Сарана атакує Україну: як з нею боротися та чи треба це робити

Через аномально суху та спекотну погоду, а також зміліле Каховське водосховище, поля на Запоріжжі, Херсонщині, Одещині та Миколаївщині атакують хмари сарани. Користувачі соцмереж пишуть, що комах вже можна побачити також на Дніпропетровщині, Полтавщині та навіть Київщині. Логічно, люди переживають, що сарана з’їсть і без того невеликий цьогорічний врожай. Та чи мають ці побоювання підстави і чи можна запобігти атакам сарани заздалегідь, розбиралися журналісти LandLord.

Довідка: Сарана — це збірна назва для декількох видів рослиноїдних комах ряду прямокрилих, які здатні збиратися у величезні зграї.

В Україні з родини саранових досить поширена сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська, та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші, загалом до 20 видів.

На Запоріжжі нині фіксують, зокрема, появу єгипетської сарани, або як її ще називають єгипетського коника. Це один з найбільших європейських коників: дорослі самці виростають до 30-56 міліметрів завдовжки, тоді як самиці досягають 46-70 міліметрів. Їхнє тіло зазвичай сіре, коричневе або оливкове, а вусики відносно короткі та міцні. Гомілки задніх лап блакитні, а стегнові кістки помаранчеві. Задні стегнові кістки мають характерні темні мітки. Їх також легко впізнати за характерними очима, які мають вертикальні чорно-білі смуги. Передньоспинка має помаранчеву смугу та кілька маленьких білих плям. Крила прозорі, з темними мітками.

Зазвичай сарана живе в певній місцевості роками, не розмножуючись масово і не становлячи загрози. Однак за певних умов може статися її бурхливе поширення. Головним чинником є погода: масове розмноження стадних видів саранових часто відбувається після двох-трьох спекотних і сухих років. Важливою умовою для появи масової популяції є також підвищена вологість, спричинена великою кількістю опадів.

Крім природних факторів, впливають і антропогенні чинники, пов’язані з діяльністю людини. Поєднання цих двох факторів — природного та антропогенного — сприяє розмноженню сарани в більшій кількості, ніж зазвичай. Коли личинки розвиваються великими зграями, вони стають здатними долати значні відстані, мігруючи на сотні й тисячі кілометрів.

Сарана в Україні атакувала поля ще кілька століть тому

Нашестя сарани на півдні України в історії траплялося уже не раз.  Випадки, коли сарана скупчувалася в зграї, в Україні періодично трапляються, каже науковий співробітник Інституту зоології ім. І. Шмальгаузена НАН України Тарас Пушкар.

Цьому сприяють коливання температур – наприклад, спекотне літо кілька років поспіль, а потім – доволі прохолодне, от як цього року.  

В умовах України з родини саранових досить поширені сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші, загалом до 20 видів. На території України спалах чисельності саранових був відмічений у 1923–1925 рр. в Харківській, Одеській, Миколаївській, Херсонській областях. У 1964–65 рр. в Дніпропетровській, Луганській (3 райони), Одеській, Чернігівській (4 райони) областях виявлені по­одинокі вогнища саранових комах із невисокою чисельністю. У 1995 році в окремих регіонах Степу та Лісостепу, зокрема Запорізькій і Херсонській, а також АР Крим, Одеській, Миколаївській, Харківській областях відбувся масовий розвиток саранових.

В 1996–2007 рр. саранові розвивалися в 9-ти областях південно-західного регіону країни. Невеликими осередками ці комахи відмічались у Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській, Чернігівській, Сумській областях. Саранові — злісні вегетаріанці, але тільки декілька видів утворюють величезні зграї та мандрують на значні відстані, приносячи загибель усьому, що росте. До того ж довгий час було невідомо, звідки ці зграї беруться, і куди потім зникають. Різкі спалахи чисельності — звичайна річ для комах, але якусь кількість соснового шовкопряду або тополиної молі можна знайти в будь-який рік. Сарана ж у проміжках між спалахами як під землю провалюється, з´являючись зразу і у великій кількості.

Через підрив ГЕС в Україні ще висохло ціле Каховське водосховище, і на його території зараз буйно ростуть рослини – ласощі для сарани.

“Особливо вздовж водойми, де стикаються сухий грунт і рослинність – там для неї ідеальні умови”.

