LANDLORD CLUB

LANDLORD CLUB     11 грудня 2018 10:00

Економічна криза та торговельні війні: чого чекати аграрному ринку України в 2019-му

Landlord club: у пошуках відповіді на складні виклики глобального ринку, які постануть перед аграрним сектором україни у 2019 році.

Глобальний ринок перебуває в очікуванні чергової структурної кризи, що може розпочатися буквально будь-якого дня. Торговельна війна провідних економік світу — США і КНР — лише додає напруги для аграрного
сектора, а ціни на сільськогоспо- дарську продукцію вже почали йти донизу. Відповідь на запитання, як правильно зрозуміти тренди ринку і відповісти на нові виклики, шукали учасники Landlord Club, що відбувся за підтримки компанії Syngenta і Міжнародної фінансової корпорації (IFC) та зібрав більше сотні представників 40 компаній.

Власники, топ-менеджери, агрономи, трейдери зібралися, щоб обговорити тенденції виробництва та прогнози споживання аграрної продукції у світі. Вистачало усього — і ґрунтовних доповідей відомих аналітиків і фахівців, і неформального спілкування, де учасники клубу могли поділитися одне з одним наболілим. А приємну атмосферу для невимушеного спілкування створювало шотландське односолодове віскі Singleton від компанії «Баядера Груп».

ПОТРЕБА В ІНВЕСТИЦІЯХ

Обговорення розпочав виконавчий директор Міжнародного фонду БлейзераОлег Устенко, який наголосив, що в Україні склалася просто катастрофічна ситуація із залученням прямих іноземних інвестицій — за рік країна їх отримала всього $2 млрд. Це, на його думку, для такої економіки, як Україна, просто смішно — адже, за висновками фахівців, лише вітчизняний аграрний сектор має потребу у притоку $5 млрд
іноземних інвестицій щороку. Зараз ситуація ускладнюється двома чинниками.

Виконавчий директорМіжнародного фонду Блейзера Олег Устенко

Так, вільні інвестиційні кошти, які обертаються у світовій економіці, в очікуванні чергової кризи починають концентруватися у країнах зі сталим розвитком. Тобто «інвестиційний пиріг» тане з кожним днем, і Україні доведеться конкурувати з іншими економіками, що розвиваються, за кожен долар. Крім того, до початку кризи Україна підійшла у найгіршому стані — навіть перед початком минулої кризи 2008 року в країну вдавалося залучати до $10 млрд прямих інвестицій, що створювали своєрідну подушку безпеки. Втім, є гарна новина — сільськогосподарська галузь має чи не найбільшу стійкість до глобальних криз серед всіх інших галузей економіки. Попит на продукти харчування з огляду на зростання населення планети знижуватися не буде. Питання тільки в цінах на продукцію та, знову ж таки, в тому, де залучити додаткові кошти.

ФЕРМЕРИ ВМІЮТЬ ПРАЦЮВАТИ І ВИКОРИСТОВУВАТИ СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ. УКРАЇНСЬКИЙ ФЕРМЕР БІЛЬШ НАДІЙНИЙ, НІЖ СИТУАЦІЯ НАВКОЛО НЬОГО

СВІТОВА КОН’ЮНКТУРА

У нетрі глобального сільськогосподарського ринку запросила зануритися глобальний оглядач із сільського
господарства Thomson Reuters Карен Браун, відома своїми сміливими аналітичними доповідями і прогнозами. За її словами, головна цьогорічна подія світових ринків — торговельна війна між США та Китаєм — визначить картину в усіх інших аграрних сегментах. Сполучені Штати, хоча й скоротили
площі під соєю, отримали рекордний врожай культури. У 2017 році Штати вже мали абсолютний рекорд зі збору сої — близько 90 млн т (до торговельної війни приблизно 60% американського врожаю закуповував Китай).

Цього року Китай не придбав нічого, і навіть якщо завтра торговельна війна закінчиться, Китай і США потиснуть одне одному руки, це не вирішить проблеми. Тому, як підкреслила Браун, фермери США мають плани наступного року більше уваги приділити виробництву кукурудзи і злакових культур.Але в цілому світові запаси пшениці продовжують знижуватися, і навіть плани американських фермерів цей тренд не змінять. Країнам Чорноморського басейну варто зважити на це і зробити висновки — адже у світі буде спостерігатися надлишок пропозиції сої та кукурудзи і можна спрогнозувати високий попит на пшеницю. Якщо проаналізувати наявні ф’ючерсні контракти, є багато місця для того, щоб ціни на пшеницю
значно зросли, а ціни на сою та кукурудзу — навпаки знизилися.

«ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПИРІГ» ТАНЕ, І ДОВЕДЕТЬСЯ КОНКУРУВАТИ З ІНШИМИ ЕКОНОМІКАМИ

УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМАТИКА

За словами економіста, експерта з питань аграрної політики Олександра Коліберди, хоча подальший розвиток українського агросектора і залежить від глобальних трендів, все буде вирішуватися з огляду на те, як сама Україна розв’яже наболіли питання у сільському господарстві. Передусім це питання залучення додаткових інвестиційних потоків у галузь і взагалі приплив коштів до аграрного виробника. Загальним слабким місцем для українського сільського господарства на роки наперед залишиться логістика.

Анна Баталова, Syngenta, Костянтин Баскін, директор ТОВ «АМХ», Олег Устенко

Україна в плані аграрної продукції — експорторієнтована економіка, й елементарні проблеми з вчасною доставкою зерна на портові термінали створюють перешкоди для експорту й надходження валюти у країну. Це вже не говорячи про постійне зростання тарифів і постійне погіршення ситуації з вагонами-зерновозами, локомотивною тягою тощо. Усе це знижує конкурентоспроможність як української аграрної продукції зокрема, так держави України в цілому. Простих інфраструктурних рішень не існує, якщо і є певні доступні інструменти поліпшення ситуації, вони не застосовуються.

