Текст: Петро Романюк, к. с-г. н., провідний науковий співробітник Інституту землеробства НААН
У зерновому клині України понад 40% посівних площ займають озимі колосові культури. Серед них провідне місце в усіх кліматичних зонах належить озимій пшениці, менші площі займають озимі жито, ячмінь і тритикале. Існує безліч технологій вирощування цих культур. Їх головне завдання — максимально реалізувати потенційну продуктивність культури, забезпечивши оптимальні умови їх вирощування на всіх етапах розвитку. Технології передбачають цілий комплекс робіт: від розміщення після кращих попередників і використання інтенсивних сортів, застосування добрив та інтегрованої системи захисту рослин — до дотримання високої технологічної дисципліни механізаторів при виконанні всіх технологічних операцій і організації агробіологічного контролю за станом і розвитком рослин на основних етапах органогенезу. Через тенденцію коливань погодно-кліматичних умов технологічні процеси обраної технології змінюються. За спостереженнями науковців Інституту землеробства НААН та багатьох дослідних установ, частка впливу погодних умов становить до 30%. У спрощених варіантах технології вона збільшується до 40%. У роки з екстремальними погодними умовами вплив природного чинника на продуктивність культур зростає до 70%, а в окремі роки може повністю вирішувати обсяг і якість майбутнього врожаю.
У цьому контексті аграріям варто розглянути науково обґрунтовані зміни технологічних заходів, оскільки їх застосування забезпечить отримання високого врожаю якісного зерна і дещо нівелює негативну дію погодних факторів.
ОЗИМІ КУЛЬТУРИ У СІВОЗМІНІ
Структура посівних лісостепу та Полісся не дозволяє розмістити всі посіви озимих культур у 2018 році після кращих попередників. Одна з причин — занепад розвитку тваринництва серед населення, що призвело майже до відсутності посівів багаторічних і однорічних трав. З іншого боку, ринкові умови виробництва сільгосппродукції сприяли зменшенню посівів гороху та збільшенню — сої та ріпака, у яких тривалий вегетаційний період, що не дозволяє після їх збирання провести посів озимих культур в оптимальні строки. Усе це зумовило розміщення посівів озимих культур на значних площах після гірших попередників, таких як ярі та озимі зернові, ріпак, кукурудза на зерно ранніх строків збирання, цукрові буряки і навіть соняшник. У результаті — зниження врожайності та якості зерна, значне збільшення технологічних операцій, необхідних для вирощування озимих культур, і здорожчання кінцевої продукції. Натомість правильне розміщення культур у сівозміні, за даними науковців Інституту землеробства, дозволяє збільшити їх урожайність на 15–20%. У лісостеповій зоні високі та порівняно стабільні врожаї озимим зерновим культурам забезпечують розміщення їх після багаторічних трав на один укіс, а в умовах достатнього зволоження — на два укоси, однорічних трав і кукурудзи на зелений корм, гороху на зерно, ранньої картоплі та кукурудзи на силос ранніх строків збирання. Добрим попередником для озимих зернових культур у цій зоні є сидеральний пар або ріпак ярий. За 2006–2010 роки вирощування після сидерального пару забезпечило в середньому отримання урожайності: пшениці озимої 7,72 т/ га, тритикале озимого 8,59 т/га і жита озимого — 6,53 т/га, а в найбільш сприятливі 2007 і 2009 роки — 10 т/га і більше пшениці та 10–11 т/га тритикале. Задовільним попередником озимих культур є гречка ранньостиглих сортів широкорядного способу сівби. Натомість помітно знижується урожайність пшениці озимої у повторних посівах та після ячменю. Жито озиме в лісостеповій зоні займає незначні площі. Оскільки воно менш вибагливе до попередників, ніж пшениця, його розміщують переважно після кукурудзи на силос і картоплі, рідше — вівса, гречки та пшениці озимої. Хоча жито забезпечує високі врожаї й після попередників, які рекомендуються для пшениці озимої. У поліській зоні стабільні врожаї озимих культур одержують після люпину на силос, багаторічних трав на два укоси, ранньої картоплі, однорічних трав і льону. Високі врожаї зерна озимі культури забезпечують також після удобрених кукурудзи на силос і середньостиглих сортів картоплі, але за умов чіткого дотримання технології вирощування. У повторних посівах, а також після ячменю продуктивність озимих культур істотно знижується. Для жита у цій зоні добрими і рівнозначними попередниками є люпин на силос, удобрені картопля ранньої середньостиглих сортів, кукурудза на силос та люпин на зерно. На зв’язних ґрунтах допустиме розміщення жита після вівса, ячменю і пшениці озимої.