“У сарани чіткий однорічний цикл розвитку. В нашій кліматичній зоні зиму вона переживає на стадії кубишки. Це така яйцекладка, в якій приблизно 80 яєць. Одна самка сарани відкладає приблизно п’ять таких кубишок у глинисті ґрунти. Тобто на наступний рік має відродитися у 400 разів більше нових екземплярів”, – пояснив кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології та екології Дніпровського національного університету ім. О. Гончара Віктор Бригадиренко в коментарі Главкому.

Зазвичай, за його словами, така кількість сарани не виживає – їх знищують природні вороги. Це і хижаки, і гриби, і віруси.

“В нормальні роки, коли немає посухи, більшість цих яєць уражається або комахами, або грибами, або вірусами. Із 400 виживає десяток-два десятки і чисельність сарани стабільна”, – розповів він.

Однак через зміну клімату природні вороги сарани втратили ефективність. Особливо на розмноження сарани впливає посуха.

“Коли в Україні через кліматичні зміни підвищується температура, то паразити, які повинні вражати яйця сарани, нормально не розвиваються. А сарана зростає в чисельності в десятки разів. Це нормальне явище у тропічних країнах – в Африці, на Близькому Сході, в Індії, у Південній Америці. Там раз на кілька років – три, п’ять чи дванадцять – спостерігають спалахи чисельності сарани. Це загальнобіологічна тенденція. Зараз у нас кліматичні зміни, тому паразити яйцекладок погано себе почувають і сарана дає спалах чисельності”, – зазначив учений.

Він говорить, що в Україні кількість сарани може збільшитися лише після однієї посушливої осені. Тоді з усіх кладок сарани можуть вилупитися нові комахи. А вибух популяції сарани може призвести до жахливих наслідків. Він зазначив, що сарана є загрозою для злакових культур, які вона виїдає в першу чергу. Але також поїдає й інші культури.

“Всі прямокрилі комахи “спеціалізуються” на злакових рослинах. Це не лише пшениця, жито, ячмінь, а й очерет та різні види злаків, які ростуть по берегах води. Крім однодольних, сарана може споживати й дводольні рослини – овочі, ефіроолійні культури. Але це не первинна і не улюблена частина її раціону. Однодольні рослини – це основне, чим вона живиться”, – пояснив Бригадиренко.

Зазвичай сарана робить кладки у вологих місцях, поблизу заростів очерету біля річок. І спочатку молоді комахи їдять ці рослини. А далі вона починає політ на довгі відстані та харчується рослинністю, яку зустрічає на шляху. Через зміну гормонального статусу особини вже не виділяють окремі види рослин для харчування і можуть поїдати навіть листя дерев.

Бригадиренко пригадав, що у 2006 році в Дніпропетровській області був випадок масового розмноження сарани. Він спостерігав суцільні хмари сарани поблизу річки Самари. Після того настільки великих спалахів на Дніпропетровщині не було.

Чи загрожує сарана врожаям

Сарані найбільше подобаються злаки – пшениця, кукурудза. Але якщо “улюбленої їжі немає, то вона може їсти і все інше”. Наприклад, у Запорізькій області, де спалах найбільший, сарана в основному їсть очерет та дикорослі трави, а промислові посіви не постраждали, кажуть у Держспоживслужбі.

На Херсонщині сарану бачили в основному під посівами соняшника, а на Одещині “зафіксували міграцію шкідника на зібраних полях ріпаку, пшениці та ячменю”.

Такі зернові як пшениця і жито вже переважно всюди зібрали, а тому сарана їм не загрожує, каже Тарас Пушкар із Інституту зоології НАН. Овочі, от як помідори і картопля – для сарани неїстівні, там є речовини, які для неї отруйні, “тому якщо вона їх з’їсть, то помре”. Можуть постраждати рослини, які ще зеленіють, каже вчений, а також сади, якщо вони будуть стояти на шляху польоту сарани.

Як довго триватиме “сезон сарани” і куди вона може дійти

У які області ще можуть залетіти хмари сарани – поки що невідомо.

Перелітна сарана може літати на сотні кілометрів – “і нічого їй не заважає тепер з’явитися у будь-якій області України”, каже біолог Євген Кіося.

“Зграї можуть розсіюватися – частина полетить в одну сторону, а інша – в іншу, а ще залежить від погодних умов. На сарану також можуть впливати її природні хижаки”, – перелічує різні чинники Тарас Пушкар.

