Голубий океан для Європи: як біометан може збагатити українських аграріїв

Український біометан є надзвичайно затребуваним в Європі, водночас в Україні його не споживають через відсутність державної програми розвитку цієї перспективної галузі. 

Чи доцільно нині відкривати заводи з виробництва біометану та скільки це коштує, яка окупність біометанового бізнесу і чому Україна досі не переходить на енергію біогазу спеціально для LandLord розмірковують голова Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха та генеральний директор та співвласник групи компаній “ГАЛС АГРО” Сергій Кравчук.

Довідка: біогаз – горючий газ, витриманий з біомаси, шляхом анаеробного бродіння. Це гноївка або подрібнені рослинні відходи разом з гноївкою, загружені у спеціальні ємності. Їх підігрівають до температури біля 40-50 градусів і тримають 3-4 тижні при такій температурі без доступу кисню.Там розвиваються так звані анаеробні бактерії, які розкладають цю органіку з виділенням біогазу.

Поясніть, чим відрізняються поняття біогаз і біометан: що вигідніше виробляти і в чому суть технології виробництва електроенергії і тепла з біогазу.

Почнемо з того, що у світовій практиці є два типи проєктів з виробництва біогазу: біогаз на електрику і є біогаз з доведенням його до біометану. 

Біогаз, як прав і 45% вуглекислого газу. Такий газ не можна подати в газопроводи, але можна спалювати в когенераційних установках для виробництва електроенергії.

Відповідно, якщо поставити когенераційну машину спеціально спроєктовану для біогазу, вона може виробляти електрику і ще з неї також можна буде отримувати тепло. В Україні на виробництві електроенергії з біогазу працює 83 таких установки. Їхня загальна електрична потужність десь до 140 МВт і це перший тип проєктів.

Другий тип проєктів, коли потім біогаз відділяють від вуглекислого. Це так звана технологія збагачення. Ставиться спеціальний модуль збагачення, який доводить концентрацію метана до 97-98%. Такий газ вже буде називатися біометаном і його можна подавати в газопровід. Він відповідає вимогам до природного газу для подачі його в газопровід. Тобто його не спалюють, не пускають на виробництво електроенергії на місці, а подають в газопровід. По газопроводу можна його передати в будь-яку точку України або на експорт. І потім використати в тому місці, де це найбільш вигідно. 

Біометанових заводи в Україні нині лише 4 і до кінця 2025 року заплановано запуск іще чотирьох. Україна освоїла практично всі види сировини, які використовуються у світі для виробництва біогазу та біометану, – констатує Георгій Гелетуха.

Уперше ми задумалися над біоенергетикою десь у 2005 році, – пригадує Сергій Кравчук, а перший завод почали будувати аж у 2016. Нині у нас шість біогазових заводів, які працюють за різними технологіями, – пригадує Сергій Кравчук.

У 2025 уже практично всі великі компанії в Україні зрозуміли, що мати у своєму бізнес-портфелі біогазове виробництво вигідно. Тому що на найближчі 10 років це практично безпрограшний варіант. Особливо враховуючи російську агресію і стан нашої енергосистеми.

Які основні переваги та недоліки виробництва електроенергії з біогазу? 

Коли ми виробляємо електрику, на кожен мегават електричний ми маємо ще приблизно один мегават тепла. Але на тих фермах, де це все розташоване, як правило, споживача тепла немає. Тому типова ситуація, коли на таких біогазових установках, які виробляють електрику, ми втрачаємо значну кількість тепла і це великий мінус.

Логічно, якщо біогаз доводимо до біометану, подаємо його в газопровід, то можна потім поставити таку саму електростанцію вже на біометані в іншому місці, там, де є споживач тепла. Десь в місті. І тоді ми це тепло можемо скидати в систему централізованого постачання і не втрачати його.Це така фундаментальна перевага біометану. 

Друга перевага, що ми можемо його не тільки на електрику пускати, якщо це біометан, а вже і на транспорт, наприклад. Тобто ми можемо цей біометан стиснути або зрідити і в такому стисненому або зрідженому вигляді використовувати для транспорту. Це великий напрям: є машини легкові, грузові, сільськогосподарські, пароплави, які їздять на стисненому або зрідженому біометані, – пояснює Георгій Гелетуха.

Чи можна порівняти ринок біометану в Україні і, скажімо, в Європі?

Зараз в Європі значно більша цікавість до біометану. Там працює біля 20 тисяч біогазових установок. В Україні 85, а там біля 20 тисяч, відчуваєте різницю? Біля 10 тисяч з них – в Німеччині, тобто Німеччина – це половина ринку біогазу в ЄС.