Існує і кадрова проблема. «Ми вже маємо проблеми з трудовими ресурсами. І негативні тренди щодо нестачі кадрів у сільському господарстві будуть тільки загострюватися, — наголосив Коліберда. — Якщо держава, аграрні виробники, місцева влада не знайдуть нормальних рішень, як затримати кадри у країні, то на ринку складеться ситуація, коли в агросекторі доведеться возити людей на більші відстані». Це, до речі, додасть до загальної логістичної проблематики ще більше гостроти.

ЗАГАЛЬНИМ СЛАБКИМ МІСЦЕМ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА РОКИ НАПЕРЕД ЗАЛИШИТЬСЯ ЛОГІСТИКА. ПРОСТИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ РІШЕНЬ НЕ ІСНУЄ

І, нарешті, глобальною проблемою для України впродовж вже десятиріч залишається земельне питання — земельна реформа багато обговорюється, але нічого практичного не відбувається. «Останні два роки те, що відбувалося навколо ринку землі, оберталося довкола вимог Міжнародного валютного фонду. Але, за моїми очікуваннями, це обговорення триватиме і надалі. Сам ринок землі, безумовно, запустять. Та навряд чи це відбудеться наступного року — адже у рік виборів такі рішення приймати складно», — каже експерт.

Проте, є надія, що свій вплив на процес матиме процес децентралізації влади і зростання ролі територіальних громад. За підсумками цього року їмбудуть передані 760 000 га державної землі. Разом з тим виникає багато запитань щодо процедури оформлення цієї землі — Кабінет Міністрів у своїх нормативних актах багато чого не врахував з юридичного боку. Тому, коли прийде час переукладання договорів на такі земельні ділянки, місцевавлада повинна бути готова скористатися своїми розширеними правами і висловити власну позицію.

ЗАГАЛЬНИМ СЛАБКИМ МІСЦЕМ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА НА РОКИ НАПЕРЕД ЗАЛИШИТЬСЯ ЛОГІСТИКА. ПРОСТИХ ІНФРАСТРУКТУРНИХ РІШЕНЬ НЕ ІСНУЄ

АГРАРНІ РОЗПИСКИ І НЕ ТІЛЬКИ

Учасники клубу погодилися, що питання землі зараз найскладніше, у залі почали лунати запитання про те, де невеликим господарствам взяти кошти на придбання земельних ділянок, якщо ринок землі буде відкритий. Як зазначила керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб, інструмент залучення коштів навіть дрібними господарствами вже існує — це аграрні розписки. «Українські фермери мають внутрішній стрижень. Так, бракує ресурсів, спеціалістів, але насправді українські фермери мають правильні навички, вміють працювати і використовувати сучасні технології. Український фермер більш надійний, ніж ситуація навколо нього.

Чому я говорю про аграрні розписки — коли ви приміряєте ризики фермера, то він зрозумілий контрагент, який має бізнес, з якими можна працювати», — розповіла Фейрлемб. Над пошуком сучасних інструментів фінансування все більше замислюється сам бізнес. Так, на погляд трейдера компанії Spike Юрія Гаврилюка, дуже важливо, що наші виробники зараз вже думають над хеджуванням своїх ризиків. «Більшість звикла працювати за старими методами, продавати тоді, коли потрібні кошти. А світ давно пішов далі — американський фермер давно займається хеджуванням на Чиказькій біржі», — підкреслив трейдер. До того ж, як каже Гаврилюк, в українських виробників є вже достатньо інструментів — своп-контракти, контракти з мінімальною ціною, прив’язка до аукціонів. Цього року, на його думку, взагалі стався справжній прорив — масово почали використовуватися різного роду платформи на базі інтернет-сервісів, за допомогою яких можна купити чи продати як фізичний контракт, так і своп-контракт.

Економіст, експертз питань аграрної політики Олександр Коліберда

Головною особливістю цих інструментів є те, що кожен може зосередитися на своїй справі — виробник може займатися господарством і оперативно отримувати інформацію про зміни кон’юнктури, вчасно пропонувати продукцію, а трейдер, отримуючи інформацію від виробників, може повністю віддати себе торгівлі та отримувати з цього максимальний зиск. «Потенціал України можна збільшити в декілька разів, просто продаючи товар один одному, навіть у межах країни. Для виробника це плюс, тому що з’являється більше потенційних покупців безпосередньо на його фізичний товар.

А для країни в цілому це привабливість і конкурентоспроможність на зовнішніх ринках», — підкреслив Гаврилюк. Щоправда, така модель роботи ринку як слушно зауважив головний агроном компанії «Агрофорт» Групи МХП Віктор Чайковський, потребує суттєвого збільшення маневрової потужності українських елеваторів — як великих, так і малих, які розташовані безпосередньо у господарствах. Адже за гнучкої системи торгівлі, торгівлі опціонами замість наявного зерна, вичікування цін потрібні місця якісного зберігання врожаю. Тому інвестиції в елеватори — сьогодні безпрограшний варіант, усі сільгоспвиробники страждають від того, що є врожай, а його немає де розмістити.

Для успішного бізнесу зі зберігання зернових повинна бути інфраструктура, як мінімум залізниця, комунікації, прийомка, ваги, своя лабораторія. «Проте слід обачливо підходити до будівництва елеватора, деякі примітивні сховища стоять не заповнені, треба знати регіон, знати місця з найгострішим дефіцитом елеваторів», — попередив Чайковський. Жвава дискусія у залі перейшла у кулуари клубу і точилася до ночі — адже всім учасникам заходу було чим поділитися одне з одним. Було відчутно, що присутні з оптимізмом дивляться у майбутнє попри всі негаразди, що прогнозуються на глобальному ринку.

