Більше ніж виробник ЗЗР: яку наукову екосистему будує Ukravit

Віталій Ільченко — про новий R&D-центр, біотехнології, «зелену хімію», автоматизацію та вихід компанії на ринок як інвестора

У 2018 році Ukravit відкрив власний науково-дослідний інститут. Відтоді основний бізнес компанії — виробництво засобів захисту рослин — зріс більш ніж удвічі. Тепер Віталій Ільченко готує значно масштабніший крок: новий R&D-центр, що об’єднає хімію, біотехнології та можливість швидко доводити розробки від лабораторії до промислового виробництва, а інвестиції в розвиток цієї екосистеми вимірюватимуться сотнями мільйонів доларів.

Це ставка на економіку, в якій конкурентоспроможність українського агробізнесу визначатимуть уже не лише обсяги виробництва, а й власна наука, глибока переробка, автоматизація та здатність працювати за європейськими екологічними стандартами. В інтерв’ю Landlord засновник Ukravit розповів, як компанія готується стати одним із найсильніших наукових парків Європи, виходить на ринок як інвестор і які напрями вважає перспективними для повоєнної економіки України.

—  Під час нашої попередньої розмови для Landlord Ukravit був насамперед виробником засобів захисту рослин. Сьогодні це вже значно масштабніша компанія з кількома напрямами бізнесу. Що стало поштовхом до такої трансформації, і як Ви дійшли до цього рішення?

— Насправді я б не сказав б, що для нас це була кардинальна зміна бізнесу. Ми як були, так і залишаємося виробником засобів захисту рослин. Просто сьогодні цей бізнес став значно ширшим. У певний момент ми зрозуміли, що без власного R&D дуже складно рухатися вперед і масштабувати компанію. Саме тому у 2018 році відкрили власний науково-дослідний інститут Ukravit Institute.

Якщо порівняти бізнес на момент відкриття інституту і сьогодні, то лише за основним напрямом — засобами захисту рослин — ми виросли більш ніж удвічі. Це стало найкращим підтвердженням того, що ці інвестиції були абсолютно виправданими.

Але технології сьогодні розвиваються настільки швидко, що вже зараз ми розуміємо: можливостей інституту, який ми відкрили у 2018 році, недостатньо. Тому цього року ми запускаємо новий проєкт — будівництво нового науково-дослідного інституту. Плануємо розпочати його вже наступного року. Для нас це буде не просто нова лабораторія, а один із найсучасніших R&D-центрів у Європі, який відповідатиме найвищому рівню європейської науки.

— Якщо говорити мовою цифр, наскільки ці інвестиції виправдали себе з точки зору розвитку бізнесу? Яку практичну цінність вони дали компанії?

— Насамперед вони дали нам можливість значно глибше розбиратися у проблемах, з якими стикається аграрний бізнес, і набагато швидше на них реагувати.

Клімат сьогодні змінюється, з’являються нові хвороби та шкідники  і набувають резистентності існуючі, змінюється якість насіння. Дуже часто людина приходить в аграрний бізнес, купує підприємство, оцінює земельний банк, але при цьому не має достатнього розуміння, що саме варто вирощувати на цих полях, який обирати посівний матеріал і які ризики можуть виникнути ще до початку сезону.

Саме тому ми почали будувати систему комплексного супроводу. Вона включає аналіз ґрунтів, насіння, води, перевірку якості ЗЗР і добрив та виявлення причин можливих проблем ще до того, як вони вплинуть на врожай.

Наприклад, в Україні нерідко продають насіння, яке з тих чи інших причин не відповідає вимогам європейського ринку. Воно може бути зараженим або містити приховані проблеми, які проявляються вже після посіву. Аналогічна ситуація і з ґрунтами, де можуть накопичуватися та  лишатися діючі речовини препаратів із тривалим періодом розпаду. Для окремих культур це означає втрату значного потенціалу врожайності. А в аграрному бізнесі втрачений урожай — це фактично втрачений рік. Тому наше завдання — зробити результат максимально прогнозованим і керованим.

З одного боку, власний R&D-центр дозволив нам стати для клієнтів науковим партнером. З іншого — дав можливість набагато швидше реагувати на нові виклики. Ми накопичуємо величезний масив даних по всій Україні, аналізуємо їх, можемо прогнозувати розвиток окремих проблем і працювати на випередження.

