Тривале зберігання в Україні проблематичне, бо фермери не дотримуються агротехнологій. Про це йдеться у матеріалі Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва (UHBDP).
«Попит на найпопулярніші овочі – овочі борщового набору – є завжди. Завдяки інфраструктурі зберігання вдається забезпечити пропозицію круглий рік. Але найчастіше недотримання технології вирощування, яке впливає на якість продукції і її довговічності навіть при зберіганні в найкращих умовах, ставить під сумнів раціональність зберігання», – кажуть експерти проекту.
Фахівець з ефективності овочесховища компанії «Грін Тім» Наталя Карасевич стверджує, що сьогодні в Україні бізнес зі зберігання овочів не є прибутковим.
«Виявилось, що зберігання закуплених у фермерів овочів – це є окремий бізнес, до речі, неприбутковий. Якщо закладаєш неякісний товар, нічого не отримаєш. Овочі були неналежної якості, великі втрати при зберіганні. Крім того, ціна не завжди росте у період зберігання. Зберігання – це обов’язкова ланка для виробника у ланцюжку від поля до споживача. Ми в цьому впевнилися на власному досвіді», – каже експерт.
За думкою Наталі Карасевич, проблема сфери зберігання в тому, що всі чекають на кращу ціну й не готові працювати за договірними довготривалими зобов’язаннями. Компанія підписала договори з фермерами на контрактне вирощування, обумовив ціну продукції, а коли прийшов жовтень ціна на цибулю підскочила, фермери сказали: «Ой, так незручно вийшло, вибачте, нам потрібні гроші зараз й ми продали овочі на ринку». Проблема України в тому, що 80 % овочів продається на стихійних ринках і головне – це ціна, у Європі – в супермаркетах, і там у пріоритеті якість товару й надійність постачальнику.
Чому навіть досвідчені компанії в сфері зберігання не надають послуги відповідального зберігання? Багато сховищ спочатку надавали послуги збереження, брали на себе ризики, зараз просто здають камери схову в оренду.
Як казав Йохан Боден, засновник компанії «Грін Тім», сховище – це п’ятизірковий готель, і кого завгодно туди не поселиш. Зберігати можна тільки якісну продукцію. Сільгоспвиробники ж часто не дотримуються технології вирощування, економлять на насінні, засобах захисту рослин, таким чином не створюють міцну базу для тривалого зберігання овочів.
Олексій Верещага, керівник СПП «Лана», яке зберігає фрукти, розповів, що для визначення потенціалу зберігання тієї чи іншої продукції можна перевірити співвідношення нітратів до кальцію в продукції, кількість сухих речовин, провести інші дослідження, однак обладнання для такої діагностики досить дороге. Тому, наприклад, СПП «ЛАНА» в сфері відповідального зберігання працює тільки на довірі.
Тривале зберігання овочів і фруктів потребує порядності від обох сторін. Поки виробники й овочеві «вартові» не будуть дотримуватися агротехнологій та технологій тривалого зберігання, вибудовувати цивілізовані відносини, і ті, і інші програватимуть.