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОБРОБІТКУ
Погодні умови весни та літа 2018 року сприяли накопиченню достатньої кількості продуктивної вологи: у метровому шарі ґрунту на темно-сірих та сірих ґрунтах — близько 190 мм, а на опідзолених чорноземах — близько 220 мм. Цієї кількості достатньо, аби отримати дружні сходи озимих зернових культур. Але до посіву озимини ще близько місяця. І, як доводить досвід кількох попередніх років, імовірність випадання оптимальної кількості опадів у період посіву озимих зернових культур у лісостепу низька, а у північно-східному та східному регіонах дуже низька. Саме ця інформація вимагає звернути особливу увагу на проведення такого обробітку ґрунту, який забезпечив би максимальне збереження і накопичення продуктивної вологи до посіву озимих. Існує низка обов’язкових заходів такого основного обробітку ґрунту. Серед них — післязбиральне лущення полів на глибину від 5–6 до 8–10 см дисковими знаряддями або важкими культиваторами в єдиному технологічному циклі зі збиральними роботами з мінімальним, у декілька годин, розривом у часі між звільненням поля від попередника і наступним обробітком. Наступний обробіток краще проводити через 10–14 днів після лущення з одночасним вирівнюванням та ущільненням поверхні ґрунту в агрегаті. Поле варто довести до посівного стану в єдиному технологічному циклі з основним обробітком незалежно від способу і глибини його проведення. Коли це неможливо здійснити застосуванням багатоопераційного агрегату, проводиться культивація з ущільненням поверхні поля, яке в цей період є основним заходом збереження вологи.
Тип знаряддя для обробітку ґрунту та його параметри аграрії вибирають з урахуванням фізико-механічних властивостей стану ґрунту та технології обробітку, яку використовують. Витрати пального на допоміжну операцію — лущення, будуть компенсовані тим, що наступні операції — дискування, плоскорізний або чизельний обробіток — агрегати виконають зі зменшеною на 5–7% витратою пального і кращим кришенням ґрунту. Нульовий обробіток ґрунту, або пряма сівба у системі землеробства зони лісостепу може бути ефективно задіяна після попередників, що звільняють поле близько до оптимальних строків сівби або навіть дещо пізніше. Якщо поле звільнено задовго до сівби — за місяць чи півтора, необхідно внести гербіциди суцільної дії, що нівелює економічні та організаційні переваги такого технологічного заходу. Особливо ефективний такий обробіток ґрунту під посів озимих зернових культур при недостатній кількості вологи. Певним обмежувальним чинником для широкого застосування технологій нульового обробітку є значна вартість посівної техніки.
ВАЖЛИВІСТЬ УДОБРЕННЯ
Запланований урожай зернових культур гарантовано можна одержати за умов дотримання чіткої системи удобрення. Воно передбачає основне, передпосівне внесення мінеральних добрив та підживлення азотними туками. Мінеральні добрива залишаються найвагомішим фактором підвищення врожайності та якості зерна озимих зернових культур. Фосфорні та калійні добрива під озимі культури вносять під основний обробіток ґрунту, або під передпосівну культивацію. Частину їх можна вносити локально, одночасно із сівбою, але доза їх при цьому не повинна перевищувати 15–20 кг/га діючих речовин. Недостатню ФОТО кількість фосфорно-калійних добрив внесених з осені, неможливо компенсувати підживленнями у весняний період. Азотні добрива під озимі культури ефективніше вносити роздрібнено у весняно-літній період. Перед сівбою азотні добрива в дозах 25–30 кг/га вносять лише на ґрунтах, малозабезпечених елементами живлення, та за умов, наведених у таблиці. Дози та види добрив залежать від вибраної технології вирощування озимих зернових культур. Крім макродобрив під озимі зернові культури можливе застосування мікродобрив, різних селектованих штамів бактерій, стимуляторів росту тощо. Їх застосування потрібно розглядати як доповнення до основного удобрення. Якщо культурам бракуватиме азоту, фосфору та калію, не слід чекати великої прибавки врожаю озимих зернових культур від вищеперерахованих препаратів.
