Новини / Технології     16 грудня 2018 17:00

Американські фермери купують українські дрони Kray за $50 тис.

Український розробник і виробник дронів Kray Technologies успішно вийшов на ринок Сполучених Штатів Америки.

Майбутнє за відносно недорогими інноваційними рішеннями. Обприскувальні дрони якраз такими і є. З’явилися вони не вчора, але модифікація українських винахідників здатна зробити революцію в технології обприскування. Щоб побачити все своїми очима, ми вирушили до офісу компанії-розробника у Києві.

«На полі треба весь час розганятися і гальмувати, повертати і знову розганятися. Наш апарат може з легкістю це робити, а інші ні», — розповідає операційний директор і директор з R&D компанії Kray Technologies Андрій Дашкієв, відкриваючи двері майстерні. Всередині на стапелях нерухомо лежить дрон. Без пропелерів, без кабіни. «Сьогодні літати не будемо, — застережливо зауважує Дашкієв. — Прототип ще не готовий. Ми його допрацьовуємо».

Говорячи про українські стартапи, які перетворилися на бізнес-проекти, експерти в першу чергу згадують Kray Technologies. За словами голови Асоціації AgTech Ukraine Юрія Петрука, цей проект має гарну технологічну базу, окрім того, йому вдалося залучити іноземні інвестиції.

«Бізнес завжди готовий платити за те, що дозволяє йому збільшити прибуток і знизити витрати. Дрон Kray Technologies відповідає одразу обом вимогам. Він економніше, ніж мала авіація, і при цьому набагато ефективніше. Здатний літати на малій висоті, розпорошувати препарати там, де це необхідно», — підкреслює засновник інвестиційної платформи для учасників венчурного ринку Startup.Network, член правління Української асоціації венчурного бізнесу Олександр Сорока.

ЯК ЗМІНИТИ МЕТУ

Передісторія створення обприскувального дрона компанією Kray Technologies типова для України. З початком військових дій на сході країни IT-фахівець Дмитро Сурду почав працювати над створенням дрона-розвідника для української армії. Проект був представлений Міністерству оборони, але до серійного виробництва справа так і не дійшла.

Тоді Сурду з командою почали шукати своїм напрацюванням інше застосування.

«Це був непростий період», — згадує Дашкієв. Частина команди пішла. А ті, хто лишився, переорієнтували проект з армійських потреб на сільське господарство і стали працювати над створенням безпілотника, здатного вносити добрива і засоби захисту рослин. «Нам хотілося здешевити ці операції та замінити наземні обприскувачі та літаки», — підкреслює він.

Запорука успіху гарного стартапу: зробити щось у 10 разів краще і продавати у 10 разів дешевше.

У Kray Technologies керувалися саме цією формулою. «Наш дрон, якщо не в десять, то точно разів у сім краще наземного обприскувача за собівартістю внесення, за витратами на персонал і сервіс», — підкреслює Дашкієв. Логіка зрозуміла: обприскувач повинен десь стояти. Потрібен механік, який його ремонтує. На поле необхідно підвозити воду, щоб його заправляти. Із дроном це значно простіше.

Апарат із самого початку проектувався так, щоб його можна було перевозити у причепі звичайними дорогами разом із зарядною станцією та баком для дозаправки. За словами Дашкієва, рідини, що вміщається в бак об’ємом близько тонни, досить, щоб приїхати і почати оперативно обробляти посіви. Адже бувають випадки, коли це важливо зробити протягом 24 годин після виявлення проблеми.

Безпілотник Kray Technologies здатний вносити препарати на масляній і на водній основі краплями програмованого діаметру 50–100 мікронів. Норма внесення — від 0,7 л до 5 л на 1 га. Розпилення відбувається на висоті 1 м. За десятигодинний робочий день один дрон може обприскати від 270 га до 470 га залежно від норми внесення.

АМЕРИКАНСЬКИЙ ПРОРИВ

Над створенням обприскувального дрона в Kray Technologies почали працювати у 2016-му. До кінця року у Сурду був апарат, який можна було представити широкій аудиторії.