Можуть також з’явитися додаткові, раніше непомічені, осередки розмноження сарани.

У будь-якому разі сарана зграями чи вже зграйками може літати так по Україні іще кілька тижнів і навіть застати початок осені.

Чи можна було запобігти

Щоб не було нашестя сарани, зокрема перелітної, треба спостерігати за місцями із найбільшим рівнем ризику, от як біля водойм. Але у прифронтових громадах та на тимчасово окупованих територіях, звідки і “прийшла” сарана це зробити нині нереально.

На майбутнє, каже Пушкар, можна подумати над тим, щоб залучати для моніторингу важкодоступних українських угідь дрони – “досвідчений фахівець помітить розповсюдження сарани”.

“Треба пильнувати околиці Каховського водосховища – велика ймовірність, що сарана буде там освоювати нові ресурси”.

Водночас, згідно із законом, підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни зобов’язані проводити систематичні обстеження угідь, посівів, насаджень, а також продукції рослинного походження, сховищ тощо з метою виявлення заселення їх сараною. Особливу увагу необхідно приділити неорним землям, багаторічним травам та пасовищам поблизу посівів сільськогосподарських культур.

Проблема в тому, що на цих шкідників можна вплинути на етапі розмноження, дозрівання, а не тоді, коли вони вже дорослі та літають. “Це вже просто неефективно”, – каже вчений.

Хоча на сторінках місцевої влади, зокрема у Запорізькій області, намагаються труїти сарану і звітують про те, що успіхи є. Інсектициди, які зараз використовують в тому числі в Запорізькій області, каже Пушкар, мають ефект тільки тоді, коли сарана з’їсть окроплену рослину. Але вона зовсім не обов’язково їстиме її, оскільки неможливо спрогнозувати напрямок руху літаючих зграй сарани.

Крім того, каже біолог Євген Кіося, деякі хімікати впливають не тільки на сарану, а й на корисних комах, її природних ворогів, тому який ефект матиме обробка – “це ще питання”.

“На даному етапі спеціалістам і фермерам треба дивитися, де сарана буде відкладати яйця, і де чекати на нове покоління в наступному році. Якщо вчасно обробити місця, то нашестя не буде”, – каже Пушкар.

Оскільки сарана зазвичай мешкає та розмножується на необроблених землях, найкращий спосіб боротьби з нею – осіння обробка ґрунту на всій цій території. Це може бути дискування, боронування або оранка.

Окрім того, фермерам та агропідприємствам рекомендують ретельно відстежувати стан угідь і:

• якщо її стало надто багато, звернутися до місцевого відділення Держпродспоживслужби;
• за потреби використовувати спеціальні засоби (інсектициди), внесені до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дотримуючись правил їхнього застосування;
• восени обов’язково провести сільськогосподарські роботи (наприклад, дискування або оранку), щоб знищити яйця сарани в ґрунті й запобігти її розмноженню в подальшому.

Чи небезпечна сарана для людей

Небезпека сарани для людини мінімальна. Сарана — винятково рослиноїдна комаха, яка не має зубів і не може вкусити людину.

Однак існують опосередковані ризики:

• Алергічні реакції. У деяких людей може виникнути індивідуальна чутливість до продуктів секреції саранових. Це може проявлятися у вигляді свербежу, висипань на шкірі, набряків або навіть подразнення слизових оболонок та утворення виразок. У таких випадках важливо мінімізувати контакт із комахами та звернутися по медичну допомогу.
• Екологічні наслідки боротьби. Боротьба з масовими нашестями сарани часто вимагає використання пестицидів. Якщо хімічні препарати використовуються з перевищенням допустимої концентрації або застосовуються незареєстровані засоби, це може призвести до забруднення водойм і ґрунтів, що своєю чергою негативно впливає на здоров’я людини та довкілля.
• Перенесення хвороб (за межами Європи). У певних регіонах планети, наприклад, в Африці та Азії, деякі види сарани можуть бути переносниками небезпечних хвороб, як-от хвороба Чагаса, малярія або вірус Західного Нілу. Проте на території європейського континенту, за словами експертів, саранові не переносять збудників хвороб, які можуть заразити людей.

Таким чином, сарана не становить прямої загрози для людини як хижак чи переносник хвороб в Україні. Основна небезпека полягає в її здатності нищити посіви, що може призвести до економічних втрат і продовольчих проблем, а також у можливих алергічних реакціях та негативних наслідках використання пестицидів.