НЕ ЗАБЛУКАТИ СЕРЕД СОРТІВ
Правильно вибрати сорт озимих зернових культур з майже 600 зареєстрованих в Україні дуже важко. Багато хто з господарників вирішують цю проблему, роблячи пробні посіви багатьох сортів на невеликих ділянках для визначення кращих. Однак отримані результати не досить коректні, оскільки методично правильно закласти дослід не кожному під силу.
Аби краще використати екологічні умови та різноманітний агротехнічний фон, особливо попередників, аграріям доцільно вирощувати не більше трьохчотирьох сортів кожної з озимих зернових культур, які істотно різняться за тривалістю вегетації та реакцією на елементи агротехніки. Перевагу в цьому відношенні слід надавати тим сортам, які менше уражуються хворобами і стійкіші до стресових умов перезимівлі, вилягання, негативної дії бур’янів і формують якісне зерно. Щоб отримати гарантований урожай високоякісного зерна, потрібно не менше 70–75% посівів озимих зернових культур посіяти перевіреними у наукових закладах та виробництві сортами, які пройшли всебічну виробничу перевірку. На решті площ можна розширювати посіви нових сортів. Для умов лісостепу при підборі сортів озимих зернових культур під урожай 2019 року необхідно враховувати зимостійкість, тривалість вегетаційного періоду, стійкість проти вилягання та хвороб, посухостійкість, стабільність продуктивності за різних умов вирощування, генетично обумовлену якість зерна, стійкість до осипання та проростання зерна в колосі. Для умов Полісся сорти озимих зернових культур підбирають за такими ознаками, як зимостійкість, стійкість проти підвищеної кислотності ґрунту, ураження бурою іржею, септоріозом, кореневими гнилями та сніговою пліснявою.
ПШЕНИЦЯ
Згідно з вимогами до умов вирощування та генетичним потенціалом, сорти озимої пшениці, поширені в Україні, можна віднести до трьох типів:
- Високоінтенсивний та інтенсивний типи мають високий потенціал продуктивності понад 10 т/га і високоякісне зерно. Вони стійкі проти основних хвороб, із середнім або добрим рівнем зимостійкості й посухостійкості, високостійкі до вилягання, але мають дещо нижчі адаптивні властивості. Краще ростуть на високих агрофонах, після добрих попередників і в сприятливих умовах, тому їх доцільно вирощувати за інтенсивними технологіями. Сорти інтенсивного типу: Ятрань 60, Селянка, Харус, Колумбія, Артеміда, Бенефіс, Ремеслівна, Смуглянка, Фаворитка, Володарка, Ліона, Сонечко, Золотоколоса, Землячка одеська, Батько, Вдала, Супутниця, Либідь, Заможність, Литанівка, Бунчук, Годувальниця одеська, Благодарка одеська, Славна, Ужинок, Заграва одеська, Чорнява, Акратос, Нива Київщини, Іришка, Пошана, Прима, Українка одеська, Турунчук та інші.
- Сорти універсального або проміжного типу стійкіші до несприятливих умов середовища, мають кращі адаптивні властивості та здатні формувати врожайність близько 10 т/га і, що дуже важливо, забезпечувати високий нижній поріг урожайності за несприятливих і навіть екстремальних умов. Ці сорти також добре реагують на високі агрофони й внесення добрив, але, на відміну від високоінтенсивних, вони менш вимогливі до попередників. Універсальні сорти: Перлина лісостепу, Крижинка, Херсонська безоста, Веста, Повага, Подолянка, Сніжана, Переяславка, Василина, Веснянка, Дальницька, Добірна, Єрмак, Побєда 50, Столична, Богдана, Писанка, Господиня, Астет, Апогей, Снігурка, Скарбниця, Антонівка, Єдність, Вінничанка, Лісова пісня, Трипільська, Косовиця, Отаман, Гордовита, Ареал ювілейний, Істина одеська, Епоха одеська, Жайвір, Сагайдак, Вільшана, Яворина, Поверна, Златоглава, Вдала, Золотоколоса. Заграва одеська, Служниця одеська, Солоха, Волошкова, Колос Миронівщини.