Текст: Михайло Останков

Поділися

LANDLORD CLUB     02 листопада 2018 17:24

Обличчя Landlord Club (ФОТОЗВІТ) ФОТО

Близько сотні представників 40 компаній, провідні аграрії країни, разом з глобальним оглядачем агроринків агентства Reuters Карен Браун та експертом з АПК Александром Калибердою і Хелен Фейрлемб керівником проекту IFC, за підтримки Syngenta обговорили тенденції виробництва і прогнози споживання аграрної продукції.

  • Вплив торгівельної війни між США та Китаєм, яка вилилася в перевиробництво сої у Штатах. Тож у наступному році очікується суттєве скорочення площ під сою. Її замінять злакові культури.
  • Кліматичні зміни в Україні виражаються в збільшенні площ для посіву кукурудзи та соняшнику. В цілому, кліматичні зони «мігрують» на північ.
  • Український агросектор потребує до 5 млрд доларів прямих інвестицій. Правда, експерти стримано оцінюють перспективу їхнього залучення.

На які тенденції наступного року звертали увагу українських аграріїв провідні експерти, детальніше дізнайтесь у нашому матеріалі «Глобальні агротренди та місце України у 2019 році – про що говорили на Landlord Club».

Фото: Олександр Ларичкін.

Поділися

LANDLORD CLUB     02 листопада 2018 13:17

Глобальні агротренди та місце України у 2019 році – про що говорили на Landlord Club

Місце України у світовому виробництві та споживанні аграрної продукції, торговельна війна США та Китаю; інструменти, які допомагають у часи нестабільності у країні; тренди на ринку сільського господарства — про це та багато іншого спілкувалися учасники закритого ділового заходу Landlord Club за підтримки Syngenta.

На зустрічі були присутні близько сотні представників 40 компаній: власники, топ-менеджери, агрономи, трейдери, які зібралися обговорити тенденції виробництва та прогнози споживання аграрної продукції у світі та які висновки з цього може зробити Україна.

Головна цьогорічна подія світових ринків — торговельна війна між США та Китаєм, зокрема заборона на поставки американської сої до Піднебесної.

Глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун зазначила, що Сполучені Штати не розрахували збільшення врожаю сої, хоча попередньо в очікувані майбутнього ембарго з боку Китаю скоротили площі під культурою.

«У 2017 році у нас був абсолютний рекорд врожаю сої — 90 млн тонн. І до торговельної війни приблизно 60% сої забирав Китай. Цього року ми засадили трохи менше площ під сою, ніж минулого, але був дуже гарний врожай, і Китай цього року придбав близько нуля. І навіть якщо Китай і США потиснуть завтра одне одному руки, це не вирішить ситуації, тому що ми виробили дуже багато сої та нам не потрібно було засаджувати такі площі», — пояснила вона.

За результатами 2016/2017 МР потреби Китаю становили 106,35 млн т, а виробляє самостійно країна тільки 12,9 млн т, тому Китай — цілком імпортозалежна країна за цією товарною позицією. За словами Браун, у США планують наступного року більше уваги приділити виробництву злакових культур.

Виконавчий директор фонду Блейзера Олег Устенко. Глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун

«Останні чотири-п’ять років у нас була дуже гарна погода. З 2016-го американські експерти підрахували, наскільки сильно Китай зацікавлений у сої. Через це ми сфокусували всі свої процеси на цьому. Зараз в деякому сенсі все розвалюється. Ми сподіваємося, що це не назавжди. Подивимося, наскільки Китай зможе витримати — вони стверджують, що можуть. Та далеко не всі експерти в це вірять. США цього року виробили занадто багато сої, навіть незважаючи на торговельну війну з Китаєм, — у будь-якому випадку занадто багато. І ми плануємо переходити на злаки», — поділилася Браун планами США.

Кожен із присутніх хотів дізнатися про те, як ці глобальні тренди вплинуть на Україну та агробізнес. За словами економіста, експерта з питань аграрної політики Олександра Коліберди, зростання українського агросектора повністю залежить від того, як буде розвиватися світовий. Він перелічив головні фактори, які наразі гостро стали перед Україною.

Керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб. Економіст, експерт з питань аграрної політики Олександр Коліберда

Трудові ресурси

Тут ми вже маємо проблеми. І негативні тренди щодо кадрів у сільському господарстві будуть загострюватися. Якщо держава, агровиробники, місцева влада не знайдуть нормальних рішень, то на ринку складеться ситуація, коли в агросекторі доведеться возити людей на більші відстані.

Логістика

Щонайменше на кілька майбутніх років одним з обмежувальних факторів ефективності нашого агроринку буде саме логістика, що збільшуватиме наші витрати на одиницю продукції. Усе через те, що в цій галузу немає простих рішень, а навіть якщо є, то вони не застосовуються.

Земельна реформа

Останні два роки те, що відбувалося навколо ринку землі, оберталося довкола Міжнародного валютного фонду. Є очікування, що таке обговорення триватиме. Сам ринок землі запустять, але, можливо, не наступного року — в рік виборів такі рішення приймати складно.

Зараз триває процес децентралізації. Роль об’єднаних територіальних громад зростає. Цього року їм буде передано 760 000 га державної землі, і є питання оформлення. Кабінет Міністрів багато чого не врахував з юридичного боку. Але коли прийде питання переукладання договорів, місцева влада висловить свою позицію.

