ОГЛЯД РИНКУ    24 серпня 2018 14:09

Як зібрати врожай без власного комбайну


Аби виграти битву за врожай, варто не лише посадити зерно і виростити ту ж саму пшеницю. Необхідно зібрати її з мінімальними втратами. І ось тут у черговий раз постає запитання: чим? Парк сільгосптехніки у країні зношений на 85%. Необхідність поновлення матеріально-технічної бази продовжує тиснути на українських аграріїв. Але далеко не у кожного фермера є $300 000 на новенький імпортний комбайн з усіма жатками.

Вітчизняна техніка в рази дешевша. Крім того, держава компенсує аграріям частину її вартості. Але особливого ажіотажу навколо українських тракторів і комбайнів поки не спостерігається. За словами керівника відділу продажів компанії «Техноторг» Олександра Фоміна, така техніка користуються попитом переважно у сільськогосподарських підприємств до 1000 га, адже їм держава компенсує до 40% від вартості агрегату. Решта, як і раніше, надає перевагу техніці всесвітньо відомих брендів: власній або орендованій.

Придбавши новий або вживаний імпортний комбайн, мало хто готовий відразу після збирання врожаю зі свого поля замкнути його в ангарі. Аграрії слушно відзначають: щоб окупилися вкладені кошти, техніка повинна працювати. У результаті за останні роки у країні сформувався ринок надання послуг з обробки ґрунту і збирання врожаю. З’явилися компанії, що спеціалізуються виключно на цьому. Їх послуги виявилися вельми недорогими і доволі якісними, що підштовхнуло деякі агрохолдинги до рішення взагалі відмовитися від купівлі власної техніки.

Альтернатива

Перевагу орендованій техніці надала група «Агротрейд». «Ми вже давно не купуємо комбайни. Існуюче на ринку розмаїття техніки дозволяє проводити збиральну кампанію в оптимальні терміни», — розповідає директор компанії з фінансової та операційної діяльності Олена Ворона. За її словами, обираючи оренду, «Агротрейд» уникає додаткових інвестицій в нову техніку, переводить інвестиційні витрати в оперативні, спрощує процес планування і підвищує ефективність холдингу за рахунок оптимізації робочої сили та накладних витрат.

Нещодавно агрохолдинг почав експериментувати навіть з орендою самохідних обприскувачів і техніки для підготовки ґрунту. Доволі насичений ринок дозволив наймати різну техніку залежно від агротехнологій, що використовує компанія. На користь обрання такої стратегії говорив і той факт, що процес управління ремонтами для великого холдингу кожного разу виявлявся доволі складним і витратним. Техніки було багато, виробничі підприємства розташовувалися далеко від керуючої компанії. Ремонт вимагав не лише додаткових витрат, а й контролю, пошуку постачальників. «Невеликі компанії, що спеціалізуються на наданні техніки в оренду і безпосередньо займаються її управлінням і утриманням, можуть бути набагато ефективніші, — підкреслює Ворона. — До того ж вони надають послуги більш тривалий період, працюючи в декількох кліматичних зонах, тим самим подовжуючи для себе сезон заробітку».

«Агротрейд» на власному досвіді переконався, що орендодавці сумлінно ставляться до своїх обов’язків і виконують роботи якісно і в необхідні терміни. Готують і постачають техніку заздалегідь, проводять техогляд після її транспортування, щоб вона ефективно відпрацювала в полі.

Навесні цього року на полях Чернігівщини дуже довго стояла вода, не даючи можливості розпочати посівну, і постачальники техніки кілька тижнів чекали початку робіт. Хоча посівна проводилася в дуже стислий термін, «Агротрейду» вдалося швидко її провести, використовуючи найману техніку.

Що ж собою являє цей ринок? Хто надає послуги з обробки ґрунту та збирання врожаю?