- Сорти напівінтенсивного типу мають високу агроекологічну пластичність, морозо- й зимостійкі. У них добра регенераційна здатність після перезимівлі; завдяки максимально виявленим адаптивним властивостям вони переважають над сортами попередніх типів за урожайністю та її стабільністю в разі розміщення після непарових і задовільних попередників та за екстремальних умов. Однак у разі розміщення на високих агрофонах, після парових попередників і в сприятливих умовах зволоження вони через схильність до вилягання за рівнем продуктивності поступаються інтенсивним та універсальним сортам. Сорти напівінтенсивного типу: Одеська 267, Коломак 3, Київська 8, Миронівська 66, Харківська 105, Копилівчанка, Елегія, Диканька, Донський сюрприз, Поліська 90 та інші.
ЖИТО І ТРИТИКАЛЕ
У виборі тритикале озимого перевагу потрібно надавати сортам, які здатні реалізувати свій генетичний потенціал урожайності та якості зерна завдяки наявності еволюційно обумовлених генетичних механізмів адаптації до кліматичних умов різних регіонів України. Кращими сортами тритикале озимого за урожайністю, отриманою в 2018 році в умовах Київщини, були АДМ 11, Поліський 7, Ратне, Мольфар, Раритет, Харроза, Гарне, Славетне, Амур та інші.
Сортовий склад жита озимого представлений диплоїдною та тетраплоїдною групами сортів. Ці групи відрізняються між собою показниками біологічної та господарської цінності. У диплоїдних сортів краще розвинена коренева система, вони стійкіші до вимерзання і випрівання, і тому їх необхідно висівати на Поліссі, а також в північній і східній частині лісостепу, де погодні умови суворіші. Тетраплоїдні сорти жита озимого потрібно висівати в західній частині лісостепу, оскільки перезимівля тут менш складна. Останнім часом в Україні почали широко висівати і гібриди жита озимого. Характерна особливість гібридів — їх висока здатність до пагоноутворення. Вони низькорослі та, як правило, стійкі до вилягання. Через це урожайність гібридів при дотриманні всіх норм агротехніки дещо вища за диплоїдні та тетраплоїдні сорти. Кращі із сортів озимого жита, що пропонуються сільгоспвиробнику під урожай 2019 року: Боротьба, Інтенсивне 99, Харківське 98, Хасто, Сіверське, Клич, Пам’ять Худоєрко, перші вітчизняні гібриди Первісток F1, Юр’ївець F1, Слобожанець F1, Харлей F1, Синтетик 38, Хлібне, Дозор, Забава. Високу урожайність мають іноземні сорти Пікассо, Аскарі. Посіви озимого жита і тритикале слід розширити на Поліссі та в західних і центральних регіонах лісостепу після відносно гірших попередників — злакові трави, кукурудза на силос, стерньові, та на менш родючих ґрунтах, де виростити високий врожай високоякісного зерна пшениці озимої без додаткових затрат на удобрення практично неможливо.
