Спецпроекти / Високоолеїновий клуб     04 грудня 2018 16:15

Що потрібно Україні для лідерства на світовому ринку високоолеїнової олії

Учасники "Високоолеїнового клубу" домовилися про необхідність моделі контрактів із фіксованими обсягами та преміями. Ціна питання - лідерство України на світовому ринку високоолеїнової олії.

Ринок високоолеїнової соняшникової олії після злетів і падінь останніх років увійшов у фазу спокійного планомірного розвитку, що дає його учасникам можливість довгострокового планування. Саме цьому і була приділена головна увага на черговому засіданні «Високоолеїнового клубу», організованого за ініціативою компанії Syngenta. Спонсорами заходу виступили Коньячний дім Hennessy, вино Нової Зеландії Cloudy Bay, курорт Forte Village Resort.

З огляду на поточну динаміку цін на олії-конкуренти привабливість соняшникової високоолеїнової олії для глобальних продовольчих компаній буде зростати.

ПРЕМІЇ ТА ПЛОЩІ

Як зазначив керівник з розвитку бізнесу олійних компанії Syngenta Луїс Карлос Алонсо, протягом тривалого часу ринок високоолеїнової олії для виробників і переробників був таким собі суфле. Премія ланцюга виробників і постачальників від нуля злітала до $300–400/т, і залежно від цього коливалися посівні площі під високоолеїновими гібридами соняшника в Україні, Румунії, Угорщині тощо. Але зараз для виробників високоолеїнового соняшника та олії склалася дуже сприятлива кон’юнктура.

Цього року ціни на більшість олій постійно просідали — пальмова, соєва, звичайна соняшникова дешевшали. Проте ціни на ріпак і ріпакову олію залишилися стабільними і навіть трохи підростають. Як наслідок — тонна ріпакової олії вже продається на $100 дорожче, ніж соняшникової.

Це, підкреслює Алонсо, дуже важливо для українського високоолеїнового сегмента. У 2014 році була ситуація, коли ціни на ріпакову олію були нижчими за соняшникову й споживачі перейшли на використання ріпака. Зараз тренд змінився і премії на високоолеїнову соняшникову олію будуть більш стабільними — на рівні $100/т з тенденцією до невеликого зростання. Таким же чином будуть поводитися й премії для сільгосппідприємств, які культивують високоолеїновий соняшник.

У розвинених європейських країнах премія для фермерів, які вирощують такий соняшник, стабілізувалася в середньому на рівні 25–30 євро/т, у Східній Європі (Угорщина, Румунія, Болгарія) — $30–35/т. Це досить високий рівень, який говорить про наявність певного дефіциту високоолеїнової соняшникової олії на ринку.

В Україні, за спостереженнями Syngenta, ситуація для фермерів навіть ще краща — в середньому премії становлять $40–45/т високоолеїнового соняшника. Це дає підстави очікувати, що площі під такими гібридами наступного року зростуть із 300 000 га до 350 000 га. Але, на думку Алонсо, навіть якщо проаналізувати найбільш оптимістичний сценарій (зростання площ у основних країнах-продуцентах на 25%, в Україні — до 400 000 га), трагедії на ринку не станеться.

З огляду на динаміку споживання інших високоолеїнових олій ринок забере додатковий обсяг. Щоправда, в цьому випадку розмір премій буде дещо знижуватися, хоча вони все одно залишаться привабливими для виробників і переробників. Але, як вважає Алонсо, найкращим шляхом розвитку виробництва високоолеїнової соняшникової олії для українських аграріїв і крашерів буде поступове нарощування обсягів з постійним оглядом на динаміку світового ринку. Досягти цього можливо у разі укладання довгострокових контрактів по всьому ланцюгу, від постачальників насіння високоолеїнових гібридів до великих споживачів готового продукту, і проводити планування посівів у постійній координації між учасниками ринку. Це дозволить стабілізувати премії на прийнятному рівні та уникнути «злетів і падінь» споживання високоолеїнової олії.

