Історії успіху     9 місяців тому

Шлях перетворень


Генеральний директор компанії  «Агропродсервіс» Іван Чайківський у селі Настасів Тернопільської області користується неабиякою повагою. У 1998 році настасівчани висунули його кандидатуру на посаду голови колгоспу «Колос», розраховуючи, що 26річний підприємець витягне занедбане та напіврозвалене господарство з боргової ями і дасть йому друге життя. Сподівання односельців Чайківський повністю виправдав. Зараз дорогу до Настасова можна знайти і без навігатора, адже покриття відгалуження до господарства навіть краще за якістю, ніж деякі центральні дороги.

До складу створеної Чайківським вертикально інтегрованої компанії «Агропродсервіс» входить 22 самостійні структури. Вона обробляє понад 40 000 га землі, збирає врожаї не гірші за європейські, розвиває свинарство, м’ясне і молочне скотарство, вирощує птицю, має власну переробку, соєвий та насіннєвий заводи, сучасну наукову лабораторію та мережу спеціалізованих магазинів із продажу м’ясної продукції. Найбільш потужним напрямом компанії стало свинарство. «Агропродсервіс» — один із лідерів галузі й посідає друге місце в Україні з виробництва свинини після компанії «АПКІнвест». У 2017 році загальне поголів’я свиней у компанії становило 130 000 голів, із них 10 500 свиноматок.

Загальний оборот холдингу в 2017 році склав понад 3 млрд гривень.

Сам Чайківський з одного боку — прагматичний і вольовий, з іншого — легкий у спілкуванні, зі здоровим почуттям гумору. Розповідаючи про компанію, він майже ніколи не вживає слова «я» — лише «ми» та «разом».

«Іван Адамович вміє слухати, аналізує досвід, щоб потім прийняти виважене управлінське рішення. У першу чергу звертає увагу на результат, фінансові та інші вкладення в нього та можливі ризики. Але коли вже взявся за якийсь напрям роботи, то доводить його до кінця і робить це найкраще. Як він сам каже, має бути не на роки, а на століття», — розповідає директор ПАП «Агропродсервіс» Андрій Баран.

КРУТИЙ ПОВОРОТ

Ще на початку ХХ століття прадід Чайківського побудував хату на хуторі неподалік Настасова, обробляв землю, завів господарство. Іван та два його молодші брати були третім поколінням, яке там народилося. «Радянська система цілеспрямовано боролася з хуторами, — пригадує Чайківський. — Робили усе, аби зжити людей. Тільки уявіть собі: наприкінці ХХ століття я вчив уроки при світлі гасової лампи, бо електроенергію на хутір провели лише у 1989му». Після 8го класу Чайківський пішов до ПТУ, де отримав спеціальність будівельника. Через кілька років заснував із братами сімейну справу в Тернополі — це була гуртова торгівля продуктами харчування. Бізнес розвивався досить успішно. «Машини легкові мав, ходив у чистенькому одязі, модних на той час лакованих туфлях. Усе було файно!» — сміється Чайківський. Бізнесмен навіть не замислювався про повернення до села.

Одним із клієнтів гуртівні був бізнесмен із Настасова. Він і запропонував Чайківському «забрати» колгосп: сам збирався стати головою, а партнеру планував місце заступника та інвестора. Але під час зборів настасівчани категорично забракували першу кандидатуру і запропонували самого Чайківського. «Не знаю, як я погодився на це, — згадує він. — Тоді за мене проголосувало 70% пайовиків. Це був величезний кредит довіри».

Лише згодом молодий голова колгоспу дізнався про реальний стан господарства: борги перевищили тогочасні 8 млн гривень, із 2500 га землі засіяли лише 200 га кукурудзою, та й ту не зібрали, за попередній рік поголів’я свиней зменшилося у 57 разів, а наявну худобу — 260 голів і 80 свиней — годувати було нічим.

Тоді Чайківський ще не розумів, як управляти господарством. Тому на першій нараді завдання спеціалістам роздавав головний агроном «Колосу» Іван Ткач. «Я багато чого не знав у веденні сільського господарства, — ділиться Чайківський. — Але я був готовий вчитися».