Основний склад гравців

Безпосередньо дорогу збиральну, обприскувальну або ґрунтообробну техніку ніхто в оренду не передає — надають саме послуги. Адже використання новітньої техніки — чи то тракторів John Deere, New Holland, Challenger з обладнанням (сівалки, плуги, культиватори, дискові борони), чи то комбайнів New Holland —передбачає володіння не тільки певними знаннями, а й навичками. «Наші водії та оператори техніки проходять навчання і отримують стаж керування технікою перед тим, як вийти працювати в поле», — розповідає директор департаменту механізації групи компаній UkrLandFarming Володимир Харченко. Один з найбільших українських латифундистів надає послуги з обробки ґрунту та збирання врожаю з 2013-го.

Не перший рік працює на цьому ринку і компанія «Агроспецтранс 888», яка надає повний спектр послуг від оранки до збирання врожаю аграріям по всій Україні. У розпорядженні компанії достатньо багато техніки, що дозволяє «Агроспецтранс 888» обробляти великі площі. За словами засновника компанії Валерія Гадомського, з кожним роком вона бере на себе все більший обсяг робіт. Послуги надає переважно агрохолдингам. «Серед наших клієнтів є і фермери, але їх не багато. Нам зручно працювати в холдингах. Легше привезти 20 одиниць в одне місце, ніж перекидати комбайни туди-сюди», — підкреслює він.

Другий рік поспіль надає послуги з обробки ґрунту та збирання врожаю і білоцерківська «Євро Інтернешинал Груп». Раніше компанія займалася переважно продажем насіння, мінеральних добрив, надавала клієнтам послуги агронома. «Коли продаєш продукцію одному, другому, третьому аграрію, починаєш замислюватися: чому б не поставити їм ще й техніку? Тоді вони зможуть не лише правильно обробити ґрунт, а й зібрати гідний врожай», — розповідає керівник «Євро Інтернешинал Груп» Євген Соболь. І таких компаній сьогодні на ринку все більше.

На території України понад 5000 комбайнів. Власники більшості з них надають аграріям послуги з обробки ґрунту. Майже на рівних конкурують між собою власники одного комбайна та цілого парку з декількох десятків агрегатів. «Вчора хтось був лікарем, а сьогодні купив комбайн і залишився лікарем. І таких дуже багато. Вони не вміють правильно готувати машини до зернозбирального процесу, — розповідає Гадомський. —  Заходять на поле, ламаються і тим самим створюють погану репутацію тим, хто надає послуги зі збирання врожаю». Усе це негативно впливає і на вартість послуг.

Ще на ринку є безліч посередників і агентів, які, взагалі не маючи власної техніки, примудряються заробляти виключно на пошуку для виконавця замовників. За свої послуги вони беруть до 50 гривень з комбайна за обробку одного гектара. І можуть таким чином на одному комбайні заробити до 150 000 гривень за сезон, що зазвичай триває з липня до листопада.

Занадто велика конкуренція та розрізненість гравців призводять до того, що вони не можуть адекватно сформувати ціну на свої послуги. І навіть коли більшість відмовляється працювати за безцінь, завжди знаходиться хтось, готовий вийти в поле на будь-яких умовах. Це призводить до того, що ціни на збирання врожаю диктують замовники, а деякі компанії дозволяють собі взагалі затримувати платежі, а то й зовсім не платити.

Що по чому

«Ціни на збирання врожаю різні. У кожної фірми свій бюджет. У кожного на свою культуру власна ціна, — ділиться Соболь. — Ті, у кого землі багато, намагаються ціну збити. Ті, у кого мало, залежать від комбайна».

У середньому вартість послуг на збирання ранніх зернових варіюється від $30 до $45 за гектар. «Собівартість послуги включає всі прямі й загальновиробничі витрати, оплату праці механізаторів, вартість палива та послуги з доставки техніки. Сумарно собівартість може відрізнятися, бо певні показники різні в різних регіонах», — зазначає Харченко. Вартість послуги — це сума собівартості й відсотка рентабельності. «У кожному окремому випадку ми прораховуємо вартість послуг, враховуючи обсяги землі, на якій буде працювати техніка, вид робіт тощо», — пояснює він.