ТЯГАР ЛІДЕРА

Є одна важлива причина, з якої українським виробникам варто пристати на цю пропозицію. Виходячи з динаміки посівних площ, вже наступного сезону Україна стає номером один на світовому ринку високоолеїнової соняшникової олії, й таке лідерство накладає на виробників певні зобов’язання. Ціни та премії на високоолеїнову олію встановлюються саме по рівню країни-лідера. Тому українським сільгоспвиробникам і переробникам треба навчитися підтримувати стабільність ринку у своїх інтересах. Зараз, як наводить приклад Алонсо, США вже заявили про намір збільшувати площі під високоолеїновою соєю і до 2027 року вийти на експорт олії з неї у 700 000 т. Плани про збільшення виробництва високоолеїнової олії з каноли має Канада.

Це, як вважає фахівець, говорить про те, що американські виробники вже прорахували прогноз ринку високоолеїнових олій і дійшли висновку про його зростання. Але їм ще треба засіяти нові пло щі, переробити сировину, виходити на ринки. Навіть селекція необхідної кількості насіння для нових площ займає два-три роки. Україна це все вже має — питання тільки в тому, чи зможуть гравці організувати ринок і свою діяльність на ньому.

НАСІННЯ

Цього року Syngenta передбачила зростання попиту на насіння гібридів високоолеїнового соняшника ще у лютому. Тому проблем з посівним матеріалом майбутньої посівної у клієнтів компанії не буде. Як зазначає керівник з розвитку бізнес-рішень у сфері переробки сільськогосподарської продукції компанії «Сингента Україна» Сергій Тимошенко, у співпраці між постачальником насіння та аграріями вкрай важливо досягти стратегічних рішень, які визначать розвиток виробництва і ринку на роки вперед.

ЛУЇС КАРЛОС АЛОНСО
керівник з розвитку бізнесу олійних компанії Syngenta:

Від «Високоолеїнового клубу» ми чекаємо, що він стане платформою для обміну думками і координації дій учасників ринку. Але не тільки це — треба мати на увазі, що У країна стає лідером світового висок оолеїнового ринку, лідером з експорта високоолеїнових олій. Тобто перетворюється на місце, за яким всі інші виробники будуть звіряти годинники, будуть саме по цій шкалі орієнт уватися і планувати свої дії. Також треба розуміти, що є інші висок оолеїнові олії — ріпакова, канола, соєва, кукуру дзяна.

Це все — конкуренти для української соняшникової олії на різних ринках. І ми сподіваємося, що саме завдяки клубу українськи виробники змо жуть розробити стратегію захисту свого продукт у та його просування на світовий ринок. Наприклад, північноамериканські виробники високоолеїнової сої зараз мають дуже амбіційні плани щодо ек спансії на ринок і добре організовану асоціацію. Вони ще на самому початку шляху, але це сигнал до організації для українських виробників.

Адже у світі просто не існує компанії, яка б мала можливість оперативно збільшити виробництво насіння, наприклад, удвічі — цикл виробництва насіння дворічний. І, як говорить Тимошенко, для того щоб суттєво збільшити постачання насіння, Syngenta повинна спрогнозувати зростання попиту і взяти на себе сміливість наростити виробництво. Але, як вважає фахівець, у такого часового лагу є певні переваги.

Завдання «Високоолеїнового клубу» — не перегріти ринок, збалансувати попит і пропозицію, виходячи з реальної потреби у високоолеїновій олії. Це стабілізує премії на всіх ланках і гарантує поступовий розвиток.

СПОЖИВАННЯ

Як зауважує директор із глобальних закупівель компанії «PepsiСo Україна» Руслан Денежко, це може здаватися дивним і не асоціюватися з іміджем компанії, але PepsiСo завдяки снековому бізнесу зараз один з найбільших споживачів жирів у світі. У країнах Європи за рахунок високоолеїнової соняшникової олії на виробництвах компанії вже задовольняється 65% потреби у жирах.

Але беручи до уваги прагнення споживачів вживати більш здорову їжу, PepsiСo вже прогнозує впродовж найближчих трьох-п’яти років збільшення цієї частки. Щоправда, для цього на ринку повинні буди відповідні умови по всьому ланцюгу постачання — тобто пропозиція продукту відповідної до стандартів компанії якості за прийнятними цінами. Адже зараз на світовому ринку є вибір різних високоолеїнових олій зі схожими характеристиками, і соняшникова високоолеїнова олія не є безальтернативною.

