Як загострення на Близькому Сході впливає на собівартість агробізнесу

Енергетична турбулентність на Близькому Сході швидко транслюється у витрати агросектору — від дизеля для техніки до вартості мінеральних добрив і світової логістики зерна.

 Нове загострення на Близькому Сході починає відчутно впливати не лише на енергетичні ринки, а й на економіку світового агробізнесу. Після атак на енергетичну інфраструктуру та загострення ситуації навколо Ірану ціни на нафту різко пішли вгору. За даними Reuters, котирування Brent піднімалися до $81,40 за барель, а американська WTI — до $74,56, що стало найвищими рівнями з початку року. Пізніше, як повідомляло Financial Times, ціни на Brent короткочасно перевищували $92 за барель на тлі побоювань щодо перебоїв постачання енергоносіїв із регіону.

Головним фактором напруження ринку став Ормузький пролив — один із ключових вузлів глобальної торгівлі енергоносіями. За оцінками аналітиків, через нього проходить близько 20% світових поставок нафти і значна частина торгівлі газом. Будь-які перебої судноплавства в цьому регіоні одразу закладаються у світові ціни на енергоносії, що і сталося після новин про атаки та загрозу блокування транспортних маршрутів.

Нафта, дизель і добрива: як енергетичні шоки переходять у собівартість врожаю

Для аграрного сектору зростання цін на нафту має прямі економічні наслідки. Сільське господарство залишається однією з найбільш енергоємних галузей, тому подорожчання енергоносіїв швидко передається через кілька ключових каналів: дизельне паливо, логістику та мінеральні добрива. Британська аналітична служба AHDB зазначає, що саме паливо та добрива є головними складовими витрат, які реагують на енергетичні шоки.

Додатковий ризик пов’язаний із постачанням добрив. Як повідомляє Reuters, через Ормузький пролив проходить близько третини світової торгівлі добривами. Загострення ситуації в регіоні вже призвело до перебоїв у поставках окремих компонентів — зокрема аміаку, карбаміду та сірки, які є ключовими елементами виробництва азотних добрив. За оцінками аналітиків, ціни на деякі види добрив почали зростати саме напередодні весняної посівної кампанії у Північній півкулі.

У світовому масштабі це означає насамперед тиск на рентабельність агровиробництва. За оцінками Financial Times, у структурі витрат аграрного виробництва мінеральні добрива можуть становити до чверті собівартості врожаю. Тому будь-яке зростання цін на енергоносії автоматично підвищує витрати фермерів, навіть якщо ціни на зерно або олійні культури залишаються стабільними.

Для України вплив таких змін може бути навіть швидшим. Український ринок пального майже повністю залежить від імпорту, тому коливання світових цін на нафту оперативно відображаються на вартості дизеля. За даними Reuters із посиланням на консалтингову групу А-95, на тлі новин про ризики постачання з Перської затоки ціни на пальне в Україні зросли приблизно на 5% лише за два дні. Аналітики прогнозували, що дизель може подорожчати ще на 2–3 гривні за літр.

Профільні аграрні медіа фіксували ще більш різку динаміку. За даними GrainTrade, середня ціна дизельного пального за один тиждень піднялася на 14,7%, або на 9,11 гривні за літр. При цьому європейські ф’ючерси на дизель демонстрували ще швидше зростання, ніж самі нафтові котирування.

Чому український агросектор реагує швидше, ніж світовий

Особливо чутливою ця ситуація стала для українських аграріїв через календарний фактор. Стрибок цін на паливо припав саме на активну фазу весняної польової кампанії. Як зазначають галузеві аналітики, подорожчання дизеля, добрив і логістики змушує аграріїв переглядати структуру витрат, технології вирощування та навіть набір культур.

Водночас енергетичний шок не завжди означає автоматичне зростання доходів агросектору. Наприклад, українські ринки олійних культур реагують на подорожчання нафти набагато слабше, ніж очікує ринок. За даними Latifundist із посиланням на трейдерів, навіть на тлі конфлікту навколо Ірану ціни на соняшникову олію в українських портах зросли лише приблизно на $5 за тонну, і головною причиною стало подорожчання фрахту, а не зміна попиту.

Водночас певні сегменти аграрного ринку можуть отримувати непрямі вигоди від енергетичних коливань. Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) повідомляла, що світовий індекс рослинних олій у лютому зріс на 3,3% і досяг найвищого рівня з середини 2022 року. Частково це пов’язано із зростанням попиту на біопаливо, який традиційно посилюється на фоні дорожчої нафти.

У підсумку нинішнє загострення на Близькому Сході формує для аграрного сектору складну економічну ситуацію. З одного боку, дорожча нафта підвищує витрати на пальне, добрива та логістику. З іншого — ціни на аграрну продукцію не завжди зростають такими ж темпами. Для України, де агросектор залишається одним із ключових драйверів експорту, це означає, що енергетичні коливання можуть впливати на економіку врожаю значно сильніше, ніж на самі обсяги виробництва.

Глобальний ефект: енергетичні конфлікти часто закінчуються продовольчою інфляцією

У ширшому глобальному контексті енергетичні потрясіння можуть мати ще один довгостроковий ефект — зміну структури світового аграрного виробництва. Аналітики Світового банку зазначають, що подорожчання енергоносіїв традиційно запускає хвилю продовольчої інфляції, оскільки витрати на паливо, добрива та транспортування складають значну частину собівартості виробництва продуктів харчування.

За оцінками Світового банку, під час попередніх енергетичних шоків до 30–40% зростання світових цін на продовольство було прямо або опосередковано пов’язане саме з подорожчанням енергії та добрив.

Для країн із потужним аграрним сектором, таких як Україна, це означає подвійний ефект. З одного боку, дорожчі ресурси підвищують витрати виробництва. З іншого — у разі затяжного енергетичного конфлікту світові ціни на продовольство можуть поступово зростати, що частково компенсуватиме цей тиск.