За яких обставин економічний ефект від впровадження інновацій у рази перевищує витрати на них

Наприклад, системи GPS-контролю і паралельного керування сільгосптехнікою (автопілот) у господарстві впровадили, коли Фантух там ще не працював. З його приходом притаманна «Агродому» технологічність стала розвиватися і в інших напрямах. Вже три роки там систематично використовують лише якісний насіннєвий матеріал західної селекції, розробляють виробничі плани, орієнтуючись на показники суми ефективних температур, запасів продуктивної вологи та кількості опадів під час вегетації, властиві регіону, де компанія веде діяльність. Два останні роки компанія використовує систему супутникового контролю за станом своїх земель, яких в її зембанку налічується 25 000 га. Власне з опису цих останніх інновацій Landlord і почав розмову з директором департаменту рослинництва компанії «Агродім» паном Фантухом.

У чому полягає принципова необхідність планування з урахуванням суми ефективних температур?

Які б технології ми не використовували, які б засоби не застосовували, яким би якісним насінням не засівали поля, вони не дадуть нам більше органічної речовини, ніж зможуть синтезувати завдяки сонячному теплу і світлу. Це шкільна програма: фотосинтез, завдяки якому утворюються органічні речовини в рослині, відбувається за наявності трьох складових: вуглекислоти, води та сонячної енергії. Тому агроном повинен враховувати, скільки сонячної енергії отримає кожна рослина, аби максимально ефективно використати весь її потенціал. Взагалі, якби Україна почала правильно використовувати сонячну енергію в сільському господарстві, вона підняла би свій аграрний потенціал на 40–50%.

У центрі Чернігівської області невисока сума ефективних температур вище 10 градусів: у межах 1300-1500 градусів. Орієнтуючись на таку суму, ми вирощуємо в основному кукурудзу з базовим ФАО 280 (близько 60% площ). Це дає нам можливість отримувати зерно повної стиглості. Деякі виробники насіння рекомендують нам: беріть наші гібриди з ФАО 350-400, вони мають потенціал врожайності до 15 т/га. Але кукурудза з таким ФАО у нас не визріває. А коли вона недозріла, то кришиться і втрачає товарні якості при доробці та логістиці, і як наслідок не придатна для експортування. Хоча в гонитві за високими врожаями дехто так і робить: купує насіння з високим ФАО, але, отримавши зерно, не може його вигідно продати.

Давайте розкладемо по складових поняття «інноваційне сільське господарство».

Високі технології в сільському господарстві складаються з багатьох чинників. Це і використання високоякісного посівного матеріалу, і регулярне застосування засобів захисту рослин (ЗЗР), і своєчасне внесення добрив, і експлуатація надійної та сучасної сільськогосподарської техніки та високоефективних систем контролю…

Почнемо з посівного матеріалу: який ви використовуєте?

Ми використовуємо насіння пшениці від компаній KWS і Saaten-Union у пропорції 50 на 50%. Насіння соняшника – переважно від Syngenta. 40% посівів кукурудзи ми засіваємо насінням від Monsanto, 25% – від Syngenta, 25% – від DuPont Pioneer. Ще на 10% використовуємо насіння від різних компаній, експериментуємо. Власне до всіх цих співвідношень ми прийшли внаслідок таких експериментів.

А чи завжди виправдане використання саме іноземного, нехай високоякісного, але ж і дорогого насіння?

Так. Ми пробували вирощувати кукурудзу української селекції, отримали врожай на рівні 15 тонн з гектара, це навіть краще, ніж з насіння закордонної селекції. Але це зерно було досить м’яким і крихким, при транспортуванні воно втрачало якість, кришилося. А оскільки ми практично всю продукцію експортуємо, мусили відмовитися від цієї кукурудзи. Кукурудза з насіння іноземної селекції при повно-му визріванні стійкіша до механічного пошкодження.

І ціна його абсолютно виправдана. Такого висновку ми дійшли, провівши ретельний аналіз ціни посівного матеріалу і того врожаю, який з нього можна отримати.