Сьогодні в інституті на регулярній основі проводяться тисячі досліджень. Саме там створюються ефективні препарати, тестуються новітні формуляції, відпрацьовуються нові рішення, які потім виходять на ринок.

Наступний крок — новий науковий центр. Його концепція вже набагато ширша. Ми плануємо займатися не лише розробкою нових формуляцій, а й синтезом власних діючих речовин. Це для нас абсолютно новий рівень розвитку.

Крім того, ми хочемо суттєво розширити напрям аналітики. Новий центр дозволить проводити дослідження не лише для аграрної галузі, а й для інших галузей — аналізувати якість харчових, косметичних продуктів, лікарських засобів та багатьох інших зразків. Обладнання, яке ми плануємо встановити, дасть  можливість охопити максимально широкий спектр сфер. 

Окремий великий напрям — біотехнології. Новий інститут складатиметься з двох частин: одна спеціалізуватиметься на хімічних розробках, інша — на біотехнологічних.

Ми також хочемо побудувати відкриту екосистему для співпраці з міжнародними партнерами. Це можуть бути стартапи, окремі науковці чи дослідницькі команди, які створюють перспективний продукт. Ми хочемо дати їм можливість швидко масштабувати свої розробки, протестувати їх в Україні та вивести на ринок. У цьому ми бачимо наступний етап розвитку компанії — створювати не лише власні продукти, а й платформу для розвитку нових технологій міжнародного рівня.

— Як ці інвестиції відбилися на обсягах продажів, масштабуванні бізнесу або виході на нові ринки? Чи поки що це лише довгострокова інвестиція? 

— Насправді результат уже добре видно. Як я вже казав, з моменту відкриття R&D-центру у 2018 році наш основний бізнес із виробництва засобів захисту рослин зріс більш ніж удвічі. І ми продовжуємо зростати щороку. Але справа не лише у цифрах. Ці інвестиції суттєво підвищили рівень довіри до компанії. Аграрії приїжджають до нас, бачать власний науковий центр, бачать, що ми постійно інвестуємо у розвиток, і розуміють: перед ними не просто компанія, яка сьогодні продає один продукт, а завтра переключиться на інший напрям. Ми системно інвестуємо в майбутнє і будуємо бізнес на десятиліття вперед.

Саме тому для багатьох клієнтів ми стаємо не просто постачальником, а довгостроковим партнером. Я іноді порівнюю це з сімейним лікарем або сімейним агрономом. До нас можна звернутися практично в будь-який момент, отримати консультацію, швидко знайти причину проблеми, оперативно виїхати в поле і допомогти її вирішити.

Ця швидкість реакції, близькість до клієнта і високий рівень сервісу сьогодні стають нашою великою конкурентною перевагою. Мені здається, це схоже на те, як багато українців, поживши за кордоном, починають цінувати рівень українського сервісу. Ми прагнемо будувати саме такий підхід і в аграрному бізнесі.

— Скільки компанія інвестувала у створення Ukravit Institute та інші напрями, про які Ви розповідаєте? 

— Це вже десятки мільйонів доларів. З реалізацією нового наукового центру мова вже йтиме про інвестиції на рівні сотень мільйонів доларів.

— Наскільки стратегія розвитку Ukravit відповідає тим змінам, які сьогодні відбуваються в українському агросекторі?

— Агрохолдинги займають близько 15% у  структурі наших клієнтів. Це важливо для розуміння того, куди рухається весь ринок. Ми бачимо: того агробізнесу, який існував в Україні раніше, вже не буде. Європейський курс означає нові вимоги, нові обмеження, посилення екологічних стандартів. Усе це неминуче впливатиме на економіку агровиробництва і на рентабельність господарств.

Тому наш фокус сьогодні — створювати системи захисту рослин, які відповідатимуть європейським вимогам, але водночас залишатимуться доступними для українських аграріїв. Так, ці технології дорожчі. Але повністю перейти на європейські рішення сьогодні українські виробники просто не зможуть. Якщо в країнах ЄС це компенсується системою дотацій, то в Україні такого механізму немає. Ми хочемо залишатися українською компанією, яка працює за європейськими стандартами, але при цьому допомагає аграріям зберігати економіку виробництва. Для нас дуже важливо знайти цей баланс.