Залежно від ситуації та місцевих звичок споживання на різних регіональних ринках PepsiСo використовує ріпакову, кукурудзяну, пальмову високоолеїнові олії у чистому вигляді або у міксах. Що стосується України — вітчизняний високоолеїновий сегмент вже посідає поважне місце у виробництвах PepsiСo. Приблизно 25% високоолеїнової олії, що використовується у ЄС, поступає саме з України за непрямими контрактами. Зараз, як каже Денежко, гігант має намір змінити ситуацію та перейти до прямої співпраці з українськими
виробниками.

Крім того, PepsiСo фактично вже формує внутрішній український ринок промислового споживання високоолеїнової олії — ще у 2013-му в Миколаєві було запущене виробництво снеків ТМ «ХрусTeam», а наступного року буде встановлена лінія виробництва чіпсів Lay’s. Наразі, за словами Денежка, Україна споживає лише 5–7% власної високоолеїнової соняшникової олії. Розширення виробництва тільки компанією PepsiСo може подвоїти цю цифру.

МОДЕЛЬ ВЗАЄМОДІЇ

За таких умов, підкреслює Денежко, прогнозованість і поступовий розвиток потрібні всім учасникам — від фермера до виробника харчових продуктів. Зі свого боку компанія вже
обговорює з найбільшими постачальниками високоолеїнової олії модель фіксування премії на певний проміжок часу. Задля запобігання ризикам втрат можливих учасників моделі PepsiСo пропонує укладати середньо- і довгострокові контракти, гарантуючи придбання певного обсягу з фіксованою премією, яка буде далі розподілятися по ланцюгу — до постачальника насіння.

У пілотному варіанті Денежко запропонував контрактувати невеликі партії високоолеїнового соняшника — 10–15% врожаю фермера. Втім, розмір обсягу з фіксованою премією та розмір самої премії треба детально обговорювати. Подібні моделі взаємодії дійсно обговорюються, підтверджує віце-президент з комерції компанії AgroGeneration Катерина Конащук. Але з точки зоруаграрної компанії для планування посівів високоолеїнового соняшника треба мати чітку домовленість не тільки з покупцями, а й з постачальникаминасіння гібридів.

РУСЛАН ДЕНЕЖКО
директор із глобальних закупівель компанії «PepsiСo Україна»:

Ми беремо участь у клубі вже втретє. Спочатку були присутні як слухачі, знайомилися з учасниками ринку. За минулий рік компанія багато зробила для розробки різних варіантів сорсингу української високоолеїнової олії та інтеграції її у наші виробничі процеси — як в Україні, так і в ЄС. Сьогодні ми вже готові представити своє бачення того, як може розвиватися ринок, що ми можемо привнести на нього з точки зору гарантування попиту і зменшення цінових коливань на високоолеїнову соняшникову олію.

Для нас клуб — це платформа для обміну думками між всіма учасниками для пошуку рішень, які влаштують всіх, від постачальника насіння до виробників готової харчової продукції. Нестабільний ринок не цікавий нікому. Фермери прагнуть мати стабільний дохід і планувати площі під високоолеїновим соняшником на багато років, стабільність потрібна переробникам, щоб не перейматися куди і кому продати олію, стабільність потрібна нам для довгострокового планування, підтримання цінової політики, і насамперед вона потрібна кінцевим споживачам.

Тому вкрай важливо заздалегідь дійти згоди про період дії пілотного проекту. За словами Алонсо, Syngenta аналізувала таку можливість і у компанії прийшли до думки, що найбільш оптимальним для початку буде період у три роки — тобто всі учасники ланцюга домовляються три роки контрактувати певний обсяг посадкового матеріалу, насіння та олії з фіксованою ціною. Умови та строки можуть обговорюватися, але, на думку Алонсо, всі учасники повинні добре продумати, чи буде це їм вигідно — адже за нестабільностіринку ціни та премії можуть як падати, так і зростати. Термін у три роки оптимальний і на переконання Денежка — за цей час можна буде протестувати модель, подивитися, як вона працює, та внести необхідні корективи.