 Але, якщо подивитися за останні років п’ять, в Європі кількість біогазових установок вже не збільшується. Але різко збільшується кількість біометанових виробництв: майже півтори тисячі заводів виробляють 6 мільярдів кубів біометану на рік.

До 2030 року за планом RePowerEU Європа хоче досягти 35 мільярдів кубів біометану. Тобто зараз 5 і залишилось там практично п’ять років, і вони ще хочуть наростити виробництво на 30 млрд кубів. Тобто плани дуже амбітні. І вони не завершаться в 2030 році. На 2040 рік звучать плани 100 мільярдів кубів біометану, а на 2050 рік 150 мільярдів. Але нині Європа відстає від своїх планів. Це дефіцитний ринок, і якщо Україна не проґавить свій шанс і швидко виробить велику кількість біометану, то Євросоюз купить все, що ми зможемо виробити. Ми оцінюємо потенціал України — 21,8 млрд м3/рік. Крім оцих чотирьох виробників, що запустилися, ще три зараз завершують свої роботи по конвертації біогазового заводу в біометанове виробництво.Відтак в Україні буде вже сім біометанових заводів, які, зрозуміло, переважно орієнтуватимуться на експорт, – розповідає Георгій Гелетуха.

Довідка: Український біометан у газовій мережі та на експортному ринку працює уже два роки.

Першою стала група компаній VITAGRO, яка наприкінці 2023 року збудувала біометановий завод потужністю 3 млн м3. Підключення до ГТС України відбулося лише в жовтні 2024 року. Нині компанія закачує близько 6 тис. м3 біометану на добу. Сировина для виробництва: переважно відходи тваринництва.

Другою почала закачувати біометан до ГТС «Городище-Пустоварівська аграрна компанія», яка входить до складу «Галс Агро». Її річна потужність також становить 3 млн м3 біометану. Біометановий завод компанія ввела в експлуатацію на базі власного біогазового заводу ще навесні 2023 року. 

Чому Європа має такі амбітні плани? 

Європа серйозно відноситься до декарбонізації своєї економіки. Це пов’язано з глобальним потеплінням. Було політичне рішення, що Європа йде в сторону повної декарбонізації до 2050 року. А якщо так, то декарбонізувати треба як мінімум всі сектори енергетики. Тобто виробництво електроенергії має бути декарбонізовано, і виробництво тепла, і транспорт теж має бути декарбонізовано.

І от якраз біометан дуже цікавий з точки зору декарбонізації, бо він є повним аналогом природного газу, але декарбонізований. В електричній системі Європи нині все більше сонця і вітру. Але сонце і вітер залежать від погоди. Є періоди, коли нема ні сонця, ні вітру, а треба виробляти електроенергію. От в такі моменти виробляти електроенергію з біометану, в таких газопоршневих чи газотурбінних установках – найвигідніший шлях.Тому великий попит на біометан для електрики, саме для балансуючих установок.

Великий попит на біометан і в промисловості, тому що там, де використовується природний газ, так само легко перейти на біометан. А якщо підприємство переходить на біометан, автоматично у нього знижуються викиди парникових газів майже до нуля. Ну і на транспорті також: все більше машин їздить на стисненому або зрідженому біометані.

 Чи є якісь державні програми фінансування, підтримки біометанового виробництва в Україні? 

Немає. Був оцей зелений тариф, який був на електрику з біогазу, але його дія для нових установок вже завершилася. 

Єдине, якщо ви виробляєте біометан, ви можете його продати на ринок Європи. Ми тоді користуємося системами підтримки європейської, тому що там ціна за біометан суттєво вища.Тому Україна може цим скористатися. І вони платять за біометан підвищену ціну, за його декарбонізацію. І Україна може на цьому робити прибуткові проєкти.

Знаючи плани Європи і її обмежені можливості, зараз головне – не спати, – переконаний Сергій Кравчук. Біометан не зерно, проти якого бастували польські фермери. Це такий собі “голубий океан”, дуже привабливий для експортерів та інвесторів. Але часу на “розкачку” мало, бо Україна так уже проспала тему біоетанолу і європейці набудували достатньо своїх заводів. Так само “поїхав” потяг біодизеля, який Україна взагалі не виробляє, а лише експортує рапс до Європи. Але тут мало бажання тільки бізнесу, тут треба державну підтримку і державне регулювання процесів. Я зараз навіть не тільки і не стільки про гроші. Я про всілякі дозволи, угоди, програми сприяння. Цього поки що немає.

Чи вистачає сировини для роботи біогазових, і, зокрема, біометанових виробництв в Україні?