Яку користь можна отримати від сарани

Людина живе поруч із сараною тисячі років, “це один із найбільш поширених харчових продуктів у світі”, каже Тарас Пушкар. На відміну від інших комах, сарана навіть має халяльний статус в мусульман та євреїв, які їдять не всі види м’яса.

Сарана, яка за своєю природою є досить великою комахою, – “це високоякісний білок”, каже вчений.

“У Ізраїлі навіть навчилися консервувати сарану та продавати її на експорт, тож якщо вчасно і розумно підійти до цього питання, то сарана може принести не тільки збитки, а й прибутки”.

Сарану вважають високоякісним білком, готують і їдять у багатьох країнах. А в якихось із них навіть вирощують спеціально для їжі. Можна також згодувати сарану свійським тваринам. Крім того, сарану активно вирощують на спеціалізованих фермах. Комах часто використовують для виготовлення корму та харчових добавок для тварин, наприклад, акваріумних риб та птахів.

Але якщо її їсти, то звичайно, треба бути впевненими у тому, що цю сарану не обробляли хімікатами.

Підприємливі українці вже встигли зробити з сарани бізнес – на онлайн-порталах можна знайти оголошення з продажу комах у живому, засушеному та замороженому вигляді.

Так, на порталі OLX підприємці з Запоріжжя продають сарану у діапазоні від 9 до 12 гривень за комаху.

“Сарана перелітна – ефективний низькокалорійний високобілковий живий корм. За рахунок своїх чудових поживних властивостей може стати прекрасною основою раціону для середніх і великих рептилій, а також підійде для риболовлі. Є смажена, жива, морожена”, – зазначається в одному з оголошень.

Як боротися з сараною

Для боротьби з сараною, особливо за масового поширення, застосовуються такі заходи:

• Моніторинг та оперативне реагування. У разі виявлення осередків розвитку шкідників необхідно вживати негайних заходів для їх локалізації та ліквідації.
• Застосування інсектицидів. При виявленні двох-п’яти екземплярів на квадратний метр стадних видів сарани (італійський прус, перелітна сарана) та 10-15 екземплярів на квадратний метр нестадних видів провести захисні заходи дозволеними та рекомендованими препаратами згідно з Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні з дотриманням правил їх застосування.
• Фізичний захист рослин. Для захисту окремих рослин можна використовувати дрібну сітку або інший захисний матеріал.
• Захисний одяг для людей. Якщо ви схильні до алергічних реакцій або маєте чутливу шкіру, під час нашестя сарани рекомендується одягати довгий одяг, капелюх та захисні окуляри, щоб максимально

Захист посівів від саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків, а до окрилення саранчуків завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи знаходяться на рослинах. При цьому необхідно дотримуватись регламентів застосування засобів захисту рослин та техніки безпеки.

Під час та після проведення винищувальних заходів із застосуванням хімічних засобів необхідно дотримуватись заборони випасу свійської худоби та птиці на цій території та території поруч. Бджолярам необхідно завчасно вжити відповідні заходи для унеможливлення отруєння бджіл.

У разі появи сарани на присадибних ділянках фахівці рекомендують проводити винищувальні заходи за допомогою побутових оприскувачів засобами захисту рослин, дозволеними для роздрібного продажу та використання населенням.

Які птахи їдять сарану?

Міжнародна практика боротьби з сараною включає і біологічний контроль. Це, зокрема, використання природних ворогів сарани, включаючи грибкові патогени, паразитів та хижаків. Цей підхід особливо ефективний для довгострокового контролю популяції.

Із птахів саранових винищують лелеки, шпаки, граки, качки, чайки.

Їдять їх і деякі комахи. Кубушки саранових знищують личинки наривників, яйця — личинки жужелиць із родів Calosoma та Amara. Яйця перелітної, італійської, марокканської сарани, темнокрилого, хрестового та інших коників знищують личинки мух бренівок.

Що робити, якщо сарана вже на полі

Якщо комахи вже з’явилися на полі, діяти потрібно негайно. До моменту, поки сарана не піднялась у повітря, є шанс ефективно обмежити її розповсюдження. Зволікання може призвести до стрімкого переходу личинок у літаючі форми, після чого боротьба стає складнішою та менш результативною.