Та попри усі ці розрахунки максимум можна отримати $45. На думку Гадомського, $45 аж ніяк не є рентабельною ціною для дорогої техніки. Особливо якщо врахувати, що врожайність зростає, ціна на продукцію не падає, збирання ускладнюється (дощ, бур’ян, не завжди ідеальні поля), поломки частішають. «Пшеницю треба збирати при вологості 14–16%, а ми збираємо при 22%, — наводить приклад засновник «Агроспецтранс 888». — Не завжди правильно підготовлені поля, йде потрійне навантаження на жатку, на комбайн». У Європі, якщо належить збирати при 14–16%, тоді й збирають, каже він, якщо вологість вища — чекають. «А у нас клієнт сказав треба, і ми їдемо в поле. В Україні пропозиція перевищує попит, від цього і ставлення «не хочете працювати, знайдемо інших», — ділиться Гадомський. За його словами, в Європі середня ціна за збирання врожаю з одного гектара становить 90 євро. Компанії, що надають послуги зі збирання врожаю, прагнуть, щоб в Україні вона становила хоча б $60. На думку опитаних журналом учасників ринку, це дозволило б не лише правильно утримувати комбайн, штат людей, а й отримувати гідний прибуток. Та одного бажання підвищити ціни на послуги мало. Варто було б об’єднуватися, починати диктувати власні умови. Самотужки жодна з компаній чи власників цього не подужає, та й на це не піде. Адже у ринка така філософія: там, де один не хоче працювати за дешево, знайдуться інші — всіх можна замінити. Але чи варто в такому випадку розраховувати на якість послуг?

Бізнес з надання послуг зі збирання врожаю досить цікавий. Вживаний комбайн за $150 000 може окупитися за п’ять років, якщо обробляти по 3000 га за сезон і працювати без особливих поломок і форс-мажорів. А щоб отримувати більше, треба надавати клієнтам комплекс послуг: не лише по збиранню врожаю, але й по обробці ґрунту, навантаженню та перевезенню зернових.

Від деяких випадків, як-то від втрати техніки через пожежу, краще за все застрахуватися. Адже через перенавантаження, високу температуру повітря, забивання соломи комбайн може зайнятися і згоріти буквально за три хвилини. За словами Гадомського, бували й випадки займання прямо на полі. Після цього комбайн ремонту вже не підлягає. А от отримати компенсацію від страхової компанії за техніку цілком реально. І враховуючи вартість агрегату, страховий внесок у 20 000 гривень вже не здається занадто великим. «Страхові компанії виплачують відшкодування. Страхуватися від пожежі однозначно варто. Це гарантує, якщо вона станеться, ти не втратиш усе», — каже Гадомський.

Текст: Марина Брикимова

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

12 години тому

Гройсман заговорив про ускладнення життя для бізнесу

Володимир Гройсман назвав «колосальною дурницею» необхідність оформлення малими господарствами ліцензій на зберігання пального. Прем'єр-міністр висловив сподівання, що Парламент встигне до 1 липня перенести терміни отримання відповідних ліцензій.

Про це повідомляє Економічна правда.

На засіданні Кабміну 19 червня Володимир Гройсман відзначив, що бізнес в Україні, насамперед малий, не готовий до встановлення ліцензування зберігання пального.

Читайте: Зберігання пального: чи треба фермерам реєструвати акцизні склади

На думку Володимира Гройсмана, зміни, внесені Законом України №2628-VIII, які вводяться в дію з 1 липня 2019 р. і які зобов’язують сільгоспвиробників оформлювати ліцензії на зберігання пального, покликані не полегшити, а «зробити важчим життя людей».

«Ми просили, щоб парламент переніс це, але поки що парламент займається іншими питаннями. Можливо, ми встигнемо до 1 липня ще раз попросити їх», – проінформував прем’єр.

Як повідомляв Landlord, фермерам загрожує півмільйона штрафу за відсутність ліцензії на зберігання пального.

Фінанси   

19 години тому

Зберігання пального: чи треба фермерам реєструвати акцизні склади

Мінагрополітики підтримує відтермінування реєстрації акцизних складів зі зберігання пального сільгоспвиробниками. На цьому наголосив заступник Міністра аграрної політики та продовольства Володимир Топчій під час розширеної наради в Міністерстві з представниками агропідприємств.

Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики.