Фінансові ресурси

$2 млрд прямих іноземних інвестицій на рік, які ми зараз маємо, — це соромно. Українському ринку на рік потрібно $5 млрд тільки в агросектор.

Поради українським фермерам за таких трендів надала керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб.

Керівник проекту «Аграрні розписки в Україні» IFC Хелен Фейрлемб

«Ми не можемо знати на 100%, що буде відбуватися з урожаєм на світових ринках в майбутньому, через це ми повинні навчитися планувати свій бізнес. І є дві речі, які дуже часто роблять нестабільним український агробізнес. Перша — недостатнє своєчасне фінансування, тому що ми спочатку сіємо, а потім виявляється, бракує врожаю. Або посіяли більше і отримуємо надлишок. Друга — ми, наприклад, очікували, що експортна ціна кукурудзи буде $180, а сьогодні вона значно нижча. Тому треба вміти користуватися додатковими фінансовими інструментами, такими як аграрні розписки. Це допоможе вам дістати гроші та хеджувати ризики», — зазначила Фейрлемб.

Після виступу головних спікерів присутні почали ставити запитання, але головне з них експертам поставив модератор Landlord Club, виконавчий директор фонду Блейзера Олег Устенко: «Інвестиції знижуються, погода погіршується, яким чином врожайність в Україні зростає?»

Виконавчий директор фонду Блейзера Олег Устенко. Глобальний оглядач із сільського господарства Thomson Reuters Карен Браун

«Українські фермери мають внутрішній стрижень. Так, бракує ресурсів, спеціалістів, але насправді українські фермери мають правильні навички, вміють працювати і використовувати сучасні технології. Історично українські фермери не вміють працювати з банками. Чому бракує фінансування від іноземців або з інших джерел? Тому що є велика різниця між ризиком вкладати в Україну і вкладати в українське сільське господарство. Український фермер більш надійніший, ніж ситуація навколо нього. Тому що він працює на землі. Чому я говорю про аграрні розписки — коли ви приміряєте ризики фермера, то він зрозумілий контрагент, який має бізнес, має землю, з якими можна працювати», — пояснила керівник IFC.

Вже після закінчення головного заходу, у більш неформальній обстановці, представники компаній розповіли журналістам про своє бачення трендів на українському аграрному ринку.

Головний агроном господарства «Агрофорт» Віктор Чайківський зауважив, що для вітчизняного агросектора на наступні п’ять років прибутковими залишаться традиційні види агробізнесу, та перелічив топ-3 прибуткових напрями.

Головний агроном господарства «Агрофорт» Віктор Чайківський

  • Елеватор. Сьогодні це безпрограшний варіант, усі сільгоспвиробники страждають від того, що є врожай — нема де розмістить. Для успішного бізнесу зі зберігання зернових повинна бути інфраструктура, як мінімум залізниця, комунікації, прийомка, ваги, своя лабораторія. Проте слід обачливо підходити до будівництва елеватора, деякі «кустарні» елеватори й досі стоять не заповнені, а також треба розуміти регіон, де дефіцит зберігання найгостріший.
  • Взяти в оренду землю та вирощувати п’ять основних культур —кукурудзу, соняшник, сою, ріпак і пшеницю. Вони приносять гарний прибуток. Для цих культур потрібно мати мінімум тисячу гектарів для рентабельності. І якщо починати з нуля, закладати потрібно мінімум $20 000 на кожен гектар, тому що потрібна хімія, добрива, насіння та багато іншого.
  • Переробка. Прибутковим є виробництво олії.

«Ми аграрна країна, ці топ-3 будуть актуальні ще мінімум п’ять років. Промисловості в Україні мало, та все тримається на сільському господарстві. До нішевих культур ставлюся спокійно, вони можуть вистрілити раз на 10 років. Для тваринництва потрібно набагато більше капіталовкладень. Плюс аби заробляти на тваринництві, треба працювати 365 днів на рік», — пояснив свій вибір агроном.

Трейдер компанії Spike Trade Юрій Гаврилюк поділився трендами у сфері продажів аграрної продукції.

Трейдер компанії Spike Trade Юрій Гаврилюк (на фото ліворуч)

«Важливо, що наші виробники задумалися над хеджуванням своїх ризиків. Усі звикли лише старими методами продавати тоді, коли вони потребують коштів. Але світ рухається вперед, і якщо американський фермер давно займається хеджуванням на Чиказькій біржі, то наші ні. Хоча для українських виробників є вже достатньо інструментів, таких як своп-контракти, контракти з мінімальною ціною, прив’язка до аукціонів. Також цього року бачимо прорив — різного роду платформи на базі месенджерів, інтернет-сервісів, де можна купити чи продати, як фізичний контракт, своп-контракт. Головне збільшувати ліквідність у тому напрямку, тому ми будемо цікавіші для наших зовнішніх покупців. Але ці інструменти для того і зроблені, щоб виробник міг більше зосередитися на власному виробництві, а трейдер — займатися торгівлею й отримувати максимальний зиск з цього. Кожен має робити свою роботу. Потенціал України можна збільшити в декілька разів, просто продаючи товар один одному, навіть у межах країни. Для виробника це плюс, тому що з’являється більше потенційних покупців безпосередньо на його фізичний товар. А для країни це привабливість на зовнішніх ринках перш за все», — підкреслив Гаврилюк.

Фото: Олександр Ларичкін.

