Новини / ФОТО / Аналітика     09 січня 2019 12:27

Органічне землеробство: максимальний результат без шкоди землі

Сучасне інтенсивне землеробство призвело до серйозних екологічних проблем. Агроекосистеми енерговитратні, слабоадаптивні, в них активно відбувається виснаження родючості ґрунтів.

Особливо критична ситуація склалася у зрошуваному овочівництві, оскільки ця галузь найбільш інтенсивна в рослинництві. Альтернативою є органічні методи землекористування. В органічному землеробстві ґрунт має бути покритим рослинністю або рослинними залишками максимально тривалий час.

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Відомо, що деякі технологічні прийоми і заходи можуть негативно вплинути на якість овочевої продукції, погіршити стан навколишнього середовища, зокрема знизити родючість ґрунту. Щоб цього уникнути, необхідно перейти від надмірної інтенсифікації до науково обґрунтованої біологізації, методів органічного землеробства (за європейською термінологією — «альтернативне землеробство», за американською — «поновлюване землеробство»).

Органічне овочівництво, звичайно, не протиставлення чи негайна заміна традиційному: воно має розвиватися паралельно з ним. Необхідність переходу на біологічні методи в землеробстві сьогодні вже не потребує доказів. Раніше в Україні не проводили системних, комплексних досліджень з виробництва овочів методами органічного землеробства. Останнім часом в Інституті овочівництва і баштанництва НААН розроблені окремі організаційні заходи, прийоми та елементи технології, які можуть стати основою майбутньої органічної (альтернативної) системи виробництва овочевої продукції. Ключовою проблемою в органічному землеробстві (овочівництві) є відтворення родючості ґрунту. Нині в Україні розораність сільгоспугідь становить близько 80%, а в деяких районах і господарствах — 95%.

Тоді як закордоном ситуація зовсім інша. Наприклад, у США цей показник — всього 25%, в Угорщині — 37%, Франції, Німеччині та Канаді — 48%. Одним із шляхів зниження рівня розораності угідь є створення екозон в обсязі 10% з метою збереження природного біологічного різноманіття. Важливий елемент органічного вирощування овочевих рослин — використання спеціальних сівозмін. На зрошуваних землях сівозміни мають підбиратися від виду рослин, які сприяють збереженню родючості ґрунту і накопиченню поживних речовин, — проміжні сидеральні та ґрунтовкривні культури, насамперед багаторічні бобові трави.

ОРГАНІЧНА СІВОЗМІНА В ОВОЧІВНИЦТВІ ВКЛЮЧАЄ:

• бобові й ґрунтовкривні культури (30–50% площі) — джерело біологічно закріпленого азоту; а також для захисту ґрунту від ерозійних процесів;

• проміжні (сидеральні) культури — відновлення родючості ґрунту, пригнічення розвитку шкідників, хвороб, бур’янів;

• чергування культур — запобігання ґрунтовтоми

Причиною необхідності чергування культур у сівозміні є взаємодія рослин через ґрунт, чутливість їх до власних кореневих виділень, які накопичуються у ґрунті як інгібітори, але це не єдина причина ґрунтовтоми.

Інша, не менш важлива — накопичення у ґрунті збудників хвороб і шкідників, специфічних для кожного виду овочевих рослин, що ростуть на одному місці, а також одностороннє виснаження ґрунту на одні й ті ж
самі елементи живлення.

СТАВКА НА ІНТЕРКРОПІНГ

Резервом збагачення ґрунту органічною речовиною, вуглецем та елементами живлення є заробка рослинних залишків (особливо соломи) та сидеральних добрив. За вмістом органічної речовини 1 т соломи еквівалентна 3–4 т гною. Подрібнена солома має бути не довше 10 см (щоб прискорити її мінералізацію). Для запобігання дефіциту азоту в ґрунті ефективна обробка соломи та інших рослинних залишків до їх заробки деструкторами стерні біологічного походження. Інтеркропінг — основа біологізованих сівозмін в овочівництві. Агроекосистеми, на відміну від природних еко-систем, слабоадаптивні. Філософія альтернативного (органічного) землеробства в овочівництві будується на створенні умов для саморегулювання та самопідтримки агроекосистеми.