Першою серйозною виставкою, де Kray Technologies презентувала свій безпілотник, стала американська Drone World Expo–2016. Після DWE з’явився великий інтерес до апарату з боку замовників. Але одночасно стало зрозуміло, що такий простий прототип на американському ринку системно продавати буде дуже важко.

«Якщо ми декларуємо, що працюємо на швидкостях, у рази більших, ніж існую­чі рішення, наш апарат не може бути збудований як звичайний китайський дрон», — зізнається Дашкієв.

У 2017-му команда Сурду спроектувала апарат нової конструкції з карбоновим корпусом, який вирізнявся високою міцністю і малою масою. Наприкінці літа того ж року Kray підписала перший контракт на поставку безпілотника з підприємцем із США. Але щоб виконати замовлення, зібрати дрон було недостатньо — компанія повинна була отримати відповідні дозволи на польоти та пройти непросту систему сертифікації.

Ми включили в наш дрон перспективний функціонал, який раніше у безпілотниках не використовувався, — систему електростатичного заряду крапель

Процес пішов, але у 2018 році у проекті з’явився етап R&D, який спочатку не планувався. Через нові дослідження графік поставок апаратів збився. «Оскільки дрон піднімає замало, аби конкурувати з обприскувачами та літаками, потрібно вносити більш концентровані препарати. Тому ми включили в наш дрон перспективний функціонал, який раніше у безпілотниках не використовувався, — систему електростатичного заряду крапель. Зараз ми її налагоджуємо», — розповідає Дашкієв.

Її ідея в тому, що краплі, заряджені однаковим потенціалом, відштовхуються одна від одної та притягуються до рослин і до землі, у яких, по суті, нульовий потенціал. Малі краплі дозволяють використовувати концентровані хімікати в низьких дозах, не побоюючись, що вони спалять посіви.

Система електростатичного заряду крапель виключає дрейф, притискає розпилений препарат до рослин, розподіляє його рівномірно по листу. У результаті досягається висока якість покриття та більш глибоке проникнення препарату.

«Проблема ефективності в даному випадку знімається взагалі. Технологія відкриває шлях до зниження витрат на препарати та використання їх потенціалу по максимуму», — підкреслює засновник і генеральний директор компанії Kray Technologies Дмитро Сурду.

На сьогодні у проект зі створення обприскувального дрона інвестовано трохи менше $1 млн. У найближчі кілька років Сурду планує залучити ще близько $10 млн. Ця сума дозволить йому створити масштабну корпорацію з виробництва обприскувальних дронів та вийти на світовий ринок в цілому і на ринок Північної Америки зокрема. За словами Сурду, потенціал північноамериканського ринку — мільйон фермерів. «Ми плануємо почати його освоєння з Канади, — підкреслює він, — де Kray Technologies вже отримала дозвіл на польоти».

У своїй майстерні команда Сурду може збирати 10 апаратів на місяць. І це не єдиний майданчик, де можна розгорнути виробництво. За останні три роки Kray вибудувала структуру підряду, логістику. І тепер повністю готова розгортати і масштабувати виробництво. «Як тільки буде закінчена робота над демонстраційними зразками, ми це зробимо», — наголошує генеральний директор.

ОКУПНІСТЬ

За словами Сурду, конкурентами компанії є переважно китайські виробники дронів, які також роблять системи розпилення. Але конкуренції він не боїться — із самого початку компанія зробила ставку на більш високу якість і намагалася зробити кращий продукт.

Що вражає — окупність рішення, яке пропонує українська команда аграріям. Навіть якщо фермер буде тримати апарат 99% часу в гаражі та робитиме свої три-п’ять внесень на рік, він за рік гарантовано окупить свої вкладення.

Вартість обприскування в США і Канаді (якщо йдеться про високу якість внесення) становить $25 за 1 га. Можна знайти пропозиції й по $7–8 за 1 га, але якість внесення залишає бажати кращого.

Тому потенційними клієнтами компанії є фермери, що обробляють до 2000 га, яким нерентабельно купувати техніку вартістю $350 000 або платити за надані послуги із обприскування $100 000–150 000 на рік. Завдяки новому дрону вони отримають можливість купити рішення не за $350 000, а за $50 000.

