Новини / Думки     21 січня 2020 10:06

Конфлікт у Перській затоці: як бути Україні?

Які наслідки матиме чергова близькосхідна криза для ринків сировинних товарів взагалі й, зокрема, для трейдингу аграрної продукції.

Початок нового року був «вдалим», подій, що припали на першу декаду січня, за великим рахунком, може вистачити на весь рік. Ескалація у регіоні Близького Сходу і країн Перської затоки почалася стрімко й загострювалася з кожною добою. Жорстка позиція, яку зайняли Іран та Ірак, атака на американські військові бази, розташовані у регіоні, поставили світ на межу чергової великої війни або принаймні збройного конфлікту, в який будуть втягнуті всі гравці близькосхідного вузла.

На жаль, для подолання напруги і початку діалогу знадобилася трагедія, яка розігралася у небі над Тегераном з українським авіалайнером компанії МАУ. Численні жертви, безглуздість самої ситуації вимусили американського та іранського лідерів піти на поступки і почати деескалацію. Утім, напруга залишається, і чи не вибухне конфлікт з новою силою, наразі невідомо. Спробуємо розібратися, які наслідки може мати ситуація, що склалася.

Великі споживачі

Першими на зростання напруги відреагували котирування ф’ючерсів на нафту — ціни на еталонний сорт brent одразу «прогулялися» до позначок майже $70 за барель. Це не дивно — адже йдеться про регіон, яким є одним з найбільших постачальників нафти. Бичачий тренд розпочався одразу після рішення парламенту Іраку з вимогою прибрати американський контингент з території країни. Можна по-різному ставитися до американської присутності в Іраку, але саме цей контингент забезпечує стабільність регіону.

Щоправда, після відмови США виконувати рішення, котирування потроху почали повертатися назад, а переломним моментом стала заява президента США щодо деескалації конфлікту після атаки Ірану на американські військові бази і ракетного удару іранських ПВО по громадянському авіалайнеру з України. Зараз котирування знову закріпилися у «комфортному» для покупців і постачальників коридорі $64–65 за барель.

Зовсім по-іншому виглядала ситуація з цінами на зерно — адже будь-які конфлікти призводять до зменшення попиту на продовольство. Близький Схід взагалі, й Іран з Іраком зокрема, традиційно виступають великими покупцями збіжжя на світовому ринку.

Наприклад, за даними Міжнародної ради по зерну (International Grains Council), Іран щорічно імпортує до 10 млн т (!) кукурудзи і до 1 млн т пшениці. Ірак на світовому ринку більше відомий як країна, що кожного року закуповує великі обсяги пшениці — по 2,8–3,5 млн т залежно від показників власного виробництва.

Не дивно, що дестабілізація у регіоні Перської затоки спричинила короткострокове просідання цін на зерно, у тому числі походженням із Чорноморського регіону. Хоча в першу чергу це вдарило по постачальниках зі Сполучених Штатів.

Як зазначає Wall Street Journal, «зростаюча напруженість на Близькому Сході перш за все може вийти боком для американських виробників пшениці. Є побоювання, що вони втратять доступ до близькосхідних ринків у той час, коли саме цей напрямок називали точкою зростання для американського експорту культури. Крім того, Іран є великим імпортером кукурудзи і соєвих бобів. Очевидно, що в результаті конфлікту, що зародився, під загрозою опинилися як діючі, так і майбутні експортні контракти, адже війна рідко буває корисна для міжнародної торгівлі».

А назагал, за даними Департаменту сільського господарства США, загальний імпорт пшениці, ячменю і кукурудзи близькосхідними країнами у 2019/2020 маркетинговому році сягне 62,6 млн т, що становить близько 17% загального трейдингу цих культур і на 11% більше рівня минулого маркетингового року.

Читайте: Глобальний ринок: головні тренди та ціни

Українські позиції

І треба зазначити, що (як на біду) саме цього маркетингового року Україна кардинально посилила позиції на зерновому ринку близькосхідних країн. До цього українських трейдерів підштовхнув слабкий попит на зерно з боку країн Європейського Союзу, які цього року зменшили закупівлі більш ніж на 4 млн т у порівнянні з 2018/2019 маркетинговим роком.

Згідно з даними аналітичних агенцій, за перше півріччя 2019/2020 маркетингового року (тобто з липня по грудень 2019-го) з України на Близький Схід експортовано 6,3–6,5 млн т основних зернових культур (кукурудза, пшениця, ячмінь). Це становило більше 20% всіх зовнішніх відвантажень цих трьох видів зерна з країни і, що головне, це на 70% більше, ніж за аналогічний період минулого маркетингового року.

Головними покупцями українського збіжжя поки є такі країни, як Туреччина, Саудівська Аравія, Ємен. Але поступово частки «проблемних» Ірану та Іраку в аграрному зовнішньоторговельному балансі зростають, що ставить українських трейдерів і, без перебільшення, державу Україна перед нелегким вибором.

Він полягає в тому, на яку позицію з двох можливих пристати. Чи приєднатися до позиції США, які пообіцяли найближчим часом розглянути питання поновлення санкцій проти Ірану. Продовольчі товари зазвичай не входять до санкційних списків — є єдині гуманітарні принципи, за якими не можна вводити обмеження постачання до країни товарів першої необхідності. Але введення санкцій неминуче відбивається на всьому переліку торговельної номенклатури. Пристати до санкцій — це означає свідомо скоротити власний експорт в умовах надлишкової пропозиції збіжжя в Україні. Або ж зробити вигляд, що трагедія, яка відбулася, стала лише прикрим збігом фатальних обставин, за яким немає чиєсь злої волі. І продовжувати нарощувати експорт, використовуючи факт ракетної атаки на авіалайнер МАУ собі на користь, виторговуючи додаткові преференції.

Текст: Михайло Дикаленко

Фото: DEPOSITPHOTOS

 

Читайте також