Новини / ФОТО / Технології     10 грудня 2018 11:00

Ефективно та прибутково: користь IT-технологій для агробізнесу

Як за допомогою точного землеробства не лише підвищити врожайність, а й знизити вартість кожної вирощеної тонни.

В одному господарстві на Чернігівщині вирішили вдосконалити технологію точного землеробства у вирощуванні озимої пшениці, аби отримувати більші врожаї. Для цього закупили високоточ­ну сівалку, провели аналіз ґрунту та на основі його результату інвестували у додаткові добрива та засоби захисту рослин. Утім, незважаючи на всі ці заходи, культура продемонструвала на полі середню продуктивність — тобто результат був далеким від того, на який орієнтувалися при розробці технології.

Залучення зовнішніх консультантів допомогло виявити помилку, якої припустилися у господарстві. Виявилося, що головний агроном знехтував рекомендацією провести боротьбу з плужною підошвою, оскільки вважав, що це не варте додаткових інвестицій і часових затрат. Обираючи між проведенням глибокого рихлення і точним посівом, агроном обрав другий варіант.

Так, агрофірма зекономила близько $12 на гектарі — саме у таку суму обійшлося б додаткове проведення глибокого рихлення. Але в той же час господарство недобрало по врожайності близько 1,2 т озимої пшениці з кожного гектара, або понад $200 при закупівельній вартості зерна $170. «Таких прикладів чимало: господарства інвестують у точне землеробство, а замість очікуваного підвищення прибутків та ефективності діяльності отримують збитки», — розповідає директор з розвитку бізнесу компанії «Агроскоп Інтернешнл» Олексій Стеценко. На його думку, основна причина виникнення подібних ситуацій полягає у тому, що впровадження точного землеробства відбувається безсистемно.

Українські сільгоспвиробники мають змогу вибирати провайдера, який допоможе впровадити той чи інший елемент точногоземлеробства: переобладнати та замінити сівалки, обприскувачі чи трактори, отримати агрономічний супровід тощо. Однак отримати всі елементи системи та методику визначення фінансових результатів досить складно — бракує компаній, які компетентні надати весь спектр послуг. Безсистемність призводить до того, що дуже незначний відсоток агрокомпаній розуміє, які зміни відбудуться після впровадження технологій точного землеробства, як і на якому етапі змінюється собівартість вирощеної продукції. Щоб зрозуміти, як підвищити врожайність і при цьому знизити вартість кожної вирощеної тонни, варто прослідкувати логічний ланцюжок впровадження технології точного землеробства.

ОСНОВНІ ПОМИЛКИ

Існує низка помилок, яких припускаються аграрії при впровадженні систем точного землеробства. Перша полягає у тому, що господарства починають із контролю витрат пального і телематики, а не з розуміння того, що відбувається з ґрунтом. Друга — аграрії намагаються використовувати безкоштовний GPS-сигнал замість використання системи RTK. Третя — інвестують гроші у дорогі високоякісні машини й апарат. За ним слідувала технічна революція. Після неї сільгоспвиробники — зде­ більшого великі компанії — почали впроваджувати інновації, пов’язані з менеджментом, управлінням кадрами та капіталом.

Останні п’ять­сім років відбувається наступний етап — впрова­ дження інновацій з використанням про­ грамних продуктів і технічних засобів: систем точного землеробства, сівалок точного висіву, систем управління сіль­ госптехнікою з прив’язкою до системи GPS або власної системи RTK. Завдяки впровадженню вищеперерахованих етапів середня врожайність основних зернових та олійних культур з 1997 року зросла мінімум на 30%, а по деяких культурах майже вдвічі, як кукурудзи, — з 3,5 до 6,5 т/га. Відповідно знизилася собівартість кожної вирощеної тонни, конкурентоспроможність продукції під­ вищилася, заробітки компаній збільши­ лися, і вони мають можливість збільши­ ти витрати на впровадження інновацій.

ПЕРІОД ОКУПНОСТІ СИСТЕМИ ТОЧНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В СЕРЕДНЬОМУ СТАНОВИТЬ ЧОТИРИ-П’ЯТЬ РОКІВ

«Усі етапи послідовні та логічні, але унікальність впровадження їх в Україні полягала в тому, що перші два впрова­ дили набагато швидше, ніж це відбу­ валося у Західній Європі та Америці: п’ять­сім років на впровадження кож­ ного етапу у нас і десятиліття в Європі чи Америці», — зазначає Стеценко.

Таким чином, впровадження цифрово­го етапу в Україні розпочалося майже одночасно з Європою та Америкою. Унікальність четвертої стадії розвитку полягає у тому, що в Україні завдяки агрохолдингам із земельним банком понад 20 000 га впровадження цих інно­вацій відбувається швидше і раніше, ніж у «пересічних» фермерських господарствах чи об’єднаннях від 1000 га Захід­ ної Європи або господарствах Північної Америки. До того ж вплив цифрових інновацій на бізнес можна виміряти.

Українському агросектору властива ще одна особливість впровадження систе­ ми точного землеробства, яка пов’язана з тим, хто є її носієм. «Точне землероб­ ство принесли технічні компанії, лідери ринку, які використовують його у першу чергу для просування власних про­ дуктів і відповідно впроваджують його з огляду на технічну складову аграрної науки й аграрної технології, — пояснює Стеценко. — Тому в господарствах точне землеробство іноді зупиняється на етапі технологічного тюнінгу висівних агрегатів». Переваги очевидні — госпо­ дарства економлять посівний матеріал, добрива та засоби захисту рослин.