Перша проблема, на яку треба звернути увагу, сировина. Біометан, для того, щоб його експортувати в Європу, має вироблятися з відходів. Ці відходи чітко перераховані в додатку до директиви з відновлюваної енергетики, так звана RED-2. Оця директива RED-2 чітко визначила, що належить до відходів, а що ні. Гноївка відноситься, солома, стебла – це все відходи. Але, наприклад, жом цукрового буряку не належить до відходів, силос з кукурудзою, бурда спиртова теж. Чому? Тому що ці відходи можуть бути використані в якості кормів. І Все, що може бути використано як корм для тварин, вже не вважається відходом.

Відповідно, використання такої сировини порушує так звані критерії сталості для біометану і такий біометан не буде мати високої ціни. Відповідно, немає сенсу робити біометан з чогось крім перерахованих у RED-2 відходів.І тоді виникає така ситуація, що всі відходи підуть на біометан, але в нас ще є достатня кількість сировини, яка формально не відноситься до відходів, але підходить для виробництва біогазу.  Тому я вбачаю компромісний варіант: відходи підуть на біометан, а сировина біомаси, яка формально не є відходом, але з неї можна отримати біогаз, піде на біогаз і на електрику з біогазу. 

А кваліфікованих фахівців у нас вистачає, щоб на біометанових заводах працювати? 

Не вистачає. Причому дуже-дуже сильно не вистачає.Тому що ця галузь відносно нова. Технологія достатньо складна. Це не так просто, щоб оці бактерії почували себе комфортно. Їм треба, щоб була постійна температура, щоб сировина відповідала їх вподобанням. Тобто досить акуратно треба з цими бактеріями поводитися, щоб вони почували себе комфортно. За цим тим мають слідкувати мікробіологи. Таких людей дуже мало. 

Окрім мікробіологів потрібні люди, які розуміються як працює регенераційна машина, це теж непроста теорія. Як виробляється електроенергія, як вона продається в ринок.

В основному цим займаються аграрії, і для аграрії це все нові теми. Поки ми бачимо, що лише досить великі аграрні компанії йдуть цим шляхом, знаходять людей і запускають проєкти. 

Скільки треба вкласти грошей, щоби збудувати біометановий завод? За скільки окупиться таке виробництво? 

Самий маленький біометановий завод, ну, такий, який вже окупається, –  це три мільйони кубів біометану на рік. Коштує він приблизно 6 мільйонів євро.

Якщо б цей завод виробляв не біометан, а електрику, потужність електрична у нього була б півтора мегавата. І коштував він приблизно ті самі 6 мільйонів євро. Тобто, вартість приблизно однакова. Але окупність краще буде у біометанового заводу. Ну, принаймні, по тих цінах, на які розраховують зараз виробники. Тому що це ціна європейських покупців. 

У нас зараз достатньо мало статистики. Тільки чотири виробника і тільки з цього року почали експортувати перші партії. Тобто, ще не можна сказати, яка стабільна ціна буде для українського біометану, а від цього залежить левова частка окупності. За нинішніх цін, по яких ми розраховуємо показник внутрішньої норми рентабельності, то десь від 20 до навіть до 30% може бути. Це, відповідно, окупність десь протягом чотирьох, максимум 5 років, – наголошує Георгій Гелетуха.

Як практик скажу, що нормальний старт не малого заводу нині може собі дозволити лише велика компанія. Цінник – від 10 мільйонів євро власних коштів плюс кредити. Це так, щоб максимально швидко окупитися, роки за 4-5. Або, як варіант, на ці ж гроші будувати мінізаводи чи не в кожному селі в одній області. Але це умовний приклад, – констатує Сергій Кравчук. –  В ідеалі, мають бути і великі, і малі заводи, щоби у випадку зупинки великого виробництва, система малих заводів могла підтримати генерацію енергії. Але, знов таки, це має бути державна програма, а не хто що хоче, те і будує, без системи і чіткого бачення, як усе це працюватиме в комплексі.

Розкажіть детальніше, як формується ціна на біометан та вироблену з нього енергію?

Ціна біометану складається з двох компонентів: ціни природного газу та премії за те, що джерело декарбонізоване. У Європі ця премія досить висока, а в Україні її немає. На сьогодні в Україні є потреба створити національну систему торгівлі викидами, аналогічну європейській. А ми зобовʼязані її створити — це умова вступу до ЄС. Україна має великий потенціал, але важливо мати чітку систему обліку та верифікації біометану, яка визнається в ЄС. Без цього торгувати буде складно, навіть якщо продукт якісний.