Є ще один фактор. Дуже швидко розвиваються країни Африки та Близького Сходу. Через декілька років вони стануть значно сильнішими конкурентами України на світовому аграрному ринку. Це означає, що розраховувати лише на збільшення обсягів виробництва вже не вийде. Аграріям доведеться уважніше підходити до вибору культур і шукати нові моделі розвитку. Хороший приклад — Бразилія. Вона не просто вирощує великі обсяги кукурудзи, а переробляє її на біоетанол. Значна частина транспорту в країні працює саме на цьому паливі. Це приклад того, як аграрна продукція може створювати додану вартість усередині країни, а не лише експортуватися як сировина. На мою думку, Україні також потрібно шукати подібні напрями розвитку.

— Українські аграрії поступово змінюють структуру посівів. Після логістичної кризи багато хто почав переходити на нішеві культури — льон, сою, соняшник, ягідні та інші напрями з кращою економікою. Наскільки це впливає на ваш бізнес? Адже вам також потрібно змінювати продуктовий портфель й заздалегідь розуміти, на які культури робити ставку.

— Так, це безпосередньо впливає і на нас. Наприклад, цього року суттєво зросли площі під соняшником, тому що він має менший логістичний обсяг і залишається досить рентабельною культурою. Те саме стосується сої. Якщо врахувати нинішню вартість пального, добрив та інших ресурсів, то пшениця і кукурудза вже не забезпечують тієї рентабельності, яку мали раніше. Ми як виробник повинні планувати на декілька років наперед. Для нас сезон уже завершився, і зараз ми фактично готуємося до сезону 2027 року. Виробництво вже формує плани, виходячи з того, як змінюється структура посівів. 

Цей рік показав, що окремі наші продукти опинилися в дефіциті саме через перерозподіл площ між культурами. Такі зміни потрібно прогнозувати заздалегідь, і ми постійно цим займаємося. Те саме стосується й нішевих напрямів. Наприклад, ягідництво поки що займає невеликі площі, але цей сегмент поступово зростає. Уже зараз ми разом із виробниками ягід працюємо над реєстрацією препаратів саме для цих культур. 

Ми уважно стежимо за тим, як змінюється структура виробництва, і вже сьогодні розробляємо продукти, які будуть потрібні ринку через кілька років. Загалом агровиробникам також потрібно дивитися вперед. Просто вирощувати пшеницю чи кукурудзу буде дедалі складніше з точки зору економіки. Африканські країни, де можна отримувати два, а подекуди й три врожаї на рік, поступово стають сильними конкурентами України. Тому змінюватиметься і структура культур, і технології, й вимоги до агровиробництва. І ми повинні бути до цього готові.

Водночас ми розуміємо, що довгостроково потрібно дивитися ширше, ніж лише на зміни структури посівів. Тому головний фокус наших інвестицій сьогодні — системи живлення рослин і виробництво мінеральних добрив. Україна щороку імпортує близько 5 млн тонн добрив, і ми бачимо в цьому величезний потенціал для розвитку. Захист рослин залишається надзвичайно важливим, але без якісного живлення неможливо отримати врожай. Саме тому ми впевнені, що цей напрям ще багато років залишатиметься одним із ключових для аграрного ринку.

— Наскільки європейські вимоги вже сьогодні впливають на Ukravit як на виробника? Чи бачите ви себе не лише постачальником для українських аграріїв, а й експортером власної продукції до Європи? І що для цього доводиться змінювати?

— Повномасштабна війна багато в чому прискорила ті зміни, до яких українські підприємства все одно прийшли б у процесі євроінтеграції. Наприклад, через руйнування енергетичної інфраструктури практично кожне велике виробництво зараз змушене ставати енергетично незалежним. Ми також інвестуємо в сонячну генерацію та системи накопичення електроенергії. По суті, це вже частина ESG-підходу, який є нормою для європейського ринку.

Другий напрям — безпечність продукції. Ми підбираємо системи захисту таким чином, щоб кінцева сільськогосподарська продукція відповідала сучасним вимогам безпеки. Це вже не просто питання якості препаратів, а комплексний підхід до всього виробничого процесу.

Ще один великий напрям, у який ми зараз інвестуємо, — це екологія та циркулярна економіка. Ми будуємо підприємство з переробки небезпечних відходів. Йдеться не лише про власні відходи компанії, а й про відходи, які утворюються в аграрному секторі загалом. Ми хочемо стати для агровиробників партнером, який допомагає вирішувати і виробничі, і екологічні питання.