Але при цьому часто поза увагою залишається  агрономічний  супровід, що безумовно призведе до підвищення врожайності та зменшення собівартості. Щоб зменшити цей дисбаланс у впро­ вадженні технології точного землероб­ ства, господарствам потрібно розпоча­ ти з вивчення ґрунту — що відбувається з його родючістю, ущільненням на полі, із живленням сільгоспкультур і чи всім  їм у сівозміні вистачає основних еле­ ментів та мікроелементів.

Маючи таке розуміння, господар може або підвищи­ ти врожайність, або зменшити витрату тих чи інших елементів технологій, які зараз перебувають у надлишку, — на­ приклад, у південних регіонах це може бути фунгіцидний захист, де сонце відіграє більш значну роль, ніж хімічні продукти. У регіонах Західної України з високим забезпеченням вологи це може бути вища густота посівів, яка приведе до зростання врожайності. Фо­кусування роботи з основним засобом сільгоспвиробництва — землею без до­даткових чи з незначними інвестиціями у засоби захисту рослин і мінеральні добрива зможе підняти врожайність на 15–20%.

ОБОВ’ЯЗКОВІ ЛАНКИ

Існують три пріоритетні етапи при впро­вадженні точного землеробства. У пер­шу чергу потрібно вивчити основний актив господарства — ґрунт. Для цього, зокрема, скласти карту його ущільнен­ ня — вартість такої послуги коливається в межах $5–20/га залежно від вихідних умов. Отримавши 3D­карту ущільнення ґрунту на своїх полях і провівши роботи із боротьби з ущільненням — глибоке рихлення, руйнування плужної підошви, господарство може отримати  надбав­ ку по врожайності на 10–20%, більше нічого не міняючи — ані засоби захисту рослин, ані удобрення. Наприклад, гос­ подарство з високим рівнем агротехніки отримує в середньому 8 т/га кукурудзи. Збільшення врожайності на 15%, або 1,2 т/га при вартості закупівлі кукуру­ дзи у сільгосппідприємствах $140–150 принесе господарству прибавку $160–170/га.

ГОСПОДАРСТВА ПОВИННІ РОЗУМІТИ, ЩО ШВИДКОГО ПОВЕРНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ НЕ БУДЕ І ЦЕ ГРА У ДОВГУ

Також важливо визначити потенціал поля — який максимальний урожай воно може давати. «В одному господар­ стві, з яким ми співпрацюємо, врожай­ ність у межах одного поля коливалася від 5 т/га до 13,5 т/га. Враховуючи, що на ньому один тип ґрунту, один тип клімату, господарство має зрозуміти, чому така різниця, та розширити зони з найбільшою врожайністю», — радить Стеценко. Для цього потрібно створити карту врожайності за допомогою опції монітору врожайності, яку мають ком­ байни, визначити родючість ділянок і на їх основі сформувати для кожної з них норму висіву та удобрення. Ці дії можуть дати господарству приблизно третю частину врожаю від різниці між абсо­ лютним потенціалом поля і поточним рівнем врожайності.

Наступний етап — вдосконалення висівної техніки. Механізатору досить складно витримати паралельність руху сівалки при розвертанні на полі, а відтак — важко уникнути перекриття рядків, при яких відбувається пере­ криття висівного матеріалу і надмірне загущення культури, що призводить до зменшення врожайності. Інвестиції у тюнінг сівалок залежно від  кілько­ сті рядків сівалки на кожен сошник і рядок можуть становити $1200–2500. Зробивши його, господарство далі може зекономити 5–7% від собіварто­ сті вирощування на економії посівного матеріалу та за рахунок оптимальної густоти на полі.

Третій обов’язковий етап — живлення. Провівши агрохімічне обстеження ґрунтів, господарство обере правильне агрономічне рішення: під поля з висо­ким потенціалом родючості внесе біль­ше добрива, що призведе до зростання врожайності, на поля із значно мен­ шим потенціалом родючості застосує заощадливу технологію, яка дозволить при зменшенні густоти вирощування, посіву отримати максимальний уро­жай, але при цьому витратити на тонну вирощуваної продукції менше. Загалом впровадження цього елементу техноло­гії приводить до економії в середньому 8% коштів на кожну тонну і показує результат у перший рік.

ЩО ДАЛІ

«Наступним етапом, на мій погляд, має стати поєднання усіх чинників, що впливають на сільське господарство,  у єдину систему — об’єднану циф­рову платформу, — вважає Стецен­ко. — Вона допомагатиме кожному працівнику — як робітнику в полі, так і топ­менеджеру у штаб­квартирі агрохолдингу, розуміти свій КРІ, бачити, на якому етапі досягнення своїх цілей він перебуває, та усвідомлювати, як дії впливають на результат, за яким його пізніше будуть оцінювати». Із програмних продуктів фахівець рарадить сучасну ERP­систему (Enterprise Resource Planning System), яка дозво­лить аграріям відстежувати собівартість вирощеної продукції окремо по кожному полю.

Також необхідний програмний продукт для дистанційного моніторингу стану полів — будь­який, що аналізує дані за індексом NDVI. Ще один — мо­більний додаток чи веб­сервіс, який видає точний прогноз погоди для по­треб планування польових робіт. Най­більш перспективними є продукти, які дозволять аграрію приймати щоденно рішення, що базуються на інформації кількагодинної свіжості. Наприклад, приймати рішення про вечірнє обпри­скування та діючу речовину, що буде використовуватися, на основі ранково­го обльоту полів за допомогою БПЛА. Період окупності впровадження систе­ми точного землеробства залежить від його комплексності. У середньому це чотири­п’ять років.

«Віддачу можна моніторити щоденно й мало не щогодинно, контролюючи певні показники, — додає Стеценко. — Але господарства повинні розуміти, що швидкого повернення інвестицій не буде і це гра у довгу, результатом якої буде зміна продуктивності господа­рювання.

Текст: Лариса Степанушко

Читайте також