Втім, розробляючи будь-які моделі, треба йти від бажання споживача кінцевого продукту, зазначає директор з розвитку бізнесу компанії «Укролія» Юрій Шевченко. Вже зараз у портфелі компанії є контракти на постачання високоолеїнової олії з фіксованою премією терміном до п’яти років. Але при таких тривалих контрактах є небезпека того, що вони бу дуть невигідними для аграрних компаній, попереджає Тимошенко. Наприклад, цього року в порівнянні з попереднім ціна на високоолеїнове насіння у Syngenta значно знизилася.

Тому Тимошенко запропонував сільгоспвиробникам самим відповісти на запитання, чи є в них бажання платити фіксовану ціну, незважаючи на коливання ринку. Інша справа — укладання довгострокових контрактів терміном навіть у п’ять років. У разі коли постачальник насіннєвого матеріалу буде мати чітке уявлення про те, як змінюватимуться площі під високоолеїновим соняшником, зміниться і ціноутворення. Досвід фіксування ціни у Syngenta дійсно є, підтверджує Алонсо. Такі контракти терміном саме у три роки укладаються у країнах зі сталими ринками. Можливо, якщо переробники і споживачі самі піднімають це питання, то й український ринок вже достатньо стабілізувався і виріс до такого механізму.

СЕРГІЙ ТИМОШЕНКО
керівник з розвитку бізнес- рішень у сфері переробки сільськогосподарської продукції
компанії «Сингента Україна»:

Ми хотіли б домогтися прозорості на ринку, розуміння, щоб всі учасники ланцюжка поважали один одного. Тоді цей ринок буде більш прогнозованим і кожен гравець на ньому зможе отримати додатковий прибуток. Якщо кожен буде діяти окремо, жити у своєму світі, намагатися спекулювати — це неправильний шлях. Завдання клубу — щоб всі були переможцями: і агрохолдинги, і переробники, і кінцеві споживачі, і виробники насіння. Ще основною метою клубу можна назвати стабілізацію ринку.

Ми не хочемо волатильності та спекуляцій, хочемо стабільного та прогнозованого прибу тку і зростання цього сегмента, а також популяризації високоолеїнової олії не тільки в Україні, але і в глобальному масштабі, тому що Україна — світовий лідер по соняшнику. А з цього року, судячи з усього, країна буде виробником високоолеїнової олії номер один, обігнавши Францію.

До того ж, додає Денежко, йдеться про частку у 10–15% для окремих господарств, які приєднаються до моделі, та це не буде розповсюджуватися на весь ринок і не створить якихось форс-мажорів ані для постачальника насіння, ані для споживачів. Підсумовуючі результати дискусії, Тимошенко запропонував усім учасникам долучитися до обговорення конкретних правил фіксації цін або премій по термінах і розмірах. Він порадив аграріям звертатися до Syngenta з пропозиціями умов довгострокових контрактів і підкреслив, що для компанії отримати гарантовані замовлення на насіння на п’ять років є ідеальною бізнес-моделлю.

Текст: Михайло Дикаленко

Отримуйте щоранку на пошту свіжі новини та найцікавіше чтиво!

3 години тому

Аграрний парадокс: субсидії зменшують конкурентоспроможність фермерів

Хоча фермери вважають важливим механізм держпідтримки агросектора, проведене економічне дослідження показало, що насправді аграрна політика (пільги або тиск на ціни) та бюджетні субсидії зменшують конкурентоспроможність господарств на 10,8 та 4% відповідно.

Про це повідомляє biz.liga.net.

Фахівці Київської школи економіки Соломія Брик та Олег Нів’євський дослідили основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність українського аграрія – як позитивно, так і негативно. Побудована за результатами їхнього аналізу діаграма унаочнює ефект 8 факторів впливу на розвиток агропідприємств.

До чинників, які зменшують конкурентоспроможність сільгоспвиробників, належать:

  • заробітна плата працівників,
  • аграрна політика у вигляді пільг,
  • державна підтримка через субсидії/дотації.

Найбільш впливовими факторами підвищення конкурентоспроможності агропідприємств виявилися:

  • запровадження ринку землі;
  • підвищення продуктивності сільгосппідприємств;
  • розвиток інфраструктури.

Пільговий парадокс

Розглянемо детальніше, чому податкові пільги мають нульовий ефект на конкурентоспроможність фермерів.