Це досить широкий спектр відходів: тара з-під засобів захисту рослин, відпрацьовані мастила, протерміновані хімічні препарати та лікарські засоби, трансформаторні мастила, обладнання, що містить фреони, та інші складні відходи, які сьогодні практично ніде в Україні не переробляються відповідно до найвищих європейських стандартів. 

Ми — хіміки, і для нас це зрозуміла сфера. Тому хочемо розвивати напрям, який я називаю «зеленою хімією»: не просто утилізувати небезпечні відходи, а перетворювати їх на нові корисні продукти. 

Наприклад, зараз ми розробили технологію, яка дозволяє хімічним способом переробляти азбестовмісні відходи. В радянські часи з азбесту масово виробляли шифер, але згодом стало зрозуміло, що цей матеріал становить серйозну небезпеку для здоров’я. Ми знайшли спосіб повністю змінити його хімічну структуру за допомогою сірчаної та фосфорної кислот і перетворити небезпечні відходи на якісне мінеральне добриво. Тобто замість токсичних відходів отримати продукт, який приносить користь.

Я думаю, саме за такими прикладними технологіями — велике майбутнє. Штучний інтелект відкриває нові можливості для науки, але головне — використовувати їх для створення реальних рішень, які одночасно допомагають бізнесу й вирішують екологічні проблеми.

— Але де тут бізнес? Це важливо для екології, але як ця модель має заробляти?

— Нещодавно я був на великій екологічній конференції в Києві. Там багато говорили про те, що Україна взяла на себе зобов’язання створити два мільйони «зелених» робочих місць. І в мене виникло просте питання: за чий рахунок це буде реалізовано? Будь-який бізнес інвестує тоді, коли розуміє модель повернення вкладених коштів. Якщо такої моделі немає, масштабних інвестицій не буде. Сьогодні в Україні виробник або імпортер, який завозить, наприклад, електроніку, батареї чи електромобілі, практично не несе відповідальності за те, що відбувається з цією продукцією після завершення терміну експлуатації. А з часом вона стає відходами, які хтось має переробляти або безпечно утилізувати.

Тому, на мою думку, мають з’явитися зрозумілі правила гри. Наприклад, екологічний збір або інший механізм, за якого виробник чи імпортер бере участь у фінансуванні подальшої переробки своєї продукції. Це нормальна практика, яка вже працює в багатьох країнах. Україна зараз лише підходить до створення такої системи. Ми взяли на себе багато екологічних зобов’язань, і тепер потрібно визначити, як вони фінансуватимуться.

Поки що для нас цей напрям — швидше стратегічна інвестиція і певною мірою соціальний проєкт. Але я впевнений, що через декілька років, коли законодавство буде сформоване, а ринок — врегульований, це стане повноцінним і економічно ефективним бізнесом.

— Соціальна складова — це важливо. Але Ви все ж бізнесмен. Такі заводи коштують дуже дорого, тому очевидно, що Ви бачите в цьому й економічну перспективу. Інвестуєте власні кошти чи залучаєте партнерів?

— Ми реалізуємо цей проєкт у форматі співфінансування. Інвестуємо власні кошти й одночасно працюємо з міжнародними партнерами. До речі, вони дуже позитивно реагують на такі ініціативи, тому що це відповідає глобальним трендам.

Якщо говорити мовою бізнесу, ми вже зараз інвестуємо в інфраструктуру, яка буде потрібна Україні після завершення війни. Наслідків війни буде дуже багато, зокрема й екологічних. Ми хочемо бути готовими швидко їх ліквідовувати та переробляти ті відходи, які сьогодні накопичуються.

Я сподіваюся, що в цьому братимуть участь і міжнародні донори. Сьогодні велика проблема полягає в тому, що кошти на утилізацію часто зводяться фактично до вивезення відходів на полігон. По суті, проблема просто переміщується з одного місця в інше.

Ми хочемо створити сучасне, відкрите й показове підприємство, яке працюватиме за найвищими стандартами. Для міжнародних компаній це також питання репутації. Вони повинні бути впевнені, що їхні відходи справді безпечно переробляються, а не просто захоронюються.

Я переконаний, що з часом цей напрям стане повноцінним бізнесом зі зрозумілою економікою, коли ринок буде готовий платити за якісну утилізацію та переробку.

— Тобто це розрахунок на післявоєнну відбудову, коли в Україну прийдуть інвестиції, підвищаться стандарти, а у вас вже працюватиме інститут, який перетворює компанію з виробника препаратів на центр розробки нових рішень. З іншого боку — напрям переробки, який відповідає принципам циркулярної економіки й у перспективі може стати окремим прибутковим бізнесом, адже якісна утилізація стане обов’язковою вимогою ринку.