Навчання обійшлося молодому директору господарства «Колос» дорого: інвестованих із власного бізнесу $250 000 виявилося недостатньо, довелося ще й продавати власне майно, аби налагодити діяльність господарства. Почав із нагального — відремонтував насос, аби можна було подавати воду у тваринницькі ферми, закупив корми. За весну відремонтували сільгосптехніку, коштом керівника вперше за кілька років засіяли всі наявні на той час 2500 га землі, посіяли овочі, вийшли на перше місце в районі за надоями. Але тількино господарство почало налагоджувати роботу, про нього згадали колишні кредитори і почали вимагати повернути борги. Чайківський шукав шляхи виходу. Одного разу, гортаючи популярний у 1990х аграрний журнал, він наштовхнувся на статтю про селянина, який взяв земельні паї своїх родичів і зайнявся фермерством. Вирішив і сам спробувати. У червні 1999 року з’явилася компанія «Агропродсервіс» — одне з перших приватних орендних агропідприємств в Україні. Свої паї Чайківському довірили 342 вчорашніх колгоспники. Із ними компанія отримала перші 840 га землі та третину майна колгоспу — напіврозвалений свинокомплекс, 20 поросят, близько сотні голів ВРХ і кілька старих тракторів та комбайнів «Нива».

Щоб почати господарювати, аграрій продав частину свого майна та посіяв озимі. «Я швидко зрозумів, що з 840 га не зможу платити зарплату своїм 120 працівникам», — розповідає бізнесмен. Тоді він вирішив орендувати ще 600 га в селі Маловоди Теребовлянського району. На відміну від Настасова, це було економічно доволі депресивне село, землю обробляти було нікому, тому селяни готові були перший рік віддати землю безоплатно, лише б вона не стояла пусткою. Зараз «Агропродсервіс» обробляє угіддя майже у 100 населених пунктах не тільки Тернопільщини, але й у сусідніх ІваноФранківській та Львівській областях, а також на Херсонщині.

РОЗДІЛЯЙ І НАРОЩУЙ

Ще з самого початку Чайківський добре розумів, яку компанію хоче побудувати — із замкнутим виробничим циклом, виготовленням продукції з доданою вартістю.

«Переваги вертикально інтегрованої моделі бізнесу полягають у тому, що при правильному плануванні можна суттєво економити на витратах», — пояснює керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій. Так, відходи одного виробничого циклу можна використовувати як ресурс для інших. Наприклад, відходи чи побічні продукти від очистки зерна чи переробки олійних культур можуть стати основою для кормів для тваринництва, відходи тваринництва — основою для удобрення сільгоспугідь. «Але така модель бізнесу потребує більш серйозного планування, оскільки кілька побічних напрямів можуть бути низькоприбуткові або мати дуже довгий виробничий цикл, який потребує додаткового сезонного фінансування», — додає Паращій. Реалізовувати задумане Чайківський почав у 2001 році з розвитку свинарства. На той час свинарна галузь в Україні була в занепаді: у більшості господарств життя на свинофермах ледь жевріло, а на ринку відчувався дефіцит м’яса, кількість імпортної продукції (не завжди натуральної) зростала.

Чайківському довелося багато поїздити по Європі, де він вивчав різні технології свинарства та види утримання. Поступово реконструювали старі та почали будувати нові свинарники, зробили перший маточник змішаного типу за європейським зразком, закупили в Україні поголів’я свиноматок — Ландрас і Велику білу.

«Помилок робили багато, — згадує Чайківський. — Якось в одному приміщенні поселили свиноматок із Чернівців і Дніпропетровська з різними статусами здоров’я, їх хвороби мутували в нас». Тоді він зрозумів, що без фахівця не обійтися, і запросив одного з найкращих на той час у Польщі спеціалістів зі свинарства Войчеха Бонковського. Контакт зав’язали через спільного знайомого, який постачав «Агропродсервісу» обладнання. Бонковський приїхав до Настасова під час відпустки, яку витратив на аудит напряму свинарства. Спочатку погодився працювати рік, щоб налагодити виробництво, запровадити найсучасніші європейські технології. «За якийсь час ми з Войчехом стали друзями. Ми спрацювалися та плічопліч і досі», — розповідає Чайківський. Так запрацював напрям, який сьогодні

є одним із бюджетонаповнюючих для «Агропродсервісу».

«Ми домовилися: усе, що технолог говорить, ми виконуємо, — каже Чайківський. — Войчех буквально за два роки налагодив нам усю роботу по свинарству».