Держпідтримка агросектора в Україні реалізується за допомогою трьох інструментів:

  • податкові пільги (спецрежим ПДВ до 2017 р. та єдиний податок 4-ї групи),
  • цінова підтримка або тиск держави (за допомогою мит, квот та заборон на експорт/імпорт с/г продукції або невідшкодуванням ПДВ експортерам),
  • прямі субсидії та дотації.

Самі аграрії вважають, що спецрежим ПДВ для сільгоспвиробників, який діяв до 2017 р., був визначальним  фактором їх можливості конкурувати на ринку. Проте економічні розрахунки продемонстрували нульовий ефект від податкових пільг.

З одного боку, пільги зменшують витратну базу для підприємства, поліпшують їх інвестиційний потенціал та позитивно впливають  на продуктивність і, як результат, на конкурентноспроможність. Однак з другого боку, така підтримка може розхолоджувати менеджерів (оскільки є додатковий дохід від ПДВ) і знижувати ефективність їх роботи. Крім того, за менш жорстких бюджетних обмежень (через спецрежим ПДВ) виробники роблять невиважені й неефективні інвестиційні кроки.

Досвід інших країн, зокрема Швейцарії, де дуже високий рівень держпідтримки с.-г. галузі, підтверджує цю тезу: кількість тракторів у Швейцарії в розрахунку на 10 тис. га ріллі в 10 разів перевищує аналогічний показник у США.

Економісти зробили висновок, що результат впливу податкових пільг залежить від того, який з ефектів переважить: зменшення витрат за рахунок пільг чи неефективність роботи. В Україні ці два ефекти виявилися рівнозначними, що в результаті дало сукупний нульовий ефект на розвиток конкурентоспроможності агропідприємств.

Landlord раніше повідомляв про те, що заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 р. $22,5 млрд ВВП.

Аналітика   

7 години тому

Ціна мораторію: заборона на продаж землі коштувала Україні у 2018 році $22,5 млрд

Розрахунки економістів свідчать про те, що якби в Україні 18 років тому не ввели мораторій на продаж землі, сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вдвічі вищою, і у 2018 році агросектор міг би забезпечити на 22,5 млрд більшу додану вартість у структурі українського ВВП.

Про це повідомляє Економічна правда.

Фахівці Київської школи економіки Ольга Галиця та Олег Нів’євський провели розрахунки, результати яких наочно демонструють, що мораторій на продаж земель сільгосппризначення є негативним чинником, який призвів до зниження можливостей українського агросектора і до втрат загального ВВП країни.

Промовисті цифри

У 2018 р. частка валової доданої вартості (ВДВ) сільського господарства у структурі ВВП України дорівнювала близько 10%, тоді як у 1990 р. – 24%.

Читайте: Таємниці часникового бізнесу: як і за скільки часу можна досягти рентабельності

За даними Світового банку, в Україні з її родючими ґрунтами ВДВ агросектора в рази нижча порівняно з країнами, що мають менш продуктивні землі:

Так, у 2016 р. цей показник становив:

  • у Франції –  $22 239 на 1 га,
  • США – $1414 на 1 га,
  • Бразилії – $1266 на 1 га,
  • Аргентині – $773 на 1 га,
  • Канаді – $604 на 1 га,
  • Росії – $527 на 1 га
  • Україні – $416 на 1 га.

Підхід до оцінювання впливу мораторію

Автори прагнули оцінити вплив на ВДВ безпосередньо мораторію, але при цьому враховували інші чинники,  які могли б зумовлювати зміни продуктивності в агросекторі:

  • пільгове оподаткування,
  • інтеграція із СОТ та ЄС,
  • макроекономічна ситуація,
  • вплив аграрної політики,
  • фінансова криза 2008 року,
  • анексія Криму,
  • індивідуальні особливості агрогосподарств,
  • зміни клімату,
  • кон’юнктура міжнародного ринку агропродукції.

Автори назвали цей підхід «дослідженням подій», відзначивши, що він не дає найточніших даних, проте є наразі єдино можливим.

Отримані дані

Розрахунки та аналіз отриманих даних показали, що якби не було мораторію, щорічний темп зростання продуктивності в галузі рослинництва міг би бути на 6% вищим. Таким чином, якби 18 років тому в Україні не запровадили мораторій, то сьогодні продуктивність у рослинництві могла б бути вищою приблизно вдвічі.

