У новому маркетинговому році українським експортерам цукру доведеться діяти в умовах наджорсткої конкуренції
В Україні розпочався черговий сезон цукроваріння, який обіцяє бути дуже нелегким внаслідок несприятливої зовнішньоторговельної кон’юнктури. При цьому поточний стан саме вітчизняної цукрової галузі виглядає цієї осені напрочуд оптимістичним. За попередніми даними, які поступають з господарств бурякосійних регіонів, у 2018/2019 маркетинговому році (на ринку цукру він триває з вересня по серпень) Україна буде мати рекордний валовий збір цукрових буряків. Попри пізню сівбу та посушливу весну їх врожайність цього року в середньому становить 467 ц/га проти торішніх 433 ц/га. Щоправда, дещо нижчою за минулорічну наразі є цукристість кореню — 15,4% (проти 16,3% рік тому). Але це буде компенсоване більшою вагою буряків — середня вага кореня становить понад 500 г, тоді як у 2017 році вона була на рівні 430–433 г.
Це дає підстави прогнозувати, що виробництво цукру у 2018/2019 МР перевищить 2 млн т. Цей рівень виробництва з незначними коливаннями зберігається протягом останніх років. Наприклад, у 2017/2018 МР Україна виробила 2,14 млн т солодкого продукту, у 2016/2017 МР — близько 2 млн т.
За останнє десятиріччя обсяги цукроваріння впали на 0,6–1 млн т, але, як свідчать дані НАЦУ «Укрцукор», внутрішній ринок перебуває у стані хронічного профіциту продукту — на фоні зниження виробництва падає і споживання цукру в Україні. Тому на порядку денному власників цукрових заводів і трейдерів стоїть питання, наскільки успішним у новому маркетинговому році буде експорт.
За даними асоціації «Укрцукор», у минулому 2017/2018 МР з України відвантажили за кордон 560 400 т цукру, тобто більше чверті від обсягу виробництва. Окремо за останній місяць маркетингового року (серпень) — 22 400 т, а головним покупцем став Узбекистан (79% від місячного обсягу).
За інформацією Держстату, за перші вісім місяців 2018-го Україна експортувала 386 500 т цукру, а основні обсяги вибрали Узбекистан, Азербайджан, Сполучене Королівство та Швейцарія. На азіатські ринки загалом припало 60 000 т зовнішніх продажів.
2017 рік був більш вдалим — експорт становив 425 700 т, а покупцями великих обсягів стали Азербайджан, Албанія, Швейцарія, Грузія, Ізраїль. В Африці помітні контракти були укладені з покупцями з Кот-д’Івуару, Лівії та Мавританії.
Таким чином, українська зовнішня торгівля цукром має вкрай нестабільний характер — як за обсягами, так і за географією постачань. Усе залежить від будь-яких, навіть найменших коливань кон’юнктури глобального і регіональних ринків.
Та світова кон’юнктура поки складається не на користь українських експортерів. Середнє значення індексу цін на цукор FAO у серпні становило 157,3 п., що на 8,9 п. (на 5,4%) нижче липневого показника, притому що у липні цукровий індекс FAO вже був знижений на 6% у порівнянні з червневим. Як зазначають у організації, це найнижчий показник за останнє десятиріччя, що відображає поступове зниження споживання цукру на світовому ринку.
Крім того, послаблення національних валют двох провідних постачальників тростинного сирцю — Бразилії та Індії — приведе, скоріш за все, до росту пропозиції тростинної сировини з їх боку. Внаслідок цього відбудуться дві події. По-перше, ціни на кристалічний цукор в черговий раз знизяться. Вже зараз на Нью-Йоркській площадці сирець торгується на рівні десятирічних мінімумів $225–237/т. По-друге, посилиться тиск пропозиції дешевого сирцю на азіатському, африканському та європейському ринках й український продукт стане неконкурентним. Таким чином, найбільш вірогідними напрямками експорту для вітчизняних трейдерів залишаються Середня Азія (Узбекистан) і країни Кавказького регіону — Грузія та Азербайджан.
Текст: Михайло Дикаленко