— Так, але цим усе не обмежується. У нас є ще один бізнес, де я також є співзасновником. Ми виробляємо компоненти для фармацевтичної галузі. І тут знову ключову роль відіграє інститут як ядро всієї екосистеми. Я бачу величезний потенціал розвитку в біотехнологіях, хімії, створенні нових продуктів. 

Окремий фокус — автоматизація виробництва. Наприклад, ми вже замовили гуманоїдного робота, який має надійти на початку наступного року. Замовлення зробили ще торік, але через високий попит зараз на них велика черга.

Ми хочемо протестувати його в різних процесах компанії. По суті, це працівник, який може працювати 24 години на добу, сім днів на тиждень. І це вже не питання моди чи технологічного хайпу. Це відповідь на реальність. Молодь дедалі менше хоче працювати на виробництві, особливо на окремих ділянках. Тому для нас використання таких технологій — це один зі способів забезпечити стабільну роботу підприємства в майбутньому.

— Багато керівників зараз говорять про інтеграцію штучного інтелекту в бізнес. Але це можуть бути зовсім різні речі: від ChatGPT, який допомагає написати маркетинговий текст до глибокої інтеграції у виробничі процеси та R&D. Як це працює у вас? Які рішення ви вже використовуєте? І хто цим займається?

— Ми переконані, що найкраще цим займаються внутрішні фахівці. Саме тому розвиваємо власну команду й використовуємо платні версії основних AI-асистентів. Штучний інтелект уже допомагає нам зменшувати кількість людських помилок. Він інтегрований в ERP-систему, що значно полегшує роботу бухгалтерії та фінансового департаменту. Активно використовуємо його і в R&D. Для наших хіміків це можливість суттєво скоротити час розробки нових продуктів, швидше аналізувати інформацію, знаходити потенційні рішення та прогнозувати можливі ризики.

Водночас дуже важливо не ставати повністю залежними від штучного інтелекту. Ми навчаємо співробітників працювати з ним, але так само вчимо критично оцінювати його відповіді. AI може запропонувати цікаву гіпотезу, але іноді впевнено помиляється. Якщо беззастережно йому довіряти, він здатен завести не туди. Тому остаточне рішення завжди має залишатися за людиною. При правильному використанні ефект дуже відчутний. Наприклад, AI вже автоматично веде протоколи наших нарад і готує їхні підсумки. Це вже стало обов’язковою частиною роботи.

Є й інші приклади. Раніше підготовка технічних матеріалів щодо нової діючої речовини займала у хіміка приблизно тиждень. Сьогодні AI формує якісний чернетковий документ за кілька годин. Фахівцю залишається тільки перевірити ключові моменти та допрацювати його. В  результаті завдання, яке раніше потребувало тижня роботи, сьогодні виконується буквально за дві години.

— У вас зараз дуже багато нових проєктів. Але практично всі керівники говорять про одну проблему — дефіцит кадрів. Частина сильних фахівців виїхала за кордон, знайти нових непросто. Як ви вирішуєте це питання? Де знаходите спеціалістів? І чи залучаєте до роботи тих, хто зараз перебуває за межами України?

— Так, ми вже працюємо в цьому напрямку. Є багато українських фахівців, які зараз живуть за кордоном і хочуть долучатися до цікавих проєктів. Ми поступово залучаємо їх, особливо до нових ініціатив.

Поки що не хочу детально розповідати про всі проєкти, які готуємо. Мені ближчий принцип: спочатку зробити, а вже потім показати результат. Думаю, про це поговоримо в нашому наступному інтерв’ю. Але для реалізації таких амбітних проєктів нам дійсно потрібні спеціалісти світового рівня. І частину з них ми бачимо саме серед українців, які зараз працюють у міжнародних компаніях за кордоном.

Що стосується команди в Україні, то ми продовжуємо зростати. Кількість співробітників щороку збільшується. Наш головний фокус — не лише пошук нових людей, а й розвиток тих, хто вже працює в компанії. Ми багато інвестуємо в навчання, допомагаємо команді освоювати сучасні інструменти й технології. Це дозволяє швидше підвищувати кваліфікацію людей і закривати частину кадрового дефіциту.