Один із перспективних напрямів — введення у практику так званого інтеркропінгу (полікультури), що означає систему вирощування двох і більше видів рослин на одній і тій самій площі, тобто в одному рослинному співтоваристві. Управління таким співтовариством здійснюється спеціальними технологічними прийомами. Для цього розроблений мікросмуговий спосіб вирощування просапних культур, який призначений для захисту ґрунту від несприятливих факторів і створення інтеркропінгу (змішаних посівів).

Спосіб включає формування на площі залужених і незалужених смуг, вирощування в незалужених смугах овочевих рослин. Сумісність овочевих і ґрунтовкривних (для залуження) рослин попередньо визначається за допомогою спеціальних алелопатичних тестів. Такий спосіб вирощування в поєднанні з мульчуванням гарантує збереження і розширене відтворення родючості ґрунту, захист посівів від бур’янів, виробництво органічної овочевої продукції. Як ґрунтовкривні рослини частіше використовують злаково-бобові суміші.

ВИМОГИ ДО СОРТІВ В ОРГАНІЧНОМУ ОВОЧІВНИЦТВІ

• Максимальна адаптивність до місцевих ґрунтово-кліматичних умов

• Стійкість до біотичних і абіотичних факторів

• Високі смакові якості

• Наявність у плодових органах цінних біологічно активних речовин

БІОАКТИВНІСТЬ І ВИДИ ОБРОБІТКУ

Посилення біологічної активності ґрунту відбувається за рахунок надходження додаткового енергетичного
матеріалу з ґрунтовкривних рослин. При цьому зменшується амплітуда добових коливань температури ґрунту, посилюється виділення СО2 і розкладання клітковини, більше утворюється лабільного гумусу, збільшується кількість дощових черв’яків.

У разі запровадження на полі чорного пару терміном два роки поспіль популяція дощових черв’яків повністю гине через інтенсивний обробіток ґрунту та відсутність рослинного покриву. В залужених смугах накопичуються корисні комахи — ентомофаги, присутність яких серед овочевих рослин дозволяє контролювати чисельність шкідників.

Важливий елемент вирощування органічних овочів — використання особливих сівозмін

Крім цього, деякі ґрунтовкривні рослини своїми виділеннями відлякують шкідників. Наприклад, чисельність кокцинелідів в умовах полікультури з томатом зростає, а заселеність жуками колорадськими — знижується. В органічному овочівництві використовують високоадаптивні сорти, які забезпечують стабільний, досить високий урожай навіть за несприятливих умов.

До таких сортів передусім належать місцеві сорти (мають вузьку адаптивність), а також деякі «старі» сорти, які завдяки широкій адаптивності набули поширення на всій території України й досі користуються попитом. Прикладом таких сортів можуть бути: капуста білоголова пізньостигла Харківська зимова, яка за комплексом господарсько-цінних ознак не поступається новим сортам, редис Рубін, морква Нантська харківська, перець гіркий Український, цибуля ріпчаста Золотиста, гарбуз Мозоліївський 15, кавун Мелітопольський 60 тощо.

ГІДРОСІВБА І КРАПЛИННЕ ЗРОШЕННЯ

Відповідно до технологій органічного землеробства, на поверхні ґрунту необхідно сформувати шар мульчі товщиною 5–7 см з рослинних залишків, змішаних із ґрунтом. Цей поверхневий шар накопичує вологу, зменшує її випаровування, не утворює поверхневої кірки, захищає ґрунт від вивітрювання та вимивання
поживних речовин. Саме у такому шарі у присутності кисню і вологи працюють активатори ґрунту — мікроби, гриби, черви тощо. Поверхневий пористий шар виконує ще одну дуже важливу функцію — знижує температуру нижніх шарів ґрунту. Через різницю температур там конденсується волога й випадає роса (це природне краплинне зрошення).

Краплинне зрошення дає економію води на 50% у порівнянні з традиційним поливом…

Отже, в органічному землеробстві (подібно до природних ценозів) ґрунт має бути вкритим рослинністю або рослинними залишками максимально тривалий час. Під час вирощування овочевих рослин за органічними технологіями перспективним є застосування способу гідросівби.

Такий спосіб гідросівби забезпечує наближення польової схожості насіння до рівня лабораторної, зменшення норми висіву насіння у півтора-два рази, використання підчас сівби рідких органічних добрив, біологічних засобів захисту рослин, мікроелементів тощо.