У першу чергу завезли 5000 високоякісних чистокровних данбредівських свиноматок із Данії, якими повністю замінили місцеве стадо. Головним викликом тоді було збільшення приросту ваги поросят, бо на початковому етапі він не перевищував 400 г на місяць. Для цього поліпшили умови вирощування свиней — збудували сім нових приміщень, утеплили існуючі, модернізували котельні, налагодили безперебійне водо та кормопостачання. Усе це дозволило наростити стадо свиноматок до 16 000. Другою умовою успішного вирощування свиней стала якість кормів. У будівництво власного комбікормового заводу Чайківський інвестував $1,5 млн. Зараз завод виробляє 70 000 т комбікорму на рік і повністю задовольняє потреби «Агропродсервісу».

Але цього виявилося замало. Щоб ретельно перевіряти якість добавок до кормів, довелося створити сучасну лабораторію. Якось її фахівці виявили, що вміст білка у рибному борошні недостатній. Змінили постачальника добавок — і поросята стали додавати у вазі ще по 100 г щодоби. Так завдяки розробленій зоотехніками компанії технології годування через дватри роки вдалося досягти одних із найкращих показників приросту ваги в українському свинарстві — 800–900 г на добу.

Минулого року компанія для нарощення племінного стада свиней закупила кнурів Йоркшир та Дюрок у данської компанії «ДанБред». «Важливо дати споживачам вибір, — пояснює Чайківський. — Якщо м’ясо свиней порід Ландрас і Йоркшир має беконний тип, то порода Дюрок — пісного типу з мінімальною кількістю сала».

«Сучасний підхід до інтенсивного свинарства — це ключовий елемент успіху «Агропродсервісу», — вважає директор Асоціації свинарів Артур Лоза. — У компанії впровадили новітні технології утримання і відгодівлі свиней, зробили акцент на високоякісний генетичний матеріал і кваліфікований управлінський персонал. Саме завдяки поєднанню цих компонентів їм вдається досягати високих показників».

Ще один принцип, від якого в компанії не відступають, — це дотримання всіх санітарних норм та правил безпеки. Поширення спалахів АЧС, яке призвело до істотного скорочення поголів’я в Україні (приблизно на 10%), стало серйозним випробуванням й для компанії Чайківського. Аби убезпечити себе, в «Агропродсервісі» ухвалили стратегічне рішення — наполовину скоротити поголів’я. Зараз санітарні норми стали ще жорсткішими. Компанія проводить карантинні заходи в радіусі 1,5 км від ферми, нове поголів’я поселяють в окремому комплексі на карантинне утримання.

Сьогодні в дев’яти свинокомплексах компанії утримують 10 500 свиноматок і щороку відгодовують близько 200 000 поросят. Рентабельність свинарства в Україні залежить від того, як теоретичні знання застосовують на практиці, як використовують сучасні технологічні рішення. Зрештою і від ціни м’яса на вільному світовому ринку. Сюди ж додається похибка на курс валюти. Загалом, щоб вийти у прибуткову рентабельність, на такому підприємстві, як «Агропродсервіс», від однієї свиноматки на рік повинні отримувати на виході 25 поросят вагою по 100 кг кожне, або мінімум 2,5 т м’яса на рік від однієї свиноматки.

«Ця галузь має великий потенціал: ми можемо наростити обсяг виробництва свинини мінімум удвічі, — впевнений Лоза. — Але щоб реалізувати цей потенціал, треба дотримуватися ключових правил у сегменті ефективності виробництва». Цього року Чайківський планує вдвічі збільшити кількість поросят, збирається запустити ще два відгодівельних комплекси. Для оновлення поголів’я восени в Україну приїдуть 1200 данських чистокровних свиноматок.

МОЛОЧНІ РІКИ, БЕКОННІ БЕРЕГИ

Разом із землею «Агропродсервісу» в окремих господарствах діставалися й молочні ферми. Щоб не залишати людей без роботи, худобу не вирізали, а продовжували утримувати, хоча особливого зиску з цього компанія не мала. Однак останні три роки «Агропродсервіс» активно розвиває скотарство. Лише минулого року Чайківський інвестував у цей напрям близько 80 млн гривень. На чотирьох молочнотоварних фермах утримують понад 5000 голів великої рогатої худоби, які дають 26 000 кг молока на добу. Основний покупець сировини — компанія «Молокія». Цьогоріч стадо поповнять ще 2000 корів.