Поділися

LANDLORD CLUB     20 грудня 2016 07:23

«У Ирака и Украины общая проблема — имидж»

Подготовка к третьему заседанию Landlord Club, состоявшемуся 27 сентября, длилась четыре месяца. По ощущениям — гораздо дольше. С момента нашего знакомства с представителем иракской компании Al‑Khafaji Group в Украине и принятия решения о проведении совместного Landlord Club до выступления перед сотней крупнейших аграрных бизнесменов страны прошел не один десяток встреч и много часов переговоров. Для Landlord это был бесценный опыт не только в организации очередного ивента с участием гостей и спикеров очень высокого уровня, но и в коммуникации с людьми Востока, с их культурой ведения бизнеса и переговоров, а также принципами выстраивания партнерских отношений.

Al‑Khafaji Group — одна из старейших бизнес‑групп в Ираке. Компания, основанная Кейсом Аль‑Хафаджи, работает уже около 50 лет. Ей удавалось расти и развиваться, осваивать новые направления бизнеса, несмотря на затяжные войны в Ираке и смену власти. В лучшие времена (до начала войны в 2003 году) выручка Al‑Khafaji Group достигала $1 млрд. Это внушительная цифра для иракской компании, которая не имеет отношения к добыче и экспорту нефти, составляющих основу экономики страны. В группу входят 12 компаний разных профилей: от строительной и банковской сферы до производства сладкой воды и торговли сырьем и едой. Крупнейшие компании в составе Al‑Khafaji Group: Dijla Soft Drinks Co. (производитель соков и сладкой воды, эксклюзивный ботлер продукции крупного американского производителя сладкой воды RC Cola), Al‑Rashidiya General Trading and Commercial Agencies Co. (торговля продовольствием, строительными материалами и продукцией тяжелого машиностроения), Al‑Imara Construction Co. (строительство).

Al‑Khafaji Group — это семейный бизнес, все входящие в группу компании возглавляют дети и племянники Кейса. Сам 75‑летний предприниматель курирует стратегические вопросы и выступает в роли ментора для молодых менеджеров Аль‑Хафаджи.

Начавшаяся в 2003‑м война нанесла сокрушительный удар по бизнесу Ирака, и компания Кейса Аль‑Хафаджи не стала исключением. Члены семьи покинули Багдад и переехали в Дубай (ОАЭ) и Амман (Иордания). Тем не менее они не закрыли свои заводы в Ираке, а лишь временно приостановили их работу. В 2011 году Аль‑Хафаджи стали одними из первых бизнесменов, вернувшихся в Ирак, чтобы восстанавливать не только свои компании, но и экономику страны. За пять лет они отстроили практически все свои предприятия и вернули половину прежней выручки — в 2015‑м она достигла $500 млн. Помимо развития своих предприятий, Al‑Khafaji Group принимает активное участие в государственной продовольственной программе. Компания участвует в государственных тендерах на поставку еды. Ежегодно Ирак тратит на покупку продуктов питания за рубежом около $30 млрд. Al‑Khafaji Group является одним из активных участников этого процесса — компания импортирует на рынок страны крупные партии муки, подсолнечного масла, курятины, говядины, кондитерских изделий. Сын Кейса, вице‑президент Al‑Khafaji Group Али Аль‑Хафаджи, вместе со своим братом Мустафой активно ищут партнеров и поставщиков продукции в Украине.

 

В прошлом году товарооборот между Украиной и Ираком составил $1,5 млрд. Мустафа Аль‑Хафаджи утверждает, что эту цифру можно увеличить минимум в 10 раз. Landlord Club стал прекрасной площадкой для знакомства и плодотворной коммуникации наших уважаемых спикеров из Ирака, Али и Мустафы Аль‑Хафаджи, с представителями крупного украинского агробизнеса. Переговорам и организации встреч предшествовало наше полуторачасовое интервью на сцене в уютном зале отеля Hyatt Regency Kiev. На страницах Landlord публикуем основные эпизоды этого разговора.

Дария Исакова: История Ирака глазами уроженца Ирака: насколько она отличается от той истории и фактов о стране, которые тиражируются во внешнем мире?
Али Аль‑Хафаджи: Древняя история нашей страны, которую преподают в школах по всему миру, совпадает с тем, что с детства рассказывают нам. На территории Ирака берет начало история человечества. Проблема в другом — в современной истории нашей страны. Вот ее за пределами региона знают очень плохо. И это наша проблема: неправильная трансляция информации об Ираке во внешний мир. К примеру, многие думают, что мы ездим верхом на верблюдах и живем в палатках в пустыне. На самом же деле средняя зарплата в Ираке в несколько раз выше, чем в Украине, многие сотрудники иракских компаний получили блестящее образование в Великобритании, США, странах ЕС. До того как у нас началась серия затяжных военных конфликтов, отголоски которых слышны до сих пор, Ирак мог конкурировать с большинством стран с развитой экономикой с точки зрения социальных стандартов, промышленности, инфраструктуры.
Мустафа Аль‑Хафаджи: У Ирака и Украины есть одна похожая проблема: наши страны не умеют себя рекламировать. Мы показываем себя миру не с лучшей стороны, хотя у нас богатая история, прекрасные возможности и перспективы. Я жил в Ираке 25 лет, еще 10 прожил в Украине, поэтому знаю, о чем говорю.

В прошлом году товарооборот между Украиной и Ираком составил $1,5 млрд

Д. И.: Расскажите об истории вашего бизнеса, о наиболее сложных и, напротив, самых успешных периодах его развития.
А. А.‑Х.: В истории нашего бизнеса были разные периоды. Мы начинали как промышленное предприятие, строили один завод за другим. В 1980‑е у нас были предприятия по производству пластика, строительных материалов, текстиля, безалкогольных напитков, а также несколько мельниц и банков. Мы росли вместе со страной. В 1970–1980‑х годах экономика Ирака переживала подъем. С 1991‑го нефть стала дешеветь — это был первый удар по бизнесу Ирака, последовавший затем военный конфликт уничтожил большинство промышленных предприятий, а также сельскохозяйственных компаний.
В период военного конфликта, начавшегося в 2003 году, мы сократили работу до минимума. Сейчас мы проходим этапы восстановления. Сначала отстроили и возобновили работу компании Dijla Soft Drinks Co., которая занимается производством соков и безалкогольных напитков. В настоящее время активно восстанавливаем и развиваем завод по производству строительных материалов. Кроме того, мы сосредоточились на торговле, в том числе на поставках продуктов питания в Ирак. Мы беспрерывно изучаем потребности сограждан, чтобы обеспечить их действительно необходимыми товарами, улучшить качество их жизни.