Представники Мінагрополітики спільно з аграріями обговорили питання нововведень щодо зберігання пального сільгоспвиробниками. Нагальними проблемами для фермерів стали необхідність отримання ліцензії та реєстрації акцизних складів для зберігання пального, що потребує значних витрат коштів і часу.

Зазначені зміни передбачалися Законом України № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», який вступає в силу з 1 липня 2019 р.

Читайте: Аграрні кандидати: хто із представників агросектора має шанси пройти в парламент

Представники аграрних підприємств та об’єднань галузі висловили своє бачення цих положень та окреслили шляхи вирішення проблемних питань. Озвучені ними пропозиції будуть узагальнені та розглянуті для змін до Закону України № 2628.

Своєю чергою урядовці наголосили, що Мінагрополітики підтримує відтермінування реєстрації акцизних складів зі зберігання пального, оскільки воно використовується виключно для власних потреб.

Як повідомляв Landlord, фермерам загрожує півмільйона штрафу за відсутність ліцензії на зберігання пального.

Фінанси   

18 червня 2019 13:27

Аграрні кандидати: хто із представників агросектора має шанси пройти в парламент

Згідно зі свіжими рейтингами подолати прохідний бар’єр до нового парламенту можуть 5 партій. Представників агросектора у списках цих політичних сил не так і багато, а в партії «Голос» – немає взагалі. Тож хто із аграріїв на цих виборах має реальні можливості потрапити до Верховної Ради?

Про це повідомляє Delo.

«Слуга народу»: поточний рейтинг – 41,1%, озвучений список – 100 осіб, представників агросектора – 7.

  • Дмитро Соломчук (№34) – власник компанії «Агро-Центр», яка з 2006 р. виробляє і продає запчастини до сільгосптехніки.
    Погляди: є послідовним прихильником створення фермерських господарств і прагнення довести кількість охоплених фермерством людей в Україні до 1 млн.
    Пропонував повернути на регіональному рівні планування посівів і виробництва, стимулювати фермерів об’єднуватися в невеликі кооперативи, що виробляють однотипну продукцію.
    Пропонував надання кредитів державними банками із сезонним погашенням на купівлю українських тракторів, а також проведення навчальних семінарів на місцевому рівні.
    У квітні 2018 р. виступав проти ринку землі: висловлювався, що для цього треба спершу розпаювати землі й створити земельний банк.

Читайте: Не вигідно, але правильно – Олег Бахматюк про вільний ринок землі

  • Юрій Аристов (№43) – генеральний директор компанії «Атлантик-ЮММА», одного з провідних в Україні імпортерів живих морепродуктів і охолодженої риби, власник ресторану Fish House.
  • Микола Кириченко (№54) – депутат Харківської облради. В агробізнесі з 2009 р.: володіє фермерським господарством «КИРИЧЕНКО М», ФГ «ЮГ», ПП «Агрофірма Злагода», які спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур. Закінчив Харківський національний аграрний університет за спеціальністю «насіннєвий контроль».
  • Павло Халімон (№56) – директор ТОВ «Агро-Хаус» (Прилуки, Чернігівська область), яке спеціалізується на вирощуванні зернових і олійних культур. Згідно з декларацією за 2016 р., володіє чотирма земельними ділянками в Київській і Чернігівській областях загальною площею 55 тис. м2.
  • Олег Тарасов (№77) – засновник 13 компаній, зокрема «Агрокомлідер», «Агрозернолідер», Український зерновий союз, Торговий дім «Агроспецсервіс». Ззасновник двох ГО – Фундації розвитку підприємництва та «Життя без корупції».
  • Олександр Салійчук (№82) – власник компанії «Перша м’ясна хата», яка спеціалізується на виробництві продуктів з м’яса і м’яса свійської птиці під ТМ «Гощанські ковбаси», а також їх оптовій та роздрібній торгівлі. Статутний капітал компанії становить 30,7 млн ​​грн.
  • Мар’ян Заблоцький (№86) – аграрний лобіст. Уже розгорнулася полеміка, чи є він таким уже «новим обличчям», оскільки за родом діяльності останні 10 років він відстоював інтереси великих аграрних груп, в тому числі холдингу «Кернел».
    Всеукраїнська аграрна рада закликала Володимира Зеленського виключити його зі списку партії «Слуга народу». Насамперед Заблоцькому закидають роботу в статусі глави громадської ради при податковому комітеті ВРУ, коли ним керував Віталій Хомутннник.
    Погляди: лобіював так звані соєві правки, через які було скасовано компенсацію ПДВ при експорті олійних культур.

