Новини / Технології     13 червня 2019 15:28

IT майбутнього або як Олстас-Льон зіграв на випередження

Компанія «Олстас-Льон» — одне з найпрогресивніших господарств України, активно впроваджує новітні технології: RTK станції, системи Strip-Till, дрони, супутникові системи контролю руху автотранспорту та аграрної техніки, електронні карти полів тощо. Це дозволяє підприємству не просто займати лідерські позиції на ринку, але й бути у тренді.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства. Дуже цікаво на підприємстві вирішують питання впровадження сучасних технологій — досвід, який фахівці збирають у різних країнах, інтегрується у процес вибірково, виходячи з умов господарства.

Європейська модель ведення агробізнесу для України

На підприємстві «Олстас-Льон», що на Чернігівщині, доволі цікаво вирішили питання впровадження сучасних технологій — досвід, який фахівці збирають у різних країнах, інтегрується у процес точково, виходячи з умов господарства.

На погляд генерального директора групи «Олстас-Льон» ,Станіслава Котенка, можна виділити три глобальні системи бачення сільського господарства та аграрного бізнесу в цілому: північноамериканську (США і Канада), південноамериканську (Бразилія та Аргентина) і, нарешті, європейську. Азіатські системи для України занадто екзотичні.

Північноамериканський спосіб із технологіями нульового обробітку ґрунту (No-Till, Strip-Till, Mini-Till) дуже простий і доходний. Дві-три людини великими механізмами обробляють одну-дві тисячі гектарів — великі культиватори, обприскувачі, комбайни й мінімальна кількість операцій та застосування ГМО рослин. Врожаї отримують відносно невеликі, але й витрати майже «нульові».

У Південній Америці інші ґрунти, 1000 мм опадів (що майже вдвічі більше, ніж у нас), інша система господарювання. Дрібні фермери, землевласники поступилися крупним холдингам. No-Till, величезні площі, можливість отримувати по два врожаї за сезон.

Читайте: Змінити все, крім назви. Як Станіслав Котенко переформатував бізнес-модель «Олстас-Льон»

Європа — це перш за все фермерство. Сімейне землекористування і державна підтримка людей, що живуть та працюють на землі. Не допомога у вирощуванні зерна чи утриманні корів, як намагаються зробити наші керманичі, — у Європі насамперед регулюють прибуток фермерів. Щоб аграрії мали можливість будувати нові комфортні домівки, заможно жити, купувати нову техніку — не тільки більш продуктивну, але й екологічну.

«Україна поки що стоїть на перепутті. Яким шляхом йти? Чи надалі отримувати половину бюджету від експорту зерна та олії (подальший розвиток холдингів), чи сфокусуватися на забезпеченні гарного заможного життя людей, що працюють на землі, їх сімей (акцент на державну підтримку саме фермерів та середніх агровиробників)? — розмірковує підприємець. — Для України більш близькою, на мій погляд, є європейська модель агробізнесу. У нас багато людей проживає у сільській місцевості, є кому працювати на землі. Наші землі при належній роботі дають гарні врожаї».

Аграрні технології

За словами пана Котенка, сьогодні його підприємство застосовує різні аграрні технології. Зокрема, мають напрацювання у використанні сівозмін, як економічно доцільних, так і ґрунтозахисних. Під ріпак застосовують традиційний обробіток ґрунту — оранку.

Мінімальний обробіток ґрунту за п’ять-шість років впровадження був заміненій на більш глибокий — багато бур’янів, шкідників. Strip-Till господарство використовує для диференційованого внесення добрив під кукурудзу. Для посіву сої, пшениці, ріпака в «Олстас» спеціально закупили сівалку Strip-Till Horsch Focus, яка дозволяє вносити добрива під рядок на глибину 15–25 см.

Точне землеробство

На підприємстві вже 10 років впроваджуються окремі елементи точного землеробства. Так, у 2008-му запустили системи паралельного водіння. За рік-два була впроваджена RTK станція, на культиваторах Orthman Strip-Till, сівалках, обприскувачах були встановлені автопілоти з точністю проходів у 2,5 см. Потім прийшла черга дронів, впровадження супутникових систем контролю руху автотранспорту та аграрної техніки, електронних карт полів, врожайності тощо.

Тут, за словами пана Котенка, треба зважати, що точне землеробство —  це «дуже об’ємний термін». Повний комплекс включає від 20–30 різних вимірів і систем і до безкінечності. З кожним роком застосування IT в аграрному виробництві зростає, з’являються нові, більш продуктивні та зручні для аграрного виробництва програми та новації, і відслідковувати їх появу на ринку важко.

