Останні новини
Карен Браун обіймає посаду глобального оглядача із сільського господарства в Thomson Reuters (відомій світовій медіакомпанії, утвореній у результаті придбання медіакорпорацією Thomson у квітні 2008 року агентства Рейтер — Reuters Group plc). Попри те що Браун представляє сферу медіа, вона вважається одним з відомих експертів із прогнозів глобальних трендів світового сільськогосподарського ринку.
Вона здобула дві освіти у галузях, пов’язаних з метеорологією, що дає знання зовнішніх об’єктивних чинників, які впливають на аграрне виробництво. До цього треба додати великий досвід аналізу звітів різних державних і недержавних агентств із сільського господарства і власний досвід спостереження процесів, що відбуваються у світовому аграрному секторі та на глобальному ринку взагалі. Тому до її оцінок і порад варто дослухатися.
Пані Браун, ви відомі насамперед як експерт американського сільськогосподарського ринку. В Україні загальну картину аграрного ринку визначають так звані вертикально інтегровані компанії, агрохолдинги. Саме на них, на їх політику орієнтуються всі інші аграрні підприємства. Як виглядає ринок сша? Яке місце на ньому займає та яку роль відіграє суто фермерське господарство?
Мені дуже складно відповісти на це запитання. Ви маєте на увазі, що в Україні всі фермери об’єдналися для того, щоб спільно працювати на ринку? Ні? Тобто йдеться про те, що надпотужні підприємства визначають ринок у цілому.
Глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун
Американський ринок працює зовсім за іншим принципом. Іноді великі фермерські господарства дійсно об’єднуються для досягнення спільних цілей, проведення координованої політики. Тоді їх роль на ринку, звісно, зростає. Але здебільшого американське сільське господарство — це середні та невеликі фермери, їх дуже багато. Тому можу сказати, що наша модель аграрного сектора докорінно відрізняється від моделі України, де, як ви говорите, надзвичайний вплив мають великі підприємства. Але, на мій погляд, не можна давати оцінку, що якась модель гірша чи краща за іншу. Я вивчала досвід різних країн — кожна обирає для себе ту структуру ринку, яка є найефективнішою саме для неї.
Американський фермер працює напряму через біржу, наприклад, чиказьку торовельну палату, коли продає свою продукцію на експорт?
Ні, фермери переважно здають врожай на зберігання до елеваторів, звідки він вже розподіляється між покупцями. Також поширена практика продажу зерна на переробку, або власна переробка на готову продукцію, яку може запроваджувати чи окреме фермерське господарство, чи група фермерів.
Безпосередньо на експортному ринку американські фермери не торгують, я бачу, що це якийсь поширений міф, що не має під собою підґрунтя. Адже для того, щоб експортувати продукцію у великих обсягах, треба, по-перше, виробляти ці обсяги зерна чи бобів. Самотужки окремий фермер сформувати таку партію буде не здатен. По-друге, треба мати свої потяги (локомотиви і вагони), треба мати баржі, щоб транспортувати товар до портів, де відбувається відправка експортних партій. Тому, як я вже казала, фермери здають зерно на елеватори, а експортом займаються окремі спеціалізовані компанії, які мають у своєму розпорядженні відповідну інфраструктуру й укладають контракти на доставку.
Які, на ваш погляд, процеси зараз визначають картину світового ринку продовольства в цілому?
Якщо відволіктися від суто кон’юнктурних нюансів, які постійно змінюються у часі, то можна виділити декілька глобальних трендів, які вже визначать і будуть визначати загальний стан світового ринку сільськогосподарської продукції та власне обличчя глобального аграрного сектора.
По-перше, це трейдинг. Торговельні відносини, які зазвичай і так відіграють надважливу роль, зараз взагалі виходять на перше місце. Ринок буде визначатися станом торгівлі між Сполученими Штатами Америки і Китаєм, станом торгівлі Південної Америки знову ж таки з Китайською Республікою.
По-друге, постійне зростання конкуренції з боку постачальників із країн басейну Чорного моря (до яких належить і Україна).
По-третє, значне зниження світових запасів злаків, насамперед пшениці, на світовому ринку. Це постійна тема моїх доповідей — світовим виробникам продукції сільського господарства треба більше уваги приділити вирощуванню традиційних зернових культур — пшениці, жита, ячменю.
Ви маєте на увазі, що розпочаті торговельні війни стануть причиною надлишку пропозиції на світовому ринку сої та виробники занадто захопилися її вирощуванням на шкоду для посівів тієї ж пшениці?
І так і ні. Світовий ринок — це дуже складний механізм. Торговельна війна і мита, що були введені КНР на американську сою, — лише одна складова. Протягом останніх років у світі спостерігалося постійне зростання виробництва сої, ринок був дуже привабливим і прибутковим для фермерів. 60% врожаю сої у США викупав Китай за високими цінами. Як наслідок — ринок зараз явно перегрітий. Тобто профіцит сої на світовому ринку склався внаслідок дії різних факторів, і погіршення ситуації у стосунках між США і КНР лише ускладнюють ситуацію. Виробництво сої вже перевищило всі допустимі межі, наступного року збільшать постачання соєвих бобів країни Південної Америки. Це проблема, яка має надзвичайне глобальне значення, адже, як я казала, процес відбувається на фоні постійного зниження запасів пшениці.
Але нещодавно я чув прогнози про те, що торговельна війна між сполученими штатами і китаєм призведе до зменшення площ під соєю у США, натомість американські фермери будуть більш потужно грати на ринку кукурудзи. Ви бачите ознаки цього?
Це цілком правильні прогнози, багато американських фермерів вже відчувають зміну кон’юнктури ринку. Але треба трохи зачекати — остаточне рішення щодо структури посівів вони будуть приймати у лютому наступного року. Поки можу тільки наголосити, що пропозиція американської кукурудзи буде більшою, ніж зазвичай останнім часом.
Та це не єдина проблема — зниження курсу бразильського реала до долара дає можливість південноамериканським виробникам більш активно просувати свою продукцію на світовий ринок. Передусім це стосується знову ж таки сої, якою вони будуть намагатися замістити боби із США на китайському ринку. І такі контракти вже укладаються. Але що це означає? Строки визрівання і збору культури дозволять бразильським сільгоспвиробникам раніше зробити сівбу кукурудзи під другий врожай, який повністю йде на експорт. Тобто посіви захоплять вологий сезон і бразильська кукурудза другого врожаю не постраждає від посухи. Пропозиція кукурудзи з американського континенту наступного маркетингового року буде рекордною.
Країнам Чорноморського басейну варто зважити на це і зробити висновки, адже у світі буде спостерігатися надлишок пропозиції сої та кукурудзи і можна передбачати високий попит на пшеницю. 
Текст: Михайло Дикаленко
Фото: Олександр Ларичкін
Підписуйся на наш Telegram. Стеж за новинами у зручному форматі!