Якби ринок землі був в Україні відкритий, то у 2018 р. агросектор міг би забезпечити близько $35,8 млрд ВДВ замість фактичних $13,3 млрд. Тож без мораторію ВВП України у 2018 р. міг би бути на на 17% (або на $22,5 млрд) більшим від фактичного рівня.

«Це і є ціна мораторію, яку сплачує вся Україна», – підводять підсумок економісти.

Landlord раніше повідомляв про те, що як вважає Джон Шморгун, міжнародні інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні. 

Земля   

7 години тому

Економічні відносини між Україною та Аргентиною: міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу назвав 3 сектори розвитку

Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина) Леонардо Хорхе Саркіс звернувся до аграрії України. За словами Хорхе Саркіса, незважаючи на те, що Україна й Аргентина хоч і є конкурентами на ринку зернових, проте нині країни мають об’єднатися заради спільної взаємовигоди та значного прогресу в  торговельно-економічних відносинах. І для цього, на думку чиновника, є всі можливості.

Відносини між Україною та Аргентиною звичайно можуть зростати і мають можливість для значного покращення. Варто зазначити, що Україна і Аргентина є виробниками схожих зернових культур.

Хотів би відмітити, що нещодавно я приймав участь у Міжнародному Конгресі виробників пшениці у Кордові (Аргентина) і можу сказати, що Буенос-Айрес є головним виробником цієї культури в країні, а саме 52-58% за кількістю і якістю.

У провінції Буенос-Айрес виробляється 40 мільйонів тонн зерна, включаючи сою, кукурудзу, пшеницю, ячмінь та соняшник.

З іншої сторони Україна за своїми кліматичними та сільгосподарськими характеристиками також є виробником зерна, а тому й нашим конкурентом, але світ потребує зерна, тому, мені здається, що робочі місця знайдуться для кожного.

Читайте: Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Що можна було б збільшити в економічних відносинах між Аргентиною та Україною? Я не сумніваюся, що це питання імпорту м’яса, яке могло б покращитись. Тема імпорту овочів також є предметом, яке потребує поліпшення. Щодо сільськогосподарської техніки, я впевнений, що допоки є конкуренція та буде поліпшуватись співвідношення, безумовно, матимемо більше можливостей для спільної торгівлі.

Через порт Баїя-Бланка експортується 25% зернових, а з Некочеа – ще 15%.

Відносини можуть значно поліпшуватись, особливо, враховуючи ініціативність аргентинських бізнесменів, а також значну підтримку від держави. У свою чергу, ми підтримуємо їх від провінційного уряду в реалізації економічних проектів та їх зближенні. Уряд провінції Буенос-Айрес має багато можливостей для імплементації слільних проектів з Україною, і я гадаю, що ми повинні збільшити і покращити нашу співпрацю.

Цікаві факти про провінцію Буенос-Айрес

Сьогодні провінція Буенос-Айрес представляє половину виробництва всієї країни:

  • Зерно 58%;
  • Борошно 72%;
  • Кукурудза 45%;
  • Соняшник 56%;
  • Соя 46%;
  • Поголів’я ВРХ 39%;
  • Овочівництво 39%;
  • Картопля 75%;
  • Риболовля 55%;
  • Молочні ферма 28,5%;
  • Свинарство 48%;
  • Бджільництво 55%;
  • Птахівництво 45%;
  • Вівчарство 45%.

Раніше Густаво Гробокопатель, один із найбільших виробників сільгосппродукції в Аргентині, розповів про свою бізнес-модель, яка приносить йому більше $1 млрд.

Текст: Леонардо Хорхе Саркіс, Міністр агроіндустрії провінції Буенос-Айресу (Аргентина)

Думки   

11 години тому

Перевірка харчових підприємств за новим законодавством: що змінилося ІНФОГРАФІКА

Процес планової перевірки харчових підприємств за новими правилами став більш відкритим і прозорим. Відтепер оператор ринку знає, до чого він має бути готовим у разі проведення контролю, а також має право знімати хід інспектування на камеру.

Про це повідомляє на своїй сторінці у Фейсбук проект ЄС «Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів в Україні».