І щоб зрозуміти, чому одне насіння коштує дешевше, а інше дорожче, ми зробили для себе своєрідну шкалу потенціалів того чи іншого гібриду.

Насіння, яке може дати 12 т якісної кукурудзи з гектара, коштує дорого. Дешеве ж і результат дає менш задовільний.

Сьогодні на ринку фірми-виробники пропонують насіння кукурудзи у різному ціновому діапазоні за посівну одиницю. З посівної одиниці за 500 гривень можна зібрати врожай, який не матиме якості та за який можна буде отримати 5000 гривень, а з посівної одиниці за 4500 гривень можна отримати урожай, що коштуватиме 45 000 гривень і більше. Тобто будь-який виробник посівного матеріалу зазвичай закладає у вартість насіння 10% тієї виручки, яку потенційно можна буде отримати з реалізації вирощеного зерна цього гібриду. Така закономірність працює як для дешевого, так і для дорогого насіння, ми довели це експериментально та підтвердили для себе практично. Вартість насіння прямо пропорційна його потенціалу.

Друга складова – використання ЗЗР… Чи завжди воно доречне?

Так, буває, що нам кажуть колеги: чого ви вносите фунгіциди, якщо у вас і так немає хвороб, навіщо витрачаєтеся на інсектициди, якщо немає жучка, який сенс робити операції по внесенню гербіцидів, якщо у вас немає бур’янів? Тому в нас їх і немає, що ми регулярно вносимо ЗЗР для профілактики. Ми не чекаємо, коли в нас виявиться хвороба, коли шкідники вже щось з’їдять, щоб тільки після цього починати з ними боротися. І хвороби, і шкідники, і бур’яни – це все наші конкуренти, які віднімають з полів ту органічну речовину, яку повинні забирати ми. І щоб з ними не ділитися, ми використовуємо сучасні технології та ЗЗР. Для себе ми створили шкалу внесення ЗPР і в більшості випадків працюємо профілактично – при наборі певної суми температур та стадії розвитку шкідника чи хвороби. Ми працюємо на упередження і вважаємо таке застосування ЗЗР оптимальним. Лікувальне внесення – при перших ознаках хвороби чи появі шкідників – має нижчу ефективність і веде до зниження потенціалу врожайності.

ЗЗР яких виробників ви застосовуєте?

Якщо ми заплатили дорого за насіння, ми не можемо використовувати ненадійні препарати. Наприклад, ґрунтові гербіциди використовуємо лише від оригінаторів. Зокрема, Дуал Голд від Syngenta, ми навіть не припускаємо використання генериків ґрунтових гербіцидів. Бо інакше на початковому етапі розвитку рослини ми погасимо її потенціал.

А вже у більш пізній фазі розвитку кукурудзи від появи третього і до появи четвертого листка можна вносити і не оригінальні препарати. Ця фаза триває приблизно 17 днів, і протягом неї рослина розвиває лише кореневу систему. У цій фазі ми вносимо контактні гербіциди, які негативно впливають лише на бур’ян.

А ось у фазі після появи четвертого листка закладається кількість рядків у качані кукурудзи. І до появи сьомого листка вносити не можна нічого, інакше ми нашкодимо рослині та недоберемо запланованого врожаю. На фазі шести листків кукурудза формує кількість зерен у кожному рядку качана. Усі напевно бачили кукурудзу, в якій на середині качана два рядки зерен перетворюються на один. Це трапляється тому, що на етапі формування рядка був внесений гербіцид.

Після фази шостого листка ми знову вносимо виключно оригінальні ЗЗР, аби не пошкодити того, що рослина вже сформувала.

У чому полягає ваш принцип застосування добрив?

Добрива повинні бути вкладені на ту кількість врожаю, яку ви плануєте отримати. Під кукурудзу ми вносимо 140 кг азоту, 41 кг фосфору і 62 кг калію на гектар. Звичайно ж, має значення і форма добрив. Діюча речовина може бути швидко доступною та пролонговано доступною. Наприклад, безводний аміак закріплюється у ґрунті й може використовуватися рослиною весь час вегетації.

