Новини    03 липня 2018 14:41

Ягідництво не потребує значних капітальних інвестицій і дає високу рентабельність


Компанія «Українська ягода» була створена у 2012 році. Для її власників, які вже мали досвід роботи в сільському господарстві, ягідний бізнес став нішевим. Як розповідає директор компанії Тарас Баштанник, свого часу власників привабила рентабельність ягідного бізнесу. Незважаючи на досить великий термін окупності інвестицій у цей бізнес, його рентабельність і віддача з 1 га вищі, ніж, наприклад, у вирощуванні зерна. Коли ягідні насадження (зокрема, малина, лохина) виходять на повне плодоношення, рентабельність їх вирощування досягає 40%. Крім того, для вирощування ягід не потрібні великі площі, як для зернових.

Також за рахунок крапельного зрошення ягідний бізнес більш контрольований з точки зору погодних ризиків. «Звичайно, ми також відштовхувалися від потреб ринку. У той час в Україні попит на ягоди був досить високим, а пропозиція помітно відставала», – ділиться Баштанник.

Занурення в нішу

В ягідний проект у Житомирській області засновники інвестували близько $1 млн власних коштів. Підприємство орендувало 100 га землі в Бердичівському районі. Пайовики неохоче здавали свої землі в оренду – ягідний бізнес був для них незвичним і маловідомим. Доводилося пояснювати, возити на ягідні підприємства.

Але основною проблемою для виробників‑початківців стала відсутність знань. «Коли ми починали цей бізнес, промислове вирощування ягід в Україні по суті тільки зароджувалося, на ринку не було ані відпрацьованої технології, ані моделі ягідного бізнесу», – згадує Баштанник. Тому співробітникам «Української ягоди» доводилося їздити переймати технології вирощування до Італії та Нідерландів. Багато чому доводилося вчитися на власному досвіді.

У компанії вирішили вирощувати лохину, малину, черешню, чорну смородину та інші ягоди. Основні статті витрат у ягідному бізнесі – закупівля посадкового матеріалу, установка системи крапельного зрошення, інфраструктурні об’єкти (складські охолоджувані приміщення), придбання сільгосптехніки.

Для бердичівського підприємства саджанці смородини купували в Україні, малини – у Великій Британії, лохини – в Італії та Нідерландах. Тоді один саджанець малини коштував 17 гривень, лохини – 50 гривень. У цілому вкладення (включаючи всі витрати, у тому числі крапельне зрошення) в посадку малини вдвічі нижчі, ніж в посадку лохини: $6500 проти $12 500 на 1 га відповідно.

Через девальвацію гривні термін окупності інвестицій істотно подовжився. «Девальвація завдала серйозного удару, оскільки всі інвестиції здійснювалися в доларах, а окупність розраховувалася у гривнях. У перерахунку на 2012 рік було вкладено 8 млн гривень, і на сьогодні вони окупилися. Але якщо рахувати за нинішнім курсом, то ще ні», — пояснює Баштанник.

На відміну від зернового, ягідний бізнес, принаймні в Україні, не вимагає великих капітальних інвестицій у техніку. «Українська ягода» використовує трактори марки МТЗ, оскільки вони легкі та універсальні в обслуговуванні. У сезон на підприємстві працюють близько 300 робітників, на постійній основі – близько 30.

У 2013‑му компанія зібрала перший урожай з 5 га малини – майже 2,5 т з 1 га. А минулого року бердичівські ягідники отримали вже 140 т малини, 60 т лохини і 20 т черешні.

Робота на перспективу

Пропрацювавши шість років у ягідному бізнесі, керівництво компанії розуміє, що багатьох проблем і зайвих витрат можна було б уникнути. «Наприклад, зараз ми б зосередилися лише на двох‑трьох сортах лохини, а не стали б купувати шість, як у 2012 році. Застосували б іншу технологію вирощування малини – на мульчувальній плівці, що дозволяє відмовитися від постійних прополок, оптимізує витрати та підвищує врожайність», – підкреслює Баштанник. Щоправда, тоді такої відпрацьованої технології не було, зауважує він.

Поки компанія не планує збільшувати площі під ягідниками, але працює над оптимізацією та підвищенням ефективності існуючих посадок.

Влітку минулого року «Українська ягода» запустила в експлуатацію комплекс шокового заморожування потужністю 10 т ягід на добу. Можливості зберігання замороженої продукції – 100 т. Крім того, компанія розглядає сучасні технології вирощування ягідних культур – наприклад, можливість накрити ягідні насадження спеціальними тунелями, що дозволить уникнути будь‑яких погодних ризиків (заморозки, зливи, град тощо). З використанням тунелів врожайність ягід збільшується майже на третину і період збору врожаю настає на кілька тижнів раніше. Щоб встановити такі тунелі, необхідно вкласти 65 000 євро на 1 га, окупність тунелю – три‑чотири роки.

Курс на експорт

«Українська ягода» 25% продукції реалізує через торговельні мережі, 20% – через гуртовиків, 35% йде на експорт і 20% – на переробку. З досвіду виробника, попит на ягоди з боку більшості ритейлерів не дуже великий. В середньому одна мережа продає приблизно 2-3 т ягід на тиждень. Для бердичівської компанії це дуже незначні обсяги – у сезон підприємство однієї малини збирає до 9 т на день.

Сьогодні для ягідників, як і для інших виробників, більш цікавим напрямом збуту є експорт – за рахунок його стабільності, більш високої ціни товарів, відсутності валютних ризиків. У компанії вже є досвід постачання ягід на азійські ринки. Але більшою мірою «Українська ягода» розраховує на європейський ринок і активно готується до виходу на нього. У серпні минулого року компанія отримала сертифікат якості GLOBALG.А.Р. Цей стандарт підтверджує, що продукт відповідає належному рівню безпеки та якості, виготовлений із дотриманням екологічних норм, з турботою про здоров’я і безпеку працівників, стан навколишнього середовища. Сертифікат надасть можливість компанії виходити на нові ринки і розширювати коло потенційних партнерів. Виходити на європейський ринок ягід (особливо суниці та малини) досить складно, на ньому міцно закріпилися сербські та польські виробники. Але українських ягідників це не зупиняє.

«Якщо ви запропонуєте якісний товар за вигіднішою ціною і на гнучких умовах, то імпортери будуть із вами нормально працювати, особливо європейські трейдери», – впевнений Баштанник. Вимоги до експортних партій продукції вище, ніж до тих, що продаються на українському ринку, але і за наявності цих стандартів, що вимагають додаткових витрат, експорт все одно вигідніший.

Минулого року, наприклад, вартість замороженої малини на експорт була вищою, ніж в Україні, на чверть. Так що обраний компанією шлях виправданий.

ТЕКСТ: НЕЛЯ ВАСИЛЬЄВА

Читайте також

Ще немає новин у цій стрічці ...