Ріпак краще сіяти після конюшини та гороху

Озимий ріпак бажано вирощувати в сівозмінах із насиченням зерновими культурами. Найкращі попередники для нього — конюшина, люцерна, горох, вико‑вівсяна сумішка на зелену масу. Ці культури рано звільняють поле й достатньо удобрюють ґрунт, залишаючи багато вологи та поживних речовин.

Ріпак потребує твердого ложа, глибина обробітку ґрунту має відповідати глибині орного шару. Оранку з боронуванням проводять за три‑чотири тижні до сівби. Якщо ріпак сіють по зернових культурах, то відразу після збирання попередника проводять оранку без лущення стерні — це ущільнює ґрунт. Передпосівний обробіток ґрунту проводять за три‑чотири дні до сівби на глибину 5–6 см, що дозволяє створити дрібногрудкувату структуру й зберегти вологу. Після сівби обов’язкове коткування, особливо в посушливу погоду.

Строк сівби планують із розрахунку утворення восени шести‑восьми листків і формування розвинутої кореневої системи завглибшки 1–2 м. Оптимально осіння вегетація ріпаку відбуватиметься за температури повітря понад 5 °С протягом 50–60 днів після сівби.

Озимий ріпак висівають із шириною між­рядь 15 см за рядкового способу та 30
і 45 см — за широкорядного. За першого способу рослини ріпаку розміщені більш рівномірно, досить швидко формують прикореневу листкову розетку й затінюють вільну від рослин поверхню, пригнічуючи бур’яни.

Норма висіву за широкорядного способу — в межах 100–120 рослин на 1 м² (3–4 кг насіння на гектар). Це той оптимум, що сприяє кращій перезимівлі та високій продуктивності рослини. За рядкового способу норма висіву становить 6–8 кг/га.
Глибина загортання насіння має становити приблизно 3 см, а густоту насаджень формують після одержання сходів, але не пізніше як через 7–10 днів після їх появи.
Восени ріпак не потребує великої кількості добрив, але важливо дотримуватися балансу: в загальній кількості добрив має бути по 15–20% — азоту і калію та 10% — фосфору. Після зими вимоги ріпаку до поживних речовин зростають — особливо від фази галуження до завершення фази цвітіння. Також зростають вимоги до кількості внесення поживних речовин. У цей період рослини засвоюють азот у кількості 60–65%, фосфор — 70–75, калій — 80–85%.

Ріпак можна вирощувати й без унесення органічних добрив, але тоді потрібно збільшити кількість мінеральних препаратів. У будь‑якому разі норми внесення добрив залежать від родючості ґрунту, культури‑попередника та рівня агротехніки.
Для досягнення доброго врожаю озимого ріпаку на рівні 4 т/га доцільно вносити азотні добрива до сівби або ж після неї в межах 85–100 кг д. р./га. Фосфорні добрива вносять до оранки в кількості 75–100 кг д. р./га, а калійні добрива — 130–200 кг д. р./га.
Ріпак достатньо добре реагує лише на внесення таких мікроелементів, як бор, марганець, молібден і сірка. Норми внесення залежать від наявності їх у ґрунті й реакції ґрунтового розчину. Борні мік­родобрива бажано вносити на кислих ґрунтах. Найменше молібдену в ґрунтах із кислою реакцією. Потреба рослин у марганці задовольняється на ґрунтах, що мають лужну або нейтральну реакцію. Для формування запасів протеїну ріпаку потрібно близько 80 кг д. р./га сірки, яку вносять разом з азотними добривами, близько 20–25% норми — азотних доб­рив, а саме — 40–50 кг д. р./га.

Початок збирання врожаю ріпаку визначає вологість насіння. Протягом 45–60 днів вона зменшується з 80–90 до 10–12%. За вологості 30–35% колір насіння змінюється від зеленого до темно‑коричневого, а потім воно чорніє. Далі колір майже не змінюється, насіння достигає. Важливо пам’ятати про різні ступені достигання на стручках на головному стеблі та на гілках першого‑третього порядків.

У разі перезрівання стручки можуть самовільно відкриватися, і насіння осипається. Це так зване розтріскування стручків. Для уникнення цього треба правильно підходити до вибору гібрида ріпаку озимого — обирати такий, що буде стійким до розтріскування.
Ріпак збирають прямим і роздільним комбайнуванням, але оптимальним є саме перший варіант. Пряме комбайнування починають безпосередньо перед настанням повної стиглості стручків і за вологості насіння 10–12%. За нижчого рівня вологи можуть суттєво зрости втрати врожаю. А за комбінації високої температури повітря та низької вологості зростають втрати насіння від розтріскування стручків.

Збирання бажано проводити рано вранці або пізно ввечері, коли збільшується вологість повітря. На відміну від роздільного способу пряме комбайнування завдяки фізіологічному дозріванню підвищує вміст олії в рослин ріпаку на 1–2%. До того ж зменшуються втрати й зростає продуктивність.

Термін збирання визначити доволі нелегко, адже ріпак має подовжений на 3–4 тижні період цвітіння. Тому орієнтуються по тому, коли перші стручки на основному пагоні починають розтріскуватися, стебло вже підсохло до потрібного стану, а на нижніх гілках стручки ще дозрівають.