Сходи з’являються через п’ять-сім діб після сівби (за звичайного способу — через 12–21 добу), раніше бур’янів, що забезпечує прирости врожаю.  Крім того, для виробництва органічної овочевої продукції найбільш придатний краплинний спосіб зрошення, який дає економію поливної води й добрив до 50% і забезпечує збереження родючості ґрунту.

Поверхневий пористий шар виконує ще одну дуже важливу функцію — знижує температуру нижніх шарів ґрунту

Ми розробили елементи біологічної системи захисту овочевих рослин від шкідників і хвороб. Окремі елементи цієї системи можна використовувати у процесі вирощування овочевих рослин в органічному землеробстві, де перспективним напрямом є збільшення чисельності природних ентомофагів (яке досягається шляхом підсіву нектароносних рослин для створення квіткового конвеєра протягом усього вегетаційного періоду).

ВИДИ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ В ОРГАНІЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

• Мульчувальний (5–7 см) з рослинних залишків, змішаних із ґрунтом, що забезпечує накопичення вологи та поживних речовин, відсутність ґрунтової кірки, посилення активності ґрунтової біоти тощо

• Локальний — обробіток ґрунту смугами певної глибини і ширини, що забезпечує енергозбереження та збереження родючості ґрунту

• Нульовий (основний) — біологічне розпушування та оструктурення ґрунту

• Комбінований — поєднання технологічних операцій за один прохід агрегату

ЗАХОДИ ЗАХИСТУ ПОСІВІВ ВІД БУР’ЯНІВ

• Введення до сівозміни проміжних і високоедифікаторних рослин (жито та пшениця озимі, трави
багаторічні та однорічні, гречка, капуста, гарбуз, кабачок тощо), які пригнічують бур’яни

• Алелопатичне прополювання посівів

• Касетно-розсадний спосіб вирощування овочевих і баштанних рослин

• Гідросівба

• Мульчування поверхні ґрунту різними матеріалами

ТЕКСТ: Олександр Вітанов, доктор сільськогосподарських наук,

професор інституту овочівництва й баштанництва НААН

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

1 годину тому

Сир із кеш’ю та місо: веганська продукція ставить палки в колеса молочній галузі США

Виробництво веганського сиру та масла як альтернативи молочної продукції стало вельми успішним у США, при цьому продажі молока зазнали значного спаду. Тому тваринники країни піднімають питання маркування продукції, наголошуючи споживачеві, що «веганське масло – насправді не масло».

Про це повідомляє Bloomberg.

Донедавна американська молочна промисловість була відносно спокійною щодо поширення немолочних продуктів з використанням у маркуванні таких слів, як «молоко» або «сир». Але останнім часом позиція лобі тваринників змінилася.

Національна федерація виробників молока проводить кампанію проти альтернативних молочних продуктів, зокрема, проти використання назв молочних продуктів на етикетках цих виробів.

Читайте: Біль американських фермерів: як виглядають на початку червня посіви сої у США

Зміна споживчих смаків регулярно цитується як головна причина повільного занепаду молочної  галузі. У Федерації вважають, що, використовуючи на етикетках слова «молоко» або «масло», виробники вегетаріанської продукції вводять в оману споживача і несправедливо крадуть частку ринку.

Успіх на хвилі популярності рослинної продукції

Мійоко Шиннер – ідеальна ілюстрація американської мрії. Однак для молочної промисловості США вона стала реальною перешкодою.

Японський іммігрант 61-річна Мійоко Шиннер, здобувши популярність своєю кулінарною книгою про веганські сири, 5 років тому заснувала невелику компанію, яка дуже швидко стала успішним виробником веганської «молочної» продукції.

Отримавши одного разу замовлення на суму $50 тис., Шиннер зрозуміла, що потужностей виробництва у неї для цього недостатньо. Тому вона зібрала $25 млн і побудувала підприємство площею 30 000 кв. футів у м. Петалума, штат Каліфорнія, що спеціалізується на виготовленні молочних альтернатив з таких інгредієнтів, як кеш’ю або рисовий місо. Наразі  компанія виробляє низку продуктів, зокрема сир, моцарелу, масло.

Досягти таких масштабів було непросто, але сьогодні продукція Мійоко Шиннер продається у 12 000 магазинах США. Продажі процвітають – говорить Шиннер, посилаючись на зростання минулого року на 168%.