Залишилася ще одна складова – сільгосптехніка. Який у вас парк?

Парк не дуже великий. Це сім комбайнів переважно компанії Claas, 11 трьохсотсильних тракторів John Deere, один трактор Case потужністю 450 к. с. і ще кілька тракторів МТЗ. Обприскувачі ми використовуємо саміходні: два Tecnoma і два John Deere.

Причіпна техніка у нас від різних світо-вих виробників: є і Horsch, і Mustang, і Pоttinger, і LEMKEN. І в цій сфері ми не віддаємо перевагу якійсь одній фірмі чи моделі, усі вони відповідають високим стандартам якості.

Ви не експериментували з технікою, щоб обрати ідеальний зразок?

Сільськогосподарські культури оптимально розвиваються при щільності ґрунту 1,14 т на 1 кубометр. І немає різниці, якими засобами вона досягається. Головне – не розпилити до меншої щільності, не допустити нерівномірної обробки. А це вже залежить не тільки від техніки, але й від того, хто керує нею, а також самим процесом ґрунтообробки. Наприклад, якщо ми почнемо обробляти агрономічно нестиглий ґрунт, рядки після оранки будуть недокручені, занадто щільні, лишиться багато рослинних решток. Також задовільного результату не досягти, коли механізатор буде працювати невдало або несумлінно: недостатньо заглибить плуг, буде вести з відхиленнями від дозволеної швидкості.

Але ж цього можна уникнути, якщо використовувати сучасні засоби: автопілот, GPS-контроль…

Звичайно. І ми все це використовуємо вже не перший рік. В «Агродомі» ніхто навіть не уявляє, що в поле можна ви-йти без GPS-контролю. Ця система надає можливість бачити, де той чи інший агрегат ходить, що саме і наскільки якісно робить, з якою швидкістю, прямо чи не дуже.

Зараз працюємо над тим, щоб скеровувати за допомогою автопілота не окремі трактори, а принаймні пари машин, щоб вони йшли паралельними курсами один услід іншому. Це дозволить максимально прискорити процеси обробітку ґрунту, сівби тощо. Це особливо актуально в таку погоду, як склалася цього року, коли на виконання усіх весняних агротехнічних операцій природа нам залишила кілька тижнів.

Я навіть не знаю, хто ще сьогодні може дозволити собі працювати без автопілота. Він робить непотрібною систему маркерів, за якою керували роботою механізатора. Точність ведення трактора за супутниковою навігацією – 1–3 см. Така точність дозволяє, наприклад, уникнути перехресного внесення ЗЗР, звести до мінімуму пересів тощо.

Які ще переваги надає використання цих технологій, який економічний, управлінський ефект?

По-перше, завдяки використанню системи GPS-контролю ми щоранку отримуємо точний зведений звіт про роботу усіх агрегатів за минулу добу: які операції виконували, з якою швидкістю, з якими витратами палива тощо. По-друге, ми використовуємо систему GPS-контролю для нарахування заробітної плати. Раніше потрібно було тримати у штаті обліковців, які міряли, скільки той чи інший механізатор зробив. Сьогодні достатньо ввести у програму дані про роботу, яку зробив агрегат, і можна закривати тому, хто ним керував, заробітну плату. Особливо допоміг GPS-контроль із датчиками рівня пального у боротьбі з його розкраданням. До цього будь-яку перевірку можна було обвести навколо пальця. Наприклад, приймається новий трактор, комісія для розуміння норм виробітку та витрат пального проводить хронометраж, фіксує кожен крок механізатора, кожен рух техніки, заливається повний бак палива. Поведінка механізатора виглядає дуже відповідальною. Механізатор починає рух, від’їжджає метрів 100, виходить із трактора і підходить туди, де кріпиться навісна техніка, перевіряє, чи все гаразд. Потім він продовжує виконувати певні агротехнічні операції, після чого повертається назад, і метрів за 100 до членів комісії знову виходить з кабіни перевірити, як там кріплення… Члени комісії відмічають час, вимірюють кілометраж, знов доливають у бак палива до наповнювання. Таким чином фіксується кількість витраченого палива на пройдену кількість кілометрів та обсяг виконаних робіт і визначається норма витрати для цього конкретного трактора. А механізатор ще й отримує усну подяку за відповідальне ставлення до роботи.