«У нашій компанії з усього «точного» набору запозичили найнеобхідніше, що дозволило як підвищити продуктивність праці трактористів, операторів обприскувачів, так й осучаснити управлінський та бухгалтерський облік, організувати якісну роботу управлінців всіх рівнів у групах з використанням сучасних гаджетів, програм», — розповідає пан Котенко.

Більшість документообігу оцифрована, роботи, заробітна платня, рух матеріального ресурсу обліковуються автоматично, вплив так званого людського фактору зведено до мінімуму.

Електронні карти полів, облік паїв, вегетації та продуктивності, кислотності та забезпечення макро- і мікроелементами, обсягу щодобово виконаних робіт кожним агрегатом, оператором, швидкості, якості посіву сівалок, десикації, вологості та врожайності збіжжя при жнивах — це далеко не повний перелік інструментарію сучасного аграрія.

Відзначимо, що в медіа-проєкті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

День у полі        15 червня 2019 10:08

Вижити в 90-х та стати успішними у 2000-х: історія перевтілення «Олстас-Льон»

Компанія «Олстас-Льон» на Чернігівщині щорічно інвестує у виробництво $1,5–2 млн. Такого рівня їй вдалося досягти завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль виробництва.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як компанія зробила величезний прорив у своєму розвитку, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

На відміну від більшості вихідців із буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування іншими фермерськими господарствами із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.

Читайте: Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.

Льон, якого немає

Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує пан Котенко.

Як починали

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років. Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював із постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших й аграрна галузь.

Переломний момент

Переломним можна вважати 2001 рік.

«Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно, не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує пан Котенко.

Льон — лише у назві компанії

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи й льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив із невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — усміхається пан Котенко.

Відзначимо, що в медіапроекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

Поділися

Думки        14 червня 2019 11:02

Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

Компанія «Олстас-Льон» починала агробізнес з вирощування льону на площі до 200 га. Зараз вона має 8500 га орної землі, на якій вирощують пшеницю, кукурудзу, ріпак. Щоб вивести підприємство з аутсайдерів, довелося повністю змінити систему управління і сформувати нову команду.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як у компанії відбувався процес формування нової команди і що це дало підприємству, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

Фахівці з досвідом в агро завели компанію в глухий кут

У 2003 році, як пригадує генеральний директор «Олстас-Льон», придбали господарство, в якому було до 1000 голів великої рогатої худоби. За два роки вдалося вийти на непогані результати по тваринництву — мали близько 6000 л молока на корову, але, провоювавши три роки, вирішили ферму продавати. Це був 2006 рік, коли влада з метою збереження поголів’я активно втручалася у господарську діяльність аграрних підприємств.

Щоб продати непродуктивну корову, потрібне було негласне погодження голови РДА. Різні представники влади, а в одному з районів навіть колишній секретар райкому КПРС, намагалися безцеремонно «керувати» бізнесом. У той час рослинництво в Україні йшло вгору, земельний банк «Олстас» поступово зріс до 8500 га, з’явилися власні виробничі бази з обслуговування техніки та підготовки насіння…

Читайте: IT -майбутнього або як «Олстас-Льон» зіграв на випередження

Але й тут були свої підводні камені. Спочатку керівництво «Олстас» пішло традиційним шляхом і найняло фахівців з великим досвідом роботи — директорів підрозділів, агрономів, механіків тощо.

«Це був важкий, переломний момент, коли взагалі постало запитання, чи буде існувати компанія. Я мало що в сільському господарстві розумів, але по підсумкових цифрах побачив тривожну картину — із семи основних культур шість збиткові, ніякої перспективи не було і близько, — пояснює господар. — Керівники і робітники — всі важко працювали, ніхто нічого не рахував, всі, хто міг, тягнули все, що під руку попадеться».

Рішення: систему треба ламати

Було прийняте рішення: систему треба ламати, звільняти старих управлінців, хоча це було і нелегко. Компанія набрала молодих людей, їх навчали вже на досвіді та технологіях провідних європейських аграрних підприємств. Виставки, семінари, відвідування різних компаній, знайомства з провідними фахівцями галузі… І справи пішли вгору.

