астарта» система диспетчеризації дозволяє економити на ваговій шість хвилин на кожній машині. На елеваторі «Агродар-Бар» компанії «Агропросперіс» прийом автотранспорту прискорили завдяки самообслуговуванню: водій сам зважує свій автомобіль за допомогою магнітної картки, яку йому видають на зерносховищі, а інформацію бачить на дисплеї. Оформлення транспорту, зважування, взяття проб та оперативний аналіз зерна з однієї машини займає тут п’ять хвилин. Натомість мала пікова продуктивність спричинятиме черги клієнтів, а відтак — небажання працювати із цим елеватором надалі.
Як правило, у південних регіонах елеватори заробляють на оборотності. А от на зернокомплексах, розташованих у регіонах, де зерно має більшу вологість, сушіння у структурі вартості послуг займає до 40%. Аби бути попереду конкурентів, варто запропонувати послуги, яких немає на ринку. Таким чином свого часу Кіровоградське і Балинське зерносховища компанії «Кернел» збільшили кількість приймання зерна від сторонніх поклажодавців. Вони розширили перелік культур, з якими працюють, від однієї до кількох, почали приймати соняшник із вологістю до 35% тоді, коли від нього відмовлялися інші зерносховища. Крім того, на об’єктах створили комфортні умови для партнерів, дозволивши їм бути присутніми у лабораторії під час проведення аналізів зерна, надаючи послуги без тривалого зберігання.
Власнику елеватора буде вигідніше надавати не окремі послуги, а їх комплекс: від доставки зерна з поля і його доробки — до зберігання та збуту. Елеватори, які при цьому мають лояльні тарифи і забезпечують якість обслуговування, успішно працюють за такими схемами.
Послуги і тарифи
Одна з найдорожчих послуг на елеваторах — відвантаження на авто- та залізничний транспорт. За даними одного з агрохолдингів, розцінки на завантаження та відвантаження залежать від регіону, від того, свій чи найманий локомотив, і коливаються від 120 до 800 грн/т. Деякі компанії збільшують тариф удвічі при відвантаженні зерна у вихідні, святкові дні та в нічний час. Однак високі ціни не роблять ці послуги найприбутковішими.
Високу рентабельність елеваторів забезпечує доробка зерна, а найприбутковішим є сушіння, хоча й одним з найбільш витратних для елеватора. Наприклад, у компанії «Прометей» вартість знімання одного тонно-процента вологи становить 44 гривні з ПДВ. Середня вологість кукурудзи з поля у Хмельницькій, Вінницькій чи Тернопільській області — 24%, а прохідна — 14%. На сушінні 1 т зерна можна заробити 440 гривень, маржинальність цієї послуги у елеваторів дуже висока. Для прискорення терміну окупності інвестицій необхідно встановлювати сучасні автоматизовані зерносушильні комплекси з максимальною енергоефективністю. Зберігання зерна у порівнянні з іншими послугами найменш рентабельне. Наприклад, ціни на послуги у середині липня на Новополтавському елеваторі на пшеницю третього класу становили: сушіння — 39 грн/т, очищення — 15,48 грн/т, зберігання — 1,32 грн/т на день. До того ж розцінки на послуги залежать від ринку та конкуренції.
Чим більше елеваторів у районі, тим жорсткіша конкуренція. Для зберігання фахівці радять вибирати культури з високим попитом на світовому ринку та з урахуванням тенденції до збільшення квот поставок українського зерна до Євросоюзу — такі як ріпак, соя та кукурудза. На міжнародному ринку спостерігається стабільна тенденція до збільшення площ під бобовими культурами з високою маржинальністю: нут, сочевиця, квасоля тощо. Оскільки у великих елеваторів, що входять до складу агрохолдингів, інтерес до них невисокий, фермери можуть заробити, заповнивши ними свої «банки» у міжсезоння. Найбільш маржинальна культура для зберігання — соняшник. Його дефіцит на внутрішньому ринку в лютому-квітні призводить до істотного зростання цін. Чистий дохід на зберіганні від збору врожаю до максимальної вартості становить близько $30/т. А от пшениця має мінімальну маржинальність в Україні. У світі спостерігається стабільна тенденція до скорочення площ під цією культурою.
З чужого досвіду
Рентабельність зерносховища залежить від багатьох факторів. Іноді втрати закладаються ще на стадії планування. Як зазначає Олексій Кіба, найрозповсюдженіша помилка, якої припускаються навіть досвідчені аграрії, — невчасний старт будівництва. Об’єкт потрібно запустити в найвигідніший період — до нового врожаю зернових і олійних культур. Якщо інвестиції в елеватор починають вкладати у квітні-травні, зерносховище збудують між сезонами і вкладені гроші будуть заморожені на рік.
Важливо ще до початку будівництва обрати оптимальний розмір елеватора. Бо чим більші розміри силосів, зерносушарок та іншого обладнання, тим вища вартість зберігання у порівнянні з меншими підприємствами. При цьому оборотність зерна на великому елеваторі у три-п’ять разів вища. На собівартість більше впливає оборотність зерна, оскільки вартість розподіляється на весь об’єм, що пройшов через елеватор. Розмір елеватора залежить від попиту на послуги з очищення, сушіння та зберігання в регіоні, де планується його будівництво, від кількості та потужності елеваторних комплексів, які розташовані неподалік, їх завантаженості та потенціалу потужностей для надання послуг у сезон збору врожаю.
За словами Головіна, будівництво повністю автоматизованого елеваторного комплексу окупиться на півтора року швидше. Таке скорочення термінів досягається за рахунок оптимізації витрат на приймання, зберігання і відвантаження зерна, на персонал, технологічні маршрути та експлуатацію обладнання. До того ж сучасні автоматизовані зерносховища мінімізують вплив людського фактору, дозволяють повністю контролювати зважування, лабораторне дослідження, переміщення, зберігання та відвантаження зерна. А от неефективний логістичний ланцюг і відсутність повного комплексу послуг спрацює проти власника елеватора.
Не варто ставитися до елеватора як до зсипного пункту, куди навколишні фермери поспішать звозити зерно. Треба організувати роботу зернокомплексу так, аби у місцевих фермерських господарств з’явилася можливість вибору — де доробляти та зберігати або кому продавати своє зерно.
Текст: Лариса Степанушко
Підписуйся на наш Telegram. Стеж за новинами у зручному форматі!