Текст: Марина Брикимова

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

14 години тому

Вижити в 90-х та стати успішними у 2000-х: історія перевтілення «Олстас-Льон»

Компанія «Олстас-Льон» на Чернігівщині щорічно інвестує у виробництво $1,5–2 млн. Такого рівня їй вдалося досягти завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль виробництва.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як компанія зробила величезний прорив у своєму розвитку, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

На відміну від більшості вихідців із буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування іншими фермерськими господарствами із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.

Читайте: Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.

Льон, якого немає

Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує пан Котенко.

Як починали

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років. Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював із постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших й аграрна галузь.

Переломний момент

Переломним можна вважати 2001 рік.

«Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно, не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує пан Котенко.

Льон — лише у назві компанії

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи й льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив із невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — усміхається пан Котенко.

Відзначимо, що в медіапроекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

Кейси   

14 червня 2019 15:11

Аграрні розписки: український фермер отримав 1,2 млн грн від трейдера з Естонії

1,2 млн грн від естонської трейдингової компанії залучило фермерське господарство «Салікс» зі Львівської області, оформивши першу в Україні міжнародну фінансову аграрну розписку.

Про це повідомляє проект IFC «Аграрні розписки в Україні».

У 2019 р. українським фермерам надано можливість залучати кредитні ресурси з-за кордону в межах проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Аграрні розписки в Україні». Така бізнес-модель стала доступного після прийняття на початку року нового закону про валюту та валютні операції.

Читайте: 60 тракторів заблокують трасу М-14: фермери Миколаївщини виходять на акцію протесту

Міжнародні аграрні розписки дозволяють навіть невеликим фермерським господарствам перейти на якісно новий етап: почати співпрацювати з іноземними кредиторами та залучати дешевше фінансування на рівні з агрохолдингами. І, що важливо, це не вимагає додаткової складної підготовки чи штату спеціалістів.

Першими оформили міжнародні аграрні розписки фермери з Чернігівської та Львівської областей.

Міжнародна фінансова аграрна розписка

Сільгосппідприємство «Салікс», яке обробляє близько 300 га земель на Львівщині, вирощує традиційні зернові та олійні культури. Минулого року вперше скористалося аграрною розпискою, а вже цього сезону йому вдалося залучити фінансування в розмірі 1,2 млн грн від кредитора-нерезидента, компанії «Евервелле». Так на початку червня з’явилася перша міжнародна фінансова аграрна розписка.

«Евервелле» – це естонська компанія, яка працює в Україні у сфері зернового трейдингу вже більше 10 років. СП «Салікс» та «Евервелле» успішно співпрацюють понад 3 роки.

Міжнародну розписку видали як супровід до форвардного контракту та додаткове забезпечення на суму отриманої передоплати: за форвардом до кінця серпня «Салікс» зобов’язаний поставити 240 т ріпаку. В заставу за розпискою передали 100 т. Дія розписки завершується наступного року.

Підприємство отримало від кредитора фінансування за ставкою 12% річних з розрахунком у валюті. Заступник директора СП «Салікс» Богдан Цап вважає це однією з переваг міжнародних розписок:

«По-перше, я маю прямий контроль із-за кордону. У мене ціна на сільгосппродукцію, звичайно, вища, ніж тут на ринку. А, по-друге, до нас заходить валюта».

Необхідна умова для оформлення аграрної розписки – ведення прозорої діяльності. Богдан Цап відзначає, що рекомендував іншим фермерам свій досвід, але не всі мають можливість для цього, оскільки багато хто не працює прозоро.

 Міжнародна товарна аграрна розписка

Наприкінці квітня 2019 р. ТОВ «Зорі Обмачева» з Чернігівської області передали естонській компанії «Летофін» товарну аграрну розписку, в рамках якої зобов’язалися здійснити поставку 10,5 тис. т кукурудзи до січня 2020 р.

Аграрна розписка була видана у супровід до форвардного договору на поставку майбутнього врожаю кукурудзи. За нею підприємство отримало пре-фінансування в розмірі близько 40% загальної вартості продукції.