Звісно, це непростий перехідний період. Але я бачу світло в кінці тунелю. Якщо людина виростає всередині компанії, знає бізнес і поділяє наші цінності, це часто набагато цінніший спеціаліст ніж той, кого можна знайти на ринку. Найважливіше після цього — створити умови, щоб такі люди залишалися в команді.

— Складається враження, що за таких темпів розвитку конкурентів у вас скоро майже не залишиться.

— Конкуренція була, є і буде завжди. Інше питання, що реалізовувати настільки масштабні проєкти сьогодні стає дедалі складніше не лише в Україні, а й у Європі чи США.

Проблема глобальна. Молодь дедалі рідше обирає професії інженерів, хіміків, біологів чи науковців. Людей, які хочуть будувати кар’єру в цих сферах, стає менше. Тому для реалізації великих технологічних проєктів уже доводиться формувати міжнародні команди, залучаючи спеціалістів із різних країн і навіть континентів.

Для нас головне, що є сильне ядро команди, є бажання рухатися вперед і є люди, здатні реалізовувати такі проєкти. А необхідну міжнародну експертизу завжди можна залучити. Саме поєднання власної команди та найкращих зовнішніх спеціалістів і дозволяє реалізовувати амбітні ідеї.

— Нещодавно я спілкувалася з одним із провідних інвестиційних банкірів. Він сказав, що, попри війну, за останні три роки кількість M&A-угод в Україні суттєво зросла, особливо в агросекторі та суміжних галузях. Ви це відчуваєте? Чи розглядаєте зараз купівлю активів? Можливо, надходять пропозиції придбати вже вашу компанію?

— Ми також бачимо цю тенденцію. Зараз в Україні з’являється багато цікавих проєктів, які власники вже не можуть реалізувати самостійно. Хтось упирається в дефіцит кадрів, хтось — у нестачу фінансування чи інших ресурсів.

Тому ми постійно аналізуємо нові можливості й уже сьогодні розглядаємо проєкти, в які готові інвестувати. Але нас цікавить не класичне розширення земельного банку. Ми не плануємо ставати великим агровиробником у традиційному розумінні цього слова. Наш фокус — технологічні проєкти, глибока переробка, нові виробництва, складні інженерні рішення. Саме в таких напрямах ми бачимо найбільший потенціал для розвитку.

— Тобто сьогодні ви виходите на ринок уже як інвестор?

— Так. За останні роки в Україні акумулювався значний обсяг капіталу у компаній, які продовжували успішно працювати навіть під час війни. Частину цих коштів складно інвестувати за кордоном, але, чесно кажучи, не всі цього й прагнуть.

Ми — українська компанія з українськими засновниками. Для нас логічно інвестувати там, де ми добре розуміємо ринок, маємо доступ до сировини, знаємо регуляторне середовище й можемо ефективно керувати проєктами.

Крім того, я працюю в радах директорів Спілки українських підприємців та Федерації роботодавців України. Це середовище, де постійно спілкуєшся з підприємцями, бачиш, які проєкти вони реалізують, надихаєшся цими прикладами й сам знаходиш нові можливості для розвитку.

Не менш важливо, що тут нас добре знають банки. Вони розуміють наш бізнес, довіряють нам і готові фінансувати проєкти, з якими ми до них приходимо. Це також створює хороші умови для подальших інвестицій.

— Ви, безумовно, мислите стратегічно. Якщо зазирнути на п’ять років уперед, якою Ви бачите компанію? Що таке Ukravit у Вашому баченні майбутнього?

— Я бачу Ukravit одним із найсильніших наукових парків Європи. Екосистемою, в центрі якої — потужний R&D-центр із біотехнологічним і хімічним напрямами, здатний не лише створювати нові рішення, а й швидко масштабувати їх від лабораторії до промислового виробництва.

Сьогодні багато науковців роками працюють над своїми розробками. Їхні ідеї визнають, ними захоплюються, але дуже часто вони так і не доходять до реального продукту. Саме цей розрив ми хочемо закрити. 

Я хочу, щоб Ukravit  став партнером для науковців, який допомагає перетворювати фундаментальні дослідження на виробництво, а наукові ідеї — на продукти, що працюють на ринку.

По суті, ми хочемо створити екосистему можливостей. Я хочу, щоб Ukravit став місцем можливостей для науковців — не лише з України, а й з Європи та інших країн. Тут їхні ідеї зможуть значно швидше пройти шлях від теорії до реального виробництва.