Д. И.: Ключевая отрасль Ирака — добыча и продажа нефти, это обеспечивает около 80% валютной выручки, поступающей в страну. Ваша группа никогда не имела отношения к нефтяному бизнесу, тем не менее она является одной из самых влиятельных в стране.
А. А.‑Х.: Так и есть, это основа нашей экономики. Между тем процесс переработки нефтепродуктов сосредоточен в руках частных компаний. У нас работают крупные мировые компании, заключившие долгосрочные контракты. Среди них Shell, British Petroleum и ряд других известных корпораций. Также в Ираке работает большое количество государственных предприятий, но все они остро нуждаются в модернизации, в развитии, в инвестициях. Кроме того, есть отрасли иракской экономики, которые полагаются только на опыт частного сектора. Это сфера строительства, средства связи, перерабатывающая промышленность и т. д. В течение столетий Ирак был развитой сельскохозяйственной страной. Сейчас мы, частный сектор, совместно с государством пытаемся возродить экономику с акцентами на ее сильных сторонах.

Д. И.: С началом Иракской войны в 2003 году семья Аль‑Хафаджи переехала в ОАЭ. Оставив завод, вы не оставили сотрудников, продолжали платить им зарплату, несмотря на остановку предприятия по производству сладкой воды. Кроме того, ваша семья одной из первых среди предпринимательских династий вернулась в Ирак. Это очень интересная история.
А. А.‑Х.: Это правда, моя семья покинула Багдад, но не те люди, которые непосредственно задействованы в бизнесе. Я и мои братья все время были в Ираке, на наших заводах. Уезжали оттуда только во время обострений, в те периоды, когда находиться в стране было действительно опасно для жизни. Мы открыли филиал нашей компании в Дубае, но все равно наш бизнес базируется в Ираке. Именно там — основные возможности, сейчас это целина, пространство для роста, потенциал для нас стать одним из лидеров в бизнес‑жизни региона.

Али и Мустафа Аль-Хафаджи рассказали о том. как их компания пережила несколько войн

Али и Мустафа Аль-Хафаджи рассказали о том. как их компания пережила несколько войн

Д. И.: Насколько высока в Ираке степень влияния государства на бизнес?
М. А.‑Х.: Государство не вмешивается в бизнес в привычном для Украины понимании этого слова. Более того, раньше частный бизнес получал очень хорошую поддержку от государства. Особенно в 1970–1980‑е. Тогда государство предоставляло значительные кредиты предпринимателям, землю, возможности открывать новый бизнес, развивать существующий. Есть ли в Ираке коррупция? Как и в Украине, сейчас она есть и в Ираке. К примеру, мы очень страдаем от нашей системы проведения тендеров.
А. А.‑Х.: Соглашусь, правительство не вмешивается в работу частных компаний, не оказывает налогового давления. У правительства другие цели, одна из них — организация взаимодействия и сотрудничества между предприятиями из разных секторов экономики.

Д. И.: В Ираке сейчас работает программа развития страны в рамках государственно‑­частного партнерства. Расскажите о деталях и особенностях этой программы.
М. А.‑Х.: Основное внимание руководство Ирака сейчас уделяет вопросам зарубежных инвестиций. Всячески поддерживаются инициативы по созданию совместных предприятий, в которых участвует иракский и зарубежный бизнес. Таким компаниям предоставляются обширные возможности. К примеру, в течение 10–15 лет они не платят налоги, им бесплатно предоставляются земли под строительство заводов или ведение сельскохозяйственной деятельности. В государственных банках можно получить беспроцентный кредит на два года. Иностранные инвесторы получают государственные гарантии. Все это делается для того, чтобы вернуть утраченное. Это сейчас Ирак импортирует еды на десятки миллиардов долларов в год, а ведь когда‑то, наоборот, наша страна была мощным производителем и экспортером сельскохозяйственной продукции. Например, мы лидировали по экспорту фиников.

«возможности в агробизнесе колоссальные — отрасль ждет инвесторов»

Д. И.: Сейчас сельское хозяйство в Ираке вообще не развивается?
А. А.‑Х.: К сожалению… В прежние времена сельское хозяйство развивалось в окрестностях больших городов. Во время войны огромные участки земель были изувечены. Сейчас за чертой городов простираются бескрайние непаханые в течение десяти и более лет поля. Остатки некогда развитой отрасли сегодня могут удовлетворить потребности Ирака в зерне максимум на один месяц. Но возможности для агробизнеса колоссальные — отрасль ждет инвесторов, которые рискнули бы и вложили деньги, чтобы впоследствии Ирак снова вышел на международную арену как продавец, а не покупатель продовольствия.