Біль молочної галузі

При тому, що такі підприємці, як Мійоко Шинер, досягли успіху, скориставшись популярністю продуктів на основі рослин, продажі молока у США, тим часом, зазнали багаторічного спаду.

Штат Вісконсин – один із найбільших виробників молока та вершкового масла в країні (виробляє більше третини всього масла у США). Тож саме тут біль був особливо гострим. Молочні фермери штату виходять з промисловості (близько трьох виробників на день припиняють свою діяльність!), оскільки низькі ціни на молоко зберігаються, а банкрутство поглиблюється.

Адам Спірингз є одним із тих колишніх фермерів. Він попросив 27 різних банків реконсолідувати його борг, але ніхто навіть не розглядав його справу. Тепер він працює регулятором страхування врожаю, а його дружина викладає в технічному коледжі. Нещодавно вони продали своїх корів і все ще намагаються продати свої інші активи, у тому числі ферму та будинок у Weyauwega.

«Сумно думати про те, що ми мали, що будували і що ми втратили, – поділився Спірингз. – Але принаймні зараз ми не живемо в бідності, як останні роки».

Кампанія проти веганської продукції

Такі тяжкі обставини привели до того, що лобістські групи молочної промисловості, зокрема Національна федерація виробників молока, проводять кампанію проти альтернативних молочних продуктів.

Тепер у штаті Вісконсин супермаркетам заборонено продавати будь-які немолочні продукти з маркуванням «масло». За визначенням, веганський продукт не може бути легально позначений і проданий як масло: продукція може бути позначена як імітаційне масло, імітація маргарину або рослинний продукт.

Тож тепер масло Мійоко Шиннер прибирають з прилавків магазинів. Підприємець сказала, що вона запропонувала державі рішення: на товари, які зараз уже надійшли в торговельні мережі, компанія зробить наклейки, котрі повідомлятимуть про «рослинне походження» продукції. 12 червня Департамент сільського господарства, торгівлі та захисту прав споживачів штату Вісконсин затвердив зразок етикетки.

Як повідомляв Landlord, щороку в Британії проводиться веганська кампанія, під час якої близько 50 000 людей відмовляються на місяць від тваринних продуктів. Веганська дієта стає все більш популярною: за рік кількість пошукових запитів щодо неї подвоїлася. Проте фермери критично ставляться до мотивів веганства.

Фото: Bloomberg.

Технології   

5 години тому

Катастрофічна посуха в Південному Судані: 61% населення загрожує криза продовольства

Кількість людей, які сьогодні зіштовхнулися з критичною нестачею продовольства в Південному Судані, найбільша за всю історію. Брак дощів і внаслідок цього високі ціни на продукти харчування призвели до надзвичайної ситуації з продовольчою незахищеністю населення країни.

Про це повідомляє на своєму сайті ФАО.

Причини надзвичайної ситуації в Південному Судані

Нинішній сезон розпочався з рекордно низьких запасів унаслідок поганого врожаю 2018 р., і ситуація поглибилася затримкою дощів на початку 2019 р. Це, в поєднанні зі стійкою економічною нестабільністю, наслідками воєнних конфліктів попередніх років та пов’язаних з ними виснаженням активів і переміщенням населення, порушило життєдіяльність суданців та зменшило здатність людей отримувати доступ до продуктів харчування.

Читайте: Біль американських фермерів: як виглядають на початку червня посіви сої у США

Високі ціни на продовольство, спричинені минулорічними поганими врожаями, ринковою нестабільністю, значними транспортними витратами та знеціненою валютою, також сприяють підвищенню рівня гострої продовольчої небезпеки.

Відповідно до оновленої оцінки ООН, до кінця липня близько 6,96 млн (61%) мешканців Південного Судану зіштовхнуться з гострим дефіцитом продовольства (фази 3, 4 і 5 за Інтегрованою класифікацією фаз продовольчої безпеки, де 5 – це найгірша фаза).

Допомога населенню Південного Судану

  • Щоб запобігти загибелі мільйонів людей у Південному Судані, ФАО співпрацює з фермерами, які повертаються у свою країну, допомагаючи їм переселитися, побудувати активи та пристосуватися до змін у кліматичних моделях, підвищуючи їхню здатність боротися з природними катаклізмами.