Наприклад, у Німеччині середня ціна на біометан із сертифікатом низької вуглецевої інтенсивності коливається від €80 до €110 за MWh, залежно від країни-імпортера та типу доставки.  Якщо українські компанії хочуть експортувати біометан до Німеччини, їм обов’язково потрібні масовий облік і розрахунок викидів парникових газів (GHG).

По електриці теж не все так просто, тому що ціна електрики дуже різна. У нас вже для нових проєктів не діє зараз зелений тариф. Стабільної ціни за електрику з біогазу вже не отримаєте. Сталі ціни були до січня 2024 року, але для нових проєктів їх не передбачено. Відповідно, є тільки ринок. На ринку ціна електроенергії нижча, ніж зелений тариф, який давався до 2024 року. 

Тому не можна сказати про якусь одну ціну. Взимку були досить високі ціни на електроенергію, особливо коли відчувався дефіцит електроенергії. Можна сказати, що середньодобові ціни на електроенергію взимку приблизно дорівнювали цінам зеленого тарифу. Можна було досить рентабельно виробляти електрику, продавати її на ринку біогазу і мати окупність теж приблизно 5-6 років. Але ж у нас зима не цілий рік.

Влітку ціни на електроенергію суттєво впали. Одна з причин – світить сонце, у нас багато набудували сонячних електростанцій, і в денні години ціна на електроенергію падає в нуль. Ви не можете продати електроенергію з 10-ї години до 2-ї години дня, коли добре світить сонце – практично нульова ціна. Максимум одна гривна за кіловат-годину. Відповідно, невигідно виходить виробляти електрику, особливо в ці години.

Інший аспект: зараз немає дефіциту електроенергії, які потужності відновили після обстрілів, щось побудували, хтось скоротив споживання. Відповідно, зараз немає дефіциту, і ціни суттєво впали. Якщо середня добова ціна  була взимку десь 6 гривень за кіловат-годину, то зараз 4 гривні за кіловат-годину. Тобто в півтора разу практично впала ціна. І зараз дуже сумнівна економіка виробляти електроенергію з біогазу на продаж. Єдине, де це може бути вигідно, якщо у вас дуже дешева сировина, відходи, які майже нічого не коштують. Якщо на додачу у вас є власне споживання електроенергії, а бажано ще й тепла, от тоді у вас може бути досить вигідний біогазовий проєкт. Там може бути досить хороша рентабельність, менше 4 років.

Ще один варіант, але тут доведеться поморочитися: на продаж у так званий вечірній пік або ранішній пік, коли ціна на електроенергію досить висока. Навіть влітку вечірній пік ціни на електроенергію до 8 гривень за кіловат-годину.

Відповідно, якщо ви працювали умовно тільки в вечірній пік, можливо в денний пік, можливо вночі, але не працювали б вдень, то у вас ціна на електроенергію була б суттєво вища. Але ви б не працювали в ті години, коли сама низька ціна на електроенергію. І це можливо на біогазових установках. Тому тим, хто думає про продаж електроенергії з біогазу в ринок, я б рекомендував ставити додатковий газгольдер до біогазових установок і додаткову електричну потужність генеруючу. І тоді ви б могли, наприклад, на 5 годин, коли дуже дешева ціна на електроенергію, зупинятися. Газ, який у вас виділяється в метантенках, ви накопичуєте в газгольдері. 

Але потім ввечері, коли там самі високі ціни, ви запускаєте генерацію електроенергії і спалюєте весь цей газ, який вже і з метантенків іде, і з газгольдера. І для того, щоб вам спалити, умовно, вдвічі більше газу, вам треба вдвічі більшу потужність електричну поставити. Вона не буде працювати всі 24 години, але вона буде працювати в ті години, коли саме високої ціна на електроенергію. От в такому режимі теж можна покращити економіку біогазу в Україні, – вважає Георгій Гелетуха.

 А що зі споживанням біометану в Україні? 

В Україні зараз біометан не споживається, тому що у нас немає цієї дельти по ціні. Тобто в Україні можна продавати біометан по ціні природного газу. Але в цьому немає сенсу, тому що в нього собівартість вища, ніж ціна природного газу.

Відтак його можна продати тільки в Європу, тому що там є оця додаткова премія за його декарбонізованість. От тільки в Європу його і можна продати, – підсумовує Георгій Гелетуха.

Щоби біоенергетика, біоетанол і біогаз нормально працювали в Україні, повинен бути комплексний підхід з підтримки напрямку. А його немає. Чому? Бо цим немає кому займатися. Ми не говоримо про фінансування, бізнес вже навчився залучати ресурси. Потрібна програма підтримки галузі по спрощенню роботи. Підключень, дозволів, умов. Щоб підприємець прозоро бачив, що проект можна починати.