Спільно Українським центром європейської політики було розроблено інфографіку, що візуалізує зміни у процесі  перевірки представниками Держпродспоживслужби операторів ринку харчової продукції.

Читайте: Росія продовжила ембарго на продовольчі товари з України до 31 грудня 2020 року

Якщо раніше підприємства попереджали про перевірку за 10 днів і при цьому оператори ринку не знали, чого їм чекати від інспектора і до чого готуватися, оскільки той міг ставити підприємцям запитання на власний розсуд, то зараз ситуація різко змінилася у бік прозорості.

Хоча дату інспектування операторам ринку не повідомляють (попереджають за 3 дні лише в разі аудиту НАССР), проте підприємці тепер знають, скільки разів на рік їм чекати перевірку та які питання ставитиме інспектор (вони є у вільному доступі на сайті Держпродспоживслужби, і інспектор не може їх змінювати на власний розсуд). Також оператори ринку (як і інспектори) тепер мають право знімати процес перевірки на камеру.

Отже, коротко про те, як держава контролювала безпечність продуктів раніше, а як контролюватиме зараз:

Як повідомляв Landlord, Уряд затвердив періодичність планового контролю підприємств. Раніше він проводився раз на рік, тепер – раз на півроку. Окрім цього, підставою для візиту співробітників на підприємство може стати доручення Прем’єр-міністра та обґрунтована скарга споживача.

Політика   

24 червня 2019 14:42

Інвестори дуже чекають зняття мораторію на землю в Україні – Джон Шморгун

Для залучення потужних інвестицій в агросектор України потрібно зняти мораторій на землю і прийняти Інвестиційний кодекс. Таку думку одностайно висловлювали учасники круглого столу «Інвестиції в агробізнес. Що нового нам готує час змін».

Про це повідомляє ресурс InVenture.

На заході, організованому спільно компаніями AgroGeneration і AgroInsightex Co, піднімалися питання ефективного розвитку українського АПК, який неможливий без іноземних інвестицій. Водночас вразливість інвестиційного клімату є однією з головних причин того, що міжнародні інвестори вже 4 роки дисконтують Україну.

Читайте: Поля у США перетворилися на ставки. Великі території залишилися незасіяними

Відсутність кардинальних змін і реформ у Генпрокуратурі України призводить до непрозорості законодавства, що своєю чергою веде до скорочення інвестиційних потоків.

«Адже якщо немає прозорості в законодавстві, то про які інвестиції може йти мова?» – відзначив президент AgroGeneration Джон Шморгун.

За його словами, зараз інвестори чекають парламентських виборів і об’єднання парламентаріїв у більшість для посиленої роботи і змін в Україні.

При цьому друге питання, яке має бути невідкладно вирішене, – це земельне: зняття мораторію на продаж землі сільгосппризначення, тобто відкриття ринку землі.

«Необхідно зняти мораторій, і я сподіваюся, що це станеться. Інвестори цього дуже чекають», – наголосив президент Джон Шморгун.

Він також зазначив, що допомагати Україні впроваджувати реформи повинні західні фахівці, які сприятимуть зміні системи.

Про важливість формування нової інвестиційної політики та її подальшого законодавчого втілення говорили зокрема директор Департаменту ентнонаціональної безпеки Юрій Марченко та голова правління Міжнародної асоціації переробників сільгосппродукції Ольга Кулакова.

«Україні потрібна не просто розробка окремого закону, а саме створення та прийняття Інвестиційного кодексу, який дозволить максимально гармонізувати інвестиційне законодавство», – зазначила Ольга Кулакова.

Саме Інвестиційний кодекс допоможе Україні мінімізувати наявні сьогодні перешкоди для надходження інвестицій, такі як:

  • низька оцінка інвестиційної привабливості України;
  • відсутність чітких «правил гри» для інвесторів;
  • відсутність рівноправності інвесторів і держави;
  • корупція на всіх рівнях влади і відсутність дієвих механізмів захисту прав інвесторів.

Як повідомляв Landlord, Джон Шморгун вважає, що пережити кризу в Україні аграріям буде значно простіше, аніж іншій економіці. Джон Шморгун був пілотом ВМС США, а зараз керує одним з найбільших агрохолдингів країни із земельним банком 110 000 га.

Земля   

Показати ще