«ФАО надає допомогу в лікуванні більше 100 тис. дітей, які страждають від серйозного недоїдання протягом перших 5 місяців року, причому більше 90% цих дітей одужують, – розповідає представник ЮНІСЕФ у Південному Судані. – Але рівень недоїдання залишається критичним у багатьох районах, і ми побоюємося, що ситуація може погіршитися в найближчі місяці».

  • ФАО надає нові сорти насіння, пристосовані до місцевих умов, і навчання методам, які дозволять зменшити втрати від посухи та повені. Також ФАО здійснює вакцинацію тварин та інші ветеринарні заходи для підтримки тваринників.
  • ФАО забезпечить до 5,1 млн осіб різноманітною підтримкою, включаючи життєво важливі продукти харчування і розподіл коштів, а також спеціальні продукти для профілактики й лікування недоїдання серед дітей, вагітних та жінок, що голодують.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Північній Кореї в результаті найгіршого за 10 років урожаю, причиною якого стали посухи, аномальна спека і повені, близько 10,1 млн людей страждають від гострої нестачі продовольства. Сім’ї змушені скорочувати кількість прийомів їжі або менше їсти.

Аналітика   

17 червня 2019 10:13

Не вигідно, але правильно – Олег Бахматюк про вільний ринок землі

З одного боку, зняття мораторію на продаж сільгоспземель призведе до переділу ринку, що призведе до дисбалансу в рентабельності агробізнесу. З іншого – рішення правильне, бо дасть нові можливості для розвитку територій.

Про це сказав СЕО та власник групи компаній «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк, відповідаючи на запитання кореспондента Landlord про його власне ставлення щодо можливого зняття мораторію на продаж сільгоспземель.

«Мені, як крупному гравцю, це не вигідно. Будь-яка зміна на ринку призведе до його викривлення. Але питання ринку землі – питання оцінки самої території», – зазначив Олег Бахматюк.

З його точки зору, оцінка земель дає можливості для внутрішнього та зовнішнього кредитування. Проте, відкриваючи ринок землі, потрібно створити рівні умови для бізнесу, щоб не знищити українських виробників. «Дерегуляція – це не безвідповідальність, – наголосив Олег Бахматюк, підкресливши, що в Україні повинні бути створені умови для появи середнього класу. Разом із тим він висловився за якомога більш вільний ринок продажу сільгоспземель.

«Не можна бути успішним на неуспішній території, – продовжив Бахматюк. – І тому питання землі для мене, як власника великого банку, невигідне. Але воно правильне, воно на часі, воно оцифрує ринок і дасть нові можливості території. Так само і мені з часом дасть нові можливості. Тому що територія стане багатшою.

Читайте: Чому трудова міграція – це добре і як повернути заробітчан в Україну

«Якщо я неефективний – маю зникнути»

Відповідаючи на запитання, чи не боїться він конкуренції, якщо ринок буде відкритим, Бахматюк відповів:

«Не боюсь, якщо я неефективний, я маю зникнути. Найкращий вимір – це конкуренція».

Він зазначив, що в умовах економічної конкуренції, за необхідності підвищувати зарплати, щоб не втратити людей, сталі видатки компанії (незалежно від умов роботи, урожаю) можуть сягнути 40% (хоча раніше стартували з 5%). «Якщо ми до цього не готові, ми не керівники», – підкреслив Бахматюк.

Обмежуючий фактор у ціні – задача держави

На запитання, скільки має коштувати українська земля, власник групи компаній «Укрлендфармінг» відзначив: «Не знаю, можливо, 2-3-4 тисячі доларів». При цьому зауважив, що держава має встановити обмежуючий фактор – ціну, нижче якої не можна продавати».

Нагадаємо, раніше СЕО та власник групи компаній «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк розповів про 2 шляхи вирішення проблеми трудової міграції українців.

Земля   

16 червня 2019 09:07

Виробник спаржі в Україні вкладає 10 тис. євро в кожний гектар

В Україні не так багато фермерів вирощують спаржу, оскільки цей бізнес потребує великих площ, значних зусиль і фінансових затрат. Однак у компанії «Агроексперт трейд» бачать у виробництві цієї культури широкі перспективи.

Про це повідомляє Економічна правда.