Окрім основних площ, важливо регулярно оглядати покинуті ділянки, узбіччя, балки та закинуті господарства, де сарана часто розмножується без контролю. Саме з таких місць вона легко поширюється на прилеглі поля.

Серед найбільш дієвих методів боротьби:

• фізичний захист: встановлення сітчастих матеріалів над рослинами ефективно запобігає доступу сарани до них;
• хімічні препарати: застосування спеціалізованих хімічних засобів є одним із швидких рішень у боротьбі з великими скупченнями шкідників;
• ручний збір та пастки: для невеликих ділянок дієвими можуть бути ручний збір сарани та використання різноманітних пасток;
• агротехнічні заходи: регулярна сівозміна та ретельне очищення городів і полів від бур’янів також знижують ризик поширення сарани.

Ще одним хибним способом захисту від сарани інколи практикувалося випалювання стерні, але ефективність цього заходу сумнівна, оскільки, як показали дослідження, кубушки знаходяться на глибині 5–7 см, куди тепло від стерні, що палає, практично не проникає. Разом з тим, таке випалювання знищує корисних комах, порушує і так хиткий гомеостаз агробіоценозів, забруднює довкілля і є пожежонебезпечним.

Для прийняття рішень щодо захисту посівів поточної вегетації вирішальне значення мають своєчасно і ретельно проведені обстеження сільськогосподарських угідь під час відродження личинок та утворення куліг. Обстежують перш за все угіддя, які торік були заселені сараною. Їх краще проводити після сходу сонця і до 9 години або з 18-ї і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на рослинах.

Як правильно обприскувати поля від сарани

Обприскування виконують за чисельності італійського пруса 2–5, нестадних саранових — 10–15 екз. на кв. м.

Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків, до окрилення саранчуків завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах.

Для планування робіт і ефективного захисту від саранових навесні (квітень) проводять контрольні обстеження угідь для оцінки стану яєць у ворочках і встановлення термінів виплодження личинок. Регулярно, починаючи з другої декади травня, обстежують неорні землі, випаси, посіви багаторічних трав, лісосмуги тощо з визначенням рівнів заселеності площ та чисельності личинок.

Суцільні хімічні обробки угідь планують за наявності 1–2 і більше ворочків на 1 кв. м та високої чисельності саранових за попередньої вегетації, у разі 0,02–0,03 особини на 1 кв. м лише в осередках високої чисельності. Обприскування здійснюють за чисельності італійського пруса 2–5, нестадних саранових — 10–15 екз. на 1 кв. м.

Захист посівів від саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків, до окрилення саранчуків завершити хімічні заходи. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи знаходяться на рослинах. Кулігу, що рухається, обробляють на площі за 200–250 м від «голови», охоплюючи її по спіралі, що перевищує фронт куліги.

Для захисту посівів від саранових ефективні: Альфа-циперметрин 100 г/ л, к. е. (фастак, к. е., 0,2 л/ га, блискавка, к. е., 0,2–0,25 л/ га, альтекс, к. е., 0,2 л/ га,), Зета-циперметрин 100 г/ л, в. е. (ф’юрі, в. е., 0,1–0,15 л/ га), Лямбда-цигалоприн 50 г/ л, мк.с., (карате зеон, мк.с., 0,15, (нестадні саранові) та 0,4 л/ га (стадні саранові), Дифлурбензурон 250 г/ кг, з. п. (дімілін, з. п., 0,09 кг/га), Ацетаміприд 200 г/ л, РП (моспілан, РП, 0,05–0,075 кг/га) та інші; на землях несільськогосподарського призначення: Пириміфос-метил 500 г/ л, КЕ (актуал, КЕ, 1,5–2 л/ га), Хлорпірифос 500 г/ л+циперметрин 50 г/ л (грінфорт ХЦ 550, КЕ, 1,5 л/ га, залп, к. е., 1,5 л/ га, нірвана, к. е., 1,5 л/ га, терел Д, КЕ, 1,5 л/ га залп), Лямбда-цигалотрин 106 г/ л + тіаметоксам 141г/л, к. с. (енжіо, к. с., 0,18 л/ га). За температури повітря вище 25ºС ефективніші фосфорорганічні інсектициди або суміші препаратів. На присадибних ділянках використовують дозволені препарати, які можуть бути ефективними проти саранових.