«Зорі Обмачева» та «Летофін» співпрацюють два роки. Тепер українське господарство вирішило розширити співробітництво – перейти до більших партій поставки зернових, зокрема кукурудзи.

Процес оформлення міжнародної розписки тривав не більше 2 тижнів – від початку переговорного процесу до підписання документа.

«Узгоджували деякі технічні деталі, урожайність, вартість продукції в заставі тощо. Щодо документів, то з нашої сторони був потрібним стандартний пакет, як для звичайних аграрних розписок», – розповів комерційний директор «Зорі Обмачева» Іван Іванов.

Переваги аграрних розписок з позиції трейдингових компаній

  • Аграрна розписка є зручним інструментом, оскільки в забезпеченні виконання зобов’язань використовується застава майбутнього врожаю – і це цікавіше для трейдера, ніж нерухомість чи техніка.
  • Можливість моніторингу врожаю, що дозволяє кредиторам бути більш впевненими в належній якості продукції, що поставлятиметься.
  • Простота використання аграрної розписки.

Landlord раніше повідомляв про те, що Мінагрополітики ініціює здешевлення аграрних розписок. Здешевити послуги нотаріусів при оформленні аграрних розписок допоможуть автоматичний обмін даними між РАР та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

 

Фінанси   

14 червня 2019 15:07

Чому трудова міграція – це добре і як повернути заробітчан в Україну

Перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі України Максим Нефьодовий та генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Олександр Жемойда 12 червня під час події, організованої Европейською Бізнес асоціацією, обговорювали результати досліджень мігрантських настроїв населення «Монітор щастя». Де, зокрема, гостро стояло питання масової міграції українців за кордон.

Перший слово взяв Максим Нефьодов, який відзначив, що трудова міграція – це не тільки проблема, але й можливість. За словами чиновника, для українців є великим плюсом те, що вони їдуть за кордон, обмінюються досвідом, культурою, стають освіченішими та орієнтуються в соціальній складовій країн Західної Європи. Утім, для того, аби наші співвітчизники мали бажання повертатися на Батьківщину, потрібно вирішити ряд питань як, бізнесу, так і владі. І це стосується не тільки покращення економічної складової, але й інфраструктури, яка наразі залишає бажати кращого.

«Я радий, що люди ідуть в Польщу, дивляться, як працює економіка ЄС і повертаються назад. А щодо повернення назад їх до України – це і є питання бізнесу, інфраструктури, економіки»,- підкреслив Нефьодов.

Також перший заступник Міністра економічного розвитку та торгівлі додав, що наразі Україна перебуває у жорсткій конкуренції в боротьбі за кадри. Однак при цьому, навіть незважаючи на численні проблеми, має свої переваги:

«Держава зараз в умовах конкуренції за кадри. Нещодавно ми з величезним супротивом здобули полегшення отримання робочих віз для іноземців тих країн, з якими в нас вже існує безвізовий режим. Ми маємо бути відкриті до того що у світі є конкуренція за кадри. Тут, до речі, мені здається, що Україна знаходиться в непоганому місці в цьому конкурентному ланцюжку. Ми в такій зоні, коли якість життя дещо гірша, ніж в розвинених країнах, але не критично. В Україні людина, яка має нормальну освіту й високу ефективність праці, може жити, працювати й отримувати задоволення. Наша мета, аби таких людей було більше», резюмував Нефьодов.

Читайте: Як вирішити проблему зі збутом продукції: садівники Херсонщини об’єдналися в кооператив

У свою чергу, Олександр Жемойда, який на власній шкурі відчув долю мігранта, не один рік навчаючись і працюючи за кордоном, вважає подібний досвід корисним і певній мірі навіть необхідним:

«Я особисто був сам трудовим мігрантом в 2007-му році й 4 місяці мав щастя працювати. Після того, як повернувся – життя було вже іншим. У 24-му віці я заробляв 4 фунти на тиждень, розумів, наскільки важлива кожна копійка, адже за кордоном тобі допомогти нікому. Доводилося працювати більше, але це загартовує. З часом ти звикаєш до їх стандартів життя, підлаштовуєшся й змінюєшся. Коли повернувся в Україну, було вже дещо незвично. Проте вирішив все ж таки залишитися на Батьківщині, адже в Україні  є усі можливості для розвитку».