Павло Григор’єв вирощує спаржу в с. Воскресенка Херсонської області вже третій рік, і сьогодні його підприємство – «Агроексперт трейд» – належить до найбільших виробників спаржі в Україні.  Компанія має земельний банк 100 га, і одну п’яту площ (20 га) у господарстві відведено під спаржу.

Читайте: Яких працівників шукають в агросфері та скільки їм готові платити

Фермер вважає, що в цього бізнесу є великий потенціал, тож наступного року планує збільшити посівні площі під спаржею у 1,5 разу.

«Ріст попиту на спаржу в Україні ми відчуваємо на собі, саме тому вкладаємо гроші в розширення площ. Я бачу перспективу зростання ринку на найближчі два-три роки», – говорить Павло Григор’єв, один із власників «Агроексперт трейд».

Спаржева математика

У перші 1,5 га спаржі підприємство «Агроексперт трейд» інвестувало $13 тис.

Сьогодні витрати господарства на 1 га спаржі становлять до 8–10 тис. євро залежно від сорту і відстані між міжряддями.

У виробництві багато ручної праці і вартісний процес обробки.

Зібравши спаржу, її треба помити, порізати, відкалібрувати та упакувати. Для цього потрібна спеціальна лінія, яка коштує 70 тис. євро (в Україні така лінія є лише в Каховці, та й ту придбали не новою – була у використанні більше 10 років).

«Агроексперт трейд» планує наступного року вкласти кошти в нове обладнання:

«У 2020 році ми плануємо придбати лінію нової генерації та спеціальну машину для висадки спаржі. Це для нас значні інвестиції», – розповів Павло Григор’єв.

Вартість вирощування пояснює ціну на спаржу: у 2019-му вона становила 170–250 грн за кг.

Особливості вирощування

Спаржа (аспарагус) – це багаторічна рослина, яка росте 10–12 років. Плодоносити починає на другий рік після посадки. Пік урожайності припадає на 4–6-й рік, тоді можна отримати 3–3,5 т пагонів з 1 га.

Висаджують спаржу в землю корінням з одним пророщеним пагоном на відстані мінімум 20 см між рослинами. Ширина міжряддя – 1,5 м. Коріння проростає на глибину також 1,5 м. З огляду на ці особливості виробник спаржі повинен мати у своєму розпорядженні великі площі.

Активний ріст рослини відбувається у червні: за два тижні виростає на 2 м. Пагони зрізають вручну після досягнення розміру 23–25 см.

Спаржа потребує ретельного контролю дозрівання, оскільки якщо пагін вчасно не зрізати, то вже наступного дня він буде перезрілим.

Масштаби виробництва

За останні 5 років площі під спаржею в Україні зросли втричі і зараз становлять 100–120 га, із них 20 га – це площі «Агроексперт трейд». Наступного року компанія планує відвести під аспарагус ще 12 га землі.

Основними каналами збуту спаржі «Агроексперт трейд» зараз є ринки та ресторани в Херсоні, Києві та Дніпрі.  А вже у 2020 р. компанія планує зареєструвати власну торгову марку спаржі і реалізувати її через торговельні мережі.

Landlord раніше повідомляв про те, що в Україні випробують нові гібриди зеленої спаржі.

Фото: «Агроексперт трейд»

Кейси   

15 червня 2019 10:08

Вижити в 90-х та стати успішними у 2000-х: історія перевтілення «Олстас-Льон»

Компанія «Олстас-Льон» на Чернігівщині щорічно інвестує у виробництво $1,5–2 млн. Такого рівня їй вдалося досягти завдяки рішенню засновника Станіслава Котенка повністю змінити профіль виробництва.

Landlord спільно з компанією BASF реалізує медіа-проект «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка», завдяки якому ви зможете дізнатися про те, як одній із провідних українських агрокомпаній вдалося пройти еволюцію від звичайного ТОВ з гуртової та роздрібної торгівлі продовольством і нафтопродуктами до інноваційного сільськогосподарського підприємства.

Про те, як компанія зробила величезний прорив у своєму розвитку, розповів журналістам Landlord генеральний директор групи «Олстас-Льон» Станіслав Котенко.

На відміну від більшості вихідців із буремних дев’яностих, у «Олстас» навчилися будь-який негаразд перетворювати на стимул для розвитку і перемогу. У Менському районі Чернігівської області, де розташовані угіддя компанії, вона стала зразком і прикладом для наслідування іншими фермерськими господарствами із застосування новітніх агрохімічних препаратів, впровадження інноваційних технологій і, врешті-решт, отримання гарних врожаїв.