Д. И.: Тем не менее нынешняя ситуация позволяет неплохо развивать в Ираке трейдинговый бизнес, построенный на импорте. Сейчас Al‑Khafaji Group вполне успешно развивает это направление.
А. А.‑Х.: Так и есть. В 2003 году мы основали трейдинговую компанию Al‑Rashidiya, которая закупает товары за рубежом и поставляет их в Ирак: в рамках государственных тендеров, просто на рынок Ирака либо для нужд нашей бизнес‑группы. Например, сахар мы закупаем для производства сладкой воды на заводах Dijla Soft Drinks Co. В 2015‑м Ирак купил зерна на $800 млн, молочных продуктов и яиц — на $650 млн, мяса — на $650 млн, овощей — на $500 млн. Основные торговые партнеры Ирака на данном этапе: Турция, Иран, Египет, Саудовская Аравия, Канада, Бразилия. В этом году мы выиграли государственный тендер на поставку большой партии пшеницы второго класса в партнерстве с канадской компанией. Муку и молочные продукты мы закупаем в Иране, зерно — в России и Казахстане, подсолнечное масло — в Турции.

Д. И.: Почему в этом списке нет Украины?
А. А.‑Х.: Наши торговые отношения с Украиной — на начальном этапе развития, но они имеют очень большие перспективы. Нужно отметить, что многие товары, которые мы закупаем в перечисленных выше странах, были изначально куплены в Украине. Парадоксально: в Турции купить украинское подсолнечное масло дешевле, чем в Украине.

Д. И.: Какие категории украинской сельскохозяйственной продукции востребованы на рынке Ирака?
А. А.‑Х.: В первую очередь это готовая продукция. Большинство перерабатывающих предприятий в Ираке не функционируют — они пострадали в результате военных действий. Нам выгоднее импортировать муку, а не пшеницу, мороженное, а не молоко, подсолнечное масло, а не подсолнечник. Более того, подсолнечное масло наливом стараемся не завозить — его негде разливать, поэтому более востребованный продукт — это фасованное подсолнечное масло.
На иракском рынке хорошо представлена украинская курятина и куриные яйца. Производители — украинские компании «Авангард», «Днепровский», «Мироновский хлебопродукт». Как правило, локальные трейдеры в Ираке используют private label или просят компании‑поставщиков разрабатывать отдельные торговые марки для иракского рынка.
Наша компания Al‑Rashidiya начала работать с украинскими производителями аграрной продукции примерно два года назад. С некоторыми из них мы работаем ситуативно, с некоторыми подписали долгосрочные эксклюзивные контракты.
М. А.‑Х.: Добавлю по поводу подсолнечного масла. Действительно, большие партии мы покупаем в Турции, и там дешевле, чем в Украине. Но это масло из украинского сырья — турки закупают в вашей стране сырье и делают подсолнечное масло на своих мощностях. Но в Украине делают это лучше, качественнее. Конечно, мы заинтересованы в том, чтобы покупать масло в Украине. Государство Ирак покупает около 100 000 т подсолнечного масла в год. Это огромный объем, огромные возможности.
Важный момент по поводу позиционирования импортной продукции на рынке Ирака. Наш рынок всеядный, но все равно на нем есть свои фавориты —
решающую роль в этом играет не только качество товаров (это очень важно), но и степень раскрутки бренда. К примеру, у нас работает одна компания из Бразилии, которая инвестирует около $500 000 в год в рекламу на рынке Ирака. Как сказал Али, украинская продукция уже представлена в нашей стране, но с рекламой у нее пока тяжело.

Мустафа Аль-Хафаджи: "У торговых отношений Украины и Ирака - большие перспективы"

Мустафа Аль-Хафаджи: “У торговых отношений Украины и Ирака – большие перспективы”

Д. И.: Что нужно учитывать украинской компании, которая хочет выйти на рынок Ирака? Какие особенности, нюансы?
М. А‑Х.: То, что она не сможет работать на этом рынке без партнера — местной компании, которая понимает законы страны, особенности менталитета иракских жителей, негласные правила. Например, в Ираке не так давно начали работать, используя договоры, контракты. Для нас бумаги и подписи не так важны, как данное слово и доверие. Отношения в Ираке между партнерами, контрагентами, коллегами строятся в первую очередь на доверии. Строятся они долго и кропотливо, в течение месяцев и даже лет. В странах Европы, в Украине люди с трудом понимают эту особенность, думают, подписали бумагу — и дело сделано. Это одно из самых распространенных заблуждений, а ведь таких нюансов масса.
Найти торгового партнера очень важно. Но наша группа сейчас идет дальше: мы инициируем создание совместных с зарубежными предприятий на территории Ирака. Это инициатива в рамках государственной программы восстановления экономики страны. Нам нужна экспертиза, опыт компаний, работающих на развитых рынках (наш рынок тоже был развитым, пока война не отбросила его на десятилетия в прошлое). Помимо этого, нам нужны постоянные надежные поставщики. Приведу пример. Сейчас у Украины конфликт с Россией, этот рынок закрылся, и украинские производители ищут альтернативу. Они используют возможности, которые открывают перед ними рынки стран Ближнего Востока. Но ведь где гарантия, что завтра, через год или два отношения между Украиной и РФ не наладятся, и тогда украинские производители не переориентируют экспортные потоки на привычный для них соседний рынок? Бизнес в Ираке ориентирован на долгосрочное сотрудничество. Чтобы обезопасить себя от потери поставщиков, мы создаем СП. К примеру, производство подсолнечного масла или фасовка. Если украинская компания инвестировала деньги в предприятие и видит, что оно успешно работает, то будет стабильно снабжать его сырьем. Все просто. А о возможностях и льготах, которые предоставляет зарубежным компаниям государство в Ираке, мы говорили ранее. Это действительно беспрецедентная поддержка.