«За останні кілька років галузь зазнала багатьох змін: виробництво молока змістилося від господарств населення до сільсгосппідприємств, адже зростає попит на молоко екстракласу», — пояснює аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко. За прогнозами Міжнародної фінансової корпорації, у найближчі 20 років Україна покаже найбільші темпи зростання цієї галузі. До того ж підвищення цін на молоко на світовому ринку та відкриття нових напрямів експорту відкриває перед українськими виробниками гарні перспективи. «2017й був для наших виробників молочної продукції найбільш вдалим за останні роки — експорт української молочної продукції виріс більше ніж на 80%», — каже Музиченко. В «Агропродсервісі» також планують вчетверо наростити поголів’я бичків — до 3000 голів. Більшість яловичини компанія планує експортувати. «За кордоном дуже великий попит на українську яловичину. Але в нас цей ринок не розвинений, і стабільно забезпечити постачання великих партій Україна поки що не може, — пояснює Чайківський. — Тому ми інвестуватимемо в цей напрям і надалі». До того ж така диверсифікація дає компанії змогу отримувати валютну виручку. Найближчим часом «Агропродсервіс» відремонтує і відкриє сім ферм, які простоювали протягом 15 років.

Не відмовилися в «Агропродсервісі» й від вирощування птиці. «У нас є три майданчики для відгодівлі бройлерів і один — для індиків, яких завезли з Польщі, — розповідає Чайківський. — Усього виробничі потужності дозволяють щороку вирощувати до 2 млн голів птиці». Індичка «Агропродсервісу» вже потрапила на стіл українського споживача. А от з гускою припустилися помилки, взявши український генетичний матеріал, — м’ясо отримали не таке якісне, як очікували.

Є у Чайківського й власні переробні потужності. Бізнесмен відродив Тернопільський м’ясокомбінат, на якому виготовляють ковбасну продукцію, консервацію, продають охолоджене м’ясо. М’ясну продукцію компанія переважно продає через власну мережу спеціалізованих магазинів. Зараз їх в області 22. «По Україні працюємо з оптовими постачальниками та великими мережами», — каже Чайківський.

Один із найприбутковіших сегментів компанії — рослинництво. Минулого року вона зібрала 200 000 т зернових. «Агропродсервіс» — одна з найефективніших компаній у цьому сегменті. Завдяки власному насіннєвому заводу «Агропродсервіс» повністю забезпечує себе якісним насіннєвим матеріалом. Аби бути в курсі новинок, компанія заснувала Форум аграрних інновацій «Нове зернятко», який уже набув статусу міжнародного. Усі виробничі та допоміжні напрями діяльності компанії відокремлені в самостійні підприємства. «Кожен новий створений бізнес не має бути дотований за рахунок іншої галузі, яка дає прибуток. Усі напрями ми розділяємо на різні бізнеси з окремими бюджетами та управлінням, — відзначає Чайківський. — Свинарство, яке включає свинокомплекси і комбікормовий завод, закуповує в рослинництва складники для виробництва комбікорму й продає комбікорм скотарству і птахівництву».

ЦІННІ КАДРИ

Але успіх підприємства — це не лише генетика та сучасні технології. Розповідаючи про підприємство, Чайківський постійно згадує про людей, яких тут цінують за професіоналізм та всіляко заохочують працювати над покращенням результатів. «Іван Адамович ще з самого початку зрозумів, що головним капіталом компанії є людина. Тому на підприємстві вже давно впровадили програму лояльності до працівників, повний соціальний захист, стабільну та доволі високу заробітну плату. Одна з останніх новацій — сучасний спортзал, де безкоштовно можна займатися під наглядом кваліфікованого тренера», — розповідає директор HRдепартаменту Артур Марцис.

З ініціативи засновника в «Агропродсервісі» діє система мотивації праці, згідно з якою «старожили» зі стажем від 10 років отримують надбавки до зарплати.

Але навіть зараз підприємству не вистачає кваліфікованих кадрів, що суттєво гальмує його розвиток. «Ми можемо вже сьогодні купити в Німеччині найдорожче поголів’я. Але не робимо цього, бо наші люди не зможуть поки що дати йому ради», — зізнається бізнесмен. Тому в компанії вирішили спочатку сформувати колектив ферми та відшліфувати всі технологічні процеси. А коли люди навчаться працювати — продати наявне поголів’я і завезти кращі породи для відтворення.

«Не має значення, велике підприємство чи мале, найголовніше — любити землю і людей, які на ній працюють, — каже Чайківський. — І не забувати, що від твоїх рішень залежить добробут не тільки твоєї сім’ї, а й родин усіх, хто працює у твоєму господарстві».

ТЕКСТ: ЛАРИСА СТЕПАНУШКО

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!



Читайте також