Але що відбувалося насправді. Біля кріплення причіпної техніки розташовувався кран від паливного бака, і механізатор, перед тим як продовжити рух трактора, підходив не перевірити кріплення, а привідкрити зливний кран із паливного бака; потім підходив, аби закрити його. Витрати палива враховувалися разом із тим, що виливалося на землю, і в процесі роботи вже різницю між реальними витратами і тими, що зафіксувала комісія, механізатор брав собі.

З GPS-контролем ці махінації стали неможливими: GPS-трекер має також датчик палива, який показує дійсні витрати в режимі реального часу. І після введення цієї системи ми стали витрачати на 40% менше палива. Завдяки їй змінилося мислення і нашого робітника, і сусіднього фермера. Він вже думає, де і як йому заробити, а не де можна вкрасти. Раніше фермери не починали польових робіт, доки не почне їх «Агродім», щоб потім «позичати» все, що ми використовуємо. А зараз вони розуміють, що в нас вже нічого не візьмеш, і починають мислити, як справжні бізнесмени.

А безпосередньо стан полів ви як контролюєте?

Існує міжнародна система супутникового стеження за станом полів CROPIO. Вона дозволяє бачити, як використовується будь-яка ділянка землі, яку обробляє компанія «Агродім». Видно, які площі обробляються в тому чи іншому селі, якою культурою засіяні, якою мірою оброблені певні ділянки. У програму можна внести всі плани щодо використання того чи іншого поля: якою культу-рою має бути засіяне, яка врожайність запланована, які агротехнічні операції в який період треба провести. А згодом завдяки регулярно оновлюваним супутниковим знімкам полів відслідковувати, чи були проведені роботи та в який термін. Усі ці дані, а також погодні умови кожного дня потім вносяться в історію поля. Можна навіть відслідковувати рівень вегетації рослин на кожному полі щодня та робити висновки, чи відповідає він нормам. На знімку зона, де вегетація відбувається нормально, забарвлена в синій колір, де спостерігається певна проблема – у червоний. Причину, звичайно, супутник не вказує, може бути, що миші під’їли, або внесли забагато гербіцидів тощо. У будь-якому випадку цій ділянці треба приділити особливу увагу, а при-чину з’ясовувати безпосередньо на полі. Туди виїжджає агроном, робить певні виміри, фотографує рослини, а потім ми вже вирішуємо, яких заходів вжити для усунення проблеми.

Який економічний ефект від використання космічних технологій?

Вартість користування програмою CROPIO – лише $1 на гектар. Коли EBITDA з гектара становить $400-600, ці витрати не дуже помітні. А користь, яку приносить супутникове стеження тільки на одному полі, іноді може в рази перевищувати витрати на обстеження усіх 25 000 га, що обробляються компанією «Агродім».

Минулого року завдяки цій системі ми виявили, що на певному полі вегетація відстає від норми на декілька тижнів. Було зрозуміло, що своєчасно пшениця там не визріє. Якби ми вчасно не по-бачили цих знімків, не виїхали на поле, не зрозуміли проблеми та не знайшли рішення, ми б зібрали з нього лише 30 ц з гектара. Тому ми вирішили підживити рослини стимуляторами зростання, які нам обійшлися приблизно по $5-6 на гектар.

У результаті ми зібрали з цього поля навіть більший врожай, ніж із сусідніх, – 66 ц з гектара. Ось і рахуйте: минулого року тонна пшениці коштувала $160, відповідно, ми могли б недоотримати $576 з кожного гектару і навіть не здогадуватися, чому це сталося.

ТЕКСТ ТА ФОТО: ВЛАДИСЛАВ СИЛИВОНЧИК

Сподобався цей матеріал?
Підтримайте його автора!

Підтримати