Д. И.: Вы сами правильно сказали в начале нашей беседы, что у Ирака есть такая же проблема, как и у нашей страны, — имидж. И с этим трудно спорить. Ирак длительное время находился в состоянии войны, сейчас у вас тоже неспокойно. Как вы можете гарантировать без­опасность компаниям, которые решатся на создание СП?
А. А‑Х.: В Ираке, как и в Украине, конфликты не на всей территории, а лишь в определенных местах, находящихся под особым контролем. Большая часть территории страны — это безопасная зона, которая сейчас отстраивается, возвращает прежний облик. Мы верим в то, что уже до конца года прекратятся даже те вспышки конфликтов, которые есть теперь, и наша страна (и с социальной, и с экономической точки зрения) окажется на новом витке развития.

Д. И.: Перед началом вашего выступления мы посмотрели видеообращение господина Кейса Аль‑Хафаджи, вашего отца. Очевидно, что он очень глубоко интегрирован в работу компании, контролирует большую часть процессов, связанных с бизнесом Al‑Khafaji Group, и даже выступление топ‑менеджмента в Украине. Расскажите о том, как семейные традиции сочетаются с крупным бизнесом вроде вашей группы.
А. А‑Х.: Наша компания уже очень давняя, мы учились бизнесу с детства — спасибо нашему отцу, Кейсу. Он не только дал нам возможность получить блестящее образование, увидеть мир, понять другие культуры, но и передал нам правильные, конструктивные принципы ведения бизнеса, партнерства, распределения ролей в компании. Кейс контролирует стратегические вопросы в компании, мы советуемся с ним, окончательное решение — за отцом. Наша семья — это прекрасная команда, в которой четко распределены роли и зоны ответственности. Большая и успешная компания может быть семейной.
История Al‑Khafaji Group — отличное тому подтверждение.

Поділися

LANDLORD CLUB     29 вересня 2016 20:23

Третье заседание Landlord Club. Украина и Ирак: Новые возможности для взаимовыгодного сотрудничества

Вечером 27 сентября состоялось очередное заседание Landlord Club. Тема обсуждения: «Торговые связи Украины и Ирака: новые возможности для взаимовыгодного сотрудничества».

Спикерами клуба выступили Али Аль-Хафаджи, совладелец и вице-президент одной из крупнейших бизнес-групп в Ираке Al-Khafaji Group, и Мустафа Аль-Хафаджи, представитель этой бизнес-группы в Украине. Также для уважаемой аудитории было подготовлено видео обращение основателя Al-Khafaji Group, г-на Кейса Аль-Хафаджи.

В рамках дискуссии обсуждали возможности, которые перед Украиной открывает сотрудничество с Ираком. Из-за затяжных военных конфликтов на территории этой страны, а также санкций, действовавших против нее до недавних пор, Ирак из некогда мощного экспортера превратился в одного из крупнейших импортеров на Ближнем Востоке. Ежегодно Ирак закупает товаров за рубежом на $30 млрд. Существенную долю в этой суме занимает импорт продовольствия. Товарооборот между Украиной и Ираком в прошло году составил $1,5 млрд. По словам Мустафы Аль-Хафаджи, эту цифру можно существенно увеличить – до $15 млрд. О том, как это сделать, об очевидных и скрытых возможностях, которые открывает перед украинским бизнесом партнерство с Ираком, мы говорили с нашими уважаемыми спикерами.

Al-Khafaji Group была основана 50 лет назад Кейсом Аль-Хафаджи. В ее состав входит 12 компаний, работающих в торговой, банковской, строительной и перерабатывающей сферах. Крупнейшие компании группы: Dijla Soft Drinks Co. и Al-Rashidiya General Trading and Commercial Agencies Co. – производитель сладкой воды и трейдер, соответственно. Компания базируется в Ираке, имеет офисы и представительства в ОАЭ, тесно сотрудничает с бизнесом других стран Ближнего Востока.

Несмотря на закрытый формат клуба, рассчитанный на 70 человек, желающих посетить мероприятие оказалось гораздо больше. Собственники и руководители трейдинговых департаментов крупных и средних агрокомпаний, узнав о событии, обратились с просьбой предоставить им возможность принять участие в заседании клуба.

Среди гостей клуба:

  • Виталий Антонов, владелец концерна «Галнафтогаз»
  • Игорь Лиски, основатель компании «Эффективные инвестиции»
  • Руслан Евстафьев, владелец компании «Днепролия»
  • Юрий Триндюк, владелец компании «Хлебные инвестиции»
  • Юрий Мельник, первый заместитель главы правления компании «Мироновский Хлебопродукт»
  • Виталий Ильченко, владелец компании Ukravit
  • Алекс Лисситса, генеральный директор компании «Индустриальная молочная группа»
  • Владислава Рутицкая, советник министра аграрной политики Украины по вопросам евроинтеграции
  • Олег Волошин, генеральный директор компании «Западная Молочная Группа»
  • и другие.

Благодарим партнеров нашего вечера:

  • Эксклюзивный автомобильный Партнер компания Авто Капитал, официальный представитель Daimler AG в Украине
  • Партнер вечера Дом Hennessy
  • Ermenegildo Zegna – всемирно известный итальянский бренд одежды, обуви, аксессуаров и парфюмерии для мужчин
  • Партнер эксклюзивной мужской обуви – ZLOCCI
  • Марка Loro Piana – амбассадор лучшего итальянского кашемира в Украине. Итальянские традиции, первоклассный кашемир и эталонное качество.
  • Ивент-партнер – агентство Ideal Secrets

 

 

 

Поділися
Показати ще

Останні новини

Як живе іноземний фермер    23 серпня 2019 14:02

Грунтові черв’яки та поживні залишки: угорський фермер Такаша розкрив секрет високої врожайності

Рентабельність соняшника    20 серпня 2019 20:01

Технології, препарати та результат: яку квітку отримали учасники проекту Рентабельність соняшника
Показати ще