Швеція вперше після Холодної війни відновлює стратегічні запаси зерна – чи є це сигналом зробити це іншим країнам? Які держави мають запас, а яким ще доведеться із цим попрацювати розбирався Landlord.
Швеція оголосила, що перші зернові запаси, які будуть використані у разі конфлікту чи кризи в Європі, будуть створені на півночі країни. Стокгольм виділив у бюджеті 2026 року інвестиції у розмірі 575 млн крон (близько 52 млн євро) на створення цих резервів, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок контрактів між державою та бізнесом. Багато міжнародних аналітиків та ЗМІ наголошують, на тому, що Швеція відмовилася від подібних стратегічних запасів після закінчення Холодної війни, і їхнє відновлення є символом зміни епох у сфері безпеки.
Створення стратегічних зернових резервів є частиною ширшої ініціативи Швеції, спрямованої на відновлення та посилення тотальної оборони (Totalförsvaret) – комплексної системи, що охоплює військову та цивільну складові для захисту країни.
Ключова роль цих запасів – забезпечити населення продовольством у разі, якщо ланцюги постачання будуть порушені через конфлікт, окупацію або кризу.
Цитата Міністра цивільної оборони Карла-Оскара Боліна підкреслює цю мету: «Не випадково саме тут на півночі країни робляться перші кроки по створенню резервних запасів зерна. В основі цього лежить ідея забезпечення населення продовольством навіть у важкі часи».
Запаси розміщуються в чотирьох північних ленах, які мають «стратегічне військове значення» і можуть бути ізольовані або відрізані в разі конфлікту, що робить продовольчу самодостатність у цих регіонах критичною для виживання.
Стратегічні резерви не обмежуються лише кінцевим продуктом (зерном). У бюджеті на 2026 рік передбачено кошти на створення запасів «вхідних товарів для сільського господарства».
Водночас міністр сільського господарства Петера Кулльгрена зазначив: «Ціль – мати стратегічні запаси по всій країні: як зерно для їжі, так і ресурси для підтримки внутрішнього виробництва». Це означає, що система цивільної оборони передбачає не лише роздачу готового продовольства, але й забезпечення фермерів необхідними ресурсами (наприклад, насінням, добривами, пальним) для продовження виробництва харчів навіть під час кризи.
При цьому планується використання механізму так званих «ротаційних запасів» (коли держава закуповує зерно у бізнесу та платить за його постійне оновлення) є інтеграцією приватного сектору у загальнодержавну оборонну систему. Цей метод забезпечує постійну свіжість і доступність зерна, а також зменшує потребу держави в утриманні власних величезних складських потужностей, використовуючи вже існуючу інфраструктуру бізнесу для цілей оборони. Відповідальність за управління запасами покладено на Шведську сільськогосподарську раду (Jordbruksverket), що підкреслює їхню чітку роль у загальному плані реагування на надзвичайні ситуації.
Стратегічні запаси світу
Стратегічні запаси зерна та інших ключових продуктів харчування, призначені для використання у разі війни, пандемії чи великих природних катастроф, історично існували в багатьох країнах.Після Холодної війни багато європейських країн, як і уже згадувала вище Швеція, відмовилися від них, але в останні роки спостерігається тенденція до їхнього відновлення.
Так зокрема Норвегія, як і Швеція, відмовилася від своїх резервів у 2003 році, але активно їх відновлює. Планується, що до 2029 року буде накопичено близько 82,5 тисячі тонн зерна, чого, за оцінками, вистачить для забезпечення 5,6-мільйонного населення країни протягом трьох місяців. При цьому використовується схожий зі шведським механізм: уряд підписав угоди з приватними компаніями про зберігання зерна на їхніх об’єктах.
Інший приклад Фінляндія, яка є однією з небагатьох європейських країн, яка ніколи повністю не ліквідовувала свої стратегічні резерви. Країна десятиліттями підтримує запаси, демонструючи стійкий підхід до цивільної оборони. Резерви включають не лише зерно, а й нафтопродукти та інші критично важливі товари. Відповідно до урядових рішень, Фінляндія підтримує запаси зерна, що відповідають щонайменше 6 місяцям середнього споживання населення.
У зв’язку зі складною глобальною ситуацією, ризиком пандемій та ситуацією з безпекою і зокрема війною в Україні, Фінляндія прийняла рішення збільшити стратегічні запаси зерна. Додаткова закупівля збільшила загальний обсяг стратегічних запасів зернових до рівня, що відповідає приблизно 8,5 місяцям або навіть 9 місяцям нормального споживання.