Також чиновник наголосив, що Україна акцентує увагу на поширенні агропродукції на зовнішні ринки. І хоча в цьому напрямі вітчизняний агросектор вже має певні успіхи, проте темпи нарощування експорту досі залишаються низькими. Особливо з огляду на потужний потенціал, який є в України:

«Приїхав нещодавно знайомий із Канади і питає: «Чому ви погано просуваєте українську продукцію в Канаді? Є російські, сербські товари, але ми хочемо бачити українські магазини!».

Щодо фуд-продукції, то я пишаюся, що ми працюємо в напрямку охоплення зовнішніх ринків більш якісними продуктами харчування. Потрібно розуміти, що нас там чекають, відтак необхідно реагувати швидше», – резюмував чиновник.

Нагадаємо, раніше СЕО та власник групи компаній «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк розповів про 2 шляхи вирішення проблеми трудової міграції українців.

Аналітика   

14 червня 2019 15:02

Хочеш жити — вмій крутитися або як корупція поглинула фермерство Болгарії

Відтоді, як Болгарія вступила до ЄС, різні сфери її суспільного життя й економіки, зокрема, сільське господарство, значно оздоровилися. Утім до ідеалу - далеко. Молодий фермер Венелін Дельгянський рано усвідомив принципи ведення фермерства на Батьківщині: «хочеш жити — вмій крутитися», причому в усіх сенсах.

Як живе іноземний фермер   

14 червня 2019 12:24

51% працівників в Україні вважають свій рівень доходів недостатнім – ЄБА

Європейська бізнес асоціація оприлюднила результати власного щорічного опитування «Барометр щастя України». Згідно з ними 44% працівників в Україні задоволені роботою, яку мають, при цьому 51% вважають свій рівень доходів недостатнім для нормального життя.

Про це повідомляє на своєму сайті Європейська бізнес асоціація.

Результати дослідження було представлено під час спеціального заходу ЄБА «Трудова міграція: виклик для України». Згідно з опитуванням, інтегральний показник «Барометра щастя» становив 2,61 бала з 5 можливих за шкалою Лайкерта (порівняно з минулим роком показник зріс на 0,14 бала).

Читайте: Як стримати трудову міграцію в Україні: Бахматюк назвав 2 шляхи

Крім своєї поточної роботи і рівня доходів, респонденти оцінювали соціальне життя в країні, рівень безпеки, систему освіти та охорони здоров’я, дотримання прав і свобод, екологію та загальний досвід життя в Україні.

За результатами дослідження, не задоволені станом системи охорони здоров’я 58% опитаних, станом системи освіти – 48%, станом безпеки у країні – 72%, станом правового регулювання (дотриманням прав і свобод) – 62%.

Вищі оцінки отримали:

  • поточна робота – 3,32 бала
  • соціальне життя – 3,24 бала
  • загальний досвід життя в Україні – 2,90 бала
  • система освіти – 2,55 бала

Нижчі оцінки отримали:

  • рівень доходів – 2,51 бала
  • охорона здоров’я – 2,39 бала
  • дотримання прав – 2,39 бала
  • екологія – 2,20 бала
  • рівень безпеки – 2,11 бала

В онлайн-опитуванні взяли участь 1118 респондентів. Організатори «Барометра щастя України» надсилали анкети компаніям-членам ЄБА та користувачам соцмережі Фейсбук.

Як відзначила виконавчий директор ЄБА Анна Дерев’янко, результати дослідження підтверджуються світовими рейтингами: за даними World Happiness Report, в якому оцінювали рівень щастя в країнах світу, Україна посідає 133-тє місце зі 156 країн, тобто належить до 30 найнещасливіших країн світу.

Опитування ЄБА є потужним сигналом того, що країна потребує комплексних структурних змін та реформ.

Landlord раніше повідомляв про те, скільки заробляє агробізнес в Україні та Канаді: порівняльна інфографіка.

Аналітика   

Показати ще