«Батьківщина»: поточний рейтинг – 6,5%; озвучений список – 50 осіб; представників агросектора – 7.

  • Сергій Тарута (№2) – співзасновник холдингу «Індустріальний союз Донбасу». Компанія займається тваринництвом, рослинництвом і переробкою м’яса. Її земельний банк зосереджений у Донецькій області, а переробні потужності – у Горлівці. З 2014 р. контроль над ними частково втрачений, а статки Сергія Тарути, за різними оцінками, зменшилися в 10 разів.
  • Іван Кириленко (№6) – останні 20 років на провідних посадах у державній владі. Був міністром аграрної політики в урядах Віктора Ющенка і Анатолія Кінаха, в уряді Януковича був «аграрним» віце-прем’єром. Контролює великі площі землі, однак участі в їх операційному управлінні не бере.
  • Костянтин Бондарєв (№14) – має бізнес у харчовій промисловості, зокрема випуск горілки «Бондарівка» на Іванківському горілчаному заводі. Володіє земельними ділянками в Київській області.
  • Вадим Івченко (№24) – народний депутат, заступник голови комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин, автор і співавтор багатьох аграрних законопроектів. Володіє великими земельними угіддями в Білоцерківському районі, причому деякими з них обзавівся лише рік тому.
  • Мгер Куюмчан (№34) – лауреат премії «Аграрій року» за 2015 р. Його підприємство «Сигма» входить у ТОП-20 найбільших виробників свинини в Україні.
  • Юрій Тренкін (№39) – власник ПАТ «Ватутінський хлібокомбінат», великого виробника хлібобулочних виробів у Черкаській області під ТМ «Чарівниця».
  • Іван Томич (49) – один із найбільш впливових аграріїв у країні, незважаючи на невеликий обсяг власного агробізнесу. Стояв біля витоків фермерського руху в Україні, очолював Союз фермерів і приватних землевласників України.

«Опозиційна платформа – За життя»: поточний рейтинг – 9%; озвучений список – 10 осіб; представників агросектора – 1.

  • Наталія Королевська (№5) – останні 10 років займається більше політикою, ніж бізнесом. У 2001–2006 рр. обіймала посаду голови наглядової ради ВАТ «Луганськхолод» (ТМ «Королівське морозиво»). Опосередковано мала відношення до ТОВ «Агромета» (розведення верхових коней, свиней, корів і вирощування зернових культур) і ТОВ «Холодінвест» (виробництво і зберігання заморожених напівфабрикатів).

«Європейська солідарність»: поточний рейтинг – 6,8%; озвучений список – 50 осіб; представників агросектора – 1.

  • Петро Порошенко (№1) – п’ятий президент України, чий великий бізнес, зокрема й аграрний, не раз ставили йому в докір. «Укрпромінвест-Агро» – аграрне крило холдингу «Укрпромінвест» – не входить у топ найбільших агрохолдингів країни, однак за рівнем ефективності й рентабельності, мабуть, не має собі рівних. Спеціалізується на виробництві цукру, рослинництві, тваринництві, є великим гравцем борошномельної промисловості. Земельний банк компанії становить 122 тис. га.

«Голос»: поточний рейтинг – 5,6%; озвучений список – 195 осіб; представників агросектора – 0.

«Сила і Честь»: поточний рейтинг – 3,7%; озвучений список – 10 осіб; представників агросектора – 2.

Партія перебуває у нижній межі прохідного бар’єра і теоретично також має шанси його подолати.