Читайте: Унікальна модель підвищення ефективності агробізнесу від Станіслава Котенка

На площі у 8500 га «Олстас-Льон» культивує пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак. А ось льону, як логічно було б очікувати від підприємства з такою назвою, в активі компанії немає. Точніше — вже немає.

Льон, якого немає

Як розповідає Станіслав Котенко, підприємство було засноване ще у 1991 році, а назва утворена з простої комбінації двох імен засновників. «Тоді мало хто замислювався над такими «розумними речами», як брендинг, торговельний знак або щось подібне… До назв ставилися не дуже серйозно — такі були часи, компанії утворювалися, змінювалися, зникали. Але назва якось прижилася, стала відомою на ринку, і щось змінювати вже не хотілося», — пригадує пан Котенко.

Як починали

«Олстас-Льон» співпрацює з провідними трейдерами вже близько 10 років. Починали, як і багато інших, з торгівлі промисловою та сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування — ринок був порожній і готовий проковтнути будь-який товар. Трохи пізніше компанія перейшла на ринок нафтопродуктів — саме тоді й почали закладатися відносини із сільськогосподарськими підприємствами. «Олстас» працював із постачальниками дизпалива і бензину з країн Балтії, а ринком збуту стала серед інших й аграрна галузь.

Переломний момент

Переломним можна вважати 2001 рік.

«Ми придбали Сядринський льонозавод на Чернігівщині, який на той момент був у стані банкрутства, багато вклали у підприємство, зробили технічне переоснащення. Потім почали працювати з колгоспами (точніше з підприємствами, які утворилися на їх базі), — ділиться господар. — За часів Радянського Союзу сировину на завод здавали 74 колгоспи. А на початку 2000-х працювати на партнерських відносинах вже не було з ким. Ми надали господарствам ресурс для вирощування льону — насіння, пальне, добрива, але… виявилося, що половину грошей ми відразу «закопали».

Причина банальна — колишні колгоспи були не здатні забезпечити виконання необхідних технологій при вирощуванні льону, відповідно, не було необхідної якості сировини, не витримувалися ані обсяги, ані строки постачання. Гроші та ресурс, які «Олстас» надавав господарствам, просто зникали. А між тим плани розвивати напрям у компанії були серйозні.

Тому «Олстас» і довелося починати працювати на землі, повністю змінювати спеціалізацію та вирощувати льон самотужки.

«Розпочинали зі 100–200 га, орендованих у тих же колишніх колгоспів, але вже за два-три роки у підприємства був земельний банк у 2000 га. Майже всю льонопродукцію експортували до Китаю, прибуток був гарний, зростала валютна виручка… Але ми швидко зрозуміли, що цей напрям не є перспективним, треба від нього відходити», — пригадує пан Котенко.

Льон — лише у назві компанії

Річ у тім, що вирощування льону — переважно дуже важка ручна праця, яка потребує залучення багатьох робітників. За часів СРСР у кожному селі по хатах розподілялися ділянки льону — родина мала цей льон зібрати, винести з поля, розстелити для вилежування, вручну перевернути. Далі в’язалися снопи й льонотреста перевозилася на льонозавод. В Європі є комбайни для збирання та обертання льону, але вони малопродуктивні, розраховані на ділянки у 20–30 га, та аж ніяк не на тисячі гектарів. Тому льон у всьому світі (а тепер вже й в Україні) — нішева культура, ексклюзив із невеликими обсягами виробництва.

«Ми залучали все менше і менше людей для роботи з льоном у полі, кількість працездатного населення у селах швидко зменшувалася, люди відмовлялися від важкої праці. Ті підприємства, які попри все вирішили залишитися у галузі, здебільшого погано закінчили. «Олстас-Льон» поступово перейшов на вирощування традиційних культур. А згадка про льон у назві компанії так і залишилася», — усміхається пан Котенко.

Відзначимо, що в медіапроекті «Історія розвитку компанії «Олстас-Льон» Станіслава Котенка» ви знайдете унікальний кейс агробізнесу і дізнаєтеся, як компанія зробила величезний прорив у розвитку, повністю змінивши свій профіль.

Кейси   

Показати ще