Сусідня з Україною Польща теж не пасе задніх. Країна має Агентство державних резервів і завжди зберігала стратегічні запаси продовольства, включно із зерном, протягом десятиліть. Обсяги зерна не розголошуються, але директор Агентства стратегічних резервів Агнешка Богуцька заявила, що “ми ніколи не мали таких великих стратегічних запасів зерна, як сьогодні”.
Китай є, ймовірно, найбільшим у світі накопичувачем стратегічних запасів продовольства (зокрема рису та пшениці), а також енергетичних і сировинних ресурсів.У 2025 році Китай збільшив бюджет на створення запасів зерна, харчових олій та інших сільськогосподарських товарів на 6,1% порівняно з попереднім роком, що підкреслює пріоритет цих резервів. Хоча офіційної інформації щодо запасів ця держава не публікує, відомо, що кінця 2024 року загальна ємність стандартних складів для зберігання зерна в Китаї мала перевищити 700 млн тонн, що свідчить на величезний потенціал для зберігання стратегічних резервів.
При цьому, згідно із даними світових аналітиків, ця цифра на 36% більша, ніж десять років тому, що демонструє постійні інвестиції в інфраструктуру зберігання. Також Китай регулярно прагне збільшення внутрішнього виробництва зерна. У 2024 році виробництво зерна в КНР досягло рекордного рівня – 706,5 млн тонн.
Індія підтримує величезні державні запаси продовольчого зерна (пшениці та рису) через свою Продовольчу корпорацію Індії (FCI). При цьому офіційний запас може сягати понад 77,7 млн тонн зерна, що значно перевищує необхідні буферні норми. сільськогосподарському році 2024-2025 виробництво зерна в Індії досягло рекордних 353.96 млн. тонн. Зокрема, виробництво рису оцінюється в 149.1 млн. тонн, а пшениці – в 117.5 млн. тонн (також рекордні показники).
Цікаво, що за офіційними даними США не мають єдиного великого резерву зерна на кшталт “стратегічного продовольчого резерву”, але підтримують Стратегічний нафтовий резерв (SPR) та можуть використовувати федеральні запаси деяких товарів, або ж покладаються на величезні комерційні потужності та експортний потенціал для забезпечення внутрішнього ринку.
Згідно з останніми оцінками Міністерства сільського господарства США (USDA) загальні комерційні запаси зерна у США дійсно досягли чотирирічного максимуму.
Запаси кукурудзи становили 1,76 мільярда бушелів, що орієнтовно дорівнює 44,7 мільйона тонн (це на 29% більше, ніж роком раніше). Запаси були оцінені у 1,986 мільярда бушелів, що становить приблизно 54 мільйона тонн. (збільшення на 12% порівняно з минулим роком), що стосується сої, то запаси старого врожаю становили 0.342 мільярда бушелів, що приблизно дорівнює 9,3 мільйона тонн.
Всесвітнє сховище насіння
Не слід забувати і про ще один, стратегічно важливий об’єкт, і на цей раз не для конкретної країни, а для продовольчої безпеки світу загалом. Йдеться про Всесвітнє сховище насіння (Svalbard Global Seed Vault), відоме також «Сховище Судного дня», функціонує як резервний «сейф» для зразків насіння основних сільськогосподарських культур з усього світу. Станом на 2025 рік, воно продовжує активно поповнюватися, особливо з регіонів, що страждають від конфліктів та зміни клімату.
Знаходиться воно на арктичний архіпелаг Шпіцберген (Свальбард) у Норвегії, за 1300 км на північ від Полярного кола. Насіння зберігається глибоко в скелі, захищене вічною мерзлотою, при постійній температурі -18 градусів за Цельсією. Станом на червень 2025 року сховище зберігає понад 1,35 мільйона зразків, що представляють генетичне розмаїття рослин за 13 000 років історії сільського господарства. Протягом 2025 року сховище отримало кілька значних депозитів. Наприклад, у лютому 2025 року було депоновано понад 12 000 зразків від 22 банків, включаючи понад 2 000 зразків, врятованих із національного генбанку Судану на тлі громадянської війни. Цікаво також, що станом на 2020 рік (та актуально на 2025 р.) у сховищі зберігається понад 2 тис зразків насіння з України. Ці зразки слугують «дублікатами» для Національного центру генетичних ресурсів рослин України.