  • Іван Мірошниченко (№4) – народний депутат, один із найвпливовіших членів аграрного комітету парламенту. З другої половини 90-х років працює в агробізнесі, в тому числі 10 років очолював українську «дочку» транснаціонального гіганта «Каргілл».
  • Вадим Денисенко – медіаменеджер і народний депутат, має опосередковане відношення до АПК. Його називають близьким до Олега Бахматюка, власника холдингу «Укрлендфармінг», якому він надавав PR-послуги.

Landlord раніше повідомляв про те, що 9 червня відбувся XXI позачерговий з’їзд Аграрної партії, на якому оголосили список кандидатів на вибори у Верховну Раду. Усього до когорти делегатів від АП увійшло 179 осіб, а очолив список Михайло Поплавський.

Політика   

18 червня 2019 11:04

Сир із кеш’ю та місо: веганська продукція ставить палки в колеса молочній галузі США

Виробництво веганського сиру та масла як альтернативи молочної продукції стало вельми успішним у США, при цьому продажі молока зазнали значного спаду. Тому тваринники країни піднімають питання маркування продукції, наголошуючи споживачеві, що «веганське масло – насправді не масло».

Про це повідомляє Bloomberg.

Донедавна американська молочна промисловість була відносно спокійною щодо поширення немолочних продуктів з використанням у маркуванні таких слів, як «молоко» або «сир». Але останнім часом позиція лобі тваринників змінилася.

Національна федерація виробників молока проводить кампанію проти альтернативних молочних продуктів, зокрема, проти використання назв молочних продуктів на етикетках цих виробів.

Читайте: Біль американських фермерів: як виглядають на початку червня посіви сої у США

Зміна споживчих смаків регулярно цитується як головна причина повільного занепаду молочної  галузі. У Федерації вважають, що, використовуючи на етикетках слова «молоко» або «масло», виробники вегетаріанської продукції вводять в оману споживача і несправедливо крадуть частку ринку.

Успіх на хвилі популярності рослинної продукції

Мійоко Шиннер – ідеальна ілюстрація американської мрії. Однак для молочної промисловості США вона стала реальною перешкодою.

Японський іммігрант 61-річна Мійоко Шиннер, здобувши популярність своєю кулінарною книгою про веганські сири, 5 років тому заснувала невелику компанію, яка дуже швидко стала успішним виробником веганської «молочної» продукції.

Отримавши одного разу замовлення на суму $50 тис., Шиннер зрозуміла, що потужностей виробництва у неї для цього недостатньо. Тому вона зібрала $25 млн і побудувала підприємство площею 30 000 кв. футів у м. Петалума, штат Каліфорнія, що спеціалізується на виготовленні молочних альтернатив з таких інгредієнтів, як кеш’ю або рисовий місо. Наразі  компанія виробляє низку продуктів, зокрема сир, моцарелу, масло.

Досягти таких масштабів було непросто, але сьогодні продукція Мійоко Шиннер продається у 12 000 магазинах США. Продажі процвітають – говорить Шиннер, посилаючись на зростання минулого року на 168%.

Біль молочної галузі

При тому, що такі підприємці, як Мійоко Шинер, досягли успіху, скориставшись популярністю продуктів на основі рослин, продажі молока у США, тим часом, зазнали багаторічного спаду.

Штат Вісконсин – один із найбільших виробників молока та вершкового масла в країні (виробляє більше третини всього масла у США). Тож саме тут біль був особливо гострим. Молочні фермери штату виходять з промисловості (близько трьох виробників на день припиняють свою діяльність!), оскільки низькі ціни на молоко зберігаються, а банкрутство поглиблюється.

Адам Спірингз є одним із тих колишніх фермерів. Він попросив 27 різних банків реконсолідувати його борг, але ніхто навіть не розглядав його справу. Тепер він працює регулятором страхування врожаю, а його дружина викладає в технічному коледжі. Нещодавно вони продали своїх корів і все ще намагаються продати свої інші активи, у тому числі ферму та будинок у Weyauwega.

«Сумно думати про те, що ми мали, що будували і що ми втратили, – поділився Спірингз. – Але принаймні зараз ми не живемо в бідності, як останні роки».

Кампанія проти веганської продукції

Такі тяжкі обставини привели до того, що лобістські групи молочної промисловості, зокрема Національна федерація виробників молока, проводять кампанію проти альтернативних молочних продуктів.