ЯЧМІНЬ
Озимий ячмінь традиційно вирощувався на площі 300 000–450 000 га. Однак останніми роками зими в Україні стали теплішими, а селекціонери створили більш зимостійкі сорти. Тому намітилася тенденція до розширення посівних площ під цією культурою. При підборі сортів ячменю озимого перевагу потрібно надавати сортам, які найкраще пристосовані до регіональних умов вирощування, з високою продуктивністю, зимостійкістю, посухостійкістю, стійкістю до вилягання та хвороб. Обов’язковою умовою є використання одного-двох ранньостиглих сортів, які краще пристосовані до посушливих умов, ефективніше використовують вологу з ґрунту, накопичену в осінньозимовий період, і менше зазнають впливу суховіїв, які часто спостерігаються наприкінці червня — на початку липня. Використання скоростиглих сортів ячменю озимого також скорочує строки збирання врожаю та його втрати. До типово озимих сортів миронівської селекції належать Миронівський 87, Паллідум 77 та Борисфен. Слід окремо виділити групу дворучок, біологічною особливістю яких є те, що восени вони пізніше закінчують вегетацію порівняно з типово озимими сортами, а навесні раніше її відновлюють. Сорти-дворучки миронівської селекції: Ковчег, Сейм, Тутанхамон, Зубен. Серед сортів ячменю озимого інших науково-дослідних установ окремо слід виділити сорти селекції Селекційно-генетичного інституту — Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН: Достойний, Основа, Зимовий, Снігова королева, Буревій, Росава, Академічний, Абориген та інші, які у більшості рекомендовані для всіх природно-економічних зон вирощування. Сучасні сорти ячменю озимого здатні в умовах виробництва забезпечити врожайність зерна 8–9 т/га.
ПІДГОТОВКА НАСІННЯ ДО СІВБИ
Найвідповідальнішим заходом будь-якої технології вирощування озимих зернових культур є підготовка насіння. Особливо це важливо у поточному році, коли проливні дощі, що спостерігалися майже по всій території лісостепу та Полісся, не дали можливості вчасно зібрати урожай, через що у багатьох районах вирощування озимих зерно попроростало на кореню. Таке насіння, як правило, низькоконденсаційне. Зокрема, схожість насіння пшениці озимої в регіоні Київської області становить близько 94%, жита озимого — близько 90%. Подібний стан речей, за рідким винятком, і в інших областях та регіонах лісостепу та Полісся. Крім того, насіння озимих зернових з тієї ж причині уражене багатьма мікроорганізмами, як паразитами, так і сапрофітами. Таким чином, підготовка насіння до посіву озимих зернових культур в умовах 2018 року набуває особливого значення. Очищенням і сортуванням слід довести вирівнювання насіння та збільшення його маси. Маса 1000 зерен повинна бути не менше 42 г для пшениці озимої та тритикале озимого та 32 г — диплоїдного жита. Протруювання — обов’язковий профілактичний захід підготовки насіння до сівби. Втрати врожаю від хвороб внаслідок використання для сівби непротруєного насіння за вартістю в десятки разів перевищують кошти, заощаджені таким чином у передпосівний період. Протруювання насіння проводять одним із рекомендованих препаратів, що ввійшли до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні в 2018 році. Протруюванням досягається знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції та внутрішньої, захист проростаючого насіння та проростків від ураження у ґрунті збудниками стеблової та карликової сажок, кореневих гнилей, підвищення польової схожості. Крім того, протруйники з широким спектром дії забезпечують захист сходів від таких небезпечних хвороб, як борошниста роса, іржа, септоріоз, та інших плямистостей. Боротися проти цих хвороб досить вдало можна, протруюючи насіння препаратами, які містять трикомпонентну діючу речовини. При виборі протруйника необхідно керуватися спектром його фунгіцидної дії та результатами фітоекспертизи насіння, яку проводять лабораторії діагностики і прогнозів. Це дозволяє забезпечити економію до 30–40% дорогих препаратів. Протруйники слід чергувати, оскільки за тривалого використання одних і тих самих протруйників патогени набувають резистентності до них. Потрібно дотримуватися рекомендованих норм витрат протруйників. За їх зменшення не досягається бажаний ефект, а завищення призводить до зниження схожості насіння унаслідок утворення аномальних проростків, нездатних до подальшого розвитку, які з часом гинуть. Особливо небезпечне підвищення норм витрати препаратів для травмованого насіння. Протруювати насіння можна як завчасно — за два-три тижні, так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб. У разі вимушеної сівби після колосових попередників, а також при ранніх строках посіву для захисту від хлібного туруна, підгризаючих совок та інших ґрунтових шкідників за чисельності, що перевищує ЕПШ (економічні пороги шкодочинності), слід провести передпосівне оброблення насіння препаратами фунгіцидно-інсектицидної дії.