«Ми декілька років намагалися залучити керівників з аграрною освітою та досвідом роботи, але з цього нічого доброго не виходило — перевчити таких керівників, донести до них, як треба ставитися до роботи, не вийшло, — розповідає пан Котенко. — Такі люди приходили в «Олстас-Льон» та більше року не затримувалися — адже тут треба багато працювати, не можна на роботі пити горілку, красти».

Лише один керівник «Олстас-Льон» має українську профільну освіту

Зараз середній вік співробітників компанії до 40 років, і, як по секрету поділився господар, тільки один керівник має українську профільну освіту.

До речі, сам пан Котенко освіту здобув у Ніжинському педагогічному інституті. Він прямо говорить про слабку роботу аграрних вишів, більше того — «Олстас-Льон» активно співпрацює з місцевими аграрними навчальними закладами. Це і зустрічі фахівців компанії з викладачами та студентами, проходження останніми навчальної практики прямо в полі. Більша частина студентів, що проходили практику на підприємстві, залишаються тут на постійну роботу.

«За рік-два ми створили нову команду. Від нас пішли ті, хто не бажав або не міг з якоїсь причини гарно працювати. Надійно та важко. Щоденно. У три зміни. А як інакше можна досягнути успіху? Який ще є шлях до швидкого розвитку підприємства, можливості придбання сучасної техніки, будівництва нових виробничих потужностей, підтримки соціальної сфери села?» — наголошує господар.

Нова генерація працівників

Зараз прийшла зовсім нова генерація людей, яким цікаво заробляти, цікаво працювати в гарній компанії, відчувати себе частиною злагодженого механізму. Для їх професійного зростання вже є база: супутниковий моніторинг техніки та виконання робіт, електронний документообіг, сучаснаі техніка та технології, а головне — зовсім інше ставлення до працівників і, як наслідок, — їх ставлення до роботи та до свого життя.

Вже багато років «Олстас» проводить благодійні акції для сільських дітей. З усіх сіл, де працює компанія, щороку школярі різного віку на комфортних автобусах вирушають до обласного центру, розповідає господар. «Для своїх дітей ми орендуємо приміщення театру, замовляємо новорічну виставу, дітлахи отримують подарунки. Хай це невеличка цеглинка у вихованні наступного покоління, але кожен з нас повинен зробити внесок у загальну справу. Тільки так ми зможемо сподіватися на краще життя в майбутньому», — переконаний він.

Пан Котенко із захопленням розповідає про свою команду. «Перший заступник генерального директора, Олеся Єфименко — наш головний агроном і «захисник». Прийшла в компанію 21-річною студенткою факультету кібернетики, — ділиться він, — за минулі 15 років вона багато працювала і вчилася, в тому числі й за кордоном, багато разів була у США та Німеччині. І таких прикладів чимало».

Нещодавно до компанії приїздив один із провідних агрономів-науковців Німеччини. Команда фахівців «Олстас-Льон» весь день була з ним у полі — дивилися, аналізували, сперечалися, відбирали зразки рослин.

 «Усі аналізи будуть робитися у Німеччині. А потім отримаємо рекомендації. З Німеччини. На жаль, поки що так. Але ми вже маємо свою лабораторію, наші фахівці дуже швидко опановують сучасні підходи до рослинництва — системи захисту та живлення, основи діагностики хвороб та методи лікування рослин, застосування найсучасніших препаратів, мікроелементів тощо. Це така цікава гра — чим більше ти дізнаєшся, тим ширші обрії стають перед тобою», — ділиться пан Котенко.

Займатися улюбленою справою та заробляти на цьому

На думку пана Котенка, велике щастя — мати улюблену справу, просто працювати із задоволенням, але при цьому отримувати гідні гроші. Важливий сам принцип — співробітник повинен приходити на роботу не відбувати години, а займатися тим, що йому насправді подобається.

Його кредо в цьому питанні можна сформулювати так: «Ти маєш займатися улюбленою справою та заробляти на цьому гроші. Тобі не треба прикидатися або грати якусь роль, пригнічувати себе. Ти просто повинен займатися своєю справою, виконувати свою роботу й бачити її результати».

Відзначимо, що в медіа-проекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу й дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль і систему управління.

Поділися

Історії успіху        07 червня 2019 11:41

Змінити все, крім назви. Як Станіслав Котенко переформатував бізнес-модель Олстас-Льон

«Олстас-Льон» на Чернігівщині зараз інвестує у виробництво $1,5-2 млн щорічно лише завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль компанії.


 

Поділися