Тепер у штаті Вісконсин супермаркетам заборонено продавати будь-які немолочні продукти з маркуванням «масло». За визначенням, веганський продукт не може бути легально позначений і проданий як масло: продукція може бути позначена як імітаційне масло, імітація маргарину або рослинний продукт.

Тож тепер масло Мійоко Шиннер прибирають з прилавків магазинів. Підприємець сказала, що вона запропонувала державі рішення: на товари, які зараз уже надійшли в торговельні мережі, компанія зробить наклейки, котрі повідомлятимуть про «рослинне походження» продукції. 12 червня Департамент сільського господарства, торгівлі та захисту прав споживачів штату Вісконсин затвердив зразок етикетки.

Як повідомляв Landlord, щороку в Британії проводиться веганська кампанія, під час якої близько 50 000 людей відмовляються на місяць від тваринних продуктів. Веганська дієта стає все більш популярною: за рік кількість пошукових запитів щодо неї подвоїлася. Проте фермери критично ставляться до мотивів веганства.

Фото: Bloomberg.

Технології   

18 червня 2019 07:24

Катастрофічна посуха в Південному Судані: 61% населення загрожує криза продовольства

Кількість людей, які сьогодні зіштовхнулися з критичною нестачею продовольства в Південному Судані, найбільша за всю історію. Брак дощів і внаслідок цього високі ціни на продукти харчування призвели до надзвичайної ситуації з продовольчою незахищеністю населення країни.

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Причини надзвичайної ситуації в Південному Судані

Нинішній сезон розпочався з рекордно низьких запасів унаслідок поганого врожаю 2018 р., і ситуація поглибилася затримкою дощів на початку 2019 р. Це, в поєднанні зі стійкою економічною нестабільністю, наслідками воєнних конфліктів попередніх років та пов’язаних з ними виснаженням активів і переміщенням населення, порушило життєдіяльність суданців та зменшило здатність людей отримувати доступ до продуктів харчування.

Читайте: Біль американських фермерів: як виглядають на початку червня посіви сої у США

Високі ціни на продовольство, спричинені минулорічними поганими врожаями, ринковою нестабільністю, значними транспортними витратами та знеціненою валютою, також сприяють підвищенню рівня гострої продовольчої небезпеки.

Відповідно до оновленої оцінки ООН, до кінця липня близько 6,96 млн (61%) мешканців Південного Судану зіштовхнуться з гострим дефіцитом продовольства (фази 3, 4 і 5 за Інтегрованою класифікацією фаз продовольчої безпеки, де 5 – це найгірша фаза).

Допомога населенню Південного Судану

  • Щоб запобігти загибелі мільйонів людей у Південному Судані, ФАО співпрацює з фермерами, які повертаються у свою країну, допомагаючи їм переселитися, побудувати активи та пристосуватися до змін у кліматичних моделях, підвищуючи їхню здатність боротися з природними катаклізмами.

«ФАО надає допомогу в лікуванні більше 100 тис. дітей, які страждають від серйозного недоїдання протягом перших 5 місяців року, причому більше 90% цих дітей одужують, – розповідає представник ЮНІСЕФ у Південному Судані. – Але рівень недоїдання залишається критичним у багатьох районах, і ми побоюємося, що ситуація може погіршитися в найближчі місяці».

  • ФАО надає нові сорти насіння, пристосовані до місцевих умов, і навчання методам, які дозволять зменшити втрати від посухи та повені. Також ФАО здійснює вакцинацію тварин та інші ветеринарні заходи для підтримки тваринників.
  • ФАО забезпечить до 5,1 млн осіб різноманітною підтримкою, включаючи життєво важливі продукти харчування і розподіл коштів, а також спеціальні продукти для профілактики й лікування недоїдання серед дітей, вагітних та жінок, що голодують.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Північній Кореї в результаті найгіршого за 10 років урожаю, причиною якого стали посухи, аномальна спека і повені, близько 10,1 млн людей страждають від гострої нестачі продовольства. Сім’ї змушені скорочувати кількість прийомів їжі або менше їсти.

Аналітика   

Показати ще